Рішення Володимир-Волинського міського суду про скасування постанови про притягнення до адмінвідповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв'язку з недоведеністю факту отримання повістки, що повернулась з відміткою про відмову в її отриманні

[ANTIRAID]

154/7/25

2-а/154/11/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю: секретаря судового засідання Жолоб К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ

02 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника Кірносова О.О. звернувся до Володимир-Волинського міського суду Волинської області з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що 20 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 252 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Вважає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з таких підстав:

Із постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що 17 грудня 2024 року о 11 год. 09 хв. стало відомо, що громадянин ОСОБА_1 , будучи відповідно до частини 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язаним порушив вимоги частини 5 та частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також абзац 2 підпункту 2 пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», а саме, будучи належно оповіщеним засобами поштового зв'язку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання поштового відправлення, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Підставою для прийняття спірної постанови стало те, що позивач, ОСОБА_1 , як стало відомо відповідачу 17 грудня 2024 року об 11 год. 09 хв., будучи належно оповіщеним засобами поштового зв`язку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання поштового відправлення.

17 грудня 2024 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 252, в якому зазначено, що позивач, будучи належним засобами поштового зв`язку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання поштового відправлення, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. 20 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 було складено постанову №252 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Зазначає, що позивач не порушував вимоги частини 5 та частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також абзац 2 підпункту 2 пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», повістку за своїм місцем проживання не отримував та не відмовлявся від її отримання.

При винесенні оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 було ознайомлено з повісткою № 1085596 від 09.11.2024, в якій зазначено, що останньому належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 24.11.2024 о 14 год. 00 хв. для уточнення даних. Однак, 08 липня 2024 року ОСОБА_1 вчасно уточнив свої дані, та виконав вимоги Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженого Верховною Радою України, уточнив свої облікові дані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного. Окрім того, позивач ОСОБА_1 заявою від 17.12.2024 повідомив відповідача про те, що повістку не отримував та не знав про неї. В поштовому повідомленні, яким відповідач надіслав повістку про виклик, відсутній підпис позивача про відмову в отриманні повістки та зазначено лише, що «багатодітний відмовився».

Одночасно звертає увагу на те, що посадова особа відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахувала вимоги ст. 280 КУпАП щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема: дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; обставини, за яких було вчинено правопорушення. Отже, відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем позбавлено позивача можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, статтями 59, 63 Конституції України. Відповідно до приписів статті 283 КУпАП постанова має містити, зокрема, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. За диспозицією ч.3 ст. 210 КУпАП адміністративним правопорушенням є вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті. Частина 1 ст.210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Вказані норми є бланкетними, тобто у них закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного акта іншої галузі права. Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення чітко зазначеної суті порушення, посилання на відповідний пункт нормативно-правового акту, що встановлює відповідні обов`язки, позбавляє можливості кваліфікувати дії правопорушеника за ч.3 ст.210 КУпАП.

Зважаючи на викладене вище просить скасувати постанову №252 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статі 210-1 КУпАП, винесену 20 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 07.01.2025 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16 січня 2025року до суду,через систему«Електронний суд»,надійшов відзив представника відповідача Ляшука В.С.на позовну заяву,в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .Свої заперечення обґрунтовує тим,що з1 0.03.2001 позивач перебуваєна військовомуобліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 вякості військовозобов`язаного.Протягом перебуванняна облікупозивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 нез`являвся,облікові даніне оновляв.09.11.2024позивачу булонаправлено повістку№1085596від 09.11.2024за адресоюмісця проживанняособи,повідомленою цієюособою територіальномуцентру комплектуваннята соціальноїпідтримки підчас уточненнясвоїх обліковихданих.Підставою направленняданої повісткибув тойфакт,що данимвійськовозобов`язаним небуло оформленовідстрочку відпризову навійськову службупід часмобілізації увідповідності доп.57Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а тому даний громадянин підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Термін прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 по вказаній повістці було визначено 24.11.2024. У визначений термін позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, оскільки як стало відомо відмовився від отримання поштового відправлення. 17.12.2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в ході уточнення даних з позивачем було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язаним порушив вимоги частини 5 та частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також абзац 2 підпункту 2 пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», а саме, будучи належно оповіщеним засобами поштового зв`язку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання повістки направленої поштою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Після встановлення порушення, головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на позивача було складено адміністративний протокол №252 від 17.12.2024. Адміністративний протокол складався в присутності позивача з роз`ясненням йому прав та обов`язків, згідно ст.268 КУпАП, розгляд справи було призначено на 09:10 год 20.12.2024. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачу було запропоновано надати пояснення про причини відмови від отримання повістки, яку йому було направлено поштою. У своїй заяві позивач зазначив, що йому не було відомо про існування даної повістки. 20.12.2024 позивач прибув на розгляд справи про адміністративне правопорушення, за підсумками якого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №252 від 20.12.2024, якою військовозобов`язаного ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог частини 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Після винесення даної постанови про адміністративне правопорушення позивачу було надано її копію, що підтверджується його особистим підписом.

Також зазначив, що у позовній заяві не наведено жодного допустимого аргументу, який би міг бути врахований судом. Позовна заява побудована на власних твердженнях представника позивача, які ідуть в розріз з обставинами справи.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Кірносов О.О. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Ляшук В.С. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав зазначених ним у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання, призначене на 29.01.2025, учасники справи не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відстуності.

Суд, вислухавши учасників справи, допитавши свідка, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частина 1 статті 210-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до ч.5 ст.22 вказаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 10.03.2001 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, що підтверджується копією військово-облікового документу №11020219316172100003.

Відповідно до копії додатку військово-облікового документу «Резерв +», ОСОБА_1 08.07.2024 уточнив свої облікові данні.

Згідно довідки виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області від 22 січня 2025 року №17 позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу його сім`ї входять: теща - ОСОБА_4 ,1956 року народження, тесть ОСОБА_5 , 1954 року народження, дружина ОСОБА_6 1979 року народження, а також діти ОСОБА_7 , 2004 року народження, ОСОБА_8 , 2009 року народження, ОСОБА_9 , 2011 року народження, ОСОБА_10 , 2013 року народження.

17 грудня 2024 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 складено протокол №252 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якого 17грудня 2024року о11год.09хв.стало відомо,що громадянин ОСОБА_1 ,будучи відповіднодо частини9ст.1Закону України«Про військовийобов`язок івійськову службу»військовозобов`язаним порушиввимоги частини5та частини3статті 22Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію»,а такожабзац 2підпункту 2пункту 41«Порядку проведенняпризову громадянна військовуслужбу підчас мобілізації,на особливийперіод»,а саме,будучи належнооповіщеним засобамипоштового зв`язкупро необхідністьприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ,відмовився відотримання поштовоговідправлення,чим вчинивправопорушення,передбачене частиною3статті 210-1КУпАП. ОСОБА_1 було роз`ясненозміст ст.63Конституції України,а такожправа таобов`язки,передбачені ст.268КУпАП,та повідомлено,що розглядсправи проадміністративне правопорушеннявідбудеться о09год 10хв 20.12.2024в кабінеті№35у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відпідпису упротоколі ОСОБА_1 відмовився,проте,того ждня,подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву,в якійзазначив,що неприбув заповісткою попричині,що незнав пронеї.

20 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова №252 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, згідно якої 17 грудня 2024 року о 11 год. 09 хв. стало відомо, що громадянин ОСОБА_1 , будучи відповідно до частини 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язаним порушив вимоги частини 5 та частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також абзац 2 підпункту 2 пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», а саме, будучи належно оповіщеним засобами поштового зв`язку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання поштового відправлення, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Копію вказаної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав того ж дня, 20.12.2024, та власноручно на ній зазначив, що він не згідний з постановою.

Обґрунтовуючи у своєму позові протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка йому не вручалась, від її вручення він не відмовлявся, а отже не був обізнаний про обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:00 год. 24.11.2024.

Отже, спірним питанням у даному випадку є зокрема питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Відповідно до п.27 вказаного Порядку під час мобілізації громадяни викликаються з метою, зокрема,до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

- взяття на ійськовий облік;

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

В матеріалах справи наявна копія повістки №1085596 на ім`я ОСОБА_1 , в якій вказано, що йому належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 24.11.2024 о 14:00 для уточнення даних. Вказана повістка надіслана 09 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за адресою місця проживання позивача. Проте, повістка повернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою у поштовому повідомленні про те, що адресат відмовився отримати поштове відправлення.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 теща ОСОБА_1 , пояснила, що вона проживає за однією адресою з позивачем. Одного дня, листоноша приходила за місцем їх проживання та питала ОСОБА_1 , казала, що йому прийшла повістка. Від кого була повістка, листоноша їй не повідомила. Вона сказала листоноші, що ОСОБА_1 не має вдома, після чого та пішла. Від отримання повістки свідок не відмовлялася. Також свідок зазначила, що зять був відсутній вдома два дні, а коли приїхав, вона повідомила йому про повістку.

Не довіряти показанням вказаного свідка, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, у суду не має жодних підстав.

За вказаних обставин суд вважає встановленим, що позивач не був оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення особистих даних, жодних повісток, повідомлень тощо про необхідність явки позивач не отримував.

В свою чергу, відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводи позивач про те, що повістка йому не вручалась, від її вручення він не відмовлявся, а отже не був обізнаний про обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:00 год. 24.11.2024.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно дост.77 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі про адміністративне правопорушення.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За правилами п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

За нормамип.2ч.3ст.286КУпАП,за наслідкамирозгляду справиз приводурішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьу справахпро притягненнядо адміністративноївідповідальності місцевийзагальний судяк адміністративниймає право,зокрема скасуватирішення суб`єктавладних повноваженьі закритисправу проадміністративне правопорушення.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 210-1, 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 проскасування постановипро притягненнядо адміністративноївідповідальності задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №252 від 20.12.2024 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданапротягом десятиднів здня йогопроголошення доВосьмого апеляційногоадміністративного суду.

Копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Головуючий А.М.Лутай

[ANTIRAID]

Суд застосував в цьому рішенню презумпцію невинуватості та зазначив:

В матеріалах справи наявна копія повістки №1085596 на ім`я ОСОБА_1 , в якій вказано, що йому належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 24.11.2024 о 14:00 для уточнення даних. Вказана повістка надіслана 09 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за адресою місця проживання позивача. Проте, повістка повернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою у поштовому повідомленні про те, що адресат відмовився отримати поштове відправлення.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 теща ОСОБА_1 , пояснила, що вона проживає за однією адресою з позивачем. Одного дня, листоноша приходила за місцем їх проживання та питала ОСОБА_1 , казала, що йому прийшла повістка. Від кого була повістка, листоноша їй не повідомила. Вона сказала листоноші, що ОСОБА_1 не має вдома, після чого та пішла. Від отримання повістки свідок не відмовлялася. Також свідок зазначила, що зять був відсутній вдома два дні, а коли приїхав, вона повідомила йому про повістку.

Не довіряти показанням вказаного свідка, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, у суду не має жодних підстав.

За вказаних обставин суд вважає встановленим, що позивач не був оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення особистих даних, жодних повісток, повідомлень тощо про необхідність явки позивач не отримував.

В свою чергу, відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводи позивач про те, що повістка йому не вручалась, від її вручення він не відмовлявся, а отже не був обізнаний про обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:00 год. 24.11.2024.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

[Лев]

У нас більш крутий сценарій. Ось один з розділів відповіді на відзив ТЦК, цитую:

 

            4. Щодо відсутності події адміністративного правопорушення

            В оскаржувані постанові відповідач зазначив, що довіритель не з'явився до нього на 11 год. 00 хв. 20.10.2024 р. для уточнення даних, за повісткою, яка нібито була 08.10.2024 р. надіслана довірителю засобами поштового зв'язку. Однак, вказана повістка не надходила на адресу довірителя ні поштою, ні через застосунок "Дія".

            Згідно абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції на кінцевий термін уточнення даних 16.07.2024 р.) передбачено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

            Тобто, законом передбачено три альтернативні способи уточнення облікових даних.

            Облікові дані були уточнені довірителем через застосунок "Резерв+" значно раніше, а саме 26.05.2024 р., що підтверджується військово-обліковим документом "Резерв+".

            Про те, що персональні дані було довірителем уточнено 26.05.2024 р., відповідач знав (не міг не знати), а відтак у виклику довірителя для їх уточнення не було необхідності.

            Отже, звинувачення довірителя у скоєнні ним адміністративного правопорушення було сфабриковано відповідачем, за відсутності події адміністративного правопорушення.

            У відзиві на позов відповідач стверджує (абз. 4 стор. 2 відзиву), що він надіслав довірителю повістку 09.10.2024 р., хоча у оскаржуваній постанові названа інша дата її "надіслання" – 08.10.2024 р. Тобто, відповідач переплутав вигадані ним дати і ввів суд в оману.

            Також, відповідач стверджує, що довіритель був відсутній за вказаною адресою проживання 20.10.2024 р., а тому 20.10.2024 р.(!) поштове відправлення було повернуто відповідачу.

            Отже, за твердженням відповідача, повістку на 20.10.2024 р. намагались вручити довірителю 20.10.2024 р., тобто у той день, в який він нібито мав би з'явитись до відповідача.

            При цьому відповідач "забуває", що не вручене адресату рекомендоване поштове відправлення за правилами "Укрпошти" повертається відправнику (адресанту) лише через декілька днів після спливу терміну зберігання (14 календарних днів) у поштовому відділенні, оскільки воно пересилається через обласний центр.

            Оскільки, за твердженням відповідача, поштове відправлення було надіслане не то 08.10. 2024 р., не то 09.10.2024 р., то 14-денний термін його зберігання у поштовому відділенні не міг закінчитись 20.10.2024 р., він закінчився б пізніше.

            А якщо поштове відправлення 20.10.2024 р. не було вручено довірителю через його відсутність у помешканні за адресою проживання і незрозуміло на якій підставі "Укрпошта" вирішила його в той же день відправити його адресанту, то адресант не зміг би отримати його того ж дня – 20.10.2024 р.

            Тобто, відповідач знову переплутав вигадані ним дати і ввів суд в оману.

            В якості "доказів" нібито відправлення і невручення довірителю поштового відправлення з повісткою відповідач додає до відзиву копії:

            ‒ рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, у якому відсутні: поштовий штемпель, відмітка про невручення, дата і підпис листоноші;

            ‒ опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення, в якому відсутній поштовий штемпель та підпис відправника (адресанта).

            Такі докази є неналежними і недопустимими і вказують на їх штучне походження (фальсифікацію).