Ухвала Черкаського ОАС про забезпечення позову шляхом заборони ТЦК вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов та відправлення на військову службу до часу набрання законної сили судовим рішенням

[ANTIRAID]

УХВАЛА
про забезпечення позову

17 вересня 2024 року

Справа № 580/9124/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до голови ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати протокол комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.08.2024 №39 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

зобов`язати комісію для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 5 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку.

Одночасно із позовною заявою, позивач подав суду заяву про забезпечення позову, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів стосовно позивача до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відмовивши позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу, 30.08.2024 йому було вручено повістку на відправку №1586 на 18.09.2024.

Однак, єдиною особою хто на даний момент виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років є саме позивач, оскільки відповідно до рішення Леськівської сільської ради №67 від 21.06.2024 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 . Також, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі № 707/2081/24 позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на розгляд заяви про надання відстрочки щодо призову на військову службу а також малолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (дитина з інвалідністю) залишиться без батьківського піклування та виховання.

Відповідно до положень ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Тому суд вирішив розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, суд зазначає таке.

Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у Главі 10 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 28 січня 2021 року у справі №ЗД/460/11/20 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Суд встановив, що за результатами розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу по мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», рішенням відповідача, оформленим протоколом від 09.08.2024, відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу, про що направлено повідомлення від 30.08.2024 №117/1676.

Підставою відмови зазначено ненадання документів, що підтверджують участь у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитини з інвалідністю до 18 років.

Також позивача повідомлено, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та видано йому повістку на відправку №1586 з наказом прибути 18.09.2024 о 17 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд врахував, що відповідно до п.2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.

Пунктом 6 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України щодо військового обов`язку поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Суд зазначає, що у разі призову позивача на військову службу, у нього зміниться правовий статус з військовозобов`язаного на військовослужбовця.

У позовній заві позивач стверджує, що він має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації відповідно до п.5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як батько, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, але комісією було відмовлено у наданні відстрочки.

Суд зазначає, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , позивач є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відповідно до медичного висновку від 15.02.2024 №2 є дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно з посвідченням від 25.09.2017, позивач є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю віком до 18 років ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі №707/2081/24 позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у разі призову позивача на військову службу по мобілізації, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця та буде направлений для проходження військової служби, що свідчить про порушення права дитини з інвалідністю, сина позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в контексті необхідності його утримання, догляду, виховання тощо.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, а також призвести до порушення законних прав та інтересів малолітньої дитини з інвалідністю, сина позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, згідно з Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Суд врахував, що конструкція норми п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

При цьому, Додатком 5 до Постанови №560 передбачено, що за вказаною підставою документами, що підтверджують право на відстрочку є: для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу; для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного.

Однак, підставою відмови у наданні позивачу відстрочки зазначено ненадання документів, що підтверджують участь у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитини з інвалідністю до 18 років, що не передбачено вимогами Порядку №560.

На переконання суду, вказане свідчить про наявність достатньо вагомих підстав для сумнівів у правомірності спірного рішення.

Частинами 4-6 ст.154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ній суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З аналізу п.6 Порядку №560 вбачається, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

У свою чергу призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ (пункт 81 Порядку № 560).

Враховуючи викладене, суд вважає що наявні підстави для забезпечення позову в даній адміністративній справі, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до часу набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду справи №580/9124/24.

Суд зазначає, що наведений спосіб забезпечення адміністративного позову відповідають його предмету та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача та захист інтересів малолітньої дитини з інвалідністю, сина позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

На підставі ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставкою судового збору за подання заяви про забезпечення позову є 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час її подання становить 908,40 грн.

Позивач стверджує, що звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Водночас, суд вважає необґрунтованими такі доводи позивача, оскільки вказана норма стосується діючих військовослужбовців або військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.

Суд зазначає, що позивач не є ні діючим військовослужбовцем, ні військовозобов`язаним, призваним на збори, а тому має сплатити судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у вищевказаному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Зважаючи на скорочений термін розгляду заяви про забезпечення позову, а також наявність повістки на відправку позивача на 18.09.2024, суд дійшов висновку вирішити питання судових витрат, стягнувши з позивача на користь Державного бюджету України (на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду) судовий збір в розмірі 908,40 грн.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, до часу набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду справи №580/9124/24.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України (на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду) судовий збір в розмірі 908,40 грн. (дев`ятсот вісім гривень 40 коп.).

3. Ухвала діє до набрання судовим рішенням у справі законної сили. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження.

4. Копії ухвали надіслати для виконання особам, які беруть участь у справі.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ

Джерело: ЄДРСР 121672029

[ANTIRAID]

Дуже приємно, що існують судді, які пам'ятають кому вони надавали присягу та захищають права людини. В цій справі цинізм ТЦК також немає меж. При наявності прямої норми для відстрочки, а саме інвалідність дитини до 18 років, вони її ігнорують, вигадують неіснуючу вимогу та відмовляють у відстрочці і відразу намагаються мобілізувати, залишивши дитину-інваліда без батька під час позбавлення матері батьківських прав.

Суд зазначив:

Згідно з посвідченням від 25.09.2017, позивач є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю віком до 18 років ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі №707/2081/24 позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у разі призову позивача на військову службу по мобілізації, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця та буде направлений для проходження військової служби, що свідчить про порушення права дитини з інвалідністю, сина позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в контексті необхідності його утримання, догляду, виховання тощо.

Однак, підставою відмови у наданні позивачу відстрочки зазначено ненадання документів, що підтверджують участь у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитини з інвалідністю до 18 років, що не передбачено вимогами Порядку №560.

На переконання суду, вказане свідчить про наявність достатньо вагомих підстав для сумнівів у правомірності спірного рішення.

Крім того, в подальшому, рішенням у справі від 03 вересня 2024 року №707/2081/24 матір було позбавлено батьківських прав. Джерело: ЄДРСР 121503791