Рішення КОАС про визнання протиправними дій військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допуску судді Конституційного суду України до приміщення Конституційного Суду України

[ANTIRAID]

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року

Справа №640/9788/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Конституційний Суд України про визнання протиправними дії та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної охорони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Конституційний Суд України, в якому позивач просив визнати протиправними дії військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України та зобов`язати Управління державної охорони України не чинити перешкоди в допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою суду від 22.06.2023 справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних дій з огляду на відсутність правових підстав їх вчинення.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані дії вчинялись відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій відповіді на відзив.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2013 Указом Президента України №513/2013 призначено Касмініна О.В. на посаду судді Конституційного Суду України.

29.03.2021 о 09 год. 00 хв. та повторно о 15 год. 15 хв., а також 30.03.2021 о 10 год. 00 хв. позивача не було допущено до приміщення Конституційного Суду України (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 14) військовослужбовцями 1 відділу 6 Служби Департаменту охорони об`єктів Управління державної охорони України, що підтверджується актами про недопущення до адміністративної будівлі Конституційного Суду України від 29.03.2021.

За свідченнями військовослужбовців 1 відділу 6 Служби Департаменту охорони об`єктів Управління державної охорони України, не допуск здійснено у зв`язку із прийняттям Указу Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» №124/21 від 27.03.2021, яким скасовано Указ Президента України №513/2013 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Конституційного Суду України. Також було зазначено, що для допуску позивача необхідний дозвіл заступника Голови Конституційного Суду України.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» державна охорона здійснюється на принципах законності, безперервності, поваги до прав, свобод, гідності людини і громадянина, єдиноначальності.

Згідно статті 9 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» державна охорона здійснюється щодо будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, споруд і спеціальних транспортних засобів, що перебувають в їх користуванні, інших місць постійного і тимчасового перебування осіб, які охороняються відповідно до цього Закону, важливих державних об`єктів та прилеглих до них територій і акваторій, визначених Президентом України.

В той же час, частина 2 статті 9 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» передбачає, що до будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, а також будинків, де працюють інші органи державної влади України, щодо яких здійснюється державна охорона згідно з цим Законом, не допускаються особи з холодною чи вогнепальною зброєю (крім осіб, які відповідно до цього Закону здійснюють державну охорону відповідного будинку), а також особи з вибуховими речовинами, засобами підриву, боєприпасами всіх видів і зразків, навчальними або імітаційними боєприпасами, легкозаймистими рідинами чи займистими твердими речовинами, піротехнічними засобами.

Аналогічне за змістом положення містяться і в пункті 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», яка визначає права військовослужбовців Управління державної охорони України, зокрема: військовослужбовці Управління державної охорони України під час здійснення державної охорони мають право вимагати від громадян додержання режиму, встановленого на об`єктах, щодо яких здійснюється державна охорона, не допускати до будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, а також будинків, де працюють інші органи державної влади України, щодо яких здійснюється державна охорона згідно з цим Законом, осіб з холодною чи вогнепальною зброєю, вибуховими речовинами, засобами підриву, боєприпасами всіх видів і зразків, навчальними або імітаційними боєприпасами, легкозаймистими рідинами чи займистими твердими речовинами, піротехнічними засобами.

Тобто, спеціальний закон, який визначає коло повноважень військовослужбовців Управління державної охорони України містить вичерпний перелік підстав для не допуску осіб до приміщення, і виключно настання цих підстав визначає межі повноважень військовослужбовці Управління державної охорони України, вихід за які свідчитиме в тому числі і про порушення принципу законності державної охорони, що визначено статтею 3 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб».

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку жодна з підстав не допуску особи, визначених статтями 9 та 18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» не мала місця, що не заперечується відповідачем.

Крім того, відповідно до параграфу 68 Регламенту Конституційного Суду України у приміщення Суду не допускаються:

1)особи, які ухиляються від проходження контролю на безпеку;

2)особи зі зброєю, крім осіб, визначених у Порядку допуску на об`єкти Конституційного Суду;

3)відвідувачі з не зазначеними в замовленні на перепустку засобами індивідуального зв`язку, кіно-, фото-, аудіо- та відеотехнікою, комп`ютерною технікою, а також валізами, господарськими пакетами, портфелями, папками великих розмірів;

4)відвідувачі з речовинами (предметами), які мають різкий запах, є вибухонебезпечними чи легкозаймистими;

5)відвідувачі з явними ознаками психічних захворювань, алкогольного чи наркотичного сп`яніння, з тваринами.

Між тим, жодна з підстав не допуску особи, визначених параграфом 68 Регламенту Конституційного Суду України також немала місця, що не заперечується відповідачем.

Поряд із цим, у відповідності до пункту 5 Порядку забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорону місцях постійного та тимчасового перебування, затвердженого наказом УДО України від 27.05.2011 №210, у місцях постійного перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, керівникам органів, установ і організацій, які їм підпорядковуються, розробляються і погоджуються з УДО України інструкції, згідно з якими у цих місцях встановлюється режим.

Згідно пункту 8 цього Порядку для підтримання встановленого режиму на об`єкті охорони (режимній території) призначаються пости охорони, які в разі необхідності обладнуються технічними засобами охорони та контролю на безпеку, засобами зв`язку тощо.

За правилами пункту 15 цього Порядку від контролю на безпеку звільняються посадові особи, щодо яких здійснюється державна охорона, народні депутати України, дипломатичні агенти (глава представництва або член дипломатичного персоналу представництва, особи, які мають дипломатичний ранг) під час вчинення ним офіційних дій, інші особи, яким у законному порядку надано право на безперешкодний прохід. При цьому у зазначених осіб (за винятком посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона) перевіряються документи, що підтверджуються обіймання ними саме тих посад, які надають право безперешкодного проходу. Для інших осіб контроль на безпеку є обов`язковим.

Згідно пункту 2.5 розділу 2 (Підрозділ охорони, права та обов`язки) Порядку допуску на об`єкти Конституційного Суду України, затвердженого розпорядженням Голови Конституційного Суду України від 01.02.2018 №121/2018-РСО/дск військовослужбовцям підрозділу охорони забороняється перешкоджати доступу суддів Конституційного Суду України на об`єкт охорони або будь-яким іншим способом втручатись в їхню діяльність.

Вказане свідчить, що посадові особи, яким забезпечується державна охорона - судді Конституційного Суду України безперешкодно повинні допускатись на режимний об`єкт -адмінбудівля Конституційного Суду України, навіть без перевірки документів та огляду особистих речей, а Указ Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» №124/21 від 27.03.2021 року не є актом, який уповноважує військовослужбовців УДО України на вчинення дій у вигляді не допуску до робочого місця суддів Конституційного Суду України.

Суд звертає увагу на те, що Указ Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» №124/21 від 27.03.2021, на який послалися військовослужбовці Управління державної охорони України, у своїй резолютивній частині містить лише наступні формулювання: скасувати Указ Президента України від 14.05.2013 №256 «Про призначення О.Тупицького суддею Конституційного Суду України», Указ Президента України від 17.09.2013 року №513 «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України».

Отже, Указ Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» №124/21 від 27.03.2021 не містить жодного розпорядження щодо порядку не допуску осіб до приміщення Конституційного Суду України, у тому числі позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до резолютивної частини Указу Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» №124/21 від 27.03.2021 він набирає чинності з дня його опублікування.

Згідно даних офіційного сайту Верховної Ради України, Указ Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» №124/21 від 27.03.2021 було опубліковано 30.03.2021 в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №60. В той же час, оскаржувані дії військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допуску позивача мали місце 29.03.2021.

Вказане додатково свідчить про те, що військовослужбовці Управління державної охорони України порушили принцип законності, визначений статтею 3 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», оскільки застосували до позивача акт, який не був чинним та не стосувався порядку допуску до приміщення Конституційного Суду України.

Також, у контексті доводів відповідача, суд звертає увагу на те, що ні Регламент Конституційного Суду України, ні Закон України «Про Конституційний Суд України» не передбачають необхідності отримання дозволу Заступника Голови Конституційного Суду України на допуск до приміщення Конституційного Суду України.

Відповідно, військовослужбовці Управління державної охорони України діяли без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскільки вимагали отримання дозволу Заступника Голови Конституційного Суду України на допуск до приміщення Конституційного Суду України, що не передбачено чинним законодавством.

Враховуючи наведене вище, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправними дії військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України.

Щодо решти позовних вимог, суд звертає увагу на те, що Указ Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» №124/21 від 27.03.2021 в частині скасування Указу Президента України від 17 вересня 2013 року № 513 «Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України» був визнаний протиправним та скасований рішенням Верховного Суду від 27.10.2022 по справі № 9901/97/21, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023.

Отже, оскільки матеріали справи не свідчать про інше, наразі відсутні будь-які перешкоди, навіть ті, які, враховуючи вищенаведене, протиправно були визнані співробітниками відповідача, та які б вказували на наявність підстав для здійснення не допуску позивача до приміщення Конституційного Суду України.

Таким чином, на думку суду, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги щодо зобов`язання Управління державної охорони України не чинити перешкоди в допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірності вчинених ним оскаржуваних дій.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

😎 пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані дії не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління державної охорони України (01024, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 8; код ЄДРПОУ 00037478), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Конституційний Суд України (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 14; код ЄДРПОУ 00013534) про визнання протиправними дії та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України.

Зобов`язати Управління державної охорони України не чинити перешкоди в допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної охорони України на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.

Джерело: ЄДРСР 127400380

[ANTIRAID]

Це наша справа. Знадобилось завдяки іноземцям та їх посіпакам чотири роки аби вирішити цей простий спір. Наслідками цього спору є не тільки те, що УДО діяло неправомірно, а те що заступник голови КСУ Сергій Головатий сприяв порушенню Закону і фактично з 29.03.2021 і до цього часу Конституційний суд України втратив свою легітимність.

Суд зазначив:

Спеціальний закон, який визначає коло повноважень військовослужбовців Управління державної охорони України містить вичерпний перелік підстав для не допуску осіб до приміщення, і виключно настання цих підстав визначає межі повноважень військовослужбовці Управління державної охорони України, вихід за які свідчитиме в тому числі і про порушення принципу законності державної охорони, що визначено статтею 3 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб».

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку жодна з підстав не допуску особи, визначених статтями 9 та 18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» не мала місця, що не заперечується відповідачем.

Між тим, жодна з підстав не допуску особи, визначених параграфом 68 Регламенту Конституційного Суду України також немала місця, що не заперечується відповідачем.

Відповідно, військовослужбовці Управління державної охорони України діяли без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскільки вимагали отримання дозволу Заступника Голови Конституційного Суду України на допуск до приміщення Конституційного Суду України, що не передбачено чинним законодавством.

Також, у контексті доводів відповідача, суд звертає увагу на те, що ні Регламент Конституційного Суду України, ні Закон України «Про Конституційний Суд України» не передбачають необхідності отримання дозволу Заступника Голови Конституційного Суду України на допуск до приміщення Конституційного Суду України.

Враховуючи наведене вище, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправними дії військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України.