ANTIRAID Posted December 7, 2024 Report Posted December 7, 2024 18.11.2024 Справа № 363/3023/23 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого - судді Рудюка О.Д., за участю секретаря Бобрової Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою, виділення кімнати та вселення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить усунути перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 , з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до неї ОСОБА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_2 ; виділити ОСОБА_1 в користування жилу кімнату площею 15,3 кв.м. квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; залишити в спільному користуванні всіх співвласників квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 : веранду площею 8,3 кв.м.; коридор площею 6,8 кв.м.; кухню площею 5,1 кв.м.; убиральню площею 0,9 кв.м.; кладову площею 0,9 кв.м.; коридор площею 6,2 кв.м.; санвузол площею 2,3 кв.м. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що позивачу належить 1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вказану квартиру у 1995 року приватизовано на трьох осіб у рівних частках, а саме на: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер після його смерті відкрилась спадщина на 1/3 частини квартири, яку прийняли ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 10.05.2023 року позивач та ОСОБА_4 прибули до квартири та запропонували відповідачам не перешкоджати у користуванні житловою нерухомістю та у досудовому порядку вирішити питання щодо визначення порядку користування відособленими приміщеннями (кімнатами) квартири. Однак, відповідачі у категоричній формі відмовились вирішувати питання мирним шляхом. На підставі викладеного позивач вимушена звернутися до суду з метою захисту свого порушеного права. 29.06.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. 15.08.2023 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає з наступних підстав. У квартирі ОСОБА_3 проживає з дня свого народження, а саме з 07.09.2009 року та в цій квартирі зареєстроване її місце проживання. В квартирі також проживає її мати ОСОБА_6 та рідний брат ОСОБА_2 . Про те, що позивач є співвласницею спірної квартири вона дізнались взимку 2023 року після відкриття спадкової справи після смерті батька ОСОБА_5 , який був власником 1/3 частини квартири. За весь час її проживання у вказаній квартирі позивачка жодного разу не приїздила, в квартирі не проживала, квартирою не користувалась, витрат на ремонт та утримання квартири не несла. Всі витрати на оплату комунальних платежів та ремонтні роботи у квартирі несли її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згодом вона та її брат почали фінансово допомагати батькам утримувати квартиру. З позивачкою відносини неприязні, спільне проживання в одній квартирі з нею є неможливим з морально-етичних причин. Крім того, щодо виділення позивачці кімнати площею 15,3 кв.м. на решту трьох співвласників залишиться 22,0 кв.м., що є неприпустимим, оскільки порушить житлові права інших співвласників на гарантований законом мінімум житлової площі на одну особу, а саме 13,65 кв.м. 15.08.2023 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає з наступних підстав. У квартирі ОСОБА_2 проживає з дня свого народження, а саме з 01.02.2002 року та в цій квартирі зареєстроване його місце проживання. В квартирі також проживає його мати ОСОБА_6 та рідна сестра ОСОБА_3 . Про те, що позивач є співвласницею спірної квартири він дізнався взимку 2023 року після відкриття спадкової справи після смерті батька ОСОБА_5 , який був власником 1/3 частини квартири. За весь час його проживання у вказаній квартирі позивачка жодного разу не приїздила, в квартирі не проживала, квартирою не користувалась, витрат на ремонт та утримання квартири не несла. Всі витрати на оплату комунальних платежів та ремонтні роботи у квартирі несли його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згодом він та його сестра почали фінансово допомагати батькам утримувати квартиру. З позивачкою відносини неприязні, спільне проживання в одній квартирі з нею є неможливим з морально-етичних причин. Крім того, щодо виділення позивачці кімнати площею 15,3 кв.м. на решту трьох співвласників залишиться 22,0 кв.м., що є неприпустимим, оскільки порушить житлові права інших співвласників на гарантований законом мінімум житлової площі на одну особу, а саме 13,65 кв.м. 22.04.2024 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті. Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримує просить задовольнити в повному обсязі за наявними матеріалами справи. Відповідачі та їхній представник в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку. Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує. Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного. Відповідно до копії дублікату свідоцтва про право власності на житло від 09.01.2007 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної часткової власності: ОСОБА_5 , та членам його сім`ї: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в рівних частках кожному. Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14079411 від 30.03.2007 року, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності, а саме по 1/3 частині, належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 виданого 28.10.2011 року, ОСОБА_9 уклав шлюб з ОСОБА_7 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». Крім того, як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 виданого 14.06.2014 року, ОСОБА_11 уклав шлюб з ОСОБА_8 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 виданого 28.10.2022 року. Як вбачається, з технічного паспорту виданого 26.12.2022 року КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації», на квартиру АДРЕСА_1 , квартира має два поверхи, перший поверх складається з: веранди 8,3 кв.м., коридору 6,8 кв.м., кухні 5,1 кв.м., убиральні 0,9 кв.м., кладової 0,9 кв.м., житлової кімнати 15,3 кв.м.. Другий поверх складається з: коридору 6,2 кв.м., житлової кімнати 15,6 кв.м., санвузла 2,3 кв.м., житлової кімнати 6,4 кв.м. Загальна площа квартири 67,8 кв.м., житлова площа квартири 37,3 кв.м. Згідно до копії спадкової справи №92/2022 до майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , 01.02.2023 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л.А., видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Як вбачається з довідки виданої Димерською селищною радою від 08.12.2022 року про склад зареєстрованих у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 з 09.08.1990 року, ОСОБА_4 з 11.01.1992 року, ОСОБА_13 з 12.08.2018 року, ОСОБА_2 з 07.09.2022 року, та ОСОБА_3 з 07.09.2002 року. 10.05.2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області згідно якої, 10.05.2024 року о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_14 спробувала вселитись у квартиру АДРЕСА_1 . Вона є власником 1/3 частини зазначеної квартири, але позбавлена належним чином користуватися майном, що належить їй на праві приватної власності. Особи, які проживають на цей час у зазначеній квартирі відмовились пускати її у квартиру та перешкоджають їй користуватися належною їй часткою майна. Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 10.05.2024 року, наданих працівникам поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не впустили ОСОБА_1 до квартири та відмовились надати доступ. Відповідно до листа Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, розглянувши звернення ОСОБА_1 з якого вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, рекомендовано звернутися до суду для врегулювання ситуації в судовому порядку. Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Згідно до ч.2 ст. 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Частиною 1 статті 356 Цивільного кодексу України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Крім того, відповідно до п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вбачається, що застосовуючи положення стаття 391 ЦК України, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положення статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до ч.2 ст.358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Однак, як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_1 не змогла домовитися з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про порядок та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю а саме: квартирою, яка знаходиться за адресо.: АДРЕСА_2 . Співвласник має право на виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності у відповідності до ч.1 ст.364 ЦК України. Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, оскільки позивачем доведено, що вона є власником 1/3 частини квартири, а відповідачі своїми діями, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушують права ОСОБА_1 , як співвласника квартири АДРЕСА_1 , а тому заявлений позов підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись статтями 58, 64 ЖК Української РСР, статтями 3, 4, 10, 11, 22, 23, 58, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд,- ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Усунути перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 , з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_15 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . Виділити ОСОБА_15 в користування жилу кімнату площею 15,3 кв.м. квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Залишити в спільному користуванні всіх співвласників квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 : веранду площею 8,3 кв.м.; коридор площею 6,8 кв.м.; кухню площею 5,1 кв.м.; убиральню площею 0,9 кв.м.; кладову площею 0,9 кв.м.; коридор площею 6,2 кв.м.; санвузол площею 2,3 кв.м. Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Позивач: ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ). Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ); ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ). Третя особа: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ). Суддя О.Д. Рудюк Джерело: ЄДРСР 123428008 1 Quote
ANTIRAID Posted December 7, 2024 Author Report Posted December 7, 2024 Це наша справа. дуже сумно, коли родичі не можуть домовитись про використання спільного майна і намагаються це вирішувати силою та хитрістю. Суд зазначив: Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Згідно до ч.2 ст. 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Частиною 1 статті 356 Цивільного кодексу України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Крім того, відповідно до п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вбачається, що застосовуючи положення стаття 391 ЦК України, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положення статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до ч.2 ст.358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, оскільки позивачем доведено, що вона є власником 1/3 частини квартири, а відповідачі своїми діями, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушують права ОСОБА_1 , як співвласника квартири АДРЕСА_1 , а тому заявлений позов підлягає задоволенню. 1 Quote
Recommended Posts
Join the conversation
You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.