Постанова ВП ВС про можливість зупинення провадження у суді апеляційної інстанції до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, ВП ВС

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2025 року

м. Київ

справа № 910/13175/23
провадження № 12-68гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пількова К. М. ,

суддів Банаська О. О. , Булейко О. Л. , Власова Ю. Л. , Воробйової І. А. , Гриціва М. І. , Губської О. А. , Єленіної Ж. М. , Кишакевича Л. Ю. , Короля В. В. , Кривенди О. В. , Мазура М. В. , Мартєва С. Ю. , Погрібного С. О. , Ступак О. В. , Ткача І. В. , Ткачука О. С. , Уркевича В. Ю. , Шевцової Н. В.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крейсерська швидкість»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (головуючий суддя Коробенко Г. П. , судді Тищенко А. І. , Тарасенко К. В. )

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крейсерська швидкість»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про заборону вчиняти дії та зобов'язання вчинити дії.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Крейсерська швидкість» (далі - Позивач, Товариство) звернулося до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Відповідач, Залізниця) з позовом про заборону вчиняти будь-які дії щодо заборони допуску вагонів, вказаних у додатку 1, для курсування на шляхах загального користування залізницями України у вантажному стані відповідно до дат, вказаних у додатку № 1, у зв'язку із закінченням граничного строку (терміну) експлуатації вагону; зобов'язання внести до автоматизованої бази парку вантажних вагонів зміни в частині дати граничного строку (терміну) експлуатації вагонів відповідно до вказаної у технічних рішеннях інформації про строк служби вагонів, зазначених у переліку.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, посилаючись на Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 (далі - Наказ № 647), фактично змінив (зменшив) граничний термін експлуатації вагонів, який був визначений технічними рішеннями, складеними спеціалізованими організаціями, згідно з якими строк експлуатації вагонів продовжено.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням від 29.11.2023 Господарський суд міста Києва позов Товариства задовольнив; заборонив Залізниці вчиняти будь-які дії із заборони допуску вагона № 95148375 для курсування на шляхах загального користування залізницями України у вантажному стані до 22.11.2034 (дата, на яку припадає закінчення терміну служби вагона відповідно до технічного рішення); зобов'язав Відповідача внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів зміни в частині дати граничного строку (терміну) експлуатації вагонів відповідно до інформації про строк служби, вказаної у технічних рішеннях згідно з переліком; у задоволенні іншої частини позову відмовив.

2.2. Ухвалою від 23.04.2024 Північний апеляційний господарський суд задовольнив клопотання Залізниці: зупинив провадження у цій справі до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 910/3992/23.

2.3. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Верховний Суд у справі № 910/3992/23 розглядає питання відступу від висновків, викладених у справі № 910/8493/22 (на яку посилається Товариство, а також послався суд першої інстанції у своєму рішенні від 29.11.2023), і таке відступлення матиме безпосередній вплив на розгляд справи № 910/13175/23 в частині застосування норм Наказу № 647 до вагонів Позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У травні 2024 року Товариство (далі також Скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

4.1. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у цій справі до розгляду Верховним Судом питання відступлення від висновків, викладених у справі № 910/8493/22, що, на переконання апеляційного господарського суду, матиме безпосередній вплив на розгляд цієї справи в частині застосування Наказу № 647 до вагонів Позивача.

4.2. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 228, 234 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не навів мотивів, за яких дійшов висновку про те, що здійснення касаційного перегляду у справі № 910/3992/23 заважає розглядати цю справу, що неможливо встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних матеріалів справи.

Подібність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у вказаній справі № 910/3992/23, оскільки, незалежно від результату її розгляду, апеляційний суд має достатньо правових підстав для вирішення цієї справи.

4.3. Скаржник вважає, що апеляційний суд не конкретизував, у частині правозастосування якого саме положення Наказу № 647 постанова Верховного Суду у справі № 910/3992/23 матиме вагоме значення для розгляду цієї справи.

4.4. Скаржник звертає увагу на те, що Наказ № 647 не містив вказівок щодо внесення змін чи визнання нечинними наказу Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, яким затверджені Правила експлуатації власних вантажних вагонів, та наказу Міністерства інфраструктури України від 21.05.2015 № 148-Ц/од, яким затверджено Положення про продовження строку служби вантажних вагонів Укрзалізниці та встановлено процес продовження строку служби вантажних вагонів. Не містив Наказ № 647 і вказівки щодо втрати чинності технічними рішеннями, виданими на підставі вказаних наказів № 17 та № 148/Ц/од.

Отже, Наказ № 647 не має зворотної дії у часі, зокрема і в частині визнання нечинними технічних рішень про продовження строків експлуатації вагонів, які були прийняті до набрання чинності цим наказом.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 24.06.2024 до КГС ВС від Відповідача надійшов відзив на касаційному скаргу, в якому він просить подану касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 - залишити без змін.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою від 27.05.2024 КГС ВС відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, призначив розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 26.06.2024, а ухвалою від 26.06.2024 передав цю справу на розгляд об'єднаної палати КГС ВС, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати КГС ВС від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20.

6.2. Ухвалою від 15.11.2024 об'єднана палата КГС ВС передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, оскільки вбачала підстави для відступу від висновків щодо застосування статей 227, 228, частини третьої статті 195 ГПК України, викладених у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, вважаючи, що обмеження, встановлене цією нормою (провадження у справі на стадії її розгляду зупиняється тільки з підстав, установлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 ГПК України), діє лише при позовному провадженні та не підлягає застосуванню при апеляційному чи касаційному перегляді справи.

6.3. Також об'єднана палата КГС ВС зазначила про наявність підстав для відступу від висновків щодо застосування статей 251, 252, частини третьої статті 210 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС) від 19.04.2021 у справі № 393/135/19, від 29.03.2023 у справі № 205/8622/21.

6.4. Об'єднана палата КГС ВС зазначила, що у власній постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 сформувала висновок щодо застосування частини третьої статті 195, статті 227 ГПК України, зазначивши, що приписи частини третьої статті 195 ГПК України свідчать про те, що реалізація судом обов'язку зупинити провадження у справі у випадку, передбаченому частиною першою статті 227 ГПК України (подібне регулювання стосується і статті 228 ГПК України), має відбуватися у межах, встановлених частиною третьою статті 195 ГПК України.

Об'єднана палата КГС ВС в цій справі зазначила, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі 04.04.2023 - після початку розгляду справи по суті, чим порушив норми статей 195, 227 ГПК України, при цьому вказавши, що близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 902/368/16, від 07.09.2023 у справі № 910/15380/21 та від 13.04.2023 у справі № 914/2150/18.

6.5. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду об'єднана палата КГС ВС зазначає, що за висновком, викладеним у постанові від 01.02.2022 у справі № 902/368/16, виходячи із системного аналізу змісту положень частини третьої статті 195, частин першої та другої статті 270 ГПК України зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України допускається лише до початку розгляду (перегляду) апеляційним судом справи по суті. Верховний Суд зазначив, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було подано до апеляційного суду лише 16.11.2021, тобто вже на стадії апеляційного перегляду справи по суті, що з урахуванням приписів частини третьої статті 195, частин першої та другої статті 270 ГПК України свідчить про відсутність передбачених чинним процесуальним законом підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

6.6. У постанові від 07.09.2023 у справі № 910/15380/21 Верховний Суд, пославшись на висновки, викладені у справі № 902/368/16, зазначив, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі 20.06.2023, тобто після початку розгляду справи по суті; відповідно, ухвалення такого рішення на порушення положень частини третьої статті 195 ГПК України, частин першої та другої статті 270 ГПК України відбулось поза межами стадії судового провадження, на якій передбачена можливість зупинення провадження до розгляду пов'язаної справи на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

6.7. Аналогічно у постанові від 13.04.2023 у справі № 914/2150/18, пославшись на висновки у справі № 902/368/16, Верховний Суд зазначив, що заява позивача про зупинення провадження у справі була подана до апеляційного суду лише 16.01.2023, тобто вже на стадії апеляційного перегляду справи по суті, що з урахуванням приписів частини третьої статті 195, частин першої та другої статті 270 ГПК України свідчить про відсутність передбачених чинним процесуальним законом підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України; суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 914/2150/18 та неправильно застосував положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

6.8. Об'єднана палата КГС ВС звернула увагу, що подібних висновків Верховний Суд дійшов також у постановах від 02.05.2018 у справі № 910/23532/16, від 15.02.2022 у справі № 908/2037/20, від 04.06.2024 у справі № 902/924/23.

6.9. Разом з тим колегія суддів об'єднаної палати КГС ВС зауважила, що у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 висновок щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів частини третьої статті 195 ГПК України був зроблений об'єднаною палатою фактично obiter dictum. Це порушення було визначено лише як додаткова (не самостійна) підстава для скасування ухвали суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі.

Однак у справах № 902/368/16, № 910/15380/21 та № 914/2150/18 висновки щодо застосування частини третьої статті 195 ГПК України робилися не obiter dictum. Доводи щодо неправильності застосування цієї норми процесуального закону були наведені скаржниками у касаційних скаргах та стали безпосередньою підставою для відкриття касаційних проваджень.

6.10. Розглядаючи цю справу, об'єднана палата КГС ВС з'ясувала, що подібні висновки містяться у постановах КЦС ВС від 19.04.2021 у справі № 393/135/19 і від 29.03.2023 у справі № 205/8622/21, що є підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України.

6.11. Ухвалою від 18.12.2024 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду цю справу та призначила її до розгляду на 05.02.2025 в порядку спрощеного позовного провадження.

7. Позиція Великої Палати Верховного Суду

Щодо порядку розгляду справи

7.1. Відповідно до статті 2 ГПК України серед основних завдань господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

7.2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

7.3. Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.

7.4. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

7.5. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

7.6. У господарському процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 227 та 228 ГПК України.

7.7. Стаття 227 ГПК України визначає обставини, за яких господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.

7.8. Статтею 251 ЦПК України та частиною першою статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) аналогічно визначені випадки, за яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.

7.9. Стаття 228 ГПК України передбачає випадки, за яких суд має право, у тому числі за заявою учасника справи, зупинити провадження у справі:

1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

2) призначення судом експертизи;

3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;

4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;

7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

7.10. Такі випадки, за яких суд має право зупинити провадження у справі, визначені також статтею 252 ЦПК України та частиною другою статті 236 КАС України.

7.11. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання Відповідача, зупинив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України у зв'язку з переглядом в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (аналогічне положення закріплене у пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України та пункті 5 частини другої статті 236 КАС України).

7.12. Ця справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання про можливість зупинення провадження у справі з указаної підстави з урахуванням положень частини третьої статті 195 ГПК України, яка передбачає, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

7.13. Частина третя статті 210 ЦПК України та частина третя статті 193 КАС України також містять схожі застереження.

7.14. Зазначеними положеннями процесуальних законів не передбачена можливість зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті з підстави перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку.

7.15. У вирішенні зазначеного питання варто враховувати, що відповідно до частини першої статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

7.16. Частина третя статті 12 ГПК України визначає, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

7.17. Розгляд справ у порядку позовного провадження (загального або спрощеного) також передбачено статтею 19 ЦПК України та статтею 12 КАС України.

7.18. Загальне та спрощене провадження є формами здійснення провадження у справі, які мають свої відмінні особливості. Так, у процесуальних кодексах у загальному позовному провадженні окремо виділено такий етап, як підготовче провадження.

7.19. Частина перша статті 177 ГПК України визначає завдання підготовчого провадження, а частиною другою цієї статті передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого провадження.

7.20. Стаття 189 ЦПК України та стаття 173 КАС України містять схожі положення.

7.21. Згідно зі статтею 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Аналогічного змісту статті 196 ЦПК України та 179 КАС України.

7.22. Частини перша та друга статті 182 ГПК України визначають, що підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи, а також визначає дії суду у підготовчому засіданні.

7.23. Порядок проведення підготовчого засідання в цивільному та адміністративному процесі визначений статтею 197 ЦПК України та статтею 180 КАС України.

7.24. Отже, на стадії підготовчого провадження, яке закінчується проведенням підготовчого засідання, суд здійснює комплекс заходів щодо підготовки справи до розгляду по суті, зокрема з'ясовує основні питання, необхідні для того, щоб розпочати розгляд справи, у тому числі остаточне визначення предмета спору, характеру спірних правовідносин, кола обставин, які підлягають встановленню, складу учасників справи, питання залучення до участі у справі інших осіб.

7.25. Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження,як свідчить його назва,має спрощену форму, для якої не характерне виділення окремо стадії підготовчого провадження.

7.26. Як визначено частинами першою - третьою статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження не проводиться.

7.27. Разом з цим за інстанційною юрисдикцією усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, рішення яких переглядають в апеляційному порядку апеляційні господарські суди (за винятком випадків, передбачених законом); рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій, переглядає у касаційному порядку Верховний Суд (статті 24-26 ГПК України).

7.28. Частинами першою та другою статті 270 ГПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

7.29. Аналогічні положення визначені щодо порядку розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції у статті 301 ГПК України.

7.30. Отже, апеляційний та касаційний суди розглядають справи у спрощеному позовному порядку, що також зумовлене межами повноважень судів цих інстанцій.

7.31. Варто враховувати також, що завданням розгляду справи по суті відповідно до статті 194 ГПК України є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

7.32. Частини перша та друга статті 195 ГПК України визначають загальні строки розгляду справи по суті, за якими суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

7.33. Ураховуючи викладене, з огляду на наведені процесуальні норми, лише у загальному позовному провадженні здійснення підготовчих дій до розгляду справи по суті виділено в окрему стадію і містить перелік питань, які має з'ясувати суд, до того як приступить безпосередньо до розгляду цієї справи по суті.

Отже, оскільки частина третя статті 195 ГПК України (частина третя статті 210 ЦПК України та частина третя статті 193 КАС України) встановлює обмеження переліку підстав, за яких суд має право, так і зобов'язаний зупинити провадження у справі, і такі обмеження встановлені саме для стадії розгляду справи по суті, слід виснувати, що ця норма підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.

Щодо відступу від висновків

7.34. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об'єднана палата КГС ВС зауважувала на необхідності відступити від висновків, викладених у постанові КГС ВС від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 (щодо застосування частини третьої статті 195, статей 227, 228 ГПК України), а також у постановах КЦС ВС від 19.04.2021 у справі № 393/135/19, від 29.03.2023 у справі № 205/8622/21 (щодо застосування частини третьої статті 210, статей 251, 252 ЦПК України).

7.35. Постановою від 01.0.2024 у справі № 910/17615/20 об'єднана палата КГС ВС скасувала ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 про зупинення провадження у справі до вирішення в адміністративній справі спору щодо визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, визначивши його чинність та дію як обставину, яка підлягає з'ясуванню, та не врахувавши, що вирішення питання про чинність / нечинність нормативно-правового акта не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд у межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов'язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір відповідно до статей 2 та 11 ГПК України (пункт 8.29 постанови).

Крім того, об'єднана палата КГС ВС зауважила, що оскаржувану ухвалу апеляційний господарський суд постановив після початку розгляду справи по суті, а зупинення провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України, свідчить про недотримання положень частини третьої статті 195, частин першої та другої статті 270 ГПК України, що є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду до апеляційного господарського суду (пункти 8.39, 8.40, 8.42 постанови).

7.36. У постанові від 19.04.2021 у справі № 393/135/19 КЦС ВС вказав, що оскаржуваною ухвалою від 11.12.2019 суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справах за подібних правовідносин, а суд, зупиняючи провадження, проаналізував предмети та підстави позовів, вказавши, у чому полягає подібність спірних правовідносин у цих справах та можливий вплив результату подібної справи на розгляд справи, що переглядається. При цьому порушень норм процесуального права, на які посилається заявник, не допущено, оскільки питання про зупинення провадження у справі було вирішено до початку розгляду апеляційним судом справи по суті.

7.37. У постанові від 29.03.2023 у справі № 205/8622/21 КЦС ВС зазначив, що підставою зупинення провадження у цій справі не може бути касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій в адміністративній справі, оскільки ці рішення вже набрали законної сили, а їх дію не було зупинено. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на частину третю статті 210 ЦПК України, за якою провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

7.38. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС зазначила, що у вказаних постановах висновок щодо неможливості зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції на стадії розгляду справи по суті (або відхилення доводів учасника справи в цій частині) зазначений судом касаційної інстанції obiter dictum, тобто не як самостійна підстава для скасування ухвали про зупинення, а як додатковий аргумент до наведених у постанові.

7.39. Аналізуючи обґрунтування цих судових рішень, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зауважити про таке.

Вирішення питання про те, чи може суд зупинити провадження у справі на стадії розгляду справи по суті з інших підстав, ніж зазначені в частині третій статті 195 ГПК України (частина третя статті 210 ЦПК України, частина третя статті 193 КАС України), логічно передує вирішенню питання про те, чи мали місце ці інші підстави. Адже якщо доходимо висновку про те, що суд взагалі не може зупинити провадження з цих інших підстав, то немає потреби досліджувати, чи мали місце відповідні обставини, що кваліфікуються як такі підстави.

Тобто попри те, що суд у наведених вище судових рішеннях послався на неможливість зупинити провадження з огляду на обмеження, встановлені в частині третій статті 195 ГПК України (частина третя статті 210 ЦПК України, частина третя статті 193 КАС України), як на додатковий аргумент, цей висновок суду насправді є висновком про те, як застосовується норма, яка власне була застосована у справі, а не додаткове обґрунтування, яке суд виклав obiter dictum, і яке, як таке, не мало б значення обов'язкового до врахування висновку.

7.40. Поряд із цим у постановах від 01.02.2022 у справі № 902/368/16, від 07.09.2023 у справі № 910/15380/21 та від 13.04.2023 у справі № 914/2150/18, в яких постало питання зупинення провадження на стадії розгляду справи в апеляційному порядку на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, висновок суду касаційної інстанції був обґрунтований неможливістю зупинення провадження у справі з цієї підстави на стадії розгляду справи по суті з огляду на положення частини третьої статті 195 ГПК України, що було основним самостійним аргументом.

7.41. Велика Палата Верховного Суду вважає достатніми підстави для відступу від наведених висновків, зважаючи на сформульований у цьому рішенні висновок про те, що положення частини третьої статті 195 ГПК України (стаття 210 ЦПК України та стаття 193 КАС України) щодо можливості суду зупинити провадження у справі на стадії розгляду справи по суті виключно з підстав, передбачених цією нормою, підлягають застосуванню у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.

7.42. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц, від 14.06.2023 у справі № 448/362/22).

7.43. Незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22, від 20.11.2024 у справі № 918/391/23).

Щодо зупинення провадження судом апеляційної інстанції

7.44. Пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

7.45. Процесуальний закон надає суду право, у тому числі з власної ініціативи, зупинити провадження у справі, вимагаючи при цьому здійснення оцінки правовідносин у цих справах за критерієм подібності та відповідного з урахуванням цього обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав зупинення провадження у справі.

7.46. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини)/

Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

7.47. У цій справі, розглядаючи клопотання Залізниці про зупинення провадження у справі, мотивоване перебуванням у провадженні Верховного Суду справи № 910/3992/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флайбрідж» до Залізниці про заборону вчиняти дії та зобов'язання внести зміни до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів, стягнення упущеної вигоди, апеляційний господарський суд звернув увагу, зокрема, на доводи заявника апеляційної скарги щодо того, що однією з підстав касаційного оскарження у вказаній справі є необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 910/8423/22, на яку послався Позивач у цій справі на обґрунтування своїх доводів.

7.48. Суд апеляційної інстанції вказав, що Верховний Суд у справі № 910/3992/23 розглядає питання відступлення від висновків, викладених у справі № 910/8493/22, якими керувався суд першої інстанції у своєму рішенні від 29.11.2023, і таке відступлення матиме безпосередній вплив на розгляд справи № 910/13175/23 в частині застосування Наказу № 647 до вагонів Позивача, що свідчить про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

7.49. Наведене обґрунтування є достатньо аргументованим, у зв'язку із чим Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи Скаржника (підпункти 4.1-4.4), які фактично зводяться до посилання на недостатнє вмотивування підстав зупинення провадження.

7.50. Отже, суд апеляційної інстанції перевірив доводи Відповідача щодо наявності обставин, за яких суд має право зупинити провадження у справі, у тому числі і щодо того, що суд першої інстанції на обґрунтування свого рішення посилався на висновки у справі № 910/8493/22, питання щодо відступу від яких розглядалося судом касаційної інстанції, з огляду на що дійшов обґрунтованого висновку про наявність обставин, які надають йому право зупинити провадження у справі відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.52. Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.53. Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду -без змін.

Висновок про застосування норми права

7.54. Здійснюючи у цій справі тлумачення частини третьої статті 195 ГПК України, яка передбачає, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що з огляду на норми частини першої статті 177, статті 181, частин першої та другої статті 182 ГПК України, лише у загальному позовному провадженні здійснення підготовчих дій до розгляду справи по суті виділено в окрему стадію і містить перелік питань, які має з'ясувати суд до того, як приступить безпосередньо до розгляду справи по суті.

Отже, оскільки частина третя статті 195 ГПК України (частина третя статті 210 ЦПК України та частина третя статті 193 КАС України) встановлює обмеження переліку підстав, з яких суд має право або зобов'язаний зупинити провадження у справі, і такі обмеження встановлені саме для стадії розгляду справи по суті, то Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що ця норма підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.

Судові витрати

7.55. Оскільки розгляд справи, у якій ухвалене оскаржене судове рішення, не завершено, Велика Палата Верховного Суду не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крейсерська швидкість» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024у справі № 910/13175/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К. М. Пільков Судді:О. О. Банасько О. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців О. В. Ступак О. А. Губська І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич В. В. Король Н. В. Шевцова

Джерело:
ЄДРСР 126486058

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила:

7.54. Здійснюючи у цій справі тлумачення частини третьої статті 195 ГПК України, яка передбачає, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що з огляду на норми частини першої статті 177, статті 181, частин першої та другої статті 182 ГПК України, лише у загальному позовному провадженні здійснення підготовчих дій до розгляду справи по суті виділено в окрему стадію і містить перелік питань, які має з'ясувати суд до того, як приступить безпосередньо до розгляду справи по суті.

Отже, оскільки частина третя статті 195 ГПК України (частина третя статті 210 ЦПК України та частина третя статті 193 КАС України) встановлює обмеження переліку підстав, з яких суд має право або зобов'язаний зупинити провадження у справі, і такі обмеження встановлені саме для стадії розгляду справи по суті, то Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що ця норма підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.

[ANTIRAID]

Окрема думка суддів К.М. Пількова, М. І. Гриціва, Н. В. Шевцової до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23

 

Велика Палата Верховного Суду постановою від 05.03.2025 залишила без задоволення касаційну скаргу ТОВ «Крейсерська швидкість» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, якою апеляційний суд зупинив провадження у справі, а саму ухвалу- без змін.

У цій справі суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання відповідача, зупинив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України (яка дозволяє суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду) у зв`язку з переглядом в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (аналогічне положення закріплене у пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України та пункт 5 частини другої статті 236 КАС України).

Ця справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання про можливість зупинення провадження у справі з вказаної підстави з урахуванням положень частини третьої статті 195 ГПК України, яка передбачає, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Велика Палата дійшла висновку, що лише у загальному позовному провадженні здійснення підготовчих дій до розгляду справи по суті виділено в окрему стадію і містить перелік питань, які має з`ясувати суд до того, як приступить безпосередньо до розгляду справи по суті.

Отже, за висновком Великої Палати оскільки частина третя статті 195 ГПК України (частини треті статті 210 ЦПК України та статті 193 КАС України) встановлює обмеження переліку підстав, з яких суд як має право або зобов`язаний зупинити провадження у справі і такі обмеження встановлені саме для стадії розгляду справи по суті, то ця норма підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.

З таким висновком Великої Палати не погоджуємось і нижче викладаємо мотиви незгоди.

 

1. Частина третя статті 195 ГПК України передбачає, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Тобто з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України [перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду] частина третя статті 195 ГПК України зупиняти провадження на стадії розгляду справи по суті не дозволяє.

2. Для розуміння призначення цього обмеження слід визначити, що таке розгляд справи по суті і що відокремлює його від підготовчих дій суду у справі.

 

Що таке розгляд справи по суті?

3. За статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

4. Варто одразу відзначити, що за національним процесуальним законодавством спір вважається вирішеним тоді, коли набирає законної сили остаточне рішення у справі. Таким рішенням є рішення суду першої інстанції після спливу строку на апеляційне оскарження, або постанова апеляційного суду. Суд касаційної інстанції спір не вирішує, він перевіряє правильність застосування норм матеріального права і дотримання норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

 

Що таке підготовче провадження, яке призначення підготовчих дій у суді першої та апеляційної інстанції і чому їх немає у суді касаційної інстанції?

5. На відміну від розгляду справи по суті у позовному провадженні завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточневизначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, а також визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (пункти 1 і 3 частини першої статті 177 ГПК України).

6. Тобто саме у підготовчому провадженні, а не під час розгляду справи по суті, суд має визначитись з характером спірних правовідносин, тобто визначити, які норми регулюють ці відносини, від чого залежатиме і коло обставин, які підлягають встановленню і, відповідно, докази, які є належними.

7. Далі, під час розгляду справи по суті, суд надає сторонам можливість сперечатись у питаннях факту в межах того, що є релевантним до справи. Ця релевантність до справи, тобто належність обставин до предмету доведення, визначається за гіпотезами норм, які визначені на підготовчій стадії.

8. Схожим чином виділені підготовчі дії у суді апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 267 («Підготовка розгляду справи судом апеляційної інстанції») суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

9. Натомість у суді касаційної інстанції такої стадії, на якій би суд чи суддя-доповідач визначали характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює, немає.

Це пов`язано з тим, що весь зміст касаційного розгляду полягає в тому, що суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

10. Тобто у суді касаційної інстанції немає розгляду справи по суті (вирішення спору), хоча процесуальний закон і передбачає повноваження суду касаційної інстанції прийняти нове рішення. Однак воно приймається за наслідками перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права і на підставі вже встановлених судами обставин, а не за наслідками розгляду справи по суті (що, як було вказано вище передбачає суперечку сторін у питаннях факту).

11. Все наведене вище підводить до висновку, що суд має визначитись з масивом правових норм, які підлягають застосуванню і з тим, які ці норми слід застосовувати, на стадії, що передує розгляду по суті.

12. Звідси випливає, що оскільки під час розгляду справи по суті суд уже не корегує свої висновки у питаннях права, а лише остаточно визначається у питаннях факту, то він і не може зупиняти провадження для з`ясування позиції Верховного Суду у питанні права.

 

Як застосовується частина третя статті 195 ГПК України?

(цінність забезпечення єдності практики на противагу цінності своєчасності вирішення спору і одержання остаточного рішення суду)

 

13. З огляду на принципове розмежування повноважень судів першої та апеляційної інстанції і повноважень суду касаційної інстанції, на яких зауважено вище, слід дійти висновку, що обмеження встановлені частиною третьою статті 195 ГПК України не застосовуються під час касаційного перегляду.

14. Це виправдано також роллю Верховного Суду як суду, покликаного забезпечувати єдність судової практики (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

15. Можливістю касаційного суду зупинити провадження до завершення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду забезпечується виконання цієї особливої ролі суду касаційної інстанції.

16. При цьому це не перешкоджає завданню господарського судочинства (яким за частиною першою статті 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави), адже на стадії касаційного розгляду спір вже вирішено і є рішення, яке має значення res judicata[1].

17. Натомість під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції завдання своєчасного вирішення спору диктує необхідність встановлювати обмеження, про які йдеться вище. Цінність своєчасного вирішення спору і завершення суперечки, як видається, на стадії розгляду справи по суті за задумом законодавця переважає цінність єдності практики в судах першої та апеляційної інстанції.

18. Вважаємо, що попри те, що позиція, яку зайняла Велика Палата, доволі проста, легка для розуміння і ставить в основу цінність забезпечення єдності практики у всіх інстанціях, все ж ця позиція не ґрунтується на правильному розумінні закону, не враховує іншу цінність - своєчасне вирішення спору, а тому створює ризик затягування розгляду у судах господарської, цивільної та адміністративної юрисдикції.

У підсумку з огляду на викладені вище висновки, а також з огляду на те, що апеляційний суд у цій справі перейшов до розгляду справи по суті, Велика Палата мала скасувати оскаржену ухвалу і скерувати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Судді К. М. Пільков

М. І. Гриців

Н. В. Шевцова

[1] Ми усвідомлюємо, що це загальний підхід, який стосується ситуації, коли мова йде саме про остаточне рішення у справі, його перегляд в суді апеляційної та касаційної інстанцій. У випадку апеляційного так касаційного перегляду окремих процесуальних рішень остаточного рішення може ще не бути, однак оскільки законодавцем ці ситуації не розмежовані, то й до перегляду цих процесуальних рішень застосовується той самий підхід.

Джерело:ЄДРСР 126693894