vekt

Решение Хозяйственного суда Харьковской области о недействительности договоров кредита и ипотеки с Укрсоцбанком

Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2010 р. Справа № 53/133-10

вх. № 5152/1-53

Суддя господарського суду при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Магденко О.О., за дов.

відповідача - Шебулдаєва І.В., за дов.

розглянувши справу за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків

до ПФ "Квант" м. Харків

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

та за зустрічним позовом ПФ "Квант" м. Харків

до ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків

про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків до ПФ "Квант" за первісним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення що знаходяться за адресою м. Харків, майдан Повстання, 7/8 загальною площею 288,4 м. кв.

Та зустрічна позовна заява ПФ "Квант" до ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків про визнання кредитного договору № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року та договору іпотеки № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008 року недійсними та зобов’язання відповідача по зустрічному позову вчинити певні дії.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні надав до суду заяву про уточнення до позовної заяви, в якій у зв’язку з повним погашенням заборгованості по кредитному договору № 830/27/14-3/15/7-035 від 12.10.2007 року уточнив підставу заявлених вимог, підтримує позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень в повному обсязі та просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення що знаходяться за адресою м. Харків, майдан Повстання, 7/8 загальною площею 288,4 м. кв.. через невиконання ПФ "Квант" договірних зобов'язань за кредитним договором № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року. Надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву та просить суд в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає уточнення позивача по первісному позову до розгляду, подальший розгляд первісного позову здійснюється з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі та просить суд в задоволенні первісного позову відмовити, підтримує зустрічний позов в повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Згідно ст.25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до поданого позивачем 23.07.2010 року клопотання з відповідними додатками ПАТ "Укрсоцбанк" є правонаступником АКБ СР "Укрсоцбанк".

Враховуючи викладене, суд вважає за потрібне замінити позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії на його правонаступника ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк".

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та про наявність підстав для задоволення зустрічного позову через наступне:

12.10.2007р. між ПФ "Квант" та АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії був укладений Кредитний договір № 830/27/14-3/15/7-035 у сумі 91800,00 грн. із сплатою 15% річних, щомісячним погашенням рівними частками 2550,00 грн., із строком повернення 05.10.2010р. (далі - Договір-1).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором-1 (далі Основне зобов'язання) у цей же день між сторонами був укладений Іпотечний договір № 830/27/14-3/29/7-076 від 12.10.2007р. (далі Додаткове зобов'язання). В іпотеку було надане нерухоме майно: нежитлові приміщення 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літері „3-5" загальною площею 288,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Повстання, буд. № 7/8, - та належить Іпотекодавцю ПФ „Квант" на праві приватної власності.

У зв'язку з суттєвим погіршенням фінансового стану ПФ „Квант" з початку світової фінансової кризи за даним кредитним договором виникла прострочена заборгованість, яка 16.08.2010р. була погашена у повному обсязі, як і строкова заборгованість в цілому, а також пені, комісії., усього в сумі 37284,43 грн.

Таким чином, станом на 16.08.2010р. зобов'язання ПФ „Квант" як позичальника за Кредитним договором № 830/27/14-3/15/7-035 від 12.10.2007р. достроково у повному об'ємі виконані перед Кредитором АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії.

Згідно ст. 599 ЦК України основне зобов'язання припинено його виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 593 право застави припиняється припиненням зобов'язання, забезпеченого заставою. Згідно ч. 2 ст. 593 ЦК України у разі припинення застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані, а згідно ч. 3 цієї ж правової норми у разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Факт відсутності заборгованості за Кредитним договором № 830/27/14-3/15/7-035 від 12.10.2007 року та відсутність претензій до ПФ "Квант" відповідно по Іпотечному договору № 830/27/14-3/29/7-076 від 12.10.2007р. під час розгляду справи судом підтвердив представник позивача за первісним позовом, що також знайшло своє відображення в уточненнях первісних позовних вимог від 20.08.2010 року.

Крім того, 04.07.2008 р. між ПФ "Квант" та АКБ СР "Укрсоцбанк" був укладений Кредитний договір на відкриття не відновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 830/27/14-3/15/8-023 з лімітом кредитування - 70000 доларів США, щомісячною сплатою 584,00 дол. США, із строком повернення не пізніше 03.07.2018р. (далі - Договір-2).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором-2 (далі Основне зобов'язання) у цей же день між сторонами був укладений Іпотечний договір № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008р. (далі Додаткове зобов'язання). В наступну іпотеку було надане нерухоме майно: нежитлові приміщення 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літері „3-5" загальною площею 288,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Повстання, буд. № 7/8, - та належить Іпотекодавцю ПФ „Квант" на праві приватної власності.

Вказаний Договір-2 не відповідає вимогам закону, а саме згідно п. 1.2 згаданого вище Договору, кредит був наданий позивачу - резиденту України - для придбання основних засобів, тобто для розрахунків з іншими резидентами України.

Відповідно до ст. 3 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (надалі - Декрет) № 15-93 від 1993 р. національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

Згідно до п. 2 ст. 13 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 1993 р. уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.

АКБ СР "Укрсоцбанк", як агент валютного контролю, мав здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті один з одним через нього, як кредитну установу, а тому не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків між резидентами України (бо позивач не є суб'єктом ЗЕД). Отже, укладання спірного Договору-2 суперечить Декрету, тобто діючому законодавству України.

Отримання позики в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами України - юридичні дії, які пов'язані між собою, бо згідно ст. 345 ч. 2 Господарського кодексу України мета, за якою надається кредит, є суттєвою, тобто обов'язковою, умовою кредитного договору. Пунктом 1.2 спірного Договору-2 передбачено, що валютний кредит був наданий позивачу - резиденту України - для придбання основних засобів, тобто саме для розрахунків з іншими резидентами України. Цей факт визнає сам відповідач у пункті 1.3 Договору-2.

Таким чином, відповідачу було заздалегідь відомо, що згідно спірному Договору-2 він надає ПФ "Квант" іноземну валюту з метою здійснення нею розрахунків з іншими резидентами України. Але такі розрахунки були б порушенням ст. З Декрету, згідно якого національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, та підпункту "г" пункту 4 ст. 5 того ж Декрету, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії НБУ не допускається.

Згідно до п. 2 ст. 13 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" N 15-93 від 1993 р. уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.

Таким чином, видача банком - агентом валютного контролю - кредиту резиденту України в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України є порушенням банком своїх обов'язків агента валютного контролю, тобто порушенням згаданого вище п. 2 ст. 13 Декрету, за що ст. 16 ч. 2 абзацом 4 того ж Декрету передбачена відповідальність у вигляді позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штрафом у розмірі, що встановлюється Національним банком України.

У зв'язку з тим, що згадані вище норми забороняють надання кредиту в іноземній валюті резиденту України для розрахунків з іншими резидентами України, вони ж забороняють і отримувати такі кредити. Таким чином, законодавством України встановлені обмеження і заборона щодо отримання кредитних коштів в іноземній валюті позичальником (резидентом), який не здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

Як свідчать матеріали справи позивач за зустрічним позовом не є суб'єктом ЗЕД.

Позивач за зустрічним позовом не оскаржує право відповідача за зустрічним позовом здійснювати кредитні операції (надавати кредитні кошти позичальникам) в іноземній валюті на валютному ринку України відповідно до отриманої ним ліцензії та письмового дозволу Національного банку України № 5 від 29.12.2001 р. Це право відповідача за зустрічним позовом підтверджується приведеними нормативними актами, вказаними вище.

Але це право відповідача за зустрічним позовом носить загальний характер. Воно не поширюється та не може поширюватися на випадки, коли вказані вище операції суперечать діючому законодавству, зокрема - Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" N 15-93 від 1993 р.

Право ПАТ "Укрсоцбанк" розміщувати валютні кошти на валютному ринку України не звільняє його від обов'язків агента валютного контролю, передбаченого п. 2 ст. 13 Декрету. Навпаки, застосування цього права всупереч вказаним обов'язкам є зловживанням правом, яке не допускається відповідно до ч. З ст. 13 Цивільного кодексу України.

Те, що позивач за зустрічним позовом здійснював конвертацію отриманих ним кредитних коштів в іноземній валюті в гривню, є доказом недійсності спірного Договору-2. Адже, конвертувавши кредитну валюту в гривню, ПФ "Квант" формально порушила спірний Договір, згідно п. 1.3 якого він мав розраховуватися з резидентами України саме іноземною валютою. Але його дії щодо цієї конвертації та подальших розрахунків відповідали закону. Таким чином, незаконним є кредитний Договір-2, який передбачав незаконні дії.

Отже, позивач за зустрічним позовом порушив з відома відповідача за зустрічним позовом умови укладеного кредитного Договору на відкриття не відновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008р., а саме розрахувався всупереч умовам Договору з резидентами України валютою України.

Згідно вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є невідповідність його змісту Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. (надалі Декрет)

Згідно із п. п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, для видачі кредиту та обліку заборгованості позичальника кредитор відкриває позичковий рахунок № 2073 (позичковий рахунок).

Видача кредитних коштів згідно п. 2.1 Кредитного договору здійснюється шляхом перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника № 26001830180360, відкритий у валюті кредиту, за рахунок Кредиту.

Відповідно до пункту 2.4 Кредитного договору, на позичальника покладено зобов'язання здійснювати повернення суми кредиту та сплати процентів - у валюті , що відповідає валюті кредиту, тобто іноземній. Позичальник зобов'язаний здійснювати сплату інших комісій, пені та штрафів в національній валюті України (по офіційному курсу НБУ на день сплати - для кредитів в іноземній валюті).

Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов'язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.

Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання.

Відповідно статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, але надання кредитних грошей та прийом платежів мають здійснюватись у національній валюті - гривні.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях. В іноземній валюті можуть визначатися ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) за наявності згоди сторін.

Спірний договір не являється зовнішньоекономічним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України та ст. 7 Господарського Кодексу є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді не відновлювальної кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статі 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку, цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п. п. "в" та "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

За спірним кредитним договором, жодна із сторін не отримувала індивідуальної ліцензії.

Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету та не робить укладений кредитний договір законним.

Крім того, на день укладання кредитного договору іноземний курс валюти становив = 5,05 грн., на день подачі позову - 1 долар США= 7,9258 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку необхідно сплачувати позивачу за зустрічним позовом, в зв'язку із чим значно погіршився його фінансовий стан.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг.

Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного договору в частині погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США (п. 2.4 Договору-2), що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону банк покладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на позичальника за кредитним договором, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання банком долара США, як предмету кредитування, є внесення в кредитний договір пункту, що значно погіршує становища позичальника порівняно з банком в разі настання певних подій.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою правління НБУ № 483 від 14.10.2004р. (далі - Положення № 483), використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Фактично в даному випадку ініціатором та отримувачем за валютною операцією по спірному договору є позивач за зустрічним позовом, що підтверджується заявою на отримання кредиту, з якої чітко вбачається, що ініціатором валютної операції був саме позивач за зустрічним позовом, та що підтверджується вказівкою на цей факт у пункті 2.1 Договору-2.

Відповідно до пункту 1.4 Положення № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді невідновлювальноі кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом) за своєю правовою природою є валютною операцією, отримувачем за якою є позичальник.

Враховуючи, що ініціатором та отримувачем за валютною операцією є позичальник, то пунктом 1.5 Положення № 483 сторони кредитного договору зобов'язані отримати індивідуальну ліцензію на здійснення зазначеної валютної операції. За спірним кредитним договором, жодна із сторін не отримувала індивідуальної ліцензії на здійснення зазначеної валютної операції, а тому такий договір укладено з порушенням чинного законодавства України.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними" правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідального дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 Цивільного кодексу України є оспорюваним і може бути визнаний судом недійсним.

Оскільки спірний договір суперечить вказаним вище нормам ЦК України, ГК України, законам та іншим актам цивільного законодавства України, він є недійсним.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Позивач на виконання цього правочину отримав від банку 70000,00 дол. США, що на день отримання становило 339486,00 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ на 04.07.2008р. 1 долар США = 4,8498 грн.

ПАТ "Укрсоцбанк" на виконання цього правочину отримав від Позичальника 13178.07 доларів США, що становить 87681,93 грн., виходячи з офіційних курсів НБУ на дні отримання.

Шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог різниця між отриманим позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом за спірним кредитним договором становить 251804,07 грн.

Всі розрахунки зведені в додаток до зустрічного позову: „Розрахунок різниці взаємозаліком в національній валюті України між сумою кредиту і сумою погашення за Кредитним договором № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008р., який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у главі 49 не передбачено інших наслідків визнання недійсним основного зобов'язання забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання (ч. 2 ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України).

Відповідно до ст. 593 право застави припиняється припиненням зобов'язання, забезпеченого заставою. Згідно ч. 2 ст. 593 ЦК України у разі припинення застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані, а згідно ч. З цієї ж правової норми у разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

За таких обставин, при визнанні недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008р., в забезпечення виконання позивачем обов'язків за яким було укладено договір іпотеки № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008р., останній підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем за зустрічним позовом не доведено суду факт видачі ПФ "Квант" кредиту в іноземній валюті саме для розрахунку з нерезидентом - австрійською фірмою, за договором купівлі-продажу №09-010-К від 23.06.2008 року (копію договору долучено до справи 20.08.2010 року). Також Банком не доведено суду правову природу походження та знаходження у відповідача за зустрічним позовом самого договору купівлі-продажу №09-010-К від 23.06.2008 року.

З рахуванням викладеного, суд не приймає в якості належного доказу своєї позиції по справі відповідача за зустрічним позовом наданий останнім до матеріалів справи договір купівлі-продажу №09-010-К від 23.06.2008 року, укладений між ПФ "Квант" та австрійською фірмою для придбання обладнання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права або інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним, відновлення становища, що існувало до порушення, та примусове виконання зобов'язання в натурі.

Враховуючи викладене, суд вважає первісним позов нормативно не обґрунтованим не підтвердженим наданими до матеріалів справи документами та таким, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позов вважає нормативно обґрунтованим, підтвердженим наданими до матеріалів справи документами та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,12, 22, 25, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Замінити позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії на його правонаступника ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака,29, код 00039019, к/р 32008152402 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024).

2. Прийняти до розгляду уточнення позовних вимог за первісним позовом від 20.08.2010 року.

3. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

4. Зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати кредитний договір на відкриття не відновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті №830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року, укладений між ПФ "Квант" (61136, м. Харків, вул. Командарма Уборевича,38-А, кв.44, код 23920016, п/р 26001830180360 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 351016) та АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії (м. Київ, вул. Ковпака,29, код 00039019, к/р 32008152402 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024), недійсним з моменту його вчинення.

Визнати договір іпотеки №830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008 року, укладений між ПФ "Квант" (61136, м. Харків, вул. Командарма Уборевича,38-А, кв.44, код 23920016, п/р 26001830180360 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 351016) та АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії (м. Київ, вул. Ковпака,29, код 00039019, к/р 32008152402 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024), недійсним.

Зобов’язати ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака,29, код 00039019, к/р 32008152402 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) зняти заборону відчуження предмету іпотеки: нерухомого майна - нежитлових приміщень 5-го поверху№№1,2,2а,3-11 в літері "3-5" загальною площею 288,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, майдан Повстання,7/8 -, що належать ПФ "Квант" (61136, м. Харків, вул. Командарма Уборевича,38-А, кв.44, код 23920016, п/р 26001830180360 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 351016), та виключити вказане нерухоме майно із Державного реєстру іпотек.

Зобов’язати ПАТ "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака,29, код 00039019, к/р 32008152402 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) прийняти від ПФ "Квант" (61136, м. Харків, вул. Командарма Уборевича,38-А, кв.44, код 23920016, п/р 26001830180360 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 351016) суму у розмірі 251804,07 грн.

Стягнути з ПАТ "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака,29, код 00039019, к/р 32008152402 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) на користь ПФ "Квант" (61136, м. Харків, вул. Командарма Уборевича,38-А, кв.44, код 23920016, п/р 26001830180360 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 351016) державне мито у розмірі 340,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

повний текст рішення підписано судом 30.08.2010 року о 17:00.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11018006

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

У зв'язку з тим, що згадані вище норми забороняють надання кредиту в іноземній валюті резиденту України для розрахунків з іншими резидентами України, вони ж забороняють і отримувати такі кредити. Таким чином, законодавством України встановлені обмеження і заборона щодо отримання кредитних коштів в іноземній валюті позичальником (резидентом), який не здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

не устоит наверное в апелляции...

сегодня пришел на заседание по мнимости Альфа банк снова не явился(((

мне помощник знакомый говорит, что в пользу заемщика вынести не можем, вказивка ВСУ...((((

я ему говорю здесь не недействительность, а мнимость,

он говорит, что нужно еще третю особу НБУ залучать, я ему нафига???

он говорит судья так сказала, сказал, что бы быстрее мне самому уточнение подать, и в них залучити третю особу.

какие подводные камни могут быть в том, что я сейчас залучу третю особу НБУ???

Решение абсолютно позитивное

и сумма небольшая и решение позднее

что произошло с Хоз судом?

как он вынес решение в пользу заемщика?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

У зв'язку з тим, що згадані вище норми забороняють надання кредиту в іноземній валюті резиденту України для розрахунків з іншими резидентами України, вони ж забороняють і отримувати такі кредити. Таким чином, законодавством України встановлені обмеження і заборона щодо отримання кредитних коштів в іноземній валюті позичальником (резидентом), який не здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

не устоит наверное в апелляции...

сегодня пришел на заседание по мнимости Альфа банк снова не явился(((

мне помощник знакомый говорит, что в пользу заемщика вынести не можем, вказивка ВСУ...((((

я ему говорю здесь не недействительность, а мнимость,

он говорит, что нужно еще третю особу НБУ залучать, я ему нафига???

он говорит судья так сказала, сказал, что бы быстрее мне самому уточнение подать, и в них залучити третю особу.

какие подводные камни могут быть в том, что я сейчас залучу третю особу НБУ???

Ваш знакомый не может слить эту вказивку ВСУ? или это неофициальная вказивка? Хотелось бы почитать на что ВСУ ссылается, чтобы знать на что опираться.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Ваш знакомый не может слить эту вказивку ВСУ? или это неофициальная вказивка? Хотелось бы почитать на что ВСУ ссылается, чтобы знать на что опираться.

конечно неофициальная :(

не я первый о ней говорю, здесь на форуме об этом говорится с июня, если я не ошибаюсь

а ссылка на сколько мне известно на то, что такая практика уничтожит банковскую систему, поэтому так нельзя(краткая формулировка)

<_<

и тем более, кто официально назовет черное белым???

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах



Так що з цим рішенням далі? вступило в силу чи як?

Изменено пользователем Бонар

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Так що з цим рішенням далі? вступило в силу чи як?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Так що з цим рішенням далі? вступило в силу чи як?

 

Здравствуйте. Вам тяжело пользоваться интернетом? http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12456975

 

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2010 р. Справа № 53/133-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача –Магденко О.О. за дорученням № 02-04/666 від 09.12.2009 року

відповідача –Шебулдаєвої І.В. за дорученням №2 від 16.08.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом вх. № 2835Х/1-32 на рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Київ, в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Харків

до Приватної фірми "Квант", м. Харків

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом Приватної фірми "Квант", м. Харків

до ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", м. Харків

про визнання договорів недійсними та зобов"язання вчинити дії

                     встановила:

 

Публічне акціонерне товариств "Укрсоцбанк" м. Київ, в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, після уточнення якого, просить на задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАБ "Укрсоцбанк" за договором невідновлювальної кредитної лінії №830/27/14-3/15/8-023 від 04 липня 2008 року у розмірі 613658,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення 5-го поверху, №1, №2, №2а, №З-11 в «літері «3-5», загальною площею 288,4 кв.м. що знаходиться за адресою: М.Харків, майдан Повстання, будинок №7/8 та належать ПФ «Квант»на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Олійник Л.М. за реєстровим №4259, право власності на яке зареєстроване в КП ХМБТІ згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.09.2003 року за реєстр. №1449965, виданого 10 вересня 2003 року реєстраційний номер 1691442, номер запису 3822 в книзі 1. Визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 цього Закону, надати ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки. Зобов'язати ПФ „Квант" звільнити займані приміщення, передати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі нежитлових будівель, ключі від предмету іпотеки та податкову накладну. Надати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк" до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметоміпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленнямотриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором. З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк" право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами (т.1 а.с.173).

ПФ "Квант" подало зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати недійсним кредитний Договір на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в

іноземній валюті № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року правочином, недійсним з моменту його вчинення. Визнати недійсним Договір іпотеки № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008 року. Зобов'язати АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії зняти заборону відчуження предмету наступної іпотеки: нерухомого майна - нежитлових приміщень 5- го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літері „3-5" загальною площею 288,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Повстання, буд. № 7/8, - що належить ПФ „Квант", та виключити вказане нерухоме майно із Державного реєстру іпотек. Зобов'язати АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії прийняти від ПФ „Квант" суму у розмірі 251804,07 грн. (т.1 а.с.75-82). 

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено у повному обсязі.

Позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Вказує на те, що господарським судом Харківської області не прийнята до уваги наявність у позивача банківської ліцензії № 5 від 29.12.2001 року, виданої Національним банком України на здійснення операцій, визначених ч.І та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську .діяльність». Банк мав право розміщувати валютні кошти на валютному ринку України відповідно Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 1993 року в межах банківської ліцензії та дозволу Національного банку України. Валютний контроль при виконанні цієї операції не здійснюється. Також зазначає, що твердження відповідача, що він не займався зовнішньоекономічною діяльністю не відповідає дійсності, оскільки у відповідача наявні валютні рахунки та договори з австрійською фірмою. Але по вказаному кредиту зовнішньоекономічні розрахунки не проводились та функції агента валютного контролю не здійснювались.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що позивач не мав права видавати кредит в валюті у зв’язку з тим, що у нього була відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п. п. "в" та "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

За спірним кредитним договором, жодна із сторін не отримувала індивідуальної ліцензії.

Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету та не робить укладений кредитний договір законним.

З цих підстав господарський суд дійшов висновку про те, що Кредитний договір № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року суперечить нормам ЦК УкраїниГК України, законам та іншим актам цивільного законодавства України, у зв’язку з чим є недійсним, а при визнанні недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року, в забезпечення виконання позивачем обов'язків за яким було укладено Договір іпотеки № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008 року, останній підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України.

На підставі наведеного, господарський суд відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний позов.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

12.10.2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії (кредитор) та ПФ "Квант" (позивальник) укладено Договір кредиту № 830/27/14-3/15/7-035 (т.1 а.с.8-10).

Відповідно до п.1.1. Договору кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 91800,00 грн. із сплатою 15% річних, щомісячним погашенням рівними частками 2550,00 грн. з кінцевим терміном погашення 05.10.2010 року.

На виконання п.1.3.1 вказаного кредитного Договору між АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії (іпотекодержатель) та ПФ "Квант" (іпотекодавець) 12.10.2007 року укладено Іпотечний договір № 830/27/14-3/29/7-076 (т.1 а.с.26-27).

Відповідно до п.1.1. Іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов’язань за Договором кредиту № 830/27/14-3/15/7-035 від 12.10.2007 року (основне зобов’язання) наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літері „3-5" загальною площею 288,4 кв.м, вартістю за погодженням сторін 262600,00 грн., що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Повстання, буд. № 7/8 та належить іпотекодавцю ПФ „Квант" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення ід 08.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу олійник Л.М. за реєстром № 4259, право власності на яке зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»за № 1449965 від 10.09.2003 року.

В уточненнях до позовної заяви позивач зазначив, що за Договором кредиту № 830/27/14-3/15/7-035 від 12.10.2007 року заборгованість відповідачем погашена в повному обсязі 18.08.2010 року, у зв’язку з чим позивач за первісним позовом змінив позовні вимоги (т.1 а.с.173).

З матеріалів справи також вбачається, що 04.07.2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії (кредитор) та ПФ "Квант" (позивальник) укладений Договір невідновлюваної кредитної лінії № 830/27/14-3/15/8-023 (т.1 а.с.13-15).

Відповідно до п.1.1. Договору кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно п.1.1.1 Договору надання буде здійснюватись окремими частиніми зі сплатою 14 % річних за кредитом та комісії, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього Договору, який є невід’ємною складовою частиною цього Договору, з досягненням максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 70000,00 доларів США.

У п.1.1.2 Договору сторони узгодили, що повернення кредиту буде здійснюватись рівними частинами, періодично –до 03 числа кожного місяця, в сумі 584,00 долари США, починаючи з 03 серпня 2008 року та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом в сумі 504,00 долари США не пізніше 03 липня 2018 року на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.4.1 Договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань перед кредитором за цим Договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, к кредитор укладає з позичальником: договір наступної іпотеки нежитлового приміщення нежитлові приміщення 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літері „3-5" загальною площею 288,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Повстання, буд. № 7/8 заставною вартістю 980338,59 грн., що в еквіваленті складає 202140,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього Договору.

Згідно п.3.3.5 Договору позичальник зобов’язаний повертати кредитору в повному обсязі кредит в строки, встановлені в п.п. 1.1.2, 3.3.14 цього Договору.

У п. 3.3.14 Договору зазначено, що позичальник зобов’язаний на вимогу кредитора у випадках, передбачених п.п. 2.12.3, 3.2.2.2, 3.2.8, 3.2.9, 5.4 цього Договору достроково протягом 30 календарних днів після вручення кредитором письмової вимоги позичальнику, повернути кредит, сплатити проценти, а також можливу неустойку (пеню, штраф).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог п.п. 1.4, 1.4.1 Договору невідновлюваної кредитної лінії № 830/27/14-3/15/8-023 між АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії (іпотекодержатель) та ПФ "Квант" (іпотекодавець) 04.07.2008 року укладений Іпотечний договір № 830/27/14-3/29/8-053 (т.1 а.с.22).

Відповідно до п.1.1 Договору іпотекодавець передає в наступну іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов’язань за Договором невідновлюваної кредитної лінії № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літері „3-5" загальною площею 288,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Повстання, буд. № 7/8 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. 08 липня 2003 року за реєстром № 4259, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 вересня 2003 року, право власності на яке зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»згідно витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №1449965, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»10 вересня 2003 року реєстраційний номер 1691442, номер запису 3822 в книзі 1.

Згідно з п.1.2 Договору заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 980338,59 грн., що в еквіваленті складає 202140,00 доларів США, за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього Договору.

У п.1.4.1 Договору сторони визначили, що повернення кредиту в межах загального ліміту що дорівнює 70000,00 доларів США буде здійснюватись рівними частинами, періодично –до 03 числа кожного місяця, в сумі 583,00 долари США, починаючи з 03 серпня 2008 року та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом в сумі 504,00 долари США не пізніше 03 липня 2018 року на умовах передбачених Договором, яким обумовлене основне зобов’язання.

У п.1.6 Договору зазначено, що іпотекодавець гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, крім заборони на відчуження, що накладена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. під реєстровим № 120 відповідно з Іпотечним договором № 830/27/14-3/29/7-076 від 12.10.2007 року.

Відповідно до п.п. 2.4.3, 2.4.4 Договору іпотекодавець має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов’язків, встановлених п.п. 2.1.1 –2.1.12 цього Договору, вимагати дострокового виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, а у разі його невиконання –задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У п. 2.4.7 Договору сторони узгодили, що іпотекодавець має право у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема Законів України «Про іпотеку», «;Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», тощо.

Згідно з п.п.4.6.1, 4.7 Договору іпотекодавець за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки за підставі рішення суду. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду.

З меморіального валютного ордеру №1 від 10 липня 2008 року вбачається, що позивачем на виконання Договору № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року надано відповідачу валютні кошти у розмірі 70000,00 доларі США (т.1 а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що у 18.01.2010 року позивач направив на адресу відповідача Повідомлення № 1141-01/96-284 про невиконання основного зобов’язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки –нежитлові приміщення у м.Харкові, м-н Повстання,7/8, з якого вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору кредиту були порушені строки повернення кредитної заборгованості, зазначені у п. 1.1.1. Відповідно до п.п.3.2.6..Кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту. У зв'язку з зазначеним та відповідно п.3.3.14. кредитного договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно цього, виникло зобов'язання щодо повного дострокового погашення кредиту та сплати відсотків за фактичний час користування кредитом, а також нараховані штрафні санкції. Заборгованість перед Банком складає: строкова заборгованість за кредитом - 60656,00 доларів США , прострочена заборгованість за кредитом - 3919,00 доларів США, строкова заборгованість за відсотками - 12916,67 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 778,49 доларів США, пеня - 3917,03 гривень. В листі також зазначено, що Банк вимагає терміново погасити існуючу заборгованість, у разі невиконання цієї вимоги Банком буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки яка відповідно ст. 33 ЗУ „Про іпотеку" та ст. 4 Договорів іпотеки здійснюється за вибором Банку в один із наступних способів: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (т.1 а.с.39).

30.11.2009 року позивач направив на адресу відповідача Лист-претензію № 271/4-9-19/75446 в якій зазначив, що заборгованість станом на 30.11.2009 року складає:

1.          згідно Договору невідновлювальної кредитної лінії 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 р, прострочена заборгованість за тілом кредиту: 3919,00 доларів США. за простроченими відсотками 3244,64 доларів США, та прострочена комісія 428,42 гривень. Строкова заборгованість складає 60656,00 доларів США ( за тілом кредиту) та нараховані відсотки 778,49 доларів США, нарахована комісія 215,28 грн. станом на 30.11.2009 року. Пеня 3971,03 грн.

2.          згідно Договору невідновлювальної кредитної лінії 830/27/14-3/15/7-051 від 14.12.2007 р., прострочена заборгованість за тілом кредиту: 7484,04 гривень, за простроченими відсотками 4619,55 гривень та прострочена комісія 1252,40 гривень Строкова заборгованість складає 177155,00 грн. та строкові відсотки нараховані станом на 30.11.2009 року - 2384,92 грн. та нарахована комісія 615,47 грн.,

Згідно Договору невідновлювальної кредитної лінії 830/27/14-3/15/7-035 від 12.10.2007 р., прострочена заборгованість за тілом кредиту: 5100,00 гривень, за простроченими відсотками 836,2 гривень та прострочена комісія 224,68 гривень. Строкова заборгованість заборгованість складає 28050,00 гривень та строкові відсотки нараховані станом на 30.11.2009 року - 428,20 грн, та нарахована комісія 112,49грн.

Відповідно до умов Договорів „Кредитор має право у разі порушення позичальником зобов'язань що до погашення відсотків та комісій в строки, встановлені Договором кредиту, за письмовим повідомлення»Кредитора до Позичальника, в односторонньому порядку розірвати цей Договір, що має наслідком дострокове, протягом ЗО (тридцяти) календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора, виконання Позичальникам всіх своїх зобов'язань за Договором, а саме: повернення Кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей Договір вважається розірваним. В той же час, у разі усунення з боку Позичальника всіх порушень умов цього Договору, положення про його розірвання втрачає чинність."

Відповідача попереджено, що у разі неповернення зазначеної кредитної заборгованості у повному обсязі, протягом 30 днів з моменту отримання цього листа, до нього будуть застосовані заходи примусового стягнення боргу у судовому порядку. З метою уникнення примусового стягнення заборгованості зі сплатою держмита, судових витрат та витрат виконавчої служби за його рахунок, Банк просить терміново погасити залишок заборгованості за кредитом та процентами. Також у разі якщо порушення не буде усунуте протягом ЗО(тридцяти) днів, керуючись статтею 40 ЗУ „Про іпотеку" пропонується добровільно звільнити нежитлові приміщення та передати банку з метою їх подальшої реалізації (т.1 а.с.40).

Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 590 Цивільного кодексу України передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено права іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2.4.3 Договору іпотеки сторони узгодили, що іпотекодавець має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 34 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що рішенням суду предмет іпотеки може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Для реалізації вказаного права управління у позивача за первісним позовом виникає необхідність у отриманні правовстановлюючих документів на нерухомість, що складає предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У ст. 41 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.

Відповідно до ст. 62-1 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.

Умовами п. 2.4.7 Договору сторони узгодили, що іпотекодавець має право у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема Законів України «Про іпотеку», «;Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», тощо.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем до матеріалів справи надані відповідні розрахунки сум заявлених до стягнення за визначений період ( т.1 а.с.20, 126, 173).

Відповідачем в обґрунтування заявлених заперечень, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надані контррозрахунки та не зазначено, яку саме частину наданих розрахунків він заперечує і з яких підстав.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає надані Банком розрахунки заборгованості за Кредитним договором № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року обґрунтованими.

Таким чином За договором невідновлювальної кредитної лінії № 830/27/14- 3/15/8-023 від 04.07.2008 року складає :

-          поточна заборгованість за кредитом 55400,00 дол. США, що становить за курсом НБУ 439089,32 гривень.

-          прострочена заборгованість за кредитом 9175,00 дол.США що становить за курсом НБУ 72719,22 гривень.

-          поточна заборгованість за відсотками 351,57 дол.США, що становить за курсом НБУ 2786,47 гривень

-          прострочена заборгованість за відсотками 10100,37 дол.США, що становить за курсом НБУ 80053,51 гривень.

- поточна заборгованість за комісією - 84,92 гривні - прострочена заборгованість за комісією 212,40

-          пеня по простроченому кредиту та відсоткам 18712,16 гривень.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічної позовної заяви, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України зазначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України проголошує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.2009 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем за зустрічним позовом, Договір на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в

іноземній валюті № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року та Договір іпотеки № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008 року укладені сторонами та підписані уповноваженими на те представниками сторін з дотриманням та у відповідності до ст.ст.626627628638 Цивільного кодексу України, без будь-яких застережень з боку позивача за зустрічним позовом стосовно умов, на яких вони укладались. 

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному закономпорядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач за зустрічним позовом ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не надав доказів невідповідності Договору на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року та Договору іпотеки № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008 року вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.

Також позивач за зустрічним позовом не надав доказів нав’язування йому умов договорів, порушення його вільного волевиявлення та невідповідності договорів моральним засадам суспільства.

Позивач за зустрічним позовом з власної ініціативи звернувся до Банку з письмовою заявою про видачу йому кредиту саме в валюті (т.2 а.с.11,12).

Що стосується посилання позивача за зустрічним позовом на фінансову кризу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У п.4 ч.1 ст. 44 Господарського кодексу України зазначено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку , що складнощі, які виникли у позивача за зустрічним позовом із виконанням спірного кредитного договору є його підприємницьким ризиком.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено факт збігу тяжких для нього обставин і наявність їх безпосереднього зв’язку із його волевиявленням укласти кредитний договір на вкрай невигідних для нього умовах.

Стосовно посилання позивача за зустрічним позовом на порушення ст. 198 Господарського кодексу України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” щодо відсутності індивідуальної ліцензії в жодної із сторін правочину валютного договору, оскільки в договорі зобов’язання виражені в іноземній валюті –доларах США колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов’язання учасників господарських правовідносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань в іноземній валюті, здійснюються відповідно до закону.

Відповідно до п. "в" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством України.

Чинне законодавство України не встановлює будь-яких обмежень щодо граничних розмірів сум та термінів повернення кредитів в іноземній валюті, тому здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач за зустрічним позовом має банківську ліцензію № 5 від 29.12.2001 року, видану Національним банком України на здійснення операцій, визначених п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також дозвіл № 5-1 зареєстрований Національним банком України 27.09.1991 року за №3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та 4 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», які надають право на здійснення валютних операцій (т.1 а.с.188,189).

Що, стосується права відповідача за зустрічним позовом на проведення розрахунків в іноземній валюті, то згідно пункту 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Зважаючи на той факт, що відповідач за зустрічним позовом має генеральну ліцензію Національного банку України, то він не був зобов'язаний отримувати індивідуальну ліцензію на здійснення розрахунків.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що під час укладення оспорюваних договорів, сторонами були дотримані норми цивільного законодавства щодо проведення розрахунків, що свідчить про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на порушення порядку здійснення валютних операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зустрічний позов необґрунтований, не підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року скасуванню з прийняттям нового рішення, про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 4999, п.2 ч.1 ст.103, п.1,4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу позивача за первісним позовом задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року у справі № 53/133-10 скасувати та прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити.

На задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАБ "Укрсоцбанк" за Договором невідновлювальної кредитної лінії №830/27/14-3/15/8-023 від 04 липня 2008 року у розмірі 613658,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення 5-го поверху, №1, №2, №2а, №З-11 в «літері «3-5», загальною площею 288,4 кв.м. що знаходиться за адресою: М.Харків, майдан Повстання, будинок №7/8 та належать ПФ «Квант»на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Олійник Л.М. за реєстровим №4259, право власності на яке зареєстроване в КП ХМБТІ згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.09.2003 року за реєстр. №1449965, виданого 10 вересня 2003 року реєстраційний номер 1691442, номер запису 3822 в книзі 1.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Надати ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки.

Зобов'язати ПФ „Квант" звільнити займані приміщення, передати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі нежитлових будівель, ключі від предмету іпотеки та податкову накладну.

Надати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк" до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичнимиособами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором.

З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк"право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ПФ "Квант" (61136, м. Харків, вул. Командарма Уборевича,38-А, кв.44, код 23920016, п/р 26001830180360 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь ПАТ "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака,29, код 00039019, к/р 32008152402 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) державне мито у розмірі 9462,92 грн. та 278,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

суддя Івакіна В.О.

суддя Черленяк М.І.

Постанову підписано 15.11.2010 року

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Так що з цим рішенням далі? вступило в силу чи як?

 

Здравствуйте. Вам тяжело пользоваться интернетом? http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12456975

 

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2010 р. Справа № 53/133-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача –Магденко О.О. за дорученням № 02-04/666 від 09.12.2009 року

відповідача –Шебулдаєвої І.В. за дорученням №2 від 16.08.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом вх. № 2835Х/1-32 на рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Київ, в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Харків

до Приватної фірми "Квант", м. Харків

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом Приватної фірми "Квант", м. Харків

до ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", м. Харків

про визнання договорів недійсними та зобов"язання вчинити дії

                     встановила:

 

Публічне акціонерне товариств "Укрсоцбанк" м. Київ, в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, після уточнення якого, просить на задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАБ "Укрсоцбанк" за договором невідновлювальної кредитної лінії №830/27/14-3/15/8-023 від 04 липня 2008 року у розмірі 613658,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення 5-го поверху, №1, №2, №2а, №З-11 в «літері «3-5», загальною площею 288,4 кв.м. що знаходиться за адресою: М.Харків, майдан Повстання, будинок №7/8 та належать ПФ «Квант»на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Олійник Л.М. за реєстровим №4259, право власності на яке зареєстроване в КП ХМБТІ згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.09.2003 року за реєстр. №1449965, виданого 10 вересня 2003 року реєстраційний номер 1691442, номер запису 3822 в книзі 1. Визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 цього Закону, надати ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки. Зобов'язати ПФ „Квант" звільнити займані приміщення, передати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі нежитлових будівель, ключі від предмету іпотеки та податкову накладну. Надати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк" до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметоміпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленнямотриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором. З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк" право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами (т.1 а.с.173).

ПФ "Квант" подало зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати недійсним кредитний Договір на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в

іноземній валюті № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року правочином, недійсним з моменту його вчинення. Визнати недійсним Договір іпотеки № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008 року. Зобов'язати АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії зняти заборону відчуження предмету наступної іпотеки: нерухомого майна - нежитлових приміщень 5- го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літері „3-5" загальною площею 288,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Повстання, буд. № 7/8, - що належить ПФ „Квант", та виключити вказане нерухоме майно із Державного реєстру іпотек. Зобов'язати АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії прийняти від ПФ „Квант" суму у розмірі 251804,07 грн. (т.1 а.с.75-82). 

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено у повному обсязі.

Позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Вказує на те, що господарським судом Харківської області не прийнята до уваги наявність у позивача банківської ліцензії № 5 від 29.12.2001 року, виданої Національним банком України на здійснення операцій, визначених ч.І та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську .діяльність». Банк мав право розміщувати валютні кошти на валютному ринку України відповідно Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 1993 року в межах банківської ліцензії та дозволу Національного банку України. Валютний контроль при виконанні цієї операції не здійснюється. Також зазначає, що твердження відповідача, що він не займався зовнішньоекономічною діяльністю не відповідає дійсності, оскільки у відповідача наявні валютні рахунки та договори з австрійською фірмою. Але по вказаному кредиту зовнішньоекономічні розрахунки не проводились та функції агента валютного контролю не здійснювались.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що позивач не мав права видавати кредит в валюті у зв’язку з тим, що у нього була відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п. п. "в" та "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

За спірним кредитним договором, жодна із сторін не отримувала індивідуальної ліцензії.

Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету та не робить укладений кредитний договір законним.

З цих підстав господарський суд дійшов висновку про те, що Кредитний договір № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року суперечить нормам ЦК УкраїниГК України, законам та іншим актам цивільного законодавства України, у зв’язку з чим є недійсним, а при визнанні недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року, в забезпечення виконання позивачем обов'язків за яким було укладено Договір іпотеки № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008 року, останній підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України.

На підставі наведеного, господарський суд відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний позов.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

12.10.2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії (кредитор) та ПФ "Квант" (позивальник) укладено Договір кредиту № 830/27/14-3/15/7-035 (т.1 а.с.8-10).

Відповідно до п.1.1. Договору кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 91800,00 грн. із сплатою 15% річних, щомісячним погашенням рівними частками 2550,00 грн. з кінцевим терміном погашення 05.10.2010 року.

На виконання п.1.3.1 вказаного кредитного Договору між АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії (іпотекодержатель) та ПФ "Квант" (іпотекодавець) 12.10.2007 року укладено Іпотечний договір № 830/27/14-3/29/7-076 (т.1 а.с.26-27).

Відповідно до п.1.1. Іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов’язань за Договором кредиту № 830/27/14-3/15/7-035 від 12.10.2007 року (основне зобов’язання) наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літері „3-5" загальною площею 288,4 кв.м, вартістю за погодженням сторін 262600,00 грн., що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Повстання, буд. № 7/8 та належить іпотекодавцю ПФ „Квант" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення ід 08.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу олійник Л.М. за реєстром № 4259, право власності на яке зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»за № 1449965 від 10.09.2003 року.

В уточненнях до позовної заяви позивач зазначив, що за Договором кредиту № 830/27/14-3/15/7-035 від 12.10.2007 року заборгованість відповідачем погашена в повному обсязі 18.08.2010 року, у зв’язку з чим позивач за первісним позовом змінив позовні вимоги (т.1 а.с.173).

З матеріалів справи також вбачається, що 04.07.2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії (кредитор) та ПФ "Квант" (позивальник) укладений Договір невідновлюваної кредитної лінії № 830/27/14-3/15/8-023 (т.1 а.с.13-15).

Відповідно до п.1.1. Договору кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно п.1.1.1 Договору надання буде здійснюватись окремими частиніми зі сплатою 14 % річних за кредитом та комісії, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього Договору, який є невід’ємною складовою частиною цього Договору, з досягненням максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 70000,00 доларів США.

У п.1.1.2 Договору сторони узгодили, що повернення кредиту буде здійснюватись рівними частинами, періодично –до 03 числа кожного місяця, в сумі 584,00 долари США, починаючи з 03 серпня 2008 року та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом в сумі 504,00 долари США не пізніше 03 липня 2018 року на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.4.1 Договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань перед кредитором за цим Договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, к кредитор укладає з позичальником: договір наступної іпотеки нежитлового приміщення нежитлові приміщення 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літері „3-5" загальною площею 288,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Повстання, буд. № 7/8 заставною вартістю 980338,59 грн., що в еквіваленті складає 202140,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього Договору.

Згідно п.3.3.5 Договору позичальник зобов’язаний повертати кредитору в повному обсязі кредит в строки, встановлені в п.п. 1.1.2, 3.3.14 цього Договору.

У п. 3.3.14 Договору зазначено, що позичальник зобов’язаний на вимогу кредитора у випадках, передбачених п.п. 2.12.3, 3.2.2.2, 3.2.8, 3.2.9, 5.4 цього Договору достроково протягом 30 календарних днів після вручення кредитором письмової вимоги позичальнику, повернути кредит, сплатити проценти, а також можливу неустойку (пеню, штраф).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог п.п. 1.4, 1.4.1 Договору невідновлюваної кредитної лінії № 830/27/14-3/15/8-023 між АКБ СР "Укрсоцбанк" у особі Харківської обласної філії (іпотекодержатель) та ПФ "Квант" (іпотекодавець) 04.07.2008 року укладений Іпотечний договір № 830/27/14-3/29/8-053 (т.1 а.с.22).

Відповідно до п.1.1 Договору іпотекодавець передає в наступну іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов’язань за Договором невідновлюваної кредитної лінії № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 5-го поверху №№ 1, 2, 2а, 3-11 в літері „3-5" загальною площею 288,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Повстання, буд. № 7/8 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. 08 липня 2003 року за реєстром № 4259, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 вересня 2003 року, право власності на яке зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»згідно витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №1449965, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»10 вересня 2003 року реєстраційний номер 1691442, номер запису 3822 в книзі 1.

Згідно з п.1.2 Договору заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 980338,59 грн., що в еквіваленті складає 202140,00 доларів США, за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього Договору.

У п.1.4.1 Договору сторони визначили, що повернення кредиту в межах загального ліміту що дорівнює 70000,00 доларів США буде здійснюватись рівними частинами, періодично –до 03 числа кожного місяця, в сумі 583,00 долари США, починаючи з 03 серпня 2008 року та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом в сумі 504,00 долари США не пізніше 03 липня 2018 року на умовах передбачених Договором, яким обумовлене основне зобов’язання.

У п.1.6 Договору зазначено, що іпотекодавець гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, крім заборони на відчуження, що накладена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К.Б. під реєстровим № 120 відповідно з Іпотечним договором № 830/27/14-3/29/7-076 від 12.10.2007 року.

Відповідно до п.п. 2.4.3, 2.4.4 Договору іпотекодавець має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов’язків, встановлених п.п. 2.1.1 –2.1.12 цього Договору, вимагати дострокового виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, а у разі його невиконання –задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У п. 2.4.7 Договору сторони узгодили, що іпотекодавець має право у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема Законів України «Про іпотеку», «;Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», тощо.

Згідно з п.п.4.6.1, 4.7 Договору іпотекодавець за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки за підставі рішення суду. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду.

З меморіального валютного ордеру №1 від 10 липня 2008 року вбачається, що позивачем на виконання Договору № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року надано відповідачу валютні кошти у розмірі 70000,00 доларі США (т.1 а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що у 18.01.2010 року позивач направив на адресу відповідача Повідомлення № 1141-01/96-284 про невиконання основного зобов’язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки –нежитлові приміщення у м.Харкові, м-н Повстання,7/8, з якого вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору кредиту були порушені строки повернення кредитної заборгованості, зазначені у п. 1.1.1. Відповідно до п.п.3.2.6..Кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту. У зв'язку з зазначеним та відповідно п.3.3.14. кредитного договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно цього, виникло зобов'язання щодо повного дострокового погашення кредиту та сплати відсотків за фактичний час користування кредитом, а також нараховані штрафні санкції. Заборгованість перед Банком складає: строкова заборгованість за кредитом - 60656,00 доларів США , прострочена заборгованість за кредитом - 3919,00 доларів США, строкова заборгованість за відсотками - 12916,67 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 778,49 доларів США, пеня - 3917,03 гривень. В листі також зазначено, що Банк вимагає терміново погасити існуючу заборгованість, у разі невиконання цієї вимоги Банком буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки яка відповідно ст. 33 ЗУ „Про іпотеку" та ст. 4 Договорів іпотеки здійснюється за вибором Банку в один із наступних способів: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (т.1 а.с.39).

30.11.2009 року позивач направив на адресу відповідача Лист-претензію № 271/4-9-19/75446 в якій зазначив, що заборгованість станом на 30.11.2009 року складає:

1.          згідно Договору невідновлювальної кредитної лінії 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 р, прострочена заборгованість за тілом кредиту: 3919,00 доларів США. за простроченими відсотками 3244,64 доларів США, та прострочена комісія 428,42 гривень. Строкова заборгованість складає 60656,00 доларів США ( за тілом кредиту) та нараховані відсотки 778,49 доларів США, нарахована комісія 215,28 грн. станом на 30.11.2009 року. Пеня 3971,03 грн.

2.          згідно Договору невідновлювальної кредитної лінії 830/27/14-3/15/7-051 від 14.12.2007 р., прострочена заборгованість за тілом кредиту: 7484,04 гривень, за простроченими відсотками 4619,55 гривень та прострочена комісія 1252,40 гривень Строкова заборгованість складає 177155,00 грн. та строкові відсотки нараховані станом на 30.11.2009 року - 2384,92 грн. та нарахована комісія 615,47 грн.,

Згідно Договору невідновлювальної кредитної лінії 830/27/14-3/15/7-035 від 12.10.2007 р., прострочена заборгованість за тілом кредиту: 5100,00 гривень, за простроченими відсотками 836,2 гривень та прострочена комісія 224,68 гривень. Строкова заборгованість заборгованість складає 28050,00 гривень та строкові відсотки нараховані станом на 30.11.2009 року - 428,20 грн, та нарахована комісія 112,49грн.

Відповідно до умов Договорів „Кредитор має право у разі порушення позичальником зобов'язань що до погашення відсотків та комісій в строки, встановлені Договором кредиту, за письмовим повідомлення»Кредитора до Позичальника, в односторонньому порядку розірвати цей Договір, що має наслідком дострокове, протягом ЗО (тридцяти) календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора, виконання Позичальникам всіх своїх зобов'язань за Договором, а саме: повернення Кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей Договір вважається розірваним. В той же час, у разі усунення з боку Позичальника всіх порушень умов цього Договору, положення про його розірвання втрачає чинність."

Відповідача попереджено, що у разі неповернення зазначеної кредитної заборгованості у повному обсязі, протягом 30 днів з моменту отримання цього листа, до нього будуть застосовані заходи примусового стягнення боргу у судовому порядку. З метою уникнення примусового стягнення заборгованості зі сплатою держмита, судових витрат та витрат виконавчої служби за його рахунок, Банк просить терміново погасити залишок заборгованості за кредитом та процентами. Також у разі якщо порушення не буде усунуте протягом ЗО(тридцяти) днів, керуючись статтею 40 ЗУ „Про іпотеку" пропонується добровільно звільнити нежитлові приміщення та передати банку з метою їх подальшої реалізації (т.1 а.с.40).

Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 590 Цивільного кодексу України передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено права іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2.4.3 Договору іпотеки сторони узгодили, що іпотекодавець має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 34 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що рішенням суду предмет іпотеки може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Для реалізації вказаного права управління у позивача за первісним позовом виникає необхідність у отриманні правовстановлюючих документів на нерухомість, що складає предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У ст. 41 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.

Відповідно до ст. 62-1 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.

Умовами п. 2.4.7 Договору сторони узгодили, що іпотекодавець має право у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема Законів України «Про іпотеку», «;Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», тощо.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем до матеріалів справи надані відповідні розрахунки сум заявлених до стягнення за визначений період ( т.1 а.с.20, 126, 173).

Відповідачем в обґрунтування заявлених заперечень, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надані контррозрахунки та не зазначено, яку саме частину наданих розрахунків він заперечує і з яких підстав.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає надані Банком розрахунки заборгованості за Кредитним договором № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року обґрунтованими.

Таким чином За договором невідновлювальної кредитної лінії № 830/27/14- 3/15/8-023 від 04.07.2008 року складає :

-          поточна заборгованість за кредитом 55400,00 дол. США, що становить за курсом НБУ 439089,32 гривень.

-          прострочена заборгованість за кредитом 9175,00 дол.США що становить за курсом НБУ 72719,22 гривень.

-          поточна заборгованість за відсотками 351,57 дол.США, що становить за курсом НБУ 2786,47 гривень

-          прострочена заборгованість за відсотками 10100,37 дол.США, що становить за курсом НБУ 80053,51 гривень.

- поточна заборгованість за комісією - 84,92 гривні - прострочена заборгованість за комісією 212,40

-          пеня по простроченому кредиту та відсоткам 18712,16 гривень.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічної позовної заяви, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України зазначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України проголошує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.2009 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем за зустрічним позовом, Договір на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в

іноземній валюті № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року та Договір іпотеки № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008 року укладені сторонами та підписані уповноваженими на те представниками сторін з дотриманням та у відповідності до ст.ст.626627628638 Цивільного кодексу України, без будь-яких застережень з боку позивача за зустрічним позовом стосовно умов, на яких вони укладались. 

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному закономпорядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач за зустрічним позовом ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не надав доказів невідповідності Договору на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 830/27/14-3/15/8-023 від 04.07.2008 року та Договору іпотеки № 830/27/14-3/29/8-053 від 04.07.2008 року вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.

Також позивач за зустрічним позовом не надав доказів нав’язування йому умов договорів, порушення його вільного волевиявлення та невідповідності договорів моральним засадам суспільства.

Позивач за зустрічним позовом з власної ініціативи звернувся до Банку з письмовою заявою про видачу йому кредиту саме в валюті (т.2 а.с.11,12).

Що стосується посилання позивача за зустрічним позовом на фінансову кризу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У п.4 ч.1 ст. 44 Господарського кодексу України зазначено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку , що складнощі, які виникли у позивача за зустрічним позовом із виконанням спірного кредитного договору є його підприємницьким ризиком.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено факт збігу тяжких для нього обставин і наявність їх безпосереднього зв’язку із його волевиявленням укласти кредитний договір на вкрай невигідних для нього умовах.

Стосовно посилання позивача за зустрічним позовом на порушення ст. 198 Господарського кодексу України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” щодо відсутності індивідуальної ліцензії в жодної із сторін правочину валютного договору, оскільки в договорі зобов’язання виражені в іноземній валюті –доларах США колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов’язання учасників господарських правовідносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань в іноземній валюті, здійснюються відповідно до закону.

Відповідно до п. "в" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством України.

Чинне законодавство України не встановлює будь-яких обмежень щодо граничних розмірів сум та термінів повернення кредитів в іноземній валюті, тому здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач за зустрічним позовом має банківську ліцензію № 5 від 29.12.2001 року, видану Національним банком України на здійснення операцій, визначених п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також дозвіл № 5-1 зареєстрований Національним банком України 27.09.1991 року за №3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та 4 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», які надають право на здійснення валютних операцій (т.1 а.с.188,189).

Що, стосується права відповідача за зустрічним позовом на проведення розрахунків в іноземній валюті, то згідно пункту 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Зважаючи на той факт, що відповідач за зустрічним позовом має генеральну ліцензію Національного банку України, то він не був зобов'язаний отримувати індивідуальну ліцензію на здійснення розрахунків.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що під час укладення оспорюваних договорів, сторонами були дотримані норми цивільного законодавства щодо проведення розрахунків, що свідчить про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на порушення порядку здійснення валютних операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зустрічний позов необґрунтований, не підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року скасуванню з прийняттям нового рішення, про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 4999, п.2 ч.1 ст.103, п.1,4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу позивача за первісним позовом задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року у справі № 53/133-10 скасувати та прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити.

На задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАБ "Укрсоцбанк" за Договором невідновлювальної кредитної лінії №830/27/14-3/15/8-023 від 04 липня 2008 року у розмірі 613658,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення 5-го поверху, №1, №2, №2а, №З-11 в «літері «3-5», загальною площею 288,4 кв.м. що знаходиться за адресою: М.Харків, майдан Повстання, будинок №7/8 та належать ПФ «Квант»на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Олійник Л.М. за реєстровим №4259, право власності на яке зареєстроване в КП ХМБТІ згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.09.2003 року за реєстр. №1449965, виданого 10 вересня 2003 року реєстраційний номер 1691442, номер запису 3822 в книзі 1.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Надати ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки.

Зобов'язати ПФ „Квант" звільнити займані приміщення, передати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі нежитлових будівель, ключі від предмету іпотеки та податкову накладну.

Надати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк" до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичнимиособами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором.

З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк"право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ПФ "Квант" (61136, м. Харків, вул. Командарма Уборевича,38-А, кв.44, код 23920016, п/р 26001830180360 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь ПАТ "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака,29, код 00039019, к/р 32008152402 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) державне мито у розмірі 9462,92 грн. та 278,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

суддя Івакіна В.О.

суддя Черленяк М.І.

Постанову підписано 15.11.2010 року

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Создайте аккаунт или авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий

Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи

Создать аккаунт

Зарегистрировать новый аккаунт в нашем сообществе. Это несложно!

Зарегистрировать новый аккаунт

Войти

Есть аккаунт? Войти.

Войти

  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения