Постанова Сумського апеляційного суду про відмову у розірванні договору оренди землі й стягненні несплаченого індексу інфляції

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м.Суми

Справа №581/366/24

Номер провадження 22-ц/816/351/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.

в присутності:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Урожай»

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 червня 2024 року у складі судді Кузьмінського О.В., ухваленого в сел. Липова Долина Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Урожай» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю, розірвання договору оренди та припинення права оренди,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: стягнути з відповідача на її користь 3662 грн 88 коп., з яких 870 грн 08 коп. - заборгованість по орендній платі на підставі договору оренди земельної ділянки від 30 листопада 2020 року за користування земельною ділянкою за 2021 рік, 2311 грн 15 коп. - заборгованість по орендній платі за 2022 рік, 441 грн 65 коп. - заборгованість по орендній платі за 2023 рік; розірвати договір оренди землі від 30 листопада 2020 року, укладений між нею та Селянським (фермерським) господарством «Урожай»(далі по тексту СФГ «Урожай») щодо земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5923282800:01:001:0134, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Лучанського старостинського округу Липоводолинської селищної ради та припинити право оренди на дану земельну ділянку.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,00 га, яка на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2020 року, укладеного між нею та відповідачем, була передана орендареві у строкове платне користування строком до 31 грудня 2028 року. Відповідно до укладеного договору, обчислення розміру орендної плати мало бути здійснено з урахуванням індексів інфляції, однак відповідач протягом 2021-2023 років здійснював виплату орендної плати без урахування індексу інфляції.

З метою вирішення питання у позасудовому порядку неодноразово зверталась до голови СФГ« Урожай» з вимогою про перерахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції, однак відповідач не провів відповідний перерахунок та виплату орендної плати.

При укладенні договору вона розраховувала на підвищення орендної плати, невиплата відповідачем орендної плати із урахуванням індексів інфляції 3 роки поспіль є грубим, істотним порушенням умов договору, порушенням прав позивача як орендодавця, це порушення має ознаки систематичності, що є підставою для розірвання договору оренди.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто із СФГ «Урожай» на користь ОСОБА_1 3622 грн, з яких: орендна плата по договору оренди землі від 30 листопада 2020 року за 2021 рік у сумі 870 грн, орендна плата по договору оренди землі за 2022 рік у сумі 2311 грн, орендна плата по договору оренди землі за 2023 рік у сумі 441 грн.

Розірвано договір оренди землі від 30 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Урожай» щодо земельної ділянки загальною площею 2,00 га, кадастровий номер: 5923282800:01:001:0134, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Лучанської сільської ради Роменського (колишнього Липоводолинського) району Сумської області, право оренди якої зареєстровано 30 березня 2021 року, та припинено право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5923282800:01:001:0134, що зареєстроване за СФГ «Урожай» (запис про інше речове право 41306252 від 30 березня 2021 року) на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Урожай».

Стягнуто з СФГ «Урожай» на користь ОСОБА_1 2422 грн 40 коп. в рахунок повернення судового збору та 4000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, СФГ «Урожай» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги положення пунктів 1 та 25 договору оренди землі, ст.ст. 21, 25 Закону України «Про оренду землі», правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 квітня 2024 року у справі №357/8277/19, з яких слідує, що право оренди виникає не з моменту укладення договору оренди, а з моменту державної реєстрації речового права, та неправильно визначив період обрахування орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Зважаючи на те, що розрахунковий період виплати орендної плати за 2021 рік розпочався з 30 березня 2021 року, та зважаючи на пропорційне зменшення розміру орендної плати у 2021 році, вважає, що відповідачем було здійснено переплату орендної плати у розмірі 2315 грн 78 коп.

Вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що різниця між фактично сплаченим розміром орендної плати, що підлягав сплаті у 2022 році та розміром орендної плати, що підлягав сплаті з урахуванням індексу інфляції у 2022 році, яка становить 2311 грн 00 коп. повністю покривалося переплатою орендної плати за 2021 рік.

На переконання заявника апеляційної скарги, судом підлягають врахуванню об`єктивні обставини, що унеможливили сплату товариством додаткових до орендної плати за 2023 рік 436 грн 73 коп., з огляду на небезпеку для ведення селянського господарства, спричинено вторгненням рф на територію України та економічну кризу, що виникли з тієї ж причини.

Посилаючись на те, що товариством не допускалось систематичне невиконання умов договору оренди, в тому числі в частині сплати орендної плати, відсутні правові підстави для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2 га з кадастровим номером 5923282800:01:001:0134 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лучанської сільської ради Липоводолинського (на даний час Роменського) району Сумської області (а.с. 9-10, 43).

30 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та СФГ «Урожай» був укладений договір оренди землі, згідно із яким ОСОБА_1 передала, а СФГ «Урожай» прийняло у строкове платне користування належну їй земельну ділянку загальною площею 2 га, строком до 30 березня 2021 року (а.с. 11-12).

Право оренди на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2020 року зареєстровано державним реєстратором Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області 30 березня 2021 року (а.с. 14).

Відповідно до основних положень укладеного договору оренди землі від 30 листопада 2020 року: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 8687 грн 49 коп. в рік шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря (пункт 9 договору); обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 договору); орендна плата виплачується один раз на рік до 30 листопада поточного року. При проведенні розрахунків орендарем із суми, що підлягає до сплати, утримується і перераховується до бюджету податок з доходу фізичних осіб у порядку та розмірах, передбачених законодавством України (пункт 11 договору).

Пунктом 12 цього договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни граничних розмірі орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- за згодою сторін та інших випадках, передбачених законом;

Згідно зп. 32, 33, 37 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором;

- внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору сторонами та ухилення орендаря від сплати орендної плати в повному обсязі та у строки передбачені договором;

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела виплачених доходів та утриманих податків позивач ОСОБА_1 отримала дохід від СФГ «Урожай» з призначенням «надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду чи суборенду» у 2021 рік 8687 грн 49 коп., 2022 рік 8687 грн 49 коп., 2023 рік 8687 грн 49 коп., із цих сум був утриманий податок (а.с. 15-18).

Ухвалюючи оскаржуване рішення,суд першої інстанції виходив з того,що сторони укладеного договору оренди землі домовились про виплату орендної плати з урахуванням індексів інфляції, частиною 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено обов`язок орендаря індексувати орендну плату з урахуванням індексів інфляції, інше не передбачено договором оренди землі, тому відповідач мав щорічно виплачувати орендну плату на користь позивача, проводячи її індексацію, враховуючи індекси інфляції.

Навівши розрахунок розміру орендної плати з урахування індексу інфляції, що є добутком коефіцієнтів інфляції за 2021, 2022 та 2023 роки, а також розмір сплаченої відповідачем орендної плати суд першої інстанції дійшов до висновку, що на користь позивача підлягає до стягнення 3622 грн 00 коп. заборгованості з орендної плати.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди землі суд зазначив, що оскільки за встановлених у ході розгляду справи обставин щодо сплати відповідачем орендної плати за 2021-2023 роки не в повному обсязі, а саме без урахування індексів інфляції, як це передбачено договором оренди, що є систематичним неналежним виконанням умов договору, на підставі пункту «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України «Про оренду землі» цю вимогу суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а договір оренди землі підлягає розірванню.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 2021-2023 роки, а доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині вважає непереконливими, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України(далі -ЗК України),Цивільним кодексом України(далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 цього Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Платаза найм(оренду)майнаможевноситися завиборомсторіну грошовійабонатуральнійформі.Формаплатиза найм(оренду)майнавстановлюєтьсядоговором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі від 30 листопада 2020 року слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Аналіз частини 3статті 762 ЦК Українидозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

Отже базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Подібні висновкивикладено упостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від05лютого 2025року усправі №925/457/23.

Наведений судом першої інстанції порядок обрахування орендної плати з урахуванням індексації, як добуток коефіцієнтів інфляції за відповідний рік, сторонами не оспорюється, а тому в апеляційної порядку не переглядається.

Судом першої інстанції була надана належна оцінка доводам відповідача про те, що обов`язок виплати орендної плати у товариства виникло не з моменту укладення договору, а після державної реєстрації права оренди за товариством.

Зокрема, умовами укладеного між сторонами договору оренди визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами, тобто з 30 листопада 2020 року.

Невиконання товариством свого обов`язку з державної реєстрації права оренди з 30 листопада 2020 року до 30 березня 2021 року не звільняє його від обов`язку виконання умов укладеного договору, в тому числі щодо сплати орендних платежів.

Також, на думку колегії суддів, виплата товариством орендної плати у 2021 році за повний рік, свідчить про те, що ним визнавався факт користування належною позивачу земельною ділянкою у 2021 році в повному обсязі. Доказів на підтвердження того, що частина виплаченої товариством у 2021 році орендної плати, є орендна плата за наступний календарний рік, суду надано не було.

Відповідач, як на підтвердження неможливості виконання зобов`язання сплати орендної плати у 2023 році у повному обсязі посилається на збройну агресію рф та економічну кризу, однак не доводить, що товариством у 2022-2023 роках не проводилася господарська діяльність та не здійснювало обробітку земельних ділянок, що перебувають в оренді відповідача. Сам факт економічної кризи в Україні та зменшення вартості продукції, що виробляється товариством, не звільняє сторони від виконання ними умов договору.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що виплата позивачу орендної плати у 2021-2023 роках здійснювалася не у повному обсязі, та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за цей період.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, оскільки таких висновків суд дійшов в наслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченихстаттями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 виснувала, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, а загальне правило частини другоїстатті 651 ЦК України- у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другоїстатті 651 ЦК Українисуд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованимі відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Встановлено, що дійсно відповідачем у 2021-2023 роках не були в повному обсязі виконані зобов`язання за договором оренди землі в частині виплати орендної плати з урахуванням індексації. Розмір недоплаченої орендної плати за вказаний період становить 3622 грн 00 коп., з 29684 грн 00 коп. (12 % від загальної суми). Зазначений розмір недоплаченої відповідачем орендної плати, на переконання колегії суддів, є незначним.

Таким чином, зважаючи на те, що часткова несплата відповідачем орендної плати у 2021-2023 роках не призвела до істотного порушення умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі від 30 листопада 2020 року та вважає, що стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати буде ефективним та пропорційним способом захисту порушеного права позивача.

Виходячи з викладеного, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщосуд апеляційноїчи касаційноїінстанції,не передаючисправи нановий розгляд,змінює рішенняабо ухвалюєнове,цей судвідповідно змінюєрозподіл судовихвитрат.

Підлягає зміні також рішення суду і в частині розподілу судових витрат.

Пропорційно до частки задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1211 грн 20 коп. судового збору та 2000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що були понесені позивачем в суді першої інстанції.

Пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача належить стягнути 1816 гривень 80 копійок судового збору за апеляційне оскарження рішення суду.

Крім того, встановлено, що під час апеляційного перегляду рішення суду СФГ «Урожай» була надано правничу допомогу адвокатом Кравцем Р.Ю. На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги №880 від 13 червня 2024 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери», відповідно до п. 4.1 якого сторони узгодили, що орієнтована вартість послуг за надання правничої допомоги визначається у додатку №1 до цього договору (а.с. 65); додаток до договору про надання правничої допомоги №880 від 13 червня 2024 року, яким сторони погодили, зокрема, що вартість витрат за підготовку та подачу апеляційної скарги становить 10000 грн (а.с. 66); рахунок на оплату №658 від 13 червня 2024 року на суму 10000 грн за складання апеляційної скарги на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області у справі №581/366/24 від 03 червня 2024 року (а.с. 68).

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зч.3 ст.141ЦПК Українипри вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує чипов`язані цівитрати зрозглядом справи; чиє розміртаких витратобґрунтованим тапропорційним допредмета споруз урахуваннямціни позову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; поведінкусторони підчас розглядусправи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 3ст.133ЦПК Українивизначено,що довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать,зокрема,витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зіст.30ЗаконуУкраїни «Проадвокатуру таадвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно доч.ч.3-4ст.137ЦПК України,для визначеннярозміру витратна правничудопомогу зметою розподілусудових витратучасник справиподає детальнийопис робіт(наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги.Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із складністюсправи тавиконаних адвокатомробіт (наданихпослуг); часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Врахувавши ступіньскладність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та значення справи для сторін, виходячи з критеріїв розумності та реальності адвокатських витрат, колегія суддів дійшла до висновку, що розподілу між сторонами підлягає 4000 грн 00 коп. понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Тому, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача належить стягнути 2000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню, що відповідає позиції Верховного Суду , викладеній в ухвалі від 5 червня 2024 року № 583/2206/23.

Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374, 375, 381 - 384,389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Урожай» задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 червня 2024 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Урожай» про розірвання договору оренди та припинення права оренди, та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Урожай» про розірвання договору оренди та припинення права оренди .

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 червня 2024 року змінити в частині розподілу між сторонами судових витрат.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Урожай» на користь ОСОБА_1 1211 гривень 20 копійок судового збору та 2000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, що були понесені позивачем в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 червня 2024 року залишити без змін.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства «Урожай» 1816 гривень 80 копійок судового збору та 2000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складене 11 березня 2025 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова

Джерело: ЄДРСР 125745546

[ANTIRAID]

Це наша справа де клієнт до нас звернувся вже на стадії апеляційного оскарження і вже з врахуванням останньої практики Великої палати суд зазначив:

Встановлено, що дійсно відповідачем у 2021-2023 роках не були в повному обсязі виконані зобов`язання за договором оренди землі в частині виплати орендної плати з урахуванням індексації. Розмір недоплаченої орендної плати за вказаний період становить 3622 грн 00 коп., з 29684 грн 00 коп. (12 % від загальної суми). Зазначений розмір недоплаченої відповідачем орендної плати, на переконання колегії суддів, є незначним.

Таким чином, зважаючи на те, що часткова несплата відповідачем орендної плати у 2021-2023 роках не призвела до істотного порушення умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі від 30 листопада 2020 року та вважає, що стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати буде ефективним та пропорційним способом захисту порушеного права позивача.

Виходячи з викладеного, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.