Постанова ВП-ВС про можливість в господарських правовідносинах одночасно стягнути пеню та штраф

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

1 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12876/19

Провадження № 12-94гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Анцупової Т.О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П. учасників справи:

Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» - Метенка Т. І.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» - Бабія А. В., Савчука А. В.

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» (далі - ТОВ «Інновер Україна», відповідач, виконавець) на рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/12876/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі - ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння», позивач, замовник) до ТОВ «Інновер Україна» про стягнення 4 346 226,28 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. 18 вересня 2019 року ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Інновер Україна» про стягнення 4 346 226,28 грн, у тому числі: 2 193 860,43 грн авансового платежу, 548 118,01 грн - пені, 534 749,28 грн - 10% штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 10 днів, 1 069 498,56 грн - 20% штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 30 днів.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 9 листопада 2017 року № IWK17028NIT (далі - Договір) в частині своєчасного надання послуг з налаштування та здійснення модифікацій до програмного продукту та відповідно до здійсненої передоплати, внаслідок чого згідно з умовами договору відповідач зобов`язаний сплатити обумовлені договором пеню та штрафи за порушення строку надання послуг за кожним з етапів, а також повернути 2 193 860,43 грн сплачених позивачем авансових платежів за послуги, щодо яких не оформлено акти приймання-передачі етапу наданих послуг.

1.3. Відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що надав послуги на загальну суму 2 193 860,43 грн, отже, відсутні підстави для повернення авансового платежу. Щодо нарахованих пені та штрафів указав, що нарахування штрафних санкцій повинно проводитись у цілому за прострочення за договором, а не окремо за кожним етапом; нарахування двох штрафів за одне й те саме порушення суперечить положенням статті 61 Конституції України. Також, на думку відповідача, розмір неустойки має бути зменшений судом на 68 %, оскільки відповідач виконав зобов`язання на 68 % від орієнтовної вартості послуг за договором, а прострочення виконання відбулось внаслідок очікування фактичного розгляду позивачем тестових сценаріїв і надання погодження або зауважень щодо них, що позбавило відповідача можливості перейти до подальшого виконання договору.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 9 листопада 2017 року ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» як замовник та ТОВ «Інновер Україна» як виконавець уклали Договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг, а замовник зобов`язаний прийняти і оплатити належним чином надані послуги за Договором. Згідно з визначеннями, що містяться в розділі 1 Договору, послуги - надання послуг з налаштування, здійснення модифікацій до програмного продукту відповідно до вимог замовника та впровадження програмного продукту (програмного забезпечення Microsoft Dynamics NAV 2017) з необхідними модифікаціями як цілісного комплексу функціонуючих бізнес-процесів.

2.2. Розділами 2 - 4, 8, 10 Договору сторони узгодили предмет Договору, вартість послуг та порядок розрахунків, порядок приймання-передачі наданих послуг, строк дії договору та умови його розірвання, відповідальність сторін тощо. Так, умовами пункту 3.1 Договору визначено, що орієнтовна вартість послуг, що повинні бути надані виконавцем за Договором, складає гривневий еквівалент 100 380,00 дол. США (без ПДВ), що на дату підписання Договору складає 2 673 746,38 грн без ПДВ.

2.3. Фактична вартість наданих послуг визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі етапу наданих послуг у порядку, визначеному розділом 4 Договору. При цьому сторони погодили, що зміна вартості послуг загалом не може перевищувати 15 % від орієнтовної вартості послуг, визначеної в пункті 3.1 Договору (пункт 3.2 Договору).

2.4. Пунктом 3.4 Договору сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється згідно з виставленими виконавцем рахунками відповідно до плану надання послуг, що наведений у додатку № 1 до Договору, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі етапу наданих послуг. Виконавець готує рахунки на оплату та акт приймання-передачі етапу наданих послуг за фактом закінчення етапу надання послуг, результатом яких є завершений та готовий для використання один або декілька бізнес-процесів, що наведені в додатку №1.

2.5. Приймання-передача наданих послуг за Договором здійснюється поетапно та оформлюється підписанням сторонами актів приймання-передачі етапів наданих послуг (пункт 4.1. Договору).

2.6. Згідно з пунктом 4.2. Договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати завершення надання послуг за відповідним етапом виконавцем останній складає, підписує та направляє на адресу замовника акт у двох екземплярах. Протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акта замовник підписує наданий виконавцем акт та направляє підписаний екземпляр виконавцю, або в той же строк надає мотивовану відмову від прийняття послуг із зазначенням недоліків (невідповідність модифікацій та/або налаштувань відповідного бізнес-процесу вимогам замовника (пункт 2.2. Договору)) та узгоджує термін їхнього усунення. При цьому термін усунення недоліків не може перевищувати 10 (десяти) робочих днів (пункт 4.3. Договору). Виконавець зобов`язаний усунути вказані замовником недоліки в узгоджений термін. Після усунення виконавцем недоліків приймання-передача наданих послуг за відповідним етапом здійснюється в порядку, визначеному пунктами 4.2., 4.3. Договору. При цьому час, витрачений виконавцем на усунення недоліків, замовником не оплачується (пункт 4.4. Договору).

2.7. Після надання всіх послуг за Договором виконавець зобов`язаний провести роботи з інтегрального тестування програмного продукту для забезпечення функціонування програмного продукту як цілісного комплексу з метою повноцінного використання замовником в його господарській діяльності. Підтвердженням функціонування програмного продукту як цілісного комплексу вважається підписаний сторонами акт впровадження програмного продукту (пункт 4.5. Договору). Сторони погодили, що виконавець зобов`язаний попередньо (до підписання акта) надавати тестовий сценарій замовнику для виконання тестування ключовим користувачем (відповідальний за конкретний бізнес-процес) відповідного бізнес-процесу з метою підтвердження наявності необхідних модифікацій (пункт 4.6 Договору).

2.8. Згідно з визначеннями термінів, наведеними в розділі 1 Договору, тестовий сценарій - документ, який готується та надається виконавцем після надання послуг по етапу (бізнес-процесу) для кожного із ключових користувачів для тестування модифікацій і налаштувань програмного продукту та їх погодження і приймання. Ключовий користувач - працівник замовника, який є відповідальним за певний бізнес-процес, здійснює тестування в програмному продукті та приймає рішення про відповідність функціонування бізнес-процесу в програмному продукті вимогам замовника, зазначеним у пункті 2.2 Договору.

2.9. Після отримання замовником тестового сценарію ключовий користувач замовника зобов`язаний протягом трьох робочих днів протестувати наданий документ, погодити його або надати зауваження. У випадку, якщо замовник не виконує своїх зобов`язань згідно з цим пунктом протягом 10 (десяти) календарних днів, такий тестовий сценарій вважається погодженим замовником без зауважень (пункт 4.7. Договору).

2.10. Приймання замовником виконаних робіт (наданих послуг) за етапами за Договором здійснюється шляхом оформлення тестових сценаріїв з бізнес-процесів, передбачених етапами 1, 2 надання послуг та визначених у додатку № 1 «План надання послуг» до Договору, з метою тестування ключовим користувачем замовника та підтвердження наявності необхідних модифікацій, та в разі відсутності зауважень до тестового сценарію з відповідного бізнес-процесу, такий тестовий сценарій вважається погодженим. За результатами погодження та прийняття послуг по модифікації та налаштуванню програмного продукту в частині окремих бізнес-процесів, передбачених етапами надання послуг відповідно до додатку № 1 до Договору, складаються відповідні акти надання послуг, що передують прийманню-передачі певного етапу надання послуг в цілому з оформленням відповідного акта.

2.11. Пунктом 10.5. Договору визначено види порушень та санкції за них, які застосовуються до виконавця за порушення строку надання послуг, визначеного в Плані надання послуг, що сталися з вини виконавця, зокрема, останні зобов`язаний сплатити на користь замовника:

- пеню в розмірі 0,1 % від орієнтованої вартості послуг за Договором (пункт 3.1) за кожен день такого прострочення (підпункт 10.5.1. пункту 10.5. Договору);

- штраф у розмірі 10 % від орієнтованої вартості послуг за Договором (пункт 3.1) за порушення строків надання послуг на строк понад 10 календарних днів (підпункт 10.5.2. пункту 10.5. Договору).

2.12. Відповідно до пункту 10.6. Договору у випадку відмови від надання послуг за Договором (порушення строку надання послуг, передбаченого планом надання послуг, на строк понад 30 календарних днів) виконавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання відповідної письмової вимоги від замовника повернути останньому суму, що дорівнює різниці між сумою авансового платежу та сумою підписаних сторонами актів приймання-передачі етапу наданих послуг, та додатково сплатити штраф у розмірі 20 % від орієнтованої вартості робіт за Договором (пункт 3.1.).

2.13. Додатком № 1 до Договору є План надання послуг з очікуваною тривалістю і вартістю, відповідно до якого: дата початку - 11 грудня 2017 року, дата закінчення - 5 вересня 2018 року, вартість робіт - 100 380,00 дол. США.

2.14. Дослідивши зміст прав та обов`язків сторін у цій справі, суди визначили, що Договір за правовою природою є господарським договором підряду, оскільки він містить зобов`язання як з виконання роботи, так і з передачі її майнового результату, визначеного та віддільного від дій, а саме програмного продукту, у власність іншій особі (замовникові).

2.15. Суди з`ясували, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв пакет документів, у яких зазначається перелік модифікацій та вимог замовника до програмного продукту, що підтверджується актом приймання-передачі документів від 14 листопада 2017 року.

2.16. За змістом рахунку від 4 грудня 2017 року позивач платіжним дорученням від 6 грудня 2017 року № 7068 перерахував відповідачу 977 656,55 грн авансового платежу.

2.17. 20 серпня 2018 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, у якій виклали в новій редакції пункт 2.3 Договору, визначивши строк надання послуг, зазначений у додатку № 1 до Договору «План надання послуг» (етап № 1 - до 30 листопада 2018 року, етап № 2 - до 25 березня 2019 року). Також сторони виклали у новій редакції додаток №1 до Договору «План надання послуг» , згідно з якою 1-й етап: дата початку - 13 грудня 2017 року, дата закінчення - 30 листопада 2018 року, вартість - 93 315,00 дол. США; 2-й етап: дата початку - 6 червня 2018 року, дата закінчення - 25 березня 2019 року, вартість - 7 065,00 дол. США.

2.18. 10 вересня 2018 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, у якій дійшли згоди щодо збільшення обсягу надання послуг за Договором та визначили, що строк надання послуг зазначений у додатку № 1 до Договору «План надання послуг» (етап № 1 - до 30 листопада 2018 року, етап № 2 - до 25 березня 2019 року, етап № 3 - до 28 листопада 2018 року). Також сторони виклали в новій редакції додаток № 1 до Договору «План надання послуг», згідно з якою 1-й етап: дата початку - 13 грудня 2017 року, дата закінчення - 30 листопада 2018 року, вартість - 93 315,00 дол. США; 2-й етап: дата початку - 6 червня 2018 року, дата закінчення - 25 березня 2019 року, вартість - 7 065,00 доларів США; 3-й етап: дата початку - 24 вересня 2017 року, дата закінчення - 28 листопада 2017 року, вартість - 18 2016,95 дол. США.

2.19. Окрім цього, сторони доповнили Договір пунктом 10.8 у такій редакції: «пункт 10.8. Положення пунктів 10.5, 10.5.1, 10.5.2, 10.6 Договору не застосовуються до надання послуг згідно етапу 3 додатку № 1 до Договору».

2.20. Суди встановили, що на виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти в загальній сумі 2 193 860,43 грн.

2.21. Також суди встановили, що виконавець виконав та відповідно прийняв і сплатив замовнику без претензій та зауважень частину робіт (програмного продукту), передбачених договором, за актами наданих послуг, у яких зазначався перелік модифікацій та вимог замовника до програмного продукту. Тобто на виконання умов спірного Договору, з урахуванням прийнятих та погоджених позивачем тестових сценаріїв, відповідачем виконані, а позивачем прийняті за обсягом та якістю послуги на загальну суму 2 193 860,43 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних актів надання послуг та звітів про виконані роботи з модифікації та налаштування програмного продукту щодо бізнес-процесів, передбачених пунктами 1.1.1, 1.1.2, 1.1.4, 1.2.1.- 1.2.4, 1.2.6.-1.2.10. етапу № 1 згідно з додатком № 1 «План надання послуг» до Договору (із змінами та доповненнями).

2.22. 20 березня 2019 року позивач направив відповідачу лист за вих. № 52/13-03/19, у якому вказав про прострочення надання послуг за етапом № 1 на 110 днів та за етапом № 3 на 112 днів, тому вимагає надати послуги за етапом № 1, етапом № 2 та етапом № 3 в строк не пізніше 25 березня 2019 року та оформити надання послуг актами приймання-передачі послуг відповідно до пункту 4 Договору.

2.23. Виконавець у відповіді від 11 квітня 2019 року на вказаний лист зазначив, що роботи за етапом № 1 та № 3 не виконані, оскільки замовник не виконав тестування окремих тестових сценаріїв та не надав погодження або зауважень. Щодо робіт за етапом № 2, то ним була підготовлена нова версія Плану надання послуг.

2.24. 10 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою, у якій вказав, що станом на 10 травня 2019 року порушення строків надання послуг складає: за етапом № 1 - 160 календарних днів, за етапом № 2 - 46 календарних днів та по етапу № 3 - 158 календарних днів, тому повідомив з посиланням на статтю 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)про відмову від прийняття послуг у зв`язку з простроченням виконавцем виконання зобов`язань за Договором, а також про відсутність власних зобов`язань з оплати неприйнятих результатів послуг та вимагав від відповідача сплатити на його користь згідно з підпунктами 10.5.1-10.5.3 пункту 10.5. договору пеню та штрафи від вартості послуг.

2.25. Виконавець у відповіді від 24 травня 2019 року на повідомлення-вимогу зазначив, що ним було направлено ряд тестових сценаріїв, проте замовник не вчинив дії, визначені пунктом 4.7 Договору, щодо зобов`язання ключових користувачів замовника протягом 3-х робочих днів протестувати надані документи, погодити їх або надати зауваження. Зазначене, за твердженням виконавця, унеможливило продовження ним виконання зобов`язання щодо надання послуг, оскільки відсутнє будь-яке підтвердження наявності необхідних модифікацій за налаштованими бізнес-процесами у замовника, відповідно неможливо встановити подальші налаштування, модифікації та впровадити елементи програмного продукту, що у свою чергу залежать від налагодженого функціонування попередніх бізнес-процесів.

2.26. Посилаючись на положення пункту 2.3.1 Договору, відповідно до якого строк надання послуг пропорційно збільшується на строк порушення замовником вимог пункту 4.7 Договору, виконавець зазначав про відсутність факту порушення строку надання послуг та підстав у замовника для відмови від прийняття послуг, у зв`язку із чим відмовив у задоволенні вимог замовника щодо сплати виконавцем штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов`язань.

2.27. 6 серпня 2019 року позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу, у якій повторно повідомив відповідача про порушення строків надання послуг (за етапом № 1 - 160 календарних днів, за етапом № 2 - 45 календарних днів) та з урахуванням зазначеного, посилаючись на пункти 10.5.1, 10.5.2, 10.5.3 Договору, вимагав сплатити на користь замовника пеню та штрафи відповідно до наведеного у вимозі розрахунку.

2.28. У подальшому позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути 2 193 860,43 грн авансового платежу (пункт 10.6 Договору), 548 118,01 грн пені (пункт 10.5.1 Договору), 534 749,28 грн - 10 % штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 10 днів (пункт 10.5.2 Договору), 1 069 498,56 грн - 20 % штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 30 днів.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 29 січня 2020 року позов задовольнив частково, стягнув з ТОВ «Інновер Україна» на користь ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» 548 118,01 грн пені, 534 749,28 грн 10 % штрафу, 1 069 498,56 грн 20 % штрафу та 32 385,49 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3.2. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що матеріали справи доводять факт порушення відповідачем строків надання послуг за Договором, апунктами 10.5. та 10.6 Договору визначено види порушень та санкції за них, які застосовуються до виконавця за порушення строку надання послуг, визначеного у Плані надання послуг, що сталося з вини виконавця; розмір пені та штрафу, перерахований судом відповідно до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням встановленого судом періоду нарахування, становить 548 118,01 грн пені, 534 749,28 грн штрафу в розмірі 10 % та 1 069 498,56 грн штрафу в розмірі 20 % за прострочення надання послуг за Договором за кожним окремим етапом надання послуг, що відповідає вимогам норм цивільного законодавства, Договору і є арифметично вірним.

3.3. Зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі №911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 917/194/18).

3.4. Суд указав, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та штраф, та, відповідно, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, передбачених умовами договору.

3.5. Щодо відмови в задоволенні вимог у частині стягнення авансового платежу суд указав, що за умовами договору поверненню підлягає сума авансу, яка дорівнює різниці між сумою авансового платежу та сумою підписаних сторонами актів приймання-передачі етапу наданих послуг, а згідно з наявними у справі доказами відповідач фактично надав послуги загальною вартістю 2 193 860,43 грн, що перевищує суму сплаченого авансу, крім того, вказані послуги прийняті позивачем без зауважень.

3.6. Також суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій за клопотанням відповідача.

3.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2020 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), погодився з висновками місцевого господарського суду, вказавши також, що неустойки, передбачені пунктами 10.5 та 10.6 договору, застосовано за різні порушення договору.

4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. У жовтні 2020 року ТОВ «Інновер Україна» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року в частині задоволення позову й ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ТОВ «Інновер Україна» на користь ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» 171 119, 77 грн, а також стягнути на його користь судові витрати.

4.2. Відповідач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 61 Конституції України, пункту 6 частини першої статті 3, частини другої статті 6, частини третьої статті 509, частини третьої статті 551, частини першої статті 627 ЦК України та частини першої статті 216, статті 233 ГК України.

4.3. Так, рішенням господарських судів попередніх інстанцій за одне й те саме цивільне правопорушення з нього було стягнуто за прострочення в один і той самий період дві неустойки: 1) неустойку у формі пені та штрафу за пунктом 10.5. Договору в розмірі 10 %; 2) неустойку у формі штрафу за пунктом 10. 6. Договору в розмірі 20 % у першому випадку за прострочення понад 10 днів, а у другому випадку - понад 30 днів. Суди не врахували, що заперечення відповідача на позов стосувалися не відсутності можливості одночасного застосування штрафу і пені за одне порушення, а неможливості одночасного стягнення двох неустойок за пунктами 10.5 та 10.6 Договору за одне й те ж прострочення, що суперечить статті 61 Конституції України.

4.4. Спірні неустойки нараховані позивачем за порушення строків кожного окремого етапу надання послуг, у той час коли базою для нарахування неустойки встановлено вартість всіх робіт, а не вартість кожного етапу, що вказує на неправильне застосування судами частини другої статті 6 та частини першої статті 627 ЦК України і частини першої статті 216 ГК України.

4.5. Відтак відповідач у касаційній скарзі зазначає, що позовні вимоги є законними і такими, що підлягають задоволенню, лише в частині стягнення неустойки, передбаченої умовами пункту 10.6 Договору, за порушення строків надання послуги за Договором загалом, а не за порушення строків кожного з етапів надання послуг,

4.6. Нарахована неустойка має бути зменшена судом на 68 %, тобто на розмір виконаного відповідачем зобов`язання за Договором відповідно до вартості послуг, та має становити 171 119,77 грн. Відхиляючи заяву відповідача про зменшення розміру неустойки, суди не дотрималися принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

4.7. За доводами касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій винесено без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 912/1153/19, від 10 липня 2018 року у справі № 927/1091/17, від 16 квітня 2018 року у справі № 904/149/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 902/1054/17, від 6 березня 2018 року у справі № 910/9040/17, від 27 січня 2020 року у справі № 910/5051/19, від 6 листопада 2018 року у справі № 913/89/18, від 4 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 3 липня 2019 року у справі № 917/791/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» заперечло проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач вказав, що позиція судів відповідає вимогам чинного законодавства, суди надали належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтуванням щодо наявності підстав для нарахування санкцій за порушення умов Договору, та стягнення визначеної позивачем за умовами Договору неустойки.

6. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

6.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 3 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2020 року справу разом зі скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі приписів частини п`ятої статті 302 ГПК України.

6.2. Мотивуючи передачу справи, суд касаційної інстанції навів перелік правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, у яких суд дійшов висновку, що зменшення розміру неустойки є правом суду, тож суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

6.3. Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка, тощо.

6.4. Водночас притягнення особи до подвійної відповідальності за одне й те саме господарське правопорушення, обраховане за один і той самий період, у вигляді стягнення двох штрафів у різному розмірі суперечить положенням статті 61 Конституції України як нормам прямої дії.

6.5. На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наявність у договорі умов щодо стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов`язання за договором, двох видів штрафу (двох неустойок одного виду) з однаковою базою для нарахування неустойки з огляду на правову природу негрошового зобов`язання не відповідає статті 61 Конституції України. Вказаний критерій з огляду на застосовану конструкцію формулювання та його правовий характер є абсолютним та має застосуватися у всіх випадках, не враховуючи наявності чи відсутності іншого.

6.6. Виключна правова проблема, на думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, полягає у відсутності одного варіанту реалізації розсуду суду, який можна було вважати правильним у контексті щодо застосування в системному зв`язку з нормами інших законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України, при цьому її вирішення має міжюрисдикційний характер, є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на сьогодні існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань щодо порядку прийняття рішення у такій категорії справи. Тож наведене не може бути вирішено відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права в контексті підстав касаційного оскарження. Вирішення правової проблеми необхідне також для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між свободою договору та засадами цивільного законодавства, передбаченими статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність). Крім того, існують обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми щодо тлумачення правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому.

6.7. Ухвалою від 12 січня 2021 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

7.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

7.2. Відповідно до приписів частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо співвідношення свободи договору і таких засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, як справедливість, добросовісність, розумність

7.3. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

7.4. Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.

7.5. Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.6. Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.7. Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

7.8. Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

7.9. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

7.10. Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

7.11. Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

Щодо вимог про застосування пені

7.12. Стаття 61 Конституції України передбачає, щоніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов`язковому застосуванню як норма прямої дії.

7.13. У свою чергу відповідач стверджує, щосуди помилково визначили, що в його діях мало місце порушення декількох різних зобов`язань перед позивачем, а також двічі застосовували відповідальність одного й того ж самого виду (штраф), тому в результаті задоволення позовних вимог він був притягнений неодноразово до відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

7.14. За змістом частини першої та другої статті 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

7.15. Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

7.16. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

7.17. Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

7.18. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

7.19.Відповідно неналежне виконання господарського зобов`язання полягає у простроченні підрядника у строк виконати роботи за договором підряду.

7.20. Таке ж розуміння прострочення боржника в зобов`язанні вбачається і з приписів частини першої статті 612 ЦК України, за якою боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

7.21. Наслідком прострочення виконання зобов`язання є відповідальність боржника перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

7.22. Зміст прав та обов`язків учасників господарських відносин за договором підряду полягає в тому, що одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 ЦК України).

7.23. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

7.24. Як уже зазначалося, дослідивши зміст прав та обов`язки сторін у цій справі, суди визначили, що Договір за правовою природою є господарським договором підряду, оскільки він містить зобов`язання як з виконання роботи, так і з передачі у власність іншій особі (замовникові) її майнового результату, певно визначеного та віддільного від дій, а саме впровадження програмного продукту (програмного забезпечення Microsoft Dynamics NAV 2017) з необхідними модифікаціями як цілісного комплексу функціонуючих бізнес-процесів.

7.25. Стаття 846 ЦК України надає сторонам договору підряду можливість встановити у договорі строки виконання роботи або її окремих етапів. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

7.26. Частина друга статті 849 ЦК України надає замовнику право під час виконання роботи відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

7.27. Суди встановили, що відповідно до змісту визначених у Договорі термінів та за умовами Договору в первісній редакції зобов`язання виконавця полягає в налаштуванні, здійсненні та модифікації програмного продукту як цілісного комплексу функціонуючих бізнес-процесів, приймання-передача яких є певним етапом надання послуг у розумінні укладеного договору, а за Планом надання послуг з очікуваною тривалістю і вартістю дата їх початку - 11 грудня 2017 року, дата закінчення - 5 вересня 2018 року, вартість робіт - 100 380,00 дол. США.

7.28. При цьому Договором визначено, зокрема, санкції, які застосовуються до виконавця за порушення строку надання послуг, визначеного у Плані надання послуг, що сталися з вини виконавця.

7.29. Щодо нарахування загальної суми пені, визначеної за умовами підпункту 10.5.1 Договору, сторони погодили її розмір - 0,1 % від орієнтовної вартості послуг (пункт 3.1 Договору) за кожен день такого прострочення, що нараховується за весь період прострочення виконання робіт за Договором.

7.30. Крім нарахування пені, сторони погодили штраф у розмірі 10 % від орієнтованої вартості послуг за Договором за порушення строків надання послуг на строк понад 10 календарних днів та додатково штраф у розмірі 20 % від орієнтованої вартості робіт за Договором у випадку відмови від надання послуг за порушення строку надання послуг на строк понад 30 календарних днів.

7.31. Тобто у всіх випадках за наявності прострочення підрядника за Планом надання послуг нарахування пені та штрафу було передбачено від орієнтованої вартості робіт за Договором.

7.32. У подальшому, уклавши додаткові угоди до Договору, сторони змінили строк надання послуг, зазначений у додатку № 1 до Договору «План надання послуг», та виклали цей додаток в новій редакції, розмежувавши строки впровадження окремих бізнес-процесів у складі програмного продукту як цілісного комплексу.

7.33. Водночас суди попередніх інстанцій не навели обставин справи щодо внесення сторонами змін до умов Договору в частині застосування відповідальності за прострочення виконання зобов`язання виконавцем.

7.34. Визначаючи пеню, передбачену за прострочення строку надання послуг, позивач, ураховуючи погоджені додатковою угодою строки, вказав про порушення строків надання послуг окремо за першим етапом - 160 днів (з 1 грудня 2018 року до 10 травня 2019 року) та окремо за другим етапом - 45 днів (з 26 березня 2019 року до 10 травня 2019 року).

7.35. Разом з тим нарахування пені окремо за етапами запланованих послуг, визначених у додатку № 1 «План надання послуг» до Договору, є помилковим, оскільки відповідно до змісту визначених у Договорі термінів зобов`язання виконавця полягає в налаштуванні, здійсненні та модифікації програмного продукту як цілісного комплексу функціонуючих бізнес-процесів, приймання-передача яких є певним етапом надання послуг у розумінні укладеного Договору з оформленням відповідного акта, що відповідає передбаченому умовами Договору порядку нарахування пені з орієнтовної вартості всього зобов`язання в цілому.

7.36. Датою закінчення робіт за договором є 25 березня 2019 року, тому строк прострочення складає 45 днів (з 26 березня 2019 року до 10 травня 2019 року), за який підлягає стягненню пеня в розмірі 120 318,59 грн

7.37. Нарахування ж санкцій за прострочення виконання відповідачем тих бізнес-процесів, приймання-передача яких є певним етапом надання послуг виконання робіт з впровадження цілісного програмного продукту, чи прострочення послідовності впровадження бізнес-процесів програмного продукту, об`єднаного в етапи, за кожним із цих етапів на суму орієнтовної вартості робіт за договором в цілому не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Щодо вимог про застосування штрафу

7.38. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

7.39. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

7.40. Задовольняючи позовні вимоги в частині нарахування пені та штрафу, суди встановили, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо надання послуг, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до виконавця відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов`язань, передбачених розділом 10 Договору, сторони не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами Договору.

7.41. Відповідна правова позиція не суперечить позиції, що викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.

7.42. Разом з тим умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 10 % від орієнтованої вартості послуг за Договором за порушення строків надання послуг на строк понад 10 календарних днів, та додатково штраф у розмірі 20 % від орієнтованої вартості робіт по Договору у випадку відмови від надання послуг за порушення строку надання послуг на строк понад 30 календарних днів.

7.43. Задовольняючи позов у цій частині позовних вимог, суди дійшли висновку про можливість стягнення двох видів штрафу, передбачених Договором, оскільки норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та штраф, та, відповідно, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, передбаченого пунктом 10.5. Договору додаткового штрафу в розмірі 10 % від орієнтованої вартості робіт за Договором (пункт 3.1) та визначеного пунктом 10.6 Договору додаткового штрафу в розмірі 20 % від орієнтовної вартості робіт за Договором (пункт 3.1) в разі відмови від надання послуг (порушення строків надання послуг, передбачених Планом надання послуг, на строк понад 30 календарних днів).

7.44. За висновками судів, цими умовами передбачена різна відповідальність за порушення зобов`язання.

7.45. Однак стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, як уже зазначалося вище, з установлених судами обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за договором підряду на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов`язання на строк понад 10 календарних днів.

7.46. Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

7.47. Тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання робіт з впровадження цілісного програмного продукту, затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів; у решті штрафу слід відмовити.

8. Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду

8.1. Як зазначено вище, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

8.2. При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.3. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

8.4. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

8.5. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1 Відповідно до приписів статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

9.2. З огляду на наведені вище приписи, здійснюючи перегляд судових рішень у межах доводів касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 300 ГПК України, касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року у справі № 910/12876/19 - скасувати в частині задоволених позовних вимог, у цій частині прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 120 318,59 грн пені, та 534 749, 28 грн - 20 % штрафу, у решті рішення та постанову залишити без змін.

10. Щодо повернення судового збору

10.1. 27 травня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Інновер Україна» про повернення йому 65 815, 80 грн судового збору, сплаченого в розмірі більшому, ніж встановлено законом.

10.2. Розмір судового збору, порядок його виплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 123 ГПК України).

10.3. За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

10.4. Відповідно до положень частини четвертої статті 6 вказаного Закону якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

10.5. Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 836 від 5 жовтня 2020 року відповідач сплатив суму судового збору в розмірі 130 386,78 грн, разом з тим оскаржував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення 2 152 365, 85 грн (548 118,01 грн пені, 534 749,28 грн - 10 % штрафу, 1 069 498,56 грн -20 % штрафу). Відповідно сума, яка мала бути сплачена до суду касаційної інстанції, становить 64 570,98 (200 % від суми, що підлягала сплаті в частині оскаржуваних вимог 32 285,49 грн).

10.6. Отже, відповідач надмірно сплатив судовий збір в частині 65 815, 80 грн (130 386, 78 грн - 64 570, 98 грн), тому клопотання відповідача підлягає задоволенню, а вказану суму йому слід повернути з Державного бюджету України.

11. Щодо розподілу судових витрат

11.1. За частиною першою статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

11.2. Також відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

11.3. За змістом резолютивних частин оскаржених судових рішень суди попередніх інстанцій вирішували питання розподілу судових витрат між сторонами справи в частині судового збору. Таким чином, новому розподілу підлягають суми судового збору, сплачені сторонами у зв`язку з розглядом справи в судах першої, апеляційної інстанцій, а також розподілу підлягає сума судового збору, сплачена за подання касаційної скарги.

11.4. За частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

11.5.За висновками суду касаційної інстанції, обґрунтованими та належними до задоволення визнані позовні вимоги в частині 655 067,87 грн. Тому на відповідача покладаються судові витрати у вигляді частини сплаченого позивачем судового збору за розгляд позовної заяви судом першої інстанції (платіжне доручення від 4 вересня 2019 року № 5058) пропорційно частині задоволених позовних вимог (15,07 %) у розмірі 9 826,02 грн (655 067,87 грн х 1,5 %). Решта сплаченого позивачем судового збору в суді першої інстанції в розмірі 55 367,37 грн (65 193,39 грн - 9 826,02 грн) покладається на позивача.

11.6. За подання апеляційної скарги відповідач сплатив 97 790,09 грн (платіжне доручення № 223 від 4 березня 2020 року), однак з урахуванням частини оскарження відповідачу належало сплатити 48 428,24 грн (2 152 365, 85 грн х 1,5 % х 150 %) і саме в цій частині сплачений судовий збір підлягає розподілу між сторонами. Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (15,07 % від заявлених позовних вимог, 30,43 % від оскаржених вимог) суму 14 739 ,03 грн (655 067,87 х 1,5 % х 150 %) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, слід покласти на відповідача, а 33 689,21 грн - на позивача.

11.7. За подання касаційної скарги відповідач сплатив 130 386,78 грн (платіжне доручення № 836 від 5 жовтня 2020 року), однак з урахуванням частини оскарження відповідачу належало сплатити 64 570,98 грн (2 152 365, 85 грн х 1,5 % х 200 %) і саме в цій частині сплачений судовий збір підлягає розподілу між сторонами. Ураховуючи результат касаційного розгляду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (15,07 % від заявлених позовних вимог, 30,43 % від оскаржених вимог), суму 19 652,04 грн (655 067,87 х 1,5 % х 200 %) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, слід покласти на відповідача, а 44 918,94 грн - на позивача.

11.8. Тож загальна сума судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарги, яка підлягає розподілу між сторонами, становить 112 999,22 грн, з яких на відповідача покладається 34 391,07 грн (14 739,03 грн + 19 652,04 грн), а на позивача - 78 608,15 грн, які позивач має відшкодувати відповідачу за наслідками касаційного провадження.

11.9. Водночас відповідач має відшкодувати позивачу 9 826,02 грн судового збору, сплаченого останнім за подання позовної заяви, при цьому доказів виконання рішення суду першої інстанції в частині відшкодування судового збору матеріали справи не містять.

11.10. Відповідно до частини одинадцятої статті 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

11.11. Отже, сума судового збору, який за наслідками розгляду справи слід стягнути з позивача на користь відповідача, становить 68 782,13 грн (112 999, 22 грн - 34 391, 07 грн - 9 826,02 грн).

Керуючись статтями 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року у справі № 910/12876/19 скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, к.4, код ЄДРПОУ 37401803) на користь Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 33152471) 120 318 (сто двадцять тисяч триста вісімнадцять) гривень 59 коп. пені та 534 749 (п`ятсот тридцять чотири тисячі сімсот сорок дев`ять) гривень 28 коп. - 20 % штрафу. У решті позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу відмовити.

В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 33152471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, к.4, код ЄДРПОУ 37401803) 24 561 (двадцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят одну) гривню 02 копійки судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, к.4, код ЄДРПОУ 37401803) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 65 815 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 80 копійок, що сплачений за платіжним дорученням від 5 жовтня 2020 року № 836, отримувач платежу - ГУК у місті Києві/ Печерський р-н/22030102, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 38004897, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку - Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач Л. І. Рогач

Судді:

Т. О. Анцупова

О. С. Золотніков

В. В. Британчук

Л. Й. Катеринчук

Ю. Л. Власов

Л. М. Лобойко

І. В. Григор`єва

К. М. Пільков

М. І. Гриців

О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима

О. М. Ситнік

В. І. Данішевська

В. М.Сімоненко

Ж. М. Єленіна

І. В. Ткач

С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 98524309

[ANTIRAID]

07 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12876/19

Провадження № 12-94гс20

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Катеринчук Л. Й., Прокопенка О. Б., Ткача І. В. стосовно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року, ухваленої за наслідком розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» (далі - ТОВ «Інновер Україна», відповідач) про ухвалення додаткової постанови у справі № 910/12876/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі - ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння», позивач) до ТОВ «Інновер Україна» про стягнення 4 346 226, 28 грн.

Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, про наявність якої повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.

Короткий виклад вимог заяви відповідача та обставин справи

1. У вересні 2019 року ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» звернулося до Господарського суду міста Києваз позовом до ТОВ «Інновер Україна», в якому просило суд стягнути з відповідача 4 346 226, 28 грн, у тому числі 2 193 860, 43 грн авансового платежу, 548 118, 01 грн пені, 534 749, 28 грн - 10% штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 10 днів, 1 069 498, 56 грн - 20% штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 30 днів.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 548 118, 01 грн пені, 534 749, 28 грн - 10 % штрафу, 1 069 498, 56 грн - 20 % штрафу та 32 385, 49 грн судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року скасовано в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 120 318, 59 грн пені та 534 749, 28 грн - 20 % штрафу, у решті позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу відмовлено, в іншій частині рішення та постанову залишено без змін, стягнено з позивача на користь відповідача 24 561, 02 грн судового збору, повернено відповідачу з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 65 815, 80 грн за касаційний перегляд справи. Ухвалою про виправлення описки від 07 липня 2021 року виправлено допущену в резолютивній частині постанови описку про стягнення 24 561, 02 грн судового збору та зазначено про стягнення з позивача на користь відповідача 68 782, 13 грн судового збору за наслідком розподілу судових витрат зі сплати судового збору між сторонами.

4. 07 червня 2021 року представник відповідача - адвокат Бабій В. В. засобами поштового зв`язку подав до Великої Палати Верховного Суду (вх. № 126/0/253-21 від 08 червня 2021 року) заяву про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат в порядку статей 123, 126, 244 ГПК України та стягнення з позивача 140 134, 50 грн витрат на професійну правничу допомогу в цій справі.

4.1. Відповідач обґрунтовував тим, що на виконання умов договору про надання правової допомоги № 031/19-МҐ від 27 вересня 2019 року (далі - Договір), укладеного ТОВ «Інновер Україна» з Адвокатським об`єднанням «Моріс Ґруп» (далі - АО «Моріс Ґруп»), відповідач сплатив 165 000 грн за надання правової допомоги відповідно до протоколу наданих послуг, акта надання послуг та виставленого рахунку на оплату.

4.2. 01 грудня 2020 року, відповідно до вимог статті 124 ГПК України, ТОВ «Інновер Україна» подало до суду попередню заяву щодо судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та зазначило, що докази сплати ним судових витрат за розгляд справи будуть надані Верховному Суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у цій справі.

4.3. Ураховуючи результат розгляду справи у Верховному Суді та умови Договору, відповідач з дотриманням строку, визначеного абзацом другим частини восьмої статті 129 ГПК України, подав до суду уточнену заяву з детальним розрахунком витрат та просив стягнути з позивача 140 134, 50 грн судових витрат пропорційно до задоволених вимог на користь відповідача.

4.4. Відповідач зазначив, що як додаток № 3 до Договору визначено замовлення на надання правової допомоги № 2 від 11 жовтня 2019 року (далі - замовлення № 2), відповідно до пункту 1 якого правовою допомогою, що надається, є представництво інтересів ТОВ «Інновер Україна» у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді у справі № 910/12876/19. На виконання замовлення № 2 під час розгляду цієї справи в касаційному суді АО «Моріс Ґруп» надало відповідачу - ТОВ «Інновер Україна» ряд адвокатських послуг з обсягом витраченого часу на представництво інтересів клієнта у кількості 39 годин.

4.5. 03 червня 2021 року АО «Моріс Ґруп» виставило ТОВ «Інновер Україна» акт надання послуг № 40 та рахунок на оплату № 44 на суму 165 000 грн, які у цей же день відповідач підписав та оплатив згідно з платіжним дорученням № 1722 від 03 червня 2021 року. Спірні кошти надійшли на рахунок АО «Моріс Ґруп», що підтверджується зведеною випискою станом на 03 червня 2021 року.

4.6. Відповідач, ураховуючи положення пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України і результат розгляду цієї справи за наслідком її касаційного перегляду, доводив, що на його користь підлягають стягненню з позивача 84,93 % понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, що є пропорційним сумі позовних вимог в розмірі 3 691 158, 41 грн, у задоволенні якої відмовлено судами.

5. 25 червня 2021 року позивач надав до суду заперечення на заяву ТОВ «Інновер Україна» про ухвалення додаткової постанови про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій просив відмовити у її задоволенні.

5.1. Позивач доводив, що заявлені відповідачем витрати на адвокатську допомогу підлягають зменшенню, бо їх розмір є завищеним в порівнянні з ринковими цінами в аналогічних справах, як і витрачений час на складання процесуальних документів; розрахунок судових витрат на правничу допомогу здійснено з урахуванням загальної суми позовних вимог, що є неспівмірним до предмета оскарження за касаційною скаргою; до юридичних послуг включено підготовку додаткових пояснень, які не є процесуальним документом та не могли вплинути на прийняте рішення, як і підготовка заяви про повернення судового збору та про ознайомлення з матеріалами справи; не обґрунтовано необхідність залучення двох кваліфікованих адвокатів на стадії розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

5.2. Також позивач просив урахувати, що спір у цій справі був зумовлений порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань, відповідач не вживав дій з урегулювання спору та не намагався усунути допущені недоліки.

6. За наслідками розгляду заяви ТОВ «Інновер Україна» про ухвалення додаткової постанови у справі № 910/12876/19 щодо розподілу судових витрат Велика Палата Верховного Суду додатковою постановою від 07 липня 2021 року стягнула з позивача на користь відповідача 140 134, 50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суть окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду

7. Не погоджуючись частково з висновками додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року, вважаємо за необхідне звернути увагу на таке.

7.1. Касаційний суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (пункт 40 додаткової постанови).

На наш погляд подання клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвокатів відповідача вбачається за змістом мотивувальної частини заперечень позивача на заяву відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу, які надійшли до касаційного суду 25 червня 2021 року, в якій позивач зазначав про необґрунтованість витрат відповідача щодо оплати за підготовку касаційної скарги (16 годин), підготовку додаткових пояснень (12 годин), зазначав про неспіврозмірність вартості таких послуг у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у подібних справах, наводячи судову практику щодо задоволення вимог про стягнення адвокатських послуг Верховним Судом у подібних справах № 211/3113/16-ц, № 206/1293/19, № 910/12591/18, № 910/14257/19, що мало б наслідком відмову у стягненні таких витрат з позивача, а отже й зменшення загального розміру витрат за надання юридичної допомоги.

Відтак касаційний суд не розглянув по суті поданої позивачем заяви від 25 червня 2021 року, а прийняв до уваги тільки її прохальну частину про відмову в цілому у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат за надання допомоги адвоката, не проаналізувавши доводів її мотивувальної частини про необґрунтованість та неспівмірність частини витрат відповідача на оплату правничої допомоги.

7.2. У цій справі відповідачу в суді касаційної інстанції була надана правова допомога АО «Моріс Ґруп» на підставі договору про надання правової допомоги № 031/19-МҐ від 27 вересня 2019 року, вартість якої визначалась виходячи із погодинної ставки працівників АО «Моріс Ґруп», наведеної у додатку № 1 до цього Договору, на основі фактично витраченого часу на надання правової допомоги клієнту, що мало б підтверджуватися протоколом наданих послуг (том 1, а. с. 144 - 150).

7.3. Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що загальна вартість договору визначається як сума вартості правової допомоги, наданої у відповідності до погоджених сторонами замовлень та підтверджується актами надання послуг, підписаними сторонами протягом строку дії Договору.

7.4. За змістом пункту 1.2 Договору вбачається, що детальний перелік правових послуг, що входять в правову допомогу і надаються клієнту, їх зміст, бажаний результат, кількісний та посадовий склад виконавців, прогнозована кількість годин надання правової допомоги, їх вартість та порядок оплати визначаються погодженими сторонами замовленнями на надання правової допомоги, які з моменту підписання сторонами або їх уповноваженими представниками стають невід`ємною частиною даного Договору.

7.5. Додатком № 3 до Договору АО «Моріс Ґруп» і відповідач - клієнт визначили замовлення на надання правової допомоги № 2 від 11 жовтня 2019 року, пунктом 1 якого погоджено зміст правової допомоги, що надається, а саме у формі представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді у справі № 910/12876/19 (том 1, а. с. 151 - 152).

Також додатком № 3 до Договору визначено вартість наданої правової допомоги та порядок розрахунків, осіб, уповноважених на приймання-передачу документів ( Савчук А. В. , Бабій В. В. ); погоджено, що кількісний і посадовий склад виконавців визначається АО «Моріс Ґруп» самостійно. Щодо вартості наданої правової допомоги та порядку розрахунків, передбачених в пункті 1 замовлення № 2, вказано, що вартість послуг визначається на підставі кількості часу, витраченого працівниками АО «Моріс Ґруп» на надання правової допомоги та розміру погодинної тарифної ставки відповідного працівника, зазначеної в додатку 1 до Договору, але не більше суми, визначеної за кожен з наступних етапів окремо:

- еквіваленту 7 000 доларів США, який визначається в порядку, визначеному сторонами у пункті 4.2.2 Договору за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції;

- еквіваленту 5 000 доларів США, який визначається в порядку, визначеному сторонами у пункті 4.2.2 Договору за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції;

- еквіваленту 5 000 доларів США, який визначається в порядку, визначеному сторонами у пункті 4.2.2 Договору за представництво інтересів клієнта у суді касаційної інстанції.

7.6. Отже, за умовами укладеного договору вбачається встановлення порядку окремого розрахунку за надані послуги в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також граничного розміру оплати послуг в касаційному суді на суму, що не перевищує 5 000 доларів США.

7.7. За змістом Протоколу наданих послуг вбачається, що АО «Моріс Груп» в період з 01 жовтня 2020 року по 01 червня 2021 року надано відповідачу у цій справі адвокатські послуги із залученням двох адвокатів цього адвокатського об`єднання. Так, провідним адвокатом Бабієм В. В. витрачено сукупно 33,25 год. на вчинення дій, спрямованих на надання правової допомоги ТОВ «Інновер Україна», а зокрема:

- аналіз постанови Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року - 0,5 год.;

- підготовку касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року - 16 год.;

- підготовку заяви в порядку абзацу другого частини восьмої статті 129 ГПК України - 0,25 год.;

- підготовку клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - 0,25 год.;

- підготовку додаткових пояснень - 12 год.;

- представництво інтересів клієнта в судових засіданнях 03 грудня, 10 грудня, 17 грудня 2020 року та 01 червня 2021 року - 2 год.;

- підготовку до судових засідань 03 грудня, 10 грудня, 17 грудня 2020 року та 01 червня 2021 року - 2,25 год.

Партнером АО «Моріс Груп» Савчуком А. В. надано відповідачу правову допомогу у формі представництва його інтересів під час розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду у судовому засіданні 01 червня 2021 року та витрачено сукупно 5,75 год. на такі дії в порядку надання адвокатських послуг:

- аналіз матеріалів судової справи - 3 год.;

- підготовку до судового засідання 01 червня 2021 року - 2 год.;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 01 червня 2021 року - 0,75 год.

7.8. Як надану відповідачу адвокатську послугу АО «Моріс Груп» зазначено «аналіз постанови Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року - 0,5 год», яка визначена відповідачем предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою, підготовку якої здійснював провідний адвокат АО «Моріс Груп» Бабій В. В.

Вважаємо, що зазначення адвокатом, як окремо наданої адвокатської послуги, здійснення аналізу постанови суду апеляційної інстанції, яка була предметом касаційного оскарження в частині задоволених місцевим та апеляційним судами вимог, не відповідає критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, зважаючи на сукупно витрачений адвокатом час у 16 год. на підготовку касаційної скарги на таке судове рішення з оплатою вартості послуги в розмірі 1 840 доларів США, під час написання якої адвокатом здійснено фактичний аналіз постанови апеляційного суду.

Відтак при розподілі витрат відповідача на професійну правничу допомогу за розгляд справи Верховним Судом слід було зменшити заявлений відповідачем розмір таких витрат на визначену адвокатом суму оплати за здійснення аналізу оскаржуваної постанови апеляційного суду (0,5 год.) в розмірі 57,50 доларів США у гривневому еквіваленті.

7.9. Також у Протоколі наданих послуг АО «Моріс Груп» визначено оплату за здійснення партнером АО «Моріс Груп» - адвокатом Савчуком А. В. аналізу матеріалів судової справи з витратою часу 3 год. на суму 660 доларів США. Одночасно вбачається визначення відповідачу оплати за витрачений адвокатом Савчуком А. В. час на підготовку до судового засідання 01 червня 2021 року - 2 год. з вартістю цієї послуги в розмірі 440 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Савчук А. В. надавав відповідачу правову допомогу у формі представництва інтересів клієнта під час розгляду його касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у цій справі у судовому засіданні Великої Палати Верховного Суду 01 червня 2021 року.

Отже, вчинення адвокатом Савчуком А. В. дій щодо аналізу матеріалів судової справи упродовж 3 год. було спрямоване на його підготовку до судового засідання Великої Палати Верховного Суду, яке відбулося 01 червня 2021 року.

На нашу думку, виокремлення адвокатом «аналізу матеріалів судової справи» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «підготовки до судового засідання» у касаційному суді, а тому визначення оплати на суму 660 доларів США є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.

7.10. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 року наголошено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вважаємо, що витрати відповідача за надання правової допомоги на загальну суму, еквівалентну 717, 50 доларів США, є необґрунтованими і неспівмірними з обсягом наданих йому послуг, а тому мають бути виключені із загальної суми вартості наданої йому правничої допомоги.

7.11. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку із наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

7.12. Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюваннірозумного балансуприватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї праваобмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людинидля досягнення публічних цілей.

Принцип пропорційності, який був закріплений в Угодах про утворення ЄС (зокрема, у статті 5 Договору про заснування Європейського співтовариства), а також закріплений в міжнародних нормативних актах, рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, орієнтує на те, що мета процесуальних дій має бути суспільно вагомою, для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов'язання, які перевищують установлені межі необхідності, а засіб досягнення суспільно вагомої мети має бути найменш обтяжливим для людини в конкретних умовах.

У Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

7.13. У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

7.14. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, незалежно від клопотання сторони про зменшення розміру судових витрат. Подібних правових висновків дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

7.15. Не погоджуємося також з висновками касаційного суду згідно з пунктом 46 мотивувальної частини додаткової постанови про відсутність підстав для застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України суд може покласти на сторону, яка зловживає процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій такої сторони, судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У запереченні на заяву від 25 червня 2021 року позивач зазначав про наявність підстав для застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України, оскільки спір щодо стягнення штрафних санкцій, які були частиною предмета спору в цій справі, виник внаслідок повного ігнорування відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо їх оплати. Разом з тим позовні вимоги позивача були частково задоволені судами, що підтверджує неправомірність дій відповідача про повну відмову у виконанні зобов`язань за договором та неправильність його дій як сторони договору при намаганнях позивача врегулювати спір в досудовому порядку (відповіді на претензії позивача відповідачем не надавалися).

Вважаємо, що встановлення обставин часткового задоволення позовних вимог та ігнорування відповідачем можливостей досудового врегулювання спору з ненаданням відповіді на претензію позивача може бути підставою для застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України та часткового покладення на відповідача витрат з оплати правничої допомоги незалежно від результатів вирішення спору.

У даному випадку вважаємо за можливе покласти на позивача половину тих витрат, які є обґрунтованими, співмірними та пропорційними щодо суми вимог, оспорених відповідачем в судах апеляційної та касаційної інстанцій, за наслідком розгляду яких касаційний суд прийняв нове рішення.

7.16. За змістом касаційної скарги ТОВ «Інновер Україна» вбачається, що предметом касаційного та апеляційного оскарження визначено постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року в частині задоволення позовних вимог на суму 2 152 365, 85 грн штрафних санкцій. В решті позовних вимог, у стягненні яких місцевим судом відмовлено, спору у касаційному суді не було.

7.17. Отже, при розподілі судових витрат у цій справі за наслідком її касаційного (апеляційного) перегляду, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, суду слід було виходити із спірної суми позовних вимог, стягнення якої було предметом касаційного (апеляційного) розгляду, оскільки саме з цих вимог відповідач сплачував судовий збір та саме цей розмір задоволених вимог приймався до уваги касаційним судом при визначенні пропорційності в розподілі витрат сплаченого судового збору між сторонами за розгляд справи у касаційному суді, зокрема, при винесенні постанови від 01 червня 2021 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07 липня 2021 року).

Так, за наслідком розгляду касаційної скарги відповідача Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 01 червня 2021 року, якою оскаржувані судові рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог на суму 2 152 365, 85 грн штрафних санкцій та прийнято в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 120 318, 59 грн пені та 534 749, 28 грн - 20 % штрафу. Тобто касаційним судом прийнято власне рішення в частині задоволення позовних вимог на суму 655 067, 87 грн штрафних санкцій від загальної суми спірних вимог 2 152 365, 85 грн, що становить 30,43 % від цих вимог.

У решті позовних вимог на суму 2 193 860, 43 грн питання розподілу витрат за надання послуг адвоката може вирішуватися судом першої інстанції, рішення якого в частині відмови у задоволенні позову не оскаржувалося.

7.18. Відтак відповідач за результатом розгляду спірних вимог на стадії касаційного перегляду отримав задоволення своїх заперечень у пропорційному співвідношенні 69,57 % до заявлених та оспорюваних ним вимог в касаційному суді, щодо яких і було прийнято нове рішення.

Отже, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції слід виходити з такої ж пропорційності можливої компенсації відповідачу понесених ним витрат за надання правничої допомоги (69,57 %), зменшивши її наполовину відповідно до висновків пункту 7.15 мотивування окремої думки про наявність підстав для застосування касаційним судом частини дев`ятої статті 129 ГПК України та часткового покладення на відповідача витрат з оплати ним правничої допомоги незалежно від результатів вирішення спору.

7.19. З огляду на зазначене за наслідком розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткової постанови у справі № 910/12876/19 слід було стягнути з позивача на користь відповідача 50 177, 80 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката, розрахованих судом за таким алгоритмом:

1). (33,25 год. - 0,5 год.) * 115 доларів США + (5,75 год. - 3 год.) * 220 доларів США = 4 371, 25 доларів США, що еквівалентно за курсом 1 долара США до гривні станом на 03 червня 2021 року - 120 209, 38 грн (4 371, 25 доларів США * 27, 5), які на нашу думку є обґрунтованими в контексті обґрунтованості обсягу виконаних адвокатами робіт;

2). 120 209, 38 грн * 20 % ПДВ = 24 041, 88 грн;

3). 120 209, 38 грн + 24 041, 88 грн ПДВ = 144 251, 26 грн (вартість послуг з правничої допомоги з урахуванням суми ПДВ, яка повинна прийматися для подальшого розрахунку при їх пропорційному розподілі);

4) 144 251, 26 грн * 69,57 % = 100 355, 60 грн (пропорція вартості послуг з правничої допомоги, виходячи з отриманого відповідачем задоволення його заперечень у співвідношенні 69,57 % від загальної суми оспорених в касаційному (апеляційному) порядку вимог);

5). 100 355, 60 грн : 2 = 50 177, 80 грн (сума можливого розподілу витрат на правничу допомогу із застосуванням частини дев`ятої статті 129 ГПК України щодо зменшення розміру витрат з урахуванням судом неправомірної поведінки відповідача щодо повного невиконання прийнятих на себе зобов`язань за договором).

7.20. Наведення цього розрахунку не вимагається для викладення суддями власної позиції щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України в окремій думці. Однак ми дійшли висновків про можливість такого обґрунтування з метою демонстрації можливого розрахунку судами розміру сум відшкодування витрат на правничу допомогу за подібним алгоритмом у випадках, якщо суд дійде висновку про можливість застосування зазначених процесуальних норм та часткове зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу.

Вважаємо, що таке додаткове рішення в повній мірі відповідало б критеріям обґрунтованості, розумності та співмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу у цій справі відповідно до ціни позову, з урахуванням обсягу обґрунтованих послуг з правничої допомоги, пропорційності задоволених вимог, а також встановлених судами обставин часткового неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, доведення ним спору до судового розгляду.

Судді Великої Палати

Верховного Суду Л. Й. Катеринчук

О . Б. Прокопенко

І. В. Ткач

Джерело: ЄДРСР 98524319

[ANTIRAID]

Чергове рогачівське рішення, яке повинно стати підставою для скасування як господарської юрисдикції так і Великої палати.

В окремій думці наведено розрахунок витрат на правничу допомогу за подібним алгоритмом у випадках, якщо суд дійде висновку про можливість застосування зазначених процесуальних норм та часткове зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу.

Велика палата прийшла до наступних висновків:

8.1. Як зазначено вище, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

8.2. При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.3. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

8.4. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

8.5. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

[ANTIRAID]

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12876/19

Провадження № 12-94гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І ., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М, Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П., представників учасників справи:

Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» - Метенка Т. І.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» - Соботника Р. В.,

розглянула в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» (далі - ТОВ «Інновер Україна», відповідач) про винесення додаткової постанови у справі № 910/12876/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі - ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння», позивач) до ТОВ «Інновер Україна» про стягнення 4 346 226,28 грн.

Історія справи

Короткий зміст наведених у заяві вимог та доводи інших учасників

1. ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ «Інновер Україна» про стягнення 4 346 226,28 грн, у тому числі: 2 193 860,43 грн авансового платежу, 548 118,01 грн пені, 534 749,28 грн 10% штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 10 днів, 1 069 498,56 грн 20% штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 30 днів.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 548 118,01 грн пені, 534 749,28 грн 10% штрафу, 1 069 498,56 грн 20% штрафу та 32 385,49 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. У жовтні 2020 року ТОВ «Інновер Україна» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення - про стягнення 171 119, 77 грн неустойки.

4. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2020 року справу разом з касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі приписів частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Інновер Україна» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року у справі № 910/12876/19 скасовано в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення. Стягнуто з ТОВ «Інновер Україна» на користь ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» 120 318 (сто двадцять тисяч триста вісімнадцять) гривень 59 коп. пені та 534 749 (п`ятсот тридцять чотири тисячі сімсот сорок дев`ять) гривень 28 коп. - 20 % штрафу. У решті позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу відмовлено. В іншій частині рішення та постанову залишено без змін. Стягнуто з ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на користь ТОВ «Інновер Україна» 24 561 (двадцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят одну) гривню 02 копійки судового збору. Повернуто ТОВ «Інновер Україна» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 65 815 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 80 копійок, що сплачений за платіжним дорученням від 5 жовтня 2020 року № 836.

6. 8 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Інновер Україна» про ухвалення додаткової постанови, у якій відповідач просив стягнути на свою користь з позивача 140 134,50 грн судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог статей 123, 126, 244 ГПК України.

7. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач указав, що на виконання умов договору про надання правової допомоги № 031/19-МҐ від 27 вересня 2019 року (далі - Договір), укладеного відповідачем з Адвокатським об`єднанням «Моріс Ґруп» (далі - Адвокатське об`єднання), ТОВ «Інновер Україна» сплатило 165 000 грн за надання правової допомоги відповідно до наданого протоколу, акта надання послуг та виставленого рахунку.

8. 1 грудня 2020 року на виконання вимог статті 124 ГПК України ТОВ «Інновер Україна» подало до суду попередню заяву щодо судових витрат, які ТОВ «Інновер Україна» очікує понести у зв`язку з розглядом справи, тож, ураховуючи результат розгляду справи у Верховному Суді та умови Договору, 7 червня 2021 року відповідач подав до суду уточнену заяву з детальним розрахунком витрат та просив стягнути на його користь з позивача 140 134, 50 грн судових витрат пропорційно до задоволених вимог на користь ТОВ «Інновер Україна» за результатом вирішення справи.

9. 25 червня 2021 року позивач надав до суду заперечення на заяву ТОВ «Інновер Україна» про ухвалення додаткової постанови про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій просив відмовити в її задоволенні повністю.

10. ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» просило відмовити ТОВ «Інновер Україна», вважаючи, що відсутні належні та достатні правові підстави та фактичні обставини для задоволення заяви. Указало, що заявлені відповідачем витрати на адвокатську допомогу є завищеними в порівнянні з ринковими цінами в аналогічних справах, як і витрачений час на складання процесуальних документів; розрахунок судових витрат на правничу допомогу здійснено, беручи до уваги загальну суму позовних вимог, що є неспівмірним до предмета оскарження за касаційною скаргою; до юридичних послуг включено підготовку додаткових пояснень, які не є процесуальним документом та не могли вплинути на прийняте рішення, як і підготовка заяви про повернення судового збору та про ознайомлення з матеріалами справи; не обґрунтована необхідність залучення двох кваліфікованих адвокатів на стадії розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду. Також просило врахувати, що спір у цій справі був зумовлений порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань, відповідач не вживав дій з урегулювання спору та не намагався усунути допущені недоліки, тож є підстави покласти на таку сторону судові витрати незалежно від результатів вирішення спору згідно з приписами статті 129 ГПК України.

11.У своїх поясненнях та в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що час, витрачений на підготовку касаційної скарги становить два робочі дні, що не є надмірним; а додаткові пояснення надані до справи за пропозицією касаційного суду і стосуються обґрунтування подібності правовідносин у наведених у касаційній скарзі постановах, проти чого заперечував сам позивач.

12.Представник позивача в судовому засіданні наголосив, зокрема, щодо вчинення відповідачем дій, які зумовили звернення позивача до суду, вказав, що задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленій відповідачем сумі у всіх судових інстанціях призведуть до знецінення вартості відшкодованої позивачу неустойки (предмету позову), передбаченої за неналежне виконання зобов`язань з боку відповідача, тож, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України просив суд взяти до уваги ці обставини.

13.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 червня 2021 року прийняла до розгляду заяву ТОВ «Інновер Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі та призначила її розгляд на 29 червня 2021 року, у судових засіданнях оголошувались перерви на 6 та 7 липня 2021 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

15. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

16. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VIпредставництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

17. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

18. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

19. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

20. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

21.Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

22.За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

23. Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

24.Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

25. Як уже зазначалося, відповідач в суді першої інстанції в порядку частини першої статті 124 ГПК України подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, надавши на підтвердження, зокрема, Договір, за умовами якого вартість правової допомоги Адвокатського об`єднання визначається, виходячи з погодинної тарифної ставки працівників Адвокатського об`єднання, наведеної в додатку № 1 до цього Договору, на основі фактично витраченого часу на надання правової допомоги клієнту, що підтверджується протоколом наданих послуг. Протокол наданих послуг обов`язково повинен містити таку інформацію: найменування клієнта, реквізити Договору та замовлення, завдання клієнта, період надання послуг, їх детальний перелік та зміст, кількісний та посадовий склад виконавців, кількість часу, витраченого кожним з виконавців на надання послуг, виражену погодинно, розмір тарифної ставки виконавців, її гривневий еквівалент, загальну кількість годин надання послуг та загальну вартість послуг (пункт 4.2.1 Договору).

26.Пунктом 4.1 Договору визначено, що загальна вартість Договору визначається як сума вартості правової допомоги, наданої відповідно до погоджених сторонами замовлень та підтверджується актами наданих послуг, підписаних сторонами протягом строку дії Договору.

27. Вартість погодинної тарифної ставки працівників Адвокатського об`єднання, погоджена в пункті 1 додатку № 1 до Договору, становить: керівник практики, партнер - 220 дол. США, радник - 175 дол. США, старший адвокат - 135 дол. США, старший юрист - 125 дол. США, провідний адвокат - 115 дол. США, провідний юрист - 105 дол. США, адвокат - 95 дол. США, юрист - 85 дол. США, помічник адвоката - 75 дол. США, молодший юрист - 65 дол. США.

28. У замовленні на надання правової допомоги (додаток № 3 до Договору) визначено, зокрема, вартість наданої правової допомоги та порядок розрахунків, а також особи, уповноважені на приймання-передачу документів (ОСОБА_1, Бабій В. В.); погоджено, що кількісний та посадовий склад виконавців визначається Адвокатським об`єднанням самостійно. Щодо вартості наданої правової допомоги та порядку розрахунків, визначених у пункті 1 замовлення, вказано, що вартість послуг визначається на підставі кількості часу, витраченого працівниками Адвокатського об`єднання на надання правової допомоги та розміру погодинної тарифної ставки відповідного працівника, зазначеної в додатку 1 Договору, але не більше суми, визначеної за кожен з наступних етапів окремо:

- еквіваленту 7 000 доларів США, який визначається в порядку, визначеному сторонами у підпункті 4.2.2 Договору, за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції;

- еквіваленту 5 000 доларів США, який визначається в порядку, визначеному сторонами у підпункті 4.2.2 Договору, за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції;

- еквіваленту 5 000 доларів США, який визначається в порядку, визначеному сторонами у підпункті 4.2.2 Договору, за представництво інтересів клієнта у суді касаційної інстанції.

29. Звертаючись із заявою про винесення додаткової постанови щодо стягнення судових витрат, відповідач надав суду докази (протокол наданих послуг, акт надання послуг № 40 від 3 червня 2021 року, рахунок на оплату № 44 від 3 червня 2021 року), якими підтверджено надання адвокатських послуг та на підтвердження оплати ТОВ «Інновер Україна» послуг - копію платіжного доручення № 1722 від 3 червня 2021 року.

30.Надання послуг підтверджено протоколом наданих послуг без дати, згідно з яким з 1 жовтня 2020 року до 1 червня 2021 року Адвокатське об`єднання надало ТОВ «Інновер Україна» такі послуги: всього провідним адвокатом Бабієм В.В. витрачено 33,25 год. на: 1. Аналіз постанови Північного апеляційного господарського суду - 0,5 год; 2. Підготовка касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року - витрачено 16 год;3. Підготовка заяви в порядку абз. 2 частини восьмої статті 129 ГПК України - витрачено 0,25 год; 4. Підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - витрачено 0,25 год;5. Підготовка додаткових пояснень - витрачено 12 год;6. Представництво інтересів клієнта у судових засіданнях 3 грудня 2020 року, 10 грудня 2020 року, 17 грудня 2020 року та 1 червня 2021 року - витрачено 2 год.7. Підготовка до судових засідань 3 грудня 2020 року, 10 грудня 2020 року, 17 грудня 2020 року та 1 червня 2021 року - витрачено 2,25 год. Партнером ОСОБА_1 витрачено всього 5,75 год., а саме на аналіз матеріалів судової справи - витрачено 3 год; підготовку до судового засідання 1 червня 2021 року - витрачено 2 год; представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 1 червня 2021 року - 0,75 год.

31.Отже, відповідачу надавались послуги поетапно в судах різних інстанцій працівниками Адвокатського об`єднання відповідно до вартості погодинної тарифної ставки та кількості часу, витраченого на надання правничої допомоги відповідно до умов Договору.

32.За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

33.Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

34.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

35. Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

36. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

37.Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

38.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

39.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

40. Однак матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених позивачем обставин відсутні.

41. Також позивач не спростував обґрунтованості наведеного відповідачем в акті надання послуг № 40 від 3 червня 2021 року складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

42.Що ж до заявленого у судовому засіданні клопотання позивача, то за приписами частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

43.Процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

44.Як уже зазначалось, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 1 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Інновер Україна» задовольнила частково, а саме в частині стягнення 655 067,87 грн, здійснивши при цьому розподіл судових витрат у частині судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; жодних клопотань про застосування приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України з огляду на неправомірні дії сторони, позивач при цьому до суду касаційної інстанції до судового засідання та у судовому засіданні 1 червня 2021 року не заявляв.

45. Разом з тим, як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року, позовні вимоги позивача задоволено частково, позивачу відмовлено у його вимогах до відповідача про повернення суми - 2 193 860,43 грн авансового платежу.

46. Такі обставини спростовують доводи позивача про те, що спір у цій справі було ініційовано ним саме внаслідок неправомірних дій іншої сторони; ці висновки судів попередніх інстанцій не оскаржувалися позивачем, тож у клопотанні позивача про застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України слід відмовити.

47. Отже, ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги ТОВ «Інновер Україна» про відшкодування витрат є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Сума вартості правової допомоги за представництво інтересів у суді касаційної інстанції, яку має відшкодувати на користь відповідача позивач, становить 140 134, 50 грн.

48. Вказані висновки відповідають правовій позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» про ухвалення додаткової постанови задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 33152471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, к.4, код ЄДРПОУ 37401803) 140 134 (сто сорок тисяч сто тридцять чотири) гривні 50 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач Л. І. Рогач

Судді:

Т. О. Анцупова

Л. Й. Катеринчук

В. В. Британчук

Г. Р. Крет

Ю. Л. Власов

Л. М. Лобойко

І. В. Григор`єва

К. М. Пільков

М. І. Гриців

О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима

В. В. Пророк

В. І. Данішевська

О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна

В. М. Сімоненко

О. С. Золотніков

І. В. Ткач

С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 98728788

[ANTIRAID]

Державний герб України

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/12876/19

Провадження № 12-94гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О.С., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» - Катрука Є. А.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» - Бабія В. В.,

розглянула в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» (далі - ТОВ «Інновер Україна», відповідач) про винесення додаткової постанови у справі № 910/12876/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі - ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», позивач) до ТОВ «Інновер Україна» про стягнення 4 346 226,28 грн.

Історія справи

Короткий зміст наведених у заяві вимог та доводи інших учасників

1. ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» звернулось до господарського суду із позовом до ТОВ «Інновер Україна» про стягнення 4 346 226,28 грн, у тому числі: 2 193 860,43 грн авансового платежу, 548 118,01 грн пені, 534 749,28 грн 10 % штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 10 днів, 1 069 498,56 грн 20 % штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 30 днів.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 548 118,01 грн пені, 534 749,28 грн 10 % штрафу, 1 069 498,56 грн 20 % штрафу та 32 385,49 грн судового збору. У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

3. Зазначеними рішенням та постановою не вирішувалися питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

4. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Інновер Україна» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року у справі № 910/12876/19 скасовано в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення. Стягнуто з ТОВ «Інновер Україна» на користь ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» 120 318 грн 59 коп. пені та 534 749 грн 28 коп. - 20 % штрафу. У решті позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу відмовлено. В іншій частині рішення та постанову залишено без змін. Стягнуто з ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на користь ТОВ «Інновер Україна» 24 561 грн 02 коп. судового збору. Повернуто ТОВ «Інновер Україна» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 65 815 грн 80 коп., що сплачений за платіжним дорученням від 5 жовтня 2020 року № 836.

5. Додатковою постановою Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року задоволено заяву ТОВ «Інновер Україна» та стягнуто на його користь з ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» 140 134 грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

6. Щодо розподілу витрат на правничу допомогу в судах попередніх інстанцій, то за наслідками розгляду заяв відповідача суди ухвалили відповідні рішення.

1) Щодо розподілу витрат на правову допомогу, понесених у суді першої інстанції:

- додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2020 року заяву ТОВ «Інновер Україна» про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на користь ТОВ «Інновер Україна» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 83 321,47 грн, в іншій частині заяви відмовлено;

- постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на додаткове рішення залишено без задоволення; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2020 року залишено без змін;

- постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 лютого 2022 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Інновер Україна» та касаційною скаргою ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2021 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2020 року з тих підстав, що після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові виклав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

2) Щодо розподілу витрат на правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції:

- додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2021 року задоволено заяву ТОВ «Інновер Україна» про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції;

- постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 лютого 2022 року касаційну скаргу ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» задоволено, скасовано додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2021 року, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у стягненні понесених ТОВ «Інновер Україна» витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні заяви ТОВ «Інновер Україна» про ухвалення додаткової постанови відмовлено.

Зазначено, що з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року, якою частково скасовано рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, ухвалені по суті спору у цій справі, за змістом підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 315, частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), саме суд касаційної інстанції у разі ухвалення нового рішення змінює розподіл судових витрат, у тому числі і витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

7. 16 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Інновер Україна» про ухвалення у справі додаткової постанови щодо зміни розподілу судових витрат, у якій відповідач, керуючись приписами частини четвертої статті 129 ГПК України, просить змінити розподіл судових витрат та стягнути з ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на свою користь 57 461,02 грн та 82 816,52 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи відповідно в судах першої й апеляційної інстанцій.

8. Обґрунтовуючи заяву в частині стягнення витрат на правничу професійну допомогу, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідач посилається на те, що з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року, якою частково скасовано рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, ухвалені по суті спору у цій справі, за змістом підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 315, частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України саме суд касаційної інстанції у разі ухвалення нового рішення змінює розподіл судових витрат, у тому числі і витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

9. Крім того, ТОВ «Інновер Україна» просить змінити розподіл судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

10. Зазначає, що оскільки загальний розмір позовних вимог становив 4 346 226,28 грн, а постановою Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року на користь ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» стягнуто 655 067,87 грн, тобто 15,07 % від загального розміру позовних вимог, витрати ТОВ «Інновер Україна» на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції, що підлягають відшкодуванню, становлять 140 782,49 грн.

11. Тож, ураховуючи рішення Господарського суду м. Києва від 18 лютого 2020 року, вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, що додатково підлягає стягненню на користь ТОВ «Інновер Україна» з позивача становить 57 461,02 грн.

12.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 лютого 2022 року прийняла до розгляду заяву ТОВ «Інновер Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі та призначила її до розгляду.

ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ СТОРІН У СПРАВІ

13. ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» у судовому засіданні подало заяву про залишення без розгляду заяви ТОВ «Інновер Україна» про винесення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

14. Зазначило, що ТОВ «Інновер Україна» подало заяву про винесення додаткової постанови поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 129 ГПК України, після ухвалення додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року. При цьому, відповідачем не було подано клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про винесення додаткового судового рішення у справі.

15.Велика Палата Верховного Суду зазначає, що предметом її розгляду є заява про ухвалення додаткового рішення, подана ТОВ «Інновер Україна» до суду касаційної інстанції у зв`язку з тим, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року не вирішено питання про судові витрати, а саме - не здійснено новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Таку заяву може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

16.Натомістьу статті 129 ГПК України йдеться про строки та докази, передбачені для звернення сторони із заявою про розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи. Такі заяви та докази подавалися ТОВ «Інновер Україна» до судів першої й апеляційної інстанцій та були предметом розгляду цих судів.

17. Тому підстав для залишення без розгляду заяви ТОВ «Інновер Україна» про винесення додаткової постанови не вбачається.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

19.За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

20. За частинами другою та третьою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

21.Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

22.За приписами частини п`ятої статті 244 цього Кодексу додаткове рішення може бути оскаржено до суду апеляційної, касаційної інстанції.

23.Разом із цим за правилами частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

24. Про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, має бути зазначено у резолютивній частині постанови касаційної інстанції у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення (підпункт «б» пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України).

25. За змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, ним не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

26. Тож за змістом підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 315, частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України саме суд касаційної інстанції у разі ухвалення нового рішення змінює розподіл судових витрат, у тому числі і витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

27. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

28. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

29. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VIпредставництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

30. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

31. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

32. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

33. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

34.Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

35.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

36. Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

37.За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

38.Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

39.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

40. Відповідачна виконання вимог частини першої статті 124 ГПК України подав до суду першої інстанції попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, надавши на підтвердження, зокрема, договір, за умовами якого вартість правової допомоги Адвокатського об`єднання «Моріс Ґруп» (далі - Адвокатське об`єднання) визначається, виходячи з погодинної тарифної ставки працівників Адвокатського об`єднання, наведеної в додатку № 1 до цього договору, на основі фактично витраченого часу на надання правової допомоги клієнту, що підтверджується протоколом наданих послуг. Протокол наданих послуг обов`язково повинен містити таку інформацію: найменування клієнта, реквізити договору та замовлення, завдання клієнта, період надання послуг, їх детальний перелік та зміст, кількісний та посадовий склад виконавців, кількість часу, витраченого кожним з виконавців на надання послуг, виражену погодинно, розмір тарифної ставки виконавців, її гривневий еквівалент, загальну кількість годин надання послуг та загальну вартість послуг (пункт 4.2.1 договору).

41.Як уже зазначалось, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 1 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Інновер Україна» задовольнила частково, а саме в частині стягнення 655 067,87 грн, здійснивши при цьому розподіл судових витрат у частині судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції

42.Звертаючись із заявою про винесення додаткової постанови щодо зміни розподілу судових витрат, відповідач, керуючись приписами частини четвертої статті 129 ГПК України, просить змінити розподіл судових витрат та додатково стягнути з ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на свою користь 57 461,02 грн витрат, понесених ТОВ «Інновер України» за представництво інтересів у суді першої інстанції.

43.Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач указав, що на виконання умов договору, укладеного відповідачем з Адвокатським об`єднанням, ТОВ «Інновер Україна» сплатило 166 795,42 грн за надання правової допомоги відповідно до наданого протоколу, акта надання послуг, виставленого рахунку та платіжного доручення № 103 від 1 лютого 2020 року (а.с. 7-9, 11, том 2).

44.Надання послуг за розгляд справи в суді першої інстанції підтверджено протоколом наданих послуг без дати, згідно з яким з 11 жовтня 2019 року до 31 січня 2020 року Адвокатське об`єднання надало ТОВ «Інновер Україна» такі послуги: всього провідним адвокатом Бабієм В. В. витрачено 48,15 хв. на: 1. Аналіз судової практики - 4 год;2. Аналіз первинних документів у справі - витрачено 1 год 15 хв.; 3. Аналіз позовної заяви ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» - витрачено 2 год; 4. Підготовка відзиву від 29 жовтня 2019 року на позовну заяву ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» - витрачено 18 год; 5. Аналіз відповіді ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» від 20 листопада 2019 року на відзив на позовну заяву - витрачено 45 хв.; 6. Підготовка заперечень від 26 листопада 2019 року проти відповіді ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на відзив на позовну заяву - витрачено 7 год;7. Підготовка заяви від 10 грудня 2019 року в порядку абз. 2 частини восьмої статті 129 ГПК України - витрачено 15 хв.; 8. Підготовка додаткових пояснень від 10 грудня 2019 року - витрачено 2 год 45 хв.; 9. Подання процесуальних документів по справі № 910/12876/19 до Господарського суду м. Києва - 0,5 год; 10. Підготовка додаткових пояснень від 22 січня 2020 року - витрачено 4 год; 11. Підготовка до судових засідань по справі - витрачено 5 год.; 12. Представництво інтересів клієнта в судових засіданнях в Господарському суді м. Києва - 2,25 год (а. с. 7, том 2).

45.Враховуючи, що за результатами розгляду справи Верховним Судом вимоги позивача задоволені частково на суму 655 067,87 грн і вказана сума від суми позову (4 346 226, 28 грн) складає 15,07 % (відмовлено у задоволенні позовних вимог на 84,93 %), тому за результатами розгляду спору підлягає до стягнення з позивача на корись відповідача всього 141 659,35 грн (166 795, 42 грн Х 84,93 %) витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

46.Разом з тим рішенням Господарського суду м. Києва від 18 лютого 2020 року з ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на користь ТОВ «Інновер Україна» було стягнуто 83 321,47 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції. Крім того, господарський суд, задовольняючи заяву про винесення додаткового рішення про стягнення витрат за представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції, дійшов висновку, що вартість проїзду адвоката до суду для подання процесуальних документів до канцелярії суду у розмірі 876,86 грн не може включатися до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню.

47.Ураховуючи викладене, сума витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підлягає до стягнення на користь ТОВ «Інновер Україна» з позивача, становить 57 461,02 грн (141 659,35 грн - 83 321,47 грн - 876,86 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції

48. Також у заяві про винесення додаткової постанови щодо зміни розподілу судових витрат відповідач просить стягнути з ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на свою користь 82 816,52 грн витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Інновер України» під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

49. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач указав, що на виконання умов договору, укладеного відповідачем з Адвокатським об`єднанням, ТОВ «Інновер Україна» сплатило 97 511,50 грн за надання професійної правової допомоги у суді апеляційної інстанції відповідно до наданого протоколу, акта надання послуг, виставленого рахунку та платіжного доручення № 730 від 2 вересня 2020 року (а.с.191-193, 195 -196, том 2).

50. Відповідачем до матеріалів справи долучено складений Адвокатським об`єднанням на виконання замовлення № 2 до договору протокол наданих послуг, зі змісту якого слідує, що Адвокатським об`єднанням, а саме провідним адвокатом Бабій В. В., у період з 1 лютого до 1 вересня 2020 року надані наступні послуги: 1. Аналіз рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року - витрачено 1 год; 2. Аналіз судової практики Верховного Суду з метою підготовки апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року - витрачено 4 год; 3. Підготовка апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року - витрачено 11,75 год; 4. Підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - витрачено 0,25 год; 5. Ознайомлення з матеріалами справи - витрачено 0,25 год; 6. Аналіз відзиву позивача на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року - витрачено 1 год; 7. Підготовка відповіді на відзив позивача на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року - витрачено 5 год; 8. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2020 року - витрачено 0,75 год; 9. Підготовка до судового засідання 21 липня 2020 року - витрачено 0,75 год; 10. Представництво інтересів під час судового засідання 21 липня 2020 року - витрачено 0,75 год (а. с. 191, том 2).

51. Як уже було зазначено, ураховуючи, що вимоги позивача за результатом розгляду справи Верховним Судом задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні від суми позовних вимог становить 15,07 % (відмовлено у задоволенні позовних вимог на 84,93 %), до стягнення з позивача підлягає 82 816,51 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, що становить 84,93 % від загального розміру витрат на професійну правничу допомогу, сплачених ТОВ «Інновер Україна».

52.Велика Палата зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

53. Матеріали справи не містять клопотання позивача, поданих на адресу Верховного Суду, про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстав для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених позивачем обставин немає.

54. Ураховуючи результат розгляду справи у Верховному Суді, умови договору, укладеного відповідачем з Адвокатським об`єднанням, а також рішення Господарського суду м. Києва від 18 лютого 2020 року, сума вартості правової допомоги за представництво інтересів у суді першої інстанції, яку має додатково відшкодувати на користь відповідача позивач, становить 57 461,02 грн.

55. Також пропорційно до задоволених вимог за результатом вирішення справи Верховним Судом на користь ТОВ «Інновер Україна» з позивача підлягає стягненню 82 816,52 грн витрат за представництво інтересів у суді апеляційної інстанції.

56. Вказані висновки відповідають правовій позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» про ухвалення додаткової постанови задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 33152471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.2/37, к. 4, код ЄДРПОУ 37401803) 57 461,02 (п`ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят одну) гривню 02 копійки витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 33152471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновер Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.2/37, к. 4, код ЄДРПОУ 37401803) 82 816,52 (вісімдесят дві тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 52 копійки витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач Л. І. РогачСудді: В. В. Британчук Г .Р. Крет Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук І. В. Желєзний С. П. Штелик Л. Й. Катеринчук 

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105057192