Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді рішення щодо виплати судді за вимушений прогул більше ніж за рік суддівської винагороди у зв'язку з незаконним звільненням

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 2а-9677/08/0470

провадження № 11-236зва24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 у справі № 2а?9677/08/0470 за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді судді, поновлення на посаді голови суду, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - ТУ ДСА в Дніпропетровській області), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області № 39-к від 12.10.2007 «Про звільнення судді»;

- поновити його [ ОСОБА_1 ] на посаді судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з 08.02.2007;

- поновити його [ ОСОБА_1 ] на посаді голови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області на період з 08.02.2007 по 01.06.2009;

- зобов`язати ТУ ДСА в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити йому [ ОСОБА_1 ] середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням та затримкою видачі трудової книжки з 13.10.2007 по 31.12.2011 виходячи із середньоденної заробітної плати в розмірі 360,15 грн та з 01.01.2012 по день ухвалення постанови про поновлення на роботі виходячи із середньоденної заробітної плати в розмірі 586,22 грн;

- зобов`язати ТУ ДСА в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити йому [ ОСОБА_1 ] середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.10.2007 по 30.11.2007 виходячи із середньоденної заробітної плати в розмірі 360,15 грн, в сумі 12 605,25 грн;

- стягнути з ТУ ДСА в Дніпропетровській області на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, в розмірі 1000,00 грн, поклавши обов`язок відшкодування моральної шкоди на ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що при прийнятті оскаржуваного наказу та здійсненні дій щодо його виконання відповідачі та третя особа порушили приписи статей 20, 24 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» та статей 40, 47, 116, 117, 237 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2007 № 39-к «Про звільнення судді». Поновлено ОСОБА_1 на посаді судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з 08.02.2007. Зобов`язано ТУ ДСА в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними вище судовими рішеннями,ОСОБА_1 подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) заяву, у якій скаржився на порушення своїх прав за пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) через необґрунтовано тривалий розгляд адміністративної справи № 2а-9677/08/0470 та відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку із цим.

Короткий зміст рішення ЄСПЛ

05.09.2024 ЄСПЛ постановив рішення у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine) (заява № 43007/13 та 11 інших заяв), у якому Суд за наслідками розгляду вказаної заяви скаржника установив порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції при вирішенні судами України адміністративної справи № 2а-9677/08/0470, що розглядалася 6 років 2 місяці та 2 дні.

Констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції при вирішенні судами України адміністративної справи № 2а-9677/08/0470, що розглядалася 6 років 2 місяці та 2 дні, з посиланням на справу «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine), у якій вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі, Суд зазначив, що не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні, та визнав, що тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», тому заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту.

Суд вирішив об`єднати заяви, оголосив заяви прийнятними та постановив, що:

- ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;

- (а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

- (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у заяві вимог

22.10.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 у справі № 2а?9677/08/0470 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Заявник просить задовольнити заяву про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі, скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014, а справу № 2а?9677/08/0470 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух заяви про перегляд судового рішення

24.10.2024 ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В. відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 у справі № 2а?9677/08/0470. Витребувано із Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини копію рішення ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine) та копію рішення від 30.11.2006 у справі «Карнаушенко проти України» (Case of Karnaushenko v.Ukraine) разом з автентичними перекладами українською мовою.

18.11.2024 до Великої Палати Верховного Суду з Міністерства юстиції України надійшли копії автентичних перекладів рішень ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine) та від 30.11.2006 у справі «Карнаушенко проти України» (Case of Karnaushenko v.Ukraine).

20.11.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшов лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 вих. № 84191/24-01 з додатками, у якому зазначено, що відповідно до Інструкції про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду від 15.12.2011 № 168 (зі змінами та доповненнями) матеріали адміністративної справи № 2а?9677/08/0470 були знищені згідно з актом та в матеріалах зазначеної справи наявні лише деякі судові рішення, що додаються.

05.12.2024 ухвалою Великої Палати Верховного Суду провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 у справі №2а?9677/08/0470 зупинено до надходження відновленого судового провадження.Копію цієї ухвали надіслано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відновлення втраченого провадження у справі № 2а?9677/08/0470.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06.03.2025 поновила провадження у справі № 2а-9677/08/0470 та призначила справу до розгляду в судовому засіданні згідно із частиною першою статті 368 КАС України.

04.04.2025 до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання, призначеного на 10.04.2025, без участі заявника.

Відповідачі та третя особа про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. У судове засідання, призначене на 10.04.2025, не з`явилися. Клопотання від відповідачів та третьої особи не надходили.

Велика Палата Верховного Суду вирішила розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

Відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вона є стороною.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Частинами першою, другою статті 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) визначено, що остаточне рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається, зокрема, Законом № 3477-IV.

З огляду на викладені вище положення статті 46 Конвенції та статті 2 Закону № 3477-IV ЄСПЛ є належною міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною. Суд наділений повноваженнями встановлювати порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справ судом у розумінні пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України.

За статтею 41 Конвенції якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.

Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини.

Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (частина друга статті 10 Закону № 3477-IV).

Для цього слід враховувати Рекомендацію № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», відповідно до якої повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо тоді коли:

- потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

- рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Пунктом 6 частини першої статті 363 КАС України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.

ЄСПЛ у рішенні від 05.09.2024 у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine) постановив порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з елементів закріпленого в цій статті права на справедливий суд є належне відправлення правосуддя.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності всіх перед законом та судом і у зв`язку із цим обмежувати право на судовий захист (абзац п`ятнадцятий пункту 3, абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Національні суди, розглядаючи справу заявника, задовольнили його позов частково, зобов`язали поновити позивача на посаді, з якої його було звільнено, а також стягнули середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись із такими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до ЄСПЛ, який указав, що, розглянувши всі надані йому матеріали, він не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику із цього питання ЄСПЛ вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», а також що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку із цими скаргами. Із цих підстав ЄСПЛ оголосив прийнятними заяви, у тому числі заяви ОСОБА_1 , щодо надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. ЄСПЛ постановив, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

Отож, як випливає зі змісту та суті рішень Суду, порушення конвенційних приписів полягало насамперед у тому, що національні суди розглядали справу, де заявники є позивачами, понад «розумний строк» у зв`язку з чим позивачі не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту.

Велика Палата Верховного Суду відповідаючи на доводи заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами нагадує, що ЄСПЛ установив, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», а також що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку із цими скаргами і це свідчить про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

Вище зазначалось, що рішення суду може бути переглянуте в разі встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Водночас у розумінні статті 10 Закону № 3477-IV повторний розгляд справи є засобом для забезпечення відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції, як додаткового заходу індивідуального характеру, що вживається з метою виконання рішення ЄСПЛ.

Системний аналіз цих правових норм дає підстави для висновку про те, що встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише у випадку, якщо такий перегляд забезпечить відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

Як видно з додатка до рішення ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine), ОСОБА_1 (заява № 43007/13) присуджено компенсацію у розмірі 500 євро.

Отже, у випадку, що розглядається, ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог «розумності строку» розгляду справ та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв`язку із чим ОСОБА_1 присуджено компенсацію у розмірі 500 євро.

Звертаючись до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, ОСОБА_1 вказує, що присуджена на його користь сума сатисфакції в розмірі 500 євро є явно неспівмірною з розміром заробітної плати, яку він втратив внаслідок вимушеного прогулу, тому вважає, що його права порушені через неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права (статті 25 Кодексу законів про працю України) щодо обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому рішення ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine)не містить указівок на порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА_1 положень законодавства під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні рішення ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine), тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

Наслідки судових рішень, про перегляд яких просить ОСОБА_1 , не пов`язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв`язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».

Отож ЄСПЛ, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, присудив достатню і справедливу сатисфакцію у зв`язку з надмірною тривалістю розгляду справи та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що нема підстав для направлення справи на новий розгляд, як додаткового заходу індивідуального характеру, що вживається з метою виконання рішення ЄСПЛ, оскільки повторний розгляд справи не забезпечить відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції.

Таким чином, ураховуючи встановлене в рішенні ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine) порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі шляхом скасування судових рішень, оскільки можливість їх перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень.

Висновки за результатами розгляду заяви

За змістом частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Керуючись статтями 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 у справі № 2а?9677/08/0470 за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді судді, поновлення на посаді голови суду, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда Ю. Л. Власов М. В. Мазур І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков О. А. Губська С. О. Погрібний Ж. М. Єленіна О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король О. С. Ткачук С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич

Джерело:
ЄДРСР 126569708

[ANTIRAID]

ЄСПЛ в чергове довів свою неефективність у захисті прав. Велика палата зазначила:

Як видно з додатка до рішення ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine), ОСОБА_1 (заява № 43007/13) присуджено компенсацію у розмірі 500 євро.

Отже, у випадку, що розглядається, ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог «розумності строку» розгляду справ та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв`язку із чим ОСОБА_1 присуджено компенсацію у розмірі 500 євро.

Звертаючись до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, ОСОБА_1 вказує, що присуджена на його користь сума сатисфакції в розмірі 500 євро є явно неспівмірною з розміром заробітної плати, яку він втратив внаслідок вимушеного прогулу, тому вважає, що його права порушені через неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права (статті 25 Кодексу законів про працю України) щодо обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому рішення ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine)не містить указівок на порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА_1 положень законодавства під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні рішення ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «Бурда та інші проти України» (Case of Burda and others v. Ukraine), тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

Наслідки судових рішень, про перегляд яких просить ОСОБА_1 , не пов`язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв`язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».

Отож ЄСПЛ, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, присудив достатню і справедливу сатисфакцію у зв`язку з надмірною тривалістю розгляду справи та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що нема підстав для направлення справи на новий розгляд, як додаткового заходу індивідуального характеру, що вживається з метою виконання рішення ЄСПЛ, оскільки повторний розгляд справи не забезпечить відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції.