Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області про визнання незаконним наказу про відсторонення Укрзалізниці і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з відмовою в участі у медичному експерименті

ANTIRAID · May 29

Справа № 505/4433/21

Провадження № 2/505/611/2025

РІШЕННЯ
Іменем України

02.04.2025 року м.Подільськ Одеської області

Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючоїсудді Павловської Г.В.,

за участю секретаря судового засіданняКиларь Н.А,

представника позивача адвоката Цесельської І.В.

представника відповідача адвоката Миргородової О.Ю.

у відсутності позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кравця Р.Ю. звернувся до суду з позовом, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просить визнати протиправним і скасувати наказ начальника виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» №242/ос від 15.12.2021 року про відсторонення ОСОБА_2 . Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 22.03.2016 року і на даний час працює бригадиром з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду околоток №3 ст.Подільськ у виробничому підрозділі «Подільська дистанція колії» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Наказом МОЗ України «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» №2393 від 01.11.2021 року. який набрав чинності 09.12.2021 року затверджено зміни до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 року №2153, зокрема доповнено Перелік новими пунктами4-6 такого змісту:

4. підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5.Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року №83».

15.12.2021 року наказом №242/ос, що виданий начальником виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» його було відсторонено від роботи з підстав не здійснення обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в ньому відсутні належні правові підстави, адже ст. 46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення. Також позивач вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки прийнятий за відсутності визначеного законом порядку відсторонення, є загальним , містить лише посилання на норми правових актів, без жодної конкретної підстави відсторонення, без встановлення точних фактів по відношенню до нього.

Також, у наказі відсутні встановлені факти відмови чи ухилення від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 саме ним. При цьому, зі змісту наказу можна зробити висновок, що його відсторонено від роботи через не надання відповідних документів, одна така підстава як «не надання документів» не передбачена жодною нормою навіть в тих нормативно-правових актах, на які посилаються відповідачі.

Позивач зазначив, що він був позбавлений можливості заробляти собі на життя власною працею, з моменту його незаконного відсторонення і до моменту прийняття рішення про його допуск до роботи.

Згідно довідки про доходи від 15.12.2021 року №100 заробітна плата за 2 місяці до відсторонення становила 39071,65 грн.

Середньоденний заробіток за останні два місяці роботи перед звільненням складає 887,99 грн.

Тому, сума загального середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 15.12.2021 року по 03.03.2022 року становить 47063,47 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. За викладених обставин позивач і вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області, суддею Бондаренко Н.В. від 26.01.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

09.03.2022 року до суду надійшов відзив представників відповідача АТ «Укрзалізниця» - Ігоря Ротаря та Олени Миргородової, згідно якого останні просять відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначено, що питання проведення вакцинації проти COVID-19 в Україні регулюєтьсяЗаконами України «Про захист від інфекційних хвороб», «Основами законодавства України про охорону здоров'я»,постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»,наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», іншими нормативно-правими актами.

Так, відповідно до пункту 41-6постанови КМУ від 09.12.2020 №1236керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій повинні забезпечити: контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно дост. 46 КЗпП України, ч. 2ст. 12 Закону України «Про захист від інфекційних хвороб»та ч. 3ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я.

Зазначили, що постанова КМУ від 09.12.2020 № 1236 не змінює встановлений п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" порядок відсторонення від роботи в даному випадку, а, як окрема норма чинного законодавства додатково встановлює обов'язок підприємств, установ та організацій відсторонювати працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та не мають абсолютних протипоказань до проведення таких профілактичних щеплень. Саме відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства, керуючись ст. 46 КЗпП України, відповідачем здійснено відсторонення позивача від роботи.

Щодо посилання позивача на відсутність щеплення проти CQVID-19 у Календарі профілактичних щеплень та відсутність подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, зазначили, що згідно з п. 1 Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 16.09.2011 року № 595, календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, яким встановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Цей Календар включає обов'язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Інші обов'язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров'я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Відповідним календарем визначено перелік біологічних препаратів, терміни та періодичність проходження щеплення проти певних захворювань, що не виключає можливості встановлення обов'язковості щеплень щодо інших хвороб для певних категорій працівників.

Відсутність відомостей в Календарі профілактичних щеплень в Україні про обов'язкове щеплення відносно поширюваної інфекційної хвороби, на нашу думку, не може вважатись критерієм оцінки дій або бездіяльності керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій, які зобов'язані забезпечити: контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень, відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти CQVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Подання державноїсанітарно-епідеміологічноїслужби України,як письмовийорганізаційно-розпорядчийдокумент,який зобов'язуєроботодавців увстановлений термінусунути працівниківвід роботи,виноситься вразі необґрунтованоївідмови відпрофілактичного щеплення,передбаченого самеКалендарем профілактичнихщеплень вУкраїні.Постанова КМУвід 09.12.2020року засвоїм напрямкомврегулювання хочаі можевважатись суміжною,проте засвоїм змістомне охоплюється наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року N 595, а діє самостійно, як окремий нормативний акт зобов'язального характеру відносно керівників підприємств, установ, організацій. На їх думку, це стосується й довідки форми О63-2/о щодо факту відмови від щеплень, яка стосується щеплень, передбачених саме Календарем профілактичних щеплень в Україні.

Враховуючи зазначене вище, оскільки відповідач має визначений законом обов'язок щодо відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та не мають абсолютних протипоказань до проведення таких профілактичних щеплень, з огляду на встановлений в країні до 31.03.2022 карантин, а також на те, що позивачем не надано на адресу відповідача (та суду) жодних документів, що б підтверджували здійснення щеплення однією або двома дозами вакцини, або наявність медичних абсолютних протипоказань щодо таких щеплень, вважають спірний наказ законним, виданим з дотриманням норм чинного законодавства та таким, що не підлягає скасуванню, а дії позивача та викладені ним в позовній заяві висновки такими, що підтверджують відмову (ухилення) від вакцинації.

Щодо твердження позивача про втручання в право на життя, право на працю та дискримінацію за ознакою щеплення, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо відсторонення позивача без збереження заробітної плати зазначили, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Таким чино вважають, що роботодавець правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача без збереження заробітної плати з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Позивач ухиляється від вакцинації, обов'язковість якої для працівників відповідача визначена чинним законодавством України, отже спірний наказ про відсторонення, на думку відповідача, є законним.

У постановах Верховного Суду України №682/1692/17 від 17.04.2019, №337/3087/17 від 20.03.2018, №331/5291/19 від 10.03.2021 зазначено, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто принцип важливості суспільних інтересів ставиться вище над особистими. І якщо відмова від вакцинації може спричинити негативні наслідки для суспільства в цілому, держава встановлює санкції за відмову.

Зауважили, що станом як на момент видання оскаржуваного наказу, так і станом на теперішній час, позивач не надавав на адресу відповідача жодних документів, що б свідчили про наявність у позивача абсолютних або тимчасових протипоказань щодо щеплення проти COVID-19, що є одним з документів, визначених обов'язковими постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" є стратегічно важливим підприємством, яке забезпечує безпеку руху поїздів, в тому числі безпеку пасажирських та вантажних перевезень. Розповсюдження коронавірусної хвороби серед працівників відповідача в тому числі важкої її форми, враховуючи специфіку підприємства, може призвести до перерви у його роботі (роботі підрозділів), що, в свою чергу може призвести до невідворотних наслідків.

Отже, вважають, що обов'язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданою та такою, що не порушує статтю 8 Конвенції і у спірних правовідносинах відсутнє порушення права позивача на працю, визначеного ст.43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, а трудовий договір не припинений. Обмеження позивача є правомірним та відповідає пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров'я людей.

Крім того, наказом МОЗ від 05.02.2020 за № 521 Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб (затверджений наказом МОЗ від 19.07.1995 № 133), доповнено розділ "Особливо небезпечні інфекційні хвороби" пунктом 39 такого змісту: "COVID-19".

Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на роботі та допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Зазначена позовна вимога є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зазначена вище норма права не передбачає допущення до негайного виконання рішення щодо скасування наказу про відсторонення. В даній судовій справі наказ про звільнення позивача не видавався, право позивача на працю не порушено, він може повернутися до роботи у будь-який час, виконавши вимоги чинного законодавства щодо щеплення проти COVID-19 або після закінчення оновленого в країні карантину. Позивач лише відсторонений відповідно до 46 КЗпП України та інших, зазначених вище норм чинного законодавства, в звязку з чим поновлення на роботі не потребує.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлений державою обов'язок позивача щодо відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та передбачену ст. 44-3 КУпАП відповідальність відповідача, керуючись нормами чинного законодавства та існуючою судовою практикою та практикою ЄСПЛ, вважають, що наказ від 15.12.2021 № 242/ос є законним та в діях відповідача відсутнє порушення прав позивача.

29.03.2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, яка зареєстрована в канцелярії Котовського міськрайонного суду Одеської області за вх.№ 3136, в якій позивач зазначив, що відзив відповідача є необґрунтований.

Твердження Відповідача про законність його відсторонення з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України та наказом МОЗ не спростовують протиправності оскаржуваного наказу та порушення його прав, оскільки ст.46 КЗПП, якою Відповідач керується в оскаржуваному наказі, містить лише перелік підстав, серед них "інші випадки передбачені законодавством", процедури відсторонення дана норма не містить, в свою чергу ст. 2 Закону "Про захист населення від інфекційних хвороб "як" інший випадок" вимагає, щоб відсторонення у разі ухилення чи відмови від щеплення здійснюється саме у порядку встановленому законом, а не іншим актом, таким Законом є Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ,який в статті 7 передбачає, що особа, яка ухиляється від щеплення усувається від роботи виключно за поданням санітарно-епідеміологічної служби. Те саме стосується і належних документів, які повинні засвідчувати факт відмови або ухилення особи від щеплення. Цих вимог закону Відповідачем дотримано не було, що є порушенням вимоги законності.

Таким чином, відповідачем не спростовано необхідності наявності відповідного подання та інших належних документів, що посвідчують факт відмови або ухилення Позивача від проведення щеплення.

Посилання Відповідача на те, що постанова КМУ, яка передбачає обов'язок Відповідача відсторонити Позивача від роботи, є обов'язковим до виконанням нормативно-правовим актом, невиконання якого тягне за собою накладення на роботодавця адміністративного стягнення, не заслуговують на увагу.

Як наказ МОЗ України так і постанова КМУ є підзаконними нормативно-правовими актами і кожен суб'єкт перш ніж здійснити їх застосування повинен був пересвідчитись чи при цьому не буде порушено закон або Конституцію України, чого в даному випадку зроблено не було, що призвело до порушення його конституційних прав та його відсторонення без дотримання процедури, визначеної законом.

Аргументи Відповідача щодо відсутності правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення середньої заробітної плати суперечать вимогам чинного законодавства та практиці Верховного Суду. Зокрема, у правовій позиції висловленій Верховним Судом у справі № 712/3841/17 від 21.08.2019, зазначено, що у разі відсторонення без законних підстав, суд може задовольнити позов про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, тому і Позивач у даному випадку має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, всі доводи та аргументи Відповідача, викладені у відзиві є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства.

01.09.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. до суду надійшли пояснення, які зареєстровані в канцелярії Котовського міськрайонного суду Одеської області за вх.№ 11735, згідно яких позовні вимоги ОСОБА_1 до начальника виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" Іванюка П.В. та Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити у повному обсязі.

Зазначив, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували відсутність згоди позивача саме після його повного та об'єктивного інформування про щеплення та наслідки відмови. Враховуючи норми законодавства та позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що відсутність доказів, які б підтверджували відсутність згоди позивача саме після його повного та об'єктивного інформування про щеплення та наслідки відмови, а також відсутність належних доказів, які б підтверджували саме факт відмови чи ухилення від щеплення, а не факт не надання документів про щеплення свідчать про невиправдане втручання в права людини та протиправність відсторонення.

Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов'язкового профілактичного щеплення від COVID-19, враховуючим норми законодавства та позицію Великою Палати Верховного Суду, що в Україні відсутній порядок відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов'язкового профілактичного щеплення від COVID-19, який би був визначений саме законом, відсторонення ж за відсутності закону свідчить лише про порушення принципу законності і така прогалина в праві не може бути усунута за рахунок втручання в права людини.

Щодо законності ненарахування працівникові заробітної плати впродовж строку відсторонення від роботи зазначив, що безальтернативним наслідком незаконного відсторонення є безумовне здійснення працівникові визначені законодавством виплати, незалежно від того, що в період такого незаконного відсторонення працівник не виконував свою роботу.

Також, зазначив, що перед винесенням наказу №242/ос від 15.12.2021 року позивач ОСОБА_1 не викликався до пункту вакцинації і в присутності лікаря пункту вакцинації не складався акт про відмову чи ухилення останнього від проходження вакцинації.

У матеріалах справи відсутні докази факту відмови позивача від проведення обов'язкового профілактичного щеплення чи факту ухилення від останнього. Жодних доказів про надання лікарем особисто ОСОБА_1 об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров'я та можливі поствакцинальні ускладнення матеріали справи не містять.

Окрім того відсутнє відповідне письмове підтвердження відмови позивача, а в разі відмови дати таке підтвердження засвідченого акту, складеного в присутності свідків. Також відсутні й відомості щодо статистичного обліку відмови ОСОБА_1 від обов'язкових профілактичних щеплень, що були б внесені до відповідних медичних документів.

ОСОБА_1 працює бригадиром з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду околоток №3 ст.Подільськ. Умови роботи ОСОБА_1 передбачають працю на вулиці, яка пов'язана, зокрема, з обслуговуванням колій, що унеможливлює поширення COVID-19 серед працівників та мінімізує соціальні контакти на робочому місці.

02.10.2023 року представник відповідача АТ «Українська залізниця», адвокат Миргородова О.Ю., через електронний суд надала додаткові пояснення, за вх.№ 13148, з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року.

Зазначила, що пунктом 11.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 визначено, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Пунктом 14.9 постанови визначено, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов'язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість

встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об'єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з'ясувати наявність наведених вище та інших факторів.

Так, позивач працює на посаді бригадира (звільненого) з поточного утримання й ремонту колі та штучних споруд 6 розряду околотку № 3 станції Подільськ виробничого підрозділу Подільська дистанція колії регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Робочий день позивача розпочинається о 08.00 та триває до 17.00 з обідньою перервою з 12.00 до 13.00. Позивач близько 07.45 прибуває до роздягальні околотку № 3 ст. Подільськ для переодягання в спеціальний робочий одяг. Щоденно зазначеною роздягальнею з 7.30 до 8.30 користується в середньому 19-23 працівника околотку.

Щоденно о 08.00 позивач приймає участь у обов'язковій пленарній нараді околотку, під час якої проводяться інструктажі з охорони праці, технічні навчання, планування робіт на день тощо. Крім позивача, одночасно на нараді присутні до 21 працівника околотку (шляховий майстер, бригадири колії, монтери колії).

Позивач постійно працює в тісному контакті з багатьма іншими працівниками, в тому числі з працівниками підлеглої йому бригади. Враховуючи специфіку роботи монтерів колії та їх керівника позивача, облаштувати за таких умов віддалену роботу взагалі неможливо. Так само і неможливо встановити позивачу індивідуальний графік роботи, який би не передбачав контакту з людьми, оскільки майже всі його робочі функції передбачають такий контакт.

В даному випадку робота позивача пов'язана безпосередньо з безпекою руху поїздів, що є важливим для забезпечення безпечних як вантажних так і пасажирських перевезень, така робота передбачає постійний контакт з іншими працівниками підрозділу, а також з працівниками інших підрозділів відповідача, характер роботи позивача унеможливлює встановлення індивідуального або віддаленого графіку роботи, отже відсторонення в даному випадку відбулося правомірно, і як вимушений засіб забезпечення захисту життя та здоров'я інших працівників відповідача.

15.04.2024 року ухвалою судді Павловської Г.В. справу було прийнято до свого провадження та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.

Ухвалою судді Котовського міськрайонного суду Одеської області Павловської Г.В. від 27.05.2024 року залишено позов без розгляду в частині вимог про зобов'язання поновити на роботі ОСОБА_1 шляхом допуску його до роботи на посаді бригадира з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду околоток №3 ст.Подільськ у виробничому підрозділі «Подільська дистанція колії» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Залишено позов без розгляду в частині вимог до відповідача - начальника виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Іванюка Павла Васильовича. Долучено до матеріалів справи уточнений розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу від 23.08.2023 року.

19.03.2025 року ухвалою судді Котовського міськрайонного суду Одеської області Павловською Г.В. долучено до матеріалів справи пояснення представника позвача від 23.08.2023 року, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду по справі №130/3548/21 та долучено до матеріалів справи додаткові пояснення представника відповідача разом із додатками.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Згідно зст. 4 ЦПК Українитаст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначеніст. 16 ЦК УкраїнитаКЗпП України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993).

Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII(далі - Конвенція).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Статтею 2 КЗпП України передбачено, що право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Відповідно дост. 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зст. 24 КЗпП Україниукладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.

В судовому засіданні встановлено та зокрема підтверджується трудовою книжкою серії серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 з 22.03.2016 працює бригадиром з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду околоток №3 ст.Подільськ у виробничому підрозділі «Подільська дистанція колії» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Згідно копії довідки про доходи №100 від 15.12.2021 року, виданої начальником директором дистанції ОСОБА_3 , загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з червня 2021 року по листопад 2021 року без урахування аліментів становить 97343 грн. 14 коп.

Наказом від 15.12.2021 №242/ос «Про відсторонення від роботи», виданого начальником виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 , бригадира (звільненого) з поточного утриманні й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду околоток №3 ст. Подільськ відсторонено від роботи з 15.12.2021 року до моменту усунення причин відсторонення.

На час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювати.

Згідно копії акту від 15.12.2021 року №8, начальником дистанції колії ОСОБА_3 , заступником з кадрів ОСОБА_4 , майстром шляховим ОСОБА_5 засвідчено, що ОСОБА_1 , бригадир (звільнений) з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду околоток №3 ст.Подільськ станом на 15 грудня 2021 року не надав документ, який підтверджує вакцинацію проти COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновок лікаря щодо наявності протипоказань до проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма №028-1/о), виданий закладом охорони здоров'я.

Згідно копії акту від 26.11.202021 року ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з листом про необхідність отримання обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 під особистий підпис, текст листа зачитано позивачу вголос в присутності свідків..

Наказом №37/ос від 03.03.2022 «Про допуск до роботи», у зв'язку із зупиненням діїнаказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», ОСОБА_1 , бригадира (звільненого) з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду околоток №6 ст.Подільськ допустити до роботи з 04.03.2022 року, підстава наказ Міністерства охорони здоров'я України від 25.02.2022 року №380 «Про зупинення наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 №2153.

Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), на всій території України установлено карантин з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року, продовживши дію карантину, встановленогопостановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» тавід 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Наказом Міністерства охорони здоров'я від 04.10.2021 року №2153, зі змінами відповідно донаказу Міністерства охорони здоров'я від 01.11.2021 року №2393, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до цього Переліку обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1)центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2)місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3)закладів вищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форм власності; 4)підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5)установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6)підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83.

Пунктом 41-6Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яка набрала чинності з 08.11.2021 на керівників державних органів, керівників підприємств, установ та організацій покладено обов'язки забезпечити: 1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров'я від 04 жовтня 2021 року №2153(далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України, частини другоїстатті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"та частини третьоїстатті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, частини першоїстатті 1 Закону України "Про оплату праці"та частини третьоїстатті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень, згідно закону. Керівник зобов'язаний ознайомити працівника з наказом, розпорядженням про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу, розпорядження або поставити свій підпис на наказі, розпорядженні, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період відсторонення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави - тобто було виправданим.

У постанові від 10.03.2021 у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зістаттею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров'я його громадян.

Таким чином, вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказу МОЗ №2153 є обов'язковим, не робити його можуть лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Проте, згідно з ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями ч. 1 і 2ст. 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов'язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об'єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписівКонституції Українита міжнародних правових актів (абзаци перший і п'ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року №6-р(II)/2019).

Як вбачається з наказу 15.12.2021 №242/ос «Про відсторонення від роботи» при відстороненні ОСОБА_1 відповідач керувавсяст. 46 Кодексу законів про працю України,ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153(зі змінами, внесениминаказом МОЗ від 01.11.2021 №2393), п. 41-6постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236.

При цьому уст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов'язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Отже, із змістуст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов'язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.

Верховний Суд в постанові у справі №130/3548/21 дійшов висновку, що «для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19 необхідна згода працівника, який отримав повну й об'єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов'язків відмови чи ухилення працівника від обов'язкового профілактичного щеплення, а лікар надати об'єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоровя та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов'язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими..».

Статтею 46 Кодексу законів про працю Українивстановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно дост. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»підприємства, установи і організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Згідно ч. 2ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно зЗаконом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженоюнаказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.1995 №66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за №270/806.

Пунктом 2.3 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності встановлено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов'язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16.09.2011 №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов'язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додаток 1 до Інструкції.

Згідно з п. 2.7 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком №2 до цієї Інструкції.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов'язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб.

Відповідно вказаному, за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.

Окрім того, організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України 16 вересня 2011 року №595(у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України 11 серпня 2014 року №551).

Згідно з цим Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров'я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (даліФО-П), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року №595(у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 серпня 2014 року №551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФО-П. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов'язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні - серпні кожного року. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФО-П осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов'язковим. При виявленні негативних змін у стані здоров'я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма №063-2/о.

Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: №097/о; №112/о; №025/о; № 003/о. Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря. Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної (го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації. У відповідних формах медичної облікової документації (№097/о, №112/о, №025-1/о, №025/о, №003/о) необхідно відмітити характер і терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Порядком здійснення фармаконагляду, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 грудня 2006 року №898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за №73/13340 (в редакціїнаказу Міністерства охорони здоров'я України від 26 вересня 2016 року №996). У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 серпня 2014 року №551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ. Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

Пунктом 17 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень чітко встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз'яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою №063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Згідно з п. 18 Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов'язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

З вищезазначеного вбачається, що обов'язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов'язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров'я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз'яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою №063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв'язку із відсутністю у нього щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч. 6ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов'язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч. 2ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»щодо не допуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Статтею 5Закону України «Про охорону здоров'я в Україні»(«Охорона здоров'я - загальний обов'язок суспільства та держави») встановлено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Згідно ізст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються як на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадян, так і на органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров'я, на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності.

Статтею 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Зазначені положення Закону свідчать про те, що на відповідача, який є роботодавцем позивача, також покладено обов'язок забезпечити своєчасне проведення заходів, пов'язаних з проходженням працівниками обов'язкового профілактичного щеплення.

Отже, належними, визначеними законодавством доказами фактичних підставі для відсторонення можуть бути форма 063-2/о. письмове підтвердження, акт присутності свідків (відповідно покази свідків) або подання відповідних посадових осіб державної санітарно- епідеміологічної служби, а не відмова особи надати документи, що містять лікарську таємницю, в том числі, що стосується проведення щеплення чи наявності протипоказань, які в свою чергу пов'язані з наявністю хвороб, які б особа не хотіла розголошувати стороннім.

В матеріалах справи відсутні докази факту відмови позивача від проведення обов'язкового профілактичного щеплення чи факту ухилення від останнього. Відсутні докази про надання лікарем особисто ОСОБА_1 об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови для нього для здоров'я та можливі поствакцинальні ускладення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 15 грудня 2021 року відповідач відсторонив позивача від роботи, не забезпечивши при цьому позивачу можливості пройти медичний огляд, надати підтверджуючі документи, не переконавшись у відсутності у позивача протипоказань для щеплення та не отримавши належних доказів відмови чи ухилення від профілактичного щеплення.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 працює бригадиром з поточного ремонту колій та штучних споруд 6 розряду околоток №3 ст. Подільськ.

Згідно робочої інструкції бригадир з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд повинен вміти організовувати виконання робіт з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд. Утримувати колії та штучні споруди в належному стані, який забезпечує безперебійний і безпечний рух поїздів. Оглядати колію та штучні споруди та встановленими термінами, виявляти пошкодження, тощо.

Тобто, умови роботи передбачають працю на вулиці, яка пов'язана \, зокрема з обслуговуванням колій.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи є незаконним, а тому позовна вимога позивача щодо скасування наказу про його відсторонення від роботи підлягає задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час за час вимушеного прогулу у зв'язку з відстороненням від роботи суд виходить з такого.

Частиною 1ст. 115 КЗпП Українивстановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Абзацом 3 пункту 32Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Аналіз даного роз'яснення дає підстави для висновку, що у випадку незаконного відсторонення від роботи підлягає стягненню саме середній заробіток, а не заробітна плата, які є різними за своєю правовою природою.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушенняст. 46 КЗпП Українироботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

За змістом ч. 2ст. 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100).

Відповідно до п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 15.12.2021 №242/ос було відсторонено ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 15.12.2021.

Згідно наказу №37/ос від 03.03.2022 року ОСОБА_1 допущено до роботи з 04.03.2022.

Отже вбачається, що починаючи з 15.12.2021 по 03.03.2022 включно, позивач по справі перебував у вимушеному прогулі.

Позивачем в позовній заяві здійснено розрахунок заборгованості за час відсторонення його від роботи, яка становить 47951.46 грн. Розрахунок зроблений позивачем виходячи з вартості години праці, зазначеної в позовній заяві, відповідно допостанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995.

В судовому засіданні представник позивача уточнила суму заборгованості та зазначила, що остання складає 47063 грн. 47 коп.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з відстороненням від роботи, за період з 15.12.2021 по 03.03.2022, в розмірі 47063 грн. 47 коп.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, аналіз положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення невиплаченого заробітку підлягають частковому задоволенню.

На підставі положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 суми судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп., сплаченого ним при зверненні до суду із позовом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 244, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №242/ос від 15.12.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , бригадира (звільненого) з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду околоток №3 ст.Подільськ від роботи з 15.12.2021 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 47 063 (сорок сім тисяч шістдесят три) грн. 47 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1816 (ода тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду в частині присудження виплати середнього заробітку за час вимушеного прогул підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі виробничого підрозділу «Подільська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: 66302, Одеська область м.Подільськ вул.М.Деповська 57-А).

Суддя Г.В.Павловська

Повне судове рішення складено та підписано 11.04.2025 року.

Джерело:
ЄДРСР 127546926

ANTIRAID · May 29

Це наша справа, яка завдяки USAID активістам та іншому зброду реформаторів розглядалась в суді першої інстанції майже 4 роки. Суд дуже ретельно обгрунтував своє рішення і зокрема зазначив: