Постанова Голосіївського райсуду Києва про закриття провадження у адмінсправі про притягнення судді КСУ до відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адмінправопорушення

[ANTIRAID]

cправа № 752/5199/21

провадження № 3/752/3354/21

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2021 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мазур Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Воробйова І.О.,

прокурора Шкурпела Р.В.,

захисника Кравця Р.Ю.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), громадянина України, судді Конституційного Суду України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2021 року до Голосіївського районного суду м. Києва від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) надійшли матеріали протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення № 30-19/2 від 01.02.2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обіймаючи посаду судді Конституційного Суду України, перебуваючи у приміщенні Конституційного Суду України за адресою: вул. Жилянська, б. 14, м. Київ, 01033, діючи в умовах реального конфлікту інтересів взяв участь в ухваленні рішення Великою палатою Конституційного Суду України № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20), чим порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Зокрема, відповідно до протоколу уповноваженою особою НАЗК 15.10.2020 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП № 47-01/117/20, з яким ОСОБА_1 , зазначивши у протоколі, не погоджується, оскільки протокол складений всупереч закону. Разом з цим, другий примірник протоколу надіслано ОСОБА_1 за місцем його роботи листом від 15.10.2020 № 47-01/117/20.

Вказаний протокол отримано 19.10.2020 Голосіївським районним судом м. Києва, судову справу за цим протоколом № 752/20230/20 та № 752/20903/20 того ж дня розподілено для розгляду суддею Єсауленко М.В.

Встановлення судом за результатами розгляду зазначеної справи факту вчинення адміністративного правопорушення, вини ОСОБА_1 у його вчиненні та підстав для адміністративної відповідальності могло потягнути для ОСОБА_1 негативні наслідки майнового характеру (накладення адміністративного стягнення у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та репутаційні втрати (внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону).

З урахуванням змісту пояснень ОСОБА_1 до протоколу та зазначених наслідків їх розгляду судом його небажання бути притягнутим до адміністративної відповідальності є очевидним.

У конституційному поданні, на підставі якого Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справі № 1-24/2020 (393/20), серед іншого висловлено сумніви щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 2 ст. 52 Закону та запропоновано визнати її неконституційною.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП однією з підстав закриття справи про адміністративне правопорушення є скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

Оскільки саме порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону є підставою для адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, рішення Конституційного Суду України у справі № 1-24/2020 (393/20), за умови визнання цим рішенням неконституційною ч. 2 ст. 52 Закону, мало б наслідком закриття Голосіївським районним судом м. Києва справ про адміністративні правопорушення № 752/20902/20 та № 752/20903/20 стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З огляду на це приватним інтересом ОСОБА_1 було ухвалення Конституційним Судом України такого рішення у справі № 1-24/2020 (393/20), яке б визнавало неконституційною ч. 2 ст. 52 Закону, чим робило б неможливим його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Обов`язок ОСОБА_1 брати участь (шляхом голосування) у прийнятті Великою палатою Конституційного Суду України рішення у справі № 1-24/2020 (393/20) спричинив суперечність між його приватним інтересом (уникнути адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, внаслідок визнання неконституційними окремих положень Закону) та службовими повноваженням, під час виконання якого ОСОБА_1 , згідно з ч. 1 ст. 37, ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 41 Закону, зобов`язаний діяти виключно в інтересах держави, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси.

З огляду на положення ст. 60 Закону України «Про Конституційний Суд України» суддя Конституційного Суду України, в якого наявний конфлікт інтересів не може брати участі у прийнятті рішень у питаннях, щодо яких у нього наявний конфлікт інтересів.

За таких обставин демонстрацією неупередженості судді є інформування Конституційного Суду України про конфлікт інтересів та самовідвід.

Зазначених дій суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 27.10.2020 року, тобто в день прийняття Конституційним Судом України рішення у справі № 1-24/2020 (393/20) вчинено не було.

Рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27.10.2020 року прийнято за участі ОСОБА_1 , який голосував за його прийняття у тій редакції, що задовольняла його приватний інтерес. Окрему думку до цього рішення ОСОБА_1 не викладав.

Наслідком прийняття вказаного рішення стало задоволення приватного інтересу ОСОБА_1 , а саме: закриття Голосіївським районним судом м. Києва на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП справи № 752/20230/20 за протоколам про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 1766 КУпАП (постанова суду від 09.11.2020 року).

У судовому засіданні прокурор відділу Офісу Генерального прокурора Шкурпело Р.В. вказав про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та призначити стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень. Додатково пояснив, що 01.10.2020 перед початком розгляду справи №1-24/2020 (393/20) суддя Конституційного Суду України ОСОБА_1 звернувся із заявою про самовідвід. Однак, приватний інтерес, та як наслідок, конфлікт інтересів у судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 виник після складання уповноваженою особою Національного агентства відносно нього протокол від 15.10.2020 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Таким чином, вказану заяву суддя повинен був подати після складання протоколу про адміністративне правопорушення і саме з цього часу слід вважати наявність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів. Крім того, наголошував, що Конституційний Суд України не має повноважень на встановлення наявності або відсутності реального конфлікту інтересів, такі повноваження має НАЗК, для роз`яснень від якого повинен був звернутись суддя.

Одночасно з цим, ОСОБА_1 та його представник Кравець Р.Ю. у судовому засіданні не визнали наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та просили закрити провадження у справі з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення.

Разом з цим, захисник Кравець Р.Ю. зазначає, що обставини, які передбачені ст. 60 Закону України «Про Конституційний суд України» не настали, які б дозволяли не приймати участь в прийнятті рішення, оскільки в заяві про самовідвід та відвід було відмовлено, а суддя в силу вимог ст. 88 Закону України «Про Конституційний Суд України» мав лише обов`язок приймати участь в прийняті рішення, що виключало можливість наявності дискреційний повноважень, виключно при наявності яких, як вказує НАЗК, можливий конфлікт інтересів.

Крім того, прийняття рішення Конституційним Судом України №13-р/2020 від 27.10.2020 не могло мати приватного інтересу для ОСОБА_1 , оскільки дане рішення не скасувало адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, по-друге, КУпАП взагалі не містить серед підстав звільнення від відповідальності - визнання неконституційним законом, що виключало можливість передбачення закриття провадження, по-третє, ОСОБА_1 не просив закрити провадження на підставі рішення Конституційного Суду України, по-четверте, як наслідок - прийняте рішення не лише не містило приватного інтересу, а навпаки втрутилося в інтереси ОСОБА_1 , який позбавлений можливості спростувати протиправні звинувачення.

Таким чином, жодного впливу суперечності на неупередженість та об`єктивність дій не відбулось, оскільки ОСОБА_1 було проінформовано Конституційний Суд України у формі подання заяви про самовідвід від 01.10.2020 про його перевірку НАЗК, крім того, НАЗК в протоколі визнало, що сама по собі участь судді в голосуванні при наявності протоколу про адміністративне правопорушення не породжує конфлікт інтересів, а лише факт голосування за «неправильне» рішення стало підставою для притягнення судді до адміністративної відповідальності, що суперечить ч. 3 ст. 24 Закону України «Про Конституційний Суд України», яка не містить винятків для адміністративної відповідальності.

Суд, заслухавши ОСОБА_1 та його представника Кравця Р.Ю., думку прокурора, дослідивши надані матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, вважає необхідним закрити провадження в справі за відсутності складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно з Указом Президента України від 26.01.2016 №23/2016 ОСОБА_1 призначено суддею Конституційного Суду України, 27.01.2016 ОСОБА_1 складено присягу судді.

Суб`єкти, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», визначені статтею 3 цього Закону.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 1 частини 1 зазначеної статті до суб`єктів корупційних та пов`язаних із корупцією правопорушень, належать судді Конституційного Суду України.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст. 147, абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів України.

Разом з цим, ОСОБА_1 брав участь у розгляді Конституційним Судом України справи №1-24/2020 (393/20) за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про Державне бюро розслідувань», «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Кримінального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про Конституційний Суд України» за результатами розгляду справ за конституційними поданнями щодо конституційності законів України Великою Палатою Конституційного Суду України ухвалюється рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Конституційний Суд України» Велика палата діє у складі всіх суддів Конституційного Суду України.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення № 30-19/2 від 01.02.2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обіймаючи посаду судді Конституційного Суду України, перебуваючи у приміщенні Конституційного Суду України за адресою: вул. Жилянська, б. 14, м. Київ, 01033, діючи в умовах реального конфлікту інтересів взяв участь в ухваленні Великою палатою Конституційного Суду України рішення № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20), чим порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Зокрема, відповідно до протоколу уповноваженою особою НАЗК 15.10.2020 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Наявність приватного інтересу ОСОБА_1 . НАЗК обґрунтовувало тим, що було ухвалення Конституційним Судом України такого рішення у справі № 1-24/2020 (393/20), яке б визнавало неконституційною ч. 2 ст. 52 Закону, чим робило б неможливим його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

За таких обставин демонстрацією неупередженості судді є інформування Конституційного Суду України про конфлікт інтересів та самовідвід.

Зазначених дій суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 27.10.2020 року, тобто в день прийняття Конституційним Судом України рішення у справі № 1-24/2020 (393/20) вчинено не було.

Рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27.10.2020 року прийнято за участі ОСОБА_1 , який голосував за його прийняття у тій редакції, що задовольняла його приватний інтерес. Окрему думку до цього рішення ОСОБА_1 не викладав.

Наслідком прийняття вказаного рішення стало задоволення приватного інтересу ОСОБА_1 , а саме: закриття Голосіївським районним судом м. Києва на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП справи № 752/20230/20 за протоколам про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 1766 КУпАП (постанова суду від 09.11.2020 року).

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про Конституційний Суд України» суддя Конституційного Суду України не може брати участі у підготовці, розгляді та прийнятті рішень, виконувати інші повноваження у питаннях, щодо яких у нього наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. У разі наявності у судді Конституційного Суду України реального чи потенційного конфлікту інтересів він повинен протягом одного робочого дня письмово поінформувати про це Суд та заявити самовідвід.

01.10.2020 суддя Конституційного Суду України ОСОБА_1 подав заяву про самовідвід, в порядку визначеному законом та Регламентом Конституційного Суду України, з тих підстав, що відносно нього НАЗК здійснює перевірку дотримання антикорупційного законодавства в той час, коли окремі положення антикорупційного законодавства перебувають на розгляді у Конституційному Суді України.

Ухвалою Конституційного Суду України від 13.10.2020 у задоволенні заяви про самовідвід відмовлено, в якій зазначено, що за даних обставин у судді Мойсика В.Р. відсутні ознаки реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Крім того, 08.10.2020 представником Президента України було подано заяву про відвід судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 , з тих підстав, що НАЗК здійснює перевірку цього судді і нібито встановлено порушення ним порядку подання повідомлення про зміну майнового стану.

Однак , ухвалою Конституційного Суду України від 08.10.2020 в задоволенні заяви представника Президента України про відвід судді Мойсика В.Р. відмовлено.

19.10.2020 представником Президента України було повторно подано заяву про відвід судді Конституційного Суду України Мойсика В.Р., з тих підстав, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Конституційного Суду України від 20.10.2020 у задоволенні повторної заяви представника президента України про відвід судді Мойсика В.Р. відмовлено.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.11.2020 року провадження у справі № 752/20230/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, закрито, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про Конституційний Суд України» суддю не може бути притягнути до відповідальності за голосування у зв`язку з ухваленням Судом рішень та надання ним висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Крім того, відповідно ст. 35 та ст. 84 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 від 27.10.2020 приймалось колегіально, тому голосування ОСОБА_1 не могло вплинути на його прийняття.

Одночасно з тим, заяву про самовідвід Мойсиком В.Р. подано у спосіб, визначений ст. 60 Законом України «Про Конституційний Суд України», зазначеній заяві Конституційним Судом України була надана належна оцінка та встановлено відсутність у діях судді реального конфлікту інтересів під час розгляду справи. За вказаних обставин суддею були вчинені всі необхідні дії задля уникнення сумнів в існуванні реального конфлікту інтересів.

А твердження прокурора про те, що обов`язок заявити собі самовідвід виник у ОСОБА_1 після 15.10.2020 року, оскільки реальний конфлікт інтересів виник у судді лише після складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, спростовується матеріалами справи. Зокрема, відповідно викладених в заяві про самовідвід Мойсика В.Р. від 01.10.2020 року, заявах представника Президента України при Конституційному Суді України від 08.10.2020 року та 19.10.2020 року обставин, ОСОБА_1 до НАЗК надавались пояснення та стосовно нього проводились перевірки з приводу дотримання ним антикорупційного законодавства, а саме: фактів несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Тобто, викладені в зазначених заявах факти лягли в основу інкримінованих ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

При цьому, Конституційний Суд України є колегіальним органом, всі рішення якого приймаються більшістю голосів. А тому, беручи участь у розгляді справи та ухвалюючи рішення, суддя не діє одноособово, рішення приймаються більшістю голосів. Відтак відсутній прямий і безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між голосуванням та прийняттям рішення.

Крім того, слід зазначити, що суддя Конституційного Суду України має особливий правовий статус, який характеризується наявністю певних вимог, обмежень щодо зайняття цієї посади та гарантій його діяльності. Правовий статус судді передбачає конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя. Однією з гарантій незалежності судді Конституційного Суду України є гарантія, закріплена ч. 4 ст. 149 Конституції України, в якій встановлено, що суддю Конституційного Суду України не може бути притягнуто до відповідальності за голосування, у зв`язку із ухваленням Судом рішень та надання висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначають не права, а обов`язки судді Конституційного Суду, які мають бути ним безумовно виконані, оскільки в протилежному випадку матиме місце протиправна бездіяльність та фактично перешкоджання роботі Конституційного Суду України як такого.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 від 27.10.2020 року, з урахуванням вичерпання ст. 60 Закону України «Про Конституційний Суд України», шляхом як з`явлення самовідводу, так і відводу, у судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 існував виключно обов`язок, а не право приймати участь в прийнятті рішення Конституційним Судом України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 172-7 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, які полягають у вчиненні особою дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно примітки 2 до ст.172-7 КУпАП у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Разом з цим, згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 28 Закону «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Тобто, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Таким чином, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами в справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя Мазур Ю.Ю.

Джерело: ЄДРСР 97636018
 

[ANTIRAID]

Це наша справа, яка свідчить про умисне переслідування з боку НАЗК суддів Конституційного суду України з єдиною метою - тиску на суд та прийняття необхідного для НАЗК й тим іноземцям, які, на мій погляд ним керують, рішення.

Суд ретельно розібрався у ситуації та зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про Конституційний Суд України» суддю не може бути притягнути до відповідальності за голосування у зв`язку з ухваленням Судом рішень та надання ним висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Крім того, відповідно ст. 35 та ст. 84 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 від 27.10.2020 приймалось колегіально, тому голосування ОСОБА_1 не могло вплинути на його прийняття.

Одночасно з тим, заяву про самовідвід Мойсиком В.Р. подано у спосіб, визначений ст. 60 Законом України «Про Конституційний Суд України», зазначеній заяві Конституційним Судом України була надана належна оцінка та встановлено відсутність у діях судді реального конфлікту інтересів під час розгляду справи. За вказаних обставин суддею були вчинені всі необхідні дії задля уникнення сумнів в існуванні реального конфлікту інтересів.

А твердження прокурора про те, що обов`язок заявити собі самовідвід виник у ОСОБА_1 після 15.10.2020 року, оскільки реальний конфлікт інтересів виник у судді лише після складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, спростовується матеріалами справи. Зокрема, відповідно викладених в заяві про самовідвід Мойсика В.Р. від 01.10.2020 року, заявах представника Президента України при Конституційному Суді України від 08.10.2020 року та 19.10.2020 року обставин, ОСОБА_1 до НАЗК надавались пояснення та стосовно нього проводились перевірки з приводу дотримання ним антикорупційного законодавства, а саме: фактів несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Тобто, викладені в зазначених заявах факти лягли в основу інкримінованих ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

При цьому, Конституційний Суд України є колегіальним органом, всі рішення якого приймаються більшістю голосів. А тому, беручи участь у розгляді справи та ухвалюючи рішення, суддя не діє одноособово, рішення приймаються більшістю голосів. Відтак відсутній прямий і безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між голосуванням та прийняттям рішення.

Крім того, слід зазначити, що суддя Конституційного Суду України має особливий правовий статус, який характеризується наявністю певних вимог, обмежень щодо зайняття цієї посади та гарантій його діяльності. Правовий статус судді передбачає конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя. Однією з гарантій незалежності судді Конституційного Суду України є гарантія, закріплена ч. 4 ст. 149 Конституції України, в якій встановлено, що суддю Конституційного Суду України не може бути притягнуто до відповідальності за голосування, у зв`язку із ухваленням Судом рішень та надання висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.