Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність переглянути справу у зв'язку з неналежним повідомленням відповідачів апеляційним судом не дивлячись на повідомлення адвоката одного з відповідачів

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

09 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 757/908/20-ц

Провадження № 14-162свц24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Банаська О. О., Власова Ю. Л.,Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання - Войтовича С. М.,

представника відповідачів - Панченко А. В.,

розглянула в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування постанови Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року та ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , який обґрунтували тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 , а відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2 у тоному ж будинку. 12 січня 2017 року та 16 липня 2019 року за результатами обстеження квартири АДРЕСА_3 комісією ЖЕД «Липкижитлосервіс» складено акти про залиття, в яких причиною залиття вказано технічну несправність сантехнічного обладнання у квартирі АДРЕСА_2 . ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «Юрекс» визначило розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям, на рівні 200 190 грн. Підготовлено звіт про оцінку № 485/20-1. Вартість робіт по оцінці становила 5 000 грн.

1.2. Ураховуючи викладене, позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 205 190 грн та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в сумі 205 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.3. Ухвалою від 02 вересня 2022 року Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду відмовив у відкритті касаційного провадження. Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, керуючись тим, що касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

3. Зміст та мотиви заяви

3.1. У грудні 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови апеляційного суду та ухвали суду касаційної інстанції за виключними обставинами у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом (пункт 2 частини третьої статті 423 ЦПК України).

3.2. Заявник просить Велику Палату Верховного Суду ухвалити постанову, якою скасувати рішення Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року та ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2022 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.3. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, заявник посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд, ЄСПЛ) від 14 листопада 2024 року у справі «Батуров проти України» (заява № 6057/23), яке набуло статусу остаточного, ухвалене за результатами розгляду його заяви.

4. Рух справи у Верховному Суді

4.1. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2025 року провадження за заявою ОСОБА_1 відкрито та витребувано матеріали справи № 757/908/20-ц із Печерського районного суду міста Києва. Розгляд справи призначено на 12 березня 2025 року.

4.2. У січні 2025 року до Верховного Суду надійшла справа № 757/908/20-ц.

4.3. 03 лютого 2025 року надійшов офіційний переклад рішення ЄСПЛ від 14 листопада 2024 року у справі «Батуров проти України» (заява №6057/23).

Від позивачів заперечення на заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами не надходили.

У судові засідання 12 березня та 09 квітня 2025 року позивачі та їх представники не з'явилися.

Повістки-повідомлення про виклик в судові засідання позивачам були направлені за двома відомими Суду адресами, зокрема: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Всі повістки були повернуті без вручення з відміткою про відсутність адресатів за вказаними адресами. Інших засобів комунікації позивачі не повідомили. Отже, повістки-повідомлення вважаються врученими позивачам.

При цьому відповідно до повідомлень про доставлення електронних листів електронний примірник ухвали Великої Плати Верховного Суду від 15 січня 2025 року та вказана вище повістка-повідомлення були доставлені ОСОБА_2 до електронного кабінету 13 лютого та 19 березня 2025 року відповідно. Тобто ОСОБА_2 була обізнана про розгляд справи Великою Палатою Верховного Суду.

Крім того, на офіційному сайті Верховного Суду була розміщена інформація про виклик позивачів в судове засідання 09 квітня 2025 року.

За приписами частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки позивачі не надали суду інформації про своє нове місце проживання/перебування, а за вказаними ними адресами вони відсутні, Велика Палата Верховного Суду, використавши всі можливі способи виклику позивачів в судове засідання, на підставі пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України дійшла висновку, що позивачі належним чином повідомлені про розгляд справи. Неявка позивачів та/або їх представників в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи.

Представник відповідачів у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені у цій заяві обставини.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, та інших учасників справи

5.1. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами, ОСОБА_1 посилається на рішення ЄСПЛ від 14 листопада 2024 року у справі «Батуров проти України» (заява № 6057/23), у якому встановлено порушення статті 6 Конвенції. Це рішення набуло статусу остаточного.

5.2. Вказаним рішенням установлено, що заява ОСОБА_1 (№ 6057/23) свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з несправедливістю цивільного провадження.

5.3. У справі «Батуров проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

5.4. Звернувшись до Великої Палати Верховного Суду Батуров С. В. посилався, зокрема, на статтю 10 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) щодо додаткових заходів індивідуального характеру, якими є: відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); інші заходи, передбачені у рішенні.

5.5. ОСОБА_1 вказує, що застосування restitution in integrum в цій справі можливе шляхом повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки він продовжує зазнавати негативних наслідків від рішення, ухваленого Київським апеляційним судом. Відповідно до цього рішення він має зобов'язання зі сплати коштів у розмірі 205 000 грн. Крім того, заявник вважає, що сатисфакція, присуджена ЄСПЛ у розмірі 500 євро, не є адекватним засобом захисту, оскільки сума заборгованості, що стягується із заявника за рішенням національного суду, є значно більшою.

6. Мотиви, якими керувалася Велика Палата Верховного Суду при вирішенні заяви

6.1. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, з дотриманням передбачених законодавством меж і підстав перегляду судових рішень за виключними обставинами, дійшла таких висновків.

6.2. Відповідно до статті 2 Закону № 3477-IV і статті 46 Конвенції Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у кожній справі, в якій вона є стороною.

6.3. Глава 3 Закону № 3477-IV визначає, що для виконання рішення ЄСПЛ, яким констатовано порушення Україною Конвенції, мають вживатися заходи індивідуального та загального характеру.

6.4. За статтею 41 Конвенції, якщо Європейський суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Європейський суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

6.5. Відповідно до положень частини першої статті 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.

6.6. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (частина друга статті 10 Закону № 3477-IV).

6.7. При застосуванні статті 10 Закону № 3477-IV слід враховувати Рекомендацію № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», відповідно до якої повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати особливо тоді, коли:

- потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

- рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

6.8. У рішенні від 14 листопада 2024 року у справі «Батуров проти України» ЄСПЛ встановив процедурні порушення, які були допущені судами України, що поставили під серйозний сумнів остаточний результат розгляду справи.

6.9. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

6.10. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

6.11. Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

6.12. За частинами першою, другою та п'ятою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

6.13. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

6.14. За змістом статті 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

6.15. У статті 361 ЦПК України (у редакції, що діяла на час відкриття апеляційного провадження) встановлено, що разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.

6.16. У пункті 5 розділу І рішення від 14 листопада 2024 року у справі «Батуров проти України» ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу [див. рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А № 262], вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт [див. рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року]. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною [див. рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] (Avotins v. Latvia) [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274]. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитися із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи [див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17 та 18, від 06 лютого 2001 року].

6.17. У пункті 6 розділу І цього рішення вказано, що на національні суди може покладатися обов'язок з'ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та у разі потреби зафіксувати таку інформацію у тексті рішення [див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та інші заяви, пункт 36, від 31 травня 2016 року]. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні [див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року із подальшими посиланнями].

6.18. Загалом ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2024 року у справі «Батуров проти України» дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

6.19. Перевіряючи встановлені ЄСПЛ порушення за матеріалами справи, Велика Палата Верховного Суду встановила, що місце проживання жодного з відповідачів не було зареєстроване за адресою, на яку апеляційний суд надсилав судові повістки та процесуальні документи.

6.20. Більше того, судові повістки апеляційний суд надсилав обом відповідачам в одному конверті та не звернув уваги на те, що конверт повернувся без вручення з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2 а.с. 34-35).

6.21. Також слід наголосити, що адвокат Панченко А. В. була уповноважена представляти інтереси лише одного з відповідачів, а саме ОСОБА_5 , тому її обізнаність про розгляд справи не може бути підставою стверджувати, що інший відповідач ( ОСОБА_1 ) також був про неї обізнаний.

6.22. Порушення, констатовані ЄСПЛ у рішенні від 14 листопада 2024 року у справі «Батуров проти України», підтверджені матеріалами справи № 757/908/20-ц.

6.23. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, зокрема вимоги про розгляд справи з дотриманням принципів рівності сторін, змагальності сторін та відкритості інформації щодо справи, оскільки матеріали справи не містять підтвердження виконання судом апеляційної інстанції вимог статті 361 ЦПК України та повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, суд також не надав йому можливості висловити свою позицію з приводу доводів апеляційної скарги позивачів.

6.24. Характер установлених ЄСПЛ процедурних порушень під час апеляційного перегляду справи, які лягли в основу висновку про порушення Україною пункту 1 статті 6 розділу І Конвенції через недотримання принципу рівності сторін, ставлять під сумнів результат такого апеляційного перегляду щодо ОСОБА_1 .

6.25. Наведена обставина в розумінні підпункту «b» підпункту «іі» пункту ІІ Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам № R(2000)2 від 19 січня 2000 року «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» є підставою для застосування у цій справі такого найбільш ефективного заходу, як забезпечення повторного апеляційного перегляду справи в частині вимог до заявника з дотриманням вимог процесуального закону щодо рівності сторін спору для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

6.26. Щодо ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2022 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

6.27. Однією з основних передумов для звернення особи до міжнародної судової установи (зокрема, ЄСПЛ) є вичерпання такою особою всіх національних засобів правового захисту. По суті йдеться про звернення особи до судів усіх інстанцій на національному рівні, найвищим із яких є суд касаційної інстанції. Без звернення до суду касаційної інстанції за захистом своїх прав особа не набуває права на подання заяви до ЄСПЛ.

6.28. Тому якщо ЄСПЛ установить порушення національними судами основоположних прав заявника, передбачених Конвенцією, то за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України скасуванню підлягатимуть як судові рішення, якими спір вирішено по суті, так і ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження.

6.29. Без скасування ухвали суду касаційної інстанції Велика Палата Верховного Суду як єдиний повноважний орган на перегляд судових рішень за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України не має можливості вирішити питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції, ухваленого по суті спору, та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

6.30. Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2022 року підлягає скасуванню.

6.31. З огляду на характер встановленого ЄСПЛ порушення та відсутність у Великої Палати Верховного Суду процесуальної можливості встановлювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу у справі, що розглядається, права заявника підлягають поновлення шляхом забезпечення повторного апеляційного перегляду справи в частині щодо позовних вимог до нього. Тому ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року підлягають скасуванню в частині щодо позовних вимог до ОСОБА_1 , а справа в цій частині - передачі на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного суду.

6.32. ЄСПЛ не встановив, що права ОСОБА_5 порушені і не ухвалював рішення щодо порушення її прав. Тому підстав для перегляду судових рішень в частині позовних вимог до неї немає.

7. Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень

7.1. За результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (абзац п'ятий частини третьої статті 429 ЦПК України).

7.2. Як уже зазначалось, Велика Палата Верховного Суду вважає, що констатовані ЄСПЛ порушення конвенційних гарантій, ураховуючи обставини цієї справи, можна усунути тільки шляхом скасування рішення апеляційної та ухвали касаційної інстанцій в частині вимог до ОСОБА_1 із переданням справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись частиною дев'ятою статті 34, статтями 416, 418, 419, 423, 424, 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Панченко Аллою Віталіївною, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року та ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2022 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати, а справу № 757/908/20-ц в цій частині направити на новий розгляд до Київського апеляційного суду. В іншій частині заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда

Ю. Л. Власов М. В. Мазур

М. І. Гриців С. Ю. Мартєв

О. А. Губська К. М. Пільков

Ж. М. Єленіна С. О. Погрібний

Л. Ю. Кишакевич О. В. Ступак

В. В. Король І. В. Ткач

С. І. Кравченко Н. В. Шевцова

Джерело:
ЄДРСР 126742979

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила:

6.18. Загалом ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2024 року у справі «Батуров проти України» дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

6.19. Перевіряючи встановлені ЄСПЛ порушення за матеріалами справи, Велика Палата Верховного Суду встановила, що місце проживання жодного з відповідачів не було зареєстроване за адресою, на яку апеляційний суд надсилав судові повістки та процесуальні документи.

6.20. Більше того, судові повістки апеляційний суд надсилав обом відповідачам в одному конверті та не звернув уваги на те, що конверт повернувся без вручення з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2 а.с. 34-35).

6.21. Також слід наголосити, що адвокат Панченко А. В. була уповноважена представляти інтереси лише одного з відповідачів, а саме ОСОБА_5 , тому її обізнаність про розгляд справи не може бути підставою стверджувати, що інший відповідач ( ОСОБА_1 ) також був про неї обізнаний.

6.23. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, зокрема вимоги про розгляд справи з дотриманням принципів рівності сторін, змагальності сторін та відкритості інформації щодо справи, оскільки матеріали справи не містять підтвердження виконання судом апеляційної інстанції вимог статті 361 ЦПК України та повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, суд також не надав йому можливості висловити свою позицію з приводу доводів апеляційної скарги позивачів.