Решение Уманского райсуда о признании недействительными договоров кредита, ипотеки и поручительства с Приватбанком

[vekt]

Справа № 2-876-2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої судді Горячківської Л.В.

при секретарі Деркач Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитної угоди, договору іпотеки та поруки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитної угоди, договору іпотеки та поруки недійсними посилаючись на те, що 16.05. 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Кредитну угоду № 27мку/2008. Згідно п.1.1. розділу 1 Кредитної угоди надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму обговорену п.1.2. Кредитної угоди. Умови видачі – сума кожної частини, термін по кожному кредиту оформляється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожен договір про видачу траншу є невід’ємною частиною даної Угоди. Зазначена Кредитна угода укладена сторонами із визначенням її змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитної угоди ОСОБА_1 банку була достовірно надана інформація про його фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів ним була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту. Відповідно до п.1.2. Кредитної угоди загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди становить 70000 дол. США. Станом на 16.03.2010 року по Кредитній угоді діє два Договори про видачу траншу: Договір про видачу траншу №01-27мку/2008 від 16 травня 2008 року на 30000 (тридцять тисяч) дол. США та Договір про видачу траншу №02-27мку/2008 від 26 червня 2008 року на 20000 (двадцять тисяч) дол. США, відповідно до яких ОСОБА_1 було отримано 50000 (п’ятдесят тисяч) дол. США. Відповідно до п.4.1. Кредитної угоди позичальник зобов’язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 18 % (вісімнадцять відсотків) річних. Відповідно до п.4.7. Кредитної угоди погашення кредиту, сплата відсотків за даною угодою здійснюється у валюті кредиту – а саме: у дол. США. У п. 2.2.3. кредитної угоди зазначено, що позичальник зобов’язується здійснювати погашення кредитів, відсотків, і винагороди в порядку і терміни згідно графіків погашення кредиту, відсотків і винагороди, що складаються з кожним договором про видачу Траншу окремо і є невід’ємною частиною кожного договору про видачу траншу. Згідно додатку №1 до Договору про видачу траншу №01-27мку/2008 від 16.05.2008 року позичальник зобов’язаний щомісяця в термін до 15 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту та відсотках у сумі 765 доларів США ( сімсот шістдесят п’ять доларів США ). Згідно додатку №1 до Договору про видачу траншу №02-27мку/2008 від 26.06.2008 року позичальник зобов’язаний щомісяця в термін до 15 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту та відсотках у сумі 364 долари США ( триста шістдесят чотири долари США). У забезпечення виконання боргових зобов’язань за Кредитною угодою №27мку/2008 від 16.05.2008 року між ОСОБА_2 та банком був укладений Договір іпотеки №ДІ1- 27мку/2008 від 16.05.2008 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, ОСОБА_2 передала банку в іпотеку нерухоме майно — житловий будинок загальною площею 55,9 кв. м та надвірні будівлі та споруди, які знаходяться у м. Умані Черкаської області по вулиці Л.Іскри, будинок 160, де на даний час проживає ОСОБА_2 Крім того, у забезпечення виконання боргових зобов’язань за Кредитною угодою №27мку/2008 від 16.05.2008 року між ОСОБА_3 та банком був укладений Договір поруки №ДП1-27мку/2008 від 16.05.2008 року. Правовідносини, які виникають із кредитної угоди, за суттю є зобов’язаннями, в якому одна сторона зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язань.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні, хоча сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про ОСОБА_4 банк України” гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері. Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Надання банком позичальникові грошових коштів, тобто кредиту та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті, в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, за своєю правовою природою є валютною операцією, а статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії ОСОБА_4 банку України.

Відповідно до статі 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Згідно із статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність” документ, який видається ОСОБА_4 банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що на здійснення валютних операцій ОСОБА_4 України видає генеральні та індивідуальні ліцензії, які видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо по відношенню до надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Тому, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі ОСОБА_4 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов’язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України, тобто у гривні, також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

На день укладання кредитного Договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 5,05 грн., а на даний час становить 1 USD = 7,97 грн., тому існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за Кредитною угодою. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку ОСОБА_1 необхідно сплачувати.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісності та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян, тому подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного із принципів цивільно – правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України – принципу справедливості. Позивач вважає, що такі умови Кредитної угоди є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг, несправедливими є умови Кредитної угоди в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитної угоди у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону банк покладає, як суб’єкт підприємницької діяльності саме на позичальника за Кредитною угодою та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в Кредитну угоду пункту, що значно погіршує становище позичальника, як споживача, порівняно з банком в разі настання певних подій, але відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним.

Згідно із статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства і правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Позивач вважає, що в даному випадку, при видачі кредиту банк порушив «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені Постановою Правління ОСОБА_4 банку України від 10.05.2007 N 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за N 541/13808. Відповідно до п.3.1.Правил Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, враховуючи значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів ОСОБА_4 банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України або умовами кредитного договору.

Відповідно до п.3.8. Правил у разі надання кредиту в іноземній валюті банк зобов'язаний під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів” перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови; мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію.

У даному випадку такі вимоги закону не були виконані ЗАТ КБ «ПриватБанк», що є порушенням прав споживача фінансових послуг.

У зв’язку з укладенням Кредитної угоди № 27мку/2008 від 16.05.2008 року, ОСОБА_1 отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» 50000,00 дол. США, що на дату укладання цього кредитного договору за офіційним курсом НБУ складає 252 500,00 грн. (50000 дол. США х 5,05грн. = 252500,00 грн.). Відповідно до Договору про видачу траншу №01-27мку/2008 від 16 травня 2008 року та до Договору про видачу траншу №02-27мку/2008 від 26 червня 2008 року позивачем банку всього по кредитам та відсоткам було сплачено 18382,00 дол. США, тому, враховуючи суму, отриману позивачем згідно Договорів про видачу траншу та сплачену суму Банку за даними Договорами, він повинен повернути ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 31618,00 дол. США (50000,00 дол. США – 18382,00 дол. США= 31618,00 дол. США) , що є залишком за тілом кредиту, з урахуванням сплачених платежів. Крім того, зважаючи на те, що іноземна валюта між резидентами України в Україні не може бути засобом платежу, ОСОБА_1 повинен повернути ПАТ КБ «ПриватБанк» суму у розмірі 159670,9 грн. (31618,00 дол. США х 5,05 грн. ( за курсом НБУ на 16.05.2007 року та курсом на 26.06.2008 року)= 159670,9 грн.).

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення аналогічні вищевикладеним та просили їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_6 пред’явлені позовні вимоги не визнала, пояснивши, що п озивачі звернулися до Уманського міськрайонного суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсними Кредитної угоди №27мку/2008 від 16 травня 2008 року, договору про видачу траншу №01-27мку/2008 від 16 травня 2008 року, договору про видачу траншу №02-27мку/2008 від 26 червня 2008 року, договору поруки №ДП1-27мку/2008 від 16 травня 2008 року та договору іпотеки №ДІ1-27мку/2008 від 16 травня 2008 року. 16 травня 2008 року позивач ОСОБА_1 уклав кредитну угоду в відповідно до неї йому був наданий кредит в розмірі 50000 доларів США двома траншами, тобто 20.05.2008 року - 30000 доларів США, а 26.06.2008 року - 20000 доларів США. Позивачі вважають, що даний кредитний договір повинен бути визнаний недійсним, так як він не відповідає Закону, Конституції та іншим правовим актам України, але банк з такою позицією позивачів не погоджується, оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 ст.47 цього Закону надає дозвіл ОСОБА_4 банк України. Згідно п.2.3. глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджену постановою Правління ОСОБА_4 банку України від 17 липня 2001 року №275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу ОСОБА_4 банку банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України. Такий дозвіл на право здійснення даних операцій, що діє на даний час, видано ПАТ КБ «Приватбанк» за №22-3 від 21.09.2009 року, до того часу діяла банківська ліцензія №22 від 04.01.2001 року та дозвіл №22-2 від 29.07.2003 року. У додатку 1, 2 до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з позивачем кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта. Таким чином, Законом України «Про банки і банківську діяльність» встановлено порядок та умови здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі шляхом надання валютних кредитів. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю був прийнятий 19 лютого 1993 року і набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Урядовий кур’єр» від 06.03.1993 року. Закон України «Про банки і банківську діяльність в редакції від 07.12.2000 року набув чинності з дня його опублікування в газеті «Урядовий кур’єр» від 17.01.2001 року. Відповідно до ст. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, тому, якщо питання, пов’язані з банківською діяльністю, регулює інакше, ніж Закон України «Про банки та банківську діяльність», то до цих правовідносин підлягає застосуванню саме Закон «Про банки та банківську діяльність». Інші нормативні акти підлягають застосуванню в частині, що не суперечить даному Закону, тому наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною та достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України - сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. В ч.3 ст. 533 ЦК України вказано, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених Законом, а саме Законом України «Про банки і банківську діяльність. Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України - іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та порядку, встановлених Законом. Таке право встановлено ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» - розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний розсуд, тому право банків на кредитування клієнтів у іноземній валюті передбачено Законом, в результаті чого можливість надання і погашення кредитів і іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Позивач ОСОБА_1 за власним бажанням звернувся до Приватбанку з заявою про видачу йому кредитних коштів в іноземній валюті. Відповідно до ст.1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивачу за укладеним договором та відповідно до вимог чинного законодавства були видані кредитні кошти в іноземній валюті. Кредитний договір в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства і в зв’язку з цим і виконання зобов’язань за кредитним договором повинно здійснюватись відповідно до умов договору. Посилання позивача на порушення правил надання кредиту не відповідають дійсності, оскільки банк надав позивачу повну інформацію, щодо кредитного договору, підтвердженням цього є надані копії документів, що підписувались при укладанні договору - це дві довідки про умови кредитування, підписані позивачем і які містять всю необхідну інформацію. Позивач стверджує, що він не підписував довідку від 26.06.2008 року, хоча досліджуючи документи, видно, що позивач на різних документах ставив різні підписи і почерк є один і той же, але дана довідка, навіть якщо він її не підписував, не тягне за собою визнання кредитної угоди недійсною, тому представник позивача просила відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи вислухавши пояснення сторін, судом встановлено, що 16.05.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Кредитну угоду № 27мку/2008, в результаті чого, позичальник отримав кредит в розмірі 50000 дол. США. У забезпечення виконання боргових зобов’язань за Кредитною угодою №27мку/2008 від 16.05.2008 року між ОСОБА_2 та банком був укладений Договір іпотеки №ДІ1- 27мку/2008 від 16.05.2008 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, ОСОБА_2 передала банку в іпотеку нерухоме майно — житловий будинок загальною площею 55,9 кв. м та надвірні будівлі та споруди, які знаходяться у м. Умані Черкаської області по вулиці Л.Іскри, будинок 160, де на даний час проживає ОСОБА_2 Крім того, у забезпечення виконання боргових зобов’язань за Кредитною угодою №27мку/2008 від 16.05.2008 року між ОСОБА_3 та банком був укладений Договір поруки №ДП1-27мку/2008 від 16.05.2008 року. Правовідносини, які виникають із кредитної угоди, за суттю є зобов’язаннями, в якому одна сторона зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання.

На час укладання кредитної угоди ОСОБА_1 банку була достовірно надана інформація про його фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів ним була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту.

Кредит позивачем був отриманий у валютній одиниці, тобто у дол. США, хоча відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про ОСОБА_4 банк України” гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Надання банком позичальникові грошових коштів, тобто кредиту та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті, в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, за своєю правовою природою є валютною операцією, а статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії ОСОБА_4 банку України, а відповідно до статі 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Згідно із статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність” документ, який видається ОСОБА_4 банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Згідно із п.п. в),г), ч.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» потребують і операції щодо надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу і платежу або як застави. В ст. 6,7 Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 року приведений список ситуацій, коли українці можуть використовувати валюту, як засіб платежу, але погашення кредитів у даному списку немає, тому зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11,88, 208, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3,4,13,15,16,202,203,215,236,524,548 ЦК України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про ОСОБА_4 України», Закону України»Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про банки та банківську діяльність»,Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»,

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати Кредитну угоду №27мку/2008 від 16 травня 2008року, укладену між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством кредитний банк «ПриватБанк» -недійсною.

Визнати Договір про видачу траншу за №01-27мку/2008 від 16 травня 2008року, укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством кредитний банк «ПриватБанк» -недійсним.

Визнати Договір про видачу траншу за №02-27мку/2008 від 26 червня 2008року, укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством кредитний банк «ПриватБанк» -недійсним.

Визнати Договір іпотеки за № ДІ 1-27мку/2008 від 16 травня 2008року, укладений між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством кредитний банк «ПриватБанк», посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, посвідченого в реєстрі за №3-1638 від 16.05.2008року -недійсним.

Визнати Договір поруки за №ДП 1-27мку/2008року від 16 травня 2008року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством кредитний банк «ПриватБанк» -недійсним.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» прийняти від ОСОБА_1 159670(сто п’ятдесят дев’ять шістсот сімдесят)грв.90коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір - 1700(одну тисячу сімсот)грв. та 120(сто двадцять)грв. та інформаційне технічне забезпечення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуюча : підпис

Станом на 22 червня 2010року рішення суду не набрало чинності.

З оригіналом згідно: Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10075727

[JULIA 3]

Понравилось, что Суд отметил заемщика как потребителя финансовых услуг.

"У даному випадку такі вимоги закону не були виконані ЗАТ КБ «ПриватБанк», що є порушенням прав споживача фінансових послуг."

Потому что действительно, не взирая на то, для каких целей брался кредит, заемщик(физлицо) потребитель финасовых услуг банка и ЗУ " О защите прав потребителя" должен работать в любом случае. А то судьи начинают - у вас кредит не на покупку ТВ или авто, у вас кредитная линия, значит "споживачи" не работают.Исходя из такой логики местныйсуд открестился от моего иска по подсудности по месту проживания потребителя-не такой договор...

Что- то по Донецкому региону даже первых решений почти нет, только Макеевка, кажется, однажды была положительная и все...

[у.zaporozhskiy]

В ст. 6,7 Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 року приведений список ситуацій, коли українці можуть використовувати валюту, як засіб платежу, але погашення кредитів у даному списку немає, тому зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

мне вот это понравилось

судьи в последних решениях подходят к истине, что можно использовать, когда прямо предусмотрено в Законе!

и тут суд пришел к правильному выводу, что выплаты по кредитам в законах нет!

[Гранд Иншур]

Понравилось, что Суд отметил заемщика как потребителя финансовых услуг.

"У даному випадку такі вимоги закону не були виконані ЗАТ КБ «ПриватБанк», що є порушенням прав споживача фінансових послуг."

Потому что действительно, не взирая на то, для каких целей брался кредит, заемщик(физлицо) потребитель финасовых услуг банка и ЗУ " О защите прав потребителя" должен работать в любом случае. А то судьи начинают - у вас кредит не на покупку ТВ или авто, у вас кредитная линия, значит "споживачи" не работают.Исходя из такой логики местныйсуд открестился от моего иска по подсудности по месту проживания потребителя-не такой договор...

У нас тоже были такие проблемы - суд (и банк) считал, что ипотечный кредит не является потребительским. Но в самом начале 168 постановы НБУ указано, что относится к потребительским кредитам - укажите это!

[JULIA 3]

У нас тоже были такие проблемы - суд (и банк) считал, что ипотечный кредит не является потребительским. Но в самом начале 168 постановы НБУ указано, что относится к потребительским кредитам - укажите это!

У меня не ипотека-кредитная линия на личные нужды. В 168 в принципе тоже есть "кредит на текущие нужды", но не дословно как в договоре. Суд просто не хотел брать на себя такой иск, это было в ноябре прошлого года. Когда "Отель Централь" зазвучал, видимо была установка-футболить по максимуму.

[Гранд Иншур]

У меня не ипотека-кредитная линия на личные нужды. В 168 в принципе тоже есть "кредит на текущие нужды", но не дословно как в договоре. Суд просто не хотел брать на себя такой иск, это было в ноябре прошлого года. Когда "Отель Централь" зазвучал, видимо была установка-футболить по максимуму.

Тогда подавайтесь не по правам потребителей (найдите другие изъяны - они обычно есть), требуйте признать договор недействительным без применения последствий недействительности (их вы примените потом) - тогда спор будет неимущественный (заплатите 37 грн. ИТЗ и 8,5 грн. госпошлину) - и вперёд... Если что, потом уточните исковые...

[JULIA 3]

Тогда подавайтесь не по правам потребителей (найдите другие изъяны - они обычно есть), требуйте признать договор недействительным без применения последствий недействительности (их вы примените потом) - тогда спор будет неимущественный (заплатите 37 грн. ИТЗ и 8,5 грн. госпошлину) - и вперёд... Если что, потом уточните исковые...

Спасибо. Рассмариваем уже вовсю. С прошлого года...

[Гранд Иншур]

Спасибо. Рассмариваем уже вовсю. С прошлого года...

Кстати, у меня есть идея, как не дать банку выиграть процесс (не проверял ещё): например, банк подаёт в суд на заёмщика; заёмщик - на банк по валютным основаниям; допустим, банк выигрывает по 3 инстанциям; тогда заёмщик подаёт второй иск - по правам потребителей, делает ухвалу про обеспечение иска (путём запрета на исполнение предыдущего решения) и судится дальше; допустим, банк опять выигрывает по 3 инстанциям; тогда заёмщик подаёт третий иск - по нарушениям в договоре и всё с начала - а на дворе уже 2017 год...

Сейчас я эту схему проверяю - есть вынесенное и вступившее в силу решение (заёмщик не сопротивлялся); потом я подал иск о недействительности; банк в первом заседании начал скулить, что дело уже рассмотрено, но я сказал, что вопрос недействительности судом не рассматривался - судья со мной согласился; в обеспечении иска судья отказал (всё бесплатно - тестовый процесс) и расписал на сентябрь со словами "как раз из апелляции вернётся"; как судья правильно догадался, - я подал апелляцию на ухвалу; ждём-с....

[galinamax]

Кстати, у меня есть идея, как не дать банку выиграть процесс (не проверял ещё): например, банк подаёт в суд на заёмщика; заёмщик - на банк по валютным основаниям; допустим, банк выигрывает по 3 инстанциям; тогда заёмщик подаёт второй иск - по правам потребителей, делает ухвалу про обеспечение иска (путём запрета на исполнение предыдущего решения) и судится дальше; допустим, банк опять выигрывает по 3 инстанциям; тогда заёмщик подаёт третий иск - по нарушениям в договоре и всё с начала - а на дворе уже 2017 год...

Сейчас я эту схему проверяю - есть вынесенное и вступившее в силу решение (заёмщик не сопротивлялся); потом я подал иск о недействительности; банк в первом заседании начал скулить, что дело уже рассмотрено, но я сказал, что вопрос недействительности судом не рассматривался - судья со мной согласился; в обеспечении иска судья отказал (всё бесплатно - тестовый процесс) и расписал на сентябрь со словами "как раз из апелляции вернётся"; как судья правильно догадался, - я подал апелляцию на ухвалу; ждём-с....

а даст ли возможность банк так долго тянуть, не начнут ли имущество через исполнительную отбирать? ведь у них на руках уже будут решения вступившие в силу с установленной суммой долга. Писать ходатайство об отмене исполнительной надписи и тут же подавать по другому поводу? они ведь тоже врядли будут топтаться у двери вытирая пот. А вообще интересная идея. Только сколько времени уйдет на эту борьбу? Нервы железные надо иметь. А и еще один вопрос, а платить все это время надо? банкам я имею в виду. Или вообще не заморачиваться? Я все никак не могу для себя решить этот вопрос, тащу им последние крохи.

[JULIA 3]

Сейчас я эту схему проверяю - есть вынесенное и вступившее в силу решение (заёмщик не сопротивлялся); потом я подал иск о недействительности; банк в первом заседании начал скулить, что дело уже рассмотрено, но я сказал, что вопрос недействительности судом не рассматривался - судья со мной согласился; в обеспечении иска судья отказал (всё бесплатно - тестовый процесс) и расписал на сентябрь со словами "как раз из апелляции вернётся"; как судья правильно догадался, - я подал апелляцию на ухвалу; ждём-с....

Интересно, судья мотировал отказ по обеспечению иска?

А если ходатайствовать об обеспечении путем элементарного запрета на отчуждение имущества истца, имея заборону ГИС не сможет продать?

[Antonina]

Кстати, у меня есть идея, как не дать банку выиграть процесс (не проверял ещё): например, банк подаёт в суд на заёмщика; заёмщик - на банк по валютным основаниям; допустим, банк выигрывает по 3 инстанциям; тогда заёмщик подаёт второй иск - по правам потребителей, делает ухвалу про обеспечение иска (путём запрета на исполнение предыдущего решения) и судится дальше; допустим, банк опять выигрывает по 3 инстанциям; тогда заёмщик подаёт третий иск - по нарушениям в договоре и всё с начала - а на дворе уже 2017 год...

Вот-вот, об этом уже много писали, что теоретически можно судится до посинения, благо оснований море, но как остановить исполнительное производство по вступившему в силу решению, что б 100%, если оно уже есть?!

В другой ветке afromystigon кому-то в ответе написал, что нужно не прозевать момент, когда банк подаст заявление про выдачу исполнительного листа, в этот момент в суде должен быть уже принятый в производство альтернативный иск, например по мнимости, и тогда нужно писать Ходатайство в суд о приостановлении рассмотрения Заявления о выдаче исполнительного листа по 201 ч 4 ГПКУ.

Но опять-таки может ли суд отказать в приостановлении?!

[Гранд Иншур]

Вот-вот, об этом уже много писали, что теоретически можно судится до посинения, благо оснований море, но как остановить исполнительное производство по вступившему в силу решению, что б 100%, если оно уже есть?!

В другой ветке afromystigon кому-то в ответе написал, что нужно не прозевать момент, когда банк подаст заявление про выдачу исполнительного листа, в этот момент в суде должен быть уже принятый в производство альтернативный иск, например по мнимости, и тогда нужно писать Ходатайство в суд о приостановлении рассмотрения Заявления о выдаче исполнительного листа по 201 ч 4 ГПКУ.

Но опять-таки может ли суд отказать в приостановлении?!

По ЦПК обеспечение иска может быть реализовано путём запрета на осуществление определённых действий. Таким образом, (при должном стимулировании ) можно не сомневаться в обеспечении иска таким образом. Ведь обоснование тоже получается неслабым - в случае продажи имущества должника, невозможно будет купить его за деньги, вырученные ГИС, а если договор будет признан недействительным, то размер обязательства будет значительно меньше.

[у.zaporozhskiy]

По ЦПК обеспечение иска может быть реализовано путём запрета на осуществление определённых действий. Таким образом, (при должном стимулировании ) можно не сомневаться в обеспечении иска таким образом. Ведь обоснование тоже получается неслабым - в случае продажи имущества должника, невозможно будет купить его за деньги, вырученные ГИС, а если договор будет признан недействительным, то размер обязательства будет значительно меньше.

тоесть вы подтверждаете, что только заплатив через решателей можно достичь результата в данном случае?

[Гранд Иншур]

тоесть вы подтверждаете, что только заплатив через решателей можно достичь результата в данном случае?

Нет, под должным стимулированием подразумевается более широкое понятие: можно заплатить; может позвонить "уважаемый" или просто "хороший" человек; а можно (что я и выбрал) попытаться отменить ухвалу об отказе в обеспечении в апелляции и всем судьям сразу показывать, - что будет...

[у.zaporozhskiy]

Нет, под должным стимулированием подразумевается более широкое понятие: можно заплатить; может позвонить "уважаемый" или просто "хороший" человек; а можно (что я и выбрал) попытаться отменить ухвалу об отказе в обеспечении в апелляции и всем судьям сразу показывать, - что будет...

мне судья например до сих пор не дает определение об отказе в обеспечении.

что можно в данном случае сделать, что бы она таки выдала его???

[vekt]

мне судья например до сих пор не дает определение об отказе в обеспечении.

что можно в данном случае сделать, что бы она таки выдала его???

То есть я так понял, что хотя бы через день вы ходите и оставляете в суде заявления о выдаче ухвали.

Ведь эти заявления и свидетельствуют, что срок на обжалование будет пропущен не по вашей вине.

А что председатель говорит?

[у.zaporozhskiy]

То есть я так понял, что хотя бы через день вы ходите и оставляете в суде заявления о выдаче ухвали.

Ведь эти заявления и свидетельствуют, что срок на обжалование будет пропущен не по вашей вине.

А что председатель говорит?

к председателю я не пошел, так как мне сказали, что в апеллячке такие определения об обеспечении рубят и вообще они безперспективны.

с Вами согласен пишешь заявление через канцелярию и на следующий день к ним приходишь

но можно и просто требовать получить это определение на основании ст. 27 ЦПК

но вот вопрос если заявление подано, до подачи искового

то на основании чего можно требовать получение такого определение для обжалования его в апеляцию??

[Гранд Иншур]

к председателю я не пошел, так как мне сказали, что в апеллячке такие определения об обеспечении рубят и вообще они безперспективны.

с Вами согласен пишешь заявление через канцелярию и на следующий день к ним приходишь

но можно и просто требовать получить это определение на основании ст. 27 ЦПК

но вот вопрос если заявление подано, до подачи искового

то на основании чего можно требовать получение такого определение для обжалования его в апеляцию??

Заяву об обеспечении иск удовлетворяют до подачи искового, только если исковое о нарушении прав интеллектуальной собственности. Поэтому подайте любое исковое (хоть бредовое - потом уточните), чтоб считалось, что иск подан и тогда смело просите обеспечение.

[у.zaporozhskiy]

[

[Гранд Иншур]

:blink: а почему так?

что это за ноухау?

п. 4 ст. 151 ЦПК - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/mai...279796764249448

[vekt]

Заяву об обеспечении иск удовлетворяют до подачи искового, только если исковое о нарушении прав интеллектуальной собственности. Поэтому подайте любое исковое (хоть бредовое - потом уточните), чтоб считалось, что иск подан и тогда смело просите обеспечение.

Увы не "считалось", а только после открытия судебного производства

[samuraj]

п. 4 ст. 151 ЦПК - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/mai...279796764249448

Тема відкрита для обговорення рішення, а не вирішення приватних проблем юристів, які плавають в процесуальному праві. Флуд.

[perevidin]

Кстати, у меня есть идея, как не дать банку выиграть процесс (не проверял ещё): например, банк подаёт в суд на заёмщика; заёмщик - на банк по валютным основаниям; допустим, банк выигрывает по 3 инстанциям; тогда заёмщик подаёт второй иск - по правам потребителей, делает ухвалу про обеспечение иска (путём запрета на исполнение предыдущего решения) и судится дальше; допустим, банк опять выигрывает по 3 инстанциям; тогда заёмщик подаёт третий иск - по нарушениям в договоре и всё с начала - а на дворе уже 2017 год...

Сейчас я эту схему проверяю - есть вынесенное и вступившее в силу решение (заёмщик не сопротивлялся); потом я подал иск о недействительности; банк в первом заседании начал скулить, что дело уже рассмотрено, но я сказал, что вопрос недействительности судом не рассматривался - судья со мной согласился; в обеспечении иска судья отказал (всё бесплатно - тестовый процесс) и расписал на сентябрь со словами "как раз из апелляции вернётся"; как судья правильно догадался, - я подал апелляцию на ухвалу; ждём-с....

Схема працює на всі 100%. 19.06.2009р. банк подав позовну заяву на стягнення, і паралельно виконавчий напис нотаріуса. У відповідь я подаю позов про визнання напису таким, що не підлягає виконанню, і другий позов про визнання недійсним кредитного договору. В результаті виконавчий напис скасовано, а справа про стягнення призупинена ось уже другий рік. На даний момент уже розглядається третій позов про визнання договору таким ,що укладений щляхом обману.

Другий був удаваним. Ось так і живемо. Після того як банк зі мною так поступив не плачу ні копійки, хоча ще з лютого 2009р. ходив просив кланявся щоб зробили відстрочку на п'ять років, а в банку у відповідь постукали пальчиком по столу і сказали, що ми свої гроші заберемо. І це не зважаючи на те, що я працюю з банком вісім років і за весь цей час не було жодних проблем.

[MarveL]

Схема працює на всі 100%. 19.06.2009р. банк подав позовну заяву на стягнення, і паралельно виконавчий напис нотаріуса. У відповідь я подаю позов про визнання напису таким, що не підлягає виконанню, і другий позов про визнання недійсним кредитного договору. В результаті виконавчий напис скасовано, а справа про стягнення призупинена ось уже другий рік. На даний момент уже розглядається третій позов про визнання договору таким ,що укладений щляхом обману.

Другий був удаваним. Ось так і живемо. Після того як банк зі мною так поступив не плачу ні копійки, хоча ще з лютого 2009р. ходив просив кланявся щоб зробили відстрочку на п'ять років, а в банку у відповідь постукали пальчиком по столу і сказали, що ми свої гроші заберемо. І це не зважаючи на те, що я працюю з банком вісім років і за весь цей час не було жодних проблем.

То есть вы хотите сказать, что производство по взысканию с вас денежных средство по договору кредита приостановлено(а точнее приостанавливалось или не давали вновь возобновить 3 раза, в связи с каждым поданым иском?) Правильно я понимаю? Тут ситуация немного по другому предлогалась когда производство не приостановлено, а когда уже проиграны 3 инстанции и останавливать исполнение само. Я думаю многие уже до данной схемы додумывались, я месяца 4 назад все сидел просчитывал, но на деле еще не сталкивался, так как пока что все споры в 1ой инстанцие, но уже не за горами думаю вторая. Но как будут суды на деле останавливать взыскания или споры по кредиту, если недействительность,обман,удавность в другом производстве не понятно.

p/s сори за флуд, действительно в теме должно обсуждаться только данное решение, Антирейд если есть возможность не удаляй перенести все лишние посты в новую созданную тобой тему(Спасибо.)

[у.zaporozhskiy]

То есть вы хотите сказать, что производство по взысканию с вас денежных средство по договору кредита приостановлено(а точнее приостанавливалось или не давали вновь возобновить 3 раза, в связи с каждым поданым иском?) Правильно я понимаю? Тут ситуация немного по другому предлогалась когда производство не приостановлено, а когда уже проиграны 3 инстанции и останавливать исполнение само. Я думаю многие уже до данной схемы додумывались, я месяца 4 назад все сидел просчитывал, но на деле еще не сталкивался, так как пока что все споры в 1ой инстанцие, но уже не за горами думаю вторая. Но как будут суды на деле останавливать взыскания или споры по кредиту, если недействительность,обман,удавность в другом производстве не понятно.

p/s сори за флуд, действительно в теме должно обсуждаться только данное решение, Антирейд если есть возможность не удаляй перенести все лишние посты в новую созданную тобой тему(Спасибо.)

вопрос лишь в том удовлетворит ли судья заявление об обеспечении иска путем оставновления исполнительного производства.

если да то все ок, если нет, то ситуация не очень