ГрОБ

[у.zaporozhskiy]

а это из пленума № 9

Пленум Верховного Суда Украины 6 ноября 2009 г. вынес Постановление № 9, которым дал рекомендации по судебной практике рассмотрения гражданских дел о признании правочинов (поскольку прямого аналога в русском языке нет, будем использовать это слово) недействительными.

Не будем сравнивать это постановление с предыдущим – от 28.04.1978 г. N 3, которое теперь утратило силу, а отметим основные положения нового, с учетом предыдущего обобщения Верховным Судом соответствующей судебной практики (от 24.11.2008 г.). Уверен: при нашем – слишком противоречивом законодательстве, это Постановление Пленума имеет большое значение.

Прежде всего – о том, что такое правочин? Правочин – правомерное, т.е. не запрещенное законом, волевое действие субъекта гражданского правоотношения, которое направлено на установление, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей.

Правомерность является конститутивным признаком правочина, как юридического факта, то есть действует презумпция правомерности правочина, закрепленная в ст. 204 ГК и может быть опровергнута прежде всего нормой закона, которая содержит соответствующий запрет. Так, например, если правочин о залоге недвижимого имущества заключен письменно, но не заверен нотариусом, то его правомерность опровергается ст. 577 ГК. Если лицо составило завещание, но не выделило часть наследства тому, кто имеет право на обязательную часть, правомерность завещания частично опровергается соответствующим предписанием ст. 1241 ГК. В случаях, прямо не предусмотренных в законодательстве, презумпция правомерности правочина может быть опровергнута судом.

Недействительность правочина возникает в тех случаях, когда действие сходно с правочином, но по своей сути не отвечает его характеристикам. Недействительность правочина предопределяется наличием дефектов его элементов:

· дефекты (незаконность) содержания правомочия;

· дефекты (несоблюдение) формы;

· дефекты субъектного состава;

· дефекты воли – несоответствие воли и волеизъявления.

Галина спасибо Вам, если какое-то дело попадет к судье, обязательно покажу ей эту выдержку.

кстати откуда она?

с какого-то комментария к Постановления Пленума*?

как Ваши дела в суде?

[у.zaporozhskiy]

Так что если он прав, то можно гордиться что мы увеличиваем благосостояние ДЕРЖАВЫ.

только простым заемщикам, да и обычным гражданам толку с этого никакого.

[galinamax]

Галина спасибо Вам, если какое-то дело попадет к судье, обязательно покажу ей эту выдержку.

кстати откуда она?

с какого-то комментария к Постановления Пленума*?

как Ваши дела в суде?

завтра на 14 назначено, но я заболела и адвокат тоже. Аллергия у меня, а у адвоката ОРВИ. Коментарий могу прислать.

[Алексашка]

дальше самое смешное, говорит есть два основания для признания договоров недействительными -- это дефект воли и дефект формы

я ей встречный вопрос зачем нам 30 ст. по недействительности?

она мне это все не имеет значение, главное воля и формы.

То она наверно намекала что не будет принимать Вашу сторону в разбирательстве

[Алексашка]

дальше самое смешное, говорит есть два основания для признания договоров недействительными -- это дефект воли и дефект формы

я ей встречный вопрос зачем нам 30 ст. по недействительности?

она мне это все не имеет значение, главное воля и формы.

Это немного судья погарячилась. Как правильно написали выше существуют еще

· дефекты (незаконность) содержания правомочия;

· дефекты субъектного состава

А вообще нам то боятся нечего. В наших договорах как я понимаю присутствуют 3 дефекта из четырех.

1. Дефект содержания

- содержание договора, закрепленное в его статьях и пунктах, должно соответствовать ЦКУ и другим актам гражданского законодательства и моральным принципам общества.

Сюда в кучу сваливаем все валютные статьи и Постанови НБУ, так же ст. 3 и 13 ЦКУ.

Если договор во время его заключения противоречит любому действующему на тот момент акту гражданского законодательства, то его могут признать недействительным.

А у нас они таки противоречат.

2. Дефект субъектного состава

- лицо, заключающее договор, должно иметь необходимый объем дееспособности.

Когда речь идет о тех видах хоздеятельности, которые требуют специальной лицензии (разрешения), нужно иметь лицензию (разрешение), без которой возрастают шансы признать договор недействительным (ст. 227 ЦКУ);

А как мы знаем у Банка нет индивидуальной лицензии.

В силу этого же у нас вообще отсутствует право на использование валюты как и право на заключение договоров в валюте.

У нас естестванно тоже нет индивидуалки. Да и в отличии от банков мы не субъекты валютного рынка.

3. Дефект волеизъявления

- волеизъявление участника договора должно быть свободным и соответствовать его внутренней воле, а действия — направлены на реальное наступление правовых последствий, которые обусловлены договором.

Если такую аксиому нарушают, договор может настигнуть иск о признании его недействительным.

С недостатками волеизъявления находятся такие наглядные образцы:

- под влиянием ошибки (ст. 229 ЦКУ);

- под влиянием обмана (ст. 230 ЦКУ);

(Все эти статьи мы неоднократно тут разбирали и они непосредственно касаются наших Кредитных договоров.)

Так же к договорам с дефектом волеизъявления можно отнести и удаваний правочин.

Мнимый договор — это тот, который заключили для сокрытия другого, который стороны на самом деле заключили (ст. 235 ЦКУ). В мнимом договоре внешнее проявление воли обеих сторон не соответствует внутреннему, так как на деле стороны желают наступления других правовых последствий, нежели те, которые возникают на основании заключенного договора.

[у.zaporozhskiy]

Это немного судья погарячилась. Как правильно написали выше существуют еще

· дефекты (незаконность) содержания правомочия;

· дефекты субъектного состава

А вообще нам то боятся нечего. В наших договорах как я понимаю присутствуют 3 дефекта из четырех.

1. Дефект содержания

- содержание договора, закрепленное в его статьях и пунктах, должно соответствовать ЦКУ и другим актам гражданского законодательства и моральным принципам общества.

Сюда в кучу сваливаем все валютные статьи и Постанови НБУ, так же ст. 3 и 13 ЦКУ.

Если договор во время его заключения противоречит любому действующему на тот момент акту гражданского законодательства, то его могут признать недействительным.

А у нас они таки противоречат.

[color="#FF00FF"

я пока уверен только за первый дефект(именно содержания)

и могу доказать это

вот и поспорили с судьей на счет этого дефекта.

[stairtov]

Это немного судья погарячилась. Как правильно написали выше существуют еще

· дефекты (незаконность) содержания правомочия;

· дефекты субъектного состава

А вообще нам то боятся нечего. В наших договорах как я понимаю присутствуют 3 дефекта из четырех.

может пора об етом забуматся и подготовится

http://zahyst.org/component/option,com_fir...tart,120/#32003

от дедули

Ответ:ГЕНОЦИД УКРАИНСКОГО НАРОДА 2 Часов, 13 Минут назад Репутация: 16

Алексей! Не пугают. Так оно и есть. Сегодня один судья на предварительном заседании без участия банка сказал, что им дана команда Верховного Суда не принимать решений в пользу заемщиков.А если такие решения и есть, то ВС их отменяет.

Необходимо менять тактику и способы борьбы.Но самое странное, что людишки, у которых суды уже приняли решение забрать иммущество, молча с этим соглашаются. А ведь необходимы спланированые действия против Верховного суда, Нац.банка и Верховного совета.

Кстати, почему все оказались от исков на государство?

И еще.Появился новый контингент заемщиков - это те у которых уже проиграны суды и предпринимаются меры по изъятию имущества.А почему они не с нами? Что мы сделали для их объединения?

Давайте поработаем с ними и нам будет легче! Обратите внимание, несмотря на то, что нет смайликов или кнопок, они все же работают.

[Legion - 512 DI]

Это немного судья погарячилась. Как правильно написали выше существуют еще

· дефекты (незаконность) содержания правомочия;

· дефекты субъектного состава

А вообще нам то боятся нечего. В наших договорах как я понимаю присутствуют 3 дефекта из четырех.

1. Дефект содержания

- содержание договора, закрепленное в его статьях и пунктах, должно соответствовать ЦКУ и другим актам гражданского законодательства и моральным принципам общества.

Сюда в кучу сваливаем все валютные статьи и Постанови НБУ, так же ст. 3 и 13 ЦКУ.

Если договор во время его заключения противоречит любому действующему на тот момент акту гражданского законодательства, то его могут признать недействительным.

А у нас они таки противоречат.

2. Дефект субъектного состава

- лицо, заключающее договор, должно иметь необходимый объем дееспособности.

Когда речь идет о тех видах хоздеятельности, которые требуют специальной лицензии (разрешения), нужно иметь лицензию (разрешение), без которой возрастают шансы признать договор недействительным (ст. 227 ЦКУ);

А как мы знаем у Банка нет индивидуальной лицензии.

В силу этого же у нас вообще отсутствует право на использование валюты как и право на заключение договоров в валюте.

У нас естестванно тоже нет индивидуалки. Да и в отличии от банков мы не субъекты валютного рынка.

3. Дефект волеизъявления

- волеизъявление участника договора должно быть свободным и соответствовать его внутренней воле, а действия — направлены на реальное наступление правовых последствий, которые обусловлены договором.

Если такую аксиому нарушают, договор может настигнуть иск о признании его недействительным.

С недостатками волеизъявления находятся такие наглядные образцы:

- под влиянием ошибки (ст. 229 ЦКУ);

- под влиянием обмана (ст. 230 ЦКУ);

(Все эти статьи мы неоднократно тут разбирали и они непосредственно касаются наших Кредитных договоров.)

Так же к договорам с дефектом волеизъявления можно отнести и удаваний правочин.

Мнимый договор — это тот, который заключили для сокрытия другого, который стороны на самом деле заключили (ст. 235 ЦКУ). В мнимом договоре внешнее проявление воли обеих сторон не соответствует внутреннему, так как на деле стороны желают наступления других правовых последствий, нежели те, которые возникают на основании заключенного договора.

ДЛЯ Алексашка'

А, что с четвертым дефектом?

4)• дефекты (несоблюдение) формы; Все в порядке?

если можно, давайте поговорим.

[у.zaporozhskiy]

ДЛЯ Алексашка'

А, что с четвертым дефектом?

4)• дефекты (несоблюдение) формы; Все в порядке?

если можно, давайте поговорим.

а что с формой?

[ksana36]

Все это лишний раз подтверждает некомпетентность наших судей. Т.к. подытожив все дефекты (наших дефективных договоров ), в результате получим опять-таки перечень практически всех статей, используемых нами при доказательстве недействительности договора. Те же самые ..., только в профиль. Что судья хотела Вам доказать, не понимаю. Повыпендриваться в использовании терминологии?

[у.zaporozhskiy]

Повыпендриваться в использовании терминологии?

у нее настроение было такое поучить всех жизни...

[ksana36]

Так пусть тогда кредит в банке возьмет!

[Алексашка]

ДЛЯ Алексашка'

А, что с четвертым дефектом?

4)• дефекты (несоблюдение) формы; Все в порядке?

если можно, давайте поговорим.

Насколько я понимаю данный вопрос к нашему сожалению и радости Банков с формой в наших кредитных договорах все вроде бы в норме.

Одна из малочисленых и основных статей к которой можно бы было придраться по ФОРМЕ в кредитных договорах соблюдена.

Стаття 1055. Форма кредитного договору

1. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тоесть тут у закона только одно требование, чтоб кредитные договора были не в устной, а в письменной форме и оно соблюдено.

Есть еще причины несоблюдения формы.

Речь идет об их нотариальном удостоверении и государственной регистрации. Первое обязательно в случаях, предусмотренных законом и договоренностью сторон, второе — только если об этом записано в законе.

Если договор требует нотариального удостоверения, а такового нет, то он ничтожный.

Правда, в этом случае ч. 2 ст. 220 ЦКУ предусматривает для сторон, которые не удостоверили договор у нотариуса, спасательный выход и юридические выкрутасы — возможность признать такой договор действительным через суд.

Ну а если договор по закону подлежит и нотариальному удостоверению, и госрегистрации, а это не сделано, то он является незаключенным.

Кредитные договора не требуют таких сложностей.

Договора же застави (авто) или ипотеки как и положено нотариально заверены.

[Legion - 512 DI]

Насколько я понимаю данный вопрос к нашему сожалению и радости Банков с формой в наших кредитных договорах все вроде бы в норме.

Одна из малочисленых и основных статей к которой можно бы было придраться по ФОРМЕ в кредитных договорах соблюдена.

Стаття 1055. Форма кредитного договору

1. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тоесть тут у закона только одно требование, чтоб кредитные договора были не в устной, а в письменной форме и оно соблюдено.

Есть еще причины несоблюдения формы.

Речь идет об их нотариальном удостоверении и государственной регистрации. Первое обязательно в случаях, предусмотренных законом и договоренностью сторон, второе — только если об этом записано в законе.

Если договор требует нотариального удостоверения, а такового нет, то он ничтожный.

Правда, в этом случае ч. 2 ст. 220 ЦКУ предусматривает для сторон, которые не удостоверили договор у нотариуса, спасательный выход и юридические выкрутасы — возможность признать такой договор действительным через суд.

Ну а если договор по закону подлежит и нотариальному удостоверению, и госрегистрации, а это не сделано, то он является незаключенным.

Кредитные договора не требуют таких сложностей.

Договора же застави (авто) или ипотеки как и положено нотариально заверены.

АЛЕКСАШКА ВЫ НЕ ПРАВЫ

Правочини з дефектами воліОдним з видів дефектів волі є тимчасовий стан, при якому людина внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих явищ не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Правочин, укладений у такому стані, не відображає справжньої волі особи щодо встановлення, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Стан, при якому особа не усвідомлює своїх дій, може мати одну з трьох форм вияву:

1) вольову (стан, коли особа, хоча й більш або менш адекватно оцінює те, що відбувається, але у той же час не може керувати своїми діями);

2) інтелектуальну (особа не розуміє значення своїх дій, хоча може керувати ними);

3) змішану (у людини відсутня здатність як розуміти значення своїх дій, так і керувати ними).

Неспроможність дієздатної особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними може бути викликана різними обставинами: нервовим стресом, шоком від фізичної травми, алкогольним або наркотичним сп'янінням тощо.

Такий правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом фізичної особи, яка в момент вчинення правочину перебувала у стані, за якого не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. У разі смерті згаданої особи правочин може бути визнаний недійсним за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Такими заінтересованими особами можуть бути родичі цієї особи, її спадкоємці за заповітом, треті особи.

Оскільки тимчасова нездатність фізичної особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними може бути початковою стадією важкого психічного захворювання, ч.2 ст.225 ЦК передбачає, що у разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

Для того, щоб визначити стан фізичної особи у момент укладення правочину, суд призначає судове-психіатричну експертизу і виносить рішення про визнання правочину недійсним, враховуючи при цьому як висновок судово-психіатричної експертизи, так й інші докази, які підтверджують перебування фізичної особи у момент укладення правочину в стані, за якого вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правові наслідки визнання такого правочину недійсним можна поділити на основні і додаткові.

Основним наслідком є двостороння реституція.

Додатковими наслідками є те, що сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану в зв'язку із вчиненням такого правочину (ст.23 ЦК).

Стаття 229 визначає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки.

Помилка — це спотворене уявлення особи про обставини, що Дійсно мають місце. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України У п.11 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін правочину. Згідно з ч. І ст.229 ЦПК істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При цьому помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Питання, чи є помилка істотною, вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи, виходячи з того, наскільки помилка є істотною і взагалі, і для учасника правочину.

Слід також враховувати, що на відміну від обману, помилка не є результатом умисних дій іншого учасника правочину, хоча, як і обман, зумовлює спотворене формування волі учасника правочину. Помилці можуть сприяти відсутність належної обачності, переоцінка свого досвіду чи можливостей учасниками правочину, дії третіх осіб тощо.

Основним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок помилки, є двостороння реституція.

Додаткові наслідки полягають у розподілі збитків, які виникли при укладенні такого правочину, між його учасниками залежно від наявності їх вини. Якщо у визнанні правочину недійсним винна особа, яка помилилася (виявила недбальство), вона зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Якщо помилці своєю необережною поведінкою сприяла інша сторона, то остання зобов'язана відшкодувати тій, що помилилася, завдані їй збитки.

Обман має місце тоді, коли одна сторона умисно вводить в оману іншу сторону правочину стосовно природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Крім того, обман має місце тоді, коли сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їх існування. Отже, для визнання правочину недійсним немає значення, здійснюються обманні дії в активній формі (повідомлення неправдивих відомостей), чи виражаються у бездіяльності (умисне замовчування обставин, знання яких може перешкодити здійсненню правочину). Обман має місце і тоді, коли неправильні відомості про обставини, що мають значення для укладення правочину, повідомляються третіми особами з відома або на прохання сторони правочину.

Основним наслідком правочину, визнаного недійсним внаслідок обману, є двостороння реституція.

Додаткові наслідки для винної сторони передбачені ч.2 ст.230, яка встановлює, що сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину (ст.ст.22, 23 ЦК).

Правочин, укладений під впливом насильства, є оспорюваним, оскільки воля учасника формувалася невільно. Насильство — це психічний або фізичний тиск на особистість контрагента або його близьких з метою спонукання до здійснення правочину (побиття, катування, загроза вчинення таких дій у майбутньому). При цьому необов'язково, щоб насильство здійснювалося іншою стороною правочину. Достатньо, щоб вона знала про насильство з боку інших осіб і використала цю обставину в своїх інтересах.

Основним наслідком визнання такого правочину недійсним є двостороння реституція.

Додатковими наслідками є те, що винна сторона, яка застосувала фізичний або психічний тиск стосовно другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину (ст.ст.22, 23 ЦК). Такі самі наслідки настають для винної у застосуванні насильства особи, якщо результатами насильства скористалася не вона, а контрагент потерпілого від такого правочину.

Правочин, укладений особою внаслідок впливу тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, є оспорюваним (ст.233 ЦК).

Для того, щоб суд задовольнив позов про визнання такого правочину недійсним, необхідна наявність двох умов:

1) особа вчиняє правочин під впливом тяжкої для неї обставини Під тяжкими обставинами розуміють тяжке майнове становище особи, яке виражається у відсутності засобів, необхідних для нормального існування людини, наприклад, для придбання найнеобхідніших предметів (продуктів харчування, ліків тощо). Це може бути зумовлено не тільки станом самої фізичної особи, а й становищем його близьких (наприклад, хвороба дружини, батьків, дітей тощо);

2) умови правочину вкрай невигідні для цієї особи. При цьому поняття вкрай невигідних умов правочину охоплює два моменти: об'єктивний і суб'єктивний. Перший з них відображає нееквівалентність передачі майна (наприклад, квартира продана за половину її реальної вартості), другий — очевидність цієї обставини для сторін правочину (хоча умисел другої сторони не є обов'язковим). Чи був Ініціатором такого правочину сам потерпілий, чи друга сторона правочину значення не має.

Основним наслідком визнання такого правочину недійсним є Двостороння реституція.

Додаткові наслідки полягають в тому, що на особу, яка скористалася тяжкою обставиною, покладається обов'язок відшкодувати Другій стороні правочину збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв’язку з вчиненням цього правочину (ст.ст.22, 23 ЦК).

4)• дефекты (несоблюдение) формы;

Правочини з дефектами форми

Згідно з ч. І ст.218 ЦК недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Отже, загальне правило про наслідки недодержання вимоги щодо простої письмової форми правочину полягає у встановленні презумпції дійсності такого правочину, якщо законом спеціально не передбачено, що недодержання письмової форми правочину спричиняє недійсність останнього.

Але порушення простої письмової форми все ж таки має певні негативні наслідки для його сторін. Вони полягають у тому, що у разі заперечення його учасниками факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків. Визнання існування правочину, встановлення його змісту може ґрунтуватися на письмових доказах, фіксації угоди засобами аудіо-, відеозапису, інших аналогічних доказах.

Для деяких видів правочинів спеціальним законом може передбачатися недійсність на випадок недодержання простої письмової форми. Наприклад, згідно зі ст.547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (неустойка, порука, застава тощо), вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, для цих видів правочинів загальним правилом є визнання їх недійсними у випадку порушення вимоги щодо форми такого правочину. Проте з цього правила у свою чергу існує виняток. Якщо такий правочин укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Наприклад, домовленість щодо сплати неустойки на випадок невиконання договору була досягнута у вигляді додаткової угоди до основного договору і письмового оформлення не набула. Після порушення умов основного договору порушник сплатив штраф, але потім зажадав його повернення, посилаючись, що усна угода про неустойку є недійсною. Однак суд згідно з ч.2 ст.218 ЦК може визнати угоду про встановлення неустойки дійсною, оскільки сторони своїми діями (виконання та прийняття виконання) підтверджують наявність між ними правовідносин та свої права і обов'язки у цих правовідносинах.

Статті 219, 220 ЦК встановлюють наслідки недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення правочинів.

При цьому розрізняються дві ситуації:

1) порушення вимоги про нотаріальну форму одностороннього правочину;

2) порушення вимоги про нотаріальну форму дво- і багатостороннього правочину (договору).

У разі недодержання обов'язкової нотаріальної форми одностороннього правочину (заповіту; довіреності на здійснення правочинів, які потребують нотаріальної форми; довіреності, яка видається в порядку передоручення, тощо), такий правочин є нікчемним

Проте за певних умов відсутність необхідного нотаріального посвідчення правочину може бути компенсована судовим рішенням. Частина 2 ст.219 ЦК передбачає, що суд може визнати правочин за таких умов: а) якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила; б) якщо нотаріальному посвідченні по правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від волі особи. При визнанні такого правочину дійсним суд також має перевірити, чи підлягав цей правочин нотаріальному посвідченню і чи не містить він умов, що суперечать закону (п.4 постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними").

Недодержання нотаріальної форми договору має наслідком його нікчемність, він не породжує тих прав і обов'язків, яких бажали сторони. Натомість настає двостороння реституція: одна сторона договору повертає іншій усе отримане за таким договором, а за неможливості повернути отримане у натурі — відшкодувати його вартість у грошовій формі (ч. І ст.216 ЦК).

Іноді нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду. Це можливо за дотримання таких вимог: а) сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору; б) така домовленість підтверджується письмовими доказами; в) відбулося повне або часткове виконання договору; г) одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення (ч. І ст.220 ЦК). У разі позитивного рішення суду Наступне нотаріальне посвідчення договору не потрібне: судове рішення має тут "компенсаторне" значення.

При визнанні договору дійсним суд має перевірити чи піддягає цей договір нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідченим і не містить він протизаконних умов (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними".

18.4. Правочини з дефектами змісту

та порядку укладення правочину Правочин, укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою його стороною, є оспорюваним. Особа, яку представляють, отримує право на позов про визнання правочину недійсним, оскільки дії тут вчиняються не в її інтересах, що суперечить самій сутності представництва (ст.237 ЦК).

Умовами задоволення такого позову є: 1) укладення правочину через представника; 2) Існування відносин добровільного представництва (це випливає з ч.2 ст.232, де йдеться про довірителя, тобто суб'єкта добровільного представництва); 3) наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною правочину. При цьому не має значення, чи переслідували Учасники змови або одна з них корисливу мету, чи ні; 4) те, що представник однієї сторони і друга сторона правочину діяли на шкоду довірителю.

Основним наслідком такого правочину є двостороння реституція.

Додатковими наслідками є те, що довіритель має право вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих йому в зв'язку з учиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними (ст.ст.22, 23 ЦК).

Правочин, який порушує публічний порядок,

є нікчемним, тобто недійсним внаслідок безпосередньої вказівки закону незалежно від наявності позову з боку його учасників чи інших осіб.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. І ст.228 ЦК).

Стаття 228 ЦК безпосередньо не вказує на вину як кваліфікуючу ознаку такого правочину, проте з її змісту випливає, що вина має враховуватися. Вона виражається у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому не має значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору. Суд, приймаючи рішення у такій справі, зобов'язаний вказати, у чому конкретно виявилася спрямованість правочину на порушення публічного порядку.

Слід звернути увагу на зміну у підходах до вирішення питання про наслідки визнання такого правочину недійсним. Якщо ст.49 ЦК 1963 р. передбачала стягнення отриманого за "антисоціальним" правочином у дохід держави або односторонню реституцію для невинної сторони, то тепер наслідки правочину, визнаного недійсним унаслідок порушення публічного порядку, визначаються загальними правилами (ст.216 ЦК).

Ознаками фіктивного правочину

(ч. І ст.234 ЦК) є: 1) наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін; 2) відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які обумовлювалися у цьому правочині. Тобто має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину — спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин. Фіктивний правочин може бути укладений у протизаконних цілях (наприклад, фальшиве дарування майна — без наміру передати право власності іншій особі, але з метою приховати його від кредиторів) або без таких цілей. При цьому намір сторін на перший погляд завжди виглядає пристойно, оскільки вони у будь-якому разі декларують бажання правомірних наслідків.

Фіктивний правочин є нікчемним, оскільки особи, які вчиняють його, не мають на увазі і не бажають настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення такого правочину.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Оскільки сторони ніяких дій щодо здійснення фіктивного правочину не вчиняли, суд, як правило, у таких випадках лише виносить рішення про визнання такого правочину недійсним, без застосування інших наслідків. Проте якщо діями сторін правочину завдано матеріальної або моральної шкоди, то вона підлягає відшкодуванню за правилами ст.ст.22, 23, 216 ЦК.

Удавані правочини вчиняються

з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді мали на увазі (ч. І ст.235 ЦК). Тут завжди має місце укладення двох правочинів: 1) реального правочину, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки; 2) правочину, вчиненого для приховання реального правочину. Сторони, вчиняючи удаваний правочин, маскують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони насправді мали на увазі (наприклад, правочин видачі генеральної довіреності на автомобіль з правом його продажу може приховувати правочин купівлі-продажу цього автомобіля).

Удаваний правочин завжди нікчемний і сам по собі жодних юридичних наслідків не створює.

Реальний (прихований) правочин

може бути дійсним або недійсним. Якщо правочин, який сторони насправді вчинили, відповідає вимогам закону, відносини сторін регулюються правилами, що його стосуються. Якщо ж правочин, який сторони насправді вчинили, суперечить законодавству, суд виносить рішення про визнання недійсним цього правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочинів такого типу (ст.216 ЦК). ЄТО КАСАЕТСЯ МНОГИХ НАС

Правочини, які можуть вчинятися лише з дозволу органів опіки та піклування, також мають певні особливості.

Зокрема, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі дії: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну жилого будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна. Піклувальник має право дати згоду на вчинення таких правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування (ст.71 ЦК).

Якщо якийсь із вказаних вище правочинів буде укладений без дозволу органу опіки та піклування, то він є нікчемним, після чого настає двостороння реституція.

На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування. Отже, для дійсності правочину необхідні такі умови: 1) відповідність правочину інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування; 2) звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання правочину дійсним; 3) рішення суду про визнання правочину дійсним. Заінтересованою особою може бути опікун, який уклав правочин за недієздатну особу; піклувальник, який дав згоду на укладення правочину; неповнолітня або обмежена у дієздатності особа; третя особа, з якою укладено правочин без Дозволу органу опіки та піклування.

[Алексашка]

АЛЕКСАШКА ВЫ НЕ ПРАВЫ

Так в чем же я не прав? Конкретизируйте.

Если внимательно прочитаете скопированную Вами статью, то увидите что различий в описаниии проблемы практически нет.

Тот же смысл дефектов и те же статьи законов. Различие лишь в том, что у меня изложено на русском языке, более понятно и кратко. Именно как я все это понимаю своим НЕюридическим умом и адаптирую именно к нашим кредитным договорам, а не всем другим правочинам.

Скорее всего Вы просто запутались в такой обширной по содержанию и сложной в восприятии по языку (украинскому) статье. А так все поверьте один к одному и там и там.

[stairtov]

Так в чем же я не прав? Конкретизируйте.

Если внимательно прочитаете скопированную Вами статью, то увидите что различий в описаниии проблемы практически нет.

Тот же смысл дефектов и те же статьи законов. Различие лишь в том, что у меня изложено на русском языке, более понятно и кратко. Именно как я все это понимаю своим НЕюридическим умом и адаптирую именно к нашим кредитным договорам, а не всем другим правочинам.

Скорее всего Вы просто запутались в такой обширной по содержанию и сложной в восприятии по языку (украинскому) статье. А так все поверьте один к одному и там и там.

Да дело в том что судья не хотет понимать и переводить .их задача закрыть дело .твоя задача не дать pnjuj зделать на не приемлимых для тебя условиях

А УСЛОВИЯ НАДО ПОДТВЕРДИТЬ статьей . ты выставил статью судья обязан отреагировать .

ОНИ не понимают слов

[aline]

Сегодня Цирк на заседании по взысканию банка, просил остановить производство, суд остановил и тут судья спрашивает на каком основании останавливаете, я говорю не законность выполнения обязательств по кредитному договору в иностранной валюте, не одним законом не разрешено это.

она мне это все бред

Спрашивает вы знаете теорию?

я ей магистратуру заканчивал(думаю наконец-то пригодилась)

дальше самое смешное, говорит есть два основания для признания договоров недействительными -- это дефект воли и дефект формы

я ей встречный вопрос зачем нам 30 ст. по недействительности?

она мне это все не имеет значение, главное воля и формы.

я ей ч. 1 ст. 203 ЦК

не соответстует, еще про потребителей начал...

она все нет времени.

кто что знает о дефекте воли и формы?

в чьей монографии это было?

и все таки зачем нам все эти статьи по недействительности, если есть такая позиция судьи??

не государство, а одно название.

тупизм в самом красочном проявлении...

а что ст.203 говорит не о дефектах?

для нее видите ли главное дефект воли и дефект формы...ну нормально, а о дефекте содержания забыла... это ведь напрягаться нужно!!!

[у.zaporozhskiy]

тупизм в самом красочном проявлении...

а что ст.203 говорит не о дефектах?

для нее видите ли главное дефект воли и дефект формы...ну нормально, а о дефекте содержания забыла... это ведь напрягаться нужно!!!

тупизм это не то слово

только чем это не назовешь

вообщем будем бороться

меня она ни в чем не убедила

а между строк говорила вы и дальше пишите, выступайте на заседаниях...

это типа Ваша работа, я ее спросил, а кто заемщикам поможет возобновить справедливость, как не суд,

она говорит, у нее дальше дела.