Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності переглянути постанову слідчого про закриття кримінального провадження у справі про ДТП

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 344/5679/21

провадження № 13-39зво24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_19 ,

представника потерпілого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_21

(у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_22 ,

представника Міністерства юстиції

України ОСОБА_23 ,

розглянула заяву адвоката ОСОБА_24 , подану в інтересах ОСОБА_20 , про перегляд ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2021 року та ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом,

УСТАНОВИЛА:

Обставини кримінального провадження та зміст рішень національних судів, що переглядаються

1. 11 червня 2020 року старший слідчий з ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_25 (далі - слідчий) вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020090000000499 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

2. Орган досудового розслідування встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 водій ОСОБА_26 , керуючи автопоїздом у складі тягача марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причепа марки INTER CARS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався автодорогою «Татарів - Кам`янець-Подільський» у напрямку м. Коломия. Приблизно між 11 та 13 годинами ОСОБА_26 проїжджав вулицею С. Височана, що в м. Городенка Городенківського району Івано-Франківської області, де в цей час правим узбіччям в попутному з автомобілем напрямку йшов пішохід ОСОБА_27 . При безпосередньому наближенні до пішохода в середній осі причепа марки INTER CARS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , через наявність втомних тріщин, які водій не міг виявити під час огляду перед виїздом з гаража, зламалась дискова частина маточини правого колеса. Внаслідок зламу маточини праве колесо середньої осі причепа від`єдналось з конструктивного місця кріплення та під час вільного кочення наїхало на пішохода ОСОБА_27 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі також - ДТП) пішохід ОСОБА_27 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

3. Слідчий постановою від 30 листопада 2020 року закрив кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_26 складу кримінального правопорушення, так як не встановлено причинного зв`язку між діями водія та суспільно небезпечними наслідками. Слідчий дійшов висновку про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася унаслідок руйнування правого колеса середньої осі причепа марки INTER CARS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , через зародження і розвиток втомних тріщин в дисковій частині маточини відповідно до висновку експерта № 4610 від 26 жовтня 2020 року, які водій не міг виявити перед виїздом з гаража, оскільки вони знаходились конструктивно в зоні, прихованій за диском колеса і недоступній для візуального огляду. Внаслідок відділення колеса від осі причепа відбувся наїзд ним на пішохода ОСОБА_27 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер.

4. Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ухвалою від 29 грудня 2020 року задовольнив скаргу адвоката ОСОБА_21 в інтересах потерпілого ОСОБА_20 та скасував постанову слідчого від 30 листопада 2020 року через неповноту дослідження всіх обставин цього провадження з огляду на протиріччя між проведеною раніше експертизою (висновок експерта № 4610 від 26 жовтня 2020 року) та іншими матеріалами кримінального провадження. Зокрема, наданим представником потерпілого консультаційним висновком від 11 грудня 2020 року, згідно з яким за умови своєчасного проведення регламентних робіт з технічного обслуговування та ремонту і зовнішнім візуальним контролем перед виїздом на лінію можливо було виявити технічну несправність та завчасно попередити остаточне руйнування маточини з повним відокремленням правого колеса середньої осі причепа марки INTER CARS, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно, невиконання вимог п. п. 2.3 а), б), 31.1 розділу 31 Правил дорожнього руху України (далі також - ПДР) знаходиться в причинному зв`язку з виникненням ДТП.

5. На виконання ухвали суду з метою встановлення всіх об`єктивних обставин ДТП слідчий провів комплексну інженерно-транспортну експертизу (висновок № КСЕ -19/109-21/417ІТ від 17 березня 2021 року) та постановою від 31 березня 2021 року закрив кримінальне провадження.

6. Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ухвалою від 16 квітня 2021 року відмовив у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_21 в інтересах потерпілого ОСОБА_20 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 31 березня 2021 року. Вказав, що слідчим у повному обсязі досліджено питання, чи міг та чи був зобов`язаний водій автомобіля з причепом перед початком руху виявити технічну несправність колеса, внаслідок відокремлення якого від причепа загинув потерпілий ОСОБА_27 , та в результаті цього встановлено відсутність причинного зв`язку між відповідними діями та смертю особи.

7. За змістом ухвали від 16 квітня 2021 року, слідчий суддя погодився із зазначеним в мотивувальній частині постанови слідчого висновком, що ОСОБА_26 перед виїздом перевіряв технічний стан свого автопоїзда - гальмівну та рульову системи, ззовні оглянув усі колеса та перевірив справність освітлювальних приладів. Все перелічене було справним, що також підтверджується висновком експерта № СЕ-19/109/13/3-462 ІТ/20 від 16 липня 2020 року в частині справності гальмівної системи причепа. Як тягач марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , так і причіп марки INTER CARS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пройшли перевірку технічного стану транспортного засобу 03 липня 2019 року та після технічного контролю визнані технічно справними. Дата наступного проходження обов`язкового технічного контролю визначена не пізніше 03 липня 2020 року.

8. Відповідно до висновку комплексної інженерно-транспортної експертизи від 17 березня 2021 року № КСЕ-19/109-21/417ІТ встановлено, що причиною руйнування диска маточини правого колеса середньої осі причепа марки INTER CARS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , стало зародження і розвиток втомних тріщин. Руйнування диска маточини правого колеса середньої осі причепа марки INTER CARS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , могло статися в будь-який момент руху причепа в процесі його експлуатації. Виявити пошкодження чи руйнування диска маточини правого колеса середньої осі причепа марки INTER CARS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед виїздом з гаража не представлялося можливим, оскільки зона зародження і розвитку втомних тріщин в маточині правого колеса середньої осі даного причепа конструктивно знаходилась в недоступній для візуального огляду і прихованій за диском колеса зоні. Під час руху проїзною частиною вулиці С. Височана в м. Городенка Городенківського району Івано-Франківської області, після від`єднання правого колеса середньої осі причепа через розлам його маточини водій ОСОБА_26 своїми односторонніми діями не міг впливати на подальший розвиток даної ДТП.

9. До того ж в оскаржуваній постанові слідчий надав правову оцінку консультаційному висновку спеціаліста ОСОБА_28 (який було надано представником потерпілого та виготовлено за його замовленням), зокрема, визначено його висновки як припущення у зв`язку насамперед з тим, що цей спеціаліст не досліджував матеріали кримінального провадження, а також праве колесо середньої осі причепа та маточину цього колеса.

10. Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_21 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_20 , залишив без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2021 року - без змін, погодившись із висновком слідчого судді про відсутність підстав для скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 31 березня 2021 року.

Зміст рішення Європейського суду з прав людини

11. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) у рішенні від 10 жовтня 2024 року у справі «Михайлик та інші проти України» (заява 32972/20 та 4 інші, включає в себе заяву № 57174/21 від 11 листопада 2021 року « ОСОБА_29 проти України»), яке набуло статусу остаточного, встановив порушення пункту 1 статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у її процесуальному аспекті у зв`язку з непроведенням ефективного розслідування смертей на національному рівні.

12. Суд постановив, що (а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Позиція заявника й інших учасників судового провадження

13. У заяві представник потерпілого ОСОБА_20 - адвокат ОСОБА_24 просить скасувати ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2021 року та Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, постанову слідчого від 31 березня 2021 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12020090000000499 від 11 червня 2020 року, і постановити нову ухвалу, якою зобов`язати уповноважену особу відновити та провести досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

14. На обґрунтування вимог посилається на порушення пункту 1 статті 2 Конвенції у її процесуальному аспекті у зв`язку з непроведенням ефективного розслідування смертей на національному рівні.

15. Заявник вважає, що встановлені порушення Конвенції зробили кримінальне провадження, в цілому, несправедливим.

16. Вважає висновок експерта № КСЕ-19/109-21/417ІТ від 17 березня 2021 року неналежним доказом у зв`язку із наявними сумнівами у компетентності експертів та вказує на необхідність проведення комплексної експертизи.

17. Зазначає, що слідчий не дослідив, чи відповідав вимогам законодавства обов`язковий технічний контроль транспортного засобу й обсяг перевірки технічного стану транспортних засобів та чи відповідала така надмірна експлуатація автомобіля правилам технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

18. У Великій Палаті Верховного Суду представник потерпілого ОСОБА_20 - адвокат ОСОБА_21 підтримав позицію, викладену у заяві представника потерпілого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_24 про перегляд судових рішень, а також надав пояснення щодо суті заявлених вимог.

19. Прокурор заперечив щодо задоволення заяви про перегляд судових рішень з тих мотивів, що ЄСПЛ було констатовано порушення пункту 1 статті 2 Конвенції у її процесуальному аспекті й у рішенні ЄСПЛ не вказано про загальну несправедливість кримінального провадження чи порушення права доступу до правосуддя, у зв`язку із чим призначена сатисфакція. На думку прокурора, сатисфакція є справедливим індивідуальним заходом щодо відновлення порушених прав заявників.

20. Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні зазначила, що рішення ЄСПЛ згідно з Конвенцією та Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) є обов`язковими для виконання. У цьому випадку Суд констатував порушення пункту 1 статті 2 Конвенції у її процесуальному аспекті; звернув увагу на те, що розслідування характеризувалися різними недоліками, що стало перешкодою для встановлення обставин смерті родичів заявників. До того ж, як убачається з рішення ЄСПЛ, у матеріалах справи є певні висновки експертиз та докази, які належно не були досліджені та їм не надана належна оцінка. З огляду на чинне законодавство та вимоги Конвенції з метою подальшого недопущення звернення до Суду з такими ж аналогічними скаргами досудове розслідування має бути ефективним.

21. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, перевіривши наведені у заяві доводи, матеріали провадження, дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Позиція Верховного Суду

Правові наслідки констатованих ЄСПЛ порушень вимог Конвенції

22. Частиною п`ятою статті 55 Конституції України визначено, що кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

23. Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).

24. Така гарантія забезпечується шляхом урахування норм Конвенції та практики ЄСПЛ в національному праві з огляду на статтю 17 Закону № 3477-IV, згідно з якою суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерела права.

25. Відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції та статті 2 Закону № 3477-IV рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання Україною.

26. Згідно з положеннями глави 3 Закону № 3477-IV встановлене цим Судом порушення Конвенції може бути виправлено шляхом виплати грошової компенсації, вжиття додаткових заходів індивідуального і загального характеру.

27. За статтею 10 Закону № 3477-IV додатковими щодо виплати відшкодування (статті 7 - 9 цього Закону) заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.

28. Відновлення попереднього юридичного стану здійснюється, зокрема, шляхом:

а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;

б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

29. Згідно з пунктом ІІ Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», прийнятої на 694-му засіданні заступників міністрів 19 січня 2000 року, повторний розгляд справи з відновленням провадження визнається адекватним способом поновлення прав і його пропонується застосовувати особливо:

і) коли потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні, наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

іі) коли рішення Суду спонукає до висновку, що (а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції або (b) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

30. За змістом рішення від 10 жовтня 2024 року у справі «Михайлик та інші проти України» заявники скаржилися на непроведення ефективного розслідування смерті чи дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, до яких не були причетні представники держави. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 2 Конвенції.

31. Суд зазначив, що ця справа має розглядатися з огляду на зобов`язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції.

32. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені також в рішенні від 14 квітня 2015 року у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (Mustafa Tunc and Fecire Tunc v. Turkey) [GC], заява № 24014/05, пункти 169 - 182). Зокрема, після виникнення зобов`язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов`язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).

33. До того ж це зобов`язання не є обов`язком досягнення результатів, а обов`язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов`язково має бути успішним або дійти висновку, який збігається з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).

34. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважав, що розслідування характеризувалися різними недоліками, які підірвали здатність органів досудового розслідування встановити обставини смерті родичів заявників чи обставини дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю заявників або їхніх родичів, а також відповідальних осіб, якщо такі були. Конкретні недоліки вказані в таблиці у додатку.

35. Заявники ОСОБА_20 та ОСОБА_30 у заяві № 57174/21 від 11 листопада 2021 року до ЄСПЛ стверджували, що розслідування не було ефективним, оскільки (і) судово-медична експертиза не охоплювала усіх питань, таких як причини ерозії металу; (іі) слідчий повинен був провести оцінку доказів не лише щодо вини водія вантажівки, а і його обов`язку як власника вантажівки стосовно належного її обслуговування, та вини експерта, який видав висновок про задовільний технічний стан вантажівки.

36. ЄСПЛ щодо заяви № 57174/21 від 11 листопада 2021 року « ОСОБА_29 проти України» зазначив, що органи досудового розслідування насправді не намагалися провести ретельне розслідування (рішення у справах «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), заява № 39797/05, пункти 84 - 88, від 17 січня 2013 року, та «Любов Єфіменко проти України» (Lyubov Efimenko v. Ukraine), заява № 75726/01, пункти 76 - 80, від 25 листопада 2010 року), відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи (рішення у справах «Ігор Шевченко проти України» (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року; «Зубкова проти України», (Zubkova v. Ukraine), заява № 36660/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року). За результатами розгляду заяви ЄСПЛ присудив заявникам на відшкодування моральної шкоди 6 000 євро та 250 євро на судові витрати.

37. У керівних справах «Качурка проти України» (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, від 15 вересня 2011 року), «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, від 17 жовтня 2013 року, та «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, від 05 листопада 2015 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядалися у цій справі.

38. Відповідно до офіційних даних, розміщених на Інтернет-ресурсах «Судова влада України», «Єдиний державний реєстр судових рішень» (справа № 608/1237/21), та, як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 10 жовтня 2024 року при розгляді заяви « ОСОБА_29 проти України», Чортківський районний суд Тернопільської області рішенням від 20 травня 2022 року присудив заявникам відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 українських гривень на особу (приблизно 2400 євро), які мав сплатити водій, тоді як частина відшкодування моральної шкоди у розмірі 28 338 грн (приблизно 700 євро) на особу вже була виплачена страховою компанією.

39. Аналіз норм Цивільного кодексу України, Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент розгляду справи) та практики суду касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі № 554/858/19, від 05 червня 2019 року в справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року в справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року в справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 601/1304/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц) дав підстави місцевому суду дійти висновку про те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

40. У заяві до Великої Палати Верховного Суду про перегляд судових рішень щодо заявника адвокат ОСОБА_24 порушує питання про скасування ухвал слідчого судді та суду апеляційної інстанції, постанови слідчого про закриття кримінального провадження і зобов`язання уповноваженої особи відновити та провести досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Вважає, що рішення ЄСПЛ у справі «Михайлик та інші проти України» в частині, що стосується потерпілого, спонукає до висновку, що

(а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції або

(b) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

41. Згідно із частиною першою статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) за нововиявленими або виключними обставинами можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

42. З огляду на зміст пункту 2 частини третьої статті 459 КПК України підставою для перегляду судових рішень за виключними обставинами і можливого втручання у них за результатами такого перегляду є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.

43. Згідно із частиною п`ятою статті 33 КПК України та пунктом 2 частини третьої

статті 459 КПК України перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом належить до виключної компетенції Великої Палати Верховного Суду.

44. Порядок подання такої заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, відкриття кримінального провадження за виключними обставинами, порядок здійснення перегляду судового рішення та ухвалення судового рішення за наслідками кримінального провадження за виключними обставинами чітко регламентований частиною третьою статті 463, статтями 464, 466, 467 КПК України.

45. Конституційний Суд України у Рішенні від 06 квітня 2022 року № 2-р(ІІ)/2022 наголосив на тому, що приписи статті 8, частини першої статті 55 Конституції України зобов`язують державу гарантувати на законодавчому рівні кожному можливість реалізації його права на судовий захист. Законодавець має встановити такий обсяг права осіб на судовий захист, який забезпечував би його дієву реалізацію, а відмова судів у реалізації такої можливості може призвести до порушення гарантованого Конституцією України права на судовий захист (перше, друге речення абзацу шостого пункту 2 мотивувальної частини).

46. У пункті 3.3. Рішення від 10 квітня 2024 року № 5-р(II)/2024 (у справі № 3-37/2022(75/22) за конституційною скаргою ОСОБА_31 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису частини першої статті 459 КПК України) Конституційний Суд України зазначив, що приписи Конституції України та юридичні позиції Конституційного Суду України співвідносні з приписами актів міжнародного права, зокрема статтею 8 Усесвітньої декларації людських прав 1948 року, що її ухвалила Генеральна Асамблея Організації Об`єднаних Націй 10 грудня 1948 року, за якою «кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основоположних прав, наданих їй конституцією або законом».

47. Оцінюючи на конституційність припису статті 459 зазначеного Кодексу, Конституційний Суд України базувався передусім на тому, що доконечною метою здійснення правосуддя є захист прав та свобод (абзац другий підпункту 4.4 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024).

48. До того ж Конституційний Суд України у цьому Рішенні звернув увагу на те, що за статтею 369 КПК України видами судових рішень є вирок, у якому суд вирішує обвинувачення по суті (частина перша), та ухвала, у якій слідчий суддя, суд вирішує інші питання (частина друга). З огляду на наведене виснував, що оспорюваний припис статті 459 зазначеного Кодексу не містить заборони на перегляд за нововиявленими обставинами будь-яких видів судових рішень, що набрали законної сили, зокрема й ухвал слідчих суддів.

49. Досліджуючи на відповідність Конституції України припис статті 459 КПК України, Конституційний Суд України зауважив також, що згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України слідчий суддя - це той суддя, «до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні». Зважаючи на роль слідчого судді у здійсненні судового контролю за реалізацією органами досудового розслідування завдань кримінального провадження та значення ухвали слідчого судді для додержання конституційних прав та свобод людини, Конституційний Суд України зазначив, що перегляд ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами не суперечить принципу остаточності судового рішення (res judicata).

50. Аналізуючи норми статті 459 КПК України, Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що оспорюваний припис статті 459 цього Кодексу не містить заборони на перегляд за нововиявленими обставинами будь-яких видів судових рішень, що набрали законної сили. Унаслідок цього згаданий припис статті 459 КПК України не містить ознак дискримінації учасників кримінальних проваджень, оскільки він безпосередньо не встановлює різного унормування процесуальних відносин із перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили, зокрема ухвали слідчого судді. Тому за оспорюваним приписом статті 459 Кодексу учасники кримінальних проваджень мають однакові процесуальні права на перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили, зокрема ухвали слідчого судді на стадії досудового розслідування та ухвали суду під час судового розгляду чи реалізації інших стадій кримінального провадження.

51. Велика Палата Верховного Суду врахувала, що предметом конституційного перегляду у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2024 року № 5-р(II)/2024 (у справі № 3-37/2022(75/22) був окремий припис частини першої статті 459 КПК України, за яким «судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами». Натомість у цій справі перед Великою Палатою Верховного Суду постало питання перегляду судових рішень за виключними обставинами.

52. Втім інститут перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили, є таким самим екстраординарним видом перегляду судових рішень, як і інститут перегляду судових рішень за виключними обставинами. Ці інститути є дещо подібними, та їх регулювання визначене в одній главі КПК України, а саме в главі 34 «Провадження за нововиявленими або виключними обставинами», в якій вміщено і статтю 459 КПК України, окремі приписи частини першої якої були предметом перевірки Конституційного Суду України на відповідність Конституції України.

53. Відповідно Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне врахувати висновки Конституційного Суду України, викладені у його Рішенні від 10 квітня 2024 року № 5-р(II)/2024 (у справі № 3-37/2022(75/22), під час вирішення питання про те, чи підлягають перегляду за виключними обставинами судові рішення, постановлені на стадії досудового розслідування, що набрали законної сили.

54. Частиною першою статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

55. В ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року (справи № 752/25120/18, 991/703/20, 991/982/20, 991/4794/20, провадження № 13-66зво20), від 12 травня 2022 року (справа № 405/3314/16-к, провадження № 13-14зво22) сформовано позицію про те, що предметом перевірки в порядку виключного провадження є ті судові рішення, якими завершено розгляд кримінальної справи по суті обвинувачення. Рішення суду, постановлені на стадії досудового розслідування, у тому числі в порядку здійснення слідчим суддею функції судового контролю, не підлягають перегляду за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 459 КПК України.

56. Ураховуючи, що раніше сформована практика Верховного Суду не узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 10 квітня 2024 року № 5-р(II)/2024 (у справі № 3-37/2022(75/22), тому є потреба змінити підхід до вирішення питання про те, чи підлягають перегляду за виключними обставинами судові рішення, постановлені на стадії досудового розслідування.

57. З огляду на згадані висновки Конституційного Суду України, на переконання Великої Палати Верховного Суду, встановлений на законодавчому рівні механізм перегляду судових рішень, що набрали законної сили, за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 459 КПК Україниз підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом дозволяє застосовувати більш широке його тлумачення, зокрема що предметом перевірки в порядку виключного провадження із цих підстав є не лише ті судові рішення, якими завершено розгляд кримінальної справи по суті обвинувачення, але і рішення суду, постановлені на стадії досудового розслідування, у тому числі в порядку здійснення слідчим суддею функції судового контролю.

58. У рішенні ЄСПЛ у справі «Михайлик та інші проти України» від 10 жовтня 2024 року (щодо заяви № 57174/21 від 11 листопада 2021 року « ОСОБА_29 проти України») встановлено, що розслідування причин ОСОБА_32 було неефективним, і відсутність ретельності та оперативності органів досудового розслідування підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи.

59. Очевидно, що непроведення ефективного розслідування з дотриманням процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції становить негативні наслідки констатованих міжнародною судовою установою порушень.

60. Отже, з огляду на правову природу порушення пункту 1 статті 2 Конвенції, яке встановлено у рішенні «Михайлик та інші проти України» від 10 жовтня 2024 року щодо заяви № 57174/21 від 11 листопада 2021 року « ОСОБА_29 проти України», його негативні наслідки у вигляді непроведення ефективного розслідування за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу, що спричинило смерть особи, не можуть бути усунуті іншим шляхом, ніж скасування судових рішень за результатом розгляду скарги представника потерпілого на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, відновивши провадження у справі.

61. На переконання Великої Палати Верховного Суду, у цьому разі порушення Конвенції потребує вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, і саме такий засіб буде адекватним способом захисту конвенційних прав заявників.

62. Відповідно до статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

63. Норми статті 467 КПК України, якими регламентовано повноваження суду за результатами перегляду судових рішень з підстави, встановленої пунктом 2 частини третьої статті 459 КПК України, передбачають можливість скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

64. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначеним у статті 7 КПК України.

65. Частинами першою та другою статті 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

66. Право на судовий захист є фундаментальним правом людини, яке є гарантією захисту її прав, свобод і законних інтересів, а рівень його забезпеченості характеризує демократизм держави та її правовий характер.

67. У кримінальному судочинстві, де стикаються публічні та приватні інтереси, виникає потреба у створенні таких механізмів реалізації права на судовий захист, які забезпечували б ефективне поновлення прав особи, були максимально пристосовані для вирішення його завдань на всіх етапах провадження.

68. Допустимість судового захисту є необхідною умовою справедливого судочинства й запорукою виконання державними органами та їх посадовими особами процесуальних повноважень відповідно до вимог закону, а також взятих Україною міжнародних зобов`язань.

69. Згідно з вимогами КПК України на слідчого суддю покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування.

70. Під час нового розгляду скарги представника потерпілого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_21 на постанову слідчого від 31 березня 2021 року про закриття кримінального провадження слід перевірити доводи щодо відповідності постанови слідчого вимогам статей 110, 284 КПК України; щодо компетентності експертів, яким було доручено провести комплексну інженерно-транспортну експертизу, за результатом якої складено висновок № КСЕ-19/109-21/417ІТ від 17 березня 2021 року, та чи охоплювала відповідна експертиза всі питання, зокрема такі, як причини ерозії металу.

71. Також вимагає ретельного аналізу перевірка доводів представника потерпілого щодо необхідності проведення органом досудового розслідування інших слідчих та процесуальних дій, спрямованих на встановлення істинної причини виникнення дорожньо-транспортної пригоди та всіх обставин настання події у цьому кримінальному провадженні, зокрема, дослідження питання, чи відповідав вимогам законодавства обов`язковий технічний контроль транспортного засобу та обсяг перевірки технічного стану транспортних засобів, чи відповідала така надмірна експлуатація автомобіля правилам технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Серед таких умов необхідно дослідити своєчасне виконання водієм, а також відповідальними особами правил технічної експлуатації рухомого складу та визначити загальний технічний стан транспортного засобу до настання ДТП.

72. Слід надати належну оцінку доводам скарги представника потерпілого щодо перевірки органом досудового розслідування на предмет наявності у діях осіб, відповідальних за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 287 КК України.

73. Відтак заяву адвоката ОСОБА_24 в інтересах ОСОБА_20 належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати та призначити новий розгляд скарги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_20 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 31 березня 2021 року в суді першої інстанції, за результатами якої прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо подальшого провадження у справі.

Керуючись статтями 459, 467 КПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву адвоката ОСОБА_24 , подану в інтересах ОСОБА_20 , про перегляд судових рішень у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2021 року про відмову в задоволенні скарги представника ОСОБА_21 в інтересах потерпілого ОСОБА_20 на постанову про закриття кримінального провадження від 31 березня 2021 року, ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, якою залишено без змін вищезазначену ухвалу, скасувати.

Призначити новий розгляд скарги адвоката ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_20 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 31 березня 2021 року в суді першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3 ОСОБА_11

ОСОБА_4 ОСОБА_12

ОСОБА_5 ОСОБА_13

ОСОБА_6 ОСОБА_14

ОСОБА_7 ОСОБА_15

ОСОБА_8 ОСОБА_16

ОСОБА_9 ОСОБА_17

ОСОБА_10 ОСОБА_18

Джерело: ЄДРСР 127253519

[ANTIRAID]

Цікаве рішення. Єдине питання тепер в його ефективності і в змозі відновити кримінальне провадження. Складається враження, що випадкові люди в таких не політичних справах вирішили продемонструвати ніби людяність, але це насправді призведе до ще більшої проблеми надалі, бо ця позиція індивідуальна і розраховувати в аналогічних випадках на неї не варто.

31. Суд зазначив, що ця справа має розглядатися з огляду на зобов`язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції.

32. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені також в рішенні від 14 квітня 2015 року у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (Mustafa Tunc and Fecire Tunc v. Turkey) [GC], заява № 24014/05, пункти 169 - 182). Зокрема, після виникнення зобов`язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов`язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).

33. До того ж це зобов`язання не є обов`язком досягнення результатів, а обов`язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов`язково має бути успішним або дійти висновку, який збігається з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).

34. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважав, що розслідування характеризувалися різними недоліками, які підірвали здатність органів досудового розслідування встановити обставини смерті родичів заявників чи обставини дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю заявників або їхніх родичів, а також відповідальних осіб, якщо такі були. Конкретні недоліки вказані в таблиці у додатку.