Постанова ВП ВС щодо наслідків неправдивого повідомлення для поновлення строку на апеляційне оскарження і застосування положення про зловживання правами

ANTIRAID · October 10

Постанова
Іменем України

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 601/485/23

провадження № 14-139цс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Воробйової І. А.,

суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

розглянула цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року у складі колегії суддів Костіва О. З., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.

2. ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у спілкуванні з дітьми шляхом:

- перебування дітей за місцем проживання батька (без присутності матері) з 10 год 00 хв суботи до 17 год 00 хв неділі у перший та третій тиждень місяця з правом відвідування дітьми в зазначений час культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я;

- безперешкодного відвідування батьком дітей у дні їх народження протягом усієї доби з правом відвідування в зазначений час культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я;

- перебування дітей за місцем проживання батька (без присутності матері) ІНФОРМАЦІЯ_3 (у день народження батька) з 16 год 00 хв до 20 год 00 хв, якщо припадає на будній день, та з 10 год 00 хв до 19 год 00 хв, якщо припадає на вихідний день, з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я;

- необмеженого спілкування батька з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми;

- безперешкодного відвідування батьком дітей під час їх хвороб, під час проведення будь-яких шкільних навчальних та позашкільних заходів, гуртків та спортивних секцій, які проводяться за участю дітей або для забезпечення їх інтересів.

3. У березні 2023 року ОСОБА_2 подала до суду позов до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

4. ОСОБА_2 просила суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

5. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року об`єднано в одне провадження цивільні справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав (справа № 601/681/23) та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми (справа № 601/485/23). Об`єднаній справі залишено № 601/485/23.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні батька - ОСОБА_1 з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено спосіб участі батька - ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді побачень, а саме в суботу з 11 год 00 хв до 18 год 00 хв у перший і третій тиждень місяця, за місцем проживання батька (без присутності матері) з правом відвідування дітьми в зазначений час культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на службу у справах дітей Кременецької міської ради контроль за виконанням ним своїх батьківських обов`язків.

7. ОСОБА_2 не погодилась з рішенням суду першої інстанції та 03 квітня 2024 року подала до апеляційного суду апеляційну скаргу.

8. Ухвалою від 24 квітня 2024 року Тернопільський апеляційний суд поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відкрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою та витребував з Кременецького районного суду Тернопільської області матеріали цієї справи.

9. Ухвалою від 14 травня 2024 року суд призначив справу до розгляду в судовому засіданні.

10. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, указані ОСОБА_2 в її апеляційній скарзі, та надано строк п`ять днів з дня отримання цієї ухвали суду для зазначення інших підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції послався на те, що після відкриття апеляційного провадження 30 квітня 2024 року до суду надійшли матеріали цивільної справи, за якими було встановлено, що заявник отримав копію оскаржуваного рішення суду раніше, ніж зазначено в апеляційній скарзі. ОСОБА_2 фактично тричі отримувала копію рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, а саме 16 і 21 листопада 2023 року та 13 березня 2024 року. Однак в апеляційній скарзі зазначила про отримання копії рішення лише 13 березня 2024 року. За відсутності матеріалів справи суд був позбавлений можливості перевірити викладені в апеляційний скарзі обставини.

У цьому випадку апеляційну скаргу подано 02 квітня 2024 року - більше, ніж через 4 (чотири) місяці після складення повного тексту рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року. Апеляційний розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу та за відсутності об`єктивних поважних причин пропуску процесуального строку несумісний з нормами процесуального закону.

Таким чином, посилання ОСОБА_2 на отримання нею копії оскаржуваного рішення суду лише 13 березня 2023 року не заслуговують на увагу, а причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які зазначені в апеляційній скарзі, є неповажними.

11. Ухвалою від 11 липня 2024 року Тернопільський апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року.

12. Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що після відкриття апеляційного провадження стало відомо, що строк на апеляційне оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_2 без належних підстав, оскільки було враховано зазначені нею неповні дані про дату отримання копії судового рішення, а за наслідками надходження матеріалів справи виявилось, що причини, на які вона посилалася для його поновлення, є неповажними. На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху заявник не навів інших об`єктивних причин, які б підтверджували поважність пропуску процесуального строку та могли б бути підставою для його поновлення. Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. 29 липня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті. Підставами касаційного оскарження зазначила неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивувала тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та безпідставно закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, позбавивши її права на доступ до суду.

Зазначила, що на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вона посилалася на той факт, що повний текст рішення суду першої інстанції їй надіслали 05 березня 2024 року і отримала вона його 13 березня 2024 року. Також указувала, що на її утриманні та вихованні перебуває малолітня дочка з інвалідністю, весь тягар з утримання та виховання якої покладено на неї одну. Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на вказаний факт, який суттєво вплинув на своєчасне звернення з апеляційною скаргою.

15. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції, підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

16. 08 серпня 2024 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 10 вересня 2024 року призначила справу до судового розгляду.

17. Ухвалою від 23 жовтня 2024 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 821/2138/15, від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, від 27 травня2020 року у справі № 569/4688/15, від 11 листопада 2020 року у справі № 1327/4103/12, про відсутність у апеляційного суду права закривати апеляційне провадження, як помилково відкритого, за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження.

18. Колегія суддів зазначила, що підстави для закриття апеляційного провадження передбачені статтею 362 ЦПК України. Незважаючи на те, що ця стаття не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як помилковість його відкриття, за обставинами цієї справи висновок про закриття апеляційного провадження, на думку колегії суддів, є можливим.

19. У цій справі, відкриваючи апеляційне провадження та вирішуючи питання про витребування матеріалів справи, апеляційний суд (за відсутності матеріалів справи) був позбавлений можливості перевірити викладені в апеляційній скарзі обставини. Після надходження матеріалів справи суд установив, що ОСОБА_2 була присутня в судовому засіданні 06 листопада 2023 року при ухваленні оскаржуваного рішення, 16 листопада 2023 року вона отримала копію повного тексту рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, а при зверненні до суду з апеляційною скаргою від часу отримання копії оскаржуваного судового рішення сплинуло понад чотири місяці.

20. За відсутності матеріалів справи в суду не було можливості перевірити обставини, на які посилалася заявниця на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а за наслідками надходження матеріалів справи виявилося, що зазначені нею причини пропуску процесуального строку не відповідають дійсним обставинам, оскільки копія судового рішення отримана нею значно раніше, ніж вона зазначила у скарзі.

21. З урахуванням наведеного та посилаючись на те, що розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу несумісний з нормами процесуального закону (частина друга статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження у цій справі.

22. Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 29 грудня 2022 року у справі № 538/1987/21, у постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 761/14537/15-ц, від 18 липня 2024 року у справі № 635/4828/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 642/2325/19.

23. Також колегія суддів послалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, які не підлягали касаційному оскарженню. Наведена позиція, на переконання колегії суддів, підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї справи.

24. Водночас Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 569/4688/15, у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 1327/4103/12, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 821/2138/15, від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19 дійшов висновку, зокрема, про відсутність в апеляційного суду права закривати провадження за схожих обставин.

25. Зокрема, у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження у справі, діяв не в межах статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України, а визначив підставою закриття апеляційного провадження таке: у разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як суд, встановлений законом в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

26. У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що: «постановляючи ухвалу від 28 березня 2024 року про закриття апеляційного провадження, Західний апеляційний господарський суд фактично нівелює постановлену ним ухвалу від 11 січня 2024 року в цій справі, про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, відтак в цьому випадку буде діяти як суд, не встановлений законом».

27. Ухвалою від 27 листопада 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України вказано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30. На вирішення Великої Палати Верховного Суду поставлено питання про можливість застосування судом апеляційної інстанції процесуальних наслідків у виді закриття апеляційного провадження, як помилково відкритого, за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема у випадку, коли установлено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вже після відкриття апеляційного провадження у справі, заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, матеріалами справи не підтвердилося.

31. Надаючи відповідь на зазначене питання, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

32. Пунктами 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства, серед інших, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи й у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

33. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

34. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

35. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

36. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

37. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

38. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (пункти 1, 2 частини другої статті 354 ЦПК України).

39. Визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення.

40. Порядок вручення судового рішення визначений у статті 272 ЦПК України, у частині дев`ятій якої зазначено, що копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.

41. Згідно із частиною третьою статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

42. У рішенні від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34) ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

43. Форма і зміст апеляційної скарги визначені у статті 356 ЦПК України. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).

44. Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

45. Частиною четвертою статті 357 ЦПК України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

46. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

47. Про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. Якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частини перша, четверта статті 359 ЦПК України).

48. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

49. На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

50. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до пункту 8 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі має бути зазначена, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, а згідно з пунктом 4 частини четвертої цієї ж статті до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

51. За процедурою, визначеною процесуальним законом, суд апеляційної інстанції при відкритті апеляційного провадження і за наявності клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вирішує питання про поновлення процесуального строку та перевіряє наявність обставин, на які посилається заявник у клопотанні про поновлення строку. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наданих доказів.

52. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи його поновлення не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

53. Процесуальне законодавство дає можливість апеляційному суду діяти на власний розсуд при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оcкарження, однак, виконуючі такі дискреційні повноваження, суд зобов`язаний обґрунтувати підстави прийняття відповідного рішення.

54. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

55. Висновки суду апеляційної інстанції про неповажність (або поважність) наведених заявником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження повинні мати місце до вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а не після постановлення ухвали про поновлення цього строку та відкриття апеляційного провадження, якою суд фактично встановив відсутність перешкод для прийняття скарги до провадження та апеляційного перегляду судового рішення.

56. Таким чином, процесуальним законом визначено алгоритм дій суду при надходженні апеляційної скарги, зокрема щодо перевірки відповідності її форми і змісту вимогам закону та дотримання визначених законом процесуальних строків оскарження судових рішень, вирішення питання про поновлення цих строків, за умов наявності поважних причин їх пропуску. Процесуальними наслідками такої перевірки є: поновлення строку на апеляційне оскарження (у разі пропуску строку з поважних причин за наявності відповідного клопотання) та відкриття апеляційного провадження у справі (статті 354, 359 ЦПК України), відмова у відкритті апеляційного провадження (з підстав, передбачених статтею 358 ЦПК України), повернення апеляційної скарги (стаття 185, частина п`ята статті 357 ЦПК України).

57. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

58. Згідно з конституційним принципом, закладеним у частині другій статті 19 Конституції України, суд як державний орган і суб`єкт публічного права зобов`язаний «...діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

59. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

60. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів [«Дія 97» проти України (Diya 97 v. Ukraine), № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року].

61. У справах «Осман проти Сполученого Королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху в судовому процесі.

62. Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

63. ЦПК України встановлює повноваження, якими наділені суди кожної з інстанцій при прийнятті скарг (заяв) та розгляді справ по суті.

64. Так, статтею 362 ЦПК України визначено перелік підстав закриття апеляційного провадження.

65. До таких підстав процесуальне законодавство відносить випадки, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

66. Зазначена норма не передбачає можливості закриття апеляційного провадження з підстави його помилкового відкриття.

67. Таке процесуальне порушення, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду по суті спору, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження.

68. Так, відповідно до вимог статей 389, 406 ЦПК України ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, про відкриття апеляційного провадження підлягають касаційному оскарженню разом із рішенням суду по суті спору, скарги на такі ухвали включаються до касаційної скарги на відповідну постанову апеляційного суду і розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на постанови суду апеляційної інстанції.

69. Тобто така процесуальна помилка усувається у спосіб, визначений процесуальним законом, зокрема в порядку перегляду судових рішень у касаційному порядку.

70. Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження як помилково відкрите з тих підстав, що після його відкриття була встановлена неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, про які зазначав заявник і які суд визнав поважними, поновивши відповідний строк, фактично змінив вже зроблені (в межах дискреційних повноважень) власні висновки щодо вже вирішеного процесуального питання, результат розгляду якого зафіксовано у постановленій судом ухвалі про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження у справі. У такий спосіб апеляційний суд фактично здійснив перегляд свого ж процесуального рішення у питаннях поновлення процесуального строку і відкриття провадження з метою виправити власні помилки чи неповноту, допущені при їх вирішенні.

71. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у випадку, коли після відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд установить, що процесуальний строк був поновлений на підставі наданих заявником недостовірних (неправдивих) відомостей (зокрема про дату отримання копії оскаржуваного рішення) і такі дії спрямовані на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків, слід враховувати таке.

72. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

73. Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

74. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

75. Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Добросовісність необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом.

76. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (частина друга статті 44 ЦПК України).

77. Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

78. Подання апеляційної скарги з пропуском строку та із зазначенням у клопотанні про поновлення строку неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення спрямоване на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків і є обставинами, що аналогічні до обставин, які у частині другій статті 44 ЦПК України можуть визначатися як дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.

79. Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

80. У випадку, коли після відкриття апеляційного провадження, яке відбулось за відсутності матеріалів справи, установлено, що строк на апеляційне оскарження судового рішення поновленню не підлягав, зокрема, у зв`язку з тим, що причини, на які посилався заявник і які стали підставою для поновлення строку, є неповажними, а отримання заявником вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, не підтвердилося і спростовано матеріалами справи, які надійшли до суду після відкриття провадження і їх витребування із суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може визнати це зловживанням процесуальними правами на підставі частини другої статті 44 ЦПК України.

81. Повертаючись до вирішення поставленого питання про повноваження апеляційного суду, Велика Палата Верховного Суду зауважує таке.

82. Повноваження суду апеляційної інстанції вичерпним способом визначені та врегульовані в ЦПК України. Надання повноважень суду апеляційної інстанції на ухвалення певних процесуальних рішень з підстав, не передбачених процесуальним законом, є порушенням принципу законності, який полягає в обов`язку суду неухильно дотримуватися у своїй діяльності приписів Конституції та законів України.

83. Ненадання певних повноважень суду апеляційної інстанції не можна розцінювати як прогалину у праві, що виключає можливість формулювання судом правила поведінки, яке розширює повноваження апеляційного суду в неправовий спосіб.

84. Принцип інстанційності покладений в основу побудови судової системи в Україні, а очевидна відмінність у призначенні суду апеляційної інстанції та суду касаційної інстанції впливають на те, що суд апеляційної інстанції не має повноважень для закриття апеляційного провадження як помилково відкритого, за наявності ухвал про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у випадку, коли установлено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вже після відкриття апеляційного провадження у справі, заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, матеріалами справи не підтвердилося.

85. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду посилалась на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 сформулювала висновок, згідно з яким касаційне провадження підлягає закриттю, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Наведена правова позиція, на думку колегії суддів, підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї справи.

86. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 сформульовані висновки щодо можливості закриття касаційного провадження як помилково відкритого у випадку відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення, які не підлягали перегляду в суді касаційної інстанції. Проте такі висновки не є релевантними для справи, яка переглядається, та не можуть застосовуватись до вирішення процесуального питання, яке виникло під час її апеляційного розгляду. Так, у справі № 601/485/23 рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року підлягає апеляційному оскарженню у випадку дотримання усіх вимог, встановлених процесуальним законом, для оформлення апеляційної скарги. Постановляючи ухвалу від 11 липня 2024 року про закриття апеляційного провадження як помилково відкритого, за наявності ухвали про поновлення процесуального строку та відкриття апеляційного провадження, Тернопільський апеляційний суд саме в цьому випадку діяв не як суд, встановлений законом.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду

87. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 821/2138/15,від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі№ 200/12281/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, від 27 травня 2020 року у справі № 569/4688/15, від 11 листопада 2020 року у справі № 1327/4103/12, за змістом яких у апеляційного суду відсутнє право закривати апеляційне провадження як помилково відкрите за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження.

88. Ураховуючи мотиви, викладені вище у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для відступу від висновків, сформульованих у зазначених постановах Верховного Суду, щодо відсутності в апеляційного суду права закривати апеляційне провадження як помилково відкрите за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження.

Щодо вимог і доводів касаційної скарги

89. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий судовий розгляд, до якого також належить і право апеляційного оскарження.

90. Згідно з практикою ЄСПЛ у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення у справах «Делкурт проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

91. ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає насамперед те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

92. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

93. У рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них.

94. Апеляційне провадження є процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб у випадках та порядку, передбачених ЦПК України.

95. У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 , не погодившись із рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, подала до апеляційного суду 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке мотивувала двома підставами, зокрема посилалась на те, що копію цього рішення вона отримала лише 13 березня 2024 року (така підстава надалі була визнана апеляційним судом неповажною), а також вказувала на те, що на несвоєчасність подання нею апеляційної скарги істотно вплинули обставини перебування на її утриманні і вихованні малолітньої дитини з інвалідністю.

96. Апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрив провадження у справі, а надалі призначив справу до судового розгляду. Поновлюючи строк на апеляційне оскарження при відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив саме із зазначеної заявником дати отримання копії судового рішення, і саме ця підстава надалі визнана судом неповажною причиною для поновлення процесуального строку.

97. Після вирішення питання про поновлення процесуального строку, відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду апеляційний суд повернувся до вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у спосіб залишення апеляційної скарги без руху та визнав неповажними саме ті причини пропуску строку, які пов`язувались із вказаною заявницею датою отримання нею копії оскаржуваного судового рішення і які ухвалою цього ж суду були визнані поважними при відкритті апеляційного провадження.

98. Оскільки ОСОБА_2 не навела інших підстав для поновлення строку, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою.

99. Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у цій справі є помилковим з огляду на висновки, викладені у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Згідно із частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

101. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

102. За змістом частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

103. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

104. Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

105. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

106. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Воробйова

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

О. А. Губська Н. С. Стефанів

А. А. Ємець Т. Г. Стрелець

Л. Ю. Кишакевич О. В. Ступак

В. В. Король І. В. Ткач

С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич

О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

Джерело:
ЄДРСР 130793820

ANTIRAID · October 10

Велика палата зазначила:

78. Подання апеляційної скарги з пропуском строку та із зазначенням у клопотанні про поновлення строку неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення спрямоване на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків і є обставинами, що аналогічні до обставин, які у частині другій статті 44 ЦПК України можуть визначатися як дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.

79. Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

80. У випадку, коли після відкриття апеляційного провадження, яке відбулось за відсутності матеріалів справи, установлено, що строк на апеляційне оскарження судового рішення поновленню не підлягав, зокрема, у зв`язку з тим, що причини, на які посилався заявник і які стали підставою для поновлення строку, є неповажними, а отримання заявником вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, не підтвердилося і спростовано матеріалами справи, які надійшли до суду після відкриття провадження і їх витребування із суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може визнати це зловживанням процесуальними правами на підставі частини другої статті 44 ЦПК України.

ANTIRAID · October 17

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Короля В. В. та Кишакевича Л.Ю.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139 цс 24)

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року.

Короткий виклад історії справи

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.

2. ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у спілкуванні з дітьми шляхом: