Решение Новомосковского межрайсуда об уменьшении процентной ставки по кредитному договору с Правексбанком

[ANTIRAID]

Справа № 2-1960/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельниченко С.П.

при секретарі Білодід Ю.П.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Фалько О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк», треті особи: приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміну умов договорів та визнання окремих пунктів договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк», треті особи: приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому позивач просить суд: внести з дати подачі позову зміни до кредитного договору № 4236-001/07Р від 01 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-Банк», а саме:

у п. 1.2 договору цифри і слова «11,99 відсотків річних» замінити на цифри і слова «4,8 відсотків річних»;

визнати недійсним кредитний договір № 4236-001/07Р від 01 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-Банк» в частині розділу 11 Третейське застереження, підпункт 11.1: «Шляхом підписання даного договору у відповідності до Закону України «Про третейські суди» сторони домовились та підтверджують свою згоду на те, що всі спори, розбіжності, або вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у відповідності з його регламентом», з моменту його укладення;

внести з дати подачі позову зміни до договору іпотеки № 4236-001/07Р від 01 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-Банк», а саме: у п. 1.2.2. договору цифри і слова «11,99 відсотків річних» замінити на цифри і слова «4,8 відсотків річних»;

визнати недійсним договір іпотеки № 4236-001/07Р від 01 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-Банк» в частині розділу 6 Третейське застереження, підпункт 6.1. «Шляхом підписання даного договору у відповідності до Закону України «Про третейські суди» сторони домовились та підтверджують свою згоду на те, що всі спори, розбіжності, або вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у відповідності з його регламентом», з моменту його укладення;

зобов'язати відповідача перерахувати «Графік погашення платежів» в новій редакції та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 01.06.2007 р. між сторонами був укладений кредитний договір № 4236-001/07Р про надання кредиту в іноземній валюті в розмірі 33000 доларів США для споживчих цілей терміном на 25 років з 01 червня 2007 року до 01 червня 2032 року зі сплатою 11,99 відсотків річних.

В забезпечення виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, позивач, як іпотекодавець за договором іпотеки № 4236-001/07Р від 01 червня 2007 року, укладеного з відповідачем, передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського МНО ОСОБА_3

Дружина позивача ОСОБА_4, є поручителем за договором поруки №4236-001/07Р від 01 червня 2007 року, укладеного з відповідачем, за яким вона зобов'язується нести майнову відповідальність перед відповідачем за виконання в повному обсязі зобов'язань позивача за кредитним договором № 4236-001/07Р від 01 червня 2007 року.

За умовами кредитного договору позивач зобов'язувався сплачувати тіло кредиту і відсотки в розмірі 11,99 % річних. За п. 1.2.2 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний сплачувати щомісяця проценти за користування грошовими коштами у розмірі 11,99 % річних.

Такі договори були укладені в обставинах стабільної економіки та грошово-фінансової системи України і всього світу. Разом з тим, приблизно з червня 2008 року з незалежних від волі сторін причин настала непередбачувана обставина - всесвітня фінансова криза. У зв'язку з нею, в Україні почалися не прогнозовані економічні процеси, значних потрясінь зазнала і досі зазнає грошово-фінансова система держави. Вказані обставини є істотними та вирішальними як для укладення кредитних договорів, так і для їх виконання. Завчасне знання про можливе настання фінансової кризи стало б вирішальною умовою для прийняття рішення про відмову від укладення кредитного договору на тих умовах, на яких позивач його уклав.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України зміни до договору можуть бути внесені за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачливості, які від неї вимагалися, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обстановки несе зацікавлена сторона.

Умовами кредитного договору встановлено, що оплату позивач вносить в доларах США. Отримана сума кредиту 33000 доларів США є для позивача значною сумою, тому сплатити кредит і проценти в умовах фінансової кризи позивач не може. За весь термін дії кредитного договору і на даний час позивач сумлінно виконує свої зобов'язання по договору та вчасно сплачує чергові платежі відповідно до умов договору, заборгованостей не має. Умови надання банком кредиту розраховувалися виходячи з стабільності курсу долара США по відношенню до національної валюти України та рівня доходів позивача та доходів його дружини ОСОБА_4, які загалом складали 3499,65 грн., що є еквівалентом 693 долара США по курсу 5.05 грн. за 1 долар США, з яких 1999,80 грн. (396 доларів США по курсу 5.05 грн. за 1 долар США) - це доходи позивача та 1499,85 грн. (297 доларів США по курсу 5.05 грн. за 1 долар США) - це доходи ОСОБА_4 Їх спільні доходи і передбачали спроможність здійснювати чергові платежі по договору в максимальному розмірі 440 доларів США, що становило 2222 грн. по курсу долара США 5,05 грн. на час укладення договору, а за умови незмінності курсу долара США - 2075,55 грн. на 06 січня 2010 року.

Внаслідок фінансової кризи прибутковість діяльності позивача по відношенню курсу долара до гривні значно зменшилася та продовжує зменшуватися й далі, зокрема, прибутки позивач отримує в гривнях, його дружина також отримує заробітну платню в гривнях, тому позивач змушений купувати долари США по комерційному курсу банків для внесення оплати по договору і станом на 06.01.2010 р. позивач зобов’язаний сплатити 3312,66 грн., що є на 1237,11 грн. більше, ніж передбачалось. В відсотковому значенні сплата є більшою на 60 %.

До того ж треба враховувати інфляційні процеси та значне підвищення цін на продукти харчування та товари.

Із зростанням курсу долара США в порівнянні з рівнем 2007 року, розмір витрат позивача та витрат дружини на оплату зобов'язань по кредитному договору змінився. В 2007 році і по жовтень 2008 року середній курс долара США становив 5,05 грн. Станом на 25 лютого 2009 року офіційний курс Національного банку України долара США до гривні становить 7,7 грн., а комерційний курс банків для продажу доларів США коливався на рівні 8,5 -9,5 грн. за долар США. Станом на 06 січня 2010 року офіційний курс Національного банку України долара США до гривні становить 7,985 грн., а комерційний курс банків для продажу доларів США коливається на рівні 8,04 - 8,10 грн. за долар США. Як видно з графіків коливань курсу долара США, (рівень у 8.05 грн. за один долар за комерційним курсом банків є постійним та середнім рівнем за останні декілька місяців, тобто курс долара США зріс більше ніж на 60 %. Отже розмір щомісячного платежу у гривневому еквіваленті зріс більше як у півтора рази (більше 60%, тобто більше 1,6 рази) і становить на 06 січня 2010 року 3312,66 грн., тому позивач вважає за доцільне зменшити відсоткову ставку по кредитному договору в 1,6 рази встановивши її на рівні 4,8 % річних (11,99-60%).

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

На підставі викладеного, позивач просить змінити умови кредитного договору та договору іпотеки в частині розміру відсоткової ставки.

Крім того, в кредитному та іпотечному договорах існує третейське застереження, за яким всі спори передаються на вирішення до постійно діючого Незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів». Однак згідно п. 1.1 кредитного договору наданий кредит є споживчим, цей факт підтверджують і п. 10.8 та п. 10.10 кредитного договору, отже на нього розповсюджується дія Закону України "Про захист прав споживачів", яким в свою чергу передбачений судовий захист порушених прав (ст. 22). Також Конституцією України передбачений судовий захист порушених прав (ст. 8 і ч. 1 ст. 55). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Отже третейське застереження, яке зазначено у вказаних угодах про те, що всі спори, які випливають з договору підлягають вирішенню в Постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів», суперечить законам України, які названі вище, і порушує права позивача, оскільки позбавляє його права на судовий захист, право вибору суду щодо підсудності справи, право на звільнення від сплати державного мита передбаченого ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст. 27 ЦК України - правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ст. 203 ч. 1 ЦК). Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» - до Третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків передбачених законом. Право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав, невизнаних або оспорюваних прав передбачено ст. З ЦПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу 8 «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) від 10 січня 2008 року - Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбачених в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України, згідно якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» визначені підстави оскарження рішення третейського суду і однією з таких підстав є визнання третейської угоди недійсною компетентним судом. В даному випадку таким судом є місцевий суд, юрисдикція якого поширюється на місце укладання договорів, місце їхнього виконання, місцезнаходження майна та місцезнаходження позивача.

Крім того, колишнім засновником та головою АКБ «Правекс-Банк» є ОСОБА_5. Згідно офіційного сайту Президента та офіційного сайту Міністерства юстиції України головою ради Всеукраїнської громадської організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» є також ОСОБА_5, а знаходиться третейській суд разом із ВГО «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» за адресою відповідача — м. Київ, Кловський узвіз, 9/2.

Отже, відповідач третейським застереженням в договорах ще заздалегідь захистив себе від можливих негативних для нього судових рішень, а обмовка «незалежний третейський суд», є лише фарсом, якому позивач довірився і який, ввівши його в оману, обмежив його можливість мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки. Якщо б позивач знав напередодні укладання договорів про наявність вищезазначених фактів, то він не став би укладати договори з третейським застереженням щодо розгляду спору в організації, засновником та головою якої є одна і та сама особа, яка є засновником і головою організації відповідача. Ці факти відповідач приховав, у зв'язку з чим позивач помилився щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, позивач вважає третейське застереження, викладене в п. 11.1 кредитного договору, а також в п. 6.1 договору іпотеки, незаконним (недійсним), оскільки воно укладено під впливом помилки, так як відповідач ввів позивача в оману та позбавляє його належного судового захисту незалежним та неупередженим судом, а також право вибору суду щодо підсудності справи.

Враховуючи наведене позивач вважає, що його права як позивача порушені і підлягають захисту, оскільки вчинення правочину, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки не допускається, а тому позивач просить визнати недійсними третейські застереження викладенні в кредитному договорі та в договорі іпотеки.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що доводи позивача про визнання недійсними третейських застережень у кредитному договорі та договорі іпотеки необґрунтовані, так як договори укладено відповідно до вимог діючого законодавства. Що стосується зміни умов договорів, то представник відповідача також заперечував, посилаючись на те, що законодавство України не забороняє вираження грошового зобов’язання в іноземній валюті і при укладенні договору сторони розуміли ризики, які можуть настати у разі коливання курсу валют, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом по справі встановлено, що 01.06.2007 р. між АКБ «Правекс Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4236-001/07Р, згідно умов якого, (п.п. 1.1., 1.2.) Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 33000 доларів США для споживчих цілей строком з 01.06.2007 р. по 01.06.2032 р. зі сплатою 11,99 % річних, а згідно розділу 4 Договору оплата здійснюється в доларах США. (а.с. 9-11).

В забезпечення умов виконання вищевказаного зобов’язання, між ОСОБА_1, як іпотекодавцем та АКБ «Правекс Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», як іпотекодержателем, 01.06.2007 р. укладено договір іпотеки № 4236-001/07Р, згідно п. 1.2.2. якого іпотекодавець зобов’язаний сплачувати щомісяця відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 11,99 % річних.

Згідно п. 10.4. кредитного договору та п. 5.1. договору іпотеки зміни і доповнення до даних договорів вносяться в порядку, передбаченому чинним законодавством України та даними договорами.

В даний час договори виконуються сторонами в повному обсязі, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Чинний на момент укладення спірних договорів та на сьогоднішній день Цивільний кодекс України передбачає можливість зміни умов договорів в судовому порядку.

Так, ч. 4 ст. 652 ЦК України передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Суд вважає, що розірвання кредитного договору суперечитиме інтересам позивача оскільки він вимушений буде одразу повернути всю суму кредиту, яка являється значною і це спричинить шкоду позивачу, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на змінених умовах. В той же час, розірвання кредитного договору суперечитиме і інтересам відповідача, оскільки ПАТ КБ «Правекс Банк», як господарське товариство метою якого є отримання прибутку, недоотримає прибуток на який розраховувало по вказаному кредитному договору, що спричинить йому шкоду, яка значно перевищить затрати, необхідні для виконання договору на змінених умовах. Таким чином, суд вважає за недоцільне розривати вищевказані кредитний договір та договір іпотеки, а питання щодо зміни цих договорів буде вирішено нижче.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як вбачається з кредитного договору, він укладений в іноземній валюті, а саме, в доларах США.

На момент укладення спірного договору сторони виходили з того, що курс долара США становить 5,05 гривень за 1 долар США і, відповідно, позивач розраховував свої можливості для виконання умов договору виходячи з вищеозначеного курсу, однак на сьогоднішній день курс долара становить 7,89 гривень за 1 долар США, що збільшує щомісячний платіж позивача по кредитному договору на 56,43 відсотки (789,98 курс 100 доларів США до гривні станом на 19.07.2010 р. /505курс 100 доларів США до гривні станом на 01.06.2007 р.*100%).

Те, що сторони не передбачали знецінення гривні до долара США, може бути підтверджено тим, що на протязі декількох років до укладення спірного договору підстав чи передумов для зміни курсу долара США до гривні не було, в договорі не передбачено умов зміни договору в разі зміни курсу гривні до долара США та в договорі не визначено сторону, яка несе ризик у разі знецінення тієї чи іншої валюти.

Також суд вважає, що позивач, в разі передбачення знецінення національної валюти, не укладав би спірний договір на визначених в ньому умовах, оскільки на сьогоднішній день позивач вимушений сплачувати на 56,43 % коштів більше ніж він розраховував сплачувати при укладенні договору.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати, що зміна обставин у вигляді знецінення гривні по відношенню до долара США, є істотною.

Згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд вважає, що всі чотири умови, визначені в ч. 2 ст. 652 ЦК України є в наявності з огляду на наступне.

По-перше. Суд вважає, що в момент укладення кредитного договору та договору іпотеки сторони виходили з того, що зміна обставин, у вигляді знецінення гривні по відношенню до долара США не настане. До такого висновку суд дійшов врахувавши: що на момент укладення спірного договору курс долара США становив 5,05 гривень за 1 долар США, цей курс був сталим на протязі декількох останніх років, і підстав чи передумов для його зміни не було: в договорі не передбачено умов зміни договору в разі зміни курсу гривні до долара США; в договорі не визначено сторону, яка несе ризик у разі знецінення тієї чи іншої валюти, а отже не має підстав говорити про те, що сторони передбачали настання такої обставини як знецінення гривні до долара США.

По-друге: Знецінення гривні по відношенню до долара США зумовлено причинами, які жодна зі сторін спірного договору не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від них вимагалися.

По-третє: Виконання кредитного договору в умовах сьогодення значно порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того на що він розраховував при укладенні договору оскільки: позивач, отримавши кредитні кошти в розмірі 33000 доларів США, що на момент отримання складало 166650 гривень, вимушений повертати фактично 260700 гривень (33000 доларів США *7,9 гривень за 1 долар США); позивач, розраховував на те, що він буде сплачувати кредит та кошти за користування кредитом по курсу 5,05 гривень за 1 долар США, а вимушений сьогодні сплачувати кредит та кошти за користування кредитом по 7,90 гривень за 1 долар США, що на 56,43% більше ніж розраховував позивач; відповідач, не залучивши кредитні кошти для надання кредиту позивачеві (як пояснив представник відповідача в судовому засіданні), отримує в даний час прибуток, який є більшим на 56,43 % ніж він розраховував при видачі кредиту.

По-четверте: ані з кредитного договору, ані з договору іпотеки, ані зі звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, суд приходить до висновку, що є всі передбачені законодавством підстави для зміни умов кредитного договору та договору іпотеки в частині відсоткової ставки по договорам.

При зміні умов договору, суд враховує вимоги ч. 6 ст.. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно якої банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах.

Як вбачається з довідки та пояснень, наданих представником відповідача на день надання кредиту позивачеві та на день розгляду справи в суді кредити надавали іншими банками під відсоткову ставку від 07,% до 2,5 % річних і, крім того, на момент видачі кредиту позивачеві, відповідач не залучав кредитні кошти інших фінансових установ.

Як вбачається з довідки, наданої відповідачем станом на 01.06.2007 р. відповідач по депозитах виплачував відсоткову ставку в розмірі 10,8 % річних, а станом на день винесення рішення від 4,5% річних до 5,25 % річних.

Оскільки на момент винесення рішення судом депозитних рахунків з відсотковою ставкою 10,8 % річних у відповідача не має, так як строк цих договорів мав закінчитись 01.06.2009 р., що не заперечувалось самим представником відповідача, то суд приходить до висновку, що відсоткова ставка по спірному кредитному договору має становити не менш ніж 4,5 % річних.

При визначені розміру відсоткової ставки, яка підлягає зміні в кредитному договорі та договорі іпотеки, суд виходить з наступного.

Порівняно з 01.06.2007 р. курс гривні до долара США піднявся на 56,43 %, а отже позивач просить зменшити відсоткову ставку на 60%, оскільки це, на його думку буде справедливим, однак, суд вважає, що при зміні умов договору необхідно враховувати не лише інтереси позивача, але й інтереси відповідача, а тому вважає за можливе встановити відсоткову ставку по спірному кредитному договору в розмірі 7,66 % річних.

При встановленні даної відсоткової ставки суд виходить з того, що при перерахунку щомісячного платежу по кредитному договору в гривні по курсу 5,05 гривень до долару США з відсотковою ставкою 11,99 % річних та при перерахунку щомісячного платежу по кредитному договору в гривні по курсу 7,89 гривень до долару США з відсотковою ставкою 7,66 % річних, щомісячний платіж в гривні буде приблизно однаковим і, таким чином, збережеться справедливий баланс між інтересами сторін договору.

Що стосується прохання позивача внести зміни до кредитного договору та договору іпотеки з дати подачі позову, то вони задоволенню не підлягають, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Посилання позивача на те, що укладення договору в іноземній валюті суперечить вимогам законодавства суд не приймає до уваги, оскільки ЦК України дає право сторонам визначати зобов’язання в іноземній валюті, а законодавство України прямо не забороняє надання кредитів в іноземній валюті, за умови отримання відповідної ліцензії.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки в частині «Третейського застереження» на підставі ст..ст. 229, 230 ЦК України, то суд вважає, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що п. 11.1. кредитного договору № 4236-001/07Р від 01 червня 2007 року, укладеного між сторонами передбачено: «Шляхом підписання даного договору у відповідності до Закону України «Про третейські суди» сторони домовились та підтверджують свою згоду на те, що всі спори, розбіжності, або вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у відповідності з його регламентом».

Пунктом 6.1. договору іпотеки № 4236-001/07Р від 01 червня 2007 року, укладеного між сторонами передбачено «Шляхом підписання даного договору у відповідності до Закону України «Про третейські суди» сторони домовились та підтверджують свою згоду на те, що всі спори, розбіжності, або вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у відповідності з його регламентом».

Відповідно до ст.. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Суд вважає, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

При укладенні спірних договорів позивач мав можливість ознайомитись з ними та відмовитись від їх укладення з даним третейським застереженням, однак цього зроблено не було, а отже підстав для визнання правочину недійсним на підставі ст.. 229 ЦК України в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ст.. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

В судовому засіданні не встановлено наявність умислу в діях відповідача при укладенні спірних договорів на обман позивача, а отже підстав для визнання договорів недійсними згідно ст.. 230 ЦК України не має.

На підставі ст..88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплачених позивачем витрат на ІТЗ в розмірі 37 гривень та на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 гривень.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 229, 230, 652, 653 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк», треті особи приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміну умов договорів та визнання окремих пунктів договорів недійсними задовольнити частково.

Змінити п. 1.2. кредитного договору № 4236-001/07Р від 01.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», замінивши цифри і слова «11,99 відсотків річних» цифрами і словами «7,66 відсотків річних».

Змінити п. 1.2.2 договору іпотеки № 4236-001/07Р від 01.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», замінивши цифри і слова «11,99 відсотків річних» цифрами і словами «7,66 відсотків річних»

В іншій частині позовних вимог позивача відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витратив розмірі 37 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя С.П. Мельниченко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/10543956

[ANTIRAID]

В данном решении очень хорошо расписана, хоть и не принята недействительность третейской оговорки.

Также в решении суд довольно полно расписал существенное изменение обстоятельств в соответствии с 652 статьей ЦК.

И в решении очень хорошо приведено обоснование уменьшение процентной ставки для справедливого распределения затрат.

[у.zaporozhskiy]

Справа № 2-1960/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Посилання позивача на те, що укладення договору в іноземній валюті суперечить вимогам законодавства суд не приймає до уваги, оскільки ЦК України дає право сторонам визначати зобов’язання в іноземній валюті, а законодавство України прямо не забороняє надання кредитів в іноземній валюті, за умови отримання відповідної ліцензії.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/10543956

вот в данном случае суд очень хитро написал, почти не придерешься)

только не указал какой лицензии

а так в целом незаангажированное, новаторское, нечасто встречаемое решение

по крайне мере такие мне еще не попадались...