11.10.2010 - Верховний Суд України узагальнив судову практику розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин

[TajSon]

Я их скачал и перевел, это ужас!

Так а в чем ужас?

[TajSon]

Я их скачал и перевел, это ужас!

Так а в чем ужас?

[TajSon]

Я их скачал и перевел, это ужас!

Так а в чем ужас?

[Lada]

Просто по мере продвижения по судебным инстанциям ваша правда становится всё правдивее и правдивее... и от этого дороже.

Это ведь у Вас было такое,что судья в своем решении написал,что ЗУ про захсит прав споживачив не может быть применен, т.к. кредиты даются на удовлетворение власних побутових потреб, а ипотека-это не побутовая потреба (исходя из Пленума ВСУ)?

Вот выдержка из этого решения:

"Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» ( ч. 1 п. 23 та 19), споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція – будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Пунктом 2 Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачене, що оскільки закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин які ним регулюються належать, зокрема ті що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

На підставі викладеного, суд вважає, що не зважаючи на те що спірний договір кредиту по зустрічному позову має назву «про надання споживчого кредиту», надання коштів за умовами договору на придбання двох квартир не відноситься до побутових потреб, тому не є «споживчим кредитом» й «продукцією» на придбання якої видавався кредит, а сторони договору не є «виконавцем» (продавцем) та «споживачем» в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, положення норм Закону України «Про захист прав споживачів» не застосуються до спірних правовідносин. " ( http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9662999 ).

"Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). (Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів)

Как быть с этим?

[у.zaporozhskiy]

Это ведь у Вас было такое,что судья в своем решении написал,что ЗУ про захсит прав споживачив не может быть применен, т.к. кредиты даются на удовлетворение власних побутових потреб, а ипотека-это не побутовая потреба (исходя из Пленума ВСУ)?

Вот выдержка из этого решения:

"Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» ( ч. 1 п. 23 та 19), споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція – будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Пунктом 2 Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачене, що оскільки закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин які ним регулюються належать, зокрема ті що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

На підставі викладеного, суд вважає, що не зважаючи на те що спірний договір кредиту по зустрічному позову має назву «про надання споживчого кредиту», надання коштів за умовами договору на придбання двох квартир не відноситься до побутових потреб, тому не є «споживчим кредитом» й «продукцією» на придбання якої видавався кредит, а сторони договору не є «виконавцем» (продавцем) та «споживачем» в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, положення норм Закону України «Про захист прав споживачів» не застосуються до спірних правовідносин. " ( http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9662999 ).

"Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). (Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів)

Как быть с этим?

При люби раскладах, пусть почитают Постанову № 168.

Там все ответы.

если есть физлицо -- оно потребитель, так как оплачивает проценты за финансовую услугу в виде предоставление оплатного займа по кредитному договору(а платит оно процентами за кредит)

почти на все цели если не написанно, только, что этот крежит предоставляется на потребительские цели.

Банк это исполнитель услуги.

[VENERA]

При люби раскладах, пусть почитают Постанову № 168.

Там все ответы.

если есть физлицо -- оно потребитель, так как оплачивает проценты за финансовую услугу в виде предоставление оплатного займа по кредитному договору(а платит оно процентами за кредит)

почти на все цели если не написанно, только, что этот крежит предоставляется на потребительские цели.

Банк это исполнитель услуги.

А ВСЕ ЖЕ, ЕСТЬ ЛИ У ВАС ПЕЧАТНАЯ ВЕРСИЯ уЗАГАЛЬНЕНЬ? АКТУАЛЬНО ПО-ПРЕЖНЕМУ

[у.zaporozhskiy]

А ВСЕ ЖЕ, ЕСТЬ ЛИ У ВАС ПЕЧАТНАЯ ВЕРСИЯ уЗАГАЛЬНЕНЬ? АКТУАЛЬНО ПО-ПРЕЖНЕМУ

Нет у меня конкретно нет, это друг в Киеве видел данную газету,

не знаю будет ли у него время ее отсканировать

я так думаю это этот выпуск: http://yurpractika.com/issue.php?id=673

http://yurpractika.com/issue.php?id=676

в этом тоже есть об этом.

так весь доступ платный(

[vekt]

22) споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника;

Следовательно

особистими потребами являются потреби", безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника;"

Нема питань.

із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). (Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів)

Как быть с этим?

Пленум написан на основе этого п.22 ст.1 ЗУпроСпоживача. Ну назвали не особистми, а побутовими.

Разве кто-то "особистие" отменил?

В понимании пленума "побутовие" и есть "особистими"

Ну, блин, элементарная логика. Ну и с этими нехорошими дяденьками и тетеньками приходится воевать, для которых нормативка ВСУ приоритетней чем Закон. Ну в такой стране мы живем.

[Lada]

А как же быть с аргументом, что Споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція – будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Т.е. логика судьи - квартира -это не продукция....

[VENERA]

А как же быть с аргументом, что Споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція – будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Т.е. логика судьи - квартира -это не продукция....

Я уже предлагала сослаться на Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 30.12.1997 р. № 822, Вот оттуда -> будинки і будівлі є продукцією, створеною внаслідок будівельної діяльності (і віднесені до коду 45.61.11, який включає одноповерхові житлові будинки садибного типу). Смотрите этот ДК, начиная с 45 раздела.

[Йивгеней]

Вот мне нравится лаконичность определения цели при выдаче нам кредита

СТОРОНА 1. Юридична особа за законодавством України – Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „БЛАБЛАБЛА”, ... надалі за текстом – „Кредитор”,

СТОРОНА 2. Фізична особа - Громадянка України – ... надалі за текстом - „Позичальник”

СТАТТЯ 1.

П Р Е Д М Е Т Д О Г О В О Р У

1.1. Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 123 000.00 (Сто двадцять тpи тисячі ) доларів США 00 центів, зі сплатою 15.00 (П'ятнадцять) процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід’ємною частиною, надалі за текстом – “Кредит” на умовах визначених цим договором.

1.2. Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: на споживчі потреби.

Как могут деньги выданные на ПОТРЕБИТЕЛЬСКИЕ НУЖДЫ, не подпадать под Закон о защите прав потребителей?

З.Ы. Мне очень нравится пункт договора:

7.5. Недійсність окремих положень цього Договору не тягне за собою недійсність Договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей Договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.

Перестраховщики.

[vekt]

Я уже предлагала сослаться на Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 30.12.1997 р. № 822, Вот оттуда -> будинки і будівлі є продукцією, створеною внаслідок будівельної діяльності (і віднесені до коду 45.61.11, який включає одноповерхові житлові будинки садибного типу). Смотрите этот ДК, начиная с 45 раздела.

Я пытался найти этот классификатор на сайте верховной рады. Ничего не получилось. Где его взять?

[vekt]

А как же быть с аргументом, что Споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція – будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Т.е. логика судьи - квартира -это не продукция....

Если в цели кд прописана недвижимость, как споживчи потреби (или что-то вроде этого), то из кд выпадает цель кредита. Цель кредита, значит, неправильная. Значит в кд нет цели. Мета есть в ХКУ-345ч2. Неоходимое условие. Значит договор неукладений. Все равно ж не мытьем так катаньем мы их в угол загоним.

Если есть ухвала об отклонении иска, то на эту ухвалу не молится нужно, а использовать для подачи следующего иска.

[VENERA]

Я пытался найти этот классификатор на сайте верховной рады. Ничего не получилось. Где его взять?

http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0822217-97

[Гранд Иншур]

Это ведь у Вас было такое,что судья в своем решении написал,что ЗУ про захсит прав споживачив не может быть применен, т.к. кредиты даются на удовлетворение власних побутових потреб, а ипотека-это не побутовая потреба (исходя из Пленума ВСУ)?

Вот выдержка из этого решения:

"Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» ( ч. 1 п. 23 та 19), споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція – будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Пунктом 2 Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачене, що оскільки закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин які ним регулюються належать, зокрема ті що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

На підставі викладеного, суд вважає, що не зважаючи на те що спірний договір кредиту по зустрічному позову має назву «про надання споживчого кредиту», надання коштів за умовами договору на придбання двох квартир не відноситься до побутових потреб, тому не є «споживчим кредитом» й «продукцією» на придбання якої видавався кредит, а сторони договору не є «виконавцем» (продавцем) та «споживачем» в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, положення норм Закону України «Про захист прав споживачів» не застосуються до спірних правовідносин. " ( http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9662999 ).

"Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). (Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів)

Как быть с этим?

В этом деле я был представителем. После того, как судья Науменко это выдал, я написал на сайте (и в кассационной жалобе) следующее:

Новости сайта - http://grand-insur.com/yavlyaetsya_li_ipot...bitelskim_.html

Является ли кредит на покупку квартиры/дома/земли потребительским?

Как уже ранее писалось наши гуманные суды повадились, в последнее время, выносить решения по спорам с банками так, как будто у заёмщика прав просто нет. В частности это касается применения специального закона - Закона Украины "О защите прав потребителей". Апелляционный суд Одесской области (не менее гуманный) придерживается позиции, что кредиты на покупку квартиры/дома/земли не являются потребительскими. Естественно, такая установка разносится и по районным судам, что создаёт определённые проблемы, как у заёмщиков, так и у судей.

Свою позицию судьи апелляционного суда аргументируют устно "наличием разъяснений", а письменно Постановлением Пленума ВСУ №5 от 12.04.1996 г. "Про практику рассмотрения гражданских дел по искам о защите прав потребителей", в котором, конечно же, ничего такого не написано, поэтому его очень вольно толкуют. Естественно, это создаёт нездоровую (незаконную) судебную практику. Примеры решений обоих инстанций - выложу чуть позже.

Сначала я пытался возражать, ссылаясь на п. 1.2. Постановления НБУ №168 от 10.05.2007 г., где указано, что ипотечные кредиты относятся к потребительским, но недавно нашёл соответствующую норму непосредственно в Законе. Итак, ч. 2 п. 7 ст. 11 Закона Украины "О защите прав потребителей" прямо указывает, что кредиты на покупку жилья являются потребительскими. Часть 1 этого же пункта будет не менее полезна.

Таким образом, при малейшем намёке со стороны суда или представителя банка о том, что ипотечный кредит не является потребительским, сразу "наступайте на горло этой песне", сославшись на указанную норму Закона (в письменном виде, естественно). Все новые иски делайте с такой ссылкой.

Удачи!

А в кассации, дополнительно написал, что постанова ВСУ датирована 1996 годом, а изменения в Закон (регулирующие кредитование) внесены в 2005 г. Текст кассации здесь - http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1626

Это кассация именно по этому делу.

[chernui9]

Уважаемые друзья,

Поиски увенчались успехом: логика рассуждений сократилась до нескольких шагов

1.Имеются письма НБУ (они идут чередой, надо выбрать нужное на дату заключения договора) «Додаток до

Листа Національного банку України

від 08.08.2006 № 41-211/1436-8293

СПИСОК БАНКІВ

ТА ПЕРЕЛІК ОПЕРАЦІЙ, НА ЗДІЙСНЕННЯ ЯКИХ БАНКИ ОТРИМАЛИ БАНКІВСЬКУ ЛІЦЕНЗІЮ ТА ПИСЬМОВИЙ ДОЗВІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ НА ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ

станом на ________

Берите их с сайта Рады,

2. В них перечислен ИСЧЕРПЫВАЮЩИЙ список банковских услуг относительно каждого банка.

3.из всего списка под кредитование физ.лиц можно подогнать только первый «неторговельны операции с валютными ценностями».

Найти определение этого термина в законе оказалось весьма трудной задачей. Но мы нашли:

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

10.08.2005 N 281

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

29 серпня 2005 р.

за N 950/11230

11. Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті

є такі:

перекази з оплати праці, стипендій, пенсій, аліментів,

державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів,

благодійної та гуманітарної допомоги, виплат і компенсацій,

уключаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам

унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого

ушкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових

обов'язків, жертвам політичних репресій, жертвам нацистських

переслідувань, членам їх родин і спадкоємцям, відшкодування за

страховими випадками, премій, призів, успадкованих коштів, коштів

за договорами дарування, коштів, заощаджених на рахунках, і

прибутків за ними;

виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов

судових, слідчих та інших правоохоронних органів;

оплата витрат, пов'язаних із смертю громадян (транспортні

витрати і витрати на поховання);

оплата витрат іноземним судовим, слідчим, арбітражним,

нотаріальним та іншим повноважним органам (у тому числі сплата

податків, зборів та інших обов'язкових платежів), витрат іноземних

адвокатів;

оплата зборів (мита) за дії, пов'язані з охороною прав на

об'єкти права інтелектуальної власності, уключаючи оплату послуг,

які надаються патентними відомствами інших країн, і послуг

патентних повірених за кордоном;

оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на лікування в

медичних закладах іншої держави, а також оплата витрат на

транспортування хворих;

оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на навчання і

стажування в навчальних закладах іншої держави, витрат на

проведення тестів, іспитів тощо;

оплата фізичними особами участі в міжнародних симпозіумах,

семінарах, конференціях, конгресах, виставках, ярмарках,

культурних і спортивних заходах, а також інших міжнародних

зустрічах, що відбуваються на територіях іноземних країн; { Абзац

дев'ятий пункту 11 розділу I із змінами, внесеними згідно з

Постановою Національного банку N 352 ( z1149-07 ) від 28.09.2007 }

оплата витрат фізичних осіб на придбання літератури та

передплатних видань, що видаються за кордоном;

оплата витрат, пов'язаних з відрядженням за кордон;

платежі у зв'язку з прийняттям спадщини;

перерахування на утримання дипломатичних представництв,

консульських установ України за кордоном та іноземних держав в

Україні, представництв міжнародних та іноземних організацій,

представництв іноземних банків та представництв юридичних осіб,

які не займаються підприємницькою діяльністю;

перекази з оплати авторських гонорарів, премій, призів та

інших виплат за використання об'єктів права інтелектуальної

власності фізичних осіб;

оплата фізичними особами послуг за договорами (страховими

полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя,

укладеними з нерезидентами, за наявності індивідуальної ліцензії

Національного банку;

оплата фізичними особами продукції, робіт, послуг, прав

інтелектуальної власності, що набуваються в нерезидентів за

кордоном для власного споживання;

перерахування фізичними особами в разі виїзду за кордон на

постійне місце проживання;

виконання зобов'язань за укладеними договорами з юридичними

особами-нерезидентами стосовно відшкодувань витрат, здійснених

ними на користь фізичних осіб-резидентів, які тимчасово

перебувають за межами України, як оплата праці або інших витрат,

пов'язаних з виконанням ними професійних обов'язків;

на оплату вступних, членських внесків до міжнародних

організацій.

{ Пункт 11 розділу I в редакції Постанови Національного банку

N 311 ( z1075-07 ) від 31.08.2007 }

Как мы видим кредитов в валюте физлицам здесь нет.

Что и требовалось доказать.

Прикрепляю еще и постановление Запорожского суда, на основании пост .№ 281 и уточняю, что список ИСЧЕРПЫВАЮЩИЙ (в нем нет обычных «и другие операции не запрещенные законом…»)

Кстати в ЗУ О лицензировании указано, что список лицензионных условий должен быть ИСЧЕРПЫВАЮЩИМ:

«ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;»

Думаю эти выводы будут хороши для оспаривания Обобщений ВССУ

[Slava777]

Не могу сориентироваться в какую тему лучше написать.

Есть кредит - в ипотеке земельный участок. Банк подал в суд и суд постановил: "стягнути солидарно с заемщик и поручителя сумму ...."

В иске банка также было укзано - "просимо стянгути и т.д." Ни в иске ни в решении суда не указано "звернути стягнення на предмет ипотеки".

Наш юрист утверждает, что не обязтаельно, как мы думали, они будут в первую очередь продавать ипотечный участок, а будут производить стягнення за счет другого имущества.

Я думала, что обращение на дургое имущество они будут делать только после того, как продадут ипотечный участок и недостающую сумму будут пытаться стягнути дальше. Но юрист говорит, что по такому решению они могут участок вообще не продавать.

В договоре кредитном указано : что если после продажи ипотечного имущества суммы не хватит они покрывается за счет другого имущества заемщик. А в ипотечном договоре указано, что ипотекодавецть ИМЕЕТ ПРАВО обратить взыскание на ипотечное имущество и не обязательно он этим правом воспользуется

Вот я и запуталась. Помогите, пожалуйста, понять будут ли в таком случае продавать участок или все-таки по такому решению (мы его кстати аппелируем по неподсудности) будут стягнути без продажи ипотекчного участка.

[chernui9]

думается надо оспаривать решение

[у.zaporozhskiy]

Не могу сориентироваться в какую тему лучше написать.

Есть кредит - в ипотеке земельный участок. Банк подал в суд и суд постановил: "стягнути солидарно с заемщик и поручителя сумму ...."

В иске банка также было укзано - "просимо стянгути и т.д." Ни в иске ни в решении суда не указано "звернути стягнення на предмет ипотеки".

Наш юрист утверждает, что не обязтаельно, как мы думали, они будут в первую очередь продавать ипотечный участок, а будут производить стягнення за счет другого имущества.

Я думала, что обращение на дургое имущество они будут делать только после того, как продадут ипотечный участок и недостающую сумму будут пытаться стягнути дальше. Но юрист говорит, что по такому решению они могут участок вообще не продавать.

В договоре кредитном указано : что если после продажи ипотечного имущества суммы не хватит они покрывается за счет другого имущества заемщик. А в ипотечном договоре указано, что ипотекодавецть ИМЕЕТ ПРАВО обратить взыскание на ипотечное имущество и не обязательно он этим правом воспользуется

Вот я и запуталась. Помогите, пожалуйста, понять будут ли в таком случае продавать участок или все-таки по такому решению (мы его кстати аппелируем по неподсудности) будут стягнути без продажи ипотекчного участка.

Они помойму явно взыскивают с Вас сумму.

все .

участок отдельно.

Исполнительная служба будет решать, что с Вас Взыскивать.

Стаття 621. Звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса або за рішенням суду

Звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.

На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором.

Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби.

[Slava777]

Они помойму явно взыскивают с Вас сумму.

все .

участок отдельно.

Исполнительная служба будет решать, что с Вас Взыскивать.

Стаття 621. Звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса або за рішенням суду

Звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.

На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором.

Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби.

Спасибо. Я поняла. Наш юрист прав.

[у.zaporozhskiy]

Спасибо. Я поняла. Наш юрист прав.

В чем он прав?

[Slava777]

В чем он прав?

Прав в том, что после вступления решения в силу взыскание суммы задолженности будет происходить не обязательно в таком порядке: продажа ипотечного имущества, а потом, если суммы от продажи не хватит, взыскание с остального имущества.

Я думала, что должно быть так, но в иске банка не укзано это, а написано просто "просим взыскать задолженность" и уже исполнители будут решать как взыскивать. Т.е. могут взыскать сначала за счет личного неипотечного имущества, а ипотечный участок вообще не продавать.

Т.к. в договоре ипотеки сказано, что банк "имеет право" обратить взыскание на залог, но не обязательно он этим правом воспользуется.

[stairtov]

Спасибо. Я поняла. Наш юрист прав.

столько всего валится что тяжело разобратся и найти нужную последовательность

пока одну тему усвоиш и свяжеш картинка уже меняется!!!

вот из сохранненного с веток и касаемо замечаний Ишура

думаю это надо включать в иски чтоб отбивать охоту суда тупо ссылатся на узагальнення

У меня выдержка из обобщений обнаружилась в решении суда. Я апелляцию жалобу по этому фрагменту сформулировал следующим образом:

"3. В судовому рішенні зазначено: «Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що зміст кредитного договору суперечить вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки вимоги цього Закону можуть застосовуватися до спорів, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, яки передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування».

По-перше, суд розглядав спір не про виконання договору, а про недійсність договору.

По-друге, усе це марення скопійовано з узагальнень судової практики судді ВСУ Луспеника Д.Д. Але суд не взяв до уваги, що узагальнення датоване 07.10.2010 р., а статтями 36, 38 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», який набрав чинності 03.08.2010 р., ВСУ позбавлено права узагальнювати судову прак-тику – це право Пленуму ВССУ (ч. 2 п. 2 ст. 36 Закону). А отже узагальнення є нелегітимним.По-третє, наведений текст судового рішення, який бездумно скопійований з узагальнень, діаметрально суперечить нормам закону. Наприклад, п. 6-7 ст. 11 Закону регламентують право відкликання згоди на отримання кредиту, яке діє саме під час виконання договору; п. 10 ст. 11 Закону регламентує права споживача у разі порушення ним умов договору (саме під час виконання); п. 11 ст. 11 Закону регулює певні відносини споживача з кредитором під час виконання договору з порушенням його умов; тощо."

[Алексашка]

По-друге, усе це марення скопійовано з узагальнень судової практики судді ВСУ Луспеника Д.Д. Але суд не взяв до уваги, що узагальнення датоване 07.10.2010 р., а статтями 36, 38 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», який набрав чинності 03.08.2010 р., ВСУ позбавлено права узагальнювати судову прак-тику – це право Пленуму ВССУ (ч. 2 п. 2 ст. 36 Закону). А отже узагальнення є нелегітимним.

Ну во первых невнимательно прочитан ЗУ "Про судоустрій". Тут уже обсуждалось что до формирования и начала работы ВССУ его функции выполняет ВСУ. А ВССУ начал работу после узагальнень. Тоесть Луспеник уложился все таки своей последней лебединой песней в срок и все законно.

Во вторых слово марення как то негоже писать в официальной жалобе.

У меня приняли иск еще по потребителям, но помоему нужно расписать по подробней :

Додатковим доказом того що норми ЗУ «Про захист прав споживачів» застасовуються задовго після вчинення правочину і в процесі його виконання є положення ч. 10 ст. 11 данного закону, які передбачають для банка-кредитодавця і через рік або більше вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, внаслідок порушення споживачем-позичальником умов договору.

Також норми ЗУ «Про захист прав споживачів» дають право позичальнику-споживачу розізвати вже вичненний та діючий кредитний договір і відкликати свою згоду на укладення договору.

Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит

6. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту.

З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором.

Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту.

9. У разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених статтями 8 і 10 цього Закону, ці права діють і стосовно

кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов'язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача.

Вищевикладене є безумовним доказом того що в разі порушення прав позичальника-споживача або банка-кредитодавця ЗУ «Про захист прав споживачів» застасовується не тільки до підписання кредитного договору або в момент вчинення правочину, положення ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачають його застосування задовго після вчинення правочину і в процесі його виконання.

[nameless]

К последнему подчеркиванию по Луспенику:

Получается, что предмет КД не получение средств на покуку (потребительские цели), а получение денег для обмена их на гривню.

нет. Читайте договор - его цель Банк обязуется Передать .......

А там - передал, не передал, что передал и для чего - это уже отдельная песня.