Юра Адвокат

Решение Апелляционного суда Закарпатской области о признании недействительными дополнений к карточному договору с Приватбанком

Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

7 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      7
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      7
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Юра, еще один маленький вопрос к Вам по теме: если подаете на недействительность отдельного пункта, который прямо влияет на сумму задолженности(как в Вашем случае было, по которому, вы разместили здесь решение), то суд тоже обязан остановить производство, так же как и в случае, когда подаем на недействительность кредитного договора в целом?

конечно обязан. и останавливает.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Коллеги, очень нужно позитивное решение ВСУ или ВССУ по подобному делу (о признании недействительмыми дополнений к договору, не подписанных заемщиком), если у кого-то есть - напишите в личку или на e-mail. Заранее благодарен.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Коллеги, очень нужно позитивное решение ВСУ или ВССУ по подобному делу (о признании недействительмыми дополнений к договору, не подписанных заемщиком), если у кого-то есть - напишите в личку или на e-mail. Заранее благодарен.

Присоединяюсь к этой просьбе - му самого подобное дело (только с УкрСибом). На 01.06 заседание. Я подал на полную недействительность т.к. правила и "дополнения" не подписаны. Мой имейл rusnick@bk.ru

Share this post


Link to post
Share on other sites

Текст статьи 654 гласит -

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій

формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не

встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв

ділового обороту

----

Вообще непонятно, исходя их чего суд решил, что "форма додатків до договору має відповідати формі основного договору, тобто має бути зазначена на документах дата і підпис особи, яка уклала такий договір".

В статье 654 речь идет об изменении договора, а не о дополнениях к договору.

Просто у меня возникла подобная ситуация, однако я в упор не вижу в ЦК Украины ни одной статьи, на основании которой можно пытаться доказывать банку, что Тарифы банка, Условия пользования картой не являются частью договора.

Если же в данном случае имеется в виду, что дополнения к договору (Тарифы банка, Условия пользования картой и проч.) являются изменением договора, то большая просьба к автору (или любому, кто может это объяснить) - объяснить, на основании чего данные дополнения трактуются судом как изменение договора.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Текст статьи 654 гласит -

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій

формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не

встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв

ділового обороту

----

Вообще непонятно, исходя их чего суд решил, что "форма додатків до договору має відповідати формі основного договору, тобто має бути зазначена на документах дата і підпис особи, яка уклала такий договір".

В статье 654 речь идет об изменении договора, а не о дополнениях к договору.

Просто у меня возникла подобная ситуация, однако я в упор не вижу в ЦК Украины ни одной статьи, на основании которой можно пытаться доказывать банку, что Тарифы банка, Условия пользования картой не являются частью договора.

Если же в данном случае имеется в виду, что дополнения к договору (Тарифы банка, Условия пользования картой и проч.) являются изменением договора, то большая просьба к автору (или любому, кто может это объяснить) - объяснить, на основании чего данные дополнения трактуются судом как изменение договора.

А дополнения к договору на самом деле по факту и являются изменениями. Ведь в договоре идет речь только о 1,6 % в месяц. А введение доп согл .дополнительных платежей и комиссий и есть ни что иное как изменение основных условий договора.

Share this post


Link to post
Share on other sites

А дополнения к договору на самом деле по факту и являются изменениями. Ведь в договоре идет речь только о 1,6 % в месяц. А введение доп согл .дополнительных платежей и комиссий и есть ни что иное как изменение основных условий договора.

простите, но вы не могли бы подсказать, на основании какой-то конкретно нормы украинского законодательства вы сделали такой вывод?

вот, например, в Гражданском Кодексе Украины вообще не существует такого понятия, как "дополнения к договору".

Share this post


Link to post
Share on other sites

простите, но вы не могли бы подсказать, на основании какой-то конкретно нормы украинского законодательства вы сделали такой вывод?

вот, например, в Гражданском Кодексе Украины вообще не существует такого понятия, как "дополнения к договору".

Логикой и здравым смыслом прежде всего. Ну и слегка ... пунктом в кредитном договоре примерно такого содержания:Всі зміни та доповнення до данного договору оформлюются додатковими угодами яки є невідємною частиною данного договору.:ст 638 ЦК говорит о том .что ,договор является заключенным если стороны в надлежащей форме достигли соглашения по всем существенным условиям договора.Додаткова угода в принципе изменяет условия договора,либо же дополняет договор новыми условиями,что в принципе и является изменениями условий договора. Ну и ст.654 ЦКУ никто не отменял.

Пы Сы. если честно впервые сталкиваюсь с подобной постановкой вопроса.когда ставится под сомнение факт признания дополнительного соглашения ни чем иным .как изменением условий договора.

хотя от наших судов можно чего угодно ожидать

Share this post


Link to post
Share on other sites

Логикой и здравым смыслом прежде всего. Ну и слегка ... пунктом в кредитном договоре примерно такого содержания:Всі зміни та доповнення до данного договору оформлюются додатковими угодами яки є невідємною частиною данного договору.:ст 638 ЦК говорит о том .что ,договор является заключенным если стороны в надлежащей форме достигли соглашения по всем существенным условиям договора.Додаткова угода в принципе изменяет условия договора,либо же дополняет договор новыми условиями,что в принципе и является изменениями условий договора. Ну и ст.654 ЦКУ никто не отменял.

Пы Сы. если честно впервые сталкиваюсь с подобной постановкой вопроса.когда ставится под сомнение факт признания дополнительного соглашения ни чем иным .как изменением условий договора.

хотя от наших судов можно чего угодно ожидать

понимаете, если пользоваться логикой и здравым смыслом, то в подобных случаях виноват далеко не банк.

я сегодня был в привате, стоял в очереди, и при мне 3 человека открывали банковские карты. в заявлении они ставили галочки напротив пункта, где указано - "Я ознакомился и согласен с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг а так же с Тарифами банка, которые были даны мне для ознакомления в письменном виде". так вот, НИКТО из этих 3 человек не попросил на руки Условия, Правила и Тарифы, естественно, о том, чтоб это все прочитать и речи не идет. но все они согласны с тем, что получили в письменном виде, ознакомлены и согласны.

как вы считаете, какое отношение к здравому смыслу имеет вот такое поведение граждан?

договор является заключенным если стороны в надлежащей форме достигли соглашения по всем существенным условиям договора(с)

если человек при открытии банковской карты в своем заявлении написал, что ознакомлен и согласен со всеми условиями, правилами и тарифами банка, и признает, что это все и есть договор - то разве это не является с точки зрения здравого смысл договором, заключенным в надлежащей форме? )

Стетья 639, п.2

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі,

він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть

якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

---

вот и каким образом доказать, что подписанное клиентом заявление (в котором указано, что с условиями, правилами и тарифами банка ознакомлен, согласен, и считаю их вкупе с самим заявлением договором между мной и банком) + эти самые неподписанные условия, правила и тарифы, не являются "певной формой", с которой согласны обе стороны - и банк и клиент? и, как в этой статье указано, совершенно не обязательно, чтоб именно такая форма договора "вимагалась" законом.

Share this post


Link to post
Share on other sites

понимаете, если пользоваться логикой и здравым смыслом, то в подобных случаях виноват далеко не банк.

я сегодня был в привате, стоял в очереди, и при мне 3 человека открывали банковские карты. в заявлении они ставили галочки напротив пункта, где указано - "Я ознакомился и согласен с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг а так же с Тарифами банка, которые были даны мне для ознакомления в письменном виде". так вот, НИКТО из этих 3 человек не попросил на руки Условия, Правила и Тарифы, естественно, о том, чтоб это все прочитать и речи не идет. но все они согласны с тем, что получили в письменном виде, ознакомлены и согласны.

как вы считаете, какое отношение к здравому смыслу имеет вот такое поведение граждан?

договор является заключенным если стороны в надлежащей форме достигли соглашения по всем существенным условиям договора(с)

если человек при открытии банковской карты в своем заявлении написал, что ознакомлен и согласен со всеми условиями, правилами и тарифами банка, и признает, что это все и есть договор - то разве это не является с точки зрения здравого смысл договором, заключенным в надлежащей форме? )

Стетья 639, п.2

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі,

він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть

якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

---

вот и каким образом доказать, что подписанное клиентом заявление (в котором указано, что с условиями, правилами и тарифами банка ознакомлен, согласен, и считаю их вкупе с самим заявлением договором между мной и банком) + эти самые неподписанные условия, правила и тарифы, не являются "певной формой", с которой согласны обе стороны - и банк и клиент? и, как в этой статье указано, совершенно не обязательно, чтоб именно такая форма договора "вимагалась" законом.

Ст 208 ЦК определяет какие правочини установлены законодательством вчиняти у писмовий форме. ст 207 определены требования к письменной форме правочина.

Share this post


Link to post
Share on other sites

как вы считаете, какое отношение к здравому смыслу имеет вот такое поведение граждан?

Встречный вопрос : А если дать обезьяне гранату.кто виноват?

если человек при открытии банковской карты в своем заявлении написал, что ознакомлен и согласен со всеми условиями, правилами и тарифами банка, и признает, что это все и есть договор - то разве это не является с точки зрения здравого смысл договором, заключенным в надлежащей форме? )

Нет! и следующее- в тот момент когда я читал правила банка и прочуюю хрень на официальном сайте (заборе) банка,то там речь шла только лишь о запрете заплывать за буйки и дорогу на красный запрещалось переходить И ВСЕ, И Я С ЭТИМИ УСЛОВИЯМИ СОГЛАСЕН!

---

вот и каким образом доказать, что подписанное клиентом заявление (в котором указано, что с условиями, правилами и тарифами банка ознакомлен, согласен, и считаю их вкупе с самим заявлением договором между мной и банком) + эти самые неподписанные условия, правила и тарифы, не являются \"певной формой\", с которой согласны обе стороны - и банк и клиент? и, как в этой статье указано, совершенно не обязательно, чтоб именно такая форма договора \"вимагалась\" законом.

Что и кому доказать? У нас ПОКА презумпция невиновности. И наводити належні докази в обгрунтування позову-обовязок позивача.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Встречный вопрос : А если дать обезьяне гранату.кто виноват?

Нет! и следующее- в тот момент когда я читал правила банка и прочуюю хрень на официальном сайте (заборе) банка,то там речь шла только лишь о запрете заплывать за буйки и дорогу на красный запрещалось переходить И ВСЕ, И Я С ЭТИМИ УСЛОВИЯМИ СОГЛАСЕН!

---

Что и кому доказать? У нас ПОКА презумпция невиновности. И наводити належні докази в обгрунтування позову-обовязок позивача.

речь идет не об обезьянах, а совершеннолетних гражданах Украины.

которые, к тому же, в подавляющем большинстве своем, имеют как минимум среднее образование.

разницу ощущаете?

когда один из самых крупных банков страны считает, что у вас перед ним есть приличный долг (и, очевидно, имеет основания так считать), и когда этот банк намерен создать, и в случае неоплаты долга, само собой, создаст этому человеку массу проблем (а плотное общение с коллекторами - само по себе уже приличная проблема), то стремление любого нормального человека данную ситуацию каким-то образом разрешить, а не пускать ее на самотек.

вы разве не в курсе, что некоторые граждане (включая некоторых пользователей данного форума) в судебном порядке пытаются доказать, что неподписанные ими условия, правила и тарифы не являются договорами?

вот и спросите у них, что, кому и зачем они пытаются доказать.

Share this post


Link to post
Share on other sites

речь идет не об обезьянах, а совершеннолетних гражданах Украины.

которые, к тому же, в подавляющем большинстве своем, имеют как минимум среднее образование.

разницу ощущаете?

когда один из самых крупных банков страны считает, что у вас перед ним есть приличный долг (и, очевидно, имеет основания так считать), и когда этот банк намерен создать, и в случае неоплаты долга, само собой, создаст этому человеку массу проблем (а плотное общение с коллекторами - само по себе уже приличная проблема), то стремление любого нормального человека данную ситуацию каким-то образом разрешить, а не пускать ее на самотек.

вы разве не в курсе, что некоторые граждане (включая некоторых пользователей данного форума) в судебном порядке пытаются доказать, что неподписанные ими условия, правила и тарифы не являются договорами?

вот и спросите у них, что, кому и зачем они пытаются доказать.

ну ладно. с обезьянами перегнул слегка!...... но где то в глубине души....... Сам имею кучу проблем с банками и на самотек не в коем случае не пускаю. В том числе и любимій всеми приват и в том числе их развеселіе условия банка на заборе(сайте). И это замечательно .что у к сожалению меньшиства проблемных заёмщиков есть желание разрулить ситуацию, а большинство как стадо баранов идут и платят столько сколько им скажет банк. в случае неувязочки натравят коллекторов и еще какая то часть сдрейфит и заплатит.

НО вот только не пойму почему я как заемщик должен доказывать неправомерность пункта о правилах банка7 Как возражения по поводу претензий банка относительно их так называемых условий написано выше и статьи для ссылок указаны.

вот и спросите у них, что, кому и зачем они пытаются доказать.

я тут тоже не первый день.

Share this post


Link to post
Share on other sites

понимаете, если пользоваться логикой и здравым смыслом, то в подобных случаях виноват далеко не банк.

я сегодня был в привате, стоял в очереди, и при мне 3 человека открывали банковские карты. в заявлении они ставили галочки напротив пункта, где указано - "Я ознакомился и согласен с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг а так же с Тарифами банка, которые были даны мне для ознакомления в письменном виде". так вот, НИКТО из этих 3 человек не попросил на руки Условия, Правила и Тарифы, естественно, о том, чтоб это все прочитать и речи не идет. но все они согласны с тем, что получили в письменном виде, ознакомлены и согласны.

как вы считаете, какое отношение к здравому смыслу имеет вот такое поведение граждан?

договор является заключенным если стороны в надлежащей форме достигли соглашения по всем существенным условиям договора(с)

если человек при открытии банковской карты в своем заявлении написал, что ознакомлен и согласен со всеми условиями, правилами и тарифами банка, и признает, что это все и есть договор - то разве это не является с точки зрения здравого смысл договором, заключенным в надлежащей форме? )

Стетья 639, п.2

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі,

він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть

якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

---

вот и каким образом доказать, что подписанное клиентом заявление (в котором указано, что с условиями, правилами и тарифами банка ознакомлен, согласен, и считаю их вкупе с самим заявлением договором между мной и банком) + эти самые неподписанные условия, правила и тарифы, не являются "певной формой", с которой согласны обе стороны - и банк и клиент? и, как в этой статье указано, совершенно не обязательно, чтоб именно такая форма договора "вимагалась" законом.

Почитайте ст.

Стаття 1055. Форма кредитного договору

1. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

И мою переписку с Юрой адвокатом.

Когда письменная форма договора является соблюденной?

когда будет подпись заемщика на всех страницах соглашения.

"Я ознакомился и согласен с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг а так же с Тарифами банка, которые были даны мне для ознакомления в письменном виде"

Разве таким пунктом договора заемщик и банк предусмотрели иную форму для приложений?

нет

Согласны вы с такими правилами, почему они должны регулировать отношения между Вам.

Где Ваша подпись на них?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Почитайте ст.

Стаття 1055. Форма кредитного договору

1. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

И мою переписку с Юрой адвокатом.

Когда письменная форма договора является соблюденной?

когда будет подпись заемщика на всех страницах соглашения.

Разве таким пунктом договора заемщик и банк предусмотрели иную форму для приложений?

нет

Согласны вы с такими правилами, почему они должны регулировать отношения между Вам.

Где Ваша подпись на них?

теоретически это все так.

но что происходит в реальности?

допустим, у человека возник долг 200 евро (не важно по каким причинам, например, тупо забыл).

допустим, при этом, договор был заключен так, как это делает приват - через Ж, то есть. теоретически это не договор, а туалетная бумага.

но приват начинает долбить человека.

сначала звонки от самого банка, угрозы, естественно.

потом включаются коллекторы.

это все реальная проблема для любого обычного гражданина.

теоретические рассуждения на форуме о том, что на самом деле якобы никакого договора и нет - это конечно все круто, но это ничего не дает.

ну и, что делать человеку в реальности?

судиться?

и сколько времени, нервов и денег он потратит?

вот например у меня 1 потерянный рабочий день - это потерянные 50 евро.

и если, допустим, у меня в подобной ситуации возник бы долг до 200-300 евро - то мне выгоднее будет их просто заплатить, чем доказывать свою правоту в суде.

а теперь возьмем ситуацию, когда у человека вдруг откуда ни возьмись возник на картсчете якобы долг тысяч так 12 гривен.

с одной стороны, за такие деньги можно и судиться, учитывая то, каким придурковатым способом приват и некоторые другие мегобанки заключают свои договора.

но с другой стороны. со стороны, так сказать, здравого смысла.

мне вот просто интересно.

каким именно из своих мягких мест человек должен был думать, чтоб у него на карте возник такой долг????

вопрос риторический, естественно, правда?

и кто в такой ситуации виноват, исходя из здравого смысла, - тоже, в общем, ежу понятно)

есть реальность, здравый смысл.

а есть высокие теоретические правовые материи.

это очень разные вещи))

Share this post


Link to post
Share on other sites

мне вот просто интересно.

каким именно из своих мягких мест человек должен был думать, чтоб у него на карте возник такой долг????

вопрос риторический, естественно, правда?

Риторический ответ.

Была у жены карточка Аваля. Снимали с неё н-ную сумму в кредит, ежемесячно гасили все как надо и т.д. Потом как-то месяца 2 выпустили её из виду - не до неё было. банк прислал письмо - попросили закрыть - долг был 265 грн.

Я приехал - пошел в кассу дал 265 грн и копейки и все четко закрыл. Спросил в банке - все ок? Можно идти? Да! Идите.

Проходит 2 года. Приходит письмо от Аваля - вы должны 600 грн по карточке такой-то. Я: "Не понял! Че за цирк?"

Короче начали разбираться. Чушь типа карточку вы закрыли 13го, а обслуживание карточки просчитано до 20го числа каждого месяца разбитое по дням, вот вам за 7 дней и капнуло + карточка не закрыта и каждый месяц 10 грн снимается за её ведение, и на эту сумму остатка за 7 дней и 10 грн каждый месяц за обслуживание посыпались проценты, пеня и штрафы. И мои потрясания выпиской по счету, в которой указан мой расчет в ноль не возымело действия.

Вопрос конечно правильный - стоит ли за 600 грн судиться и т.д. Больше нервов уйдет и в итоге придется заплатить, т.к. формально банк прав. Почему позвонили аж через 2 года? Ну очевидно - срубить денег на пустом месте.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Риторический ответ.

Была у жены карточка Аваля. Снимали с неё н-ную сумму в кредит, ежемесячно гасили все как надо и т.д. Потом как-то месяца 2 выпустили её из виду - не до неё было. банк прислал письмо - попросили закрыть - долг был 265 грн.

Я приехал - пошел в кассу дал 265 грн и копейки и все четко закрыл. Спросил в банке - все ок? Можно идти? Да! Идите.

Проходит 2 года. Приходит письмо от Аваля - вы должны 600 грн по карточке такой-то. Я: "Не понял! Че за цирк?"

Короче начали разбираться. Чушь типа карточку вы закрыли 13го, а обслуживание карточки просчитано до 20го числа каждого месяца разбитое по дням, вот вам за 7 дней и капнуло + карточка не закрыта и каждый месяц 10 грн снимается за её ведение, и на эту сумму остатка за 7 дней и 10 грн каждый месяц за обслуживание посыпались проценты, пеня и штрафы. И мои потрясания выпиской по счету, в которой указан мой расчет в ноль не возымело действия.

Вопрос конечно правильный - стоит ли за 600 грн судиться и т.д. Больше нервов уйдет и в итоге придется заплатить, т.к. формально банк прав. Почему позвонили аж через 2 года? Ну очевидно - срубить денег на пустом месте.

да я это все понимаю.

моя девушка на днях 80 евро привату заплатила, причем формально банк как раз неправ (хотя бы по той простой причине, что никаких подписанных договоров просто не существует в природе, есть только подписанное стандартное приватовское заявление-анкета, а даже если и признать все их правила-условия-тарифы таки договором, то там есть масса пунктов, исходя из которых банк неправ, начиная с пункта где четко указано, что банк обязан раз в месяц информировать о состоянии картсчета, что банк конечно же не делал).

можно было и не платить, на звонки вообще не реагировать или просто культурно посылать в Ж, и ничего не делать.

но ведь понятно, что это все равно рано или поздно закончилось бы общением с коллекторами либо судом.

и несмотря на то, что я например считаю что банк неправ, еще не факт что в суде это возможно было бы доказать.

потому что украинские суды - ничем не лучше, чем украинские банки. а с чего они будут лучше?))

подобных ситуаций - очень много, и совершенно очевидно, что банки рубят огромные деньги из воздуха.

на то и расчет, что человек не станет судиться из-за 80-100-200 евро.

и если попал в такую ситуацию - то нужно заплатить, но впредь быть подготовленным.

я например теперь в жизни не открою ни одну карту без получения на руки подписанного банком полного договора без всяких приписок о каких-то там других правилах-условиях-тарифах.

но вот каким образом у человека, который считает себя более-менее грамотным может возникнуть многотысячный долг - это для меня загадка.))

снял с кредитной карты 5 000 грн., и на пару лет про это забыл ...?))

Share this post


Link to post
Share on other sites

теоретически это все так.

но что происходит в реальности?

допустим, у человека возник долг 200 евро (не важно по каким причинам, например, тупо забыл).

допустим, при этом, договор был заключен так, как это делает приват - через Ж, то есть. теоретически это не договор, а туалетная бумага.

но приват начинает долбить человека.

сначала звонки от самого банка, угрозы, естественно.

потом включаются коллекторы.

это все реальная проблема для любого обычного гражданина.

теоретические рассуждения на форуме о том, что на самом деле якобы никакого договора и нет - это конечно все круто, но это ничего не дает.

ну и, что делать человеку в реальности?

судиться?

и сколько времени, нервов и денег он потратит?

вот например у меня 1 потерянный рабочий день - это потерянные 50 евро.

и если, допустим, у меня в подобной ситуации возник бы долг до 200-300 евро - то мне выгоднее будет их просто заплатить, чем доказывать свою правоту в суде.

а теперь возьмем ситуацию, когда у человека вдруг откуда ни возьмись возник на картсчете якобы долг тысяч так 12 гривен.

с одной стороны, за такие деньги можно и судиться, учитывая то, каким придурковатым способом приват и некоторые другие мегобанки заключают свои договора.

но с другой стороны. со стороны, так сказать, здравого смысла.

мне вот просто интересно.

каким именно из своих мягких мест человек должен был думать, чтоб у него на карте возник такой долг????

вопрос риторический, естественно, правда?

и кто в такой ситуации виноват, исходя из здравого смысла, - тоже, в общем, ежу понятно)

есть реальность, здравый смысл.

а есть высокие теоретические правовые материи.

это очень разные вещи))

Судиться или не судиться Ваше дело.

Но мы рассматриваем ситуацию с правовой позиции, поэтому, если на Приложениях к договору нет подписи заемщика, то они ничтожны в силу ст. ст. 654 и 1055-1 ЦК

Вопрос конечно правильный - стоит ли за 600 грн судиться и т.д. Больше нервов уйдет и в итоге придется заплатить, т.к. формально банк прав. Почему позвонили аж через 2 года? Ну очевидно - срубить денег на пустом месте.

Без риторики

Лучше вообще не брать потребительские кредиты

Это разрушитель экономики.

на то и расчет, что человек не станет судиться из-за 80-100-200 евро.

Все зависит от человека.

Я посмотрю, какой банк захочет судиться за такие деньги

и какие коллекторы захотят Вам звонить, если проделать определенные процедуры.

А то с чего начинался Ваш вопрос, Вы сами можете поискать в реестре, думаю реально найти не одно решение в пользу заемщика.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Судиться или не судиться Ваше дело.

Но мы рассматриваем ситуацию с правовой позиции, поэтому, если на Приложениях к договору нет подписи заемщика, то они ничтожны в силу ст. ст. 654 и 1055-1 ЦК

Без риторики

Лучше вообще не брать потребительские кредиты

Это разрушитель экономики.

Все зависит от человека.

Я посмотрю, какой банк захочет судиться за такие деньги

и какие коллекторы захотят Вам звонить, если проделать определенные процедуры.

А то с чего начинался Ваш вопрос, Вы сами можете поискать в реестре, думаю реально найти не одно решение в пользу заемщика.

С правовой позиции ничтожными они станут только тогда, когда будет соответствующее решение суда.

А вот для того, чтоб "доползти" до такого решения суда, нужно убить массу времени, нервов, сил, еще и денег.

Это разрушитель экономики(с)

Весь цивилизованный мир (США, Канада, Зап. Европа, Япония) по уши погряз в потребительских кредитах.

Мы в этом плане рядом с ними вообще даже не лежали)

Но люди там живут на пару порядков лучше, чем весь остальной мир.

Неувязочка..)

проделать определенные процедуры(с)

вопрос в том, сколько нужно времени и денег обычному среднестат. человеку, чтоб проделать эти самые определенные процедуры?

Share this post


Link to post
Share on other sites

С правовой позиции ничтожными они станут только тогда, когда будет соответствующее решение суда.

А вот для того, чтоб "доползти" до такого решения суда, нужно убить массу времени, нервов, сил, еще и денег.

Это разрушитель экономики(с)

Весь цивилизованный мир (США, Канада, Зап. Европа, Япония) по уши погряз в потребительских кредитах.

Мы в этом плане рядом с ними вообще даже не лежали)

Но люди там живут на пару порядков лучше, чем весь остальной мир.

Неувязочка..)

проделать определенные процедуры(с)

вопрос в том, сколько нужно времени и денег обычному среднестат. человеку, чтоб проделать эти самые определенные процедуры?

Кризис, который мы наблюдаем и есть следствием потребительского кредитования (один из самих больших факторов).

Люди в развитых странах лучше живут не от того, что там есть потребительское кредитование.

с позиции экономики правильнее кредитовать именно субъектов хозяйствования, а не потребителей.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Юра Адвокат

Да, решение судебной коллегии Апелляционного суда Закарпатской области очень интересное.

Но в то же время этот же Апелляционный суд Закарпатской области принял по такому же иску совсем другое решение,

с которым можно ознакомиться здесь http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14119465

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.02.2011 м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Леска В.В. та Чужі Ю.Г.,

при секретарі Янкович К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2010 р. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК» про визнання правочину частково недійсним, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк» (надалі – Банк) у березні 2010 р.

Після неодноразової зміни предмету позовних вимог (а.с.26-28, 51-52, 59) остаточно просив:

- визнати укладений між ним і Банком правочин від 17.05.06 р. у частині визнання невід’ємною частиною договору Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою і тарифами Банку недійсним;

- стягнути з Банку на його користь судові витрати.

На обґрунтування зазначав, що укладений між ними 17.05.06 р. правочин (заява на видачу дебетно-кредитної картки) в частині визнання невід’ємною частиною договору Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою і тарифами Банку є недійсним через невідповідність формі договору, оскільки він ніяких додатків не підписував.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2010 р. позов задоволено: правочин, укладений 17.05.2006 р. між ОСОБА_1 і Банком в частині визнання невід’ємною частиною договору про надання ОСОБА_1 банківської послуги у вигляді видачі дебетної банківської пластикової картки «Visa Gold» (№ картки НОМЕР_1) Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою і Тарифів Банку визнано недійсним. Стягнуто з Банку на користь позивача 81 грн. судових витрат.

Апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові повністю. Доводить про порушення судом норм матеріального (ст.ст. 526, 527, 530, 1054, 1050 ЦК) та процесуального права. Указує, що між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, що складається із заяви, пам’ятки клієнта, умов і правил надання банківських послуг, тарифів і форма якого врегульована ст. 634 ЦК України. Зазначає також про сплив строку позовної давності та порушення правил підсудності.

Письмових заперечень або пояснень на скаргу відповідач не подав, але в судовому засіданні він і його представник Коцур Ю.І. не визнали скарги та просять залишити рішення без змін.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення – скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог, з таких мотивів.

Суд першої інстанції виходив з того, що 17.05.06 р. сторони уклали правочин у формі підписаної позивачем заяви про надання йому банківської послуги у вигляді видачі дебетної банківської пластикової картки «Visa Gold» (№ картки НОМЕР_1) з кредитним лімітом в сумі 3000 доларів США за базовою відсотковою ставкою у розмірі 1.1% на місяць з розрахунку 360 днів у році, з терміном дії кредитного ліміту до 17.05.16 р., який збігається з терміном дії самої кредитної картки. Інших договорів про умови надання банківських послуг сторони не укладали. Додатки до заяви не відповідають вимогам ст. 654 ЦК. Отже, Банк не мав права в односторонньому порядку змінювати умови раніше укладеного правочину та нараховувати позивачеві непередбачені правочином від 17.05.06 р. витрати.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком через його невідповідність обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Так, 17.05.06 р. позивач подав до Банку заяву про відкриття карткового рахунку з видачею картки «Visa Gold» (№ картки НОМЕР_1) з кредитним лімітом в сумі 3000 доларів США за базовою відсотковою ставкою у розмірі 1.1% на місяць з розрахунку 360 днів у році, з терміном дії кредитного ліміту до 17.05.16 р.

Як видно з останнього абзацу вказаної заяви, позивач ознайомився та був згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку, а також погодився з тим, що заява разом з цими документами складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з визначених законом підстав та із застосуванням передбачених законом наслідків недійсності.

Згідно з положеннями ст. 215 ч.1, ч.3 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином, вчинюваним батьками, інтересів малолітніх дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До них належать переважно правочини з дефектами волі та волевиявлення його суб'єктів. Це: правочини, вчинені неповнолітньою особою за межами її цивільної правоздатності без згоди батьків, піклувальника (ст. 222 ЦК), фізичною особою, обмеженою у дієздатності, без згоди піклувальника (ст. 223 ЦК), під впливом помилок (ст. 229 ЦК) та під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК).

Окремі правочини визнаються судом недійсними лише за умови підтвердження допущених порушень вимог закону. Це: правочини, вчинені під впливом обману (ст. 230 ЦК), у результаті зловмисної домовленості представником однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК), а також фіктивні правочини (ст. 234 ЦК).

Жодної з наведених підстав для визнання частково недійсним укладеного між сторонами правочину від 17.05.06 р. з матеріалів справи не вбачається.

Твердження позивача про недійсність спірного правочину через його невідповідність формі договору з посиланням на ст. 654 ЦК України та висновок суду першої інстанції з цього приводу є помилковими, оскільки ця матеріальна норма регулює питання зміни або розірвання договору, а не відповідність форми додатків до договору формі самого договору, що за своїм правовим змістом є питанням укладення договору.

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що таке підлягає скасуванню як незаконне та необґрунтоване, а позов – відмові в задоволенні як безпідставний.

Керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 146 ч.1, 212, 213, 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, п.4, ч.2, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК» задовольнити.

2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2010 р. скасувати.

3. У позові ОСОБА_1 відмовити.

4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

Share this post


Link to post
Share on other sites

Юра Адвокат

Да, решение судебной коллегии Апелляционного суда Закарпатской области очень интересное.

Но в то же время этот же Апелляционный суд Закарпатской области принял по такому же иску совсем другое решение,

с которым можно ознакомиться здесь http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14119465

Если, кто реально заинтересован в решении данной проблемы, то предлагаю сесть за реестр и поискать определения, решения ВСУ.

РЕШЕНИЕ ЮРЫ АДВОКАТА В КАССАЦИИ НЕ ПЕРЕСМАТРИВАЛОСЬ

Гоша, и Ваше решение не пересматривалось.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Если, кто реально заинтересован в решении данной проблемы, то предлагаю сесть за реестр и поискать определения, решения ВСУ.

РЕШЕНИЕ ЮРЫ АДВОКАТА В КАССАЦИИ НЕ ПЕРЕСМАТРИВАЛОСЬ

Гоша, и Ваше решение не пересматривалось.

Искал в реестре решение первички по етому делу. 18.11.2010 Закарпатским гор. судом вынесено 4 решения: 3 не по теме и одно - заблокировано. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12625205

Я думаю, ето - оно.

Аналогичная ситуация по решению судьи Лемака от 17.02.2010. Такого вобще нет в реестре.

Если у кого то ети решения есть, прошу выложить. Заранее спасибо.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Добавлю свои 5 коп., у меня аналогичная ситуация с Укрсиббанком. Есть кред. договор, в котором ссылка на "Правила", которые естественно никто не подписывал.

В суде представитель банка говорит:

Б: на основании п. 6... Кредитного договора..

Я: такого пункта нет в Кред. договоре

Б: как нет? Есть.

Я: нет. Давайте смотреть. (естественно, этот пункт не в договоре , а в Правилах).

Б: да, этот пункт в Правилах, которые являются неотъемлемой частью договора и Заёмщик с ними ознакомлен.

Я: нет, не ознакомлен, никогда не видел ЭТИХ правил. При подписании мне сотр. банка показывал совсем другие Правила, на 1 стр.

Б: не может быть.

Я: т.к. подписанного варианта Правил нет, а только электронный вариант, невозможно установить КАКИЕ именно Правила являются частью моего договора, у Банка есть возможность манипулировать текстом.

Заседание перенесли, т.к. у сторон не было с собой оригиналов Кредитного договора.

Что дальше ожидать от суда непонятно....

Share this post


Link to post
Share on other sites

Вставлю свои пару копеек :rolleyes:

Сейчас вот пишу возражение на иск поданный пиратбанком относительно задолженности по кредитной карте.

Тема ОЧЕНЬ актуальна. Поскольку банкстеры в доказах подали правила и условия естессно мной не подписанные, напечатанные шрифтом 5-й да еще на русском языке.

Так что если есть что то по сути то не ленитесь, пишите :)

Share this post


Link to post
Share on other sites

Добавлю свои 5 коп., у меня аналогичная ситуация с Укрсиббанком. Есть кред. договор, в котором ссылка на "Правила", которые естественно никто не подписывал.

В суде представитель банка говорит:

Б: на основании п. 6... Кредитного договора..

Я: такого пункта нет в Кред. договоре

Б: как нет? Есть.

Я: нет. Давайте смотреть. (естественно, этот пункт не в договоре , а в Правилах).

Б: да, этот пункт в Правилах, которые являются неотъемлемой частью договора и Заёмщик с ними ознакомлен.

Я: нет, не ознакомлен, никогда не видел ЭТИХ правил. При подписании мне сотр. банка показывал совсем другие Правила, на 1 стр.

Б: не может быть.

Я: т.к. подписанного варианта Правил нет, а только электронный вариант, невозможно установить КАКИЕ именно Правила являются частью моего договора, у Банка есть возможность манипулировать текстом.

Заседание перенесли, т.к. у сторон не было с собой оригиналов Кредитного договора.

Что дальше ожидать от суда непонятно....

Эту же тему с Укрсибом я пытался продвинуть в Херсоне + разбавил её и ссылками на ЗПП и постанову 168, но Комсомолський райсу г. Херсона и апелляционный суд Херсонской области в категорическом отказе. О моих ссылках на несоотвествие договору ст. 207 ЦК вообще не упоминают. Кстати и решений этих почему то нет в реесте (хотелл ссылочки выложитьб). Подали касацию. Ждём

У товарища также есть ещё и приматовская кредитка + решение суда по ней о взыскании (но не вступило в силу), я сегодня подаю иск на недействительность по этой же схеме - не подписаны правила + ЗПП + 168. Посмотрим

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

  • Similar Content

    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      Іменем України
      25 лютого 2020 року
      м. Київ
      Справа № 2-82/09
      Провадження № 14-734свц19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      головуючого судді (судді-доповідача) - Ткачука О.С.,
      суддів: Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
      за участю секретаря судового засідання - Войтовича С.М.,
      від позивача - адвокат Тарахкало М.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1066, який діє на підставі ордеру Серія ВВ №1001578),
      розглянула в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , подану представником Тарахкалом Михайлом Олександровичем , про перегляд Верховним Судом за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2005 року, постановленої колегією суддів у складі Заведей В.Н., Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В., рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 березня 2009 року, ухвалене суддею Граніним В.Л., ухвали Апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2009 року, постановленої колегією суддів у складі Кварталової А.М., Плавич Н.Д., Левенця Б.Б., ухвали Верховного Суду України від 14 травня 2010 року, постановленої колегією суддів у складі Охрімчук Л.І., Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л.,
      у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Малиновського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області в особі ВГІРФО Хмельницького РВ, треті особи: державний нотаріус Другої Одеської державної нотаріальної контори Гур`янова Людмила Геннадіївна, Друга Одеська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу та дублікату договору дарування, усунення перешкод у користуванні власністю, зобов`язання зняти з реєстраційного обліку, відшкодування матеріальної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , державного нотаріуса Другої Одеської державної нотаріальної контори Гур`янової Людмили Геннадіївни про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання добросовісним набувачем, визнання права власності та зобов`язання зняти з реєстраційного обліку,
      ІСТОРІЯ СПРАВИ
      Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
      1. У квітні 2001 року, липні 2002 року та травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із окремими позовами, які в подальшому ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2006 року об`єднано в одне провадження.
      2. Позови обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . Проте 26 вересня 2000 року ОСОБА_6 , діючи від його імені та на підставі підробленої, на його думку, довіреності, відчужив цю квартиру ОСОБА_5
      3. Враховуючи викладене, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати довіреність на ім`я ОСОБА_6 , дублікат договору дарування, виданий ОСОБА_6 для укладення договору купівлі-продажу, та договір купівлі-продажу зазначеної квартири від 26 вересня 2000 року недійсними, зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкод у користуванні належною йому квартирою, зобов`язати Хмельницький ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області зняти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з реєстраційного обліку в зазначеній квартирі, стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на його користь 61 тис. грн. матеріальної шкоди.
      4. У березні 2007 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що вона придбала зазначену вище квартиру за договором купівлі-продажу від 26 вересня 2000 року. Цей договір вона уклала зі ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності, виданої власником квартири - ОСОБА_1 , відтак вважає себе добросовісним набувачем.
      5. Також ОСОБА_5 посилалася на те, що 11 серпня 2006 року прокурор Малиновського району м. Одеси порушив кримінальну справу за фактом підробки документа - довіреності від 01 серпня 2000 року, виданої на ім`я ОСОБА_6 . У межах зазначеної кримінальної справи її визнано потерпілою.
      6. Враховуючи викладене, позивачка просила визнати договір купівлі-продажу квартири від 26 вересня 2000 року дійсним, визнати її добросовісним набувачем, визнати за нею право власності на зазначену квартиру та зобов`язати Хмельницький ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку в цій квартирі.
      Короткий зміст судових рішень
      7. Справа судами розглядалася неодноразово. Останнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 14 травня 2010 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Зобов`язано ВГІРФО Хмельницького РВ ОМУ УМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі. В іншій частині позову ОСОБА_5 відмовлено.
      Рух заяви про перегляд судових рішень
      8. У грудні 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана його представником - Тарахкалом М.О. , про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2005 року, рішення Малиновського районного суду м Одеси від 06 березня 2009 року, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2009 року, ухвали Верховного Суду України від 14 травня 2010 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв`язку зі встановленням Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні зазначеної справи судом.
      9. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року відкрито провадження за виключними обставинами у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції та призначено справу до судового розгляду.
      Короткий опис обставин справи
      10. Судами встановлено, що 16 березня 1999 року ОСОБА_1 передав належну йому квартиру АДРЕСА_1 у безстрокове користування ОСОБА_3 , який зобов`язався проживати у цій квартирі, оплачувати комунальні послуги та нести відповідальність за збереження рухомого майна, що знаходиться у цій квартирі.
      11. 26 вересня 2000 року ОСОБА_6 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 26 лютого 2000 року, відчужив цю квартиру ОСОБА_5
      12. Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що він не мав наміру відчужувати зазначену вище квартиру, а довіреність від 26 лютого 2000 року на ім`я ОСОБА_6 , на підставі якої ця квартира продана ОСОБА_5 , підроблена.
      Позиція Великої Палати Верховного Суду
      13. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заява про перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
      14. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
      15. З урахуванням видів судових рішень предметом перегляду є судові рішення, передбачені частинами першою, третьою - п`ятою статті 258 ЦПК України, а саме рішення, постанови, ухвали та судові накази.
      16. При зверненні із заявою ОСОБА_1 посилався на рішення ЄСПЛ як на підставу перегляду судових рішень, ухвалених судами України при розгляді зазначеної справи, і розгляд таких заяв є компетенцією Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 425 ЦПК України.
      17. Так, 24 жовтня 2019 року Європейський суд з прав людини постановив рішення у справі «Якущенко проти України» («Yakushchenko v. Ukraine», заява № 57706/10), яке набуло статусу остаточного 24 січня 2020 року (далі - рішення ЄСПЛ).
      18. ЄСПЛ встановив порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (§ 2-4 резолютивної частини рішення ЄСПЛ).
      19. За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
      20. ЄСПЛ вказав на те, що ОСОБА_1 стверджував, що не планував продаж квартири, і що довіреність, яку використав ОСОБА_6 в угоді продажу, була підробленою. У підтримку цих тверджень заявник посилався, зокрема, на твердження нотаріуса про те, що вона не засвідчувала таку довіреність, на витяг з реєстру нотаріуса, який демонстрував, що оскаржувана довіреність не була зареєстрована у відповідному реєстрі, і на висновок експерта про те, що заявник довіреність не підписував (§ 29 рішення ЄСПЛ).
      21. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди виходили із того, що він не надав доказів наведеним вище твердженням, а лист нотаріуса про те, що вона не засвідчувала оскаржувану довіреність, суди відмовилися взяти до уваги, не обґрунтувавши підстав для такої відмови. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що, оскільки цей лист стосувався суті спору, а також безпосередньо дійсності оскаржуваного договору, суди не повинні були відкидати цей доказ у такий загальний та зневажливий спосіб (§ 30 рішення ЄСПЛ).
      22. Крім того, ЄСПЛ зазначив, що національні суди звинувачували заявника у тому, що він не клопотав про виклик нотаріуса як третьої особи, проте не уточнили конкретну підставу для надання нотаріусу такого процесуального статусу (§ 30 рішення ЄСПЛ).
      23. ЄСПЛ також наголосив, що пізніше національні суди відмовилися розглянути зміст наданого нотаріусом витягу з реєстру, оскільки, на їхню думку, цей документ не був підписаний нотаріусом на кожній сторінці. Однак національні суди не навели в обґрунтування такого технічного міркування жодного посилання на відповідні процесуальні вимоги. Крім того, вони залишили без відповіді твердження заявника, що всі сторінки витягу були склеєні, прошиті нитками, а потім скріплені печаткою з підписом нотаріуса на останній сторінці (§ 31 рішення ЄСПЛ).
      24. ЄСПЛ вважав, що було дуже важливо належно вирішити ці питання, враховуючи, що суди також не взяли до уваги експертний висновок, який спростовував достовірність підпису заявника на оскаржуваній довіреності. Отримавши цей експертний висновок, в якому стверджувалося, що заявник не підписував довіреність, суди відхилили його, головним чином, на тій підставі, що оригінал довіреності не було надано експерту та не було досліджено під час судового розгляду. Проте вони не з`ясували, чи міг заявник взагалі надати оригінал довіреності, яку, як він стверджував, він ніколи не підписував. Незважаючи на вказані обставини, суди використали відсутність оригіналу довіреності проти заявника, щоб відмовити у задоволенні його позову (§ 32 рішення ЄСПЛ).
      25. Виходячи з наведеного, ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не виконали свого обов`язку обґрунтувати свої рішення та не розглянули послідовні та важливі аргументи заявника. Сукупність зазначених процесуальних недоліків дала ЄСПЛ підстави зробити висновок про те, що відмова у задоволенні позову заявника була свавільною. Відтак, ЄСПЛ констатував порушення судами при розгляді зазначеної справи пункту 1 статті 6 Конвенції (§ 33 рішення ЄСПЛ).
      26. У § 41 Рішення ЄСПЛ зазначив, що оскільки причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та матеріальною шкодою, яку вимагав відшкодувати заявник, не вбачається, ця вимога відхиляється. Проте ЄСПЛ визнав за доцільне присудити заявнику 2 400 євро на відшкодування моральної шкоди.
      27. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається Законами України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) та від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.
      28. Відповідно до статті 1 Закону № 3477-IV виконання рішення ЄСПЛ передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
      29. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
      30. Згідно з абз. 2 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
      31. Загальні вимоги до судового рішення були передбачені у статті 213 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах, згідно з якою рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
      32. Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 212 ЦПК України (у вказаній редакції) обов`язком суду є оцінка належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
      33. Результати оцінки доказів суд відображає у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Ця вимога корелюється з вимогами статті 214 ЦПК України у вказаній редакції, що при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовано вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджені. Крім того, суд зобов`язаний розглянути усі позовні вимоги й ухвалити відповідне рішення.
      34. Цих вимог при ухваленні судових рішень з огляду на висновки у рішенні ЄСПЛ дотримано не було.
      35. Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи представника заявника стосовно того, що вона повинна застосувати у цій справі такий самий підхід, який був нею застосований у справах про перегляд за виключними обставинами судових рішень у зв`язку з встановленням Європейським судом з прав людини у справах «Малий проти України» (заява № 14486/07) й «Алахвердян проти України» (заява № 12224/09) порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні судами відповідних кримінальних справ.
      36. Національні суди у справі № 2-82/09 повинні виконати вимоги чинного процесуального закону та рішення ЄСПЛ в частині встановлення обставин справи (зокрема з огляду на залишені раніше без відповідного реагування аргументи заявника про те, що всі сторінки наданого нотаріусом витягу з реєстру були склеєні, прошиті нитками, а потім скріплені печаткою з підписом нотаріуса на останній сторінці, та про те, що заявник не міг надати оригінал довіреності, яку він ніколи не підписував), а також в частині необхідності дослідження доказів, які не були належно досліджені (вказаних у рішенні ЄСПЛ листа нотаріуса про те, що вона не засвідчувала оскаржувану довіреність, наданого нотаріусом витягу з реєстру й експертного висновку, в якому стверджувалося, що заявник не підписував ту довіреність), і оцінки усієї сукупності доказів у справі.
      37. Згідно з частиною другою статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. А за змістом статті 25 ЦПК України перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, здійснює Верховний Суд у касаційному порядку.
      38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
      39. Констатовані ЄСПЛ порушення потребують нового дослідження доказів та встановлення тих обставин, які не були відповідно досліджені та встановлені під час розгляду цієї справи судами. Вказане виходить за межі повноважень Великої Палати Верховного Суду в силу прямої вказівки на це в частині першій статті 400 ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду самостійно не досліджує докази, а надає правову оцінку тим доказам, що вже були належно досліджені судами нижчих інстанцій. Вона не може оцінювати недосліджені або неналежно досліджені докази, а також не може самостійно встановлювати обставини справи, якщо цього не зробили суди попередніх інстанцій.
      40. З огляду на викладене та на обставини справи суд повинен вирішити цей спір з дотриманням норм міжнародного та національного права; оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, забезпечивши таким чином виконання завдань цивільного судочинства. Зважаючи на це, судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
      Керуючись статтями 259, 268, 416, 419, 423, 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
      П О С Т А Н О В И Л А:
      Заяву ОСОБА_1 , подану представником Тарахкалом Михайлом Олександровичем , про перегляд судових рішень Верховним Судом у зв`язку з виключними обставинами задовольнити частково.
      Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 березня 2009 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2009 року та ухвалу Верховного Суду України від 14 травня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Малиновського районного суду м. Одеси.
      Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
      Головуючий суддя О.С. Ткачук
      Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко
      Т .О. Анцупова Н.П. Лященко
      С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
      В.В. Британчук В.В. Пророк
      М.І. Гриців Л.І. Рогач
      Д.А. Гудима О.М. Ситнік
      В.І. Данішевська В.Ю. Уркевич
      Ж.М. Єленіна О.Г. Яновська
      О.Р. Кібенко
      Повний текст постанови виготовлено 02 березня 2020 року
      Джерело: ЄДРСР 88265311
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      Іменем України
      28 січня 2020 року
      м. Київ
      Справа № 924/641/17
      Провадження № 12-141гс19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді -доповідача Уркевича В. Ю.,
      суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
      розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу № 924/641/17 за позовом ОСОБА_1 до Колективного малого підприємства «Новатор», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - ОСОБА_2 , на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення ради Колективного малого підприємства «Новатор», оформленого протоколом Колективного малого підприємства «Новатор» від 06 вересня 2016 року № 3, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року (головуючий суддя Маціщук А. В., судді Василишин А. Р., Гудак А. В.) та
      УСТАНОВИЛА:
      ІСТОРІЯ СПРАВИ
      Короткий зміст позовних вимог
      1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Колективного малого підприємства (далі - КМП) «Новатор» про визнання недійсним та скасування рішення ради КМП «Новатор», оформленого протоколом від 06 вересня 2016 року № 3 (далі - рішення).
      2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що засідання ради КМП «Новатор», яке відбулося 06 вересня 2016 року, проходило за відсутності кворуму, необхідного для проведення такого засідання, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували частки в майні підприємства в рівних частинах та мали б бути безпосередньо присутні на засіданні ради. Крім того, усі члени трудового колективу, які вказані в оскаржуваному протоколі, вже давно звільнені з підприємства, що підтверджується відомостями з реєстраційної справи КМП «Новатор», тому в силу вимог частини четвертої статті 98 Господарського кодексу України вони припинили своє членство у цьому підприємстві. Також позивач вказує, що засідання ради проходило без належного повідомлення позивача, тобто з порушенням порядку проведення засідання, а оскаржуваний протокол був підроблений з метою вчинення подальших реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується висновком експерта від 20 лютого 2017 року № 31 Т.
      Фактичні обставини справи, встановлені судами
      3. На загальних зборах трудового колективу з питань створення малого підприємства, які відбулись 5 грудня 1991 року (протокол № 1), було прийнято рішення створити Мале підприємство «Новатор» (далі - МП «Новатор»); прийняти статут; обрати директором МП «Новатор» ОСОБА_25
      4. Наказом Державно-кооперативного виробничого об`єднання «Західелеваторагроспецбуд» від 12 грудня 1991 року № 344 затверджено статут МП «Новатор» та затверджено директором МП «Новатор» ОСОБА_24 Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської Ради народних депутатів від 19 грудня 1991 року № 302-Д зареєстровано МП «Новатор».
      5. На загальних зборах членів трудового колективу МП «Новатор», які відбулись 20 березня 1993 року, було прийнято рішення перереєструвати МП «Новатор» у КМП «Новатор».
      6. Згідно з розпорядженням Хмельницької міської Ради народних депутатів від 08 квітня 1993 року № 751 перереєстровано МП «Новатор» в КМП «Новатор», про що зроблено відповідну відмітку на статуті КМП «Новатор» у новій редакції.
      7. Згідно з пунктом 1.1 вказаного статуту КМП «Новатор» створене шляхом реорганізації МП «Новатор» і є його правонаступником. Власником підприємства є його колектив (пункт 1.3 статуту).
      8. Пунктом 2.1 статуту визначено, що сума статутного фонду підприємства може формуватися як за рахунок матеріальних, так і нематеріальних (інтелектуальних) внесків. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні засоби, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства (пункт 2.2 статуту). Джерелами формування майна підприємства відповідно до пункту 2.3 статуту є, зокрема, грошові та матеріальні внески колективу; доходи від прибутку, одержаного від господарської діяльності; доходи від цінних паперів (т. 1, а. с. 128).
      9. Відповідно до пункту 7.1 статуту управління підприємством здійснюється на основі самоуправління самого колективу. Вищим органом управління є рада підприємства, до якої входять директор та представники трудового колективу. Рішення ради вважається чинним, якщо на ньому присутні не менше 3/4 членів ради. Рішення приймається відкритим голосуванням і є чинним, коли за нього проголосувало не менше 60 % членів ради підприємства.
      10. Пунктом 7.2 статуту передбачено, що оперативне управління підприємством здійснює директор. Він організовує роботу підприємства, несе відповідальність у межах своїх повноважень, без доручень діє від імені підприємства, представляє в усіх організаціях, державних органах, відкриває рахунки в банках, видає накази, призначає керівників структурних підрозділів, приймає та звільняє з роботи, є розпорядником кредитів.
      11. Протоколом ради КМП «Новатор» від 06 березня 1997 року затверджено список членів трудового колективу у кількості 17 осіб, до якого увійшов, зокрема, ОСОБА_1 .
      12. 20 березня 2013 року відбулось засідання ради КМП «Новатор», оформлене протоколом № 1, на якому було прийнято рішення, зокрема, припинити діяльність КМП «Новатор» шляхом його перетворення у Приватне підприємство «Новатор Поділля» та створено відповідну комісію з перетворення.
      13. Відповідно до протоколу від 21 червня 2016 року № 2 ради КМП «Новатор» на засіданні ради були присутні 14 осіб, в тому числі ОСОБА_1 , та було прийнято рішення про відміну протоколу від 20 березня 2013 року № 1 КМП «Новатор» щодо припинення діяльності КМП «Новатор» та реорганізацію підприємства; призначено головою ради КМП «Новатор» ОСОБА_1
      14. У подальшому - 22 липня 2016 року були проведені загальні збори членів трудового колективу КМП «Новатор» (протокол № 3), на яких були присутні 16 членів, в тому числі ОСОБА_1 , та було прийнято рішення обрати та призначити керівником і підписантом КМП «Новатор» ОСОБА_1
      15. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08 серпня 2016 року керівником КМП «Новатор» є ОСОБА_1
      16. 06 вересня 2016 року відбулось засідання ради КМП «Новатор» (протокол № 3), на якому були присутні 19 осіб: ОСОБА_5 - заступник директора, ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . У протоколі вказано, що на засіданні ради підприємства присутні члени трудового колективу в кількості 100 відсотків від загальної кількості членів ради. Рада підприємства є повноважною для прийняття рішень з питань порядку денного.
      17. На вказаному засіданні одноголосно прийняті, зокрема, такі рішення: обрано ОСОБА_5 на посаду директора КМП «Новатор»; встановлено, що членами трудового колективу підприємства є особи, присутні на цьому засіданні ради підприємства, які брали трудову участь у підприємстві з моменту його створення; затверджено перелік членів трудового колективу підприємства у складі присутніх на цьому засіданні ради підприємства та внесено зазначений перелік до статуту КМП «Новатор»; затверджено статут КМП «Новатор» у новій редакції.
      18. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 11 жовтня 2017 року з 06 вересня 2016 року керівником КМП «Новатор» є ОСОБА_23 .
      Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
      19. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення ради КМП «Новатор», оформлене протоколом від 06 вересня 2016 року № 3.
      20. Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази відповідно до норм статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що ОСОБА_1 був учасником трудового колективу КМП «Новатор» і, відповідно, є належним позивачем у спорі про визнання недійсним рішення. Суд зазначив, що позивач згідно з пунктом 7.1 статуту КМП «Новатор» входить до ради підприємства, а оскільки його не було повідомлено про час, місце проведення засідання ради, про порядок денний, отже, позивача було позбавлено можливості взяти участь у засіданні ради, чим порушені його права як члена трудового колективу на участь в управлінні КМП «Новатор», що стало підставою для задоволення позовних вимог.
      21. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року у справі № 924/641/17 та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
      22. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року.
      23. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 травня 2019 року залучено Яцкову Г. М. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
      24. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року залишено без змін.
      Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
      25. У липні 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року у справі № 924/641/17, в якій вона просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
      Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
      26. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , витребував справу № 924/641/17 з Господарського суду Хмельницької області та передав цю справу разом із касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження судових рішень є порушення судами правил суб`єктної юрисдикції.
      27. Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент постановлення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду ухвали від 08 серпня 2019 року) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
      28. З огляду на те, що ОСОБА_3 оскаржує постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року у цій справі з підстав порушення судами правил суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 серпня 2019 року справу прийняла та призначила до розгляду.
      АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
      Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
      29. ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі посилається на те, що недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів, у цьому випадку засідання ради КМП «Новатор», рішення якого оформлене протоколом від 06 вересня 2016 року № 3, не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї юридичної особи.
      30. Крім того, скаржник зазначає, що спір у цій справі не є спором між учасником та товариством, у тому числі учасником, який вибув, що пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності КМП «Новатор», а позивач не набув і не мав статусу учасника підприємства, що надавало б йому право звернутись до господарського суду як учаснику корпоративних відносин з відповідним позовом, тому, враховуючи суб`єктний склад сторін, зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах України і провадження мало бути припинено.
      31. Інші учасники справи письмово своєї позиції стосовно касаційної скарги ОСОБА_3 не виклали.
      ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      Щодо юрисдикції суду
      32. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_3 зазначила, що спір у цій справі не є спором між учасником та товариством, оскільки позивач не набув і не мав статусу учасника КМП «Новатор», що надавало б йому право звернутись до господарського суду як учаснику корпоративних відносин.
      33. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
      34. За змістом частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату подання позовної заяви) норми якої кореспондуються зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
      35. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.
      36. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
      37. Разом з тим, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату подання позовної заяви), статті 4 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
      38. Юрисдикція господарських судів визначена пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату подання позовної заяви), пунктом 3 частини першої 20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду), за змістом яких господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
      39. Визначення юрисдикції цієї справи залежить від змісту права, на захист якого позивач подав позов у зв`язку з порушенням порядку скликання та проведення засідання ради КМП «Новатор», що призвело до порушення прав позивача на участь в підприємстві, в управлінні підприємством та в засіданні ради. Отже, слід з`ясувати, чи виник цей спір з корпоративних відносин, зокрема, чи пов`язаний він зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності відповідної юридичної особи.
      40. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (стаття 80 Цивільного кодексу України).
      41. Статтею 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.
      42. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (стаття 83 Цивільного кодексу України).
      43. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (стаття 84 Цивільного кодексу України).
      44. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження (стаття 87 Цивільного кодексу України).
      45. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (стаття 89 Цивільного кодексу України).
      46. За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
      47. Частиною першою статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
      48. При цьому суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
      49. Як установлено судами, МП «Новатор» перереєстровано в КМП «Новатор» розпорядженням Хмельницької міської Ради народних депутатів від 08 квітня 1993 року № 751, про що зроблено відповідну відмітку на статуті КМП «Новатор» у новій редакції.
      50. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, чинній на момент створення КМП «Новатор») відповідно до форми власності можуть діяти, зокрема, колективні підприємства, засновані на власності трудового колективу підприємства.
      51. Право колективної власності юридичної особи, створеної на базі майна її членів (учасників), полягає у використанні належних їй засобів виробництва на власний розсуд і в інтересах її членів (учасників).
      52. Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про підприємства в Україні» у статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
      53. Закон України «Про підприємства в Україні» втратив чинність 01 січня 2004 року з набранням чинності Господарським кодексом України.
      54. Частиною першою статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
      55. Залежно від форм власності, відповідно до статті 63 Господарського кодексу України, в Україні може діяти, зокрема, підприємство на основі колективної власності (підприємство колективної власності).
      56. Згідно із частиною п`ятою статті 63 Господарського кодексу України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
      57. За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить колективні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Підприємство колективної власності є однією з організаційно-правових форм підприємств, кваліфікуючою ознакою якої є визначена форма власності, на якій засноване і діє таке підприємство. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду співвласники колективного підприємства незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між ними та цим підприємством щодо його створення, діяльності, управління або припинення діяльності є корпоративними (пункт 34 постанови від 13 листопада 2019 року у справі № 146/616/15-ц, провадження № 14-444цс19).
      58. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що КМП «Новатор» утворене членами трудового колективу за їх спільним рішенням, діє на основі об`єднання майна та трудової діяльності учасників підприємства, їх спільного управління справами.
      59. Звідси, Велика Палата Верховного Суду вважає, що КМП «Новатор» за способом утворення є корпоративним підприємством, яке характеризується тим, що утворилося засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об`єднання майна та трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються.
      60. Оскільки КМП «Новатор» є корпоративним підприємством, то і його учасники мають відповідні корпоративні права, змістом яких є, зокрема, й те, що учасники підприємства мають право на участь в управлінні ним й інші правомочності, передбачені законом і статутом.
      61. У цій справі, звертаючись з позовом, ОСОБА_1 фактично зазначив про порушення його корпоративних прав як учасника КМП «Новатор».
      62. Якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав, то такий спір є спором про право управління юридичною особою, має ознаки корпоративного і належить до юрисдикції господарських судів (подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18 (провадження № 12-4гс19) та від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19)).
      63. Отже, з огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно розглянули цю справу в порядку господарського судочинства.
      Щодо вирішення спору по суті
      64. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказує, що засідання ради КМП «Новатор», яке відбулось 06 вересня 2017 року, проходило за відсутності кворуму, необхідного для проведення такого засідання, та без належного повідомлення позивача, тобто з порушенням порядку його скликання та проведення. Тому рішення ради КМП «Новатор» підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
      65. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що порядок скликання та проведення засідань ради КМП «Новатор» статутом підприємства не врегульований.
      66. Разом з тим, порядок скликання та проведення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи визначений законодавством України (Цивільним та Господарським кодексами України, а також, зокрема, законами України «Про акціонерні товариства», «Про господарські товариства» та «Про кооперацію»), за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.
      67. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.
      68. Ураховуючи норми статті 167 Господарського кодексу України, правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19)).
      69. Позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 907/167/17).
      70. Оскільки, як установили суди попередніх інстанцій, на момент прийняття оскаржуваного рішення ради підприємства ОСОБА_1 є учасником КМП «Новатор», який має право брати участь у засіданнях ради цього підприємства, то в оскаржуваних судових рішеннях міститься правильний висновок, що внаслідок неповідомлення ОСОБА_1 про час, місце проведення засідання ради та про порядок денний позивача було позбавлено можливості взяти участь у засіданні ради, чим порушено його права на участь в управлінні КМП «Новатор».
      71. Звідси, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у цій справі, а тому оскаржувані судові рішення є таким, що постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
      72. Таким чином, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги ОСОБА_3 , Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
      Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
      73. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
      74. Частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
      75. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.
      Щодо судових витрат
      76. За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
      77. Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги ОСОБА_3 без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
      Керуючись статтями 300-302, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
      П О С Т А Н О В И Л А:
      1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
      2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року у справі № 924/641/17 залишити без змін.
      Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач
      В. Ю. Уркевич
      Судді:
      Н. О. Антонюк
      В. С. Князєв
      Т. О. Анцупова
      Л. М. Лобойко
      С. В. Бакуліна
      Н. П. Лященко
      В. В. Британчук
      О. Б. Прокопенко
      М. І. Гриців
      В. В. Пророк
      Д. А. Гудима
      Л. І. Рогач
      В. І. Данішевська
      О. М. Ситнік
      Ж. М. Єленіна
      О. С. Ткачук
      О. С. Золотніков
      О. Г. Яновська
      Джерело: ЄДРСР 87902764
       
    • By Alex555
      В г. Киеве действует нотариус-оборотень - Левашов Александр Геннадьевич. Этот«черный» нотариус, предварительно вступает в сговор со стороной сделки, фальсифицирует договор таким образом, что вторая сторона сделки остаётся без денег. Помогает отбирать квартиры у одиноких людей. Также, оформляет фиктивные доверенности, которые затем используются при рейдерских захватах. Регулярно меняет рабочий офис, за последнее время поменял три офиса, таким образом заметает следы. Имеет родственницу - Гончаренко Светлану Юрьевну, которая также является киевским нотариусом (её номер телефона +380 50 014 6722), она тоже может быть причастна к мошенническим схемам. Нотариус Левашов действует в составе организованной группы, куда входят кредиторы, посредники и другие нотариусы. 
      Список людей, засвеченных в мошеннических схемах: 1) посредница - Наталья, тел. 0666938239, 0963860510; 2) киевский нотариус Дячук Елена Борисовна, тел. 0672884727 (её офис там же, где и офис Левашова); 3) Трохімовіч (или Трохімович) Вікторія Володимирівна, 1978 года рождения - мошенница, занимается завладением денежных средств, недвижимости и подделкой документов, может проживать у своих родителей по адресу : Киев, ул. Пулюя, 2,кв.302, в настоящее время в отношении Трохимович В. В. открыты несколько уголовных производств
      Более подробная информация на сайте www.levashovag.at.ua 
      Выведем мошенников на чистую воду.
      Если кому - либо известна какая-нибудь информация по этим людям, звонить по телефону 093143033ноль
      Специализируется:  Квартирные аферы, кредитные аферы Номера телефонов нотариуса:  0672095958 0442272729 0443321920 Адрес нотариуса:  Киев, улица Предславинская, 34б
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      12 червня 2019 року
      м. Київ
      Справа № 927/352/18
      Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
      головуючий - Стратієнко Л.В.,
      судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,
      обов `язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гаврилюк П.Д.;
      за участю представників:
      позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_4,
      відповідача - Мамедової О.Л.,
      розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД»,
      на постанову Північного апеляційного господарського суду
      (головуючий - Дідиченко М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
      від 20.03.2019,
      за позовом приватного підприємства «Ветті»,
      до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД»,
      про визнання недійсними рішення загальних зборів товариства та акту приймання - передачі майна,
      В С Т А Н О В И В:
      у травні 2018 року приватне підприємство «Ветті» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД», оформлених протоколом № 1 від 12.11.2013, та акту приймання - передачі майна № 1 від 14.11.2013.
      Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що рішення загальних зборів засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД», оформлені протоколом № 1 від 12.11.2013, та акт приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013, складений на виконання протоколу № 1 від 12.11.2013, містять підроблені підписи директора, засновника ПП «Ветті» (позивач) - ОСОБА_1 (яка не брала участі у цих зборах). Оскільки рішення вищого органу товариства про створення та передачу до складу статутного капіталу майна не приймалось, не оформлювалось належним чином, засновник і директор позивача не брав участі у прийнятті цього рішення, не підписував його, то рішення загальних зборів засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД», оформлені протоколом № 1 від 12.11.2013, а також акт приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013, складений на виконання протоколу № 1 від 12.11.2013, за яким відбулось відчуження майна позивача, є недійсними.
      Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.
      Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення загальних зборів засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД», оформлені протоколом № 1 від 12.11.2013, не відповідають вимогам законодавства, порушують права позивача, отже наявні підстави для визнання їх недійсними. Однак, взявши до уваги те, що позивач про відчуження майна міг довідатись з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру, тобто ще у 2013 році, адже був зобов`язаний знати про стан своїх майнових прав відповідно до ст. 13 Конституції України, ч. 4 ст. 319 ЦК України, дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з цим позовом у травні 2018 року з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
      Також , суд першої інстанції встановив, що акт приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013 є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а фіксує лише об`єкти нерухомості, які передаються ПП «Ветті» і приймаються ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» відповідно до протоколу № 1 від 12.11.2013. За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначений акт приймання-передачі не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, а отже не може бути визнаний недійсним.
      Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПП «Ветті» задоволено.
      Визнано недійсними рішення загальних зборів засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп Лтд», оформлені протоколом № 1 від 12.11.2013.
      Визнано недійсним акт приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013 за протоколом № 1 зборів засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп Лтд» від 12.11.2013.
      Здійснено розподіл судового збору.
      Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що рішення загальних зборів засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД», оформлені протоколом № 1 від 12.11.2013, суперечать вимогам чинного законодавства, а тому є недійсними. Врахувавши факт незаконності прийнятих на загальних зборах засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» рішень, які були оформлені протоколом № 1 від 12.11.2013, на підставі яких і було укладено спірний акт, а також те, що висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 3398-3413/18-24 від 25.10.2018 встановлено, що підпис в акті приймання - передачі майна № 1 від 14.11.2013 за протоколом № 1 загальних зборів ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (волевиявлення позивача під час складення спірного акту не відповідало його внутрішній волі), апеляційний суд дійшов до висновку, що правочин, який оформлений актом, є таким, що не відповідає вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України та є недійсним. Також, апеляційний суд вказав на те, що позивач звернувся до суду з цим позовом у межах позовної давності.
      15.04.2019 ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 залишити без змін.
      Підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду зазначає незастосування апеляційним судом до спірних правовідносин ст. ст. 256, 261, 264, 267 ЦК України та безпідставне застосування ст. 202, 203 ЦК України. Зазначає і про порушення апеляційним судом ст. ст. 627-629 ЦК України, ст. ст. 42, 73, 74, 76-79 ГПК України.
      Стверджує про недоведення належними доказами того, що підписи на спірних документах ставились якоюсь невідомою особою, не з відома ОСОБА_1 Посилається на те, що позивач всупереч п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України не надав доказів на підтвердження факту того, що він не міг дізнатись і не знав про вибуття з власності спірного майна до 2018 року. Зазначає, що законодавство встановлює презумпцію обов`язку позивача, як власника відповідного майна, нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, та обов`язку позивача як суб`єкта господарювання на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного йому майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів. При виконанні належним чином вищевказаних обов`язків, позивач об`єктивно не міг бути не обізнаний про порушення права власності на спірне майно ще в 2013 році.
      Посилається на те, що ОСОБА_1 11.06.2015 звернулась із заявою до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення (в ході розгляду справи № 742/1760/15-ц позивачу стало відомо про відчуження майна ПП «Ветті»). Проте, за результатами розгляду відповідного звернення прокуратурою Чернігівської області до Єдиного реєстру досудового розслідування не були внесені відповідні відомості (через відсутність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення). Крім того, суд першої інстанції на аркуші 26 рішення зазначив, що при вирішенні спору судом враховується те, що заява позивача до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення від 11.06.2015 не перериває перебіг позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України. Зазначає, що акт приймання-передачі не є правочином (подається на реєстрацію для підтвердження факту передачі майна) і може бути розцінений лише як первинний документ. Стверджує, що такої позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 11.06.2018 у справі № 916/613/17, від 22.05.2018 у справі 910/12258/17. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки таким фактам: позивач в особі директора ОСОБА_1, яка є одноосібним власником ПП «Ветті», відчужуючи частку у статутному капіталі ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» за договором купівлі-продажу від 26.12.2013 (підписи на якому нотаріально посвідчені), не могла не знати про свою участь в ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» до 2018 року. В договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» від 26.12.2013, який підписано директором ОСОБА_1 , міститься печатка ПП «Ветті», яка на той момент не була ніким викрадена, привласнена.
      Посилається на те, що в Єдиному реєстрі адвокатів України (www.imba.org.ua) відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 є адвокатом. В зв`язку з чим немає можливості дізнатись чи була ОСОБА_4 на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції адвокатом, чи не було зупинено, припинено її право на заняття адвокатською діяльністю.
      Зазначає, що Київський апеляційний господарський суд всупереч ч. 3 ст. 269 ГПК України необґрунтовано відмовив у прийнятті додаткових доказів, що надавались відповідачем (копії відповіді на адвокатський запит № 21-12/758 від 27.02.2019, копії фінансових звітів ПП «Ветті» за 2013, 2014 роки), неможливість подання яких місцевому господарському суду була обґрунтована відповідачем. Посилається на постанови Верховного суду України від 20.05.2014 у справі № 64/366-10 (3-20гс14), від 18.05.2016 у справі № 922/51/15 (3-194гс16), рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації», «Суомінен проти Фінляндії», «Хаджинастасиу проти Греції».
      У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що рішення загальних зборів засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД», оформлені протоколом № 1 від 12.11.2013 та акт приймання - передачі майна № 1 від 14.11.2013 не містять справжнього підпису власника та директора позивача - ОСОБА_1 Її підпис на цих документах був підроблений, що підтверджується висновком відповідної почеркознавчої експертизи. Вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що про ці документи було відомо лише відповідачу. Посилається на те, що неналежне виконання своїх обов`язків з боку окремих працівників правоохоронних органів не свідчить про те, що власник не здійснював спроби із відновлення свого порушеного права.
      Зазначає, що позовна давність в цьому випадку має обчислюватись за вимогами ст. 261 ЦК України, з моменту коли позивач дізнався про існування підроблених рішення та акту, а не з моменту їх складання (про їх існування та те, що позивач мав підписувати такі документи йому відомо не було та не могло бути відомо). Вважає, що рішення засновників, оформлені протоколом № 1, не свідчать про перехід права власності до відповідача. Акт від 14.11.2013, що є предметом розгляду у цій справі, містить ознаки волі та є документом, яким підтверджується виникнення, перехід або припинення права на нерухомість. Вважає, що цей акт містить всі ознаки правочину в розумінні ст. 202 ЦК України. Зазначає про помилкове посилання відповідача на висновки, що викладені у справах № 916/613/17, № 910/12258/17, адже у цих справах акти дійсно не мали ознак правочину.
      Посилається на те, що представник позивача адвокат ОСОБА_4 відповідно до вимог чинного законодавства склала письмовий і усний іспит, була звільнена від проходження стажування з урахуванням того, що рік перебувала на посаді помічника адвоката, склала Присягу адвоката та за рішенням Ради адвокатів міста Києва отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5904 від 18.05.2017. На сьогоднішній день дія вказаного свідоцтва не зупинена та не припинена. Стверджує, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, до незгоди з позицією апеляційного суду. Посилається на постанову Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 907/167/17. На підставі ст. ст. 300, 308, 309 ГПК України просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
      Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
      Відповідно до ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
      29.01.2003 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію ПП «Ветті» (код ЄДРПОУ 32368311), що підтверджується випискою з ЄДР від 08.02.2013.
      Судами встановлено, що засновником (власником) та керівником ПП «Ветті» є ОСОБА_1, про що свідчать виписки з ЄДР, п. 1.3 Статуту ПП «Ветті».
      Підприємство є юридичною особою за законодавством України, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку зі своїм найменуванням, бланки, іншу атрибутику юридичної особи. Підприємство може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов`язані з ними немайнові права, нести обов`язки, бути учасником процесуального провадження у суді будь-якої юрисдикції (п. 1.4 Статуту ПП «Ветті»).
      За п. п. 5.2, 5.3 вказаного Статуту вищим органом управління підприємства є засновник (власник) підприємства, який здійснює свої повноваження відповідно до Цивільного, Господарського кодексів України та цього Статуту. До кола питань, які вирішуються винятково засновником (власником) підприємства входять, зокрема, призначення, а також звільнення директора підприємства; розгляд та затвердження пропозицій про створення, здійснення, реорганізації і ліквідації підприємств, установ та організацій підприємства, а також філій та представництв, затвердження положень (статутів) про них.
      Пунктом 5.9 Статуту визначено, що директор має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства без довіреності та вирішує всі питання оперативно-господарської діяльності підприємства, зокрема, розпоряджається майном підприємства, представляє власнику річний звіт та баланс підприємства.
      12.11.2013 відбулися збори ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД», на яких були присутні засновники: ПП «Ветті» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_6
      Відповідно до протоколу № 1 присутні засновники одностайно вирішили: заснувати ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД»; встановити статутний капітал ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» у розмірі 34 650,00 грн та сформувати його за рахунок майна та грошових внесків засновників у строки, встановлені чинним законодавством України. Розподілити статутний капітал ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» між засновниками таким чином: розмір частки громадянки України ОСОБА_6 складає 1 650,00 грн, що становить 5% статутного капіталу товариства; розмір частки ПП «Ветті» складає 33 000,00 грн, що становить 95% статутного капіталу товариства та формується за рахунок внесення до статутного капіталу товариства такого майна: 1) 1/2 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова) , 50 , загальною площею 59,4 кв.м, що належить ПП «Ветті» згідно з договором купівлі-продажу від 06.04.2012 та витягом про державну реєстрацію прав, виданого КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998315, реєстраційний номер: 35762024. За згодою учасників товариства оцінена в 2 632,00 грн; 2) 1/2 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова ), 50 , загальною площею 59,4 кв.м, що належить ПП «Ветті» на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2012 та витягу про державну реєстрацію прав, виданого КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998288, реєстраційний номер: 35762024. За згодою учасників товариства оцінена в 2 632,00 грн; 3) 1/2 нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова ), 50 , загальною площею 144,6 кв.м, що належить ПП «Ветті» на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2012 та витягу про державну реєстрацію прав, виданого КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998256, реєстраційний номер: 35762406. За згодою учасників товариства оцінена в 13 879,00 грн; 4) 1/2 нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Вокзальна ( вул. Свердлова ), 50, загальною площею 144,6 кв.м, що належить ПП «Ветті» на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2012 та витягу про державну реєстрацію прав, виданого КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998271, реєстраційний номер: 35762406. За згодою учасників товариства оцінена в 13 879,00 грн. Призначити директором ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» ОСОБА_6 з дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про товариство.
      13.11.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 38787693), що підтверджується випискою з ЄДР від 15.11.2013.
      14.11.2013 складено акт приймання-передачі майна № 1. У цьому акті приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013 зазначено, що він складений на виконання протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» № 1 від 12.11.2013.
      На акті приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013 містяться підписи ОСОБА_1 (директор ПП «Ветті») та ОСОБА_6 (директор ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД»).
      Відповідно до акту приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013 директор ПП «Ветті» передав, а директор ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» прийняв всі об`єкти нерухомості, внесені ПП «Ветті» до статутного капіталу ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» за рішенням загальних зборів засновників від 12.11.2013, оформленим протоколом №1.
      Відомості про державну реєстрацію права власності на зазначені об`єкти нерухомості за ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» внесені 27.11.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру від 27.11.2013.
      Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
      Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
      Корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
      При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
      Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
      За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
      Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
      Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 97 ЦК України).
      Збори приймають рішення, які оформляються відповідним протоколом.
      Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
      Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст. ст. 41, 42, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (ст. 40, 45 Закону України «Про господарські товариства»).
      При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
      На загальних зборах засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» 12.11.2013 (прийняті рішення на яких були оформлені протоколом № 1) вирішено заснувати ТОВ «