Постанова ВП-ВС про цивільну юрисдикцію спору ОСББ з забудовником і особою, якій передали допоміжні приміщення

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 641/5523/19

Провадження № 14-178цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Штелик С. П.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року в складі судді Фанди О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.

у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Юлія Володимирівна, Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» (далі - ОСББ «Альянс-2008») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» (далі - ТДВ «Житлобуд-2»), треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Ю. В. (далі - приватний нотаріус ХМНО Харківської області), Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, в якому просило:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер НОМЕР_1, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мирошниченко де Гуардо О. О. ;

- скасувати запис від 25 червня 2015 року № 10967644 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ТДВ «Житлобуд-2»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладений між ТДВ «Житлобуд-2» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Лучніковою Ю. В. за реєстровим № 2051;

- скасувати запис від 23 квітня 2019 року № 31317161 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які об`єдналися в ОСББ «Альянс-2008», є співвласниками на праві спільної сумісної власності приміщень загального користування, в тому числі приміщення підвалу будинку.

ТДВ «Житлобуд-2» незаконно набуло право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за вказаною вище адресою, що за законом належать ОСББ «Альянс-2008», та здійснило відчуження вказаних об`єктів на користь ОСОБА_1 . Такі дії порушують права та законні інтереси ОСББ «Альянс-2008», закріплені Конституцією України, нормами інших законодавчих актів України.

ОСББ зазначало, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, які в свою чергу є неподільним майном, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню.

У зв`язку із цим реєстрація права власності на спірні нежитлові приміщення підвалу підлягає скасуванню як така, що проведена незаконно, оскільки ТДВ «Житлобуд-2», а надалі й ОСОБА_1 не мали жодних підстав для набуття права власності на ці приміщення.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

26 лютого 2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова провадження у справі в частині позовних вимог ОСББ «Альянс-2008» до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення закрито. Роз`яснено позивачу його право на звернення з такими вимогами в порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд першої інстанції зробив висновок, що спори між юридичними особами не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки віднесені до компетенції господарського суду та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства на підставі вимог, приписів та положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а за змістом статті 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

16 березня 2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова провадження у справі за вказаним позовом ОСББ «Альянс-2008» до ОСОБА_1 зупинено до розгляду апеляційної скарги.

28 липня 2020 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСББ «Альянс-2008» залишено без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що за суб`єктним та предметним критеріями спір у справі підлягає вирішенню в господарському суді, оскільки ОСББ «Альянс-2008» діє від власного імені як позивач у відносинах з юридичною особою - ТДВ «Житлобуд-2» щодо оспорювання права власності на нежитлові приміщення.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

У серпні 2020 року ОСББ «Альянс-2008» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у якій посилалося на порушення судами норм процесуального права і просило судові рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди на порушення пункту 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) формально вирішили питання про юрисдикційність справи, не надали належної оцінки предмету спору, суб`єктному складу учасників, зокрема тій обставині, що суб`єктом спору є фізична особа.

Зазначало, що ОСББ «Альянс-2008» є юридичною особою, але не є суб`єктом господарювання та не здійснює господарську діяльність. Його діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов для функціонування, що здійснюється за участю суб`єктів господарювання, тому така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.

Вважало, що вимога про недійсність договору купівлі-продажу є похідною від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, оскільки в разі задоволення цієї позовної вимоги буде встановлено, що ТДВ «Житлобуд-2» не мало повноваження на розпорядження спірними нежитловими приміщеннями, у тому числі укладати договір купівлі-продажу; позовні вимоги про визнання свідоцтва про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу є нерозривно пов`язаними між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої позовної вимоги.

Звернуло увагу на те, що між ОСББ «Альянс-2008» та ТДВ «Житлобуд-2» немає господарських відносин, натомість порушено право власності ОСББ, яке є цивільним правом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

У суді касаційної інстанції переглядається ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження в справі за позовом ОСББ «Альянс-2008» до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення.

11 вересня 2020 року ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

09 листопада 2020 року ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказану справу призначено до судового розгляду.

18 листопада 2020 року ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, а саме з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, та зазначенням у мотивувальній частині ухвали на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Велика Палата Верховного Суду не викладала висновку щодо предметної та суб`єктної юрисдикції спорів за позовом ОСББ про визнання недійсним правовстановлюючого документа про право власності та скасування запису про державну реєстрацію права власності, поданим після 15 грудня 2017 року, до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа.

24 грудня 2020 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду заслухала доповідь судді, перевірила наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що 03 липня 2008 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ «Альянс-2008».

Згідно з пунктом 1.1 Статуту ОСББ «Альянс-2008» об`єднання створено власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Місцезнаходження об`єднання: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ТДВ «Житлобуд-2» на підставі свідоцтва про право власності від 28 серпня 2015 року, серія та номер НОМЕР_1 , виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мирошниченко де Гуардо О. О. , належали на праві власності нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вчинено запис про право власності від 25 червня 2015 року № 10967644 на вказані нежитлові приміщення за ТДВ «Житлобуд-2».

У подальшому, 23 квітня 2019 року, між ТДВ «Житлобуд-2» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого продавець передає нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 у житловому будинку (літ. «А-16»), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,7 кв.м у власність покупцеві, а покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього продавцю обговорену грошову суму. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 23 квітня 2019 року та зареєстрований у реєстрі за № 2051. На підставі цього договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності від 23 квітня 2019 року № 31317161 на вказані нежитлові приміщення за ОСОБА_1

ОСББ «Альянс-2008» вважало, що ТДВ «Житлобуд-2» незаконно набуло права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому відчужило вказані об`єкти нерухомого майна на користь ОСОБА_1 . Свої доводи обґрунтовувало тим, що власники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які об`єдналися в ОСББ «Альянс-2008», є співвласниками на праві спільної сумісної власності приміщень загального користування, в тому числі приміщень підвалу будинку, які є допоміжними приміщеннями (неподільним майном), перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягають відчуженню.

З огляду на викладене ОСББ «Альянс-2008» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТДВ «Житлобуд-2», у якому просило визнати недійсними вказані свідоцтво про право власності від 28 серпня 2015 року та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, а також скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи від 25 червня 2015 року № 10967644 про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майна за ТДВ «Житлобуд-2» та від 23 квітня 2019 року № 31317161 про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майна за ОСОБА_1 .

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України.

Так, частиною першою статті 20 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, передбачалося, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Згідно зі статтею 20 ЦПК України та статтею 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цими кодексами.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

За змістом частин першої та третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

ОСББ «Альянс-2008» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТДВ «Житлобуд-2», в якому просило:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності ТДВ «Житлобуд-2» на спірні нежитлові приміщення;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТДВ «Житлобуд-2»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладений між ТДВ «Житлобуд-2» та ОСОБА_1 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 .

Частиною першою, пунктами 2, 4 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

У статті 48 ЦПК України вказано, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до участі у справі у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Позивач визначив відповідачем ТДВ «Житлобуд-2» за позовними вимогами про: визнання недійсним свідоцтва про право власності ТДВ «Житлобуд-2» на спірні нежитлові приміщення; скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТДВ «Житлобуд-2»; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладеного між ТДВ «Житлобуд-2» та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ОСОБА_1 є відповідачем за позовними вимогами ОСББ «Альянс-2008» про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладеного між ТДВ «Житлобуд-2» та ОСОБА_1 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 .

Отже, за позовними вимогами ОСББ «Альянс-2008» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень відповідачами правомірно зазначені і ТДВ «Житлобуд-2», і ОСОБА_1 як сторони вказаного договору. Розгляд цих позовних вимог без ТДВ «Житлобуд-2» неможливий, оскільки рішення ухвалюється лише щодо сторін (позивача та відповідача) у цивільній справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСББ «Альянс-2008» до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення.

Проте на розгляді суду залишилася позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, стороною якого, окрім фізичної особи, є юридична особа - ТДВ «Житлобуд-2».

Тобто після постановлення ухвали про закриття провадження у наведеній вище частині склад відповідачів в іншій частині вимог, які залишилися на розгляді суду не змінився, оскільки у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Вирішення спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТДВ «Житлобуд-2» на спірні нежитлові приміщення та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за цим товариством, пред`явлених до ТДВ «Житлобуд-2», а за правилами цивільного судочинства в частині позовної вимоги до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщеньпорушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа в цілому підлягає розгляду в межах одного виду судочинства, в цьому конкретному випадку - в порядку цивільного судочинства.

Висновок судів попередніх інстанцій про віднесення справи в частині позовних вимог ОСББ «Альянс-2008» до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення до юрисдикції господарських судів є помилковим та не відповідає принципу правової визначеності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 259, 400, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» задовольнити.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач О. М. Ситнік

Судді: Т. О. Анцупова О. С. Золотніков

В. В. Британчук В. С. Князєв

Ю. Л. Власов Г. Р. Крет

І. В. Григор`єва К. М. Пільков

М. І. Гриців О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима В. В. Пророк

В. І. Данішевська Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 101424485
 

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Юлія Володимирівна, Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення

за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року в складі судді Фанди О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.

У липні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» (далі - ОСББ «Альянс-2008») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» (далі - ТДВ «Житлобуд-2»), треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Ю. В. (далі - приватний нотаріус ХМНО Харківської області), Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, в якому просило:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 42974680, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мирошниченко де Гуардо О. О. ;

- скасувати запис від 25 червня 2015 року № 10967644 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ТДВ «Житлобуд-2»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладений між ТДВ «Житлобуд-2» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Лучніковою Ю. В. за реєстровим № 2051;

- скасувати запис від 23 квітня 2019 року № 31317161 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які об`єдналися в ОСББ «Альянс-2008», є співвласниками на праві спільної сумісної власності приміщень загального користування, в тому числі приміщення підвалу будинку.

ТДВ «Житлобуд-2» незаконно набуло право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за вказаною вище адресою, що за законом належать ОСББ «Альянс-2008», та здійснило відчуження вказаних об`єктів на користь ОСОБА_1 . Такі дії порушують права та законні інтереси ОСББ «Альянс-2008», закріплені Конституцією України, нормами інших законодавчих актів України.

ОСББ зазначало, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, які в свою чергу є неподільним майном, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню.

У зв`язку із цим реєстрація права власності на спірні нежитлові приміщення підвалу підлягає скасуванню як така, що проведена незаконно, оскільки ТДВ «Житлобуд-2», а надалі й ОСОБА_1 не мали жодних підстав для набуття права власності на ці приміщення.

26 лютого 2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова провадження у справі в частині позовних вимог ОСББ «Альянс-2008» до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення закрито. Роз`яснено позивачу його право на звернення з такими вимогами в порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд першої інстанції зробив висновок, що спори між юридичними особами не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки віднесені до компетенції господарського суду та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства на підставі вимог, приписів та положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а за змістом статті 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

16 березня 2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова провадження у справі за вказаним позовом ОСББ «Альянс-2008» до ОСОБА_1 зупинено до розгляду апеляційної скарги.

28 липня 2020 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСББ «Альянс-2008» залишено без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що за суб`єктним та предметним критеріями спір у справі підлягає вирішенню в господарському суді, оскільки ОСББ «Альянс-2008» діє від власного імені як позивач у відносинах з юридичною особою - ТДВ «Житлобуд-2» щодо оспорювання права власності на нежитлові приміщення.

У серпні 2020 року ОСББ «Альянс-2008» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у якій посилалося на порушення судами норм процесуального права і просило судові рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди на порушення пункту 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) формально вирішили питання про юрисдикційність справи, не надали належної оцінки предмету спору, суб`єктному складу учасників, зокрема тій обставині, що суб`єктом спору є фізична особа.

Зазначало, що ОСББ «Альянс-2008» є юридичною особою, але не є суб`єктом господарювання та не здійснює господарську діяльність. Його діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов для функціонування, що здійснюється за участю суб`єктів господарювання, тому така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.

Вважало, що вимога про недійсність договору купівлі-продажу є похідною від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, оскільки в разі задоволення цієї позовної вимоги буде встановлено, що ТДВ «Житлобуд-2» не мало повноваження на розпорядження спірними нежитловими приміщеннями, у тому числі укладати договір купівлі-продажу; позовні вимоги про визнання свідоцтва про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу є нерозривно пов`язаними між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої позовної вимоги.

Звернуло увагу на те, що між ОСББ «Альянс-2008» та ТДВ «Житлобуд-2» відсутні господарські відносини, натомість порушено право власності ОСББ, яке є цивільним правом.

23 листопада 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСББ «Альянс-2008» задоволено. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Позивач визначив відповідачем ТДВ «Житлобуд-2» за позовними вимогами про: визнання недійсним свідоцтва про право власності ТДВ «Житлобуд-2» на спірні нежитлові приміщення; скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТДВ «Житлобуд-2»; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладеного між ТДВ «Житлобуд-2» та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ОСОБА_1 є відповідачем за позовними вимогами ОСББ «Альянс-2008» про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладеного між ТДВ «Житлобуд-2» та ОСОБА_1 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 .

Після постановлення ухвали про закриття провадження у наведеній вище частині склад відповідачів в іншій частині вимог, які залишилися на розгляді суду не змінився, оскільки у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Вирішення спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТДВ «Житлобуд-2» на спірні нежитлові приміщення та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за цим товариством, пред`явлених до ТДВ «Житлобуд-2», а за правилами цивільного судочинства в частині позовної вимоги до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщеньпорушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що справа в цілому підлягає розгляду в межах одного виду судочинства, в цьому конкретному випадку - в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок судів попередніх інстанцій про віднесення справи в частині позовних вимог ОСББ «Альянс-2008» до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення до юрисдикції господарських судів є помилковим та не відповідає принципу правової визначеності.

З такими висновками Великої Палати Верховного Суду я погоджуюся та підтримую аргументи, які були підставою для ухвалення цього судового рішення.

Однак відповідно до статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку, оскільки вважаю, що при вирішенні справи необхідно було звернути увагу на статус ОСББ у спірних правовідносинах, оскільки такий аналіз надає змогу визначити критерії юрисдикційності спору.

ОСББ «Альянс-2008» вважало, що ТДВ «Житлобуд-2» незаконно набуло права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому відчужило вказані об`єкти нерухомого майна на користь ОСОБА_1 . Свої доводи обґрунтовувало тим, що власники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які об`єдналися в ОСББ «Альянс-2008», є співвласниками на праві спільної сумісної власності приміщень загального користування, в тому числі приміщень підвалу будинку, які є допоміжними приміщеннями (неподільним майном), перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягають відчуженню.

Вважаю, що питання поширення юрисдикції господарських судів на вирішення цієї справи залежить від з`ясування статусу позивача - ОСББ «Альянс-2008» та його повноважень на звернення за захистом права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частинами першою та другою статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

У частинах першій та другій статті 369 ЦК України вказано, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Тобто законодавець навів перелік об`єктів нерухомості, які є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.

У законодавстві визначені поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення. Так, у пунктах 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон України № 417-VIII)вказано, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_3 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), Конституційний Суд України виходив з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої в Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон України № 2866-III).

Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92), виключно законами України.

Згідно зі статтею 19 Закону № 2866-III спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і таке інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення ОСББ, вступу до нього.

Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що зі змісту пункту 2 статті 10 цього Закону вбачається, що в ньому не встановлено обмежень щодо набуття права власності на допоміжні приміщення будинку залежно від підстав набуття права власності на житло. Наведене відповідає Конституції України та узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, згідно з якою у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями (абзац перший підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини).

У названому рішенні Конституційний Суд України серед власників квартир багатоквартирного будинку виокремив осіб, що мають право володіти і користуватися квартирою в будинку державного житлового фонду, власників квартир, набутих із правочинів або в порядку спадкування та в інший не заборонений законом спосіб.

Зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (статті 317, 319 ЦК України).

Проте юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року № 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ).

Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб`єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.

Правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності в Україні визначаються особливості здійснення прав власників виходячи з її правового режиму. Ці особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності - шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності - лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній сумісній власності.

Щодо повноважень ОСББ з реалізації повноважень власника майна, то в цій справі ОСББ посилалося на незаконність набуття права власності на нежитлові приміщення багатоквартирного будинку, які вважає допоміжними.

Статтею 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом № 2866-III.

Статтею 1 цього Закону № 2866-III встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Цей Закон регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні; відносини між об`єднаннями та асоціаціями; відносини між об`єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об`єднаннями і господарюючими суб`єктами (стаття 2 Закону України № 2866-III).

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону ОСББ створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків), належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

Майно об`єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Отже, ОСББ має повноваження на використання власного майна і щодо такого майна наділене всіма повноваженнями власника, а відтак виступає у відносинах з іншими сторонами як самостійна особа. А також має повноваження зі сприяння в управлінні, утриманні і використання спільного майна співвласниками - власниками, користувачами, мешканцями багатоквартирного житлового будинку. І щодо вказаного майна воно реалізує не повноваження власника, а управителя, у межах, передбачених як законами, так і статутом, якщо власники вирішили збільшити обсяг повноважень ОСББ порівняно із законодавчо закріпленим.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1, частиною першою статті 9 Закону України № 417-VIII, управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Тобто управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, а у випадку прийняття ними відповідного рішення - управителем, як їх повіреним, але від імені і в інтересах співвласників, чи об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Ураховуючи наведене, факт створення в багатоквартирному будинку ОСББ є підтвердженням надання власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку повноважень ОСББ щодо управління та утримання спільного майна цього багатоквартирного будинку.

Суди встановили, що 03 липня 2008 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ «Альянс-2008».

Згідно з пунктом 1.1 Статуту ОСББ «Альянс-2008» об`єднання створено власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Місцезнаходження об`єднання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.1. Статуту ОСББ «Альянс-2008», затвердженого рішенням установчих зборів ОСББ «Альянс-2008» від 15 березня 2008 року, зареєстрованого 03 липня 2008 року, об`єднання створено власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

У пунктах 1.4-1.7 Статуту визначено, що об`єднання є юридичною особою з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку з власним найменуванням та інші необхідні реквізити.

Об`єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладання договорів з фізичними чи юридичними особами.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об`єднання.

Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з пунктом 2.1 Статуту метою створення об`єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до пункту 11.1 цього Типового статуту, та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до пункту 2.2 Статуту завданням та предметом діяльності об`єднання є: належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об`єднання; забезпечення сприяння членами об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Об`єднання зобов`язане, зокрема, забезпечувати дотримання інтересів усіх членів об`єднання, асоціації при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, а у випадках, передбачених законодавством, Статутом об`єднання, - представляти інтереси членів об`єднання, відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами (пункт 2.6 Статуту).

У розділі 3 Статуту передбачено, що майно об`єднання складається з неподільного та загального майна.

Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається із частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання, що забезпечують належне функціонування житлового будинку. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню.

Загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених цим статутом (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо). Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Члени об`єднання приймають рішення щодо управління неподільним та загальним майном будинку.

На підставі зазначених вище норм, можна зробити висновок, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками для забезпечення захисту прав його членів, сприяння використання їх власного майна, управління та утримання неподільного та загального майна, уповноважена, зокрема, здійснювати функції, що забезпечують реалізацію права спільної власності власників багатоквартирного будинку на спільне майно членів об`єднання.

Таким чином, ОСББ за своїм правовим статусом є юридичною особою приватного права (створена в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), метою діяльності якої є реалізація інтересів визначеного кола приватних осіб та вирішення замість них питань щодо реалізації прав співвласників багатоквартирного будинку на управління, утримання та користування ними спільним майном.

Велика Палата Верховного Суду не врахувала, що в цій справі позивач не покликався на належність спірного нерухомого майна йому на праві власності. При обґрунтуванні позовних вимог зазначав, що вказане майно належить до спільної сумісної власності співвласників житлового будинку та про те, що він представляє інтереси саме вказаних осіб.

Крім того, між ОСББ «Альянс-2008» та ТДВ «Житлобуд-2» відсутні господарські відносини, у розумінні Господарського кодексу України, спір стосується порушення права власності кожного із співвласників багатоквартирного будинку на спільне майно, порушеного, на думку ОСББ «Альянс-2008», яке представляє інтереси всіх членів об`єднання, відповідачами ТДВ «Житлобуд-2» та фізичною особою ОСОБА_1 .

Тому вважаю висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що в цьому випадку справа в цілому підлягає розгляду в межах цивільного судочинства, обґрунтованим, однак, на мою думку, у мотивувальній частині своєї постанови Велика Палата Верховного Суду мала б надати оцінку статусу позивача - ОСББ «Альянс-2008» та його повноваженням на звернення за захистом права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного житлового будинку, тобто фізичних осіб, що відповідно до статті 19 ЦПК України беззаперечно передбачає розгляд спору в цивільній юрисдикції. І у всіх випадках, у яких ОСББ діє як повірений (представник) саме співвласників, і такі відносини не носять характер господарських, спори мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Суддя О. М. Ситнік

Джерело: ЄДРСР 101519654

[ANTIRAID]

Велика палата перевзувається в польоті. Раніше вони розповідали, що можливе одне й те саме розглянути за різними видами судочинств і взагалі окремо, а також віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Також раніше судді трирічки задля прикриття незаконності добору у ВАкС, взагалі вважали, що можна не розглядати вимоги до одної зі сторін спору, наприклад комісії з міжнародних експертів.

В цьому випадку, скоріше всього інтереси когось з суддів були особисто зачеплені тому суд зазначив, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.