Рішення Баштанського районного суду про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч.3 КУпАП та стягнення витрат на правову допомогу

[ANTIRAID]

Справа № 468/423/25

2-а/468/48/25

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Муругова В.В, за участю секретаря Серака Д.В., представника позивача Жабровець О.І. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу № 468/423/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 по накладенню на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність оскарженої ним постанови, позивач вказав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки відповідачі не мають доказів того, що він дійсно не мав при собі та не пред`явив на вимогу поліцейського свій військово-обліковий документ. Також справа про адміністративне правопорушення була розглянута без позивача та без повідомлення позивача про час та місце такого розгляду.

У зв`язку з цим позивач просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

03.03.2025 року позовна заява надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області (здана до відділення зв`язку 24.02.2025 року).

Ухвалою від 04.03.2025 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також витребувані у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 додаткові докази.

18.03.2025 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки відповідний ІНФОРМАЦІЯ_4 уповноважений законом на розгляд подібних справ. Крім того позивач рішення про його притягнення до адміністративної відповідальності до ІНФОРМАЦІЯ_2 не оскаржував, тому в даній справі він є належним відповідачем лише щодо питання розподілу судових витрат як орган державної влади, який має статус юридичної особи.

Від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надходив, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.

Витребувані судом в ухвалі про відкриття провадження документи відповідач не надав, у зв`язку з чим суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно дост.268КАС Україниу справах,визначених статтями273-277,280-283-1,285-289цього Кодексу,щодоподання позовноїзаяви тапро дату,час імісце розглядусправи суднегайно повідомляєвідповідача таінших учасниківсправи шляхомнаправлення текступовістки наофіційну електроннуадресу,а заїї відсутності-кур`єром абоза відомимисуду номеромтелефону,факсу,електронною поштоючи іншимтехнічним засобомзв`язку. Учасниксправи вважаєтьсяповідомленим належнимчином продату,час тамісце розглядусправи,визначеної частиноюпершою цієїстатті,з моментунаправлення такогоповідомлення працівникомсуду,про щоостанній робитьвідмітку уматеріалах справи,та (або)з моментуоприлюднення судомна веб-порталісудової владиУкраїни відповідноїухвали провідкриття провадженняу справі,дату,час тамісце судовогорозгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За такого, оскільки усі учасники даної справи повідомленні відповідно до положень ст. 268 КАС України, до суду не з`явились, їх неявка не перешкоджає розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, то суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідачів.

Представник позивача позов підтримав.

Дослідивши матеріали справи (копію повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копію постанови від 12.12.2024 року №325; копію квитанції від 24.02.2025 року; скрін з електронної пошти; копію договору про надання правничої допомоги від 18.02.2025 року; попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 24.02.2025 року; копію рахунку на оплату від 18.02.2025 року; копію акту надання послуг від 21.02.2025 року), суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі

Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов`язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що 12.12.2024 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за те, що ОСОБА_1 13.09.2024 року о 23.50 год. на АДРЕСА_1 не мав при собі та не пред`явив на вимогу поліцейського свій військово-обліковий документ.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1, 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

При цьому, в позові позивач вказав, що не вчиняв викладеного в постанові правопорушення, натомість відповідачі в супереч вимогам ст. 77, 79 КАС України не надали суду доказів, які підтверджували б законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того відповідно до п. 52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації. У разі коли під час перевірки військово-облікового документа встановлено, що особа перебуває на військовому обліку в розвідувальних органах, то процес фото- і відеофіксації пред`явлення такими особами документів не здійснюється.

За такого процедура перевірки військово-облікового документа здійснюється з обов`язковою фото та відеофіксацією, проте суду такі фото та відеоматеріали не надані, на їх наявність також відсутнє посилання і в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За такого матеріали справи не доводять наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскарженій постанові, а тому така постанова відповідача не може вважатись обґрунтованою.

Згідно з п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед іншого, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зі змісту ст. 277-2 КУпАП слідує, що повідомлення про розгляд справи здійснюється повісткою, яка має бути вручена особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед іншого, вирішує: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

За такого, обов`язковою умовою розгляду справи про адміністративне правопорушення є своєчасне сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час і місце її розгляду і таке сповіщення здійснюється шляхом вручення їй відповідної повістки.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі №676/752/17 закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а.

Позивач вказав, що не отримував повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення та справа була розглянута за його відсутності.

Натомість відповідачами вказана обставина не спростована, оскільки суду не надані докази повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а в тексті постанови у відповідних графах відсутні підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про отримання його копії.

З комплексу вказаного вище слідує, що позивач належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, тобто був обмежений в праві брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що відповідно до процитованих вище висновків Верховного Суду є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки при такому розгляді без доказів належного повідомлення особи порушуються положення 268, 278 КУпАП та ч.2 ст. 2 КАС України.

Оскільки згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою.

Крім того, суд вважає за необхідне особливо зауважити, що в даному випадку справа стосується перевірки судом правомірності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності і саме на таку категорію справ поширюється також конституційна презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України, з врахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свободта з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, який не розрізняє кримінальну та адміністративну відповідальність, вважаючи їх всіх кримінальним переслідуванням, за такого, в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не позивач має довести законність своїх вимог і відсутність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, а відповідач суб`єкт владних повноважень достатніми, належними та допустимими доказами має довести наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення та законність її притягнення до адміністративної відповідальності, спростувавши таким чином презумпцію невинуватості особи.

Що стосується наслідків скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності то, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Також відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

За такого, скасування постанови та направлення справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) можливе лише тоді, коли оскаржена постанова винесена органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу.

В даному ж випадку постанова винесена органом (посадовою особою), правомочним вирішувати цю справу, тому відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд.

У зв`язку з цим, постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є юридичними особами та є відокремленими структурними підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Натомість територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

За такого, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.

Саме у зв`язку з цим для можливої подальшої реалізації передбаченого ст. 139 КАС України порядку розподілу судових витрат у разі задоволення адміністративного позову до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17 сформовано висновок про те, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За такого, виходячи з висновків Великої Палати Верховного Суду, ставка судового збору в даній справі має становити 605,60 грн (3028 грн х 0,2), натомість позивачем сплачений судовий збір в більшому розмірі в сумі 1211,20 грн.

У зв`язку з цим з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 грн. і позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення йому суми надміру сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення із відповідача, суб`єкта владних повноважень, судових витрат за надання правничої допомоги, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому позивач надав докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 15 000 грн.

Проте дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовна заява подана на захист позивача від призначеного йому штрафу в розмірі 17000 грн, натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу 15 000 грн., що майже дорівнює сумі накладеного на позивача штрафу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, вказана вище категорія даної справи, типовий її характер та невеликий обсяг доказів спростовує те, що на підготовку такого позову та збір і оформлення його додатків потрібен був значний час та обсяг роботи.

За такого, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності, суд вважає, що пропорційними та необхідними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 5000 грн., яка підлягає розподілу між сторонами та стягнута на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову №325 від 12.12.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 ч.3 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 605(шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Роз`яснити позивачу право на звернення до Баштанського районного суду Миколаївської області з клопотанням про повернення сплаченої в більшому розмірі суми судового збору відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ),

ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Повне рішення суду складене 04.04.2025 року.

СУДДЯ:

Джерело:
ЄДРСР 126368594

[ANTIRAID]

Це наша справа. Дуже приємно коли суд підходить до справи з погляду Закону та захисту прав громадян від свавілля. В даному випадку при перевірці документів окрім відсутності підтвердження обов'язкової відеофіксації ще й відсутні документи, що підтверджують і розгляд самого протоколу. Суд зазначив:

В судовому засіданні встановлено, що 12.12.2024 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за те, що ОСОБА_1 13.09.2024 року о 23.50 год. на АДРЕСА_1 не мав при собі та не пред`явив на вимогу поліцейського свій військово-обліковий документ.

Крім того відповідно до п. 52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації. У разі коли під час перевірки військово-облікового документа встановлено, що особа перебуває на військовому обліку в розвідувальних органах, то процес фото- і відеофіксації пред`явлення такими особами документів не здійснюється.

За такого процедура перевірки військово-облікового документа здійснюється з обов`язковою фото та відеофіксацією, проте суду такі фото та відеоматеріали не надані, на їх наявність також відсутнє посилання і в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За такого матеріали справи не доводять наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскарженій постанові, а тому така постанова відповідача не може вважатись обґрунтованою.