і знов валютий кредит - саммарі (моє)


Recommended Posts

Та кляті кредити є недійсними, бо як не ... вашу мать, то ну їх всіх на... (в файлі з підкресленнями і виділеннями)

1. Кредитні договори, які укладаються між банками і позичальника повинні відповідати чинному законодавству України.

Згідно ст. 13 ЦК цивільні права за договором здійснюються особою у межах, наданих актами цивільного законодавства.

Кредитний договір повинен укладатися в порядку, визначеному законом, у його умови повинні відповідати як загальним вимогам, встановленими ст. ст. 3, 6, 13, 192, 203, 215, 227, 533, 627 ЦК України, так і вимогам спеціального законодавства, зокрема Закону України „Про захист прав споживачів”, Декрету КМ «Про валютне регулювання і валютний контроль».

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

У відповідності до ст.ст. 2, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», банк є кредитною установою, яка має виключне право на підставі відповідної ліцензії надавати фінансові кредити.

Таким чином, при наданні кредиту банк діє як професійний учасник на ринку фінансових послуг, саме банк розробляє зміст кредитного договору і пропонує його клієнтові, а тому саме на банку лежить основний обов’язок по забезпеченню дотримання законності.

При визначенні змісту кредитного договору Банк не має повинен підміняти принцип свободи договору принципом вседозволеності.

2. Єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня.

У ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дане визначення банківського кредиту - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, ст.192 ЦК України визначає гроші як особливий об’єкт цивільного права, який наділені ознакою засобу платіжу. Поняття «гроші як об’єкт цивільних правовідносин» в Україні стосується виключно гривні.

3. Законодавством встановлений обов’язок щодо вираження договірного зобов’язання у гривні.

Ст. 524 Цивільного кодексу України вимагає визначення договірного зобов’язання у гривні. Сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином дана норма стосується вираження зобов’язання в іноземній валюті лише у якості еквівалента і не стосується розрахунків за договором.

Грошове зобов'язання як кредитора, так і позичальника у кредитному договорі не виражене у грошовій одиниці України - гривні, отже, у такому договорі не може бути визначений грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті

Права виражати зобов’язання в іноземній валюті надається лише у випадку, коли сторона договору займається зовнішньоекономічною діяльністю та має відповідні дозволи і ліцензії.

Оскільки зобов’язання сторін по кредитному договору є грошовими, ціна договору є його істотною вимогою; порушення закону в цій частині призводить до недійсності договору.

4. Іноземна валюта в Україні з точки зору права не є «грошовими коштами» і її використання може відбуватися лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

Оскільки національна валюта є невід’ємною ознакою суверенітету держави, стосовно іноземної валюти на території України застосовується принцип публічного права – «дозволено лише те, що прямо передбачено законом».

Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Оскільки єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня, іноземна валюта на території Україні, за загальним правилом, не володіє ознакою платіжного засобу, тобто вона в розумінні законодавства не є грошима. Іноземна валюта відноситься до речей, виражених родовими ознаками, використання яких обмежене законом.

Поняття «грошові кошти» включає в себе іноземну валюту лише у випадках, коли вона може виступати у якості платіжного засобу, наприклад при оплаті зовнішньоекономічних контрактів чи при придбанні товарів у магазинах безмитної торгівлі.

Таким чином, статус іноземної валюти, випадки, порядок та умови її використання іноземної валюти повинні визначатися виключно законом.

5. Жодним законом чи іншим актом законодавства не передбачена можливість надання банком-резидентом кредитів у іноземні валюті іншому резиденту для розрахунків на території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В той же час ні жодний закон чи інший акт ззаконодавства не передбачає права банку-резиденту надавати резиденту споживчі кредити в іноземній валюті, яка володіє в Україні ознакою засобу платежу.

Чинне законодавство встановлює лише умови і порядок використання іноземної валюти при наданні кредитів лише резидентом - нерезиденту і нерезидентом – резиденту, а саме Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене Постановою НБУ № 270 від 17.06.2004 року.

Саме цих випадків і стосується п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає надання надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Ч. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», передбачено, що фінансові установи мають право надавати кредити, позики в іноземній валюті фізичним особам — резидентам і нерезидентам, які не займаються підприємницькою діяльністю, тільки для оплати послуг нерезидентам за лікування та навчання за кордоном.

У той же час, цим законом не зупинено і не скасовано жодної норми законодавства. Це пояснюється тим, що жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість надання банком-резидентом кредитів у іноземні валюті іншому резиденту для розрахунків на території України.

Таким чином, надання резиденту кредитів у іноземні валюті для розрахунків на території України є незаконним.

6. Використання іноземної валюти у якості засобу платежу можливе лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , який з урахуванням ст.4, 192 ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносини у валютній сфері.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету КМУ №15-93, під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Пункт 2 статті 2 Декрету КМУ №15-93 вказує, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Надання кредиту, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язанням по кредитному договору в іноземній валюті та сплата кредиту і відсотків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язанням по кредитному договор, в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.

Стаття 16 Декрету КМУ №15-93 зазначає, що здійснення операцій з валютними цінностями, які потребують одержання ліцензії Національного банку, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, є порушенням.

Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам.

Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету КМУ одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Відповідно до ст. 1, 2, 3 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензія це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов;

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Валютні операції підлягають обмеженню.

Статтею 19 Закону України „Про банки та банківську діяльність” передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Стаття 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність” встановлює операції, що можуть здійснювати банки за наявності банківської ліцензії:

1) приймання депозитів від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Ця ж стаття визначає перелік операцій, що можуть здійснювати банки за умови отримання письмового дозволу Національного банку України:

- згідно частини другої статті, Банк має право здійснювати такі операції, як операції з валютними цінностями у порядку, визначеному законами України;

- згідно частини третьої статті Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення валютних операцій. Тобто додатковою умовою для надання валютного кредиту, крім умов визначених законодавством України, є наявність письмового дозволу.

Положення „Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій” затверджене постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921 визначає перелік операцій, що банки мають право здійснювати на підставі банківської ліцензії. Серед операцій, що визначені, валютні операції відсутні, оскільки здійснення таких операцій здійснюється відповідно до ст. 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, яка встановлює певні обмеження щодо цих операцій у вигляді отримання ліцензії та додатково - письмового дозволу на здійснення валютних операцій від Національного Банку України, а також відсилає до інших законів, що встановлюють режим здійснення валютних операцій. Зокрема до нормативного акту, що регулює режим здійснення валютних операцій, є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993 р.

Наявний дозвіл Національного банку України, як доказ наявності права на здійснення вказаних вище валютних операцій без індивідуальної ліцензії, до уваги не може бути прийнятий з огляду на те, що зазначений документ відповідно до приписів п.5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» виступає генеральною ліцензією.

Зазначене вище Положення не визначає порядку отримання дозвільних документів в сфері валютного регулювання і валютного контролю, як це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. за N 15-93.

Крім того, Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ та не робить укладений кредитний договір законним.

В вичерпному переліку операцій, які має право здійснювати Бан, не вказані операції по використанню готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Вичерпний перелік неторговельних операції в іноземній валюті містить в собі п. 11 Положення «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», яке затверджено Постановою НБУ від 10.08.2005 р. № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.08.2005 р. № 950/11230. Цей перелік також не містить в собі надання права відповідачу використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов'язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання позивачем долару США як засобу платежу за кредитним договором, суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про Національний банк України».

Таким чином, дозволом на валютні операції, наявним у Банка, не передбачено споживче кредитування резидентів у іноземній валюті, та ще й для купівлі в Україні товарів та послуг за іноземні банкноти, використання та обіг яких в Україні не дозволено законом.

Крім того, у листі від 02.06.2000 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ вказав на таке: наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ».

7. При здійсненні операцій за кредитним договором, іноземна валюта всупереч законодавству використовувалася сторонами у якості засобу платежу.

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.

Згідно оспорюваного договору кредиту банк здійснює видачу кредиту позичальнику згідно з кредитною заявкою позичальника. Кредит надається однією сумою шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника шляхом та перерахування позичкових коштів за реквізитами, вказаними в кредитній заявці позичальника.

З аналізу наведеного пункту договору кредиту вбачається, що сторони погодили порядок видачі кредитних коштів (без видачі яких кредитний договір в силу його реальності не є укладеним) – а саме, подання позичальником кредитної заявки комітету кредиторів банку з вказуванням рахунку, на який позичальник просить переказати кредитні кошти.

Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник, який звертається з кредитною заявкою до банку з проханням видати кредит. Докази, що ініціатором видачі кредиту Банк відсутні.

Отримувачем за такою операцією також є позичальник, так як банк перераховує на його користь на вказаний в кредитній заявці рахунок суму кредиту. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено.

Крім того, згідно п. 1.2. вказаного Положення, воно регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Згідно п. 1.6. цього Положення, Національний банк видає ліцензію виключно за умови достатньої обґрунтованості потреби використання іноземної валюти як засобу платежу.

Позичальник, в свою чергу, використовував готівкову іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за спірним договором кредиту, вносячи готівкою долари США в касу Банку.

Так, спірним договором кредиту передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.

Отже, сторонами у вказаному пункті договору погоджено, що сплатою кредиту (виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором) вважається внесення готівки позичальником в касу банку, і саме з цього моменту позичальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов’язання перед банком, використовуючи при цьому готівкову іноземну валюту як засіб платежу.

Вказане підтверджується і наданими Позичальником виписками, де в призначенні платежу вказано: «Внесення готівки на поточний рахунок».

Згідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003, поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Отже, вказаними документами підтверджується факт використання при сплаті кредиту Позичальником саме готівкової іноземної валюти.

Згідно п. 1.1. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 № 200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні.

Правила встановлюють виключний перелік випадків фізичними особами - резидентами на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п. 6.2. Правил, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами "а", "в" та "е" пункту 6.1 цієї глави, зокрема у разі: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно п. 6.3. Правил фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Таким чином, Позичальнику чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь Банку шляхом внесення доларів США в касу Банку.

8. Правочин, який суперечить законодавству є недійсним.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування

Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання.

Згідно ст. 92 Конституції, ст.. 193, 533 Цивільного кодексу України, ст. 198 Господарського кодексу України, ст. 32 „Про Національний Банк України”, ст..2, 5, Декрету КМУ № 15-93 – такі операції, як вчинений зі мною договір, дозволяються лише за наявності Індивідуальної ліцензії НБУ та закону, що прямо дозволяє такі операції, визначає порядок та правила їх виконання, встановлює суб’єктів операції.

Таким чином.

1. Кредитні договори, які укладаються між банками і позичальника повинні відповідати чинному законодавству України.

2. Єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня.

3. Цивільним кодексом України встановлений обов’язок щодо вираження договірного зобов’язання у гривні.

4. Іноземна валюта в Україні з точки зору права не є «грошовими коштами» і її використання може відбуватися лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

5. Жодним законом чи іншим актом законодавства не передбачена можливість надання банком-резидентом кредитів у іноземні валюті іншому резиденту для розрахунків на території України.

6. Використання іноземної валюти у якості засобу платежу можливе лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України

7. При здійсненні операцій за кредитним договором, іноземна валюта всупереч законодавству використовувалася сторонами у якості засобу платежу.

8. Правочин, який суперечить законодавству є недійсним.

Link to comment
Share on other sites

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування

Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання.

Згідно ст. 92 Конституції, ст.. 193, 533 Цивільного кодексу України, ст. 198 Господарського кодексу України, ст. 32 „Про Національний Банк України”, ст..2, 5, Декрету КМУ № 15-93 – такі операції, як вчинений зі мною договір, дозволяються лише за наявності Індивідуальної ліцензії НБУ та закону, що прямо дозволяє такі операції, визначає порядок та правила їх виконання, встановлює суб’єктів операції.

Таким чином.

1. Кредитні договори, які укладаються між банками і позичальника повинні відповідати чинному законодавству України.

2. Єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня.

3. Цивільним кодексом України встановлений обов’язок щодо вираження договірного зобов’язання у гривні.

4. Іноземна валюта в Україні з точки зору права не є «грошовими коштами» і її використання може відбуватися лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

5. Жодним законом чи іншим актом законодавства не передбачена можливість надання банком-резидентом кредитів у іноземні валюті іншому резиденту для розрахунків на території України.

6. Використання іноземної валюти у якості засобу платежу можливе лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України

7. При здійсненні операцій за кредитним договором, іноземна валюта всупереч законодавству використовувалася сторонами у якості засобу платежу.

8. Правочин, який суперечить законодавству є недійсним.

Все отлично расписано

все проработанно, как Отче наш

осталось только страну изменить :rolleyes:

вопрос, который меня недавно заинтересовал:

может ли поручитель подавать на недействительность кредитного договора?

Link to comment
Share on other sites

Все отлично расписано

все проработанно, как Отче наш

вопрос, который меня недавно заинтересовал:

может ли поручитель подавать на недействительность кредитного договора?

Амінь.

может ли поручитель подавать на недействительность кредитного договора?

Це питання задайте редакції журналу "А .уй його знає" )))

Link to comment
Share on other sites

Все отлично расписано

все проработанно, как Отче наш

осталось только страну изменить :rolleyes:

вопрос, который меня недавно заинтересовал:

может ли поручитель подавать на недействительность кредитного договора?

А хіба к/д чипляє інтереси чи права поручителя??

Link to comment
Share on other sites

А хіба к/д чипляє інтереси чи права поручителя??

Ясно, що чіпає. Недійсність основного зобов"язання призводить до недійсності забезпечення. Але суди по-іншому думають. А здря.
Link to comment
Share on other sites

Ясно, що чіпає. Недійсність основного зобов"язання призводить до недійсності забезпечення. Але суди по-іншому думають. А здря.

Шановний! Якщо Ви вважаэте, що зачипає, тоді й подавайте на розірвання дог. пор., а не к/д.

Link to comment
Share on other sites

Ясно, що чіпає. Недійсність основного зобов"язання призводить до недійсності забезпечення. Але суди по-іншому думають. А здря.

Я лише висловлюю свою думку.

Ви ще не довели недійсність правочину, а вже кажите про його наслідки. Виправте, якщо не прав.

Якщо суд не може розв'язати справу, він вирішує її по закону!

Link to comment
Share on other sites

Я лише висловлюю свою думку.

Ви ще не довели недійсність правочину, а вже кажите про його наслідки. Виправте, якщо не прав.

посмею ворваться в обсуждение:

пробовал ли кто-то подать, как поручитель на недействительность к.д?

интересы однозначно цепляет!

Link to comment
Share on other sites

Шановний! Якщо Ви вважаэте, що зачипає, тоді й подавайте на розірвання дог. пор., а не к/д.

Шановна! Підстави для розірвання договору одні, а для визнаня недійсним - інші.

З.І.

Я жодного кредиту в житті не брав. Людей шкода і за дєржаву абідна.

Link to comment
Share on other sites

посмею ворваться в обсуждение:

пробовал ли кто-то подать, как поручитель на недействительность к.д?

интересы однозначно цепляет!

Суддя Київського р-го суду в рамках справи, так і сказала:

- Звертайтесь з окремим позовом про розірвання.

Link to comment
Share on other sites

Шановна! Підстави для розірвання договору одні, а для визнаня недійсним - інші.

З.І.

Я жодного кредиту в житті не брав. Людей шкода і за дєржаву абідна.

Я теж не брав і теж сумно.

Але справа не в підставі розірвання чи недійсності. Ви питали про поручителів. Я висловив думку.

Тим паче ви посилаєтесь на недійсність основного зобов'язання та його наслідки.

Link to comment
Share on other sites

Суддя Київського р-го суду в рамках справи, так і сказала:

- Звертайтесь з окремим позовом про розірвання.

А суддя Львівського р-го суду в рамках справи, так і сказала:

- Та фіг, з тобою, наливай! А, і рішення сам напиши!

Link to comment
Share on other sites

А суддя Львівського р-го суду в рамках справи, так і сказала:

- Та фіг, з тобою, наливай! А, і рішення сам напиши!

[/quo

Вашим відносинам із суддями залишається тільки позаздрити.

Link to comment
Share on other sites

может ли поручитель подавать на недействительность кредитного договора?

зачем это поручителю? Он может подать на недействительность пунктов кд или договора поручительства.

Link to comment
Share on other sites

А суддя Львівського р-го суду в рамках справи, так і сказала:

- Та фіг, з тобою, наливай! А, і рішення сам напиши!

Хочу у Львів! :P

Link to comment
Share on other sites

Вашим відносинам із суддями залишається тільки позаздрити.

Просто вже більше 30 суддів - мої колишні студенти, 15 - однокурсники, інші, - батьки студентів )))

Як казав проф. Преображенскій про Шарікова, - стаж!

Link to comment
Share on other sites

Шановний метр! Мені дуже цікава ваша думка з приводу наступного%

Для цілей цього Декрету надалі під термінами:

"валюта України" розуміється як власне валюта України, так і

платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті

України;

"іноземна валюта" розуміється як власне іноземна валюта, так

і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери,

виражені в іноземній валюті або банківських металах; ( Абзац

дев'ятий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 932-XIV ( 932-14 ) від 14.07.99 )

2) "валютні операції":

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні

цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у

валюті України;

операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в

міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням

заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні

цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і

пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і

пересиланням за її межі валютних цінностей;

3) "уповноважений банк" - будь-який комерційний банк,

офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію

Національного банку України на здійснення валютних операцій, а

також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів

2. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні

операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та

іншими актами валютного законодавства України.

Стаття 5. Ліцензії Національного банку України

1. Національний банк України видає індивідуальні та

генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які

підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

по суті ст 5 Декрету містить перелік операцій, які підпадають під визначення в п.2 ст. 1 Декрету.

Яким чином можна отримати ліцензію на валютну операцію яка не підпадає під режим ліцензування? Адже кредитний договір спрямований на використання іноземної валюти для розрахунків виключно між резидентами на території України. Тобто передбачалася реалізація функції грошей, як засобу обігу та платежу. Такі операції з валютними цінностями не входять, до п.2 ст1 Декрету. А прямо заборонені в законах України, визначеннями, що валюта України є єдино законним засобом платежу, та ст.32 ЗУ про НБУ.

Чи вказування на необхідність інд. ліцензії це якись тактичний хід?

З повагою, блондинка, майже в законі.

Link to comment
Share on other sites

зачем это поручителю? Он может подать на недействительность пунктов кд или договора поручительства.

что бы не нести солидарную ответственность!

интересно пробовал ли кто-то на практике так делать?

и как отреагировал суд?

Link to comment
Share on other sites

что бы не нести солидарную ответственность!

интересно пробовал ли кто-то на практике так делать?

и как отреагировал суд?

Ага пробовали, подавал только как встречный иск с этими же требованиями.

Во-первых кто какие целы преследуют. Затянуть и т.д., тут встречный, в другом суде по разрыву и т.д.

Во-вторых, от лица поручителя намного легче было истребовать документы у банка все что нужны по кредитному договору, так как тут у судьи не было отмазок "Что я ознакомлен или перед мной банк отсчитывался".

В третих по цпк никаких законных оснований в отказе принятия такого иска у судьи нет.

Link to comment
Share on other sites

Ага пробовали, подавал только как встречный иск с этими же требованиями.

Во-первых кто какие целы преследуют. Затянуть и т.д., тут встречный, в другом суде по разрыву и т.д.

Во-вторых, от лица поручителя намного легче было истребовать документы у банка все что нужны по кредитному договору, так как тут у судьи не было отмазок "Что я ознакомлен или перед мной банк отсчитывался".

В третих по цпк никаких законных оснований в отказе принятия такого иска у судьи нет.

я правильно понял, именно на расторжение?

на недействительность нет?

именно с целью затянуть!

Link to comment
Share on other sites

я правильно понял, именно на расторжение?

на недействительность нет?

именно с целью затянуть!

На недействительность - встречный иск.

Расторжение в другом суде инициировали.

Link to comment
Share on other sites

На недействительность - встречный иск.

Расторжение в другом суде инициировали.

выходит, что поручитель в отдельный суд не может подать на недействительность кредитного договора, так как он не явлеяется потребителем, я правильно понимаю???
Link to comment
Share on other sites

выходит, что поручитель в отдельный суд не может подать на недействительность кредитного договора, так как он не явлеяется потребителем, я правильно понимаю???

Может, если докажите это судье. Просто уже было запущено производство с иском банка,поэтому только подавался встречный.
Link to comment
Share on other sites

Может, если докажите это судье. Просто уже было запущено производство с иском банка,поэтому только подавался встречный.

а я в таком случае подаю иск в отдельный суд, что бы остановить производство по взысканию

или все зависит от того, какую цель вы преследуете?*

Link to comment
Share on other sites

Яким чином можна отримати ліцензію на валютну операцію яка не підпадає під режим ліцензування? Адже кредитний договір спрямований на використання іноземної валюти для розрахунків виключно між резидентами на території України. Тобто передбачалася реалізація функції грошей, як засобу обігу та платежу. Такі операції з валютними цінностями не входять, до п.2 ст1 Декрету. А прямо заборонені в законах України, визначеннями, що валюта України є єдино законним засобом платежу, та ст.32 ЗУ про НБУ.

Чи вказування на необхідність інд. ліцензії це якись тактичний хід?

З повагою, блондинка, майже в законі.

Все правильно розумієте.

Валютні кредити незаконні в принципі. Крапка. А ліцензії - щоб судді було легше прийняти рішення. Сам їх вчив, але не довчив, видать.

З.І.

Я не метр, а кілометр ))) І блондинок чомусь люблю.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...