Рішення Дніпровського районного суду міста Києва про відмову ФК Укрфінанс груп у зверненні стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з пропуском строку позовної давності

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2025 р.

м. Київ

справа № 755/8567/23

провадження № 2/755/250/25

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Прокопчук Н.А.,

учасник справи:

представник позивача - Кеню Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

У С Т А Н О В И В :

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп»(далі - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп») звернулось до суду з позовом, відповідно до якого просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,9 кв.м., житловою площею 54,2 кв.м., шляхом надання ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» права на продаж предмета іпотеки третій особі у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/4006/82/10 від 08.06.2005 року у розмірі 92 683,73 доларів США, з яких: 76 756,16 доларів США - заборгованість за кредитом, 8 468,66 доларів США - заборгованість за несплачені проценти, 7 458,91 доларів США - нараховані 3% річних від суми боргу, за ринковою вартістю, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 08.06.2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/4006/82/10, за умовами якого Банк надав позичальнику у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 100 000,00 доларів США строком до 08 червня 2010 року. 08.06.2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до кредитного договору № 014/4006/82/10 від 08.06.2005 року, за умовами якої позичальник зобов`язався передати в заставу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

В забезпечення виконання зобов`язання відповідача ОСОБА_1 , 09.06.2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений Іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передав у іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року по справі № 2-514/2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 046 070,02 грн. 30.09.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, за умовами яких АТ «Оксі Банк» було набуто право вимоги за кредитним договором № 014/4006/82/10 від 08.06.2005 року та за іпотечним договором від 09.06.2005 року. 30.09.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було укладено Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, за умовами яких ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було набуто право вимоги за кредитним договором № 014/4006/82/10 від 08.06.2005 року та за іпотечним договором від 09.06.2005 року. 06.12.2019 року приватним нотаріусом було винесено рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». 10.12.2019 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого останній придбав спірну квартиру. Однак, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2021 року по справі № 755/1487/20 скасовано рішення реєстратора приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру за позивачем. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2020 року по справі № 2-514/2011 замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». На примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 71640840 від 21.04.2023 року з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року по справі № 2-514/2011. Станом на день звернення позивача з даним позовом до суду рішення суду не виконано, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду у заявлений спосіб.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року - підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 лютого 2024 року зупинено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в порядку статті 33 ЦПК України 14 квітня 2025 року головуючим суддею по справі визначено суддю Галагана В.І.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року прийнято справу до свого провадження, відновлено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - закрито відносно боржника ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 скористався процесуальним правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив в повному обсязі, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність, зауважив, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року по справі № 2-514/2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 046 070,02 грн. Отже, Банк у 2011 році вже скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про виконання зобов`язання за кредитним договором та отримав судовий захист своїх прав. Крім того, 04.10.2019 року позивач ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» як новий кредитор звернулось до ОСОБА_1 із вимогою про погашення кредитної заборгованості. Однак із даним позовом позивач звернувся до суду лише у червні 2023 року, що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності звернення з даним позовом до суду, тому відповідачем заявлено клопотання про застосування до позивача наслідків пропуску строку позовної давності та відмовити в позові в повному обсязі. (а.с. 101-109)

Представником позивача ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» подано письмову відповідь на відзив, відповідно до якого представником підтримано заявлені позовні вимоги з підстав, що містить зміст позовної заяви. (а.с. 130-134)

Представник позивача Кеню Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що містить зміст заяви.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до положення статті 55 Закону України «Про Національний банк України», головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Згідно п. 3 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовий кредит -кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 08.06.2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/4006/82/10, за умовами якого Банк надав позичальнику у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 100 000,00 доларів США строком до 08 червня 2010 року. (а.с. 6)

08.06.2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до кредитного договору № 014/4006/82/10 від 08.06.2005 року, за умовами якої позичальник зобов`язався передати в заставу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 7)

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч.4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

В забезпечення виконання зобов`язання відповідача ОСОБА_1 , 09.06.2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений Іпотечний договір, реєстровий № 4275, відповідно до умов якого іпотекодавець передав у іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 8-10)

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року по справі № 2-514/2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 046 070,02 грн. (а.с. 35)

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2012 року по справі № 2-5096/11, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.10.2014 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 1 044 250, 02 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 . (а.с. 139-140)

30.09.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, за умовами яких АТ «Оксі Банк» було набуто право вимоги за кредитним договором № 014/4006/82/10 від 08.06.2005 року та за іпотечним договором від 09.06.2005 року. (а.с. 11-19)

30.09.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було укладено Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, за умовами яких ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було набуто право вимоги за кредитним договором № 014/4006/82/10 від 08.06.2005 року та за іпотечним договором від 09.06.2005 року. (а.с. 20- 28)

06.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. було винесено рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». 10.12.2019 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого останній придбав спірну квартиру. (а.с. 29-33)

Однак, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2021 року по справі № 755/1487/20, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.11.2021 року та постановою Верховного суду від 23.08.2023 року, скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.12.2019 року, індексний номер 50066200, про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп», код ЄДРПОУ 40326297, на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 102,9 кв.м., житловою площею 54,2 кв.м., номер запису про право власності 34502575 від 03.12.2019 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979887180000. Витребувано у ОСОБА_3 та передано у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 . (а.с. 145-148)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2020 року по справі № 2-514/2011 замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». (а.с. 36-38)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.05.2022 року у справі № 2-5096/11, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.01.2023 року, задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», заінтересована особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - відмовлено. (а.с. 141-144)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Установивши, що позичальник ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору від 08 червня 2005 року, не повертає позивачу, як новому кредитору, отримані у кредит кошти разом із нарахованими процентами, що не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо позовної давності

Разом з тим позивач звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої заявив відповідач ОСОБА_1 у письмовому відзиві на позовну заяву. (а.с. 105-109)

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни».

Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, звернувшись до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором по справі № 2-514/2011, який рішенням від 10 березня 2011 року задовольнив позов у повному обсязі.

Крім того, Банк скористався своїм правом на стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, звернувшись до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки по справі № 2-5096/11, який рішенням від 20 червня 2012 року задовольнив позов у повному обсязі.

Використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором Банк змінив строк виконання зобов`язання.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, з 10 березня 2011 року у кредитора виникло право на звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 для захисту своїх порушених прав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, проте позивач, як новий кредитор, звернувся до суду із цим позовом до відповідача ОСОБА_1 лише 16 червня 2023 року (а.с. 52), тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який передбачений статтею 257 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено пред`явленням банком у 2011році шляхом пред`явлення позову до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак позивач звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише 16 червня 2023 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Разом з тим, позивач, заперечуючи проти клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, вважає, що із зверненням Банку до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовна давність переривалася і, з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (набув чинності 02 квітня 2020 року) щодо продовження позовної давності під час дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), на час пред`явлення позивачем до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки строк позовної давності не сплив.

Однак, вказане твердження позивача суд вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 зазначено, що необхідно розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц та від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17.

У постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.

Виходячи із викладеного, посилання позивача на те, що Банк звертався із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в 2011 році, в 2012 році, а позивач - з декількома заявами та позовом з 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва і таким чином позовна давність переривалась є безпідставними, оскільки звернення до суду з вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Перебіг строку позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався 10 березня 2011 року року і закінчився 10 березня 2014 року. Пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України набув чинності лише 02 квітня 2020 року. Отже на момент набрання чинності змін до ЦК України щодо продовження позовної давності під час дії карантину позовна давність до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки вже спливла, а тому позивач дійшов помилкового висновку про продовження позовної давності. Отже, звернувшись до суду із цим позовом у червні 2023 року позивач пропустив позовну давність.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотекиє необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 536, 541, 543, 546, 549, 553, 554, 625, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08 травня 2025 року.

Суддя: В.І. Галаган

Джерело:
ЄДРСР 127193252

[ANTIRAID]

Це наша справа. Суд дуже ретельно розібрався у питаннях позовної давності та зазначив:

Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, звернувшись до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором по справі № 2-514/2011, який рішенням від 10 березня 2011 року задовольнив позов у повному обсязі.

Крім того, Банк скористався своїм правом на стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, звернувшись до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки по справі № 2-5096/11, який рішенням від 20 червня 2012 року задовольнив позов у повному обсязі.

Використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором Банк змінив строк виконання зобов`язання.

Виходячи із викладеного, посилання позивача на те, що Банк звертався із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в 2011 році, в 2012 році, а позивач - з декількома заявами та позовом з 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва і таким чином позовна давність переривалась є безпідставними, оскільки звернення до суду з вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Перебіг строку позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався 10 березня 2011 року року і закінчився 10 березня 2014 року. Пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України набув чинності лише 02 квітня 2020 року. Отже на момент набрання чинності змін до ЦК України щодо продовження позовної давності під час дії карантину позовна давність до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки вже спливла, а тому позивач дійшов помилкового висновку про продовження позовної давності. Отже, звернувшись до суду із цим позовом у червні 2023 року позивач пропустив позовну давність.