Постанова КАС про відмову Укргазбанку у стягненні заборгованості за ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв'язку з необґрунтованим розрахунком

[ANTIRAID]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 753/1527/22

номер провадження: 22-ц/824/1141/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року у складі судді Лужецької О.Р., у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних.

Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №239-Ф/08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 700 000,00 доларів США строком до 23 квітня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із 13,6 % річних.

Вказував, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2011 року у справі №2-717/2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором та процентами в сумі 801 575,16 доларів США, заборгованість по пені в розмірі 751 367 грн 62 коп. та судові витрати, рішення набрало законної сили, а виконавчі листи видано 14 грудня 2011 року.

Банк зазначав, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору та рішення суду, що підтверджується виписками по рахунках, відповідно до ст.625 ЦК України банк має право вимагати від позичальника сплатити 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з наведеним, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за період з 02 листопада 2018 року по 01 листопада 2021 року, що становить 64 572,88 доларів США, що еквівалентно 1 696 762 грн 20 коп.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, у позові ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року касаційну скаргу представника ПАТ АБ «Укргазбанк» - Слісаренко Л.Л. задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, зазначив, в даній справі основна вимога кредитора вже захищена судом у рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2011 року у справі №2-717/2011, за яким з відповідача стягнуто суму заборгованості, а отже зобов`язання не можна вважати натуральним. При цьому та обставина, що державним виконавцем 21 червня 2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року у справі №5023/4737/11, якою ОСОБА_1 визнано банкрутом, і докази відновлення даного виконавчого провадження по виконанню рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2011 року в матеріалах справи відсутні, не має правового значення, оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18). Апеляційний суд вказаного не врахував та не звернув уваги, що оскільки кредитор вже скористався судовим захистом та рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов`язання вже не є натуральним, а кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції послався на постанову Господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року, якою визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Однак, в ухвалі про затвердження ліквідаційного балансу, постановленої Господарським судом Київської області 17 лютого 2014 рові у справі № 5023/4737/11 суд встановив, що ОСОБА_1 не звільняється від подальшого виконання зобов`язань перед кредиторами, в тому числі перед ПАТ АБ «Укргазбанк» згідно вказаних кредитних договорів. Крім того, згідно правового висновку Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13, у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за ним як за фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати.

Крім того, ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначає, що в пункті 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 910/8729/18 наголошено, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном.

Указує, що судом першої інстанції було невірно застосовано в оскаржуваному рішенні постанову Господарського суду Київської області від 18 липня 2011 року та постанову Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 910/12680/18, оскільки в ній йде мова про правовідносини юридичних осіб і банкрутство юридичної особи, що не може бути застосовано до правовідносин з фізичною особою та ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка регулює відносини з юридичною особою.

Наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне застосування цих норм та вирішення спору.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Гладкий Р.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що позиція Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 04 червня 2019 року у справі № 916/980/18, на яку посилається позивач, кардинально різняться з правовою природою правовідносин, що склалися між сторонами в даній справі, оскільки в зазначених постановах наявне триваюче невиконання зобов`язань між сторонами та судом не було припинено строк для виконання всіх наявних грошових зобов`язань та зобов`язань, які можуть випливати в подальшому, на відміну від рішення Господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року у справі № 5023/4737/11, на яке послався суд першої інстанції. Отже в цій частині доводи скаржника не заслуговують на увагу. Зазначає, що з постанови Господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року у справі № 5023/4737/11 слідує, що судом було припинено строк виконання всіх зобов`язань та нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості без розмежування відповідальності боржника як фізичної особи-підприємця чи просто фізичної особи. Звертає увагу, що на виконанні державної виконавчої служби перебував виконавчий лист № 2-717/11 від 14 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором та процентами в сумі 801575,16 доларів США. Державним виконавцем 21 червня 2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року у справі № 5023/4737/11, якою ОСОБА_1 визнано банкрутом. Дану постанову державного виконавця не було оскаржено банком, що свідчить про визнання останнім факту банкрутства ОСОБА_1 , а отже і безпідставність заявлених вимог про стягнення 3 % річних. Наголошує, що суд дійшов правильного висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури 18 липня 2011 року у позивача в силу положень ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не було права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов`язань, в тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов`язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав. Тобто у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який є значно відмінний від статусу боржника і з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у останнього не можуть виникати будь-які інші нові зобов`язання зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Правова позиція стосовно того, що з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у позивача в силу положень ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не було права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, викладена у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 910/12680/18.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням доводів відзиву на апеляційну скаргу та враховуючи вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, які відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 239-Ф/08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 700 000,00 доларів США строком до 23 квітня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із 13,6 % річних. Кредит надається для придбання земельної ділянки та житлового будинку.

В подальшому, 30 січня 2009 року та 13 лютого 2009 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди № 1 до кредитного договору № 239-Ф/08.

Установлено, що у зв`язку з неналежним виконанням, зокрема, ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором № 239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року, банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-717/2011 задоволено позов ПАТ АТ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості та стягнуто з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором та процентами станом на 15 листопада 2010 року в сумі 801575,16 доларів США (з яких заборгованість по кредиту 519146 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена 133361,16 доларів США, заборгованість по процентах за період з 01 листопада 2010 року по 15 листопада 2010 року - 3700 доларів США, заборгованість по процентах прострочена 145367,90 доларів США), заборгованість по пені в розмірі 751367 грн 62 коп. (з якої пеня за несвоєчасне погашення кредиту 357572 грн 14 коп., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 393795 грн 48 коп.) та судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року у справі № 5023/4737/11 за заявою ФОП ОСОБА_1 про визнання банкрутом, визнано ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

14 грудня 2011 року Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором та процентами в сумі 801 575,16 доларів США, що становить 6 364 795 грн 88 коп., заборгованість по пені в розмірі 751 367 грн 62 коп., 1 700 грн 00 коп. судового збору та 120 грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у місті Києві від 21 червня 2012 року виконавче провадження № 32357911 з примусового виконання виконавчого листа № 2-717/11, виданого 14 грудня 2011 року Дарницьким районним судом міста Києва, закінчено з підстав, передбачених пунктом 7 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 лютого 2014 року у справі №5023/4737/11 затверджено наданий суду звіт ліквідатора. Визнано вимоги кредитора ПП «Каро-Інвестбуд» на загальну суму 8300 грн 00 коп., що виникли на підставі договору про надання маркетингових послуг від 12 лютого 2011 року та були заявлені до ФОП ОСОБА_1 після визнання боржника банкрутом та незадоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними. Припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 . Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття фізичної особи - підприємця з обліку. Провадження у справі припинено.

Цією ж ухвалою суду встановлено, зокрема, що «…до суду надійшла заява від ПАТ АБ «Укргазбанк» з вимогами до боржника у розмірі 861 932,91 доларів США та 1 392 021 грн 01 коп. Дані вимоги виникли на підставі кредитного договору №239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року. У забезпечення вказаного кредитного договору між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №1 від 24 квітня 2008 року, за яким в заставу банку було передано земельну ділянку площею 0,2397 га (кадастровий номер 3222488202:02:002:0057), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також було укладено договір іпотеки №2 від 24 квітня 2008 року, за яким в заставу банку було передано домоволодіння: житловий будинок літ. «А», загальною площею 320,60 кв.м, будинок охорони літ. «Б»; свердловина - №1; огорожа №2-4, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідності до вимог ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також на виконання вимог ухвали суду від 23 квітня 2013 року згідно платіжного доручення №2233443222 від 01 червня 2013 року на користь ПАТ «Укргазбанк» було перераховано грошові кошти в сумі 667 226 грн 20 коп.; згідно платіжного доручення №3434455555 від 31 травня 2013 року на користь ПАТ «Альфа Банк» було перераховано грошові кошти в сумі 72 292 грн 69 коп; згідно платіжного доручення №1233221111 від 31 травня 2013 року на користь ПАТ «Дельта Банк» було перераховано грошові кошти в сумі 229 515 грн 70 коп. В зв`язку з недостатністю активів не були задоволені вимоги ПП «Каро -Інвестбуд» у сумі 8 300 грн 00 коп., вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» у сумі 7 614 224 грн 56 коп., вимоги ПАТ «Альфа-Банк» у сумі 6 388 508 грн 20 коп., а також вимоги ПАТ «Дельта-Банк» у сумі 374 727 грн 36 коп. Всього - 14 385 760 грн 12 коп. Ліквідатором надано реєстр непогашених вимог кредиторів боржника, відповідно до якого розмір непогашеної кредиторської заборгованості становить 14 385 760,12 грн…».

Також в ухвалі Господарського суду Харківської області від 17 лютого 2014 року у справі №5023/4737/11 зазначено : «Що стосується непогашених вимог ФОП ОСОБА_1 перед ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Дельта-Банк», суд зазначає наступне. Під час провадження у справі про банкрутство у ліквідаційній процедурі не може бути погашеним зобов`язання громадянина перед його кредиторами, у процедурі банкрутства визнаються та погашаються борги підприємця. Враховуючи те, що вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» виникли на підставі кредитного договору № 239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року та іпотечних договорів №1 і №2 від 24 квітня 2008 року, вимоги ПАТ «Альфа-Банк» виникли на підставі кредитного договору №800000031 від 01 лютого 2007 року та іпотечного договору №800000031 від 01 лютого 2007 року, а вимоги ПАТ «Дельта-Банк» виникли на підставі кредитного договору №299/ПВ-06 від 26 липня 2006 року та іпотечного договору №299/ФКВ-06 від 26 липня 2006 року, які укладалися банками з ОСОБА_1 не як з підприємцем, а як з фізичною особою - громадянкою та згідно вказаних кредитних договорів вбачається, що кредити були надані на купівлю нерухомого майна, отже не пов`язаного із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, крім того, майно було передано в заставу з підстав, не пов`язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, суд приходить до висновку, що банкрут не звільняється від подальшого виконання зобов`язань перед кредиторами - ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Дельта-Банк» згідно вищевказаних кредитних договорів…».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року видно, що заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (3 % річних) за період з 02 листопада 2018 року по 01 січня 2021 року становить 64 582,88 доларів США, що еквівалентно 1 696 762 грн 30 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту визнання боржника (ФОП ОСОБА_1 ) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (18 липня 2011 року) у позивача в силу положень ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не було права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів не може погодитися із цим висновком суду першої інстанції з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що указаний вище кредитний договір № 239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року був укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 як фізичною особою. Кредит надавався для придбання земельної ділянки та житлового будинку.

Тобто кредит брався фізичною особою на споживчі особисті цілі, не пов`язані з підприємницькою діяльністю.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором та процентами станом на 15 листопада 2010 року в сумі 801 575,16 доларів США та пеню в розмірі 751 367 грн 00 коп.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у м. Києві від 21 червня 2012 року № 32357911 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-717/11, виданого 14 грудня 2011 року Дарницьким районним судом міста Києва, закінчено з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника.

Водночас ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 лютого 2014 року у справі №5023/4737/11 встановлено, що у відповідності до вимог ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також на виконання вимог ухвали суду від 23 квітня 2013 року згідно платіжного доручення №2233443222 від 01 червня 2013 року на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» було перераховано грошові кошти в сумі 667 226 грн 20 коп.

Отже, враховуючи, що вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» виникли на підставі кредитного договору № 239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року та іпотечних договорів №1 і №2 від 24 квітня 2008 року, які укладалися банками з ОСОБА_1 не як з підприємцем, а як з фізичною особою - громадянкою та згідно вказаних кредитних договорів вбачається, що кредити були надані на купівлю нерухомого майна, отже не пов`язаного із здійсненням громадянином -підприємцем підприємницької діяльності.

Крім того, майно було передано в заставу з підстав, не пов`язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Можливість нарахування боржникові кредитором наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України, після реалізації права на дострокове стягнення усієї суми кредиту, встановлена також постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ст.625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

У даному випадку розмір заборгованості вже встановлений судовим рішенням у справі №2-717/2011, яке набрало законної сили, та складає 801 575,16 доларів США й 751 367 грн 62 коп.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19 (провадження № 61-14506св20).

У даному випадку визнання ФОП ОСОБА_1 як суб`єкта господарської діяльності (підприємця) банкрутом та відкриття стосовно неї ліквідаційної процедури, не позбавляє кредиторів ОСОБА_1 як фізичної особи вимагати від неї компенсації прострочення виконання грошового зобов`язання, у тому числі грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Отже у спірних правовідносинах, які виникли між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 у даній справі кредитор (банк) має право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України.

Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відповідні висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 19 січня 2022 року в справі № 204/3530/17; від 17 лютого 2021 року в справі № 303/7132/18.

Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України на вказані вище вимоги закону, правові висновки Верховного Суду та фактичні обставини справи уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в позові банку з тих підстав, що з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (18 липня 2011 року) у позивача в силу положень ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не було права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги ПАТ АТ «Укргазбанк» про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за період з 02 листопада 2018 року по 01 листопада 2021 року у розмірі 64 572,88 доларів США, що еквівалентно 1 696 762 грн 20 коп., колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню за їх недоведеністю, виходячи з такого.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з положеннями ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.6 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 688/2332/20 (провадження № 61-6400св21) визначив формулу та порядок обчислення передбачених ч.2 ст.625 ЦК України трьох відсотків річних за прострочення виконання судового рішення: «сума боргу за судовим рішенням Ч «кількість днів прострочення виконання судового рішення» Ч 3 ч 100 ч 365 (днів у році).

Обґрунтовуючи розмір 3 % річних, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 за період з 02 листопада 2018 року по 01 листопада 2021 року у сумі 64 572,88 доларів США, що еквівалентно 1 696 762 грн 20 коп., ПАТ АБ «Укргазбанк» у позові вказав, що це є компенсація за невиконання позичальником як умов кредитного договору, так і рішення суду.

Із наданого банком розрахунку заборгованості, видно що банк нараховував 3% як компенсацію за несвоєчасне погашення кредиту і процентів згідно рішення суду.

Так, у розрахунку вказано окремі періоди, суми та бази нарахування, зокрема:

- з 02 листопада 2018 року по 28 грудня 2018 року (57 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 718 098,85 доларів США, сума санкції - 3 364,24 доларів США;

- з 29 грудня 2018 року по 20 січня 2019 року (23 дні), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 936,84 доларів США, сума санкції - 1 357,20 доларів США;

- з 20 січня 2019 року по 06 березня 2019 року (45 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 871,01 доларів США, сума санкції - 2 655,14 доларів США;

- з 07 березня 2019 року по 11 квітня 2019 року (36 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 774,80 доларів США, сума санкції - 2 123,83 доларів США;

- з 12 квітня 2019 року по 19 травня 2019 року (38 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 689,64 доларів США, сума санкції - 2 241,55 доларів США;

- з 20 травня 2019 року по 20 червня 2019 року (32 дні), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 644,77 доларів США, сума санкції - 1 887,50 доларів США;

- з 21 червня 2019 року по 06 серпня 2019 року (37 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 615,64 доларів США, сума санкції - 2 772,16 доларів США;

- з 07 серпня 2019 року по 24 вересня 2019 року (49 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 582,26 доларів США, сума санкції - 2 889,99 доларів США;

- з 25 вересня 2019 року по 28 листопада 2019 року (65 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 518,18 доларів США, сума санкції - 3 833,32 доларів США;

- з 29 листопада 2019 року по 31 грудня 2019 року (33 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 484,55 доларів США, сума санкції - 1 946,05 доларів США;

- з 01 січня 2020 року по 29 березня 2020 року (89 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 484,55 доларів США, сума санкції - 5 234,11 доларів США;

- з 30 березня 2020 року по 01 грудня 2020 року (247 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 315,57 доларів США, сума санкції - 14 522,70 доларів США;

- з 02 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (30 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 285,81 доларів США, сума санкції - 1 763,82 доларів США;

з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2021 року (305 днів), ставка - 3%, сума заборгованості по кредиту і процентах - 717 285,81 доларів США, сума санкції - 17 981,27 доларів США.

Всього 1 096 днів прострочення і розмір боргу в сумі 64 572,88 доларів США, що станом на дату складання розрахунку еквівалентно 1 696 762 грн 20 коп. (а.с.22, т.1).

Тобто використана банком формула не відповідає визначеній Верховним Судом у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 688/2332/20 (провадження № 61-6400св21) формулі та порядку обчислення передбачених ч.2 ст.625 ЦК України трьох відсотків річних за прострочення виконання судового рішення.

Крім того, із застосованих позивачем періодів та базових сум вбачається, що, здійснюючи розрахунок, ПАТ АТ «Укргазбанк» не брало за основу період прострочення виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-717/2011 та визначену у цьому рішенні суму (801 575,16 доларів США та 751 367 грн 62 коп. з урахуванням судових витрат), а виходило із сум несвоєчасного погашення кредиту і процентів, як вказано в позові.

Також жодна із використаних банком базових сум не є ні цілим, ні частиною суми, стягнутої рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-717/2011.

У той же час, у даному випадку положення ст.625 ЦК України застосовуються саме за невиконання рішення суду про стягнення заборгованості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Оскільки рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-717/2011 вже стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором, процентами та судові витрати, то спірні правовідносини трансформувалися у відносини, які виникають з приводу виконання судових рішень та передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання. Тобто кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а саме, стягнення 3% річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 296/12238/15-ц, провадження № 61-29294св18.

Отже враховуючи, що наданий банком розрахунок 3% річних здійснений не з використанням передбаченої Верховним Судом формули, а також не на основі стягнутих рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-717/2011 сум, то у даних правовідносинах, які є трансформовані з кредитних, цей розрахунок не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Приймаючи до уваги, що за загальним правилом суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, (ч.7 ст.81 ЦПК), то за відсутності складеного позивачем належного розрахунку заборгованості, у даному провадженні апеляційний суд позбавлений об`єктивної можливості задовольнити позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, в межах заявленого предмета спору та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Тому апеляційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року змінити та викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2024 року.

Головуючий

Судді:

Джерело: ЄДРСР 118660908

[ANTIRAID]

Це наша справа. Завдяки необгрунтованій позиції Верховного суду, в Україні виявляється борг тепер може існувати довічно для фізичних осіб. Але в цій справі банківські юристи не змогли розрахувати правильно суму боргу та її обгрунтувати, тому судом у позові було відмовлено. Зокрема суд зазначив:

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 688/2332/20 (провадження № 61-6400св21) визначив формулу та порядок обчислення передбачених ч.2 ст.625 ЦК України трьох відсотків річних за прострочення виконання судового рішення: «сума боргу за судовим рішенням Ч «кількість днів прострочення виконання судового рішення» Ч 3 ч 100 ч 365 (днів у році).

Обґрунтовуючи розмір 3 % річних, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 за період з 02 листопада 2018 року по 01 листопада 2021 року у сумі 64 572,88 доларів США, що еквівалентно 1 696 762 грн 20 коп., ПАТ АБ «Укргазбанк» у позові вказав, що це є компенсація за невиконання позичальником як умов кредитного договору, так і рішення суду.

Із наданого банком розрахунку заборгованості, видно що банк нараховував 3% як компенсацію за несвоєчасне погашення кредиту і процентів згідно рішення суду.

Отже враховуючи, що наданий банком розрахунок 3% річних здійснений не з використанням передбаченої Верховним Судом формули, а також не на основі стягнутих рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2011 року у справі № 2-717/2011 сум, то у даних правовідносинах, які є трансформовані з кредитних, цей розрахунок не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Приймаючи до уваги, що за загальним правилом суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, (ч.7 ст.81 ЦПК), то за відсутності складеного позивачем належного розрахунку заборгованості, у даному провадженні апеляційний суд позбавлений об`єктивної можливості задовольнити позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, в межах заявленого предмета спору та на підставі наданих сторонами доказів.