у.zaporozhskiy Опубликовано September 3, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 3, 2010 Ленінський районний суд м. Запоріжжя м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України , буд 1/2 ПОЗИВАЧ: ВІДПОВІДАЧ : Третя особа: ПОЗОВНА ЗАЯВА про поділ в натурі квартири № 4 в будинку № 42 по вул. Кияшко в м. Запоріжжя. Нам (позивачці) та (відповідачу), на праві спільної часткової власності (по 1/2 кожному), належить квартира в будинку по вул. К в м. Запоріжжя (далі за текстом Квартира). Квартира була придбана нами в шлюбі, однак з липня 2009 року ми з відповідачем припинили подружні стосунки, внаслідок чого виникла необхідність визначити частки у майні в натурі та поділити спільну квартиру. Від шлюбу з відповідачем я маю малолітню дитину - сина року народження, який після розірвання шлюбу проживає зі мною. Внаслідок того, що відносини між мною та відповідачем після розлучення значно погіршилися, враховуючи його агресивне ставлення до мене, я не зможу в подальшому проживати з дитиною в одній Квартирі з відповідачем. Я намагалася дійти згоди з відповідачем про поділ Квартири в добровільному порядку. З цією метою мною на його адресу на підставі ч. 3 ст. 367 ЦК України були направлені пропозиції щодо укладення договору про поділ нерухомого майна. Однак відповідач ухиляється від укладення договору про поділ майна, залишивши мої пропозиції без відповіді, внаслідок чого я змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Згідно договору купівлі-продажу реєстр. № ___ від ___ року та Технічного паспорту, виданого Запорізьким МБТІ _____ року Квартира складається з: двох суміжних кімнат - № 1 площею 14,1 кв.м та № 2 площею 18,7 кв.м. та одної ізольованої кімнати № 3 площею 10,5 кв.м., а також підсобних приміщень: кухні площею 6,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,1 кв.м., туалета площею 0,9 кв.м., коридору площею 7,3 кв.м. та комори 0,3 кв.м. Загальна площа Квартири становить 60,00 кв.м., житлова площа - 43,3 кв.м, підсобна 16,7 кв.м. Відповідно до ідеальних часток кожному зі співвласників Квартири належить по 21,65 кв.м. житлової площі (43,3 : 2). Так як кімнати № 1 та № 2 загальною площею 32,8 кв.м. є суміжними, виявляється фактично неможливим поділити квартиру між співвласниками відповідно до ідеальних часток (по 1\2) та виділити кожному по 21,65 кв.м. житлової площі. $ Тому я маю бажання отримати у власність ізольовану кімнату № /площею 10,5 кв.м. та грошову компенсацію ринкової вартості 11,15 кв.м. житлової площі, які є різницею між тим розміром площі, що мені належить відповідно до ідеальної частки, та тою площею, яка може бути фактично виділена в натурі ( 21,65 кв.м. - 10, 5 кв.м. = 11,15 кв.м.). Грошовий розмір компенсації 11,15 кв.м. житлової площі має бути визначений під час проведення незалежної експертизи. Клопотання про проведення незалежної експертизи буде надано в попередньому судовому засіданні. Вважаю, що підсобні приміщення необхідно залишити у спільному користуванні. Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації. Згідно ч. 2 ст. 367 у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 356, 364, 367 ЦК України, ст. З, 119 ЦПК України, ПРОШУ СУД: 1. Поділити в натурі майно яке належить мені та відповідачу на праві спільної часткової власності - квартиру _ в будинку _ по вул. К. в м. Запоріжжя відповідно до ідеальних часток – по 1/2 кожному, наступним чином: - визнати за мною право власності на 3-тю кімнату площею 10,5 кв.м. в квартирі № - в будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжя та стягнути з відповідача на мою користь в рахунок компенсації моєї частки грошові кошти в розмірі, який дорівнює ринкової вартості 11,15 кв.м. житлової площі; - визнати за Сєровим Євгеном Анатолійовичем право власності на 1 та 2 кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м. відповідно в квартирі № - в будинку № - по вул. Кияшко в м. Запоріжжя. 2. Припинити право спільної часткової власності - та - на квартиру № 4 в будинку № 42 по вул. К. в м. Запоріжжя. 3. Нежитлові приміщення загальною площею 16,7 кв.м., у тому числі кухню площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 7,3 кв.м., комори 0,3 кв.м. залишити у спільному користуванні. 4. Зобов'язати ОП Запорізьке МБТІ зареєструвати за - право власності на 3-тю кімнату площею 10,5 кв.м., за - право власності на 1 та 2 кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м. відповідно в квартирі № - в будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжя. 5. Судові витрати покласти на відповідача по справі. Додатки: 1) Копія Технічного паспорту на квартиру; 2) Копія правовстановлюючого документу на квартиру; 3) Копія пропозиції про укладення договору про поділ нерухомого майна з доказами направлення на адресу відповідача; 4) Квитанція про сплату державного мита. 5) Квитанція про сплату ІТЗ; 6) Копія позовної заяви з додатками для відповідача та третьої особи. Позивачка Ленінський районний суд м. Запоріжжя м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України , буд ЛА Суддя - СПРАВА № - адреса: ПРЕДСТАВНИКА на підставі довіреності від позивачки за позовом до. про поділ квартири ЗАЯВА про зміну позовних вимог Пунктом 14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року встановлено, що квартира не підлягає поділу в натурі якщо не можливо виділити сторонам ізольовані жили та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, у такому випадку може бути встановлено лише порядок користування приміщеннями квартири. Оскільки співвласникам спірної квартири неможливо виділити ізольовані жили та інші приміщення з самостійними виходами, вважаю що квартира не підлягає поділу в натурі та користуючись правом наданим позивачу ст. 31 ГПК України заявляю про зміну позовних вимог - про встановлення порядку користування приміщеннями. В спірній квартирі проживають 3 (три) особи: позивачка, відповідач та їх малолітній син 2009 року народження, що підтверджується Довідкою про склад сім'ї вих. № - від 25.06.2009 року, а також копією паспорту позивачки (копія додається). Під час спільного проживання відповідач неодноразово вчиняв сварки та бійки, крім того, у червні 2009 року він вигнав з дому позивачку з шестимісячним сином та змінив замки на вхідних дверях спірної квартири, чим створив припону для доступу позивачки в своє житло, де знаходилися її особисті речі та речі дитини. Така поведінка відповідача стала приводом для подання позивачкою заяви до Ленінського РВ УМВС, а також звернення до Ленінського райсуду з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні приміщенням. В судовому засіданні відповідач повернув позивачці ключі від спірної квартири, тому позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду, (копії заяв та Ухвали Ленінського районного суду від - року по справі № - додаються). Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Оскільки до дійсного часу позивачці не вдалося домовитися з відповідачем щодо порядку користування квартирою в досудовому порядку, це питання повинно бути вирішено судом. Як передбачено ст. 155 ЖК України, власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування власністю. Враховуючи, що позивачці та відповідачу на праві власності належить по Уг частці квартири, приймаючи до уваги інтереси їх малолітнього сина 2009 року народження та враховуючи норми житлової площі, вважаю, що позивачці в користування можуть бути виділені дві суміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрема ізольована кімната площею 10,5 кв.м. виділена в користування відповідачу. На підставі наведеного та керуючись ст. 155 ЖК України, ч. 1 ст. 358 ЦК України, ст. 31 Цивільно-процесуального кодексу України, ПРОШУ СУД: Прийняти дійсну заяву та розглянути змінені позовні вимоги, а саме: 1. Встановити порядок користування квартирою № - в будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжя виділивши для проживання - та малолітньому - дві сміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування -. 2. Нежитлові приміщення загальною площею 16,7 кв.м., у тому числі кухню площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 7,3 кв.м., комори 0,3 кв.м. залишити у спільному користуванні. 3. Судові витрати покласти на відповідача по справі. Додатки: 1) Копія Довідки № -; 2) Копія паспорта -.; 3) Копія Постанови Ленінського РВ УМВС від - року; 4) Копія позовної заяви - від - року; 5) Копія Ухвали Ленінського райсуду від - року; 6) Копія дійсної ї заяви з додатками для відповідача по справі. Представник позивачки - на підставі довіреності від -року Ю.О. Калініна 08 квітня 2010 року справа № 2-663/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2010 року Ленінський районний суд у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., при секретарі Франчук Н.С; за участю адвоката Мухіної Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Сєрової Али Андріївни до Серова Євгена Анатолійовича про розподіл квартири УСТАНОВИЛ: У жовтні 2009 року до Ленінського районного суду М.Запоріжжя звернулася - з позовом про розподіл в натурі квартири № - будинку № - по вул. К. в М.Запоріжжі. В позові позивачка зазначила, що дана квартира належить їй та її колишньому чоловіку - на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині кожному). Дана квартира була придбана ними в шлюбі, однак, у зв’язку з припиненням шлюбних стосунків виникла необхідність визначити частки у майні в натурі та поділити спільну квартиру. Так як в квартирі дві кімнати є суміжними, а одна кімната роздільна, виявляється неможливим поділити квартиру між співвласниками відповідно до ідеальних часток та виділити кожному по 21.65 кв.м. житлової площі, тому позивачка бажає отримати ізольовану кімнату площею 10.5 кв.м. та грошову компенсацію ринкової вартості житлової площі, які є різницею між тим розміром площі, що належить їй відповідно до її ідеальної частки, Заявою від 08.09.2010 року позивачка змінила свої позовні вимоги до відповідача та просила суд встановити порядок користування квартирою № - в будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжя виділивши для проживання їй - та малолітньому дві Суміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування чоловіку. Залишити нежитлові приміщення загальною площею 16,7 кв.м., у тому числі кухню, площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 7,3 кв.м., комори 0,3 кв.м. у спільному користуванні, поклавши на відповідача судові витрати. У судовому засіданні позивачка, наполягаючи на позові пояснила суду, що вона повіністю підтримує змінені позовні вимоги, заявлені її представником та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, позивачка зазначила, що житлова площа у спірній квартирі складається з двох суміжних кімнат (площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м.) та однієї окремої кімнати (площею 10,5 кв.м.) неможливість її поділу в натурі відповідно до ідеальних часток є очевидною. Оскільки вона виховує малолітнього сина Серова A.C., заходжується у відпустці по догляду за дитиною тому вона не має можливості проводити будівельні роботи по переплануванню житла з метою поділу у відповідності до ідеальних часток. Питання щодо проведення судової експертизи з метою визначення варіантів порядку користування та розрахунку суми компенсації, вважає недоцільним, оскільки без проведення перепланування спірної квартири фактично можливо лише три варіанти користування її приміщеннями, які або не відповідають інтересам дитини, або у користуванні у одного зі співвласника опиниться 11,15 кв.м. надлишкової житлової площі. Виходячи з наступного позивачка просить суд встановити порядок користування квартирою № - в будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжя виділивши для їй - та малолітньому - для проживання дві суміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування чоловіку. Залишити нежитлові приміщення загальною площею 16,7 кв.м., у тому числі кухню площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 7,3 кв.м., комори 0,3 кв.м. у спільному користуванні. Відповідач, проти позову заперечував, суду пояснив, що позивачка вимагає виділення частки житлової площі значно більше, ніж їй належить, а це значно погіршує його право як співвласника, який також має 1/2 частину спільного майна. Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення сторін та їх представників, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: Як встановлено у судовому засіданні, сторонам на праві спільної часткової власності належить квартира № - в будинку № - по вул.. К. в М. Запоріжжі, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.12.2008 року (а.с.9) та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.11). За правилами ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. По справі достовірно встановлено, що сторонам у спірній квартирі належать ідеальні частки - по 1/2 частині кожному, тобто конкретні частини майна в натурі не визначені. Виходячи з площі спірної квартири ( загальна становить 60 кв.м., житлова - 43.3 кв.м.) відповідно до ідеальних часток, кожному з співвласників квартири належить по 21.65 кв.м. житлової площі та 43.2 кв.м загальної площі. За нормами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Але сторони не знайшли жодного способу вираження такої згоди, тобто можливість використання спільної часткової власності. Тому, закон (ст.358 ЦК України) надає сторонам право вимагати надання кожному у володінні та користуванні конкретної частки майна в натурі, але розмір такої частки повинен відповідати його частці у праві спільної часткової власності. Позивачка вимагає виділення їй частки житлової площі значно більше ніж їй належить, а матеріальної компенсації вона не потребує. Виходячи зі змісту зазначеної норми права (ст.358 ЦК України), суд не приймає до уваги доводи позивача, оскільки вони істотно порушують права та інтереси відповідача.. Вимоги, щодо встановлення порядку користування були би можливі, у випадку, неможливості виділу майна в натурі, але по справі не було добито жодного доказу такої неможливості, а від проведення необхідної експертизи позивачка категорично відмовилась. І нарешті, на переконання суду, вимоги позивача про надання їй у користування двох кімнат, це фактично визначає вимоги про конкретні частини майна в натурі для чого й потрібен висновок спеціаліста про можливість такого поділу. При таких обставинах, вважаю, що позов не заснований на Законі. Керуючись ст.ст. 60, 212, 213, 224-233, 294 ЦПК України, ст.ст. 356, 357, 358 суд,- ВИРІШИВ: У позові - до - про розподіл квартири - відмовити. Сторони протягом десяти днів мають право подати заяву про апеляційне оскарження рішення, після чого протягом двадцяти днів ними може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області. РІШЈЯня^набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апел^'щййе^оска^ження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Апеляційний суд Запорізької області 69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162 ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА: адреса: 69005, засоби зв'язку:, яка діє від імені що мешкає за адресою : на підставі довіреності № - від -. ВІДПОВІДАЧ : - адреса: засоби зв'язку: тел. ТРЕТЯ ОСОБА: Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації адреса:69063, м. Запоріжжя вул. Горького, буд. 23 засоби зв'язку : 64-38-48 АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на рішення Ленінського районного суду від 03.06.2010 року по цивільній справі № 2/663/10 Ленінським районним судом м. Запоріжжя в судовому засіданні 03.06.2010 року було винесено рішення по справі № 2/663/10, яким - відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо встановлення порядку користування квартирою, яка належить їй з відповідачем на праві спільної часткової власності. Заява про апеляційне оскарження була подана через канцелярію Ленінського районного суду 07.06.2010 року. Вважаю, що вищевказане рішення суду є незаконним, необгрунтованним, винесеним в порушення норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванні з наступних підстав. 09.10.2009 року позивачкою було подано до Ленінського районного суду позов до Серова Євгена Анатолійовича про поділ майна в натурі, а саме: трьохкімнатної квартири № -в будинку № -по вул. К. в м. Запоріжжя, яка належить позивачці та відповідачу на праві спільної часткової власності (по Уг кожному). 08.04.2009 року позовні вимоги були змінені у зв'язку з тим, що спірна квартира не підлягає поділу в натурі оскільки не можливо виділити сторонам ізольовані жили та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири (п.14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року). В спірній квартирі зареєстровано три особи: позивачка, відповідач та їх малолітній син - 2009 р. н., що підтверджується Довідкою ЖЄУ № - від 25.06.2009 року. Тому в Заяві про зміну позовних вимог я, як представник позивачки, враховуючи інтереси її малолітньої дитини, просила суд встановити порядок користування приміщеннями квартири виділивши для проживання позивачці та її сину дві суміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування відповідачу, нежитлові приміщення залишити у спільному користуванні. Частиною 3 статті 358 ЦК України передбачено, що «кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у спільному майні. У разі неможливості цього він має права вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації». Загальна площа Квартири становить 60,00 кв.м., з яких : житлова площа -43,3 кв.м, підсобна 16,7 кв.м. Відповідно до ідеальних часток кожному зі співвласників Квартири належить по 21,65 кв.м. житлової площі (43,3 : 2). Оскільки житлова площа у спірній квартирі складається з двох суміжних кімнат (площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м.) та однієї окремої кімнати (площею 10,5 кв.м.) неможливість користування нею відповідно до ідеальних часток є очевидною. Згідно вимог ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» відповідно до якої «діти - члени сім)' наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем». Положення ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України в якій вказано, що «жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми житлової площі якщо воно призначається для осіб різної статі», дають можливість надати матері, яка проживає разом з дитиною додаткову площу. Тому враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги обов'язок батька нарівні з матір'ю дбати про житло дитини, а також наявність згоди позивачки сплачувати відповідачу грошову компенсацію за користування надлишковими 11,15 кв. м. житлової площі виходячи з розрахунку ринкових цін на оренду житла, вважаю, що уточнені позовні вимоги повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на відповідних нормах матеріального права та підлягали задоволенню. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог, суд в оскаржуваному Рішенні, наводить припущення, що нібито вимоги про визначення порядку користування приміщеннями квартири, фактично означають вимоги про поділ майна в натурі та для прийняття такого рішення суду потрібен висновок спеціаліста про можливість такого поділу. Вищевказане твердження суду не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін. Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, спори про визначення порядку користування та про поділ спільного майна є двома окремими категоріями спорів, відповідно до яких здійснюється судовий захист права приватної власності. Крім того, оскаржуване рішення суду не підтверджується матеріалами справи, оскільки у справі відсутні будь-які докази надані відповідачем, на яких суд міг би ґрунтувати свої висновки. Не відповідає дійсності і висновок суду про те, що задоволення уточнених позовних вимог істотно порушить права відповідача. З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21474741 від 05.01.2009 року вбачається, що Уг спірної квартири зареєстрована на позивачку, інша 1/2 зареєстрована на відповідача. Очевидним є те, що визначення порядку користування приміщеннями квартири не змінить розмір частки відповідача у спільному майні та не позбавить його права розпорядження 1/2 частиною спірної квартири. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду є найважливішим актом правосуддя, який покликаний забезпечити захист гарантованих прав та інтересів людини. Згідно до ч 1. ст. З Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановю ВР № - від 27.02.1991 року «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністрати¬вними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини». Відмовивши матері, з якою проживає малолітня дитина, в позові про визначення порядку користування житловими приміщеннями, суд фактично позбавив її та дитину захисту, який гарантований Конституцією та законами України, а також міжнародною Конвенцією про права дитини. На підставі наведеного та керуючись ч 1. ст. З Конвенції про права дитини , ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України, ст. 16, ст. 319, ст. 356, ст. 358 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», п.14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, ст. 295, ст. 296, ч.2 ст. 307 ЦП К України, ПРОШУ СУД: Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2010 року, що було винесено за результатами розгляду цивільної справі № 2/663/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким уточнені позовні вимоги - щодо встановлення порядку користування приміщеннями квартири задовольнити. Додатки: 1) Квитанція про сплату судового збору № - від 24.06.10 р. на суму 25,50 грн. 2) Копія довіреності на представника. 3) Копія ап. скарги для сторін по справі. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22 - 5463 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю. Суддя-доповідач: Приймак В.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2010 р. м. Запоріжжя Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: головуючого: Боєвої В.В., суддів: Приймака В. М., Денисенко Т.С., при секретарі: Бурима В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою - в особі представника - - на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року по справі за позовом Сєрової Алли Андріївни до Сєрова Євгена Анатолійовича про встановлення порядку користування квартирою, ВСТАНОВИЛА : В жовтні 2009 року -. звернулась до суду з позовом до -. про розподіл в натурі квартири № - будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжі. В позові позивач зазначала, що дана квартира належить їй та її колишньому чоловіку Сєрову Є.А. на праві спільної часткової власності (по Ѕ частині кожному). Дана квартира була придбана ними в шлюбі, однак, у зв’язку з припиненням шлюбних стосунків виникла необхідність визначити частки у майні в натурі та поділити спільну квартиру. Так як в квартирі дві кімнати є суміжними, а одна кімната окрема, виявляється неможливим поділити квартиру між нею та відповідачем відповідно до ідеальних часток та виділити кожному по 21.65 кв.м. житлової площі. З огляду на вищезазначене, позивач бажала отримати ізольовану кімнату площею 10.5 кв.м. та грошову компенсацію ринкової вартості житлової площі, які є різницею між тим розміром площі, що належить їй відповідно до її ідеальної частки. Заявою від 08.09.2010 року позивач змінила свої позовні вимоги до відповідача та просила суд встановити порядок користування квартирою № -в будинку № - по вул. Кияшко в м. Запоріжжя, виділивши для проживання їй - - та малолітньому - дві суміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування -. Залипшти нежитлові приміщення загальною площею 16,7 кв.м., у тому числі кухню, площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м.. коридор площею 73 кв.м.. комори 0,3 кв.м. у спільному користуванні, поклавши на відповідача судові витрат. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено. Сєрова A.A. в особі представника - Калініної Ю.О. звернулась до суду Ь апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року, в якій вона, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, що позивачу та відповідач}, по справі на праві спільної часткової власності належить квартира № - у буд. № - по вул. Кіяшко у м. Запоріжжі на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2008 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Сторонам у спірній квартирі належать ідеальні частки по 1/2 частини кожному. Конкретній частині майна в натурі не виділенні. Судом встановлено, що відповідно до ідеальних часток, кожному із співвласників спірної квартири належить по 21,65 кв.м. житлової площі, а також у спільному користуванні знаходиться 43,2 кв.м. загальної площі. Відповідно до приписів ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Хоча вищезазначена норма матеріального права надає сторонам право вимагати надання кожному із них у володіння та користування конкретної частки майна в натурі, про те розмір такої частки повинен відповідати його частці у праві спільної часткової власності. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу у спірній квартирі належить 21,65 кв.м. житлової площі. У позові позивач просить виділити у користування відповідача окрему житлову кімнату житловою площею 10,5 кв.м. Оскільки позивач просила суд виділення їй у користування частки житлової площі, яка значно більше ніж їй належить, суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив позивачу у позові, оскільки вимоги позивача істотно порушують права та інтереси відповідача. В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін. Апелянт в апеляційній скарзі посилається на ст.18 Закону України „Про охорону дитинства" та на положення ч. 4 ст. 48 ЖК України. Разом з тим, зазначені норми матеріального права не регулюють правовідносини які виникли між сторонами по цій справі, а регулюються нормами цивільного кодексу України, Судом першої інстанції не встановлено факту перешкоджання позивачу та неповнолітній дитині з боку відповідача у користуванні спірною квартирою, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування вимог ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства". Крім того, суд першої інстанції також не мав правових підстав при вирішенні спору для застосування ч.4 ст. 48 ЖК України. Не ґрунтуються на фактах доводи апелянта про те, що мала місце згода позивача сплачувати відповідачу грошову компенсацію за користування надлишковими 11.15 кв.м. житлової площі, оскільки зазначені вимоги не були включенні до позовних вимог, а суд, відповідно до ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених позовних вимог та на підставі відповідних доказів сторін. Не грунтуються на законі доводи апеляційної скарги про те, що визначення порядку користування спірною квартирою відповідно до позовних вимог позивача, не позбавить відповідача права розпорядження 1/2 частини спірної квартири, оскільки право власності передбачає не лише право розпорядження власністю, але і право користування об'єктом власності або його часткою. В даному випадку запропонований позивачем порядок користування спільною частковою власністю порушує право відповідача в частині користування ним його часткою у спільній частковій власності. Постановляючи рішення суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін. Доводи апеляційної скарги не містять підстав, які-би могли свідчити про порушення судом першої інстанції при вирішенні спору нори матеріального та процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав дтя його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 303307.308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу - в особі представника - - відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року по цій справі залишити без змін Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте вона може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції. Головуючий: Вкратце ситуация с исков понятна я думаю я уже выкладывал эту тему на обсуждение... что можно в данной ситуации сделать? я думаю единственно возможный способ это Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності 3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. насколько я понимаю, нужно было просить про пользование меньшой комнатой для бывшей жены и соответственно компенсации за то, что она пользуется меньшей частью и не может пользоваться всем остальным.: а ребенок бы пользовался и дальше всем комнатами что кто думает? Розділ III ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ. КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ Глава 1 НАДАННЯ ЖИЛИХ ПРИМІЩЕНЬ У БУДИНКАХ ДЕРЖАВНОГО І ГРОМАДСЬКОГО ЖИТЛОВОГО ФОНДУ Стаття 48. Розмір жилого приміщення, що надається громадянам 4. Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі (частина друга статті 50). а эту статью можно применить только по аналогии закона? или суд прав, что она не относится к этим отношениям... но как же аналогия? кто может вообще подсказать, как действовать когда у двух субъектов есть кватрира в спільній частковій власності по 1/2 , еще есть ребенок что можно сделать с квартирой? как ее поделить? как получить свою часть или материальную компенсацию? Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників 1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. 2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. 25. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Кроме того, ГК предусмотрены случаи, когда право лица на долю в общей совместной собственности может быть прекращено по решению суда на основании иска других сособственников: 1) доля является незначительной и не может быть выделена в натуре; 2) вещь является неделимой; 3) совместное пользование и владение невозможно; как доказать этот аспект? его же будет достаточно для лишения права собственности по мнению ВСУ. кто что думает?* 4) такое прекращение не причинит существенного вреда интересам сособственника и членам его семьи. При этом, по мнению ВСУ, для прекращения указанного права достаточно наличия хотя бы одного из перечисленных условий. Судом может быть принято решение о прекращении права лица на долю в совместном имуществе при условии предварительного внесения истцом стоимости этой доли на депозитный счет суда (ст. 365 ГК) (о расчете компенсационной стоимости части совместного недвижимого имущества см. материал "Кто в доме лишний"). Следует отметить, что определения того, что такое "незначительная доля", в законодательстве не дано. Это понятие оценочное. Причем речь идет именно о незначительности доли, а не о незначительности размера имущества, которое на эту долю приходится. Если сособственник, имеющий право на долю в 10 %, обеспечен жильем (что вполне возможно, учитывая его очень продолжительное отсутствие в указанной квартире), то вполне можно утверждать, что прекращение его права на долю с выплатой стоимости не причинит ему существенного вреда (о принудительном выкупе доли в общей квартире см. материал "Недоля осталась - доля досталась"). Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
у.zaporozhskiy Опубликовано September 7, 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано September 7, 2010 До Верховного суду України 01024 м. Київ, вул. П. Орлика, 4-а ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА: адреса: яка діє від імені що мешкає за адресою : на підставі довіреності № від ВІДПОВІДАЧ : адреса: ТРЕТЯ ОСОБА: Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації КАСАЦІЙНА СКАРГА НА УХВАЛУ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІД 0 РОКУ У СПРАВІ № Апеляційним Судом Запорізької Області в судовому засіданні була винесена рішення по справі № р.(надалі – Ухвала), яким апеляційну скаргу було відхилено та залишено без змін Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від року по цій справі. Дана ухвала винесена через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права Апеляційним Судом Запорізької Області. Згідно ч. 1 ст. 341 ЦПК України Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Суд апеляційного суду в Ухвалі зазначив: « Судом першої інстанції не встановлено факту перешкоджання позивачу та неповнолітній дитині з боку відповідача у користуванні спірною квартирою, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування вимог ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства». Крім того, суд першої інстанції також не мав правових підстав при вирішенні спору для застосування ч.4 ст. 48 ЖК України.» Проте таке перешкоджання підтверджено Постановою Ленінського РВ УМВС від 24.07.2009 року і дана постанова міститься в матеріалах справи, проте ні Ленінський районний суд, ні Апеляційний Суд Запорізької Області (надалі – апеляційний суд) на це уваги не звернув. В спірній квартирі зареєстровано три особи: позивачка, відповідач та їх малолітній син Сєров Артур Євгенович 2009 р. н., що підтверджується Довідкою ЖЄУ № 4 від 25.06.2009 року. Під час спільного проживання відповідач неодноразово вчиняв сварки та бійки, крім того, у червні 2009 року він вигнав з дому позивачку з шестимісячним сином та змінив замки на вхідних дверях спірної квартири, чим створив перепону для доступу позивачки в своє житло, де знаходилися її особисті речі та речі дитини і таким чином унеможливив проживання малолітньої дитини у квартирі, адже згідно довідки наданої Головним Управлінням охорони здоров’я малолітня дитина – -- до трьох років має проживати разом з матір’ю — позивачкою через те, що потребує постійного годування груддю. Поведінка відповідача стала приводом для подання позивачкою заяви до Ленінського РВ УМВС, а також звернення до Ленінського райсуду з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні приміщенням. В судовому засіданні відповідач повернув позивачці ключі від спірної квартири, тому позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду, (копії заяв та Ухвали Ленінського районного суду від - року по справі № - додаються). Таким чином вигнавши позивачку з квартири, де вона має право власності на Ѕ її частину, відповідач фактично позбавив право користування квартирою свою малолітню дитину, так як малолітня дитина через свій стан здоров’я може проживати лише разом з матір’ю. Тому дії відповідача порушили права дитини, адже згідно вимог ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» відповідно до якої «діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем». Таким чином дана стаття підтверджує право дитини користуватися займаним приміщенням нарівні з власником. Тому апеляційним судом безпідставно зазначено, що на відносини, що склалися не поширюються норми ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства». Адже такими діями, відповідач позбавив права користування своєю частиною квартири не лише відповідачку, але й спільну малолітню дитину. Таким чином апеляційним судом не застосовано ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», тому він не правильно застосував норми матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦК України «Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).» Положення ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України в якій вказано, що «жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми житлової площі якщо воно призначається для осіб різної статі», застосовуючи за аналогією ч. 4 ст. 48 ЖК України до відносин, що склалися між позивачкою та дитиною з однієї сторони та відповідача з другої дає можливість надати дитині окрему кімнату з перевищенням норми житлової площі, адже вона має проживати разом з матір’ю, з якою дитина є особами різної статі. Отже, і ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України підлягала застосуванню, через те, що матір та дитина є особами різної статті, таким чином для забезпечення прав малолітньої дитини передбаченої ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», їй доцільно виділити окрему кімнату з перевищенням норм житлової площі. Адже, згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Таким чином для забезпечення дитині рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку їй у користування має бути надана окрема кімната з належними умовами, де буде можливе спільне проживання з матір’ю. Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, спори про визначення порядку користування та про поділ спільного майна є двома окремими категоріями спорів, відповідно до яких здійснюється судовий захист права приватної власності. Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року роз'яснити судам, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов. Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» Судам підвідомчі спори, пов'язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема: …б) про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною власністю (частковою чи сумісною);… г) про визначення порядку користування жилим будинком; Ленінський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні розподілу вищезазначеної квартири, а мав відмовляти у задоволенні визначення порядку користування спірною квартирою. Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що в рішенні Ленінський районний суд м. Запоріжжя фактично утотожнив спір про поділ спільного майна та спір про визначення порядку користування, проте в даному випадку між позивачем та відповідачем має спір саме про визначення порядку користування. Таким чином, Ленінський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні позовних вимог, про які позивачка не просила. Згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. На підставі наведеного та керуючись ч 1. ст. З Конвенції про права дитини , ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України, ст. 16, ст. 319, ст. 356, ст. 358 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», п.2, 14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, ст. 295, ст. 296, ч.2 ст. 307 ЦП К України, ст. 336, 341 ЦК України П Р О Ш У: 1. Скасувати ухвалу Апеляційного Суду Запорізької Області від 26 серпня 2010 року у справі № 22 - 5463 / 2010 р. 2. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов 1 про визначення порядку користування квартирою, за яким встановити порядок користування квартирою, виділивши для проживання 1 та малолітньому 2 дві сміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування 3. 3. Стягнути з 3 на користь 1 Судові витрари: оплату державного мита та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 25 грн. 50 коп. та 37 грн. відповідно. Додатки: 1) Копія Ухвали апеляційного суду Запорізької області від - року у справі № --- р. 2) Копія Постанови Ленінського РВ УМВС від - року; 3) Копія позовної заяви . від - року; 4) Копія довіреності від - року. 5) Квитанція про оплату державного мита (25 грн. 50 коп.). 6) Квитанція про оплату ІТЗ судового розгляду (37 грн.). а вот и кассационная жалоба, очень Прошу, тех, кто сталкивался с такими делами или с аналогичными, подсказать как выйти из данной ситуации. может есть судебная практика по ч. 3 ст. 358 ЦК пока не нашел. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
nameless Опубликовано September 7, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 7, 2010 Откажут. С какой радости суд присудит человеку БОЛЕЕ 1\2 части квартиры? 21 метр принадллежит на праве собственности дядьке. Нельзя его лишить даже 1 см этой прощади. А вы просите 35 с гаком - тётке, а ему 15, ещё и в "пользование". Совсем побрить просите, если проще. А если честно, то, особое мнение - это всё ерунда, и на СУТЬ жизни не влияет. Как можно жить в ОДНОЙ хате с таким сожител-ем\ницей? Нужно или подавать в суд на компенсацию 1\2 хаты, или на продажу с передайчей 1\2 цены каждой из сторон. Давить на права ребёнка жить в нормальной обстановке. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
у.zaporozhskiy Опубликовано September 8, 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано September 8, 2010 Откажут. С какой радости суд присудит человеку БОЛЕЕ 1\2 части квартиры? 21 метр принадллежит на праве собственности дядьке. Нельзя его лишить даже 1 см этой прощади. А вы просите 35 с гаком - тётке, а ему 15, ещё и в "пользование". Совсем побрить просите, если проще. А если честно, то, особое мнение - это всё ерунда, и на СУТЬ жизни не влияет. Как можно жить в ОДНОЙ хате с таким сожител-ем\ницей? Нужно или подавать в суд на компенсацию 1\2 хаты, или на продажу с передайчей 1\2 цены каждой из сторон. Давить на права ребёнка жить в нормальной обстановке. Спасибо за трезвый взглядя вот просто не пойму, чем адвокат думал подавая такой иск, зачем, ведь есть ч. 3 ст. 358 ЦК 3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. неможливий поділ в натурі на лицо скажите пожалуйста Нужно или подавать на продажу с передайчей 1\2 цены каждой из сторон через какую норму это сделать? Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
JULIA 3 Опубликовано September 8, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 8, 2010 Ситуация непростая, конечно. Если честно, с подобным не сталкивалась. Но сразу на ум пришло, почему им определили доли поровну, по 1/2, если ребенок проживает с матерью? При разводе доли определялись или они так покупали по 1/2? Если при разводе, то, ИМХО, надо попробовать пересмотреть доли с учетом того, что есть несовершеннолетний ребенок, согласно ст.70 п.3 Семейного кодекса и просить определить их как 1/3 мужу и 2/3 жены ( делить не на 2 человек, а на трех, включая ребенка).В ст.18 п.7 СК есть такой способ защиты прав как " зміна правовідношення", т.е. думаю, можно просить суд изменить доли. И уже с учетом увеличенной доли просить компенсацию согласно 358, только п.3. По фактам всех скандалов нужно ей обязательно обращаться в милицию. это будет частью доказательной базы, что вместе невозможно жить. ст.70 п.3. СКУ За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Может на момент развода ребенок еще не был рожден и разделили пополам. Мне кажется можно попробовать. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
у.zaporozhskiy Опубликовано September 8, 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано September 8, 2010 Ситуация непростая, конечно. Если честно, с подобным не сталкивалась. Но сразу на ум пришло, почему им определили доли поровну, по 1/2, если ребенок проживает с матерью? При разводе доли определялись или они так покупали по 1/2? Если при разводе, то, ИМХО, надо попробовать пересмотреть доли с учетом того, что есть несовершеннолетний ребенок, согласно ст.70 п.3 Семейного кодекса и просить определить их как 1/3 мужу и 2/3 жены ( делить не на 2 человек, а на трех, включая ребенка).В ст.18 п.7 СК есть такой способ защиты прав как " зміна правовідношення", т.е. думаю, можно просить суд изменить доли. И уже с учетом увеличенной доли просить компенсацию согласно 358, только п.3. По фактам всех скандалов нужно ей обязательно обращаться в милицию. это будет частью доказательной базы, что вместе невозможно жить. ст.70 п.3. СКУ За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Может на момент развода ребенок еще не был рожден и разделили пополам. Мне кажется можно попробовать. ч. 3 ст. 70 относится к случаям спільної сумісної на сколько я понимаюхотя если указать, что в каждой из спільної часткової є 1/2 кожного члена подружжя, то может и ее можно применить??? но какая процедура в данном случае? Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
у.zaporozhskiy Опубликовано September 17, 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано September 17, 2010 Окончательный Вариант кассации До Верховного Суду України 01024 м. Київ, вул. П. Орлика, 4-а ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА: яка діє від імені ВІДПОВІДАЧ : ТРЕТЯ ОСОБА: Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації адреса:69063, м. Запоріжжя вул. Горького, буд. 23 засоби зв'язку: 64-38-48 КАСАЦІЙНА СКАРГА НА РІШЕННЯ ЛЕНІНСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ М. ЗАПОРІЖЖЯ У СПРАВІ ВІД ЧЕРВНЯ 2010 РОКУ ТА НА УХВАЛУ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІД Апеляційним Судом Запорізької Області в судовому засіданні серпня року була винесена ухвала по справі № - р. (надалі – Ухвала), яким апеляційну скаргу - було відхилено та залишено без змін Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі - від -червня 2010 року (надалі – рішення). Дані рішення винесені через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права Ленінським районним судом м. Запоріжжя та Апеляційним Судом Запорізької Області (надалі — Апеляційний суд). Згідно ч. 1 ст. 341 ЦПК України Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Апеляційний суд в Ухвалі зазначив: « Судом першої інстанції не встановлено факту перешкоджання позивачу та неповнолітній дитині з боку відповідача у користуванні спірною квартирою, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування вимог ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства». Крім того, суд першої інстанції також не мав правових підстав при вирішенні спору для застосування ч.4 ст. 48 ЖК України.» Проте таке перешкоджання підтверджено Постановою Ленінського РВ УМВС від - року і дана постанова міститься в матеріалах справи, проте ні Ленінський районний суд, ні Апеляційний суд Запорізької Області (надалі – апеляційний суд) на це уваги не звернув. В спірній квартирі зареєстровано три особи: позивачка, відповідач та їх малолітній син - р. н., що підтверджується Довідкою ЖЄУ № - від - року. Під час спільного проживання відповідач неодноразово вчиняв сварки та бійки, крім того, у червні 2009 року він вигнав з дому позивачку з шестимісячним сином та змінив замки на вхідних дверях спірної квартири, чим створив перепону для доступу позивачки в своє житло, де знаходилися її особисті речі та речі дитини і таким чином унеможливив проживання малолітньої дитини у квартирі, адже згідно довідки № -від - року , яка надана КУ «Міська дитяча клінічна поліклініка № 2 » Управління охорони здоров’я Запорізької міської ради Головним Управлінням охорони здоров’я малолітня дитина – - до трьох років має проживати разом з матір’ю — позивачкою через те, що потребує постійного годування груддю. Поведінка відповідача стала приводом для подання позивачкою заяви до Ленінського РВ УМВС, а також звернення до Ленінського райсуду з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні приміщенням. В судовому засіданні відповідач повернув позивачці ключі від спірної квартири, тому позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду, (копії заяв та Ухвали Ленінського районного суду від - року по справі - додаються). Таким чином, вигнавши позивачку з квартири, де вона має право власності на ½ її частину, відповідач фактично позбавив право користування квартирою свою малолітню дитину, так як малолітня дитина через свій стан здоров’я може проживати лише разом з матір’ю. Тому дії відповідача порушили права дитини, адже згідно вимог ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» відповідно до якої «діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем». Таким чином дана стаття підтверджує право дитини користуватися займаним приміщенням нарівні з власником. Тому суди попередніх інстанцій мали не обмежити право власності відповідача, як вони вказали у своїх рішеннях, а відновити порушене право користування квартирою, яке має дитина – -, виділивши йому у користування окрему кімнату. Тому апеляційним судом безпідставно зазначено, що на відносини, що склалися не поширюються норми ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства». Адже такими діями, відповідач позбавив права користування своєю частиною квартири не лише відповідачку, але й спільну малолітню дитину. Таким чином судами попередніх інстанцій не застосовано ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», тому ними не правильно застосовано норми матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦК України «Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).» Положення ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України в якій вказано, що «жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми житлової площі, якщо воно призначається для осіб різної статі», застосовуючи за аналогією ч. 4 ст. 48 ЖК України до відносин, що склалися між позивачкою та дитиною з однієї сторони та відповідача з другої дає можливість надати дитині окрему кімнату з перевищенням норми житлової площі, адже вона має проживати разом з матір’ю, з якою дитина є особами різної статі. Отже, і ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України підлягала застосуванню, через те, що матір та дитина є особами різної статті, таким чином для забезпечення прав малолітньої дитини передбаченої ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», їй доцільно виділити окрему кімнату з перевищенням норм житлової площі. Адже, згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Таким чином для забезпечення дитині рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку їй у користування має бути надана окрема кімната з належними умовами, де буде можливе спільне проживання з матір’ю. Отже, і ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України не було застосовано, та таким чином не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Тимпаче Ленінський районний суд м. Запоріжжя та Апеляційний суд Запорізької області не звернули увагу на те, що відповідно до вищенаведеного законодавства, з моменту народження дитини — -, у нього виникло речове право, а саме право користування квартирою позивачки та відповідача. Це означає, що здійснення права власності відповідачем з моменту народження дитини було обмежене правом користування дитини зазначеною квартирою. З цього можна зробити висновок, що суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що задоволенням таких позовних вимог буде порушено право власності Відповідача, адже задовольняючи позовні вимоги, вони мали не обмежити право власності Відповідача на зазначену квартиру, а лише легітимізувати, тобто узаконити, а можливо навіть відновити порушене відповідно до вищенаведеного, право користування дитини зазначеною квартирою, яке належало їй з народження. Для забезпечення права користування дитини зазначеною квартирою, Орджонікідзевська районна адміністрація Запорізької міської ради на звернення представника позивачки - надала відповідь від 17.08.2010 року № -, в якій зазначила, що створення малолітньому Сєрову А.Є., 2009 р.н. умов проживання, необхідних для збереження і укріплення його здоров’я має відбутися за рахунок житлової площі його батьків: -, а саме малолітньому має бути виділена окрема кімната у квартирі № - в будинку № - по вулиці Кияшка в м. Запоріжжя. Отже, з усього вищенаведеного можна зробити висновок, що як мінімум у користування дитини мала бути виділена окрема кімната для її повноцінного розвитку та забезпечення її здоров’я, проте суди попередніх інстанцій не легітимізували право користування дитини окремою кімнатою, тобто не надали у користування дитині окрему кімнату, чим порушили норми матеріального права. А як максимум, виходячи з відповіді від 17.08.2010 року № 2608/01-15 Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради на звернення представника позивачки Калініної Ю.О., відповіді КУ «Міська дитяча клінічна поліклініка № 2» Управління охорони здоров’я Запорізької міської ради № 17 від 13.08 .2010 року на запит адвоката -., вимог вищенаведеного законодавства і застосовуючи норми ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України за аналогією, для Позивачки та її малолітньої дитини за рахунок площі відповідача, за рахунок права користування відповідача, на частину, якого має право користування малолітня дитина, мало бути виділено дві суміжні кімнати. Якнаслідок, такими діями судів попередніх інстанцій не лише не було поновлено порушено право користування дитини зазначеною квартирою, а й не забезпечено право матері на користування кімнатою та проживання разом зі своєю дитиною у ній, а отже було порушено і право дитини на проживання разом з матір’ю, яке необхідне для її нормального фізичного і духовного розвитку. Необхідність якого підтверджена відповіддю КУ «Міська дитяча клінічна поліклініка № 2 » Управління охорони здоров’я Запорізької міської ради № - від - року на запит адвоката -. Згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, спори про визначення порядку користування та про поділ спільного майна є двома окремими категоріями спорів, відповідно до яких здійснюється судовий захист права приватної власності. Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року роз'яснити судам, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов. Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» Судам підвідомчі спори, пов'язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема: …б) про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною власністю (частковою чи сумісною);… г) про визначення порядку користування жилим будинком; Ленінський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні розподілу вищезазначеної квартири, а мав відмовляти у задоволенні визначення порядку користування спірною квартирою. Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що в рішенні Ленінський районний суд м. Запоріжжя фактично утотожнив спір про поділ спільного майна та спір про визначення порядку користування, проте в даному випадку між позивачем та відповідачем має спір саме про визначення порядку користування майном. Таким чином, Ленінський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні позовних вимог, про які позивачка не просила та порушив рекомендації та роз’яснення Постанов Пленуму Верховного Суду України. Навіть можна сказати більше, що таким чином суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог. Отже, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не розглянули спір по суті та не врегулювали правовідносини співвласників майна щодо порядку користування спірною квартирою в судовому порядку, таким чином, не виконавши роз’яснення та рекомендації Постанов Пленуму Верховного Суду України, суди попередніх інстанцій порушили права малолітньої дитини -. Якщо суд не вважає за можливе виділення позивачці двох суміжних кімнат, внаслідок того, що це суттєво порушує права відповідача, суд зобов’язаний встановити інший порядок користування квартирою, тобто розглянути спір по суті і врегулювати відносини співвласників майна. Наприклад, задовольнити позовні вимоги частково: виділити для користування - з малолітнім - одну кімнату (1), площею – 14,1 кв. м , кімнату(3), площею – 10,5 кв. м., виділити відповідачу, а прохідну кімнату (2), площею – 18, 7 кв. м., залишити у спільному користуванні При чому право власності позивача у такому випадку не буде порушено. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право: скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. На підставі наведеного та керуючись ч 1. ст. З Конвенції про права дитини , ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України, ст. 16, ст. 319, ст. 356, ст. 358 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», п. 2, 14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, ст. 295, ст. 296, ч.2 ст. 307 ЦП К України, ст. 336, 341 ЦК України П Р О Ш У: 1. Прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження. 2. Скасувати Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № - від -червня 2010 року 3. Скасувати ухвалу Апеляційного Суду Запорізької Області від - серпня 2010 року у справі № - р. 4. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов - про визначення порядку користування квартирою № - в будинку № - по вул. Кияшко в м. Запоріжжя , за яким встановити порядок користування квартирою № - в будинку № - по вул. Кияшко в м. Запоріжжя, виділивши для проживання - та малолітньому - дві сміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування -, а нежитлові приміщення загальною площею 16, 7 кв. м., у тому числі кухню, площею 6,1 кв. м., ванну кімнату площею 2,1 кв. м., туалет площею 0, 9 кв. м., коридор площею 7,3 кв. м., комори 0,3 кв. м., залишити у спільному користуванні. 5. Стягнути з - на користь - судові витрати: оплату державного мита та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 25 грн. 50 коп. та 37 грн. відповідно. Додатки: 1) Копія Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № - від -- червня 2010 року. 2) Копія Ухвали апеляційного суду Запорізької області від - серпня 2010 року у справі № - р. 3) Копія Постанови Ленінського РВ УМВС від - року; 4) Копія відповіді Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради від 17.08.2010 року № 2608/01-15. 5) Копія відповіді КУ «Міська дитяча клінічна поліклініка № 2» Управління охорони здоров’я Запорізької міської ради № 17 від 13.08 .2010 року 6) Копія позовної заяви -- від 07.08.2009 року; 7) Копія довіреності від = року. 8) Квитанція про оплату державного мита (25 грн. 50 коп.). 9) Квитанція про оплату ІТЗ судового розгляду (37 грн.). Представник Позивачки: «__» _______ 2010 року - интересна узнать шансы на победу в ВСУ практиков, кто уже бывал в кассации. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Filosof_00 Опубликовано September 20, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 20, 2010 Странное дело. Надо было подавать два отдельных иска по очереди. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Filosof_00 Опубликовано September 20, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 20, 2010 1. Выделение в натуре позывачу. 2. В интересах малолетнего. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Filosof_00 Опубликовано September 20, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 20, 2010 Странное дело. Надо было подавать два отдельных иска. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
у.zaporozhskiy Опубликовано September 20, 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано September 20, 2010 1. Выделение в натуре позывачу. 2. В интересах малолетнего. вел не я .... я только составлял кассацию 1. Выделение в натуре вы имеете в виду в собственность? это же квартира, не реально( 2. в интересах малолетнего? какой именно иск? Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
andrey9394 Опубликовано September 20, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 20, 2010 Главная ошибка в апелляции и кассации: мотивируете интересами малолетнего ребенка = выходите за пределы заявленных исковых требований (в исковых заявлениях ссылки на эти интересы нигде не прописаны) Еще непонятно: квартира находится в общей ДОЛЕВОЙ собственности, а не СОВМЕСТНОЙ - значит, раздел имущества супругов уже имел место быть? В таком случае поздно пить "Боржоми" - суд мог учесть интересы ребенка и присудить на маму больше, чем 1/2 часть квартиры, только при при разделе совместного имущества супругов - и то при наличии ИСКЛЮЧИТЕЛЬНЫХ обстоятельств. Ситуация, описанная истицей, на такую исключительность не тянет. И почему все-таки не провели экспертизу? Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
у.zaporozhskiy Опубликовано September 20, 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано September 20, 2010 Главная ошибка в апелляции и кассации: мотивируете интересами малолетнего ребенка = выходите за пределы заявленных исковых требований (в исковых заявлениях ссылки на эти интересы нигде не прописаны) Еще непонятно: квартира находится в общей ДОЛЕВОЙ собственности, а не СОВМЕСТНОЙ - значит, раздел имущества супругов уже имел место быть? В таком случае поздно пить "Боржоми" - суд мог учесть интересы ребенка и присудить на маму больше, чем 1/2 часть квартиры, только при при разделе совместного имущества супругов - и то при наличии ИСКЛЮЧИТЕЛЬНЫХ обстоятельств. Ситуация, описанная истицей, на такую исключительность не тянет. И почему все-таки не провели экспертизу? во-первіх квартира изначально біла в общей долевойтоесть раздела не было, можно подавать иск на раздел по новой, но это столько тягомотины((( что бы по вашему мнению дала экспертиза? хорошо вышли за пределы исковых... но может ли ВСУ хотя частично удовлетворить иск и выделить в пользование половину? не соглашусь с Вами, что я мотивирую интересами малолетнего, я лишь прошу подтвердить право ребенка и таким образом расширить право пользование истици скорее всего, если в ВСУ дело проиграется, то заново буду подавать именно уже на раздел(что у каждого в 1/2 была 1/2, тоесть в данной квартире у каждого есть по 1/4+1/4 ) с учетом интересов ребенка и с учетом, если не платятся алименты, то суд имеет право уменьшить часть одного из родителей, Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
ИРМА Опубликовано September 23, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 23, 2010 Взгляд со стороны: получили решение, которое хотели получить. Первое: в решении первой инстанции четко сказано, что рассмотрели бы материальную компенсацию, если бы её просили. А так как истица полностью поддержала уточненняе требования, в которых уже речи не шло о мат.комп. нежели первоначально, то соответственно и получили. Второе: снова же в решении - не поданы доказательства невозможности выделения в натуре, а именно не проведена экспертиза. а почему? потому что истица "категорически отказалась". А у нас извините, кому больше надо, тот и требует и оплачивает экспертизу. А вот она то как раз и доказала бы невозможность выделить в натуре и установить порядок пользования. Третье: а кто сказал, что квартиру нельзя выделить в натуре? Очень даже можно, правда не всегда. Четвертое: сложилось впечатление, что судье даже не приводили свидетелей, которые видели и подтверждают, что ответчик явно препятствует проживанию истицы в квартире. Истица похоже как былинка: куда ветер подует, туда и клонится. Ей ключи от квартиры отдали, она и забрала заяву. Представитель ей предложил изменить требования она и согласилась бездумно. Вообще такие дела тянутся годами. Кассацию конечно же подавайте, всегда нужно идти до конца, иначе зачем тогда вообще выходить. но сомневаюсь в положительном исходе дела. Хотя, в нашей жизни может быть даже то, чего быть не может. я бы советовала истице поговорить с этим горе-папашей, если он вменяемый, отдарить сынуле в счет алиментов свою часть квартиры и как говориться - "слабоден!" Если разговор не задастся подавать в суд по новой, но уже с учетом допущенных ошибок, и попутно искать иные варианты устройства жизни и проживания, потому как дальнейшее совместное проживание может привести в лучше случае к психозу у неё и ребенка, а в худшем - к различной тяжести телесным повреждениям. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Kulka Опубликовано September 23, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 23, 2010 я бы советовала истице поговорить с этим горе-папашей, если он вменяемый, отдарить сынуле в счет алиментов свою часть квартиры и как говориться - "слабоден!" Если разговор не задастся подавать в суд по новой, но уже с учетом допущенных ошибок, и попутно искать иные варианты устройства жизни и проживания, потому как дальнейшее совместное проживание может привести в лучше случае к психозу у неё и ребенка, а в худшем - к различной тяжести телесным повреждениям. Вряд ли горе-папаша согласится квартиру отдать, я так понимаю, подобные предложения к нему уже поступали, а раз квартира спорная, и живут они там все, то значит другого жилья у них нету. Так что лучше сразу готовится к новому туру судебных рассмотрений. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
у.zaporozhskiy Опубликовано September 23, 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано September 23, 2010 Вряд ли горе-папаша согласится квартиру отдать, я так понимаю, подобные предложения к нему уже поступали, а раз квартира спорная, и живут они там все, то значит другого жилья у них нету. Так что лучше сразу готовится к новому туру судебных рассмотрений. Живет там один папаша, невменяемый, не по закону, а по поведениюему и деньги предлагали и выкупить. все бестолку Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
ИРМА Опубликовано September 24, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 24, 2010 Живет там один папаша, невменяемый, не по закону, а по поведению ему и деньги предлагали и выкупить. все бестолку Доброе утро! Прочитала. По-моему после апелляции уже не имеет значения, что Вы напишите в кассации. В решении апелляции есть все указания как Вам действовать дальше. Выделить майно в натуре, установить факт препятствования в проживании и заявить согласие (или требование) по мат.компенсации. Там после слов "судом встановлено" все четко расписано. Ежели суд обяжет его принять компенсацию или уплатить, то куда он денется! В крайнем случае как вариант чисто психологический: выделяете в натуре, переделываете лицевые счета и вселяете на свою часть алкаша (бомжа). Уверена, что такая перспектива свое действие возимеет. Но это будет не скоро, так что альтернативное жилье все равно нужно. Удачи. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
JULIA 3 Опубликовано September 24, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 24, 2010 ИМХО,чисто технически в единичных случаях можно выделить в натуре из квартиры долю. Должен быть обязательно отдельных вход. Как это получить? делать из окна дверной проем, если первый этаж, или рубить стену в подъезд? а разрешения на такое, да и нужно будет согласие сособственника обязательно. А санузел, кухня? Во сколько ей такой выдел обойдется? А почему на алименты не подает? На перспективу - образуется задолженность и можно будет взыскать обращением на его долю в квартире. И по каждому скандалу-вызывать милицию, писать заявление. Жаль искренне ребенка, который получает такую хроническую психотравму из-за скандалов родителей. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
ИРМА Опубликовано September 24, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 24, 2010 ИМХО,чисто технически в единичных случаях можно выделить в натуре из квартиры долю. Должен быть обязательно отдельных вход. Как это получить? делать из окна дверной проем, если первый этаж, или рубить стену в подъезд? а разрешения на такое, да и нужно будет согласие сособственника обязательно. А санузел, кухня? Во сколько ей такой выдел обойдется? МІНІСТЕРСТВО З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ Н А К А З 18.06.2007 N 55 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за N 774/14041 Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N 717 ( 717-2007-п ), Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна (додається). 2. Управлінню житлової політики та розвитку житлового господарства (В.М.Кірюшин) спільно з Юридичним відділом (І.І.Крилова) подати цей наказ у встановленому порядку до Міністерства юстиції України для державної реєстрації. 3. Управлінню житлової політики та розвитку житлового господарства (В.М.Кірюшин) довести цей наказ до відома Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра О.М.Білянського. Міністр О.П.Попов ПОГОДЖЕНО: Голова Державного агентства земельних ресурсів І.П.Яцук Заступник Міністра регіонального розвитку та будівництва України А.В.Беркута ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 N 55 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за N 774/14041 ІНСТРУКЦІЯ щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна 1. Загальні положення 1.1. Ця Інструкція визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об'єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна. 1.2. Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2). 2. Порядок поділу об'єктів нерухомого майна 2.1. Об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127 ( z0582-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773 (із змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна. 2.2. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси. 2.3. Не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. 2.4. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. 2.5. При підготовці документів про поділ нерухомого майна БТІ проводять такі дії: уточнюється кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об'єкта нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах; за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально. 2.6. Після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1), який містить такі дані: а) кому належить об'єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлювальних документів; в) повну технічну характеристику об'єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об'єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об'єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються). 2.7. Спори щодо поділу об'єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку. 3. Розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна та порядок виділу в натурі частки з нерухомого майна 3.1. Розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна. У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів. 3.2. Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об'єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю. 3.3. За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку. 3.4. При розрахунку частки кожного співвласника в будинку необхідно визначити всю внутрішню площу будинку, а також площу, яка належить кожному співвласнику окремо відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127 ( z0582-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773 (із змінами). Приклад розрахунку часток житлового (садибного чи дачного) будинку садибного типу наведено в додатку 3 до цієї Інструкції. 3.5. Визначення вартості малоповерхових будинків, будівель і споруд проводиться згідно із Збірником укрупнених показників вартості відтворення функціональних об'єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд ( v2929224-04 ) (додаток до наказу Фонду державного майна України та Держжитлокомунгоспу України від 23.12.2004 N 2929/227 ( z0054-05 ) "Про затвердження Порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва", зареєстрованого у Мін'юсті України 18.01.2005 за N 54/10334) з відповідною індексацією. 3.6. Зношеність будинків визначається за їх конструктивними елементами відповідно до вимог чинних нормативних документів з цих питань. 3.7. Розрахунок розміру часток у спільній частковій власності на квартири, що приватизуються, провадиться відповідно до додатка 1 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 15.09.92 N 56 ( v0056303-92 ) (із змінами). Приклад розрахунку часток у квартирі багатоквартирного житлового будинку наведено в додатку 4 до цієї Інструкції. 3.8. Розрахунок розміру часток у спільній власності на вбудовані приміщення в житлових будинках та приміщення в громадських будинках провадиться пропорційно до загальної площі приміщень. 3.9. Визначення розміру часток у єдиному майновому комплексі провадиться з урахуванням вартості всіх будинків, будівель і споруд, що розташовані за однією адресою та перебувають у власності всіх співвласників. Приклад розрахунку часток у єдиному майновому комплексі наведено в додатку 5 до цієї Інструкції. 3.10. БТІ готує Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2) для укладення договору про виділ в натурі частки з об'єкта нерухомого майна або договору про виділ частки з об'єктів нерухомого майна, що є у спільній частковій власності. 3.11. За наявності самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об'єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визнання права власності на них відповідно до закону. Самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна до розрахунку не включаються. Начальник Управління житлової політики та житлового господарства В.М.Кірюшин Додаток 1 до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна __________________________________ Зразок __________________________________ (найменування бюро технічної інвентаризації) "___"_______________ 200__ р. N _________ ВИСНОВОК щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна Видано власнику(ам) _____________________________________________ (найменування юридичної особи, П.І.Б. фізичної особи) про те, що на підставі __________________________________________ (назва правовстановлювального документа) ________________________________________________________________, технічна характеристика ________________________________________, (розмір частки, назва об'єкта нерухомого майна) фактичне користування ___________________________________________ (перелік будинків, розмірів приміщень та господарсько-побутових _________________________________________________________________ будівель, споруд, які становлять реальну частку) _________________________________________________________________ розташовано (область, місто, селище, село) ______________________ _________________________________________________________________ на вул. (пров., площі) _____________________________ N __________ вартістю ____________________________________________________ грн Право власності (користування) земельною ділянкою підтверджується _________________________________________________________________ (назва документа, розмір земельної ділянки) Склад новоутворених об'єктів нерухомого майна і їх адреси _______ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ За технічними показниками об'єкт ______________________ поділено. (може або не може бути) Додаток: варіанти поділу на ______ аркушах. Начальник бюро технічної інвентаризації __________ ______________ (підпис) (прізвище, ініціали) М.П. Виконав ______________________ (прізвище, ініціали) Додаток 2 до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна __________________________________ Зразок __________________________________ (найменування бюро технічної інвентаризації) "___"_______________ 200__ р. N _________ ВИСНОВОК щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна Видано власнику(ам) _____________________________________________ (найменування юридичної особи, П.І.Б. фізичної особи) про те, що на підставі __________________________________________ (назва правовстановлювального документа) ________________________________________________________________, технічна характеристика ________________________________________, (розмір частки, назва об'єкта нерухомого майна) яка складається з _______________________________________________ (перелік номерів, розмірів приміщень та господарсько-побутових _________________________________________________________________ будівель, споруд, які становлять реальну частку) _________________________________________________________________ розташовано (область, місто, селище, село) ______________________ _________________________________________________________________ на вул. (пров., площі) _______________________________ N ________ вартістю ____________________________________________________ грн Право власності (користування) земельною ділянкою підтверджується _________________________________________________________________ (назва документа, розмір земельної ділянки) За технічними показниками _______________ частина об'єкта _______ (розмір частки) (є або не є) відокремлена, ________________ окремий вихід і __________________ (має або не має) (може або не може) бути виділена в натурі. Начальник бюро технічної інвентаризації __________ ______________ (підпис) (прізвище, ініціали) М.П. Виконав ______________________ (прізвище, ініціали) Додаток 3 до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна ПРИКЛАД розрахунку часток житлового (садового чи дачного) будинку садибного типу Об'єкт нерухомого майна складається з одного житлового будинку, в якому є п'ять житлових кімнат, дві вітальні, дві кухні, одна засклена веранда, один тамбур і один хлів, господарські споруди відсутні, і належить двом співвласникам на основі їх правовстановлювальних документів, у яких указано, що одному з них належать у житловому будинку дві кімнати, вітальня, кухня і тамбур, другому - три кімнати, кухня, вітальня, засклена веранда, хлів. Установлено, що інвентаризаційна вартість усіх будівель об'єкта становить 27000 грн, у тому числі основної частини будинку - 20000 грн, заскленої веранди - 4140 грн, тамбура - 650 грн, хліва - 2210 грн. Для визначення у відсотковому відношенні частки кожного співвласника в основній частині житлового будинку необхідно встановити всю внутрішню площу основної частини будинку, а також площу, яка належить кожному співвласнику, без урахування площ прибудов, надбудов, веранд, тамбурів тощо. Визначена для першого співвласника площа ділиться на всю площу основної частини будинку. Одержана величина перемножується на вартість основної частини будинку, після чого до отриманого результату додається вартість тамбура. У результаті одержуємо вартість належної власнику частини будинку. У вищенаведеному прикладі припустимо, що внутрішня площа основної частини будинку становить 120 кв.м, у тому числі площа (основної частини будинку), що належить першому співвласнику, дорівнює 50 кв.м, а другому співвласнику - 70 кв.м. Частка першого співвласника в основній частині будинку становить: 50 * 100 ---------- = 41,7% 120 Вартість цієї частини будинку дорівнює: 20000 * 41,7 -------------- = 8340 грн. 100 Вартість частини нерухомого майна, що належить першому співвласнику, становить: 8340 грн + 650 грн (вартість тамбура) = 8990 грн. Частка в загальній власності нерухомого майна становить: 8990 * 100 ------------ = 33,3% або 1/3 об'єкта. 27000 Частка другого співвласника в основній частині будинку становить: 70 * 100 ---------- = 58,3%, 120 вартість цієї частини будинку дорівнює: 20000 * 58,3 -------------- = 11660 грн. 100 Вартість частини об'єкта, що належить другому співвласнику, становить: 11660 грн + 4140 грн (вартість веранди) + + 2210 грн (вартість хліва) = 18010 грн. Частка в загальній власності на об'єкт дорівнюватиме: 18010 * 100 ------------- = 66,7% або 2/3 об'єкта. 27000 У тих випадках, коли окремі частини житлового будинку відрізняються одна від іншої за матеріалом, оздобленням або зношеністю, у розрахунках визначення часток кожного співвласника повинна бути врахована різна вартість внутрішньої площі в окремих основних частинах цього будинку. Додаток 4 до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна ПРИКЛАД розрахунку часток у квартирі багатоквартирного житлового будинку У квартирі мешкають три власники і займають кімнати таких розмірів: перший - дві житлові кімнати площею 30 кв.м, другий - три житлові кімнати площею 40 кв.м і третій - одну житлову кімнату площею 20 кв.м, площа підсобних приміщень квартири загального використання становить 45 кв.м. За цих умов розрахунок частки складає: першого власника 45 * 30 П = 30 + -------------- = 30 + 15 = 45 кв.м, 1 30 + 40 + 20 45 34 де ----- = ----- = 17/50; 135 100 другого власника 45 * 40 П = 40 + -------------- = 40 + 20 = 60 кв.м, 2 30 + 40 + 20 60 44 де ----- = ----- = 22/50; 135 100 третього власника 45 * 20 П = 20 + -------------- = 20 + 10 = 30 кв.м, 3 30 + 40 + 20 30 22 де ----- = ----- = 11/50; 135 100 Перевірка: 17 22 11 50 ---- + ---- + ---- = ---- = 1 50 50 50 50 Примітка. П , П , П - площі кімнат, які займають власники. 1 2 3 Додаток 5 до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна ПРИКЛАД розрахунку часток у єдиному майновому комплексі 1. Об'єкт нерухомого майна складається з будинків під літерами "А", "Б", "В", "Г", у якому розташовані 2 гаражі під літерами "Д" і "Є" і один сарай під літерою "Ж", замощення N I, II і споруди N 1, 2 - між двома співвласниками на основі їх правовстановлювальних документів, у яких указано, що одному з них належать будинки - літери "А", "Б", гараж - літера "Д", сарай - літера "Ж", замощення N I і споруда N 1, другому - будинки - літери "В", "Г", гараж - літера "Є", замощення N II і споруда N 2. Установлено, що вартість усіх будівель об'єкта становить 250790 грн, у тому числі будинку - літера "А" - 80600 грн, літера "Б" - 75952 грн, літера "В" - 34078 грн, літера "Г" - 27650 грн, гаража - літера "Д" - 5080 грн, гаража - літера "Є" - 5710 грн, сараю - літера "Ж" - 4900 грн, замощення N I - 4000 грн, споруди N 1 - 6120 грн, замощення N II - 4300 грн, споруди N 2 - 2400 грн. Для визначення у відсотковому відношенні частки кожного співвласника в єдиному майновому комплексі необхідно визначити інвентаризаційну або балансову вартість об'єкта нерухомого майна, яка належить кожному співвласнику. Вартість частини об'єкта нерухомого майна, що належить першому співвласнику, становить: 80600 + 75952 + 4900 + 5080 + 4000 + 6120 = 176652 грн. Частка в загальній власності на об'єкт нерухомого майна першого співвласника дорівнює: 176652 * 100 -------------- = 70,4%, або 2/3 об'єкта. 250790 Вартість частини нерухомого майна, що належить другому співвласнику, становить: 34078 + 27650 + 5710 + 4300 + 2400 = 74138 грн. Частка в загальній власності на об'єкт нерухомого майна другого співвласника дорівнює: 74138 * 100 ------------- = 29,6%, або 1/3 об'єкта. 250790 2. У разі, якщо при визначенні у відсотковому відношенні частки відсутня вартість, розрахунок проводиться пропорційно за площами. 2.1. До складу єдиного майнового комплексу входять: адмінбудинок - літера "А", котельня - літера "Б", цех - літера "В", овочесховище - літера "Г", навіс - літера "Д", споруда N 1, замощення N I. Внутрішня площа єдиного майнового комплексу, а саме: адмінбудинок - літера "А", котельня - літера "Б", цех - літера "В", овочесховище - літера "Г" становлять 7640,0 кв.м. Відчужуються будинок, цех - літера "В" площею 1382,4 кв.м, навіс - літера "Д", споруда N 1, замощення N I. Частка будинку, який підлягає відчуженню, дорівнює: 1382,4 * 100 -------------- = 18,1, або 18/100 від єдиного 7640,0 майнового комплексу. У технічній характеристиці витягу з реєстру прав або довідці-характеристиці до опису об'єкта нерухомого майна вноситься нерухоме майно, яке не включено до обсягу розрахунку, а саме: навіс - літера "Д", споруда N 1, замощення N I. 2.2. Відчужується другий поверх будинку - літера "А". Для визначення у відсотковому відношенні частки відчужуваного майна в нежитловому будинку необхідно визначити всю внутрішню площу будинку, за винятком площ, зайнятих опалювальними плитами і печами, а також площу, яка підлягає відчуженню. Установлено, що загальна площа другого поверху будинку - літера "А" складає 240 кв.м. Загальна площа будинку - 484 кв.м. Для визначення у відсотковому відношенні частки поверху будинку, яка підлягає відчуженню, необхідно: 240 * 100 ----------- = 49,6%, або дорівнює 50/100 від будинку. 484 У технічній характеристиці витягу з реєстру прав або довідці-характеристиці до опису об'єкта нерухомого майна в пункті "за заявою власника відчужуються", крім частки, указуються: літера будинку, поверх, номери та площа приміщень. 2.3. У разі, якщо технічна інвентаризація єдиного майнового комплексу не проводилася і немає можливості провести розрахунок часток у витягу або довідці-характеристиці, вказується інформація щодо відчуження приміщень (літери, номери та площа приміщень). Порядок виділу в натурі частини житлового будинку Згідно Постанови Пленуму ВСУ N 7 від 04.10.91 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК (старої редакції), це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користуванн я ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ( 1540-06 ) ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК ( 5464-10 ). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необгрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні. При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику. Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником. А згідно Постанови Пленуму ВСУ N 20 від 22.12.95 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності „квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов. в цій справі не було доведено,що виділ в натурі неможливий. спочатку суду треба довести, що відповідач перешкоджає позивачці користуватися приміщенням. А хто казав, що вона буде робити перепланування. сплчатку рішення, потім дозвіл на перепланування, а тільки потім перепланування. А якщо тільки рішення, а потім подальші розбірки? Можливо? Думаю, що так. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
JULIA 3 Опубликовано September 24, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 24, 2010 Выделить майно в натуре, установить факт препятствования в проживании и заявить согласие (или требование) по мат.компенсации. Там после слов "судом встановлено" все четко расписано. Удачи. Я поняла это так, что советуете сразу выделять долю в квартире в натуре. С утверждением, что нужна экспертиза, абсолютно согласна ибо суду не представлены доказательства невозможности, а то что квартиру не поделишь-законом однозначно не сказано, абсолютно согласна и респект. Сама занималась выделом доли осенью 2007 правда из нежилого помещение, знакома с этой инструкцией. И помню сколько сил, денег и времени это отняло. Удачного дня! Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
ИРМА Опубликовано September 24, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 24, 2010 Я поняла это так, что советуете сразу выделять долю в квартире в натуре. С утверждением, что нужна экспертиза, абсолютно согласна ибо суду не представлены доказательства невозможности, а то что квартиру не поделишь-законом однозначно не сказано, абсолютно согласна и респект. Сама занималась выделом доли осенью 2007 правда из нежилого помещение, знакома с этой инструкцией. И помню сколько сил, денег и времени это отняло. Удачного дня! спасибо! Вам того же! Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
у.zaporozhskiy Опубликовано September 24, 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано September 24, 2010 ИМХО,чисто технически в единичных случаях можно выделить в натуре из квартиры долю. Должен быть обязательно отдельных вход. Как это получить? делать из окна дверной проем, если первый этаж, или рубить стену в подъезд? а разрешения на такое, да и нужно будет согласие сособственника обязательно. А санузел, кухня? Во сколько ей такой выдел обойдется? А почему на алименты не подает? На перспективу - образуется задолженность и можно будет взыскать обращением на его долю в квартире. И по каждому скандалу-вызывать милицию, писать заявление. Жаль искренне ребенка, который получает такую хроническую психотравму из-за скандалов родителей. истица живет у родителейей там невозможно жить, а алименты только перестал платить, никто не подавал на алименты в твердой денежной сумме, а то у него зарплата половина прожиточного минимума? реально скажем попросить тысячу гривен? ни у кого нет образца иска по выигранному похожему делу как по мне путь один, это обменя части на целую квартиру, только вот пока неблагополучных людей пока найти не могу, которые на такое согласятся Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
у.zaporozhskiy Опубликовано September 24, 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано September 24, 2010 истица живет у родителей ей там невозможно жить, а алименты только перестал платить, никто не подавал на алименты в твердой денежной сумме, а то у него зарплата половина прожиточного минимума? реально скажем попросить тысячу гривен? ни у кого нет образца иска по выигранному похожему делу как по мне путь один, это обменя части на целую квартиру, только вот пока неблагополучных людей пока найти не могу, которые на такое согласятся Спасибо за то что принимаете участие в этом обсуждении, пока ищу наиболее перспективный путьвывод БТИ по инструкции можно приложить к исковому, или все таки понадобится именно экспертиза в судебном процессе? Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
ИРМА Опубликовано September 24, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 24, 2010 никто не подавал на алименты в твердой денежной сумме, а то у него зарплата половина прожиточного минимума? реально скажем попросить тысячу гривен? ни у кого нет образца иска по выигранному похожему делу Имеете ввиду по алиментам? Обычный иск, только называется "про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі". Там самое главное доказать, что у папашки есть реальная возможность платить твердую сумму (это м.б. и нестабильный заработок, и дополнительный доход, даже не оформленный офоциально и т.п.), а истице, что она нуждается именно в твердой сумме (м.б. не работает, сидит в декрете, нет средств к проживанию, болезненность ребенка и т.п). А часть на целую квартиру Вы вряд ли обменяете. Это в 2000- 2001 годах можно было провернуть такое. В процессе раздела нужно папашку вынудить продать квартиру пополам, или разменять, или выплатить ему за часть, ещё масса вариантов. Главное в процессе дать тонкий намек на последующие действия по подселению нежелательных соседей, но только один и единожды. "Клиент" должен занервничать. Попробуйте подать с выводом БТИ, а там разберетесь. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
ИРМА Опубликовано September 24, 2010 Жалоба Share Опубликовано September 24, 2010 реально скажем попросить тысячу гривен? Реально можно просить хоть миллион, только хто ж его даст? Вы же лучше знаете примерный доход папашки. Я когда-то просила 500 грн, дали 400 грн. Но это было на совершеннолетнего ребенка до 23 лет. Меньше 500 грн. смысла просить нет, т.к прожиточный минимум медленно, но растет. Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Recommended Posts
Join the conversation
You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.