Рішення Солом'янського райсуду Києва про скасування реєстрації права власності на квартиру КП «Реєстраційне бюро» за Укрсоцбанком правонаступником якого є Сенс банк без оцінки майна та під час мораторію

[ANTIRAID]

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:[email protected], web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/1699/24
В справі 760/6622/21

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

І. Вступна частина

28 березня 2024 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

представника Позивачів - ОСОБА_1

представника Відповідача - ОСОБА_2

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів та визнання права власності.

ІI. Описова частина

В березні 2021 року ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з вимогами про:

- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенка Ігоря Миколайовича від 05.06.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47209617 щодо державної реєстрації права власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1845493180000);

- внесення запису до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк»;

- внесення запису до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк»;

- визнання за Позивачами права власності в рівних частках на квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року в справі було відкрите загальне позовне провадження.

Ухвалою від 28 вересня 2022 року закрите підготовче провадження.

Під час перебування справи в провадженні суду Позивач-1 ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 », а Відповідач АТ «Альфа-Банк» змінив найменування на АТ «Сенс Банк».

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що між Позивачкою-1 та АКБCР «Укрсоцбанк» 27 грудня 2007 року було укладено Договір кредиту №032/29-507 К, за яким Позивачка отримала споживчий кредит в доларах США.

На забезпечення виконання умов Кредитного договору між усіма Позивачами та АКБСР «Укрсоцбанк» було укладено Іпотечний договір іпотеки №032/06-254 від 27.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом у встановленому порядку.

За умовами Іпотечного договору предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , жилою площею 41,90 кв.м, загальною площею 69,30 кв.м.

Позивачі вказують, що 05.06.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва, Тарасенком І.М., було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47209617, зокрема була здійснена реєстрація права власності АТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки.

В подальшому, як зазначають Позивачі, правонаступником АТ «Укрсоцбанк» стало АТ «Альфа-Банк», у зв`язку з чим 19 листопада 2019 року було здійснено реєстрацію змін до права власності на Предмет іпотеки, а саме: змінено власника квартири з АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк», відомості про зміни до права власності внесено до Реєстру 25.11.2019.

Позивачі зазначає, що реєстрація права власності Відповідача на предмет іпотеки, яка здійснена державним реєстратором 05.06.2019, є протиправною з огляду наступне.

По-перше, як зазначають Позивачі, реєстрація права власності на квартиру за АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») була здійснена державним реєстратором без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку». Зокрема, згідно з чинним на момент укладення іпотечного договору законодавством, передача права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку можлива була лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, і одного лише іпотечного застереження в іпотечному договорі було недостатньо.

По-друге, як стверджують Позивачі, право власності на квартиру було набуто АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким не допускається звернення стягнення на єдине житло, передане в іпотеку для забезпечення кредитних зобов`язань, виражених в іноземній валюті.

По-третє, Позивачі звертають увагу на те, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що державну реєстрацію права власності на іпотечне майно, а саме на трикімнатну квартиру було здійснено державним реєстратором 28.05.2019 року 16:43:12, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором було винесено 05.06.2019 року 13:34:29, тобто, всупереч вищезазначеним вимогам законодавства реєстрація права власності здійснена до прийняття відповідного рішення.

Крім того, Позивачі стверджують, що згідно з ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

А тому звертають увагу суду на те, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №245831985, у розділі «Підстава для державної реєстрації» у АТ «Укрсоцбанк» не зазначено документ, який би посвідчував проведення оцінки предмета іпотеки у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку».

Зазначені обставини кожна окрема та у своїй сукупності свідчать про те, що рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем є протиправним, підлягає скасуванню з внесенням відповідних записів до Державного реєстру та поверненням квартири у власність Позивачів.

27 вересня 2021 року представником Відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, зі змісту яких вбачається, що Відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_6 своїх обов`язків за Кредитним договором, невиконанням нею вимог про усунення порушень, в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» задовольнив свої вимоги кредитора/іпотекодержателя в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору в позасудовому порядку через звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності на підставі іпотечного застереження, яке міститься у Договорі іпотеки, яке є формою згоди іпотекодавця на таку процедуру задоволення Кредитором своїх вимог. Відтак, звернення стягнення на предмет іпотеки у такий спосіб не має характер примусового, а отже не підпадає під дію Закону про мораторій.

Крім того, представник Відповідача зазначив про те, що оцінка Суб`єкта оціночної діяльності відсутня в переліку документів, які надаються державному реєстратору згідно з Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМ України від 25.12.2015 №112.

У судовому засіданні представник Позивачів позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Відповідача проти задоволення позову заперечував.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

27 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 було укладено договір кредиту №032/29-507 К.

27 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено Іпотечной договір №032/06-254, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироник О.В. за реєстровим 9055, відповідно до умов якого Позивачі передали в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту, квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року N 898-IV "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону "Про іпотеку").

За приписами частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 05 червня 2019 року державним реєстратором, а саме державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Тарасенком І.М. на підставі договору іпотеки №032/06-254, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, здійснено державну реєстрацію права приватної власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

19 листопада 2019 року було зареєстровано зміни до права власності, зокрема власник АТ «Укрсоцбанк» замінений на АТ «Альфа-Банк», тобто відбулася заміна на правонаступника.

В подальшому АТ «Альфа-Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк».

Таким чином, АТ «Укрсоцбанк» було здійснено дії щодо набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2019 в справі №726/1538/16-ц набуття 7 червня 2014 року чинності Законом N 1304-VII є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Аналогічні роз`яснення Велика Палата Верховного Суду надала у Постанові від 19.05.2020 по справі № 644/3116/18.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року N 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та Договору іпотеки) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

З пояснень Позивачів встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин (реєстрації права власності АТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки) не було на праві власності чи праві користування будь-якого іншого нерухомого майна, окрім предмета іпотеки. Відповідачем цього твердження не спростовано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк» з огляду на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовувалася Позивачами як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем як забезпечення виконання Позивачкою умов Кредитного договору № №032/29-507 К від 27.12.2007, укладеного в іноземній валюті.

Крім того, частиною третьою статті 37 Закону «Про іпотеку» (в редакції на момент укладення іпотечного договору) визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З огляду на зміст положень, закріплених у ст.37 Закону України «Про іпотеку», державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Оскільки ціна предмета іпотеки, право власності на який реєструється за іпотекодержателем в позасудовому порядку, є істотною обставиною, що має правові наслідки для сторін забезпеченого іпотекою зобов`язання, тому п.61 Порядку державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, повинен застосовуватись із урахуванням положень ст.37 Закону України «Про іпотеку», а саме: іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Отже оцінка предмета іпотеки, право власності на який реєструється за іпотекодержателем в позасудовому порядку, повинна бути проведена перед реєстрацією такого права.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення реєстраційних дій державним реєстратором щодо реєстрації права власності на квартиру за АТ «Укрсоцбанк», реєстратору не було надано Звіту про оцінку вартості квартири АДРЕСА_2 .

Більше того, Відповідачем не надано доказів щодо інформування Позивачів про вартість іпотечного майна за якою відбулося зарахування вимог, в той час як ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2021 року зазначено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №306/1224/16-ц (провадження №14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі №306/2053/16-ц (провадження №14-22цс19) однозначно висловлено правові висновки щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Відсутність оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності свідчить про порушення проведеної державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, що є підставою для скасування такої реєстрації.

Подібні за змістом висновки, із посиланням на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17, від 11 червня 2020 року у справі №914/953/19, від 12 серпня2020 року у справі №921/353/19.

Отже, рішення державного реєстратора Тарасенка І.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47209617 (номер запису про право власності 31866886 від 28.05.2019) щодо державної реєстрації права власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 37 Закону України «Про іпотеку», та, як наслідок, порушує приватне право Позивачів.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі N914/2350/18 (914/608/20) (провадження N 12-83гс21) зазначено, що за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно.

Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

В такому випадку задоволення вимог про внесення відповідних записів до Державного реєстру, визнання права власності за Позивачами не є необхідним для ефективного захисту їх прав, а тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Аналогічні роз`яснення містяться і у Постановах Верховного Суду від 01.02.2023 року по справі № 316/2082/19 та від 21.06.2023 року по справі № 308/7560/21.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

У зв`язку з наведеним, ураховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені Позивачами, пропорційно до задоволених вимог, покладаються на Відповідача.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 16,317, 319, 321, 334, 391 ЦК України, Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про іпотеку",ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенка Ігоря Миколайовича від 05.06.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47209617 щодо державної реєстрації права власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1845493180000).

В іншій частині позову відмовити.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_3 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі2724,00 гривень.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач-1: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Позивач-2: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Позивач-3: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код юридичної особи: 23494714;

Третя особа: Тарасенко Ігор Миколайович , державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ, адреса: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8А, оф. 406.

Суддя:

Джерело: ЄДРСР 122628762

[ANTIRAID]

Це чергова наша виграшна справа про незаконне переоформлення майна банками на себе. В цій справі підставою скасування такого позасудового стягнення стало його здійснення під час ді мораторію на задоволення вимог кредиторів за споживчими валютними кредитами та відсутність оцінки майна на час такого переоформлення.