Рішення Подільського райсуду про визнання виконавчого напису ПНКСРНО Грисюк О.В. на користь ТОВ Перший інвестиційний клуб таким, що не підлягає виконанню і стягнення витрат на правову допомогу

[ANTIRAID]

Справа № 758/8280/21

Категорія 83

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бабенко Яни Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Інвестиційний клуб», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сіщук Володимир Васильович, ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бабенко Я.В. звернулася до суду з позовом до ТОВ «Перший Інвестиційний клуб», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сіщук В.В., ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 19 вересня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (далі - «Банк») та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Договір про іпотечний кредит №1.06090694.

Також, 19 вересня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» - («Іпотекодержатель») та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Іпотекодавці) було укладено Іпотечний договір №1.06090694, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Губерською Н.Л. за реєстровим №697 (далі - «Іпотечний договір»). Відповідно до Іпотечного договору, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в іпотеку житлову нерухомість, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 79,50 кв. м., жилою площею 41.50 кв. м.

16 березня 2018 року між ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК»» та ТОВ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛУБ» (Новий кредитор) укладено Договір №101К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. За вказаним договором Новим кредитором є ТОВ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛУБ», який набуває права вимоги Банку до іпотекодавців за іпотечним договором №1.06090694 від 19.09.2006.

12 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною було вчинено виконавчий напис №7950 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Перший інвестиційний клуб» заборгованість за Кредитним договором №1.06090694 від 19.09.2006.

У виконавчому написі зазначено: стягнення проводиться за період з 16 березня 2018 року по 19 березня 2018 року. Сума заборгованості, складає 1 110 082,04 (Один мільйон сто десять тисяч вісімдесят дві гривні 04 копійки).

20 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сіщуком Володимиром Васильовичем було відкрито виконавче провадження № 65517747 про примусове виконання виконавчого напису № 7950, вчиненого 12.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною.

Постановою про арешт коштів боржника приватного виконавця від 24.05.2021 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які, заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Постановою про арешт майна боржника приватного виконавця від 26.05.2021 було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Позивачка звертає увагу суду, що їй не було відомо про вчинення виконавчого напису № 7950 від 24.05.2021, жодних документів вона не отримувала від Кредитора. Про існування виконавчого провадження № 65517747 позивачка дізналася, отримавши від приватного виконавця Сіщука В.В. копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2021.

Позивачка вважає, що зазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з таких підстав: у документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором; виконавчий напис №7950 від 12.05.2021 було вчинено з пропуском, встановленого законодавством трирічного строку для його вчинення; вчинення оскаржуваного виконавчого напису відбулося з порушенням вимог встановлених ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

Разом з позовною заявою до суду представником позивача подана заява про забезпечення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 визначено головуючого суддю Петрова Д.В.

Ухвалою від 16.06.2021 заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бабенко Я.В. про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 65517747, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Сіщуком В.В. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. № 7950 від 12.05.2021.

Ухвалою від 16.06.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.02.2022 від відповідача ТОВ «Перший Інвестиційний клуб» до суду надійшов відзив на позовну заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому представник відповідача просив в задоволені позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, який не підлягає виконанню та стягненню витрат на професійну правничу допомогу, відмовити в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена, відповідно до вимог закону її представник подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача ТОВ «Перший Інвестиційний клуб» в судове засідання повторно не з`явився. У поданому відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без його участі.

Третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. в судове засідання повторно не з`явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сіщук В.В. в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 7950, за яким підлягає стягненню на користь ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» заборгованість за кредитнми договором № 1.06090694 від 19.09.2006, укладеним з ПАТ «Платинум Банк» (ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк»), правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 101К від 16.03.2018 є ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб». Стягнення заборгованості проводиться за період з 16 березня 2018 року по 19 березня 2018 року, загальною сумою у розмірі 1 110 082,04 грн.

На підставі виконавчого напису № 7950, вчиненого 12.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 20.05.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Сіщуком В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65517747. Також додатково було винесено постанову про арешт коштів боржника.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 12.05.2021 вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин»

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вчиняючи 12 травня 2021 року виконавчий напис № 7950, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) від 21.09.2021.

Також відповідачем не дотримано вимог закону щодо подання повного пакету документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, а нотаріусом на даний недолік не звернуто увагу і в порушення вимог закону вчинено виконавчий напис при відсутності вказаного необхідного документу (виписки з рахунку) чи іншого документу, який би був рівнозначний вказаному і доказував би безспірність заборгованості, її розмір та безспірність її стягнення.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.03 р. № 254, Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (за дебетом або кредитом відповідно); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, наявності нотаріально посвідченого кредитного договору, як і не надано доказів на підтвердження виникнення у відповідача права вимоги до позивача.

Таким чином, виконавчий напис вчинено за заявою особи, яка не подала необхідних документів і зокрема не подала документу, який би засвідчував право вимоги вказаної особи; даний виконавчий напис вчинено на підставі документів, які не підтверджують безспірність даної заборгованості і відповідно дає підстави для безспірного її стягнення.

Також матеріали справи не містять документів, підтверджуючих направлення відповідачем позивачу повідомлення про необхідність погашення заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б спростовували зазначені в позовній заяві твердження позивачки ТОВ «Перший Інвестиційний клуб» суду не надані.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов є обґрунтованим, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачкою судових витрат підтверджується платіжним дорученням № 5 від 08.06.2021 про сплату судового збору у сумі 908,00 грн. за подачу позовної заяви, та платіжним дорученням № 6 від 08.06.2021 про сплату судового збору у сумі 454,00 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, то позивач має право звернутися до суду із відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення суду в порядку ст. 270 ЦПК України з наданням відповідних доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бабенко Яни Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Інвестиційний клуб», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сіщук Володимир Васильович, ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 12 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 7950, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Інвестиційний клуб» заборгованості загальною сумою у розмірі 1 110 082,04 грн. за кредитним договором № 1.06090694 від 19.09.2006 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Інвестиційний клуб» на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 1 362,00 (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивачка - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - ТОВ «Перший Інвестиційний клуб», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 56-А, кім. 3, код ЄДРПОУ 41058345;

- третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

- третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сіщук Володимир Васильович, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, оф. 115;

- третя особа - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Д. В. Петров

Джерело: ЄДРСР 105087897

[ANTIRAID]

Справа № 758/8280/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву представника позивачки адвоката Цесельської Інни Валентинівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 758/8280/21 за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бабенко Яни Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Інвестиційний клуб», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сіщук Володимир Васильович, ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бабенко Я.В. звернулася до суду з позовом до ТОВ «Перший Інвестиційний клуб», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сіщук В.В., ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15.06.2022 позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бабенко Я.В. до ТОВ «Перший Інвестиційний клуб», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сіщук В.В., ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано виконавчий напис від 12 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 7950, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Інвестиційний клуб» заборгованості загальною сумою у розмірі 1 110 082,04 грн. за кредитним договором № 1.06090694 від 19.09.2006 таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ТОВ «Перший Інвестиційний клуб» на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 1 362,00 (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок).

21.06.2022 до суду надійшла заява представника позивачки адвоката Цесельської І.В. про ухвалення додаткового рішення суду, в якій вона вказує на те, що разом із позовною заявою представником позивача було подано попередній розрахунок витрат на правову допомогу. Наразі розмір судових витрат було збільшено. Просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ «Перший Інвестиційний клуб» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 800, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судове засідання учасники справи не викликалися у зв`язку з відсутністю необхідності.

Вивчивши подану до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи № 758/8280/21, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи, вбачається, що представником позивачки було зазначено, що докази витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 1 зазначеного вище Закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивачки про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 5 тис. грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 270, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивачки адвоката Цесельської Інни Валентинівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 758/8280/21 - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 758/8280/21 за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бабенко Яни Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Інвестиційний клуб», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сіщук Володимир Васильович, ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Інвестиційний клуб» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

- позивачка - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - ТОВ «Перший Інвестиційний клуб», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 56-А, кім. 3, код ЄДРПОУ 41058345;

- третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

- третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сіщук Володимир Васильович, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, оф. 115;

- третя особа - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Д. В. Петров

Джерело: ЄДРСР 105087899

[ANTIRAID]

Це наша справа. В черговий раз довели, що не можна робити написи на договорах, що не посвідчені нотаріально, навіть якщо мова йде про забезпечення такого договору іпотекою. Крім того, суд звернув увагу і на відсутність документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Також суд стягнув і витрати на правову допомогу, однак в цій частині, вважаю, що суд безпідставно їх зменшив.