Постанова ШААС про стягнення з Державного бюджету України майнової та моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням судді Верховною Радою

[ANTIRAID]

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/4276/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Коренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Державної казначейської служби України та Державної судової адміністрації України про стягнення з Державного бюджету України майнової та моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А

ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верховної Ради України Державної казначейської служби України, в якому просив:

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, у розмірі 505 127, 25 грн шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, у розмірі 1 000 000, 00 грн, шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, суму у розмірі 505 127, 25 грн (п`ятсот п`ять тисяч сто двадцять сім гривень двадцять п`ять копійок), шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати кошти у вказаній сумі зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою скасувати рішення в частині зобов`язання Казначейства списати кошти у вказаній сумі зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Постановою ВР України від 19 лютого 2009 року №1030-VІ «Про обрання суддів» позивач обраний на посаду судді Вищого господарського суду України безстроково.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Вища рада юстиції 24 грудня 2015 року прийняла рішення №1202/0/15-15 «Про внесення подання до ВР України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги» (далі також - Рішення ВРЮ № 1202/0/15-15).

16 лютого 2016 року Вища рада юстиції внесла до ВР України подання про звільнення позивача з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку із порушенням присяги судді.

Президент України, відповідно до частини 2 статті 83 Конституції України, звернувся до Голови ВР України з вимогою скликання не пізніше 29 вересня 2016 року позачергового пленарного засідання ВР України та визначив, що до порядку денного необхідно включити розгляд питання про звільнення суддів, оскільки дана обставина може негативно позначитись на функціонуванні судової системи та проведенні судової реформи. Дана вимога оформлена листом.

27 вересня 2016 року Голова ВР України видав розпорядження «Про скликання позачергового пленарного засідання ВР України восьмого скликання» № 352 на 10 годину 29 вересня 2016 року.

29 вересня 2016 року ВР України була прийнята постанова № 1616-VІІІ про звільнення позивача з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку із порушенням присяги.

Наказом Голови Вищого господарського суду України від 06 жовтня 2016 року № 362-к ОСОБА_1 звільнили з посади судді на підставі постанови ВР України з 06 жовтня 2016 року.

07 травня 2018 року рішенням Верховного Суду позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, визнано незаконною та скасовано постанову ВР України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді (справа № 800/520/16).

26 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення апеляційну скаргу ВР України, а рішення Верховного Суду від 07 травня 2018 року про скасування постанови Верховного Суду про звільнення позивача з посади без змін.

Наказом Голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України від 22 липня 2019 року № 77-к ОСОБА_1 поновлено на посаді судді Вищого господарського суду України.

Вважаючи, що йому завдано матеріальної і моральної шкоди в результаті прийняття Верховною Радою України постанови про його звільнення з посади судді, яка в подальшому була визнана протиправною та скасована у судовому порядку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що постановою ВР України, протиправність якої встановлена судовим рішенням Верховного Суду, ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди у формі упущеної вигоди в розмірі неотриманої невикористаної щорічної оплачуваної відпустки тривалістю в 90 робочих днів, неотриманої допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (тричі) та неотриманої невикористаної додаткової відпустки тривалістю в 45 календарних днів на загальну суму 505 127, 25 грн., а тому є підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 130 Конституції України регламентовано, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Статтею 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Пунктом 8 статті 7 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що Бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 25 БК України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України визначено, що відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Пунктом 2 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Коди класифікації видатків бюджету - це коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, коди програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, коди типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів/тимчасової класифікації видатків та кредитування для бюджетів місцевого самоврядування, які не застосовують програмно-цільовий метод, коди економічної класифікації видатків бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно із підпунктом 2 пункту 35 Порядку №845 казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку №845 визначено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Відповідно до пункту 38 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Пунктом 39 Порядку №845 визначено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

59. Отже, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу протиправних дій ВККС щодо проходження позивачем публічної служби, що потягнуло за собою нарахування позивачу суддівської винагороди у обмеженому розмірі.

60. У касаційній скарзі ДКС, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 лютого 2019 року (справа №818/678/17), вказує на неможливість розгляду адміністративним судом вимоги про стягнення матеріальної шкоди без поєднання із вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.

Також колегія суддів зазначає, що незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Згідно із пунктом 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01 січня 2002 року №1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право на мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Отже, будь-яке втручання державних органів на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Окрім того, враховуючи положення статті 19 Конституції України, державні органи зобов`язані дотримуватись визначеної законодавцем процедури при здійсненні своїх повноважень. У разі порушення процедури, незалежно від того чи нанесло воно прямі збитки особі, є порушенням права особи на встановлений процес та порушення забезпечення принципу визначеності права, який дозволяє особі передбачити наслідки існування та застосування певної норми.

Оскільки відповідно до пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки, а також з урахуванням того, що реально відпустка позивачу внаслідок прийняття ВР України протиправної постанови про звільнення надана не була, вбачається, що останні 12 місяців слід відраховувати з червня 2018 року по травень 2019 року (червень 2019 року - це місяць, в якому було прийняте рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/8963/18 про поновлення позивача на посаді).

В цей період кількість календарних днів (з вирахуванням святкових і неробочих днів) становила: червень 2018 року - 20; липень 2018 року - 22; серпень 2018 року - 22; вересень 2018 року - 20; жовтень 2018 року - 22; листопад 2018 року - 22; грудень 2018 року - 20; січень 2019 року - 21; лютий 2019 року - 20; березень 2019 року - 20; квітень 2019 року - 20; травень 2019 року - 22.

Отже, сумарна кількість днів, що беруться для розрахунку, становить 251 день.

В період з червня по грудень 2018 року загальна сума суддівської винагороди позивача становить 269 586, 00 грн. (35 944, 80 грн х 6 міс.) + 53 917, 20 грн.

В період з січня по травень 2019 року загальна сума суддівської винагороди позивача становить 293 913 грн. (58 782, 60 грн х 5 міс).

Таким чином, загальна сума становить 269 586, 00 грн + 293 913 грн = 563 499 грн.

Середньоденна заробітна плата (суддівська винагорода) ОСОБА_1 склала: 563 499 грн. / 251 день = 2 245, 01 грн.

Отриманий результат необхідно помножити на число календарних днів відпустки.

Отже, загальний розмір неотриманої щорічної основної та додаткової відпустки становить 2 245, 01 грн х 135 днів (90 днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 45 днів додаткової) = 303 076, 35 грн.

Також позивач тричі мав право на отримання допомоги на оздоровлення, яка виплачується додатково до суддівської винагороди під час виходу судді у відпустку в розмірі посадового окладу за статтею 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», які би він міг отримати, проте не отримав з підстав, наведених вище. Оскільки протиправним рішенням ВР України позивачу нанесена також майнова шкода у формі упущеної вигоди у виді неотриманої допомоги на оздоровлення, вона також підлягає компенсації в розмірі: (30 днів х 2 245, 01 грн) х 3 = 202 050, 90 грн.

Таким чином, протиправною постановою ВР України ОСОБА_1 була нанесена майнова шкода у формі упущеної вигоди в частині невикористаних щорічних відпусток та неотриманої допомоги на оздоровлення в розмірі: 303 076, 35 грн + 202 050, 90 грн. = 505 127, 25 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визначення суми майнової шкоди.

Проте, апелянт в апеляційній скарзі, наголошує на помилковому визначенні судом першої інстанції механізму виконання цього рішення.

Суд першої інстанції оскаржуваним рішенням стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, суму у розмірі 505 127, 25 грн (п`ятсот п`ять тисяч сто двадцять сім гривень двадцять п`ять копійок), шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати кошти у вказаній сумі зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами

Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок помилковим.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС чи її територіальний орган.

Отже, зобов`язання судом першої інстанції Державну казначейську службу України виплатити відповідні кошти є неправомірним.

У справі, що розглядається, Верховна Рада України є органом державної влади, діями та бездіяльністю якого позивачу була завдана матеріальна шкода.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Порядком №845 передбачено механізм виконання рішень судів про стягнення шкоди з Державного бюджету України. Відповідно до приписів Порядку №845 ДКС та її територіальні органи здійснюють виконання виконавчих документів в межах відповідних асигнувань та в порядку черговості, що також виключає можливість зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити безспірне списання коштів одразу після набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи вищенаведене, належним способом відновлення порушеного права позивача є стягнення з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, суму у розмірі 505 127, 25 грн (п`ятсот п`ять тисяч сто двадцять сім гривень двадцять п`ять копійок), шляхом списання коштів у вказаній сумі зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 13.04.2023 року у справі №640/17852/19.

Отже, доводи та аргументи апеляційної скарги спростовують правильність висновків суду першої інстанції та колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно встановлено фактичні обставини справи, не вірно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, суму у розмірі 505 127, 25 грн (п`ятсот п`ять тисяч сто двадцять сім гривень двадцять п`ять копійок), шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати кошти у вказаній сумі зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами та прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, суму у розмірі 505 127, 25 грн (п`ятсот п`ять тисяч сто двадцять сім гривень двадцять п`ять копійок), шляхом списання коштів у вказаній сумі зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Повне судове рішення складено « 10» березня 2025 року.

Джерело: ЄДРСР 125754898
 

[ANTIRAID]

Це наша справа. І таких рішень будуть сотні, якщо не тисячі. Інша справа, що їх ніхто і ніколи не виконає та ніхто не понесе жодної відповідальності за це. В цьому випадку суд змінив рішення першої інстанції та стягнув завдану шкоду замість Верховної ради України зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами де грошей просто для цього немає.