Постанова КАС про залишення в силі рішення Печерського райсуду Києва щодо стягнення депозиту з Приватбанку та 3% річних

[ANTIRAID]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/3929/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів - Писаної Т.О., Гаращенка Д. Р.

при секретарі Мудрак Р. Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Бусик О. Л.

від 15 жовтня 2024 року

у цивільній справі № 757/10497/23-ц Печерського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»

про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2023 року позивач звернувся в суд з даним позовом, в обґрунтування якого вказував, що 06.03.2013 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №AMDN25000733624184 про банківський строковий вклад, з виплатою суми вкладу та суми процентів в кінці терміну дії договору строком на 1 (один) рік. Вказував, що не відмовлявся від продовження строку дії вкладу, а тому дія договору продовжувалась автоматично не на один строк. Також зазначав, що навесні 2014 року банк позбавив права позивача безперешкодно користуватися своїми грошовими коштами, відмовився від виконання розпоряджень про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку і проведення інших операцій за рахунком, заблокувавши доступ до нього.

Зазначав, що неодноразово звертався до банку із заявою про повернення коштів. Зокрема, 11.03.2020 направив письмову заяву із вимогою повернення внесених грошових коштів із нарахованими відсотками, утім коштів так і не отримав. Посилаючись на викладене, просив стягнути з відповідача на свою користь за договором банківського строкового вкладу №SAMDN25000733624184 від 06.03.2013 грошові кошти у розмірі 53 179, 59 доларів США, що еквівалентно 1 944 703 грн 15 грн, з яких: 30 000 доларів США, що еквівалентно 1 097 058 грн - сума вкладу; 20 481,57 доларів США, що еквівалентно 748 982 грн 24 коп. - сума ненарахованих та невиплачених відсотків; 2 698,02 доларів США, що еквівалентно 98 662,81 грн - 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором № SAMDN25000733624184 від 06.03.2013 в розмірі 30 000 доларів США, що еквівалентно сумі 1 097 058 грн, проценти за період 07.03.2013 по 06.03.2020 в сумі 20 481,57 доларів США, що еквівалентно сумі 748 982,24 грн, 3% річних за період з 14.03.2020 по 13.03.2014 в сумі 2 698,02 доларів США, що еквівалентно сумі 98 662 грн 81 коп.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 13 420 грн.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Вважає, що судом не взято до уваги, те що позивач безпідставно рахує проценти на вклад за період з 07.03.2013 по 06.03.2020, тобто, з дати укладання договору банківського вкладу № SAMAND25000733624184, оскільки умовами договору (а саме умовами, зазначеними в заяві SAMAND № 25000733624184 на оформлення вкладу від 06.03.2013 було передбачено щомісячну плату вкладнику ОСОБА_1 процентів на окрему картку, номер якої зазначений в договорі. Суд першої інстанції під час ухвалення рішення не надав цій обставині жодної оцінки та не врахував такі обставини під час перевірки законності нарахування позивачем процентів на вклад у розмірі 20 481,57 доларів США.

Вказує, що матеріали справи містять документи (докази) в підтвердження факту переведення АТ КБ «Приватбанк» боргу перед позивачем за договором № SAMAND25000733624184 на іншу особу - ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» на підставі укладеного між Банком та Товариством договору про переведення боргу від 17.11.2014. Вважає стягнення коштів з Банку у межах даної судової справи неправомірним, адже банк не є боржником за вказаним договором з 17.11.2014.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 06.03.2013 у Кримському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» між сторонами укладено депозитний договір № SAMDN25000733624184, вклад «Стандарт» зі строком на 12 місяців до 06.03.2014 включно, з нарахуванням 9,75% річних, сума вкладу позивача становить 30 000,00 доларів США та з можливістю його пролонгації.

Укладення договору підтверджується копією договору банківського вкладу «Стандарт 12 міс» (а.с 5), відповідно до умов якого відкривається особовий рахунок по вкладу - НОМЕР_1 та передбачено зарахування процентів за вкладом на картку НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з електронного додатку № 1 до договору про переведення боргу від 17.11.2014, розмір грошових коштів, що підлягає виплаті боржником АТ КБ «ПриватБанк» за депозитним рахунком 26355618618208, договір № SAMDN25000733624184, кредитор ОСОБА_1 , становить 30 264,65 дол. США (а.с 141).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» сума коштів зазначена у витягу з електронного додатку включає, зокрема, нараховані відсотки по вкладу на дату переведення боргу (а. с 142).

Факт звернення позивача до банку із заявою про повернення банківського вкладу підтверджується копією його вимоги від 11 березня 2020 року (а.с. 39).

Станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом останньому суми коштів АТ КБ «ПриватБанк» не повернуло.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив із того, що факт укладання депозитного договору та зарахування грошових коштів на відповідний рахунок доведено, згоди на переведення боргу на ТОВ ФК «Фінілон» позивач не надавав, а отже саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником у спірних правовідносинах, та зважаючи на те, що грошові кошти разом із відсотками на вимогу позивача банком не були повернуті, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення депозитних коштів, процентів за весь період починаючи із 06.03.2013 до 06.03.2020, а також 3 % ріжних відповідно до ст. 625 ЦК України починаючи із 14.03.2020 по 13.03.2023 .

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 статті 208 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частині першій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання

банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин і втратила чинність з 01.08.2022 на підставі Постанови Національного банку України № 118 від 13.06.2022) банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (Пункт 1.9 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009).

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк зберігання коштів (за строковим вкладом); розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін (пункт 1.10 Інструкції № 492 в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин і до 01.11.2018, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (п.1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.

Згідно з пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 (далі - Положення № 516 в редакції чинній на час спірних правовідносин) залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. За змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначена правова позиція про доведеність факту укладення договору банківського вкладу належними доказами відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом України у постановах: від 24.05.2017 у справі № 201/14226/14-ц (провадження № 6-1692цс16) та від 16.11.2016 у справі № 759/332/15-ц (провадження № 6-1286цс16) від 15.09.2021 у справі № 757/14655/19 та від 7.02.2023 у справі № 757/36133/18-ц (провадження № 61-3012св22).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові № 14-90цс19 від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договору банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку норм законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ним вкладу (депозиту) (зокрема, через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Оцінивши у сукупності подані сторонами докази, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що банк не спростував ані факту укладення депозитного договору з позивачем, ані факту неповернення грошових коштів на вимогу вкладника ОСОБА_1 , водночас факт укладення вказаних депозитного договору підтверджується Витягом з електронного додатка до договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 року, що за своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) за договором позивача, що є предметом розгляду (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-244цс21).

Стосовно стягнення за договором банківського вкладу та процентів та 3% річних колегія суддів виходить з наступного.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Частиною першою статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач-вкладник звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення вкладу та виплату процентів починаючи із 06.03.2013 до 10.03.2020, яку банком було отримано 11.03.2020.

Отже із 11.03.2020 договір між сторонами є розірваним, а позивач має право вимагати окрім повернення вкладу, також і сплати процентів до цієї дати.

Між тим, належних доказів належного виконання, що полягає у поверненні суми вкладу а також сплаті за весь період процентів, АТ КБ «ПриватБанк» не подано.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно взяв до обрахунку період із 06.03.2013, адже умовами договору передбачено зарахування процентів на окрему банківську карточку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказів на підтвердження таких заперечень банком не було надано ні суду першої ні апеляційної інстанції. Отже висновки суду про стягнення процентів за весь період із дня укладання договору 06.03.2013 до його розірвання 11.03.2020 є законними і обґрунтованими.

Оскільки наданий позивачем розрахунок сумнівів у правильності не викликає, а контр розрахунок чи заперечення, щодо арифметичних помилок, АТ КБ «ПриватБанк» не подавав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення процентів за депозитом у розмірі 20481,57 доларів США.

Установивши, що банк не виплатив позивачу суму депозитного вкладу після отримання заяви повернення вкладу від 11.03.2020, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з банку на користь позивача 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України за три роки, а саме з 14.03.2020 до 12.03.2023, адже боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводів щодо неправильності здійсненого судом першої інстанції обрахунку 3% річних, що становить 2 698,02 доларів США, апеляційна скарга не містить й не викликає у колегії суддів сумнівів у його правильності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не є боржником у спірних правовідносинах із позивачем, оскільки 17.11.2014 між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківських вкладів, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 729/887/19 (провадження № 61-14093св20), від 20.10.2021 у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21) та від 17.11.2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складений 10 березня 2025 року.

Судді: Є. П. Євграфова

Т. О. Писана

Д. Р. Гаращенко

Джерело: ЄДРСР 125739986

[ANTIRAID]

Це чергова наша справа про стягнення депозиту з Приватбанку з врахуванням 3% річних. Намагання доводити Приватбанком переуступку свого боргу Фінансовій компанії Фінілон вже давно не має сенсу. Практика вже давно сформована і суди такі позови задовільняють.