Рішення Південного міського суду Одеської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним відстороненням з ДП МТП Південний за відмову участі у медичному експерименті

[ANTIRAID]

Справа №519/1304/21

2/519/122/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2025 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі судді - Москаленко Інни Олександрівни, секретаря судових засідань Коршак Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 ) до Державне підприємство «Морський торгівельний порт «Південний» (місце реєстрації 65481, Одеська область, м. Південне, вул. Берегова, буд. 13)

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участі представника Позивача адвоката Цесельської І.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №10529/10 від 07.02.2022), Позивача ОСОБА_1 , представників Відповідача Завірюхи В.О. та Федотова І.М. негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи на стадії ухвалення судового рішення, ухвалив рішення про таке:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1.16.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування наказу про відсторонення №1715-ос від 09.12.2021, допуску до роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 26 вересня 2023 року у цивільній справі за №519/1304/21, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» про скасування наказу про відсторонення, допуску до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено.

2.Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Южного міського суду Одеської області від 26 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року скасовано; позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» від 09 грудня 2021 року № 1715-ос про відсторонення ОСОБА_1 від роботи; провадження в справі в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» про допуск до роботи закрито; справу в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.Згідно письмових пояснень від 21.01.2025 Позивач просить суд стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 09 грудня 2021 року по 03 липня 2023 року у розмірі 488195,00 грн. Згідно письмових пояснень від 04.04.2025, оскільки Позивач у грудні 2021 отримав від Відповідача оплату у сумі 6986 грн, то Позивач вважає за можливе зменшити суму стягнення на цю суму і остаточно стягнути 481209,00 грн.

4.Відповідач просив у задоволенні позову відмовити, оскільки Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024року не встановлено незаконних дій роботодавця, а констатовано, що дії роботодавця були непропорційними переслідуваній легітимній меті, тобто на думку Відповідача жодних незаконних дій Верховним судом не встановлено; зазначив про обрання Позивачем неналежного способу захисту, адже роботодавець діяв відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострою респіраторської хвороби COVID-19, спричиненою SARS-CoV-2», Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.11.2021 № 2393 (набрав чинності з 09.12.2021), яким було затверджено зміни до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», затвердженого Наказом Міністерством охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 та Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Отже, на думку Відповідача, Позивач повинен звертатися до суду в порядку ст. 1173 ЦК України та стягувати шкоду, завдану фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, при здійсненні ними своїх повноважень, яка відшкодовується державою, незалежно від вини цих органів. Також, Відповідач заперечував правильність розрахунку загального середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, що був наданий Позивачем, надав свій розрахунок на суму 159 393,58 грн., аргументуючи тим, що 1) до розрахунку середнього заробітку не може застосовуватись Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», оскільки у п.8 розділу 4 цієї Постанови не зазначено, що вона може застосовуватися при розрахунку середнього заробітку за час відсторонення; 2) відповідно до наказу №242 від 24 лютого 2022 року на підприємстві встановлено початок простою для працівників. В свою чергу, наказом №22 від 11 січня 2024 року припинено простій. Тому, за цей період сума вимушеного прогулу повинна бути розрахована відповідно до ч.1 ст. 133 КЗпП, виходячи із встановленого розряду.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

5.Ухвалою Южногоміського судуОдеської областівід 03жовтня 2024року справуза позовом ОСОБА_1 доДержавного підприємства«Морський торгівельнийпорт» «Південний»про стягненнязаробітної платиза часвимушеного прогулуприйнято допровадження та постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

6.Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 14 листопада 2024 року вирішено перейти від розгляду за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.

7.Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 10.02.2025 року закрито підготовче провадження у справі.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом

8.Наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Південний» від09грудня 2021 року № 1715-ос на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони України від04жовтня 2021року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від09грудня 2020року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ОСОБА_1 відсторонено від роботи з09грудня2021року, без збереження заробітної плати, до усунення причин, що його зумовили.

9.Відповідно до наказу ДП «МТП «Південний» від 03 липня 2023 року № 358-ос ОСОБА_1 приступив до виконання своїх посадових обов`язків після відсторонення від роботи з тарифною ставкою згідно зі штатним розписом, здоплатою за шкідливі умови праці 4%.

10.Таким чином, період вимушеного прогулу становить з 09 грудня 2021 року по 03 липня 2023 року. Зазначена обставина визнана обома сторонами у судовому засіданні.

11.Кількість годин вимушеного прогулу склала 3103 години, що визнано обома сторонами у судовому засіданні.

12.Згідно довідки №362 від 17.10.2024 наданій Державним підприємством «Морський торговельний порт «Південний» на адвокатський запит Представника Позивача, а також довідок, долучених Відповідачем до матеріалів справи, доходи ОСОБА_1 за жовтень-листопад 2021 року становили: жовтень 2021 року 24 620,46 грн., листопад 2021 року 27 455,69 грн, отже середньогодинний заробіток становить 157,33 грн за годину, що визнано обома сторонами у судовому засіданні (а.с. 112, 150-152).

ІV. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

13.Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

14.Заробітна плата це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу (частина перша статті 1 Закону України «Про оплату праці»).

15.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 вказано, що «оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови. У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

16.Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (постанова Верховного Суду від01квітня 2020року у справі № 761/12073/18).

17.Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» від 09 грудня 2021 року № 1715-ос про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Верховний суд не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які дійшли висновку про правомірність і законність наказу відповідача про відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади, оскільки у цьому конкретному випадку застосування до ОСОБА_1 , який обіймав посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування внутрішньопортової механізації, такого заходу, як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, кількість таких контактів, умови праці, у яких перебуває працівник і які, як наслідок, збільшують вірогідність зараження COVID-19. Роботодавець не вирішив питання про забезпечення працівника роботою у такий спосіб, щоб працівник міг виконувати свою роботу з мінімальним ризиком, не врахував об`єктивної можливості організації для позивача роботи в іншому вигляді. Саме відповідач не надав належних доказів того, що позивач весь свій робочий час працював з людьми, а не технічним обладнанням, не довів, що позивач створював загрозу для інших працівників підприємства, яка б вимагала вжиття такого непропорційного заходу втручання у право на працю. Відповідач, маючи можливість організувати робочий процес, мінімалізувавши контакти працівників, прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи без індивідуальної оцінки зазначених вище факторів.

18.Верховний суд виснував, що за таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилкові висновки, що порушення права позивача на працю відсутнє, про правомірність і законність відсторонення ОСОБА_1 від роботи, оскільки дії роботодавця в цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

19.Отже, з аналізу зазначеної Постанови вбачається, що Верховний суд встановив порушення прав ОСОБА_1 . Державним підприємством «Морський торговельний порт «Південний», який в порушення статті 46 КЗпП України із власної ініціативи (наказом по підприємству) без законних підстав (без індивідуальної оцінки необхідності відсторонення саме Позивача) відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати. Тому, суд відхиляє доводи Відповідача щодо правомірності, законності дій щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

20.Суд також відхиляє аргументи Відповідача про обрання Позивачем неефективного способу захисту, оскільки стаття 1173 ЦК Україниє спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставістатті 1173 ЦК України. Водночас, цей спір виник з трудових правовідносин щодо порушення саме трудових прав ОСОБА_1 . Державним підприємством «Морський торговельний порт «Південний», який наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Південний» від09грудня 2021 року № 1715-ос, який в порушення статті 46 КЗпП України із власної ініціативи (наказом по підприємству) без законних підстав (без індивідуальної оцінки необхідності відсторонення саме Позивача) відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати.

21.За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення у зв`язку з цим середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

22.Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою. Вказаний правовий висновок закріплено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19.

23.Відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

24.Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

25.Тобто в разі визнання звільнення, відсторонення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

26.Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

27.Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

28.Перевіряючи розрахунки сторін, суд погоджується з Позивачем, що Правила обрахунку середнього заробітку визначені постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» і підлягають застосуванню у цій справі.

29.Статтею 27 Закону № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

30.У п.8Розділу IVПостанови КМУ№100визначено,що нарахуваннявиплат,що обчислюютьсяіз середньоїзаробітної платиза останнідва місяціроботи,провадяться шляхоммноження середньоденного(годинного)заробітку начисло робочихднів/годин.Середньоденна(годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

31.Отже, як встановлено судом, середньо годинний заробіток складає 157,33 грн, а кількість годин 3103, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 09.12.2021 по 02.07.2023 складає 157,33 грн *3103= 488194,99 гривень.

32.Та обставина, що у період з 24.02.2022 по 11.01.2024 підприємство перебувало в простої і співробітники отримували по 2/3 окладу і теоретично позивач міг бути отримувати тільки 2/3 окладу, якби не був відсторонений, не береться судом до уваги, оскільки не є підставою для зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводитьсяза весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. З тих же підстав суд відхиляє доводи Позивача про зменшення виплату на суму компенсації відпустки у сумі 6986 грн. Крім того, зазначена сума була б виплачена роботодавцем при звільненні, тому не впливає на суму нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

33.Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №826/808/16 провадження № 11-134ас18 від 20 червня 2018 року зроблено висновок, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Аналогічні висновки викладені в таких постановах Верховного Суду: від 16 вересня 2020 року у справі № 308/5864/18провадження № 61-452св20; від 29 липня 2020 року у справі № 334/10717/14-ц провадження № 61-9843св18; від 21 лютого 2020 року у справі № 607/5609/17.

34.Отже, суд вважає, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 488194,99 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

35.Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 (провадження № 11-43заі21) вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту168.1.1пункту 168.1статті 168ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19».

36.Тому суд зазначає, що розмір середнього заробітку підлягає стягненню з утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

VІ. Розподіл судових витрат.

37.Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

38.Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

39.Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

40.За матеріаламисправи судомбуло встановленота визнаносторонами,що Позивачем за звернення до суду із позовом було сплачено судовий збір у сумі 1 816,00 грн, хоча у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» сплаті підлягав судовий збір у сумі 908,00 грн. Відповідно, судовий збір, сплачений до суду апеляційної інстанції становив 2 724,00 грн замість вірної суми 1 362,00 грн, а до суду касаційної інстанції - 3 632,00 грн замість вірної суми 1 816,00 грн. Тобто, Позивач при поданні позову, апеляційної та касаційної скарг повинен був сплатити за вимогу про скасування наказу про відсторонення 4 086 грн судового збору, а від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі у сумі 4 086 грн судового збору був звільнений. Тим не менш, сплатив на користь держави судовий збір за обидві вимоги у сумі 8 172,00 грн., хоча судовий збір за вимогу про поновлення на роботі у сумі 4 086 грн судового збору повинен бути стягнутий з відповідача на користь держави.

41.З огляду на положення ст. 141 ЦПК України, керуючись принципом процесуальної економії, суд вважає за доцільне стягнути в Відповідача на користь Позивача судовий збір у сумі 8 172,00 грн. Такий розподіл судових витрат не призведе до покладення на Відповідача додаткових витрат, адже він повинен сплатити по 4086 грн судового збору на користь Позивача та держави, а лише є раціональним заходом економії часу для як найшвидшого настання правової визначеності у цій справі.

42.Крім того, оскільки позивача на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то з Відповідача на користь держави також слід стягнути судовий збір в розмірі4881.95 грн. (1% від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженого судом, в розмірі 488194,99 гривень).

43.Крім того,до витрат,пов`язанихз розглядомсправи,належать,з поміж іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

44.Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу. Зазначену позовну вимогу суд не розглядає при ухваленні рішення у цій справі, оскільки в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник Позивача зазначила у судових дебатах, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

45.Керуючись статтями 3, 12, 81, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

46.Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Південний» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити.

47.Стягнути з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Південний» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 488194,99 грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

48.Стягнути з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Південний» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8 172,00 гривень.

49.Стягнути з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Південний» в дохід держави судовий збір у розмірі 4881.95 гривень.

50.Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

51.Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

52.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

53.Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

54.Відповідач: Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний», місцезнаходження: 65481, Одеська обл., м. Південне, вул. Берегова, 13, ідентифікаційний код 04704790.

Суддя Південного міського суду Одеської області І. О. Москаленко

Джерело: ЄДРСР 127048813

[ANTIRAID]

Це наша справа. Шкода, що ініціатори цього відсторонення поки не понесли відповідальності за завдану шкоду громадянам України та економіці України в цілому, але це буде обов'язково. Суд зазначив:

18.Верховний суд виснував, що за таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилкові висновки, що порушення права позивача на працю відсутнє, про правомірність і законність відсторонення ОСОБА_1 від роботи, оскільки дії роботодавця в цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

19.Отже, з аналізу зазначеної Постанови вбачається, що Верховний суд встановив порушення прав ОСОБА_1 . Державним підприємством «Морський торговельний порт «Південний», який в порушення статті 46 КЗпП України із власної ініціативи (наказом по підприємству) без законних підстав (без індивідуальної оцінки необхідності відсторонення саме Позивача) відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати. Тому, суд відхиляє доводи Відповідача щодо правомірності, законності дій щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

21.За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення у зв`язку з цим середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

22.Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою. Вказаний правовий висновок закріплено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19.