Рішення Печерського районного суду Києва про відмову у позові ФК Ю-Бейс по придбаному у ФГВФО кредиту у зв'язку з пропуском строків позовної давності

[ANTIRAID]

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/229/19-ц

пр. 2-1081/24

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/229/19-ц

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс"

відповідач: ОСОБА_1

третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" до ОСОБА_1 , третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

представник позивача - адвокат Биков В.І.

представник відповідача - адвокат Цесельська І. В.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року позивач Публічне акціонерне товариство «ЗЛАТОБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просить стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» заборгованість за кредитним договором №178/10/Z від 09.11.2010 року у сумі 7 586 430, 00 грн, у тому числі: 2 270 098, 51 грн - заборгованість за кредитом, 3 216 706, 66 грн - заборгованості за процентами; 1 679 429, 51 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 5 000, 00 грн - штраф, 415 195, 32 грн - заборгованість за 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 09 листопада 2010 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №178/10/Z (далі - Кредитний договір) та додаткові угоди до нього.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Банк надає позичальнику споживчий кредит в сумі 2 660 000 гривень 00 копійок.

Кредитні кошти надаються строком по «09» листопада 2011 р. (п. 1.2. Кредитного договору).

Згідно із п. 1.3. Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 24 процентів річних.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є:

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель S 500LAM, 2009 року випуску, тип легковий номер шасі (кузова. рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , колір чорний, який належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Позичальнику.

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель G 500, 2009 року випуску, тип легковий номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , колір чорний, який належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Позичальнику.

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель S 500, 2010 року випуску, тип легковий номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний № НОМЕР_6 , колір чорний, який належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Позичальнику.

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель G 55, 2007 року випуску, тип легковий номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , реєстраційний № НОМЕР_8 , колір чорний, який належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 .

- порука ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 .

Проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником згідно з п. 2.6 цього Договору. Несплата Позичальником процентів в терміни, встановлені в п. 2.6 цього Договору дати є підставою для вимоги Банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення Банком стягнення на заставлене майно (п. 2.4. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору повернення суми кредиту здійснюється на рахунок № НОМЕР_10 .

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1. Кредитного договору).

Згідно із п. 6.2. Кредитного договору у випадку порушення Позичальником зобов?язань за цим Договором, він зобов?язаний відшкодувати Банку збитки, а також сплатити штрафні санкції та інші видатки, понесені Банком за цим Договором.

Відповідно до п. 6.4. Кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

За використання кредиту не за цільовим призначенням Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 25 процентів від суми використаних не за призначенням кредитних коштів (п. 6.5. Кредитного договору).

За кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених п. 4.3. цього Договору, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 5 000 гривень 00 коп. (п. 6.6. Кредитного договору).

09.11.2010 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (далі - Договір поруки) в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №178/10/Z від 09.11.2010 року.

Згідно із пунктами 1.1., 1.2. Договору поруки за цим договором поруки Поручитель зобов?язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником своїх Боргових зобов?язань перед Кредитором за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов?язань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання Боргових зобов?язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи обох одночасно.

Відповідно до п. 2.1.1. (а) Договору поруки повернення основної суми кредиту, наданого Боржнику за Кредитним договором, Боржник зобов`язаний повернути Кредиторові суму всіх отриманих Боржником кредитних коштів у розмірі 2 660 000, 00 не пізніше 09.11.2011 р. за Кредитним договором, чи в інші строки, встановлені в Кредитному договорі.

Пунктом 4.1. Договору поруки передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Боржником Боргових зобов?язань та виконання зобов`язань Поручителя за цим Договором.

29.09.2011 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №01 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою затвердили нову редакцію тексту Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року.

20.10.2011 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №02 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою п. 3.2. Кредитного договору викладено у наступній редакції:

«3.2. Щомісячно, один раз на місяць, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом), та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту проценти за користування кредитними коштами сплачуються, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.4. цього Договору, на рахунок № НОМЕР_10 , відкритий в АТ «ЗЛАТОБАНК», код Банку 380612.

У разі виникнення необхідності сплати процентів за користування кредитними коштами майбутніх періодів, Позичальником надається до Банку заява у відповідності до п. 4.1.2. цього Договору для направлення коштів в строки, обумовлені у п. 3.2. цього Договору, з метою оплати заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

Проценти за користування кредитними коштами, що нараховані за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року Позичальник сплачує самостійно в термін до 09 листопада 2011 року включно».

09.11.2011 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №03 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою п. 1.3. Кредитного договору викладено у наступній редакції:

«1.3. Строк кредитування:

1.3.1. Кредит надається з «09» листопада 2010 р. по «20» січня 2012 р.

1.3.2. Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше «20» січня 2012 р., якщо тільки за домовленістю Сторін на підставі відповідної додаткової угоди до цього Договору не встановлений інший термін повернення кредитних коштів».

Також вказаною угодою викладено п. 3.2. Кредитного договору у наступній редакції:

«3.2. Щомісячно, один раз на місяць, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом), та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту проценти за користування кредитними коштами сплачуються, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.4. цього Договору, на рахунок № НОМЕР_10 , відкритий в АТ «ЗЛАТОБАНК», код Банку 380612.

У разі виникнення необхідності сплати процентів за користування кредитними коштами майбутніх періодів, Позичальником надається до Банку заява у відповідності до п. 4.1.2. цього Договору для направлення коштів в строки, обумовлені у п. 3.2. цього Договору, з метою оплати заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

Проценти за користування кредитними коштами, що нараховані за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року Позичальник сплачує самостійно в термін до 20 листопада 2011 року включно».

09.11.2011 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_2 було погоджено Зміни до Договору поруки від 09.11.2010 року, якою сторони домовились викласти п. 2.1.1. (а.) Договору поруки у наступній редакції:

«Відповідно до п. 2.1.1. (а) Договору поруки повернення основної суми кредиту, наданого Боржнику за Кредитним договором, Боржник зобов`язаний повернути Кредиторові суму всіх отриманих Боржником кредитних коштів у розмірі 2 660 000, 00 не пізніше 20 січня 2012 року за Кредитним договором, чи в інші строки, встановлені в Кредитному договорі».

04.01.2012 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №04 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою п. 3.2. Кредитного договору викладено у наступній редакції:

«3.2. Щомісячно, один раз на місяць, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом), та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту проценти за користування кредитними коштами сплачуються, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.4. цього Договору, на рахунок № НОМЕР_10 , відкритий в АТ «ЗЛАТОБАНК», код Банку 380612.

У разі виникнення необхідності сплати процентів за користування кредитними коштами майбутніх періодів, Позичальником надається до Банку заява у відповідності до п. 4.1.2. цього Договору для направлення коштів в строки, обумовлені у п. 3.2. цього Договору, з метою оплати заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

Проценти за користування кредитними коштами, що нараховані за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року Позичальник сплачує самостійно в термін до 31 січня 2012 року включно».

10.01.2012 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №05 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою п. 1.3. Кредитного договору викладено у наступній редакції:

«1.3. Строк кредитування:

1.3.1. Кредит надається з «09» листопада 2010 р. по «20» квітня 2012 р.

1.3.2. Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше «20» квітня 2012 р., якщо тільки за домовленістю Сторін на підставі відповідної додаткової угоди до цього Договору не встановлений інший термін повернення кредитних коштів».

20.04.2012 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №06 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою п. 1.3. Кредитного договору викладено у наступній редакції:

«1.3. Строк кредитування:

1.3.1. Кредит надається з «09» листопада 2010 р. по «20» вересня 2012 р.

1.3.2. Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше «20» вересня 2012 р., якщо тільки за домовленістю Сторін на підставі відповідної додаткової угоди до цього Договору не встановлений інший термін повернення кредитних коштів».

Вказує, що відповідач (позичальник) порушила умови Кредитного договору, не повернула суму кредиту у встановлений строк, не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором №178/10/Z від 09.11.2010 року у сумі 7 586 430, 00 грн, у тому числі: 2 270 098, 51 грн - заборгованість за кредитом, 3 216 706, 66 грн - заборгованості за процентами; 1 679 429, 51 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 5 000, 00 грн - штраф, 415 195, 32 грн - заборгованість за 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту, яка підлягає стягненню, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2019 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, та надано позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали (а. с. 71, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 73-74, т. 1).

10.12.2019 року надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_1 , у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що у матеріалах справи не міститься детального розрахунку заборгованості позичальника перед Банком. З наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, як саме розраховувалась сума несплачених відсотків за користування кредитом, пеня та сума 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту. Відповідач ОСОБА_1 не погоджується з розрахованою сумою заборгованості та вважає, що розрахунок заборгованості позичальника здійснено неправильно і він є абсолютно необґрунтованим, тому судове рішення, ухвалене з врахуванням такого розрахунку, буде незаконним. У даному розрахунку не зазначено усіх дат погашення позичальником тіла кредиту та відсотків за його користування. Зазначення цих дат є необхідним, оскільки, з моменту здійснення позичальником платежів за Кредитним договором позивач повинен був нараховувати заборгованість вже на нову суму зобов?язання. Таким чином, залишається незрозумілим, чому у наданому позивачем розрахунку не враховано всі платежі, які здійснювала відповідач ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором. Також, у наданому розрахунку не зазначено суму, яка підлягала сплаті кожного місяця, у зв?язку з чим неможливо встановити добросовісність виконання зобов?язань позичальника за Кредитним договором. Також просить суд застосувати строк позовної давності до вимоги кредитора за кредитним договором, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності. Крім того, вважає поруку ОСОБА_2 припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносини) (а. с. 82-87, т. 1).

10.12.2019 року надійшла заява відповідача ОСОБА_1 із запереченнями щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 88-89, т. 1).

10.12.2019 року надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 (а. с. 90-95, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2019 року здійснено перехід з розгляду вказаної справи в порядку спрощеного провадження у розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням (а. с. 104, т. 1).

17.01.2020 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення документів (а. с. 106-111, т. 1).

22.03.2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів (а. с. 223-225, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2021 року клопотання про витребування доказів задоволено, витребувано у Першої Рівненської державної нотаріальної контори інформаційну довідку із Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 231, т. 1).

08.11.2021 року від Першої Рівненської державною нотаріальної контори надійшла відповідь на ухвалу та надано суду бланк запиту про надання витягу (інформаційної довідки) із Спадкового реєстру (а. с. 243-244, т. 1).

09.02.2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів (а. с. 9-10, т. 2).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2022 року клопотання про витребування доказів задоволено, витребувано у Першої Рівненської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 12, т. 2).

18.08.2022 року надійшло уточнене клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у частині позовних вимог до ОСОБА_2 (а. с. 32-36, т. 2).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2022 року закрито провадження у справі у частині позовних вимог до ОСОБА_2 (а. с. 45, т. 2).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду про суті (а. с. 50, т. 2).

14.03.2023 року від представника позивача надійшла заява про недостовірність доказів, у якій просить зобов`язати представника відповідача надати для огляду у судовому засіданні оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 №316 від 11.12.2014, виданого РАЦС м. Сороки Республіка Молдова, оригінал нотаріального перекладу з молдавської мови на українську свідоцтва про смерть №316 від 11.12.2014, виданого РАЦС м. Сороки Республіка Молдова (а. с. 82-90, т. 2).

Протокольною ухвалою суду від 14.03.2023 року заяву представника позивача задоволено та зобов`язано представника відповідача надати для огляду у судовому засіданні оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 №316 від 11.12.2014, виданого РАЦС м. Сороки Республіка Молдова, оригінал нотаріального перекладу з молдавської мови на українську свідоцтва про смерть №316 від 11.12.2014, виданого РАЦС м. Сороки Республіка Молдова (а. с. 91-93, т. 2).

28.04.2023 року від представника позивача надійшли пояснення (а. с. 112-136, т. 2).

07.06.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів (а. с. 140-156, т. 2).

У судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2023 року, представником відповідача надано оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 №316 від 11.12.2014, виданого РАЦС м. Сороки Республіка Молдова, оригінал нотаріального перекладу з молдавської мови на українську свідоцтва про смерть №316 від 11.12.2014, виданого РАЦС м. Сороки Республіка Молдова, які оглянуті судом (а. с. 157-159, т. 1).

Протокольною ухвалою суду від 07.06.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів (а. с. 157-159, т. 1).

05.10.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (а. с. 178-186, т. 2).

Протокольною ухвалою суду від 05.10.2023 року клопотання представника позивача задоволено та залучено до участі у справі у якості третьої особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (а. с. 187-188, т. 2).

22.11.2023 року надійшли письмові пояснення третьої особиФонду гарантування вкладів фізичних осіб на позов, у яких вимоги позовної заяви підтримує та просить задовольнити у повному обсязі (а. с.203-208, т. 2).

25.01.2024 року надійшли додаткові пояснення позивача (а. с. 4-15, т. 3).

20.02.2024 року від представника позивача надійшла заява про приєднання документів (а. с. 27-41, т. 3).

05.08.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» надійшла заява про заміну сторони у цивільній справі, у якій просить замінити позивача у цивільній справі №757/229/19-ц із Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (а. с. 64-144, т. 3).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 06.08.2024 року заяву про заміну сторони у справі задоволено, замінено позивача у справі із Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (а. с. 157-158, т. 3).

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Биков В. І. надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Цесельська І. В. надала пояснення, проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу в судовому засіданні за відсутності представника третьої особи, з урахуванням обставин, зазначених ним у поясненнях на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оглянувши оригінали документів, наданих представником відповідача, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

😎 відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 09 листопада 2010 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №178/10/Z (а. с. 5-7, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Банк надає позичальнику споживчий кредит в сумі 2 660 000 гривень 00 копійок.

Кредитні кошти надаються строком по «09» листопада 2011 р. (п. 1.2. Кредитного договору).

Згідно із п. 1.3. Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 24 процентів річних.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є:

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель S 500LAM, 2009 року випуску, тип легковий номер шасі (кузова. рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , колір чорний, який належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Позичальнику.

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель G 500, 2009 року випуску, тип легковий номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , колір чорний, який належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Позичальнику.

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель S 500, 2010 року випуску, тип легковий номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний № НОМЕР_6 , колір чорний, який належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Позичальнику.

- автомобіль MERCEDES-BENZ, модель G 55, 2007 року випуску, тип легковий номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , реєстраційний № НОМЕР_8 , колір чорний, який належить на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 .

- порука ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 .

Проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником згідно з п. 2.6 цього Договору. Несплата Позичальником процентів в терміни, встановлені в п. 2.6 цього Договору дати. є підставою для вимоги Банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення Банком стягнення на заставлене майно (п. 2.4. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору повернення суми кредиту здійснюється на рахунок № НОМЕР_10 .

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1. Кредитного договору).

Згідно із п. 6.2. Кредитного договору у випадку порушення Позичальником зобов?язань за цим Договором, він зобов?язаний відшкодувати Банку збитки, а також сплатити штрафні санкції та інші видатки, понесені Банком за цим Договором.

Відповідно до п. 6.4. Кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

За використання кредиту не за цільовим призначенням Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 25 процентів від суми використаних не за призначенням кредитних коштів (п. 6.5. Кредитного договору).

За кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених п. 4.3. цього Договору, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 5 000 гривень 00 коп. (п. 6.6. Кредитного договору).

09.11.2010 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (далі - Договір поруки) в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №178/10/Z від 09.11.2010 року (а. с. 16-17, т. 1).

Згідно із пунктами 1.1., 1.2. Договору поруки за цим договором поруки Поручитель зобов?язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником своїх Боргових зобов?язань перед Кредитором за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов?язань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання Боргових зобов?язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи обох одночасно.

Відповідно до п. 2.1.1. (а) Договору поруки повернення основної суми кредиту, наданого Боржнику за Кредитним договором, Боржник зобов`язаний повернути Кредиторові суму всіх отриманих Боржником кредитних коштів у розмірі 2 660 000, 00 не пізніше 09.11.2011 р. за Кредитним договором, чи в інші строки, встановлені в Кредитному договорі.

Пунктом 4.1. Договору поруки передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Боржником Боргових зобов?язань та виконання зобов`язань Поручителя за цим Договором.

29.09.2011 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №01 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою затвердили нову редакцію тексту Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року (а. с. 8-11, т. 1).

20.10.2011 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №02 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою п. 3.2. Кредитного договору викладено у наступній редакції:

«3.2. Щомісячно, один раз на місяць, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом), та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту проценти за користування кредитними коштами сплачуються, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.4. цього Договору, на рахунок № НОМЕР_10 відкритий в АТ «ЗЛАТОБАНК», код Банку 380612.

У разі виникнення необхідності сплати процентів за користування кредитними коштами майбутніх періодів, Позичальником надається до Банку заява у відповідності до п. 4.1.2. цього Договору для направлення коштів в строки, обумовлені у п. 3.2. цього Договору, з метою оплати заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

Проценти за користування кредитними коштами, що нараховані за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року Позичальник сплачує самостійно в термін до 09 листопада 2011 року включно» (а. с. 12, т. 1).

09.11.2011 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №03 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою п. 1.3. Кредитного договору викладено у наступній редакції:

«1.3. Строк кредитування:

1.3.1. Кредит надається з «09» листопада 2010 р. по «20» січня 2012 р.

1.3.2. Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше «20» січня 2012 р., якщо тільки за домовленістю Сторін на підставі відповідної додаткової угоди до цього Договору не встановлений інший термін повернення кредитних коштів» (а. с. 13, т. 1).

Також вказаною угодою викладено п. 3.2. Кредитного договору у наступній редакції:

«3.2. Щомісячно, один раз на місяць, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом), та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту проценти за користування кредитними коштами сплачуються, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.4. цього Договору, на рахунок № НОМЕР_10 відкритий в АТ «ЗЛАТОБАНК», код Банку 380612.

У разі виникнення необхідності сплати процентів за користування кредитними коштами майбутніх періодів. Позичальником надається до Банку заява у відповідності до п. 4.1.2. цього Договору для направлення коштів в строки, обумовлені у п. 3.2. цього Договору, з метою оплати заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

Проценти за користування кредитними коштами, що нараховані за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року Позичальник сплачує самостійно в термін до 20 листопада 2011 року включно».

09.11.2011 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_2 було погоджено Зміни до Договору поруки від 09.11.2010 року, якою сторони домовились викласти п. 2.1.1. (а.) Договору поруки у наступній редакції:

«Відповідно до п. 2.1.1. (а) Договору поруки повернення основної суми кредиту, наданого Боржнику за Кредитним договором, Боржник зобов`язаний повернути Кредиторові суму всіх отриманих Боржником кредитних коштів у розмірі 2 660 000, 00 не пізніше 20 січня 2012 року за Кредитним договором, чи в інші строки, встановлені в Кредитному договорі» (а. с. 18, т. 1)..

04.01.2012 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №04 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою п. 3.2. Кредитного договору викладено у наступній редакції:

«3.2. Щомісячно, один раз на місяць, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом), та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту проценти за користування кредитними коштами сплачуються, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.4. цього Договору, на рахунок № НОМЕР_10 відкритий в АТ «ЗЛАТОБАНК», код Банку 380612.

У разі виникнення необхідності сплати процентів за користування кредитними коштами майбутніх періодів. Позичальником надається до Банку заява у відповідності до п. 4.1.2. цього Договору для направлення коштів в строки, обумовлені у п. 3.2. цього Договору, з метою оплати заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

Проценти за користування кредитними коштами, що нараховані за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року Позичальник сплачує самостійно в термін до 31 січня 2012 року включно» (а. с. 14, т. 1).

10.01.2012 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №05 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою п. 1.3. Кредитного договору викладено у наступній редакції:

«1.3. Строк кредитування:

1.3.1. Кредит надається з «09» листопада 2010 р. по «20» квітня 2012 р.

1.3.2. Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше «20» квітня 2012 р., якщо тільки за домовленістю Сторін на підставі відповідної додаткової угоди до цього Договору не встановлений інший термін повернення кредитних коштів» (а. с. 14 зворот, т. 1).

20.04.2012 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №06 до Кредитного договору №178/10/Z від 09.11.2010 року, якою п. 1.3. Кредитного договору викладено у наступній редакції:

«1.3. Строк кредитування:

1.3.1. Кредит надається з «09» листопада 2010 р. по «20» вересня 2012 р.

1.3.2. Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше «20» вересня 2012 р., якщо тільки за домовленістю Сторін на підставі відповідної додаткової угоди до цього Договору не встановлений інший термін повернення кредитних коштів» (а. с. 15, т. 1).

06.06.2024 року між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» було укладено договір про відступлення права вимоги відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA20240508-68848 від 21.05.2024 року (а. с. 70-71, т. 3), який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №965 (а. с. 73-76, т. 3).

Відповідно до п. 1 Договору відступлення та п. 140 Додатку №1 (а. с. 77-136, т. 3) до Договору про відступлення права вимоги від 06.06.2024 року від ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №178/10/Z від 09 листопада 2010 року, а також договорами забезпечення за вказаним кредитним договором (а. с. 133, т. 3).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання (ч. 2 ст. 611 ЦК України).

Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), а також у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/4878/16-ц (провадження №61- 1625св18).

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц (14-465цс18).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17 (провадження № 61-30148св18) зробив аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Так, судом було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 09 листопада 2010 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №178/10/Z та додаткові угоди до нього.

АТ «ЗЛАТОБАНК» виконало свої зобов`язання за вказаним договором у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору, що підтверджується копією Кредитного договору (а. с. 5-7, т. 1) та банківськими виписками по рахунках ОСОБА_1 (а. с. 22-62, т. 1).

Відповідачем не спростовано факт укладення Кредитного договору та отримання відповідачем ОСОБА_1 вказаних кредитних коштів у розмірі 2 660 000, 00 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що вона не отримувала жодних коштів, а у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт отримання кредиту ОСОБА_1 , то суд не бере їх до уваги, оскільки останній спростовуються матеріалами справи, в тому числі банківськими виписками по рахунках ОСОБА_1 (а. с. 22-62, т. 1), а також доводами відповідача.

Так, відповідач ОСОБА_1 здійснювала оплати в рахунок погашення боргу за кредитним договором №178/10/Z від 09.11.2010 року, що нею не заперечується, а навпаки підтверджується у поданому нею відзиві. А, отже, суд вважає доведеним факт укладення між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 . Кредитного договору та отримання коштів за вказаним договором.

Щодо розрахунку заборгованості, наданого позивачем, то відповідно до нього заборгованість відповідача за кредитним договором №178/10/Z від 09.11.2010 року становить 7 586 430, 00 грн, у тому числі: 2 270 098, 51 грн - заборгованість за кредитом, 3 216 706, 66 грн - заборгованості за процентами; 1 679 429, 51 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 5 000, 00 грн - штраф, 415 195, 32 грн - заборгованість за 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту.

Відповідач вважає наданий позивачем розрахунок не вірним, однак не подає жодного альтернативний розрахунку заборгованості за кредитним договором №178/10/Z від 09.11.2010 року, а також будь-яких доказів на спростування доводів позовної заяви та розрахунку заборгованості за кредитом.

Так, в Постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №234/3840/15-ц суд зазначив, що заборгованість за кредитним договором визначається умовами Кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Суд першої інстанції не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з поданим до суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Таким чином, з врахуванням того, що відповідачем вказаний розрахунок не спростовано, суд вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості вірним та належним доказом у справі.

Разом з тим, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідачів у спорі, які заявляють про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року, справа № 369/6892/15-ц, постанові Великої Палата Верховного Суду від 14 червня 2023 року, справа №755/13805/16-ц, та постанові Великої Палата Верховного Суду від 18 січня 2023 року, справа № 488/2807/17.

Так, під час розгляду справи було встановлено, що Кредитний договір між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 укладений строком до 09 листопада 2011 року.

Згідно з умовами Додаткової угоди №5 до Кредитного договору, термін надання кредиту було продовжено до 20 квітня 2012 року та згідно Додаткової угоди №6 до Кредитного договору термін надання кредиту продовжено до 20 вересня 2012 року.

Таким чином, строк виконання зобов?язання ОСОБА_1 за Кредитним договором настав 20 вересня 2012 року.

Разом з тим, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом 11.10.2018 року остання сума погашення заборгованості відбулася 20 грудня 2012 року.

Оскільки строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором почався з 21 грудня 2012 року, позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх прав в межах строків позовної давності - до 21 грудня 2015 року.

Водночас, позовна заява датована 19 листопада 2018 року, та надійшла до суду 03 січня 2019 року, тобто з пропуском строку більше, ніж на три роки.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Щодо посилань позивача на те, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, оскільки АТ «ЗЛАТОБАНК» звертався до суду 11.03.2015 року з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за Кредитним договором №178/10/Z від 09.11.2020 року, однак вказаний позов було залишено без розгляду, суд зазначає, що вказане позивачем спростовується наступним.

Так, предметом по позову, поданого 18.03.2015 року, було стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та звернення стягнення на предмет застави. Сума заборгованості, яку просив стягнути позивач, складала 5 048 496, 08 грн, розрахунок заборгованості було зроблено станом на 05.03.2015 року.

Предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у розмірі 7 586 430, 00 грн. При цьому суд зазначає, що розрахунок заборгованості зроблено станом на 11.10.2018 року.

Крім того, позивач не заявляє вимог до ОСОБА_3 та не ставить вимогу про звернення стягнення на предмет застави - нерухоме майно.

Із вказаного випливає, що предмет позову у справі №757/9342/15-ц та у даній справі не є тотожними, отже твердження позивача про неможливість захистити свої права в межах строку позовної давності не знаходить свого підтвердження.

Також, позивач посилається на поважність причин пропуску строку позовної давності з огляду на те, що у 2017 році відбулось судове оскарження колишніми власниками та акціонерами АТ «ЗЛАТОБАНК» рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про введення тимчасової адміністрації та посилається на судові рішення, якими було поновлено права позивача, ухвалені у період з 2018 по 2021 роки.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому саме на позивача покладений обов?язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97г19), від 19 листопада 2019, року у справі №911/3680/17 (провадження №12-104г19) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19).

Позивачем у позовній заяві не наведено жодних поважних причин пропуску строку позовної давності, а зазначені у додаткових пояснення заперечення на заяву про застосування строку позовної давності та їх обгрунтування, суд вважає не поважними причинами пропуску позовної давності.

Сам факт існування певних обмежень не може вважатись поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Таким чином, позивачем не доведено об`єктивної неможливості звернення до суду із позовом у визначений строку, а отже суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу не компенсуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 15, 16, 207, 253, 256, 257, 261, 267, 524, 526, 530, 533-535, 536, 543, 553, 554, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 629, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 268, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" до ОСОБА_1 , третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс", адреса: вул. Велика Васильківська, 55, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42901825.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, адреса: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016.

Повний текст рішення складено 30.12.2024 року.

Суддя Г.О. Матійчук

Джерело: ЄДРСР 124338289

[ANTIRAID]

Це наша справа. Позивачі неодноразово залишали позов без розгляду перепродавали вимоги по кредиту і вже давно пропустили строки позовної давності, про що суд і зазначив.

Позивачем у позовній заяві не наведено жодних поважних причин пропуску строку позовної давності, а зазначені у додаткових пояснення заперечення на заяву про застосування строку позовної давності та їх обгрунтування, суд вважає не поважними причинами пропуску позовної давності.

Сам факт існування певних обмежень не може вважатись поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Таким чином, позивачем не доведено об`єктивної неможливості звернення до суду із позовом у визначений строку, а отже суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із спливом строку позовної давності.