Новое Мега-решение в пользу Банка

[nameless]

2-3105/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі Данковській С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Запорізького регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2010 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому зазначають, що 15.05.2008 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір № ZPGMGA0000000001 з ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Запорізького регіонального відділення, згідно якого він отримав кредит у розмірі 43 925, 00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25 % щомісячно, тобто 15 % річних.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 року, згідно якого позивачі надали в іпотеку нерухоме майно – квартиру 130/1 в будинку 12 по вул. Мікояна в м. Запоріжжі.

Посилаючись на те, що вважають кредитний договір № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», є недійсним, оскільки договір, укладений у валюті, відмінній від гривні, на здійснення операцій з якою відповідач не має відповідної індивідуальної ліцензії, просять суд визнати недійсним кредитний договір № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Запорізького регіонального відділення, визнати недійсним договір іпотеки № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Запорізького регіонального відділення.

В судовому засіданні в судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився – надав заяву про розгляд справи без його участі. В судове засідання надав письмові заперечення, в яких в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що надання Банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої відповідачу НБУ, та не потребує отримання Банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, тому доводи позивачів про обов’язковість отримання банком індивідуальних ліцензій НБУ для здійснення валютних операцій вважає безпідставними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення позивачів, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений необґрунтовано, задоволенню не підлягає на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 15.05.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZPGMGA0000000001, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 43 925,00 доларів США, а останній зобов’язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит і сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором. Сторони домовилися, що процентна ставка складає 15 % річних (а.с. 13-16).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання за договором позивач виконав належним чином, зокрема, видав відповідачу грошові кошти у розмірі 43 925, 00 доларів США, що не оспорюється сторонами. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 року, згідно якого позивачі надали в іпотеку нерухоме майно – квартиру 130/1 в будинку 12 по вул. Мікояна в м. Запоріжжі (а.с. 17-19).

Вирішуючи питання про недійсність укладених кредитного договору та договору іпотеки, суд доходить наступного.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці країни, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Крім того, законодавчі акти, зокрема ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак й не містять заборони на вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті.

Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» також встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок використання іноземної валюти визначається Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні банківського кредиту в іноземній валюті та його погашенні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що здійснюючи кредитування в іноземній валюті за кредитним договором № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 року відповідач керувався чинним законодавством України.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська діяльність – це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит – це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія – це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном "кошти" відповідно до ст. 2 даного Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Частиною 1 ст. 49 цього ж Закону передбачено, що розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.

Також, згідно з п.1 ч. 2 ст. 47 цього Закону, банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Отже, наявність у банку генеральної ліцензії надає йому право на здійснення валютних операцій, за винятком тих, які згідно із п.4 ст. 5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Пунктом 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 № 200 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 за № 656/13923, передбачено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 за № 730/5921, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Отже, пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», передбачено право ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) здійснювати валютні операції, в т.ч. надавати кредити у іноземній валюті фізичним особам, та відповідно вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.

Вищевказане підтверджується також листом Національного банку України від 07.12.2009 № 13-210/7871-22612.

Встановлено, що Національний банк України видав ПАТ КБ «ПриватБанк» банківську ліцензію № 22 від 04.12.2001 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та пп. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями (а.с. 31).

Невід'ємною частиною цієї ліцензії є дозвіл від 04.12.2001 № 22-2 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати ПАТ КБ «ПриватБанк» з валютними цінностями (а.с. 32-33).

Посилання позивачів на неотримання ним індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції та непопередження банку про необхідність її отримання є необґрунтованими.

Відповідно до п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребує така операція, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Встановлено, що на момент укладення кредитного договору та надання (одержання) кредиту законодавством України не було встановлено меж щодо термінів та сум кредитів в іноземній валюті, перевищення яких зобов'язувало отримувати індивідуальні ліцензії на здійснення такої валютної операції.

Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Вищевикладене свідчить про відсутність підстав для отримання індивідуальної ліцензії відповідно до п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Вищевказане підтверджується також листами Національного банку України від 29.05.2001 № 28-313/2178 та від 07.12.2009 № 13-210/7871-22612.

Відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребує така операція, як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.11.2004 за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Відповідно до п.1.4 цього Положення, ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення кредитного договору № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 та на час його виконання, ПАТ КБ «ПриватБанк» мав статус уповноваженого банку, мав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, які дозволяли йому, при укладенні цього кредитного договору та його виконанні, використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, при укладенні та виконанні кредитного договору № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 не було порушено чинне законодавство, зокрема положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та Цивільного Кодексу України, а твердження позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України з підстав так чи інакше пов'язаних з тим, що валютою кредитування є долари США, є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Оскільки позивачами ставилося питання про визнання договору іпотеки недійсним з підстав, що він укладений в забезпечення виконання зобов’язань за недійсним кредитним договором, проте оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним, підстави для визнання недійсним договору іпотеки відсутні.

На підставі ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 57, 60, 74, 88, 208-209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 533 ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів після його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.А.Галущенко

Как мы видим, тут очень филигранно всё подвязано к тому, что Банку не нужна индивидуалка, т.к. он имеет право на валютные операции.

Но иск то бы о другом?

Тем немение это решение - НОВЫЙ ВИТОК в развитии вопроса, что-то новенькое в попытках банков содрать с людей больше, чем положенно.

Я думаю нужно срочно накинуться на это решение, и попробовать порвать.

Оно опасно по сути. Это Нигилизм в чистом виде, приправленный нелинейными выводами, но с филигранной обработкой.

[samuraj]

Как мы видим, тут очень филигранно всё подвязано к тому, что Банку не нужна индивидуалка, т.к. он имеет право на валютные операции.

Но иск то бы о другом?

Тем немение это решение - НОВЫЙ ВИТОК в развитии вопроса, что-то новенькое в попытках банков содрать с людей больше, чем положенно.

Я думаю нужно срочно накинуться на это решение, и попробовать порвать.

Оно опасно по сути. Это Нигилизм в чистом виде, приправленный нелинейными выводами, но с филигранной обработкой.

Та одне з сотень подібних рішень.

А як пропонуєш "срочно накинуться на это решение, и попробовать порвать"?. Спалити себе в Запорі облившись бензином як той чувак в Празі в 68-у? Я не юродствую, просто не знаю що робити.

[aline]

2-3105/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі Данковській С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.11.2004 за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Відповідно до п.1.4 цього Положення, ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Суддя Ю.А.Галущенко

використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк

при чем тут определение что такое уповноважений банк???

в данном случае защита должна была доказать что уповноважений банк не является ни инициатором ни отримувачем....

смотрим, ПЛАТЕЖ

Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (ст.1, п.1.15) м.Київ, 5 квітня 2001 року N 2346-ІІІ ( Назва Закону в редакції Закону N 2056-IV від 06.10.2004 )

Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. ініціатором переказу може бути платник, отримувач (у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством) і стягувач (державний виконавець, який отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів).

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (Інструкція, п.4) N 135 від 29.03.2001 м.Київ ( Доповнено згідно з Постановою Національного банку N 318 від 01.08.2001, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 66 від 26.02.2003 ) ( Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку N 22 від 21.01.2004 )

Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (ст.1, п.1.23) м.Київ, 5 квітня 2001 року N 2346-ІІІ ( Назва Закону в редакції Закону N 2056-IV від 06.10.2004 )

в квитанции черным по белому...платник Иванов..одержувач Иванов.

[sofi]

використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк

при чем тут определение что такое уповноважений банк???

в данном случае защита должна была доказать что уповноважений банк не является ни инициатором ни отримувачем....

смотрим, ПЛАТЕЖ

Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (ст.1, п.1.15) м.Київ, 5 квітня 2001 року N 2346-ІІІ ( Назва Закону в редакції Закону N 2056-IV від 06.10.2004 )

Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. ініціатором переказу може бути платник, отримувач (у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством) і стягувач (державний виконавець, який отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів).

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (Інструкція, п.4) N 135 від 29.03.2001 м.Київ ( Доповнено згідно з Постановою Національного банку N 318 від 01.08.2001, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 66 від 26.02.2003 ) ( Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку N 22 від 21.01.2004 )

Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (ст.1, п.1.23) м.Київ, 5 квітня 2001 року N 2346-ІІІ ( Назва Закону в редакції Закону N 2056-IV від 06.10.2004 )

в квитанции черным по белому...платник Иванов..одержувач Иванов.

в квітанції при погашенні написано: платник иванов, а одержувач банк - рахунок 2909, або транзитний., проте ви праві в подальшому: призначення платежу: внесення коштів для погашення заборгованності по кредиту№. Проте отримувачем виходить знов банк, як кредитор.

при отриманні - ініціює переказ з позичкового рахунку банк, меморіальним ордером.

Що не так?

на переказ валюти банк дозвіл має, немає дозволу на платіж, використання іноземної валюти як засобу платежу між резидентами на території України.

[AntiBank]

2-3105/2010

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці країни, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Крім того, законодавчі акти, зокрема ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак й не містять заборони на вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті.

Капец, как это не содержат, а ЦК забыл судья по-ходу????

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок використання іноземної валюти визначається Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні банківського кредиту в іноземній валюті та його погашенні.

Интересно, а где именно определен этот порядок в указанных НПА. Особенно интересуют «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України». Это , наверное, судья сделал системный анализ и определил , что именно там расписан порядок применения ин. валюты. Странно, а статьи забыл указать? Ну так, чтобы пальцем ткнуть.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Отже, наявність у банку генеральної ліцензії надає йому право на здійснення валютних операцій, за винятком тих, які згідно із п.4 ст. 5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Так а где этот выняток?

Вищевказане підтверджується також листом Національного банку України від 07.12.2009 № 13-210/7871-22612.

Ну тут вообще... Нет слов.

Відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребує така операція, як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.11.2004 за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Відповідно до п.1.4 цього Положення, ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Я вважаю, що застосування цієї норми у разі не вірного її сприйняття (тлумачення, висновку тощо) може привести до протиріччя з іншим чинним законодавством та самому цьому Положенню, воно не підлягає застосуванню, принаймні в цьому тлумаченні (як зробив це відповідач та суд):

По-перше, норма пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти та території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 в частині, яка дозволяє використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, суперечить вимогам Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який має силу закону, що регулюють питання отримання індивідуальних ліцензій на здійснення разових валютних операцій, що, в силу приписів Закону України «Про Національний банк України» та/або відповідно до конкуренції норм права щодо застосування нормативно-правових актів вищої юридичної сили є неприпустимим.

По-друге, приписи п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 суперечать власне іншим вимогам цього ж Положення.

Так, у відповідності з п. 1.10 Положення, одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії. Це дозволяє зробити єдиний правильний висновок, що хоча б у однієї із сторін за договором повинна бути індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу.

По-третє, вищезазначене Положення містить приписи, що не стосуються мене як фізичної особи. П 1.2. Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України (далі - Національний банк) резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. За своїми зобов’язаннями я виконував платежі виключно готівкою. Тому це Положення не підлягає застосуванню при даному конкретному кредитному договорі;

В-четвертих, припис п.1.5. Положення містить також : «ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями».

Тобто застосування цієї норми можливо лише за тими операціями, на які НБУ надав банківську ліцензію та письмовий дозвіл. Таким чином, в банківської ліцензії та/або в письмовому дозволі на здійснення операції з валютними цінностями повинна бути передбачена необхідність використання іноземної валюти як засобу платежу та цей платіж повинен бути виключно безготівковим (п.1.2 Положення). Я за своїми зобов’язаннями виконував платежі готівкою, зазначена банківська ліцензія та дозвіл не містять відповідного припису (дозволу) в якому прямо чи непрямо передбачені як необхідні розрахунки між резидентами на території України в готівкової формі іноземною валютою у виконання будь-яких зобов’язань, ці приписи не містять навіть дозволу щодо кредитування в іноземній валюті.

По-п’яте, припис п.1.5. Положення НБУ протирічить власне іншій Постанові НБУ, посилання на яку вже надавалось в доповненні до позовної заяві: Відповідно до ст. 2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998 р. № 245/2685 (втратила чинність на підставі Постанови НБУ №200 від 30.05.2007р.), використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках:

п.2.1 – на територіях митниць;

п.2.2 – на територіях вокзалів, аеропортів та портів;

п.2.3 – використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі зі застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті.

п.2.4 – використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

И немного напишу по поводу Банковской лицензии, Дозволу и додатку до Дозволу (мол, если они есть то можно все). Даже при их наличии они не могут кредитовать в ин.валюте (без учета инд.лицензии). Т.е. приведу аргументы без каких-либо законов, декретов, а только исходя из их содержания (думаю, у всех их содержание одинаковое):

ОПЕРАЦІЇ, ЩО ДОЗВОЛЕНО ПРОВОДИТИ ЗА БАНКІВСЬКОЮ ЛІЦЕНЗІЄЮ:

В наданій Банківської ліцензії № ____від ____20____ року, що видана ЗАТ «______________» зазначено:

«Банківська ліцензія на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»

В статті 47 вищевказаного Закону зазначено:

Частина перша:

«На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.»

Пункти 5-11 частини другої:

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За ствердженням банку та на підставі ст.. 49 Закону саме 3 пункт першої частини і є кредитна операція, що може стосуватися мене: «Як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3-7 частини другої статті 47 цього Закону.»

Проте дана Банківська ліцензія не передбачає дозвіл на діяльність, що передбачена пунктами 3 та 4, так як вона передбачає діяльність лише за пунктами від 5 до 11, що і були зазначені вище.

До речи: 3 та 4 пункт, що непередбачено даною банківською ліцензією містить:

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

Висновок:

Із всіх зазначених банківських операцій, що дозволено проводити банку за цією саме ліцензією (Банківська ліцензія № ____) немає жодної валютної операції. Тобто кредитна операція (розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик) на має ознак валютної операції:

По-перше, це прямо не зазначено в ліцензії;

По-друге, Пункт 1 частини другої цієї статті : «1) операції з валютними цінностями;» в цієї ліцензії не відображено (тобто пропущено, не включено до неї);

Тобто дана Банківська ліцензія не передбачає виконання будь - яких валютних операцій, дана Банківська ліцензія передбачає кредитні операції але виключно в національної валюті України, без ознак валютної операції.

ОПЕРАЦІЇ, ЩО ДОЗВОЛЕНО ПРОВОДИТИ ЗА ДОЗВОЛОМ ТА ДОДАТКОМ ДО ДОЗВОЛУ:

Дозвіл № ____ від _________ 20____ року виданий ЗАТ «______________» містить: «Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу. Дозвіл не дійсний без додатка»

Пункти 1-4 частини другої ст.. 47 зазначеного Закону:

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за

дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого

імені (включаючи андеррайтинг);

Частина 4:

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та

відсотках;

з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Тобто лише в цьому Дозволу передбачені певні валютні операції. Жодної валютної операції саме Банківською ліцензією не передбачено.

Виникає необхідність визначати які саме валютні операції дозволені банку за цим Дозвілом. Цей перелік визначається саме Додатком до Дозволу № _____ від _____________ року, згідно з яким Відповідач має право здійснювати таки операції та угоди:

1. Операції з валютними цінностями:

неторговельні операції з валютними цінностями;

ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів в грошовій одиниці України;

ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

операції з банківськими металами на валютному ринку України;

операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

2. Емісія власних цінних паперів.

3. Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.

4. Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг).

5. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.

6. Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.

7. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

з фінансовими ф'ючерсами та опціонами.

8. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

9. Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.

Виключно виходячи із положень даного Додатку встановлено, що кредитні операції з ознаками валютної операції (валютні кредити) вбачаються як залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.

Проте я не являюсь учасником валютного ринку, ні валютним ринком України, ні, тим паче, учасником міжнародного ринку.

Тому ці положення жодним чином не стосуються правочину, що було вчинено та який розглядається в даній справі.

Таким чином, виключно на підставі наданих дозвільних документів Відповідачем, можна зробити висновок, що Відповідач не мав права не лише виконувати зобов’язання в іноземної валюті, передбачати його в своїх право відношеннях з Позивачем, встановлювати грошові зобов’язання у іноземної валюті та відповідної сплати за ним у іноземної валюті, а і навіть надавати валютний кредит (валютні кошти) як таковий за цим правочином.

ВЫВОД:

Никакое это не мега решение. Обычное рядовое проплаченное, очень грубое/тупкувате решение. Таких очень много, пункт "г" подменяется пунктом "В". Запрет на использование ин.валюты не относят к кредитам и пр.

Считаю, что такого судью пора приглашать на ковер в ВР.

Ой, как они там трусятся! Я по Раде иногда смотрю в прямом эфире эти "заслушивания". Как школьники перед доской стоят там и краснеют.

[sofi]

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення кредитного договору № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 та на час його виконання, ПАТ КБ «ПриватБанк» мав статус уповноваженого банку, мав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, які дозволяли йому, при укладенні цього кредитного договору та його виконанні, використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

ДЕ докази, що дозвіл надає таке право? Дозвіл недійсний без додатку до нього.(П275)

Додаток в суді не досліджувався.

а якби дослідили, то Банк вказав би на пункт - залучення та розміщення коштів на валютному ринку України. порядок здійснення операці на ньому вказано у П.281. Дивимось Постанову 281, про валютний ринок.

В ній зазначено, що

2. Положення розроблено відповідно до статей 4, 6 і 11

Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 ( 15-93 )

"Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі -

Декрет), а також статей 7 і 45 Закону України "Про Національний

банк України" ( 679-14 ).

тобто , п. 4г ст.5 Декрету ніяким чином не кореспондується з тим дозволом, що має банк.

тому п.1.5 п. 483 не може тут застосовуватись, т.як на операції по здійсненню платежів в валюті даний дозвіл банку не дає.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.11.2004 за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

-

твердженя безпідставне, для даних правовідносин ще з огляду на те, що

П. 483

1.2. Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України (далі - Національний банк) резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу

платежу.

відповідно до ст.1 Декрету

іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,

казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним

платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а

також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але

підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу,

кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних

розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках

або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами

України;

отже при наявності необхідного дозволу на операції з валютою у банку, платник може здійснювати безготівкові платежі в валюті, яка внесена на рахунок платника за межами України, а не куплена за гривні на МВР.

Проте тут зявилась кака, у вигляді Указу і Закону. Влада постаралась хочь якось вигородити свої дії, лицемірно видаючи протикризовий закон, що в майбутньому зможе узаконити цей грабіж.

Та не це головне. для такогоо рішення суду. Не в тому річь, не в тому річь...

Стаття 5. Ліцензії Національного банку України

1. Національний банк України видає індивідуальні та

генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які

підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

ст1 Декрету.

2) "валютні операції":

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні

цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у

валюті України;

операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в

міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням

заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні

цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і

пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і

пересиланням за її межі валютних цінностей;

отже декретом не передбачено видачу ніякої ліцензії на операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в обігу на території України як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

а є пряма заборона

ст.2 2. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні

операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та

іншими актами валютного законодавства України.

Стаття 3. Статус валюти України

1. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на

території України, який приймається без обмежень для оплати

будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим

Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Інше передбачено для валютних операцій, вказаних вище, в л.2ст.1 Декрету, і

використанням валютних цінностей в обігу на території України як засобу платежу, там не зазначено.

крім того, ст16 Декрету передбачає і відповідальність за здійснення незаконних валютних операцій.

Не по теме добавлю: КРЕДИТ - это использование денежных средств в качестве средства платежа и оборота. Перехода права собствености нет. Своего рода аренда.

соответственно кредит должен номинироваться в той валюте, которая и является средством платежа в данной стране, где осуществляется этот платеж. Для международных расчетов, кредитов используются международные деньги. Если бы Законы Украины не указывали на то что единственно законным средством платежа и оборота является гривна, то банк имел бы право выдавать кредит в Украине в любой валюте, а в магазин бы мы ходили с любыми тугриками, кому какие больше нравятся и доходы получали бы соответственно в китайских юанях, т.к. весь ширпотреб у них закупаем.

А в общем и это все фигня. Главный вопрос: что лучше? - мошенничество или бандитизм? :huh:

[vassylek]

В уголовном кодексе не сказано, что этим нельзя заниматься, а есть только ответственность за данные деяния (если докажут), так что думаю всё подойдёт..

[nameless]

Давайте не флудить. Спосибо.

Насчёт проплаченности - не думаю. Вряд-ли банки суду платят. Просто судья не хотела разбираться в впоросе, и переписала решение из иска банка. Вот это нехорошо и неверно.

Насчёт перехода права собственности - оно переходит, т.к. деньгами вы распоряжаетесь. А распоряжение возможно только при наличии права собственности на вещи.

Насчёт Инифиаторов - я думаю самая лиьная рагументация - это та, по которой Положение не применяется ввиду противоречия закону и отсутсвия у банка разрешения на использование бакса как средства платежа на территории страны + наличные а не безналичные расчёты.

Что касается "нет запрета на выражени е в баксах" - ну... это просто судья не изучала вопрос, и причём тут "средство платежа" и "выражение" - неразобралась....

То же касается и мнимого права банка на расчёты, которое яко-бы прописано "где-то" в НПА.

Просто лажа в том, что решение очень слитое, и на первый взгляд вполне логичное. Потому и вызывает опасение.

Х.З. Я незнаю кто судился, но надеюсь они не тупанут, и не начнут рассказывать про индивидуалку, которую яко-бы нада получать для заключения договора...