Рішення Шевченківського райсуду Києва про стягнення безпідставно набутих коштів з ТОВ «Вердикт Капітал» після визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню і витрат на правову допомогу

[ANTIRAID]

Справа № 761/866/22

Провадження № 2/761/4238/2023

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно набутих коштів,-

в с т а н о в и в:

У січні 2021 р. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м Києва з позовом до ТОВ «Вердикт-Капітал» (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 45161,85 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 29.11.2019 р. приватним нотаріусом Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис №5983 про стягнення заборгованості в розмірі 45161,85 грн. В рамках виконавчого провадження №60885517 з примусового виконання виконавчого напису було стягнуто на користь відповідача 45161,85 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2021 р. у справі №761/4232/20 визнано виконавчий напис, вчинений 29.11.2019 року приватним нотаріусом Колейчиком В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5983, таким, що не підлягає виконанню. Внаслідок визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, кошти в розмірі 45161,85 грн були безпідставно отримані ТОВ «Вердикт-Капітал».

Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що позивачем не надано доказів перерахування коштів на користь стягувача. Звертає увагу, що до суми позову включені витрати виконавчого провадження та винагорода приватного виконавця, які не були перераховані на користь стягувача.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що виконавче провадження було закінчено на підставі ст. 39 ч.1 п. 9, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» ( фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). В рамках виконавчого провадження позивачем було сплачено 50078,04 грн, з яких 45161,85 грн (сума за виконавчим документом), 4516,19 грн (сума основної винагороди приватного виконавця), 400,00 грн (сума витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій)

В запереченні представник відповідача зазначає, що жодними доказами не підтверджена стягнута фактично сума саме на користь ТОВ «Вердикт-Капітал»

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи, представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 14.01.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.11.2019 р. приватним нотаріусом Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис №5983 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 45161,85 грн.

16.12.2019 р. приватним виконавцем Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження №60885517, в рамках якого 23.12.2019 р. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , сума стягнення - 50078,04 грн, з яких 45161,85 грн - сума боргу, 4516,19 грн- основна винагорода приватного виконавця.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2021 р. з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19.07.2022 р. про виправлення описки у справі №761/4232/20 визнано виконавчий напис, вчинений 29.11.2019 року приватним нотаріусом Колейчиком В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5983, таким, що не підлягає виконанню.

Згідно квитанції №911810029 від 18.09.2020 р. ОСОБА_1 перерахував в рамках виконавчого провадження №60885517 - 50078,10 грн.

Згідно платіжного доручення №192 від 21.09.2020 р. з рахунку приватного виконавця на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» перераховано 45161,85 грн як погашення боргу у виконавчому провадженні №60885517.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 року у справі №910/15363/17 року, від 10.08.2018 року у справі №910/22442/16.

Враховуючи те, що правова підстава для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» заборгованості відпала у зв`язку з визнанням виконавчого напису №5983 від 16.12.2019 р таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку, що стягнення з ОСОБА_1 коштів в розмірі 45161,85 грн було безпідставним.

На підставі викладеного потрібно стягнути з ТОВ «Вердикт-Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 45161,85 грн.

Розподіляючи судові витрати суд керується наступним.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ст.141 ЦПК України з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім цього, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 22.01.2020 р., рахунок на оплату №839 від 13.08.2021 р. на суму 4000,00 грн, рахунок на оплату №578 від 27.09.2022 р. на суму 2000,00 грн, квитанція про оплату від 30.11.2021 р. на суму 4000,00 грн, квитанція про оплату від 28.09.2022 р. на суму 2000,00 грн, акт надання послуг №1063 від 17.12.2021 р. на суму 4000,00 грн., акт надання послуг №434 від 28.09.2022 р. на суму 2000,00 грн.

Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач разом відзивом на позов подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає справу не складною, малозначною, а витрати на правничу допомогу є завищеними та не відповідають критеріям співмірності.

У відповіді на відзив представник позивача вважає твердження відповідача про неспівмірність та необґрунтованість витрат не підтверджено доказами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та об"єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), беручи до уваги ціну позову, те, що сторона відповідача заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає можливим стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 кошти витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 4500 гривень 00 коп. В задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення коштів витрат на правничу допомогу, - відмовити.

На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим, виходячи зі складності справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст. 1212 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно набутих коштів,- задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ «Вердикт-Капітал» (м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти в розмірі 45161,85 грн, судовий збір у розмірі 908,00 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн, а всього 50569,85 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Осаулов А.А.

Дата складання повного тексту 12.01.2023 року.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/108432875

[ANTIRAID]

Це наша справа. Суд зазначив, що враховуючи те, що правова підстава для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» заборгованості відпала у зв`язку з визнанням виконавчого напису №5983 від 16.12.2019 р таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку, що стягнення з ОСОБА_1 коштів в розмірі 45161,85 грн було безпідставним. Крім того, судом були стягнуті й витрати на правову допомогу.