Рішення КОАС про скасування постанови ДВС про стягнення виконавчого збору та відкриття провадження з її виконання

[ANTIRAID]

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року м. Київ № 320/8339/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов,

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 (далі - позивачка) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), правонаступником якого є Васильківський відділ Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому позивачка просила суд:

- скасувати постанову державного виконавця органу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції, правонаступником якого є Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення виконавчого збору у ВП № 49669904 від 25.12.2015;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 61066661 від 24.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, безпідставно винесено постанову від 25.12.2015 про стягнення виконавчого збору у ВП № 49669904 та на її підставі, відповідно, постанову від 24.01.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61066661. З урахуванням викладеного вважає, що постанови відповідача суперечать вимогам закону та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 26.07.2021 до відкриття провадження у справі забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови ВП № 49669904 від 25.12.2015 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) виконавчого збору в розмірі 86 754, 54 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 61066661 до прийняття рішення у справі № 320/8339/21 та набрання ним законної сили.

Ухвалою суду від 06.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копії вищевказаної ухвали отримані учасниками справи, про що свідчать наявні письмові докази, зокрема, відповідачем засобами електронної пошти 09.09.2021, представником позивачки засобами поштового зв`язку 13.09.2021.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, вимоги ухвали суду від 06.09.2021 в частині подання витребуваних матеріалів спірних виконавчих проваджень не виконав та про причини їх неподання суд не повідомив.

Під час розгляду справи судом установлено, що Васильківським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) змінено найменування юридичної особи на Васильківський відділ Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) без зміни адреси місцезнаходження та ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ.

Згідно з вимогами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, суд вважає за можливе замінити відповідача на правонаступника - Васильківський відділ Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34842289).

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На примусовому виконанні у Державній виконавчій службі Васильківського міськрайонного управління юстиції перебував виконавчий документ, виданий 17.06.2015 Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі № 2/362/91 про стягнення з позивачки (далі також - боржник) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - стягувач) заборгованості за кредитним договором у розмірі 66 091, 21 швейцарських франків.

Постановою державного виконавця від 17.12.2015 відкрито виконавче провадження ВП № 49669904 з виконання вищевказаного виконавчого документа.

Державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП № 49669904 винесено постанову від 25.12.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 86 754, 54 грн.

20.12.2019 від стягувача до відповідача надійшла заява про повернення виконавчого документа.

У подальшому, постановою державного виконавця від 20.12.2019 у ВП № 49669904 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи слідує, що на виконання постанови ВП № 49669904 від 25.12.2015 про стягнення виконавчого збору, державним виконавцем 24.01.2020 винесено постанову ВП № 61066661 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивачки виконавчого збору в розмірі 86 754, 54 грн.

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивачка звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходив з такого.

В силу вимог частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про скасування постанови державного виконавця органу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції, правонаступником якого є Васильківський відділ Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення виконавчого збору у ВП № 49669904 від 25.12.2015, слід зазначити наступне.

Станом на день прийняття вищевказаної постанови діяла редакція Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІХ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV).

Стаття 1 Закону № 606-ХІV (у редакції, чинній на день винесення спірної постанови від 25.12.2015) передбачала, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 6 Закону № 606-ХІV передбачала, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 11 Закону № 606-ХІV передбачала, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснює сторонам їхні права і обов`язки.

В силу приписів статті 12 Закону № 606-ХІV, сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Положення статті 17 Закону № 606-ХІV передбачали, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі листи, зокрема, що видаються судами (пункт 1 частини другої цієї статті), постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу (пункт 7 частини другої цієї статті).

Вимоги до виконавчого документа були регламентовані статтею 18 Закону № 606-ХІV, серед яких було, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Статтею 25 Закону № 606-ХІV було передбачено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як зазначалося вище, постановою державного виконавця від 17.12.2015 було відкрито виконавче провадження ВП № 49669904 з виконання виконавчого документа, виданого 17.06.2015 Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі № 2/362/91.

У подальшому, у зв`язку з невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону № 606-ХІV для самостійного його виконання, державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП № 49669904 винесено постанову від 25.12.2015 про стягнення виконавчого збору в сумі 86 754, 54 грн. У вказаній постанові зазначено, що постанова може бути пред`явлена до виконання відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» протягом одного року.

Так, статтею 22 Закону № 606-ХІV було передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Суд звертає увагу, що постанова від 25.12.2015 про стягнення з позивачки виконавчого збору в сумі 86 754, 54 грн. винесена у зв`язку з невиконанням позивачкою постанови від 17.15.2015 про відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку.

Судом установлено, що адресою позивачки як боржника у спірному ВП № 49669904 було зазначено: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, дійсною адресою місця проживання позивачки є: АДРЕСА_1 .

Як стверджує позивачка, що не спростовано відповідачем, у виконавчому документі, виданому 17.06.2015 Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі № 2/362/91, була вказана вірна адреса боржника: АДРЕСА_1 .

Отже, як при відкритті виконавчого провадження ВП № 49669904, так і в подальшому при винесені спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 25.12.2015 державний виконавець зазначив адресу боржника, яка не відповідає адресі, зазначеній у виконавчому документі. Вищенаведені обставини відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовані.

Доказів того, що державний виконавець у спірному ВП № 49669904 належним чином повідомив боржника про примусове виконання виконавчого листа, виданого 17.06.2015 Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі № 2/362/91, матеріали справи не містять.

Таким чином, у спірному ВП № 49669904 боржник не була повідомлена належним чином про відкриття виконавчого провадження ВП № 49669904, що позбавило право на добровільне виконання рішення у межах установлених законом строків, що у свою чергу свідчить про протиправність постанови про стягнення виконавчого збору від 25.12.2015.

Частиною восьмою статті 27 Закону № 606-ХІV закріплено, що постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 606-ХІV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Оскільки в спірній постанові зазначена невірна адреса боржника, позивачка не була повідомлена належним чином про винесення постанови від 25.12.2015 про стягнення з неї виконавчого збору у ВП № 49669904.

За вказаних обставин вважати правомірною постанову відповідача від 25.12.2015 у ВП № 49669904 про стягнення виконавчого збору у суду немає підстав.

Постановою державного виконавця від 20.12.2019 у ВП № 49669904 виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою від 20.12.2019 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в новій редакції від 02.06.2016 № 1404-VІІІ).

Крім того судом установлено, що з метою стягнення з позивачки грошових коштів за виконавчим листом № 2/362/91 від 17.06.2015, ПАТ «Універсал Банк» звернулося в адресу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурка А.М.

На виконання вищевказаної заяви приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Бурком А.М. було винесено постанову від 24.05.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65554750 з примусового виконання виконавчого листа № 362/2527/14-ц від 17.06.2015, за яким з ОСОБА_2 стягують грошові кошти у розмірі 66 091, 21 швейцарських франків за кредитним договором № 068-2008-2114 від 20.06.2008.

Крім того, 24.05.2021, приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 6609, 12 швейцарських франків.

Щодо позовних вимог про скасування постанови старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 61066661 від 24.01.2020, суд зазначає таке.

Так, на виконання постанови ВП № 49669904 від 25.12.2015 про стягнення виконавчого збору, державним виконавцем 24.01.2020 винесено постанову ВП № 61066661 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивачки виконавчого збору в розмірі 86 754, 54 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ, у редакції, чинній на момент винесення спірної постанови від 24.01.2020), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Проте, зазначена постанова ВП № 49669904 від 25.12.2015 про стягнення виконавчого збору, пред`явлена до виконання з порушенням встановленого статтею 22 Закону № 606-ХІV річного строку.

А статтею 12 Закону № 1404-VІІІ, чинною на час прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, відповідачем протиправно винесено постанов про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення виконавчого збору - щодо якого закінчився строк пред`явлення до виконання.

В подальшому, 28.01.2020 державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 61066661 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 86 754, 54 грн.

Крім того, 12.06.2020 державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 61066661 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Частинами першою та другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частини четверта статті 27 Закону № 1404-VІІІ).

Разом з тим, як зазначалося вище, державним виконавцем 20.12.2019 у ВП № 49669904 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого листа.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 37 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Судом не встановлено, що на виконання вимог частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ після прийняття державним виконавцем 20.12.2019 у ВП № 49669904 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягала б виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, державним виконавцем прийнято до виконання постанову від 25.12.2015 ВП № 49669904 про стягнення виконавчого збору з порушенням визначеного в ній строку для пред`явлення до виконання.

У зв`язку з цим державний виконавець мав вчинити дії, передбачені пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ та повернути вказаний виконавчий документ без виконання з підстав пропуску встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання, проте таких дій не вчинив.

З огляду на те, що під час судового розгляду справи встановлено протиправність постанови відповідача від 22.15.2015 у ВП № 49669904, що стала передумовою винесення державним виконавцем спірної постанови від 24.01.2020, яке відбулось на підставі виконавчого документа у якого закінчився строк пред`явлення до виконання, позовні вимоги в частині визнання протиправною і скасування постанови від 24.01.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 61066661 також підлягають задоволенню.

З оспорюваних постанов вбачається, що документи надсилалися саме на адресу АДРЕСА_1 , яка не є адресою місця проживання позивачки, оскільки матеріали справи не містять доказів зворотного. Проте судом установлено, що адресою місця проживання позивача є: АДРЕСА_1 .

Отже, у зв`язку з тим, що державним виконавцем документи надсилалися не на адресу позивачки, докази отримання та/ або надсилання спірних постанов суду не надано, суд дійшов висновку, що постанови не були доведені до відома позивачки.

Ураховуючи наведене, доводи позивачки знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних постанов.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, в силу приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивачки суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні постанови про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність своїх рішень.

Натомість, позивачкою було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи в зазначеній частині не спростовані відповідачем.

У підсумку з урахування вищезазначеного у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір в розмірі 1816, 00 відповідно до квитанції № 37468265-1 від 29.06.2021.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачці 1816, 00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що матеріали справи містять лише копії: договору про надання правничої допомоги від 14.06.2021 № 113 (далі - Договір), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1122348 від 29.06.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9630/10.

Разом з тим у позовній заяві зазначений орієнтовний розрахунок судових витрат, з якого вбачається, що підготовка та подача позовної заяви складає 5000, 00 грн., а участь у судовому засіданні у м. Києві (планово одне судове засідання) 3300, 00 грн.

У той же час жодних документальних доказів понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу в контексті розділу 4 договору матеріали справи не містять. У договорі лише зазначено, що вартість послуг і розмір внесеного авансу, визначаються додатком 1 до договору, який відсутній у матеріалах справи.

Отже, будь-яких доказів, що позивачка понесла певні витрати, які сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, матеріали справи не містять.

За таких обставин підстави для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на даний час відсутні.

Разом з тим суд зазначає, що в силу вимог статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Так, ухвалою суду від 26.07.2021 до відкриття провадження у справі судом вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови ВП № 49669904 від 25.12.2015 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) виконавчого збору в розмірі 86 754, 54 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 61066661 до прийняття рішення у справі № 320/8339/21 та набрання ним законної сили.

Частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи.

З урахуванням викладеного та у зв`язку з прийняттям рішення в цій справі заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 слід скасувати.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 157, 159, 162, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця органу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 25.12.2015 ВП № 49669904.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2020 ВП № 61066661.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1816, 00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34842289; місцезнаходження: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Покровська, буд. 5).

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2021.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Шевченко А.В.

Джерело: ЄДРСР 100070693

[ANTIRAID]

Це наша справ. Підставами для скасування постанов стало неналежне повідомлення боржника про відкриття провадження за іншою адресою, а також пропущення строків для винесення зазначеної постанови. Раджу повністю ознайомитись з рішеням.

[Bolt]

13 часов назад, ANTIRAID сказал:

про стягнення виконавчого збору від 25.12.2015

Я так понимаю, это ключевое... И сейчас это использовать не получится...