Постанова ШААС про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу МОН України від 06.03.2024 №266 «Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році» зі змінами та доповненнями

[ANTIRAID]

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: [email protected]

Головуючий суддя у першій інстанції: Жукова Є.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року

Справа № 320/28579/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

за участі секретаря Бродацької І.А.,

Позивачки Голуб С.М.,

представника Позивачки Марініча В.К.,

представника Відповідача Старика А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства освіти і науки України

про визнання протиправними дій, визнання протиправними,

незаконними та нечинними наказів

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - Відповідач) в якому просить:

- визнати протиправними та заборонити Міністерству освіти і науки України встановлювати будь-які обмеження (у тому числі, шляхом встановлення ліцензійних умов і обсягів, шляхом встановлення звичайних, особливих та інших умов і порядків прийому на навчання і вступу до закладу освіти, а також шляхом встановлення конкурсних відборів, конкурсів, іспитів, тестів, оцінювань чи будь-яких інших випробувань) доступу до освіти (зокрема, навчання, здобуття освіти, здійснення освітньо-наукової діяльності тощо) всіх рівнів і ступенів на платній основі і на безоплатній основі (крім випадків отримання освіти за рахунок державних і місцевих асигнувань) у закладах освіти України, незалежно від форми власності;

- визнати протиправними, незаконними та нечинними положення пункту З та абзаців 6, 12 і 22 пункту 5 Розділу "І. Загальні положення", положення абзацу 1 пункту 1 і пункту 5 Розділу "IV. Обсяги прийому та обсяги державного (регіонального) замовлення, розміщення державного (регіонального) замовлення", положення пунктів 1, 2 і 6 Розділу "VII. Конкурсний відбір, його організація та проведення", положення пункту 12 Розділу "VIII. Спеціальні умови участі у вступній кампанії", положення пункту 3, абзацу 19 пункту 6, пунктів 9 і 10 Розділу "XV. Вимоги до Правил прийому", викладені у "Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році", який затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 06 березня 2024 року за № 266 (із всіма змінами та доповненнями);

- визнати протиправним, незаконними та нечинними Накази Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 р. за № 266, від 15.03.2024 р. за № 326 і від 16.05.2024 р. за № 690.

2. Разом із позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення її позовних вимог, в якій просила суд зупинити дію наказів Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 р. за № 266, від 15.03.2024 р. за № 326 і від 16.05.2024 р. за № 690.

В обґрунтування заявлених вимог Позивачка зазначила, що такі накази містять окремі положення, які перешкоджають доступу до освіти.

Крім того, ОСОБА_1 стверджувала, що накази прийнято з порушенням процедури і строків, що є очевидним.

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року в задоволенні заяви Позивачки про забезпечення позову відмовлено.

Постановляючи таку ухвалу, суд виходив з того, що ознаки протиправності спірного наказу Міністерства освіти і науки України, які стосуються прав та інтересів Позивачки, не є очевидними, підлягають встановленню та доведенню під час розгляду справи по суті.

Крім того, суд зазначив, що Наказом від 06.03.2024 № 266 керуються суб`єкти освітньої діяльності усіх форм власності та сфер управління, які здійснюють прийом на навчання для здобуття ступеня бакалавра, магістра та доктора філософії / доктора мистецтва, а тому обраний Позивачкою спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, оскільки зупинення дії спірного наказу рівнозначно задоволенню цієї позовної вимоги до ухвалення рішення по суті спору.

4. Не погодившись з такою ухвалою суду, Позивачка звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та задовольнити її заяву про забезпечення позову, наполягаючи на тому, що спірним наказом встановлено очевидні протиправні обмеження її прав і свобод, що не потребує окремого доказування.

В обґрунтування заявлених вимог Апелянтка також зазначає, що Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 № 266 прийнятий без обов`язкового громадського обговорення і оприлюднений з порушенням встановленого строку. Крім того, стверджує, що Відповідач не розробив механізму його виконання для осіб, які бажають навчатися в аспірантурі для здобуття ступеня «Доктор філософії».

Також ОСОБА_1 зазначає, що спірним наказом встановлено умови конкурсного відбору для доступу до платної освіти, що суперечить Конституції України.

Крім того, Апелянтка стверджує, що якщо не буде зупинено дію наказів, то після 31.08.2024 і завершення розгляду цієї справи, вона та інші громадяни України не зможуть вступити до закладів вищої освіти в Україні у 2024 році, оскільки буде завершена вступна кампанія.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно та неправильно встановлених обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

5. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 та від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження, установлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

6. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що сам по собі факт прийняття Відповідачем рішення, яке стосується інтересів Позивачки, не може автоматично свідчити проте, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Крім того, факт порушення прав та інтересів Позивачки підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

7. Апелянтка подала додаткові пояснення у яких вона, зокрема, повторно зазначила про порушення Відповідачем строку оприлюднення умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти та відзначила, що порядок прийому на навчання, до моменту прийняття спірного наказу, не врегульовував порядок прийому для здобуття в аспірантурі/докторантурі ступеня доктора філософії/доктора наук.

ОСОБА_1 також стверджує, що спірний наказ протиправно обмежив доступ Позивачки до освіти, шляхом встановлення протиправного обов?язку для неї отримувати окремий допуск до участі у вступних випробуваннях закладів вищої освіти, шляхом складання окремого іспиту (ЄВІ).

8. 20.11.2024 від Апелянтки до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява у якій вона повідомила про звернення до суду першої інстанції із заявою про зміну позовних вимог, зокрема в частині визнання протиправним, незаконним та нечинним Наказу Міністерства освіти і науки України № 266 з внесеними раніше змінами та додано вимоги про визнання нечинними також нових змін, внесених до цього Наказу.

Водночас ОСОБА_1 зазначила, що просить забезпечити позов, шляхом зупинення дії всього спірного наказу з огляду на те, що його прийнято з порушенням встановленого порядку та строків, а також, з огляду на те, що Позивачка має право в будь-який час вступати до закладів освіти не лише для здобуття ступеня «Доктор філософії», а також і для навчання на «магістра» чи «бакалавра» за різними спеціальностями.

Окрім зазначеної заяви, 20.11.2024 Апелянткою подано додаткові пояснення у яких вона наполягає на тому, що Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 № 266 є очевидно протиправним, оскільки підлягав обов`язковому громадському обговоренню та прийнятий з порушенням строків. Просить вжити заходи забезпечення позову, оскільки має намір реалізувати своє право на освіту саме у 2024 році.

10. Представником Міністерства освіти і науки України також подано до суду додаткові пояснення у справі, у яких він, стверджуючи про безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі, наполягає на своїй правовій позиції, висловленій раніше.

Так, представник Відповідача, зокрема, письмово зазначив, що при здійсненні прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2024 році не поширюється вимога частини другої статі 44 Закону України «Про вищу освіту» щодо термінів затвердження та оприлюднення умов прийому для здобуття вищої освіти у відповідному році з огляду на положення абзацу першого підпункту 23 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту».

Окремо представник Міністерства освіти і науки України відзначив, що призупинення набору до аспірантури за денною формою за кошти фізичних/юридичних осіб зумовлене наданням відстрочки від призову під час мобілізації для військовозобов`язаних, які здобувають вищу освіту за денною або дуальною формою здобуття освіти у послідовності визначеній частиною другою статі 10 Закону України «Про освіту», та зростанням попиту на вступ для здобуття в аспірантурі третього рівня вищої освіти за денною формою саме особами чоловічої статі віком 25 і більше років за кошти фізичних (юридичних) осіб.

Представник Міністерства освіти і науки України наполягає на тому, що спірний нормативно-правовий акт прийнято у межах повноважень та опубліковано без порушення встановлених термінів.

11. У судовому засіданні Позивачка та її представники підтримали апеляційну скаргу та надали додаткові пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, наполягаючи на протиправності спірного наказу та порушення таким нормативно-правовим актом прав та інтересів ОСОБА_1 . Також стверджували про актуальність застосування заходу забезпечення позову з огляду на можливість вступу Позивачки до вищого навчального закладу у 2024 році. Просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні надав пояснення, які аналогічні тим, що були викладені письмово і наполягав на правовій позиції Міністерства освіти і науки України щодо відсутності порушень під час прийняття спірного наказу зі всіма доповненнями з огляду на пункт 23 перехідних положень Закону України «Про вищу освіту». Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

12. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.

13. Нормативно-правове регулювання.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду,

2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Висновки суду апеляційної інстанції.

14. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 КАС України, яка закріплює підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи його забезпечення в адміністративному процесі. За своєю юридичною природою забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту, який гарантує виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

15. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

16. У свою чергу, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь.

17. При цьому, у ч. 5 ст. 151 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії нормативно-правового акта і правова конструкція цієї норми не вимагає встановлення судом на цій стадії протиправності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, а обмежується достатністю виявлення лише «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача.

18. Водночас, такі ознаки не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.

19. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 та від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.

20. У статті 4 КАС України визначено поняття «нормативно-правовий акт» як акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

21. Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

22. Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що спірний акт Відповідача - суб`єкта владних повноважень, встановлює порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році, яким керуються суб`єкти освітньої діяльності усіх форм власності та сфер управління, які здійснюють прийом на навчання для здобуття ступеня бакалавра, магістра та доктора філософії / доктора мистецтва.

23. Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що положення саме частини п`ятої статті 151 КАС України є застосованим у спірних правовідносинах під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки оскаржуване рішення відповідача є нормативно-правовим актом.

24. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989 р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

25. Тож, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 реалізувала своє право на звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову в порядку, передбаченому адміністративним процесуальним законодавством, зазначаючи обставини, які, на її переконання, свідчать про очевидну протиправність наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 р. за № 266, чим було порушено її конституційне право на освіту.

26. У контексті вказаних доводів, апеляційний суд відзначає, що очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.12.2020 у справі №640/9593/20, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.

27. Відповідно до п.1 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

28. Так, "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Згідно з частиною другою статті 44 Закону України «Про вищу освіту» умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу до закладу вищої освіти.

30. Водночас, як вбачається з картки документа, розміщеної на сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/z0379-24, наказ «Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році» №266 прийнято Міністерством освіти і науки України 06 березня 2024 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 березня 2024 року за № 379/41724 та опубліковано в Офіційному віснику України 28.03.2024.

31. Зазначене вище, дозволяє колегії суддів стверджувати про порушення Відповідачем строків прийняття та оприлюднення спірного нормативно правового акту, що є очевидним, оскільки вказані обставини є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів і, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, виловлених по суті спору, явно свідчать про його протиправний характер.

32. Посилання Відповідача на положення абзацу першого пункту 23 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту», згідно з яким «у 2022, 2023, 2024 роках прийом на навчання для здобуття вищої освіти здійснюється в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, без дотримання вимог ст.44 Закону України «Про вищу освіту», колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

33. Так, дійсно абзацом першим пункту 23 розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» передбачено можливість встановлення «особливого порядку прийому на навчання». Але «прийом» у цьому контексті слід тлумачити як здійснення певних організаційно-розпорядчих процедур , пов`язаних з безпосереднім вступом на навчання, як-от прийом документів , їх обробка тощо. Тобто, прийом на навчання в особливому порядку жодним чином не можна ототожнювати з особливим порядком прийняття нормативно-правового акта.

34. Так, пунктом 23 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту» не передбачено жодних особливостей процедури розробки, прийняття та строків, зокрема скорочених, опублікування нормативно-правового акта, яким такий порядок затверджено.

35. Більш того, норми прикінцевих та перехідних положень закону, на які посилається Відповідач застосовуються лише у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані із застосуванням такого закону у зв`язку з переходом від існуючого правового регулювання до того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. Переважне значення для правового регулювання правовідносин мають норми, закладені в тексті самого закону. У спірних правовідносинах це ст.44 Закону України «Про вищу освіту».

36. Отже, оскільки, станом на момент прийняття спірного акта, положення частини другої статті 44 Закону України «Про вищу освіту», яке передбачає обов`язок Відповідача оприлюднити умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу, змін не зазнавало та не визнавалося неконституційним, колегія суддів вважає необґрунтованим та не приймає до уваги посилання Відповідача на пункт 23 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення зазначеного закону. І порушення строків прийняття спірного наказу усупереч вимог ст.44 Закону України «Про вищу освіту» є самостійною ознакою очевидної протиправності наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 № 266.

37. Окрім того, аналізуючи інші доводи апеляційної скарги щодо очевидної протиправності вказаного наказу з огляду на його прийняття без проведення громадського обговорення, колегія суддів зазначає наступне.

38. Так, з метою дотримання засади відкритості у відповідності до частини другої статті 68 Закону України «Про освіту», органи управління у сфері освіти забезпечують обов`язкове громадське обговорення проєктів нормативно-правових актів, що стосуються системи освіти, та участь представників громадськості у підготовці та прийнятті цих документів.

До органів управління у сфері освіти належить зокрема й Міністерство освіти і науки України, що відповідає положенням статті 62 зазначеного Закону.

39. Більш того, відповідно до пункту 12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, який визначає основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. №996, в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю, зокрема, щодо проектів нормативно-правових актів, які стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян.

40. Оскільки право на освіту в Україні гарантоване Конституцією України, а Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році стосується реалізації такого конституційного права, колегія суддів вважає необґрунтованим та не приймає до уваги твердження представника Відповідача, висловлене у судовому засіданні про відсутність правових підстав для проведення громадського обговорення проєкту спірного акта.

41. Аналізуючи доводи Відповідача про те, що проєкт Порядку прийому перебував на громадському обговоренні з 29.12.2023 по 31.01.2024, колегія суддів акцентує увагу, що запропонований для обговорення проєкт та опублікований звіт за результатами такого обговорення, які розміщені на офіційному вебсайті Міністерства освіти і науки України за посиланням https://mon.gov.ua/news/mon-proponue-do-gromadskogo-obgovorennya-proekt-poryadku-priyomu-na-navchannya-dlya-zdobuttya-vishchoi-osviti-v-2024-rotsi, взагалі не містить спірних положень, зокрема щодо додаткового складання єдиного вступного іспиту для вступу для здобуття ступеня доктора філософії / доктора мистецтва, тобто такі положення не проходили процедуру громадського обговорення.

42. Вищевикладене дозволяє колегії суддів дійти до висновку про те, що Відповідачем не було проведено громадське обговорення проєкту Порядку в частині, яка стосується вступу для здобуття ступеня доктора філософії / доктора мистецтва, що також свідчить про очевидну протиправність наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 № 266.

43. Окрім того, колегія суддів зауважує, що сам факт, який сторонами не оспорюється, що громадське обговорення здійснювалося у період з 29.12.2023 по 31.01.2024 додатково свідчить про порушення Міністерством освіти і науки України строків прийняття та опублікування спірного Наказу.

44. Аналізуючи доводи сторін в частині наявності/відсутності механізму виконання спірного наказу, можливості вступу на аспірантуру на платній основі, затвердженого ліцензованого обсягу, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не дозволяють стверджувати про очевидну протиправність спірного акта, натомість підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини під час розгляду справи по суті, тому до уваги не приймаються.

45. Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд також відзначає, що у разі забезпечення позову з підстав, передбачених зокрема частиною п`ятою статті 151 КАС України, поряд із наявністю очевидних ознак протиправності рішення, необхідно враховувати також наявність порушення таким рішенням прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.

46. Судом встановлено і Відповідачем не оспорюється, що у 2017 році ОСОБА_1 завершила навчання у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Правознавство» та здобула освітньо-кваліфікаційний рівень «Магістр», що відповідає другому рівню вищої освіти та дає право на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії.

47. Водночас, наказ Відповідача «Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році» 06.03.2024 № 266, який, як вже встановлено судом апеляційної інстанції, був прийнятий та опублікований не у передбачений законом спосіб та строки, містить додаткові умови вступу для здобуття третього рівня вищої освіти як-от за результатами ЄВІ, які не були передбачувані для Апелянтки заздалегідь, що порушило принцип легітимних очікувань і стабільності законодавства щодо реалізації її конституційного права на освіту.

48. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів повторно зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

49. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

50. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів також зазначає, що вирішення питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу залишається доцільним станом на 25.11.2024, оскільки, як зазначив представник ОСОБА_1 у судовому засіданні, у Позивачки зберігається можливість вступу на аспірантуру у 2024 році, зокрема до Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» на другому етапі вступної кампанії, що також вбачається з наявних у матеріалах справи доказів /т.1 а.с.166-170/.

51. Вказані обставини підтверджує й Відповідач, зазначаючи у додаткових поясненнях у справі, що строки вступу до аспірантури до закладів вищої освіти України визначаються самостійно Правилами прийому в кожному із закладів вищої освіти.

52. Отже, застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії нормативно-правового акта відповідає вимогам розумності та обґрунтованості, є адекватним та співмірним із позовними вимогами.

53. Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила суд зупинити дію Наказів Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 №266, від 15.03.2024 №326, від 16.05.2024 №690.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Наказами Міністерства освіти і науки України від 15.03.2024 №326, від 16.05.2024 №690 лише вносилися зміни до Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році, затвердженого Наказом від 06.03.2024 №266.

54. Водночас, станом на момент розгляду судом цієї апеляційної скарги та вирішення питання про забезпечення позову, до спірного Порядку також були внесені зміни Наказами Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 794, від 24.06.2024 № 909, від 05.07.2024 № 959.

55. З огляду на викладене вище, судова колегія дійшла до висновку, що належним, достатнім та ефективним способом забезпечення позову у справі № 320/28579/24 є зупинення дії наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 №266 «Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році» зі змінами та доповненнями.

56. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

57. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову в цій справі.

58. Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права.

59. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

60. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року - скасуванню, а заява про забезпечення позову - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог - задовольнити повністю.

Зупинити дію наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 №266 «Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році» зі змінами та доповненнями.

Постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення постанови до виконання - до 25 листопада 2027 року.

Стягувач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник - Міністерство освіти і науки України (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 10 , код ЄДРПОУ 38621185).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 грудня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Джерело:
ЄДРСР 123478932

[ANTIRAID]

Суд зазначив про явну протиправність оскаржуваного наказу. В рішенні зазначено:

36. Отже, оскільки, станом на момент прийняття спірного акта, положення частини другої статті 44 Закону України «Про вищу освіту», яке передбачає обов`язок Відповідача оприлюднити умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу, змін не зазнавало та не визнавалося неконституційним, колегія суддів вважає необґрунтованим та не приймає до уваги посилання Відповідача на пункт 23 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення зазначеного закону. І порушення строків прийняття спірного наказу усупереч вимог ст.44 Закону України «Про вищу освіту» є самостійною ознакою очевидної протиправності наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 № 266.

40. Оскільки право на освіту в Україні гарантоване Конституцією України, а Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році стосується реалізації такого конституційного права, колегія суддів вважає необґрунтованим та не приймає до уваги твердження представника Відповідача, висловлене у судовому засіданні про відсутність правових підстав для проведення громадського обговорення проєкту спірного акта.

41. Аналізуючи доводи Відповідача про те, що проєкт Порядку прийому перебував на громадському обговоренні з 29.12.2023 по 31.01.2024, колегія суддів акцентує увагу, що запропонований для обговорення проєкт та опублікований звіт за результатами такого обговорення, які розміщені на офіційному вебсайті Міністерства освіти і науки України за посиланням https://mon.gov.ua/news/mon-proponue-do-gromadskogo-obgovorennya-proekt-poryadku-priyomu-na-navchannya-dlya-zdobuttya-vishchoi-osviti-v-2024-rotsi, взагалі не містить спірних положень, зокрема щодо додаткового складання єдиного вступного іспиту для вступу для здобуття ступеня доктора філософії / доктора мистецтва, тобто такі положення не проходили процедуру громадського обговорення.

42. Вищевикладене дозволяє колегії суддів дійти до висновку про те, що Відповідачем не було проведено громадське обговорення проєкту Порядку в частині, яка стосується вступу для здобуття ступеня доктора філософії / доктора мистецтва, що також свідчить про очевидну протиправність наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 № 266.

43. Окрім того, колегія суддів зауважує, що сам факт, який сторонами не оспорюється, що громадське обговорення здійснювалося у період з 29.12.2023 по 31.01.2024 додатково свідчить про порушення Міністерством освіти і науки України строків прийняття та опублікування спірного Наказу.