Рішення Подільського районного суду міста Києва про визнанн незаконним та скасувати рішення ПУМБ відносно клієнта про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій

ANTIRAID · May 2

Справа № 758/8345/23

Категорія 38

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Омельченко К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним правочину,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним правочину.

Зазначав, що між ним та відповідачем, шляхом прийняття публічної оферти було укладено договір на отримання банківських послуг, в результаті чого він став клієнтом банку та отримував банківські послуги.

Листом від 24.05.2023 його повідомлено про те, що банк відмовляється від підтримання ділових відносин та від проведення фінансових операцій, у зв`язку з встановленням неприйнятно високого ризику ділових відносин за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

При цьому, відповідачем не було повідомлено коли саме було прийнято таке рішення та за якими критеріями було встановлено неприйнятно високий ризик ділових відносин.

Повідомлення Банку було формальним та не містило жодних відомостей, які б дозволяли перевірити законність такого обмеження в користуванні банківськими послугами.

Відмова банку від проведення фінансових операцій є протиправною, оскільки відповідачем не наведено та не надано доказів, які б свідчили про вчинення ним підозрілої фінансової операції, відповідачем не вказано на ненадання ним інформації для перевірки здійснення фінансових операцій, тому відсутні як фактичні, так і правові підстави для обмеження обслуговування позивача у формі відмови від проведення фінансових операцій.

Відкриваючи йому рахунки, банк здійснив верифікацію й ідентифікацію, уповноважені працівники банку отримали від позивача всі необхідні документи та дані, і власне відкриття рахунку та подальше надання банківських послуг свідчило про те, що він відповідає усім вимогам законодавства.

Право банку відмовитися від встановлення ділових відносин не є необмеженим і банк, відмовляючи у проведенні фінансової операції, повинен обґрунтувати підстави такої відмови та підстави встановлення високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Докази наявності реальних підстав для встановлення йому неприйнятно високого ризику та правомірності припинення підтримання ділових відносин банком не надані.

Оскільки зміст правочину у формі односторонньої відмови банку від зобов`язань суперечить актам законодавства, зокрема, в частині відсутності фактичних підстав та доказів для застосування припинення ділових відносин за Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», він є недійсним,

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення АТ «ПУМБ» про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій відносно нього, визнати недійсним односторонній правочин, вчинений АТ «ПУМБ», про розірвання укладених з ним договорів, що були розірвані після 01.01.2023.

У відзиві на позов представник АТ «ПУМБ», заперечуючи проти позову вказав наступне.

ОСОБА_1 09.11.2022 підписав заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО).

Під час здійснення комплексних заходів з поглибленої перевірки позивача ( клієнта ОСОБА_1 ) були виявлені факти негативної інформації наявності щодо ОСОБА_1 , наявності інформації щодо кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2017 затверджено угоду про визнання винуватості від 17.02.2017, укладену між заступником Генерального прокурора та ОСОБА_1 . Згідно з вироком позивача визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст.191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Крім того, у відкритих джерелах була розміщена негативна інформація відносно ОСОБА_1 .

Також, у відкритих джерелах наявні і негативна інформація відносно дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , та батька ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

Повна та детальна інформація заходів з поглибленої перевірки клієнта ОСОБА_1 , що стали підставою встановлення неприйнятно високого рівня ризику та відмови в підтриманні ділових відносин, викладені АТ «ПУМБ» у витягу з висновків результатів посилених заходів належної перевірки, у зв`язку з неможливістю мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з клієнтом банку - ОСОБА_1 .

На підставі абзацу третього частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» 25.04.2023 розпорядженням № 169-ФМ АТ «ПУМБ» встановив неприйнятно високий рівень ризику та відмовив в підтриманні ділових відносин з клієнтом - ОСОБА_1 . Листом від 25.04.2023 за № КНО - 09.3/80 АТ «ПУМБ» проінформував Державну службу фінансового моніторингу України про встановлення позивачу - ОСОБА_1 неприйнятно високого ризику та відмову в підтриманні ділових відносин з клієнтом.

21.06.2023 ОСОБА_5 підписав заяву про зміну умов обслуговування за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно якої позивач закрив рахунки в АТ «ПУМБ».

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання з ОСОБА_1 договорів, що були підписані після 01.01.2023 задоволенню не підлягають, оскільки таке розірвання договору відбулось 21.06.2023 за заявою самого позивача.

25.04.2023 банком встановлено неприйнятно високий рівень ризику та відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 15 зазначеного вище Закону відмовлено у продовженні ділових відносин з ОСОБА_1 , у зв`язку з неможливістю мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом та за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Посилаючись на зазначені обставини, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав правову позицію, викладену у позові, та просив позов задовольнити.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов з викладених у ньому підстав та просили позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 09.11.2022 підписав заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у зв`язку з підписанням останньої підтвердив прийняття публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору (далі - ДКБО) (а.с. 46-93 т. 1).

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 1075 ЦК України (у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: 1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; 3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 4) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі: відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку; наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту; наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 ЦК України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 7, 8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи позов в частині визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ «ПУМБ», про розірвання укладених з позивачем договорів, що були розірвані після 01.01.2023, позивач посилався на лист АТ «ПУМБ» від 24.05.2023 № КІЕ-50.5/133.

Відповідно до листа АТ «ПУМБ» від 24.05.2023 № КІЕ-50.5/133 ОСОБА_1 повідомлено про те, що АТ «ПУМБ» відмовляється від підтримання ділових відносин з ОСОБА_1 та від проведення фінансових операцій, що здійснюються клієнтом чи на його користь у зв`язку з встановленням неприйнятно високого ризику ділових відносин за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Додатково Банком здійснюється належна перевірка представників клієнта-фізичних осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном, кінцевого (-их) бенефіціарного (-их) власника (-ів), в зв`язку з чим можливі обмеження проведення фінансових операцій через банк.

У зв`язку із викладеним, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність звернутися до відділення АТ «ПУМБ» для надання заяви на закриття рахунку (-ів), а також реквізитів банківського рахунку для перерахування залишків коштів протягом 5 календарних днів з дня отримання повідомлення (а.с. 11 т. 1).

21.06.2023 за заявою ОСОБА_1 № 310806317 про зміну умов обслуговування за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб закрито поточні рахунки в АТ «ПУМБ» (а.с. 160-162 т. 1).

Повідомлення банку у листі від 24.05.2023 № КІЕ-50.5/133 про відмову від підтримання ділових відносин з ОСОБА_1 та від проведення фінансових операцій, що здійснюються клієнтом чи на його користь у зв`язку з встановленням неприйнятно високого ризику ділових відносин за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є одностороннім правочином Банку про розірвання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 09.11.2022, вчиненим АТ «ПУМБ», а тому позов в цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Пунктами 6, 66 ч. 1 ст. 1 Закону передбачено, що верифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність; фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються суб`єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до п.п. 39, 41 ч. 1 ст. 1 Закону неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; об`єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов`язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

Частинами 1, 6 ст. 7 Закону передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Загальні вимоги Національного банку України щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу визначені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 № 65 (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 13 пункту 5 Положення де-рискінг - явище, за якого СПФМ відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними.

Пунктами 34 - 37 Положення передбачено, що банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Згідно з п.п. 45 - 46 Положення критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень СУО, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку.

Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику.

Відповідно до п. 55 Положення шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

Згідно з п.п. 11 та 12 Додатку № 1 до Положення банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення № 65.

Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки у разі присвоєння високого рівня ризику.

Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ (п. 1 Додатку № 12 до Положення).

Відповідно до підпунктів 3, 5 п. 8 Додатку № 12 до Положення банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення порядок відмови у передбачених законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити: складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ у кожному випадку; порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).

Верховний Суд неодноразово зазначав (постанови суду у справах № 910/18504/20, № 757/57487/20-ц, № 910/10855/21, № 922/1253/23), що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Разом із тим, право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 7 Закону застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу.

При визначенні критеріїв ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 27.10.2023 за клопотанням представника позивача було витребувано в АТ «ПУМБ» належним чином завірену копію рішення про відмову в підтриманні ділових відносин з клієнтом - ОСОБА_1 (а.с. 89-90 т. 2).

На виконання вимог зазначеної ухвали відповідачем надано витяг з розпорядження АТ «ПУМБ» від 25.04.2023 № 169-ФМ (а.с. 94 т. 2), відповідно до якого, розглянувши висновки Комісії з погодження клієнтів, керуючись правом Банку щодо встановлення клієнтам відповідного рівня ризику відповідно до Порядку управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення в АТ «ПУМБ» зобов`язано встановити неприйнятно високий рівень ризику та відмовити в підтриманні ділових відносин з клієнтом/клієнтами - ОСОБА_1 .

У відзиві на позов, на обґрунтування своїх дій, відповідач посилався на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2017, інформацію у ЗМІ відносно ОСОБА_1 , його колишньої дружини - ОСОБА_1 та його батька - ОСОБА_4 .

Однак, витяг з розпорядження АТ «ПУМБ» від 25.04.2023 № 169-ФМ не містить зазначення підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом - ОСОБА_1 (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини ст. 15 Закону та обставини, які слугували прийняттю такого рішення банком).

АТ «ПУМБ» не надав суду і внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, на підставі яких банком застосовано ризик-орієнтований підхід для визначення ризиків фінансових операцій відносно клієнта ОСОБА_1 .

Пунктом 61 Положення передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо: клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями- оболонками.

Статтею 21 Закону передбачено, що фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Усупереч вимогам зазначеної норми закону, відповідач не надав суду достатнього обґрунтування та належних доказів в частині, які саме фінансові операції позивача є підозрілими, в чому полягає така підозра та на яких доказах вона ґрунтується.

Відповідач не довів обґрунтованість встановлення позивачу неприйнятно високого ризику ділових відносин та підстав припинення ділових відносин з ним, що є порушенням прав позивача.

Слід звернути увагу на те, що, у порушення вимог п. 34 - 37 Положення, яким передбачено, що банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку, останній не надав суду доказів, що він документував процес застосування ризик-орієнтованого підходу щодо позивача таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Свого обов`язку продемонструвати суть процесу застосування ризик-орієнтованого підходу щодо позивача, банк не виконав, оскільки не надав суду навіть внутрішніх документів з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у відповідності до яких було прийняте оскаржуване позивачем рішення (Пункт 61 Положення).

Відсутність висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ), як то передбачено Положенням, унеможливлює здійснення судом перевірки додержання відповідачем порядку прийняття рішення про припинення ділових відносин з позивачем.

Банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 29.06.2022, справа № 755/11610/16-ц.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 , а саме визнання незаконним та скасування рішення акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» відносно клієнта ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій, що оформлене Розпорядженням № 169-ФМ від 25 квітня 2023 року.

Ураховуючи те, що позов підлягає задоволенню частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 073 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 14, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним правочину - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» відносно клієнта ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій, що оформлене Розпорядженням № 169-ФМ від 25 квітня 2023 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 1 073(одну тисячу сімдесят три) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.04.2025.

Суддя С. С. Захарчук

Джерело: ЄДРСР 126914135

ANTIRAID · May 2

Це чергова наша справа про визнання незаконним розірвання ділових відносин з банком. Суд зазначив: