Постанова ВП ВС про можливість розгляду суддею забезпечення позову у справі про банкрутство з подальшою передачею справи суду в якому розглядається справа, а також пропущення ВРП строку здійснення дисциплінарного провадження

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня2024 року

м. Київ

Справа № 990SCGC/10/24

Провадження № 11-133сап24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Банаська О. О.,Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

представника заявника - адвоката Кравця Р. Ю., Мартиненко А.В.

представниці Вищої ради правосуддя - Белінської О. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада) від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення його, судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності» (далі також- оскаржуване рішення).

2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Третьої Дисциплінарної палати, згідно з якими суддя ОСОБА_1 допустив внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ).

3. Представник заявника вважає, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню, оскільки:

частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) лише визначає перелік справ, що розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство та не містить ані строків, ані порядку, який би визначав процедуру передання справи від одного судді до іншого;

частина третя статті 7 КУзПБ регулює винятково порядок передання справи у єдиному випадку - якщо провадження відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство;

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) не містить ані строків, ані порядку, який би визначав передання справи від одного судді до іншого судді цього ж суду у разі наявності судового провадження у процедурі банкрутства, а тому суддею не вчинено порушення;

норма статті 177 ГПК України, хоча і є загальною, але окреслює загальні правила проведення судового розгляду та його етапів, в межах та з дотриманням яких було вирішено питання про передання справи;

суддею розглянуто заяву про забезпечення позову в межах справи № 922/3502/19 з огляду на те, що стаття 140 ГПК України дозволяє судді розглядати винятково заяву про забезпечення позову, суддя не міг під час її вирішення вирішувати інші питання, в тому числі розглянути клопотання з приводу передання справи іншому судді.

4. Також представник заявника зазначає, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню з підстав невідповідності кваліфікації, оскільки:

об`єктивну сторону за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ має становити саме істотне порушення норм процесуального права, тоді як ВРП вказує на порушення частини третьої статті 7 КУзПБ, яка взагалі не відповідає фактичним обставинам та не могла бути порушена суддею;

ВРП не навела доказів та мотивів, з яких можна встановити та перевірити обґрунтованість висновків про наявність недбалості;

оскільки ВРП єдиним доказом вказує саме на скасування ухвали судді внаслідок порушення норм матеріального права, тому відповідно до частини другої статті 106 Закону № 1402-VІІІ притягнення судді до відповідальності у такому разі можливе винятково внаслідок умисного порушення норм права, а не через недбалість;

ВРП не довела настання наслідків, які були б кричущими, серйозними чи незворотними, водночас висновки про обмеження прав заставодержателя не відповідають фактичним і правовим підставам.

5. Також оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню з тих підстав, що з урахуванням норм права, які діяли на момент вчинення дисциплінарного проступку, на вчиненні якого наполягає Рада, та подання скарги, строк притягнення судді до відповідальності завершився 15 лютого 2023 року. Помилки держави під час формування складу ВРП, затримки в проведенні конкурсу на посади членів ВРП, законодавчі прогалини в регулюванні строків не можуть втручатися в права судді на проведення дисциплінарного провадження в строк, що визначений законом.

6. Представник заявника просить скасувати рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24«Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Позиція ВРП

7. 17 липня 2024 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому зазначила, що не погоджується з її доводами та вважає їх необґрунтованими.

 

8. На переконання ВРП, рішення від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, суддю своєчасно та належно повідомлено шляхом надіслання письмових повідомлень засобами поштового зв`язку та поширення відповідної інформації на офіційному вебсайті ВРП. Також в оскаржуваному рішенні ВРП є посилання на підстави й мотиви, з яких суддю Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

 

9. ВРП також зазначила, що суддя ОСОБА_1 знав про наявність справи № 922/3502/19 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Плюс Харків» (далі - ТОВ «Омега Плюс Харків») банкрутом та залишив поза увагою клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») про передання справи № 922/3502/19 для розгляду в межах справи № 922/2960/17 про банкрутство. Матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову передано до розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи лише 20 лютого 2020 року. У такому випадку йдеться про порушення ним норм процесуального права - розгляд заяви про забезпечення позову в позовному провадженні, відмінному від провадження у справі про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків», про наявність якого суддя ОСОБА_1 не міг не знати, оскільки, як зазначалося вище, ПАТ АБ «Укргазбанк» подавало клопотання про передання матеріалів справи № 922/3502/19 за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків» до постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали про забезпечення позову.

 

10. Отже, ВРП погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати ВРП, що суддя ОСОБА_1 допустив внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

 

11. ВРП зауважила, що не погоджується з доводами заявника та вважає, що строк для застосування дисциплінарного стягнення не сплинув, а аргументи представника судді ОСОБА_1 із цього питання не заслуговують на увагу.

 

12. У зв`язку з викладеним ВРП просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 - без змін.

 

Рух скарги у Суді

 

13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 червня 2024 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24.

 

14. Ухвалою від 10 липня 2024 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

 

15. У судовому засіданні 26 вересня 2024 року представники заявника підтримали скаргу та просили її задовольнити.

 

16. Представниця ВРП просила відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

 

Обставини, встановлені судом

 

17. Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Господарського суду Харківської області строком на п`ять років. Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 296/2017 призначений на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково.

 

18. 19 листопада 2020 року до ВРП, вхідний № 532/2/13-20, надійшла скарга адвокатки Гелетій І. І. в інтересах ПАТ АБ «Укргазбанк» на дії судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 під час розгляду справи № 922/3502/19.

 

19. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 19 листопада 2020 року зазначену скаргу передано членкині Ради ОСОБА_3 для проведення перевірки.

 

20. У поданій скарзі зазначено, що суддя ОСОБА_1 допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Скаржниця зазначила, що, по-перше, відбулося маніпулювання з поданими ОСОБА_2 ідентичними позовними заявами, оскільки всі подані нею позовні заяви були відкликані або повернені суддями, крім заяви, яка розподілена судді ОСОБА_1, що свідчить про цілеспрямований вплив на систему автоматизованого розподілу з метою визначення конкретного судді;

по-друге, суддя ОСОБА_1 прийняв до провадження позовну заяву ОСОБА_2 з порушенням правил підсудності, оскільки мав передати її позовну заяву, відповідачем у якій є ТОВ «Омега Плюс Харків», для розгляду у справу про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків», про що ПАТ АБ «Укргазбанк» заявляв клопотання; по-третє, суддя ОСОБА_1 ухвалою від 17 грудня 2019 року вжив заходи забезпечення позову щодо ТОВ «Омега Плюс Харків» за заявою ОСОБА_2 , не перевіривши дотримання правил юрисдикції у господарських судах. У зв`язку з викладеним скаржниця просила притягнути суддю Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

 

21. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Гелетій І. І. стосовно судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 членкиня Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_3 склала вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.

 

22. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 28 квітня 2021 року № 953/3дп/15-21 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 . Підставою для відкриття дисциплінарної справи були викладені у скарзі обставини, які можуть вказувати на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

 

23. Рішенням від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 Третя Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження.

 

24. За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що 29 жовтня 2019 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «Омега Плюс Харків» та ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання недійсним правочину з передання нежитлових приміщень до статутного капіталу ТОВ «Омега Плюс Харків», що оформлений актом приймання-передачі майна для формування статутного (складеного) капіталу ТОВ «Омега Плюс Харків» від 17 травня 2016 року та про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 27 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ «Омега Плюс Харків» та ПАТ АБ «Укргазбанк».

 

24.1. Справу передано судді ОСОБА_1, справі присвоєно номер № 922/3502/19.

 

24.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду; відкрито провадження

у справі № 922/3502/19; призначено підготовче засідання.

 

24.3. 05 грудня 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Господарського суду Харківської області клопотання про передачу справи № 922/3502/19 для розгляду Господарським судом Харківської області в межах справи № 922/2960/17 про визнання ТОВ «Омега Плюс Харків» банкрутом, порушеної ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2017 року. Клопотання обґрунтовувалося зокрема тим, що пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України та частиною четвертою статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

(далі - Закон № 2343-XII) передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, зокрема й спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

 

24.4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року у справі № 922/3502/19 частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову; заборонено будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно (особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) проводити реєстраційні дії, пов`язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2016 року № 34/2016-1; заборонено ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Омега Плюс Харків» вчиняти дії, пов`язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2016 року № 34/2016-1.

 

24.5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 лютого 2020 року у справі № 922/3502/19 вирішено клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» про передачу зазначеної справи для її розгляду в межах провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків»; ухвалено матеріали позовної заяви ОСОБА_2 передати за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків».

 

24.6. Постановою від 27 лютого 2020 року у справі № 922/3502/19 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року про забезпечення позову.

 

24.7. Постановою від 10 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року у справі № 922/3502/19, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовив.

 

24.8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи наведені судові рішення, зазначив про таке.

 

Оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом з вимогами немайнового характеру, у такому разі має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. До того ж, у таких немайнових спорах потрібно досліджувати, чи не призведе невжиття зазначеного заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (пункт 68 постанови).

 

Висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на наявності у ПАТ АБ «Укргазбанк» вільної та реальної можливості звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити власні вимоги за рахунок предмета іпотеки. Проте, такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є помилковим, його зроблено без належного врахування встановлених обставин справи та норм права, які регулюють відповідні правовідносини. Провадження у справі про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків» здійснювалося за приписами в редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чинній від 19 січня 2013 року (далі - Закон про банкрутство). Відповідно до частини дев`ятої статті 16 Закону про банкрутство в ухвалі про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2019 року

у справі № 922/2960/17 визнано таким, що діє, мораторій на задоволення вимог кредиторів, який введений ухвалою суду від 14 вересня 2017 року у цій справі (пункти 72, 73, 75, 76, 80 постанови).

 

ПАТ АБ «Укргазбанк» як іпотекодержатель з урахуванням здійснення щодо ТОВ «Омега Плюс Харків» провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, на момент розгляду заяви позивача про забезпечення позову був обмеженим у праві вільно вибирати способи та процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, розгляд його вимог міг відбуватися винятково у порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, чого не враховано судами попередніх інстанцій. Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для забезпечення позову є передчасними, їх зроблено без належного урахування обставин справи та норм права, які регулюють відповідні правовідносини, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову (пункти 86,88 постанови).

 

24.9. До того ж, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи наведені вище судові рішення, зазначив про таке.

 

ОСОБА_2 , звертаючись до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним правочину з передання нежитлових приміщень, оформленого актом приймання-передачі майна від 17 травня 2016 року, та визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 27 вересня 2016 року № 34/2016-1, як першого відповідача визначила ТОВ «Омега Плюс Харків», стосовно якого здійснюється провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство.

З огляду на приписи законодавства України, чинного на момент розгляду заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову, розгляд спорів з позовом з вимогами до боржника і щодо його майна та спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, повинен здійснюватися винятково господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

 

Всупереч наведеному суд першої інстанції не передав матеріали справи разом із заявою про забезпечення позову для розгляду за підсудністю суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків», та здійснив розгляд зазначеної заяви по суті, вживши заходи забезпечення позову, в позовному провадженні поза межами справи про банкрутство.

 

Розгляд господарським судом заяви про забезпечення позову з порушенням правил підсудності та залишення апеляційним судом прийнятого за результатом розгляду заяви судового рішення без змін є таким, що загалом нівелює порядок розгляду справ за участю боржника та ставить під сумнів саму сутність судового розгляду.

 

25. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що у справі № 922/3502/19 ОСОБА_2 , звертаючись до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними правочину та договору, визначила ТОВ «Омега Плюс Харків» першим відповідачем, стосовно якого здійснюється провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство. Отже, з огляду на приписи законодавства України, чинного на момент розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, розгляд спорів з позовом з вимогами до боржника та щодо його майна, та спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, повинен відбуватися винятково господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, і в межах цієї справи. Всупереч наведеному суд першої інстанції, який діяв у складі судді ОСОБА_1, не передав матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою про забезпечення позову для розгляду до суду, у провадженні якого перебуває справа № 922/2960/17 (суддя Яризька В. О.) про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків», та здійснив розгляд зазначеної заяви по суті у позовному провадженні за межами справи про банкрутство, чим порушив вимоги частини третьої статті 7 КУзПБ.

 

26. За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 вчинив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил юрисдикції або складу суду. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

 

27. Дисциплінарний орган зазначив, що умислу в діях судді ОСОБА_1 не встановлено, а істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя допущено цим суддею внаслідок недбалості. До того ж, голова Господарського суду Харківської області надав позитивну характеристику судді ОСОБА_1 Згідно з відомостями, наданими Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

 

28. 22 березня 2024 рокудо ВРП надійшла скарга судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року№ 729/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

 

29. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 22 березня 2024 року зазначену скаргу передано для розгляду членкині Ради ОСОБА_6 .

 

30. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі судді ОСОБА_1 , членкиня ВРП ОСОБА_6 склала висновок від 08 квітня 2024 року і запропонувала залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Ради від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

 

31. Розглянувши скаргу судді ОСОБА_1 , Рада ухвалила рішення від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

 

32. Під час ухвалення оскаржуваного рішення ВРП керувалася тим, що, вирішивши питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 поза межами справи про банкрутство, суддя ОСОБА_1 «обмежив заставодержателя майна боржника - ПАТ АБ «Укргазбанк» у праві вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно з урахуванням особливостей задоволення вимог кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому КУзПБ та в межах провадження у справі про банкрутство».

 

33. Порушення вимог частини третьої статті 7 КУзПБ суддею ОСОБА_1 встановлено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2020 року, якою ухвала Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року, залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року, скасована, а у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

 

34. Зважаючи на порушення суддею ОСОБА_1 чітких і зрозумілих за змістом імперативних вимог процесуального закону, ВРП погодилася з висновком Третьої Дисциплінарної палати про допущення суддею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя внаслідок недбалості.

 

35. За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП зробила обґрунтований висновок, що суддя ОСОБА_1 допустив внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

 

36. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, що передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

 

37. З огляду на викладене ВРП виснувала, що за результатами розгляду скарги судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 це рішення має бути залишене без змін на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя»

(далі - Закон № 1798-VIII).

 

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

 

Право, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин

 

38. В Україні діє ВРП, яка зокрема розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (стаття 131 Конституції України).

 

39. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

 

40. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

 

41. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП (частина друга статті 26 Закону № 1798-VIII).

 

42. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

 

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

 

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

 

43. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону № 1798-VIII).

 

44. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

 

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана винятково до ВРП.

 

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

 

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

 

45. Право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення (частина друга статті 52 Закону № 1798-VIII).

 

46. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду (частина сьома статті 266 КАС України).

 

47. Наведені вище приписи Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, зокрема, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

 

48. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

 

49. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, потрібно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

 

50. З огляду на зміст статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, визначаючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

 

51. Рішенням від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» ЄСПЛ визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Водночас такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

 

52. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

 

53. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та правила Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за обґрунтоване повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, зокрема й на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

 

Оцінка висновків ВРП та аргументів заявника

 

Щодо визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП

 

54. З матеріалів справи Суд встановив, що на засіданні ВРП 28 травня 2024 року під час розгляду скарги судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 були присутні 11 членів Ради, з яких 11 за результатами голосування проголосували за прийняття оскаржуваного рішення, 0 - проти.

 

55. Тож це рішення прийнято повноважним складом ВРП, до того ж представник заявника у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

 

56. Також встановлено, що суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 належно повідомленим про дату, час і місце розгляду його скарги (лист від 17 травня 2024 року № 17059/0/9-24).

 

57. ОСОБА_1 28 травня 2024 року в режимі відеоконференції взяв участь у засіданні ВРП з розгляду його скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24, що також підтверджується витягом з протоколу № 46 засідання ВРП від 28 травня 2024 року.

 

58. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про невстановлення визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52

Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

 

Щодо висновків ВРП про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

 

59. В оцінці рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, на підставі яких Рада зробила відповідні висновки, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що підтверджують наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

 

60. Предметом оскарження до ВРП було рішення Третьої Дисциплінарної палати Ради від 13 березня 2024 року про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду).

 

61. ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила, що суддя ОСОБА_1 не передав матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою про забезпечення позову та здійснив розгляд цієї заяви по суті в позовному провадженні за межами справи про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків» (№ 922/2960/17), чим порушив вимоги частини третьої статті 7 КУзПБ, «обмежив заставодержателя майна боржника - ПАТ АБ «Укргазбанк» у праві вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно з урахуванням особливостей задоволення вимог кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому КУзПБ та в межах провадження у справі про банкрутство».

 

62. Покликаючись на те, що суддя ОСОБА_1 знав про наявність справи № 922/3502/19 про визнання ТОВ «Омега Плюс Харків» банкрутом та залишив поза увагою клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» від 05 грудня 2019 року про передання цієї справи для розгляду в межах справи № 922/2960/17 про банкрутство, ВРП погодилася із висновками Третьої Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1 допустив внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил юрисдикції або складу суду.

 

63. Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з висновками дисциплінарного органу щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, з таких міркувань.

 

64. Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є незаконна відмова в доступі до правосуддя (зокрема й незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

 

65. Аналіз підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII дає підстави виснувати, що передбачений згаданою нормою права дисциплінарний проступок полягає в істотному порушенні суддею норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя, унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або порушення правил юрисдикції або складу суду.

 

66. Тож правила, зазначені в підпункті «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, передбачають три самостійних склади дисциплінарних проступків: 1) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя; 2) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; 3) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

 

67. Поняття істотного порушення норм процесуального права для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися очевидних та зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, які у правозастосуванні не викликають складності під час їх тлумачення.

 

68. До того ж, зазначеною правовою нормою встановлено, що істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя має бути умисним або вчиненим унаслідок недбалості.

 

69. У правовідносинах, що оцінюються Верховним Судом у цій справі, дисциплінарний орган кваліфікував дії судді ОСОБА_1 за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме як істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

 

70. З об`єктивної сторони такий дисциплінарний проступок полягає в істотному порушенні суддею норм процесуального права, наслідком якого може бути: порушення правил виключної підсудності справ; порушення правил територіальної юрисдикції; розгляд судом спору, який підлягав розгляду судом іншої юрисдикції; порушення правил об`єднання позовів; зміна територіальної юрисдикції; розгляд справи у позапроцесуальний спосіб.

 

71. В оскаржуваному рішенні від 28 травня 2024 року ВРП зазначила: «Зогляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду заяви ОСОБА1 про забезпечення позову, розгляд спорів із позовними вимогами до боржника та щодо його майна і спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство та в межах цієї справи.

Проте, всупереч наведеному суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 не передав матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою про забезпечення позову для розгляду до суду, у провадженні якого перебуває

справа № 922/2960/17 (суддя Яризька В.О.) про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків», і здійснив розгляд вказаної заяви по суті в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство, чим порушив вимоги частини третьої статті 7 КУзПБ.

Вирішивши питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА1 поза межами справи про банкрутство суддя ОСОБА_1 обмежив заставодержателя майна боржника - ПАТ АБ «Укргазбанк» у праві вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно з урахуванням особливостей задоволення вимог кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Порушення вимог частини третьої статті 7 КУзПБ суддею ОСОБА_1 встановлено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2020 року, якою ухвала Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року, залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року, скасована, а в задоволенні заяви ОСОБА1 про забезпечення позову відмовлено».

 

72. Велика Палата Верховного Суду оцінює зазначений висновок ВРП з огляду на такі міркування.

73. 21 жовтня 2019 року набрав чинності КУзПБ. У пункті 4 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до приписів цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про № 2343-ХІІ.

 

74. Згідно з частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

 

75. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга статті 7 КУзПБ).

 

76. Згідно із частиною третьою статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19) матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

77. У цій справі встановлено, що постановою Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2017 року у справі № 922/2960/17 визнано ТОВ «Омега Плюс Харків» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, яка пізніше була скасована.

 

78. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3502/19 позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

 

79. У матеріалах справи немає доказів на підтвердження того, що судді ОСОБА_1 на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19 було відомо про наявність справи № 922/2960/17 (справа про банкрутство).

 

80. Представником позивача у підготовчому засіданні подано заяву (вх. № 29602 від 05 грудня 2019 року) про забезпечення позову.

 

81. 05 грудня 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Господарського суду Харківської області з клопотанням про передачу справи № 922/3502/19 для розгляду Господарським судом Харківської області у справі № 922/2960/17 про визнання ТОВ «Омега Плюс Харків» банкрутом, відкритої ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2017 року.

 

82. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 грудня 2019 року заяву (вх. № 29602 від 05 грудня 2019 року) про забезпечення позову повернуто заявнику. Продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів. Також у цій ухвалі зазначено, що протокольною ухвалою було встановлено порядок розгляду клопотання (від 05 грудня 2019 року вх. № 29564) про передачу справи суду в іншому складі для розгляду в межах справи про банкрутство. Отже, після вирішення питання щодо цього клопотання буде постановлено відповідне процесуальне рішення.

 

83. 17 грудня 2019 року позивач вдруге звернувся із заявою про забезпечення позову (за вх. № 30615).

 

84. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року заяву (вх. № 30615 від 17 грудня 2019 року) ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно (особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) проводити реєстраційні дії, пов`язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2016 року № 34/2016-І. Заборонено ПАТ АБ «Укргазбанк» і ТОВ «Омега Плюс Харків»вчиняти дії, пов`язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі договору іпотеки № 34/2016-І від 27 вересня 2016 року. В іншій частині вимог у задоволенні заяви позивача відмовлено.

 

85. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

 

86. Заява про забезпечення позову, яка подається після відкриття провадження у справі, подається до суду, у провадженні якого перебуває справа (пункт 3 статті 138 ГПК України).

 

87. Згідно із частиною першою статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

 

88. Отже, наведеним приписом встановлено процесуальний обов`язок суду розглянути заяву про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження.

 

89. На виконання вимог частини першої статті 140 ГПК України суддя ОСОБА_1 розглянув подану позивачем заяву про забезпечення позову у встановлений законом строк у межах відкритого провадження у справі.

 

90. Потрібно враховувати, що, за загальним правилом, питання про те, чи належить справу вирішувати суду відповідної юрисдикції, вирішується під час відкриття провадження у справі. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує питання юрисдикції спору, а процесуальний закон не допускає розгляду та вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову окремо в іншій справі, ніж у тій, у якій пред`явлено відповідний позов.

 

91. ВРП не встановила, що суддя ОСОБА_1 на час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 922/3502/19 знав чи повинен був знати про те, що стосовно ТОВ «Омега Плюс Харків» відкрита справа про банкрутство № 922/2960/17.

 

92. Вочевидь, про існування справи про банкрутство № 922/2960/17 суддя ОСОБА_1 дізнався після надходження клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» про передачу справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Омега Плюс Харків», ПАТ АБ «Укргазбанк» до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство

ТОВ «Омега Плюс Харків».

 

93. Втім, приписи ГПК України не передбачають строків та порядку передання справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства. Таких строків та порядку також не передбачено й правилами частини другої статті 7 КУзПБ, якою визначено лише перелік справ, які розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

 

94. Тож на момент надходження згаданого клопотання чинним законодавством не було передбачено строків та порядку передання справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства.

 

95. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 лютого 2019 року матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ТОВ «Омега Плюс Харків», ПАТ АБ «Укргазбанк» передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків».

 

96. В оскаржуваному рішенні від 28 травня 2024 року ВРП зазначає про порушення суддею ОСОБА_1 вимог частини третьої статті 7 КУзПБ.

 

Стаття 7 «Порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник» КУзПБ на момент постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали від 17 грудня 2019 року була у такій редакції:

 

1. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

 

2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

 

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

 

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

 

3. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

 

97. За встановленими у справі фактичними обставинами постановою Господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2017 року у справі № 922/2960/17 визнано ТОВ «Омега Плюс Харків» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, тоді як ухвала про відкриття провадження

у справі № 922/3502/19 постановлена судом 06 листопада 2019 року.

 

98. Зміст частини третьої статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19) дає підстави виснувати, що ця правова норма визначала порядок передачі справи у разі, якщо провадження було відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство. Також цією правовою нормою не передбачено строків передачі справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства.

 

99. Лише Законом України № 2971-IX від 20 березня 2023 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до частини третьої статті 7 КУзПБ та визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

 

100. Отже, встановлено, що на час надходження клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду у статті 7 КУзПБ законодавство не містило чітких вказівок про те, в які строки суд повинен передати матеріали господарської справи, якщо після відкриття провадження у цій справі буде встановлено, що стосовно сторони спору відкрито провадження у справі про банкрутство.

 

101. Водночас щодо іншого процесуального звернення - заяви про забезпечення позову, яка перебувала на розгляді в суді - законодавство передбачало чіткі процесуальні строки: заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 140 ГПК України).

 

102. Окремо потрібно врахувати також такі обставини: застосування КУзПБ розпочалося з 21 жовтня 2019 року - з дня введення його в дію. Зі спливом нетривалого часу застосування цих правових норм, а саме 19 грудня 2019 року суддя ОСОБА_1 постановив ухвалу, під час постановлення якої, як вважає ВРП, суддя порушив приписи частини третьої статті 7 КУзПБ.

 

103. Врахувавши сукупно наведені обставини, передовсім, непередбачення чіткого регулювання в процесуальному законі як строків вирішення питання про передачу матеріалів справи для розгляду в межах справи про банкрутство, так і процесуальної послідовності (пріоритетності) розгляду різних процесуальних звернень (у цій справі - клопотання про передачу справи та заяви про забезпечення позову), несформування усталеної практики через нетривалий час застосування відповідної норми права, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про невстановлення підстав для висновку щодо істотності порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права, які могло б кваліфікуватися як дисциплінарний проступок.

 

104. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що Законом України від 20 березня 2023 року № 2971-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законної сили 15 квітня 2023 року, частину третю статті 7 КУзПБ викладено в такій редакції: «Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи».

 

105. Відповідно лише із 15 квітня 2023 року законодавець визначив чіткі строки та порядок передачі судом справи до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), а тому немає підстав вважати, що до внесення таких змін до КУзПБ вимоги процесуального закону щодо передачі справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства були чіткими та однозначними.

 

106. Також ВРП в оскаржуваному рішенні від 28 травня 2024 року виснувала про таке: «Вирішивши питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 за межами справи про банкрутство, суддя ОСОБА_1 обмежив заставодержателя майна боржника - ПАТ АБ «Укргазбанк» у праві вільно вибрати способи та процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно з урахуванням особливостей задоволення вимог кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі про банкрутство».

 

107. Щодо зазначеного висновку ВРП Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне зазначити таке.

 

108. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 41 КУзПБ).

 

109. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства (пункт 1 частини третьої статті 41 КУзПБ).

 

110. Отже заставодержатель не може вільно вибирати способи та процедуру звернення стягнення на предмет застави, що заборонено пунктом 1 частини третьої статті 41 КУзПБ.

 

111. З урахуванням наведеного Суд не встановив підстав виснувати, що постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали про часткове забезпечення позову призвело до негативних наслідків для кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк».

 

112. В оскаржуваному рішенні ВРП від 28 травня 2024 року як на підтвердження вчинення суддею ОСОБА_1 істотного порушення вимог процесуального права Рада посилається на постанову Верховного Суду від 10 вересня 2020 року

у справі № 922/3502/19.

 

113. Висновок про те, що, «вирішивши питання про забезпечення позову … за межами справи про банкрутство, суддя ОСОБА_1 обмежив заставодержателя майна боржника - ПАТ АБ «Укргазбанк» у праві вільно вибрати способи та процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно….», який покладено ВРП в основу оскаржуваного рішення, є відтворенням висновку Верховного Суду, наведеного у пункті 86 постанови від 10 вересня 2020 року у справі № 922/3502/19. Проте, Верховний Суд цей висновок навів в обґрунтування своєї позиції про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову саме з огляду на існування мораторію на забезпечення вимог кредиторів до боржника, відносно якого порушена процедура банкрутства, а не як негативний наслідок порушення норм процесуального права щодо правил юрисдикції, що випливає зі змісту наведеної постанови Верховного Суду.

 

114. Верховний Суд постановою від 10 вересня 2020 року скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року, залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року, а в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовив. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, Верховний Суд базувався на тому, що висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для забезпечення позову є передчасними, зробленими без належного урахування обставин справи та норм права, які регулюють відповідні правовідносини (пункт 88 постанови).

 

115. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків (частина друга статті 106 Закону № 1402-VIII).

 

116. ВРП як на підтвердження вчинення суддею ОСОБА_1 істотного порушення вимог процесуального права зазначає про скасування в касаційному порядку судового рішення (ухвали про часткове забезпечення позову), проте відповідно до вимог частини другої статті 106 Закону № 1402-VIII притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у такому випадку можливе лише в разі умисного порушення норм права, а не через недбалість, як встановлено ВРП у цій справі, що додатково підтверджує необґрунтованість висновків ВРП.

 

117. Під час вирішення питань, пов`язаних із застосуванням щодо суддів заходів дисциплінарного впливу, потрібно забезпечувати дотримання балансу між відповідальністю судді за свою діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, перед людиною, суспільством та державою і принципом незалежності судової влади.

 

118. Якщо суддя може бути притягнутий до юридичної відповідальності через його рішення, тоді неможливо зберегти судову незалежність і демократичний баланс гілок влади. На цьому наголошено в пункті 62 Висновку № 10 (2007) КРЄС «Про судову раду на службі суспільству».

 

119. Також в оскаржуваному рішенні ВРП зазначено: «Посилання на неусталену судову практику щодо розгляду справ за немайновими вимогами є безпідставними. Ухвала Господарського суду Харківської області про забезпечення позову

у справі № 922/3502/19 була постановлена 17 грудня 2019 року. На дату вирішення питання про забезпечення позову Верховний Суд висловив правову позицію, яку викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року

у справі № 904/2285/19».

 

120. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час вирішення судом спору (процесуального питання) врахуванню підлягають висновки Верховного Суду у справах у подібних правовідносинах.

 

121. Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Таке урахування обставин потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

 

122. Аналогічні критерії щодо врахування висновків Верховного Суду саме у справах з подібними правовідносинами підлягають застосуванню і ВРП під час вирішення питань, пов`язаних з оцінкою наявності в діях судді порушення норм права.

 

123. Проте, посилаючись в оскаржуваному рішенні на висновки Верховного Суду у справах № 910/1040/18, № 904/2285/19, ВРП не врахувала, що у зазначених справах Верховний Суд не досліджував питання розгляду заяв про забезпечення позову у випадку, якщо стосовно одного із учасників справи відкрито провадження у справі про банкрутство та застосування положень статті 7 КУзПБ, оскільки, як зазначено вище, КУзПБ набрав чинності 21 жовтня 2019 року, тобто після ухвалення Верховним Судом судових рішень у справах № 910/1040/18, № 904/2285/19.

 

124. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП дійшла передчасного висновку про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки об`єктивну сторону визначеного цією правовою нормою проступку має становити саме істотне порушення норм процесуального права, тоді як дисциплінарний орган помилково послався на порушення суддею частини третьої статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19), диспозиція якої не відповідає фактичним обставинам справи.

 

125. Щодо доводів заявника про те, що ВРП порушила строки притягнення судді до відповідальності, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

 

126. В оскаржуваному рішенні Рада не навела мотивів обрахування строку притягнення суддя до дисциплінарної відповідальності, хоча суддя і вказував на сплив цього строку, тому оскаржуване рішення ВРП також не можна вважати вмотивованим з огляду на наведені міркування.

 

127. Отже, рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року

№ 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області судді ОСОБА_1 до відповідальності за дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, не може вважатися вмотивованим, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

157. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У разі скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

158. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

159. Згідно з частиною першою цієї статті у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до приписів цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

160. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, тому на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання скарги до суду в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 266, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» задовольнити.

Рішення Вищої ради правосуддя від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді:О. О. БанаськоС. Ю. Мартєв Ю. Л. ВласовК. М. Пільков М. І. ГрицівС. О. Погрібний Ж. М. ЄленінаО. В. Ступак Л. Ю. КишакевичІ. В. Ткач В. В. КорольЄ. А. Усенко О. В. КривендаН. В. Шевцова М. В. Мазур

Постанову на підставі частини третьої статті 321 КАС України оформила суддя О. В. Ступак.

Джерело: ЄДРСР 122434171

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В., Власова Ю. Л.

у справі № 990SCGC/10/24(провадження № 11-133сап24) за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24

Короткий виклад історії справи

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП) від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Третьої Дисциплінарної палати, згідно з якими суддя ОСОБА_1 допустив внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ).

Представник скаржника вважає, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню, оскільки: частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) лише визначає перелік справ, що розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та не містить ні строків, ні порядку, який би визначав передання справи від одного судді до іншого; частина третя статті 7 КУзПБ регулює виключно порядок передання справи у єдиному випадку - якщо провадження відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство; Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) не містять ні строків, ні порядку, який би визначав передання справи від одного судді до іншого у разі наявності судового провадження з банкрутства, а тому також дотримані суддею; норма статті 177 ГПК України, хоч і є загальною, але окреслює загальні правила проведення судового розгляду та його етапів, в межах та з дотриманням якого було вирішено питання про передання; суддею розглянуто заяву про забезпечення позову в межах справи № 922/3502/19 з огляду на те, що стаття 140 ГПК України дозволяє судді розглядати виключно заяву про забезпечення позову, суддя не міг під час її вирішення вирішувати інші питання, зокрема, розглянути клопотання з приводу передання справи іншому судді.

Також представник скаржника зазначає, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню з підстав невідповідності кваліфікації, оскільки: об`єктивну сторону за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ має становити саме істотне порушення норм процесуального права, де ВРП вказує на порушення частини третьої статті 7 КУзПБ, яка взагалі не відповідає фактичним обставинам та не могла бути порушена суддею; ВРП не наведено ні доказів, ні мотивів, з яких можна встановити та перевірити обґрунтованість висновків про наявність недбалості; ВРП єдиним доказом вказує саме скасування ухвали судді внаслідок порушення норм матеріального права, відтак відповідно до частини другої статті 106 Закону № 1402-VІІІ притягнення судді до відповідальності у такому випадку можливе виключно внаслідок умисного порушення норм права, а не через недбалість; ВРП не доведено настання наслідків, які були б кричущими, серйозними чи незворотними, в той же час висновки про обмеження прав заставодержателя не відповідають ні фактичним, ні правовим підставам.

Крім того, оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню з тих підстав, що з урахуванням норм, які діяли на момент вчинення кваліфікованого проступку та подання скарги, строк притягнення судді до відповідальності завершився 15 лютого 2023 року. Помилки держави при формуванні складу ВРП, затримки в проведенні конкурсу на посади членів ВРП, законодавчі прогалини в регулюванні строків не можуть втручатися в право судді на проведення дисциплінарного провадження у строк, що визначений законом.

Представник скаржника просить скасувати рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Позиція ВРП

17 липня 2024 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому зазначила, що не погоджується з її доводами та вважає їх необґрунтованими.

ВРП указала, що її рішення від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, суддю та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами поштового зв`язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті ВРП. Також в оскаржуваному рішенні ВРП містяться посилання на підстави й мотиви, з яких суддю Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

ВРП також зазначила, що суддя ОСОБА_1 знав про наявність справи № 922/3502/19 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Плюс Харків» (далі - ТОВ «Омега Плюс Харків») банкрутом та залишив поза увагою клопотання Публічного акціонерного товариства «АБ «Укргазбанк» (далі - ПАТ «АБ «Укргазбанк») про передання справи № 922/3502/19 для розгляду в межах справи № 922/2960/17 про банкрутство. А матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову передано для розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи лише 20 лютого 2020 року. Тобто в цьому випадку йдеться про порушення ним норм процесуального права - розгляд заяви про забезпечення позову в позовному провадженні, відмінному від провадження у справі про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків», про наявність якого суддя ОСОБА_1 не міг не знати, оскільки, як зазначалося вище, ПАТ «АБ «Укргазбанк» подавало клопотання про передання матеріалів справи № 922/3502/19 за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків» до постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали про забезпечення позову.

Отже, ВРП погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати ВРП, що суддя ОСОБА_1 допустив внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

Крім того, ВРП зауважила, що не погоджується з доводами скаржника та вважає, що строк для застосування дисциплінарного стягнення не сплинув, а аргументи представника судді ОСОБА_1 із цього питання не заслуговують на увагу.

У зв`язку з викладеним ВРП просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 - без змін.

Обставини, установлені матеріалами справи

Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Господарського суду Харківської області строком на п`ять років. Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 296/2017 призначений на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково.

19 листопада 2020 року до ВРП за вхідним № 532/2/13-20 надійшла скарга адвоката Гелетій І. І. в інтересах ПАТ «АБ «Укргазбанк» на дії судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 під час розгляду справи № 922/3502/19.

Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 19 листопада 2020 року зазначену скаргу передано члену ВРП ОСОБА_3 для проведення перевірки.

У поданій скарзі зазначено, що суддя ОСОБА_1 допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Скаржниця зазначила, що, по-перше, мало місце маніпулювання з поданими ОСОБА_2 ідентичними позовними заявами, оскільки всі подані нею позовні заяви були відкликані або повернені суддями, окрім заяви, яка розподілена судді ОСОБА_1, що свідчить про цілеспрямований вплив на систему авторозподілу з метою визначення конкретного судді; по-друге, суддя ОСОБА_1 прийняв до провадження позовну заяву ОСОБА_2 з порушенням правил підсудності, оскільки мав передати її позовну заяву, відповідачем у якій є ТОВ «Омега Плюс Харків», для розгляду у справу про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків», про що ПАТ «АБ «Укргазбанк» заявляв клопотання; по-третє, суддя ОСОБА_1 ухвалою від 17 грудня 2019 року вжив заходи забезпечення позову щодо ТОВ «Омега Плюс Харків» за заявою ОСОБА_2 , не перевіривши дотримання правил юрисдикції у господарських судах. У зв`язку з викладеним скаржниця просила притягнути суддю Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Гелетій І. І. стосовно судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 членом Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_3 складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.

Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 28 квітня 2021 року № 953/3дп/15-21 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 . Підставою для відкриття дисциплінарної справи слугували викладені у скарзі обставини, які можуть вказувати на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Рішенням від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 Третя Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що 29 жовтня 2019 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «Омега Плюс Харків» та ПАТ «АБ «Укргазбанк» про визнання недійсним правочину з передання нежитлових приміщень до статутного капіталу ТОВ «Омега Плюс Харків», що оформлений актом приймання-передачі майна для формування статутного (складеного) капіталу ТОВ «Омега Плюс Харків» від 17 травня 2016 року, та про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 27 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ «Омега Плюс Харків» та ПАТ «АБ «Украгазбанк».

Справу передано судді ОСОБА_1 та присвоєно номер № 922/3502/19.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/3502/19; призначено підготовче засідання у справі.

05 грудня 2019 року ПАТ «АБ «Укргазбанк» подало до Господарського суду Харківської області клопотання про передачу справи № 922/3502/19 для розгляду цим судом в межах справи № 922/2960/17 про визнання ТОВ «Омега Плюс Харків» банкрутом, порушеної ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2017 року. Клопотання обґрунтовано, зокрема, тим, що пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України та частиною четвертою статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року у справі № 922/3502/19 частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову; заборонено будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно (особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) проводити реєстраційні дії, пов`язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі договору іпотеки № 34/2016-1 від 27 вересня 2016 року; заборонено ПАТ «АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Омега Плюс Харків» вчиняти дії, пов`язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі договору іпотеки № 34/2016-1 від 27 вересня 2016 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 лютого 2020 року у справі № 922/3502/19 розглянуто клопотання ПАТ «АБ «Укргазбанк» про передачу вказаної справи для її розгляду в межах провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків»; ухвалено матеріали позовної заяви ОСОБА_2 передати за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків».

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року у справі № 922/3502/19 ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року про забезпечення позову залишено в силі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2020 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року у справі № 922/3502/19 скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи вказані судові рішення, зазначив:

- ОСОБА_2 , звертаючись до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним правочину з передання нежитлових приміщень, оформленого актом приймання-передачі майна від 17 травня 2016 року, та визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 27 вересня 2016 року № 34/2016-1, як першого відповідача визначила ТОВ «Омега Плюс Харків», щодо якого здійснюється провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство;

- з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову, розгляд спорів з позовними вимогами до боржника і щодо його майна та спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, повинен здійснюватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи;

- всупереч наведеному суд першої інстанції не передав матеріали справи разом із заявою про забезпечення позову для розгляду за підсудністю суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків», та здійснив розгляд вказаної заяви по суті, вживши заходи забезпечення позову, в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство;

- розгляд місцевим господарським судом заяви про забезпечення позову з порушенням підсудності та залишення апеляційним судом прийнятого за результатом розгляду заяви судового рішення без змін є такими, що в цілому нівелюють порядок розгляду справ за участю боржника та ставлять під сумнів саму сутність судового розгляду;

- Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/11946/18 на підставі аналізу приписів статей 589, 590 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу», статті 33 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» зроблено висновок, що передбачені Законом про банкрутство наслідки, які настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема, в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство;

- ПАТ «АБ «Укргазбанк» як іпотекодержатель, з урахуванням здійснення щодо ТОВ «Омега Плюс Харків» провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, на момент розгляду заяви позивача про забезпечення позову було обмежене у праві вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, розгляд його вимог міг відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, що не було враховано та залишено поза увагою судами попередніх інстанцій.

Оцінюючи дії судді ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що у справі № 922/3502/19 ОСОБА_2 , звертаючись до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними правочину та договору, визначила ТОВ «Омега Плюс Харків» першим відповідачем, щодо якого здійснюється провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство. Отже, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, розгляд спорів з позовними вимогами до боржника і щодо його майна та спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, повинен відбуватися саме виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, і в межах цієї справи. Проте всупереч наведеному суд першої інстанції в особі судді ОСОБА_1 не передав матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою про забезпечення позову для розгляду до суду, у провадженні якого перебуває справа № 922/2960/17 (суддя Яризька В. О.) про банкрутство ТОВ «Омега Плюс Харків» та здійснив розгляд вказаної заяви по суті в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство, чим порушив вимоги частини третьої статті 7 КУзПБ.

За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 вчинив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

При цьому дисциплінарний орган зазначив, що умислу в діях судді ОСОБА_1 не встановлено, а істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя він допустив унаслідок недбалості. Крім того, голова Господарського суду Харківської області надав позитивну характеристику судді ОСОБА_1 З відомостей, наданих Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, вбачається, що суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

22 березня 2024 року до ВРП надійшла скарга судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 22 березня 2024 року вказану скаргу передано для розгляду члену ВРП ОСОБА_6 .

За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі судді ОСОБА_1 , член ВРП ОСОБА_6 склала висновок від 08 квітня 2024 року, яким запропонувала залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Розглянувши скаргу судді ОСОБА_1 , ВРП прийняла рішення від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП керувалася тим, що, вирішивши питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 поза межами справи про банкрутство, суддя ОСОБА_1 обмежив заставодержателя майна боржника - ПАТ «АБ «Укргазбанк» у праві вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно з урахуванням особливостей задоволення вимог кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі про банкрутство. Порушення вимог частини третьої статті 7 КУзПБ суддею ОСОБА_1 було встановлено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2019 року, якою ухвала Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року, залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року, скасована, а в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Зважаючи на порушення суддею ОСОБА_1 чітких і зрозумілих за змістом імперативних вимог процесуального закону, ВРП погодилася з висновком Третьої Дисциплінарної палати ВРП про допущення суддею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя внаслідок недбалості.

За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла обґрунтованого висновку, що суддя ОСОБА_1 допустив внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

З огляду на викладене ВРП дійшла висновку, що за результатами розгляду скарги судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 це рішення підлягає залишенню без змін на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

Суть постанови Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду постановою від 26 вересня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задовольнила: рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»скасувала; стягнула за рахунок бюджетних асигнувань ВРПна користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат зі сплати судового збору 1 211 грн 20 коп.

Ураховуючи непередбачення чіткого регулювання в процесуальному законі як строків вирішення питання про передачу матеріалів справи для розгляду в межах справи про банкрутство, так і процесуальної послідовності (пріоритетності) розгляду різних процесуальних звернень (у цій справі - клопотання про передачу справи та заяви про забезпечення позову), несформування усталеної практики через нетривалий час застосування відповідної норми права, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про невстановлення підстав для висновку щодо істотності порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права, які могло б кваліфікуватися як дисциплінарний проступок. Крім того, Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав виснувати, що постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали про часткове забезпечення позову призвело до негативних наслідків для кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк».

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ВРП дійшла передчасного висновку про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки об`єктивну сторону визначеного цією правовою нормою проступку має становити саме істотне порушення норм процесуального права, тоді як дисциплінарний орган помилково послався на порушення суддею частини третьої статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19), диспозиція якої не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також указала, що в оскаржуваному рішенні ВРП не навела мотивів обрахування строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, хоча суддя і вказував на сплив цього строку, тому оскаржуване рішення ВРП також не можна вважати вмотивованим з огляду на наведені міркування.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Вважаємо за необхідне зауважити, що ВРП, склавши висновок про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а також Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення ВРП, не надали належної та обґрунтованої оцінки питанню наявності правових підстав для застосування до позивача відповідного виду дисциплінарного стягнення без застосування строків, визначених частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII, хоча скаржник звертав на це увагу в скарзі на рішення ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24.

Водночас, на наше переконання, застосування строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є ключовим питанням у розумінні принципу юридичної визначеності, відтак повинно бути відображено в рішенні ВРП, яким до судді застосовується дисциплінарне стягнення.

Так, у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив: «…хоча Суд не вважає за належне вказувати на те, наскільки тривалим повинен бути строк давності, він вважає, що такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, які стосуються суддів, є невизначеним, становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності» (пункт 137 рішення).

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Таким чином, указаною нормою Закону № 1402-VIII чітко визначено строк, протягом якого до судді може бути застосовано дисциплінарне стягнення, а саме не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження, що узгоджується з наведеними вище висновками ЄСПЛ щодо принципу юридичної визначеності.

За змістом наведеної норми права, у трирічний строк, який є граничним для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не зараховуються дні тимчасової непрацездатності судді та дні його перебування у відпустці, а також час здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Це означає, що у разі виникнення будь-якої із цих обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається.

Закон не містить згадок про те, що у строк, протягом якого суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не враховуються лише дні перебування судді у відпустці та тимчасовій непрацездатності або здійснення дисциплінарного провадження, які мали місце «в межах» або «впродовж» трьох календарних років від дня вчинення дисциплінарного проступку.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону № 1402-VIII, варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Аналогічну правову позицію щодо застосування (обчислення) строків притягнення до дисциплінарної відповідальності судді викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року (провадження № 11-78сап18), від 29 листопада 2018 року у справі № 800/553/17 (провадження № 11-7сап18), від 31 січня 2019 року (провадження № 11-988сап18), від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19.

У справі, що розглядається, часовий інтервал цього проміжку визначається початковою датою вчинення дисциплінарного проступку (17 грудня 2019 року - дата прийняття ухвали про забезпечення позову) та кінцевою - датою накладення дисциплінарного стягнення (13 березня 2024 року - дата прийняття рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП № 729/3дп/15-24).

Отже, при обрахуванні загального строку притягнення до дисциплінарної відповідальності судді беруться до уваги трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, визначений частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII, без урахування строку знаходження судді у відпустці, у період непрацездатності, на лікарняному з 17 грудня 2019 року по 13 березня 2024 року, а також строк здійснення дисциплінарного провадження щодо цього судді, який визначений Законом № 1798-VIII.

Так, за змістом пункту 12.34 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу (скаргу) протягом строків, визначених Законом, чинним на день надходження дисциплінарної скарги до Ради.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону № 1798-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на день надходження дисциплінарної скарги до ВРП на дії судді ОСОБА_1) Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону № 1402-VIII скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами ВРП з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).

Відповідно до частини третьої цієї статті Дисциплінарне провадження включає:

1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті;

2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги (частина четверта статті 42 Закону № 1798-VIII).

Щодо необхідності дотримання визначеного частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII строку здійснення дисциплінарного провадження Велика Палата Верховного Суду висловилася в постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 9901/378/20 (провадження № 11-264заі21), якою визнала протиправною бездіяльність Третьої Дисциплінарної палати ВРП, яка виразилась у порушенні передбаченого вказаною нормою строку здійснення дисциплінарного провадження.

Запровадження вказаного строку, на наше переконання, відповідає меті встановлення строків притягнення суддів до відповідальності, і навпаки - незастосування вказаного строку у взаємозв`язку з частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII свідчило б про фактичну невизначеність строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що суперечить принципу юридичної визначеності.

Вважаємо за потрібне звернути увагу на принцип юридичної визначеності у контексті того, що на час вчинення проступку, про який ідеться у рішенні ВРП, позивач міг сподіватися, що можливість застосування до нього дисциплінарного стягнення за вчинення дій, за якими було відкрито дисциплінарне провадження, може відбутись у межах строку, визначеного частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII, а саме трирічного строку, без урахування строку знаходження судді у відпустці, у період непрацездатності, на лікарняному з 17 грудня 2019 року по 13 березня 2024 року, а також строку здійснення відповідного дисциплінарного провадження, який передбачений нормами Закону № 1798-VIII, чинними на день надходження дисциплінарної скарги до ВРП на дії судді ОСОБА_1 .

За позицією ЄСПЛ, вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який ідеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права. Ця фраза передбачає, inter alia, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (пункти 169, 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України, заява № 21722/11).

Разом із цим звертаємо увагу на те, що ВРП, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, взагалі не з`ясувала питання щодо дотримання строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не витребувала за місцем роботи судді інформацію щодо його перебування протягом відповідного періоду у відпустці та на лікарняному, не дала оцінки тій обставині, що дисциплінарне провадження щодо скаржника тривало більше визначеного частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII строку. Тобто ті обставини, які безпосередньо впливають на притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності, ВРП не встановила.

У зв`язку із цим вважаємо, що рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 2 КАС щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень [рішення прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення] як одного з обов`язкових критеріїв правомірності зазначеного рішення, відтак Велика Палата Верховного Суду при ухваленні постанови повинна була: врахувати зазначені обставини; надати оцінку аргументам скаржника стосовно незастосування ВРП строків притягнення до дисциплінарної відповідальності з урахуванням частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII у взаємозв`язку із частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII; вирішити питання про застосування строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності до спірних правовідносин, ураховуючи мотиви цієї окремої думки.

Судді Великої Палати Верховного Суду: І. В. Желєзний

Ю. Л. Власов

Джерело: ЄДРСР 122434178

[ANTIRAID]

Це наша справа. Ця справа дуже важлива та цікава відразу у декількох аспектах. Раджу суддям ознайомитись з висновками щодо застосування строків притягнення суддів до відповідальності, які ігноруються Вищою радою правосуддя.

Зокрема - на час вчинення проступку, про який ідеться у рішенні ВРП, позивач міг сподіватися, що можливість застосування до нього дисциплінарного стягнення за вчинення дій, за якими було відкрито дисциплінарне провадження, може відбутись у межах строку, визначеного частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII, а саме трирічного строку, без урахування строку знаходження судді у відпустці, у період непрацездатності, на лікарняному з 17 грудня 2019 року по 13 березня 2024 року, а також строку здійснення відповідного дисциплінарного провадження, який передбачений нормами Закону № 1798-VIII, чинними на день надходження дисциплінарної скарги до ВРП на дії судді ОСОБА_1 .

Крім того, рішення цікаво і з точки зору застосування норм КУзПБ, суд зазначив:

87. Згідно із частиною першою статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

88. Отже, наведеним приписом встановлено процесуальний обов`язок суду розглянути заяву про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження.

90. Потрібно враховувати, що, за загальним правилом, питання про те, чи належить справу вирішувати суду відповідної юрисдикції, вирішується під час відкриття провадження у справі. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує питання юрисдикції спору, а процесуальний закон не допускає розгляду та вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову окремо в іншій справі, ніж у тій, у якій пред`явлено відповідний позов.

93. Втім, приписи ГПК України не передбачають строків та порядку передання справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства. Таких строків та порядку також не передбачено й правилами частини другої статті 7 КУзПБ, якою визначено лише перелік справ, які розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

94. Тож на момент надходження згаданого клопотання чинним законодавством не було передбачено строків та порядку передання справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства.

98. Зміст частини третьої статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19) дає підстави виснувати, що ця правова норма визначала порядок передачі справи у разі, якщо провадження було відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство. Також цією правовою нормою не передбачено строків передачі справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства.

99. Лише Законом України № 2971-IX від 20 березня 2023 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до частини третьої статті 7 КУзПБ та визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

100. Отже, встановлено, що на час надходження клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду у статті 7 КУзПБ законодавство не містило чітких вказівок про те, в які строки суд повинен передати матеріали господарської справи, якщо після відкриття провадження у цій справі буде встановлено, що стосовно сторони спору відкрито провадження у справі про банкрутство.

101. Водночас щодо іншого процесуального звернення - заяви про забезпечення позову, яка перебувала на розгляді в суді - законодавство передбачало чіткі процесуальні строки: заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 140 ГПК України).

103. Врахувавши сукупно наведені обставини, передовсім, непередбачення чіткого регулювання в процесуальному законі як строків вирішення питання про передачу матеріалів справи для розгляду в межах справи про банкрутство, так і процесуальної послідовності (пріоритетності) розгляду різних процесуальних звернень (у цій справі - клопотання про передачу справи та заяви про забезпечення позову), несформування усталеної практики через нетривалий час застосування відповідної норми права, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про невстановлення підстав для висновку щодо істотності порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права, які могло б кваліфікуватися як дисциплінарний проступок.

Фактично ВРП встановила вкрай низьку компетенцію членів ВРП, що були відібрані іноземцями, незнання не тільки норм права, але й власного Закону.