Постанова ВП ВС про порядок та спосіб захисту права і витребування земельних ділянок, які були об'єднані з іншими ділянками

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року

місто Київ

справа № 911/906/23

провадження № 12-61гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю. ,

судді-доповідача Банаська О. О. ,

суддів Булейко О. Л. , Воробйової І. А. , Губської О. А. , Ємця А. А. , Кишакевича Л. Ю. , Короля В. В. , Кравченка С. І. , Кривенди О. В. , Мазура М. В. , Пількова К. М. , Погрібного С. О. , Стефанів Н. С. , Стрелець Т. Г. , Ступак О. В. , Ткача І. В. , Ткачука О. С. , Усенко Є. А. , Шевцової Н. В. ,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В. ,

представників:

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» - Храпача О. В. ,

Офісу Генерального прокурора - Василенко Н. В. ,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» на рішення Господарського суду Київської області від 18 липня 2023 року (суддя Саванчук С. О. ) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2024 року (головуюча

суддя Козир Т. П. , судді Агрикова О. В. , Мальченко А. О. )

у справі за позовом керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» про припинення речових прав на новостворену земельну ділянку, зобов'язання скасувати її державну реєстрацію та витребування земельних ділянок,

УСТАНОВИЛА:

Вступ

1. Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області

(далі - ГУ Держгеокадастру) у 2018 році повторно відвело у приватну власність у порядку безоплатної приватизації двом громадянам, які раніше вже використали таке право у Чернігівській області, земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області (далі - Лозовоярівська сільська рада) площею 2,00 га кожна. Первинні набувачі отримані земельні ділянки майже одразу відчужили на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» (далі - ТОВ «Нива Фарм», Товариство).

2. Надалі, у 2019 році, суд витребував спірні земельні ділянки з незаконного володіння Товариства на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр). Проте, як з'ясувалося згодом, на момент ухвалення судових рішень спірні земельні ділянки за заявою Товариства були об'єднані з належними йому ж іншими земельними ділянками у нову земельну ділянку площею 19,363 га з присвоєнням їй інакшого кадастрового номера.

3. Керівник Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області

(далі - прокурор)у 2023 році, стверджуючи, що ухвалені судом рішення не можуть бути виконані, оскільки витребувані судом спірні земельні ділянки формально припинили своє існування як об'єкти цивільних прав, звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (далі - Яготинська міська рада) з вимогами припинити право власності Товариства на новостворену земельну ділянку та зобов'язати скасувати її державну реєстрацію, витребувати спірні земельні ділянки у координатах, межах та конфігурації, в яких вони були передані безоплатно фізичним особам, які надалі відчужили їх ТОВ «Нива Фарм».

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, позов задовольнив повністю з посиланням на те, що прокурор є повноважним у цій справі представляти інтереси держави в особі Яготинської міської ради, а задоволення такого позову приведе до ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

5. Перед Великою Палатою Верховного Суду постало питання щодо визначення правомірного та ефективного способу захисту порушених прав позивача у разі, коли вже є судові рішення про витребування спірних земельних ділянок, проте у зв'язку з об'єднанням цих ділянок з іншими належними відповідачу ділянками неможливо виконати попередні судові рішення, під час постановлення яких суди не враховували і не оцінювали згаданих подій, пов'язаних з таким об'єднанням неправомірно отриманого майна з майном, на яке відповідач має право, в результаті чого формально юридично створено новий об'єкт цивільних прав.

6. Відповідаючи на поставлене питання, Велика Палата Верховного Суду врахувала те, що законодавець визначив подвійний правовий режим земельної ділянки: з одного боку, і це є основним, земельна ділянка є частиною земної поверхні в розумінні статті 79 Земельного кодексу України

(далі - ЗК України), а з іншого - обігоздатною вона стає винятково за умови дотримання приписів статті 79-1 ЗК України.

7. З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для спірних правовідносин та конкретних обставин цієї справи правомірному та ефективному способу захисту відповідають вимоги позову про припинення речових прав на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та витребування спірних земельних ділянок у координатах, межах та конфігурації, що були передані попереднім власникам, оскільки саме лише судове рішення про витребування таких земельних ділянок, які як окремі об'єкти цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України припинили своє існування, не буде підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на ці ділянки, адже їх кадастровий номер скасований, а відповідний розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно закритий.

8. Реалізація позовної вимоги про витребування спірних земельних ділянок, яка є основною у спірних правовідносинах, є можливою винятково за умови одночасного застосування такого способу захисту, як припинення права власності відповідача на новостворену земельну ділянку, яка набута ним з істотними вадами (дефектами), оскільки складається як із ділянок, на які відповідач має право, так і з ділянок, на які він законного права не має, що виключає можливість збереження за відповідачем права власності на цю (новостворену) ділянку цілком. Та обставина, що новостворена земельна ділянка як окремий об'єкт цивільних прав не може правомірно належати відповідачу, має наслідком також скасування її державної реєстрації.

9. Водночас витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали йому до такого протиправного об'єднання. Припинення права власності відповідача на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та прав на неї не позбавляє відповідача можливості зареєструвати нову земельну ділянку, щодо якої немає спору, тобто ділянку за винятком спірних ділянок.

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

10. Прокурор у березні 2023 року звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Яготинської міської ради до ГУ Держгеокадастру та ТОВ «Нива Фарм», у якому просив:

- припинити за ТОВ «Нива Фарм» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 19,363 га, кадастровий номер 3225583600:01:005:0029 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1925278832255, номер запису про право власності 33442171);

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,363 га, кадастровий номер 3225583600:01:005:0029, на території Яготинської міської ради (раніше - Лозовоярівської сільської ради);

- витребувати у ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Яготинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 загальною площею 2,00 га, що розташована на території Яготинської міської ради, в координатах, межах та конфігурації, в яких її було передано відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 29 травня 2018 року № 10-4769/15-18-сг ОСОБА_28 ;

- витребувати у ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Яготинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 загальною площею 2,00 га, що розташована на території Яготинської міської ради, в координатах, межах та конфігурації, в яких її було передано відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 29 травня 2018 року № 10-4770/15-18сг ОСОБА_29 .

11. Прокурор обґрунтовував пред'явлений позов тим, що Господарський суд Київської області 29 жовтня 2020 року ухвалив рішення у справах № 911/2824/19 та № 911/2822/19, якими витребував з незаконного володіння ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Держгеокадастру земельні ділянки площею 2,00 га кожна з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0025 та 3225583600:01:005:0023. Проте під час виконання цих судових рішень з'ясували, що зазначені земельні ділянки [в розумінні статті 79-1 ЗК України] припинили своє існування як окремі об'єкти цивільних прав, оскільки за заявою ТОВ «Нива Фарм» їх об'єднано з іншими ділянками у нову земельну ділянку площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029. Унаслідок таких дій порушено майнові права та інтереси держави на витребування земельних ділянок і конституційні засади щодо обов'язковості виконання судового рішення.

12. Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави, прокурор зазначив, що інтерес держави полягає у неодмінності забезпечення прав та інтересів територіальної громади в особі Яготинської міської ради як нинішнього власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель. У спірних правовідносинах порушення інтересів держави полягає у незаконному вибутті з комунальної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що завдає шкоди розвитку та функціонуванню територіальної громади. Законне, раціональне та ефективне використання земель територіальної громади беззаперечно становить державний інтерес, оскільки є одним з основних принципів розвитку територіальної громади, який полягає у виваженому, плановому, своєчасному використанні земельних ресурсів. Відповідно обов'язком прокуратури є захист інтересів держави, зокрема й територіальної громади.

Стислий виклад заперечень відповідачів

13. ТОВ «Нива Фарм» у відзиві на позов просило суд відмовити в задоволенні позову прокурора, посилаючись на те, що набуло у власність спірні ділянки за відплатними договорами як добросовісний набувач і на нього не може покладатися надмірний індивідуальний тягар за допущені державою помилки під час приватизації землі. Скасування реєстрації та припинення права власності на земельну ділянку площею 19,363 га є неспівмірним обтяженням для підприємства і не відповідає обсягам прав, які підлягають захисту.

14. Також Товариство просило залишити позов прокурора без розгляду на підставі частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки юрисдикція Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області та її компетенція не поширюються на земельні спори Яготинської міської ради.

Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

15. Рішенням від 18 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2023 року, Господарський суд Київської області позов прокуроразадовольнив повністю та вирішив питання розподілу судових витрат.

16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Яготинської міської ради.

17. Суди врахували, що у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19 встановлено обставини незаконного вибуття із власності держави земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025, які є преюдиційними для цієї справи. Втім, на момент звернення прокурора до суду із цим позовом земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 як окремі об'єкти цивільних прав уже не існували, оскільки шляхом об'єднання увійшли до складу іншої земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 площею 19,363 га.

18. Оскільки спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 втратили статус об'єкта цивільних прав, то лише задоволення вимоги про витребування майна є недостатнім для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, адже за Товариством нині зареєстровано право не на витребувані спірні земельні ділянки, а на новостворену земельну ділянку.

19. Натомість задоволення також вимог про припинення за Товариством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 та зобов'язання ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки приведе до ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

20. Господарський суд Київської області 29 жовтня 2020 року ухвалив два рішення у справах № 911/2824/19 (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 квітня 2021 року) та № 911/2822/19 (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 березня 2021 року), якими задовольнив позови заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Держгеокадастру та витребував з незаконного володіння ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Держгеокадастру земельні ділянки площею 2,00 га кожна з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0025, 3225583600:01:005:0023 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради.

21. У наведених рішеннях суди установили незаконне вибуття земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 із власності держави поза її волею.

22. Зазначені судові рішення не виконані, земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 не повернуті у власність держави, оскільки ТОВ «Нива Фарм» вчинило дії з об'єднання 10 земельних ділянок, зокрема й із кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025, внаслідок чого була сформована нова земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 площею 19,363 га, а попередні кадастрові номери десяти земельних ділянок, зокрема й щодо двох спірних, були перенесені до архівного шару Державного земельного кадастру, відповідні розділи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цих ділянок закрито.

23. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за ТОВ «Нива Фарм» зареєстровано право власності на земельну ділянку 3225583600:01:005:0029 площею 19,363 га, а актуальної інформації про земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 у цих реєстрах немає.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24. ТОВ «Нива Фарм» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18 липня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. ТОВ «Нива Фарм» підставами касаційного оскарження судових рішень визначило таке.

26. Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин приписи статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо вичерпних випадків для витребування нерухомого майна з незаконного володіння добросовісного набувача, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та залишили без належного врахування надані Товариством докази його добросовісності як набувача земельних ділянок. Суди не врахували правових висновків Верховного Суду про обов'язкову наявність трьох критеріїв правомірного втручання держави у мирне володіння майном, про наявність ознак добросовісного набувача, про дотримання принципу належного урядування, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 202/8669/19.

27. Станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення спір щодо вимог про витребування земельних ділянок площею 2,00 га з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 з незаконного володіння вже вирішено, що підтверджується судовими рішеннями у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19. Втім суд першої інстанції, порушивши приписи пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, не закрив провадження у справі із зазначених вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору між тими ж сторонами.

28. Суди залишили поза увагою, що метою пред'явленого позову є зміна способу виконання рішень у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19, що суперечить визначеному законом, зокрема частинами першою, третьою статті 331 ГПК України, частиною третьою статті 33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), порядку виконання рішень судів та є неприпустимим.

29. Також суди не звернули уваги на те, що наданий прокурором на підтвердження факту об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 і входження їх до складу земельної ділянки площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 лист ГУ Держгеокадастру від 20 січня 2022 року

№ 10-10-0.221-626/2-22 не є достатнім та належним доказом, оскільки не є висновком експерта.

30. До того ж, на переконання заявника, юрисдикція Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області та її компетенція не поширюються на земельні спори Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області. Проте, порушивши вимоги частини першої статті 226 ГПК України, суди не залишили позов прокурора у цій справі без розгляду. Висновку Верховного Суду щодо дотримання прокурором територіальної юрисдикції з урахуванням приписів частини першої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру»

(далі - Закон № 1697-VII) та статті 19 Конституції України наразі не сформульовано.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

31. Прокурор у додаткових поясненнях зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та законними. Щодо територіальної юрисдикції Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області, то прокурор зауважив, що функція представництва інтересів держави в суді покладається на прокуратуру як єдину систему, яка здійснюється винятково прокурорами.

32. Також заступник Генерального прокурора подав клопотання, у якому просив передати справу № 911/906/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення ефективного (правомірного) способу захисту прав власників земель у подібних правовідносинах, зокрема у разі, коли сформована на час розгляду справи земельна ділянка, яка є предметом позову, включає як землі, що належать позивачу, так і землі, що належать відповідачу та щодо яких немає спору, а рішення суду про витребування земельних ділянок, державна реєстрація яких скасована, не може бути виконане.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

33. Ухвалою від 13 червня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження, призначив касаційну скаргу до розгляду, зупинив виконання та дію рішення Господарського суду Київської області від 18 липня 2023 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

34. Ухвалою від 25 вересня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України.

35. Колегія суддів зазначила, що не сформульовано правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо ефективного способу захисту прав позивача у випадку, коли предмет спору (земельна ділянка) внаслідок незаконних дій володільців зазнав змін і став частиною нового об'єкта речових прав у зв'язку з об'єднанням, що включає поряд із належним позивачу майном інше майно, законність набуття якого позивачем не оспорюється. Водночас, як зауважила колегія суддів, обставини об'єднання первісної земельної ділянки з іншими ділянками роблять неможливим виконання судового рішення щодо її витребування, оскільки таке рішення не може бути підставою для внесення запису про право власності позивача на витребувану земельну ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно закритий.

36. Колегія суддів навела неоднакову судову практику у подібних правовідносинах. Так, за першого підходу задоволення лише віндикаційного позову шляхом витребування об'єднаної земельної ділянки, складовою частиною якої є спірні земельні ділянки, не приведе до повного відновлення порушеного права держави без скасування державної реєстрації права власності відповідача на об'єднану земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі № 924/504/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 924/144/20, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 672/1790/18). Інший підхід полягає в тому, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки без такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. А тому позов з вимогою про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить вимозі про витребування нерухомого майна (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2024 року

у справі № 915/200/21).

37. Ухвалою від 18 грудня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до свого провадження та призначила справу до розгляду.

38. З метою визначення меж розгляду справи Велика Палата Верховного Суду застосовує правила статті 300 ГПК України, відповідно до яких, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, визначені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

39. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 236 ГПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Щодо можливості прокурора звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі Яготинської міської ради

41. Одним із доводів касаційної скарги ТОВ «Нива Фарм» є те, що юрисдикція Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області та її повноваження (компетенція) не поширюються на земельні спори Яготинської міської ради, проте з порушенням вимог частини першої статті 226 ГПК України суди не залишили позов прокурора без розгляду.

42. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробив висновок, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Яготинської міської ради.

43. Велика Палата Верховного Суду вважає, що на цей довід касаційної скарги потрібно надати відповідь передовсім, оскільки в разі встановлення факту подання позову неповноважного особою спір не підлягає надалі розгляду по суті. Надаючи оцінку наведеному доводу, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

44. В Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частини перша, друга статті 1311 Конституції України).

45. Прокуратура України становить єдину систему, яка у порядку, встановленому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (стаття 1 Закону № 1697-VII).

46. У статті 4 Закону № 1697-VII зазначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

47. Згідно із частинами першою, четвертою - шостою статті 7 Закону № 1697-VII систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур, обласна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. Єдність системи прокуратури України забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; єдиним статусом прокурорів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; фінансуванням прокуратури винятково з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування. У системі прокуратури може запроваджуватися спеціалізація прокурорів.

48. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (частина друга статті 15 Закону № 1697-VII).

49. На прокуратуру покладається така функція, як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 1 частини першої статті 2 цього Закону).

50. Стаття 23 Закону № 1697-VII регулює питання представництва інтересів громадянина або держави в суді. Так, відповідно до частин першої, третьої та четвертої цієї статті представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

51. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовує прокурор у порядку, встановленому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

52. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді винятково після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

53. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону № 1697-VII під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, встановленому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

54. За правилами частин першої, сьомої статті 24 Закону № 1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надано Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Повноваження прокурорів, встановлені цією статтею, здійснюються винятково на підставах та в межах, визначених процесуальним законодавством.

55. Таким процесуальним законодавством є, зокрема, ГПК України, у частинах третій та четвертій статті 53 якого зазначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

56. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування правил, визначених статтею 174 цього Кодексу.

57. Якщо немає підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, то за приписами пункту 4 частини п'ятої статті 174 ГПК України це є підставою для повернення суддею позовної заяви.

58. Ураховуючи, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, встановленому Законом № 1697-VII, здійснює визначені Конституцією України функції, зокрема й захист загальних інтересів суспільства та держави, а також з огляду на те, що Конституцією України, Законом № 1697-VII та процесуальним законодавством, яким у цьому разі є ГПК України, повноваження прокурора щодо звернення до суду з позовом (заявою) під час реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді не обмежені лише районом (територіальною одиницею), на території якого розташована прокуратура, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали, що прокурор мав право на звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Яготинської міської ради, а доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права є безпідставними.

59. Подібні висновки сформульовані в постановах Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 14 березня 2024 року у справі № 378/6/23 та від 31 липня 2024 року у справі № 378/7/23, тому доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду з окресленого в цьому розділі питання не підтвердилися.

60. Додатково Велика Палата Верховного Суду врахувала, що діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засаді територіальності (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII).

61. Генеральний прокурор організовує діяльність органів прокуратури України,

зокрема й визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур у частині виконання конституційних функцій (пункт 2 частини першої статті 9 Закону № 1697-VII).

62. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1697-VII у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора.

63. На виконання вимог Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» наказом Офісу Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» (далі - Наказ № 39) затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, згідно з яким утворено, зокрема й Корюківську окружну прокуратуру (з місцем розташування у місті Корюківка), сфера діяльності якої поширюється на Корюківський район Чернігівської області.

64. У пункті 6.5 наказу Офісу Генерального прокурора від 21 серпня 2020 року № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» (далі - Наказ № 389) у редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду, зазначено, що, звертаючись із позовом (заявою) до суду не за місцем розташування органу прокуратури, потрібно повідомляти про це з посиланням на номер електронного наглядового провадження за позовом прокурора, який братиме участь у розгляді справи. Письмово інформувати відповідний суд про необхідність повідомлення цього прокурора про рух справи. Прокурору, який забезпечував участь у суді, про рух справи та результати розгляду потрібно невідкладно повідомляти прокурора, який подав позов (заяву).

65. Отже, пунктом 6.5 Наказу № 389 визначена фактична можливість пред'явлення прокурором позову не за місцем розташування органу прокуратури.

66. Також цим пунктом визначено повідомчий (інформаційний) характер дій прокурора, який подав позов не за місцем розташування органу прокуратури, стосовно прокурора, який братиме участь у розгляді справи, а не дозвільний характер його діяльності.

67. Тож території діяльності окружних прокуратур, які визначені Наказом № 39, є фактично базовими територіями їх діяльності, проте за потреби, зокрема й у разі наявності підстав для представництва інтересів держави, діяльність окружних прокуратур не обмежується лише цими базовими територіями, що узгоджується з Наказом № 389 та приписами Закону № 1697-VII про те, що прокуратура в Україні становить єдину систему.

68. Згідно з обставинами цієї справи, достатні відомості щодо наявності підстав для здійснення представницьких повноважень органи прокуратури Чернігівської області фактично отримали з матеріалів кримінального провадження № 42018270000000132, досудове розслідування за яким здійснював слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, що підтверджено встановленими судами обставинами у справі № 911/2824/19.

69. До того ж заступник Генерального прокурора у суді касаційної інстанції подавав клопотання та письмові пояснення, в яких не посилався на порушення Корюківською окружною прокуратурою Чернігівської області порядку звернення до суду з цим позовом.

70. Наведені обставини додатково підтверджують висновки судів про те, що прокурор є повноважним у цій справі представляти інтереси держави в особі Яготинської міської ради.

71. Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавство не обмежує повноваження прокурора на звернення з позовом до суду в інтересах держави залежно від місця розташування органу, який уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, до того ж такого органу може і не бути. Підставою для представництва інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження, а також у разі якщо такого органу немає. Наведене чітко та безальтернативно узгоджується з приписами частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, а порядок такого звернення врегульований винятково процесуальним законодавством, зокрема статтею 53 ГПК України, яке не обмежує повноваження прокурора щодо звернення до суду з позовом (заявою) під час реалізації ним конституційної функції представництва інтересів держави в суді лише районом, на території якого розташована відповідна окружна прокуратура.

72. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій установили, що на виконання приписів статті 23 Закону № 1697-VII прокурор листом від 19 січня 2023 року звертався до Яготинської міської ради, в якому повідомляв про наявність підстав для витребування на користь держави в особі Яготинської міської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 і просив повідомити про заходи, які вжила Яготинська міська рада з метою повного та належного захисту державних інтересів у спірних правовідносинах.

73. Яготинська міська рада листом від 09 лютого 2023 року відповіла прокурору, що зацікавлена в поверненні спірних земельних ділянок у власність держави (комунальну власність), проте вважала, що немає правових підстав для здійснення відповідних заходів. У цьому листі рада не заперечувала проти застосування Корюківською окружною прокуратурою Чернігівської області представницьких повноважень на захист інтересів держави у сфері земельних відносин в її особі.

74. Прокурор листом від 22 березня 2023 року повідомив Яготинську міську раду, яка протягом розумного строку самостійно не звернулася до суду з позовом, про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Яготинської міської ради з метою повернення спірних земельних ділянок у власність територіальної громади.

75. Оскільки прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Яготинської міської ради.

76. Доводи касаційної скарги наведених висновків судів не спростовують, оскільки прокурор дотримався порядку звернення до суду з позовом, встановленого статтею 23 Закону № 1697-VII та статтею 53 ГПК України.

Визначення ефективного та правомірного способу захисту в разі об'єднання земельних ділянок

77. Рішенням Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2020 року

у справі № 911/2822/19, яке набрало законної сили 15 березня 2021 року, та рішенням цього ж суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 911/2824/19, яке набрало законної сили 06 квітня 2021 року, встановлено обставини незаконного вибуття земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025, відповідно, з власності держави поза її волею.

78. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

79. У цій справі, яку переглядає Велика Палата Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій врахували обставини, встановлені преюдиційно у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19, а також з'ясували, що спірні земельні ділянки були об'єднані з іншими, належними Товариству, земельними ділянками.

80. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги про те, що лист ГУ Держгеокадастру від 20 січня 2022 року № 10-10-0.221-626/2-22 не є достатнім та належним доказомна підтвердження факту об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 і 3225583600:01:005:0025 та входження їх до складу земельної ділянки площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наведена у цьому листі інформація не спростована під час розгляду цієї справи, бо відомості про спірні земельні ділянки були перенесені до архівного шару Державного земельного кадастру. Зазначені доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не є повноваженням суду касаційної інстанції.

81. Тож суди констатували доведення прокурором порушення права власності територіальної громади на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а Товариство зазначені обставини не спростувало, тому наступним питанням, яке підлягає з'ясуванню, є оцінка ефективності та правомірності способу захисту, про застосування якого просить позивач.

82. Велика Палата Верховного Суду врахувала, що касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного визначення судами першої та апеляційної інстанцій ефективного та правомірного способу захисту у разі об'єднання земельних ділянок. Втім, такі доводи викладені в додаткових поясненнях, які прийняті Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, а тому Велика Палата Верховного Суду вважає за неодмінне надати оцінку доводам Товариства щодо вибору ефективного та правомірного способу захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки ненадання відповіді на них буде проявом надмірного формалізму і судове рішення не відповідатиме статті 6 Конвенції щодо його вмотивованості. Тож в оцінці правомірності та ефективності застосованого судом способу захисту Велика Палата Верховного Суду сформулювала власні висновки з огляду на таке.

83. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

84. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

85. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

86. Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження

у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

87. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

88. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.

89. Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

90. Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 😎 відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

91. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

92. Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

93. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

94. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних (а так само інших зобов'язальних) відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У такому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною правочину, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, визначених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

95. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року

у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та інших.

96. Основна ідея, яка була реалізована Верховним Судом у згаданих судових рішеннях, полягає у тому, що для застосування такого дійсно ефективного та правомірного способу захисту права власності, як віндикація, не вимагається дезавуювати (скасовувати, визнавати незаконними, недійсними тощо) усі проміжні рішення та правочини, на підставі яких чи у зв'язку з виконанням яких попередні набувачі спірного майна ставали їх зареєстрованими власниками.

97. Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є неодмінним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

98. Наведені висновки зроблені з урахуванням пункту 9 частини першої статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.

99. Тобто Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала висновки про те, що у разі пред'явлення позову про витребування - інші способи захисту є неефективними, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною і достатньою підставою для здійснення (проведення) державної реєстрації речових прав за позивачем.

100. Цілком погоджуючись з правильністю та обґрунтованістю наведених правових висновків у правовідносинах, що склалися в згаданих справах, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що ці правові позиції є частково не застосованими до тих правовідносин, що встановлені судами у цій справі, з огляду на такі міркування.

101. Згадані правові висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані за обставин, коли предметом позовної вимоги про витребування були об'єкти речових прав, які існували на момент вирішення такого спору судом. Позовні вимоги фактично стосувалися витребування того самого майна, що і вибуло з володіння власника, й таке витребування мало наслідком повернення усього первісного об'єкта у володіння власника з проведенням відповідної державної реєстрації речового права на підставі судового рішення (що набрало законної сили), що відновлювало обсяг речових прав на спірне майно до стану, який існував до порушення. У такому разі право власності позивачів підлягало захисту шляхом відновлення їх фактичного володіння цим майном внаслідок реєстрації їхніх речових прав на об'єкти, що були предметом позовів та були протиправно зареєстровані безпосередньо за відповідачами.

102. Натомість у справі № 911/906/23, рішення у якій переглядає Велика Палата Верховного Суду, об'єктами, що є предметом позову про їх витребування, є земельні ділянки, які є відмінними від іншого нерухомого майна тим, що мають подвійний правовий режим.

103. Земельна ділянка, насамперед, є частиною земної поверхні і в цьому контексті застосовна стаття 79 ЗК України. Проте, не можна залишити поза увагою зміст статті 79-1 ЗК України, яка визначає, що земельна ділянка стає оборотоздатною винятково з моменту її формування, яке завершується присвоєнням кадастрового номера й здійсненням її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права власності на неї.

104. Тож Велика Палата Верховного Суду враховує, що у земельної ділянки подвійний правовий режим: з одного боку, вона є частиною земної поверхні, а з іншого - відомості в державному реєстрі є неодмінними для того, щоб земельна ділянка стала оборотоздатною.

105. Відповідно, залишаючись незмінно певними частинами земної поверхні, спірні земельні ділянки тим не менш припинили своє існування в розумінні статті 79-1 ЗК України, оскільки безпосередньо на них вже не зареєстровані будь-які речові права за Товариством у відповідному державному реєстрі. До того ж, відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже закрито, як закрито і Поземельні книги на спірні земельні ділянки, які існували до їх об'єднання.

106. Так, у цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що у 2018 році на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у приватну власність згаданих громадян у порядку безоплатної приватизації протиправно відведено земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Надалі ці земельні ділянки первісні набувачі ( ОСОБА_28 та ОСОБА_29 ) відчужили на користь юридичної особи (відповідача ТОВ «Нива Фарм»), за зверненням якої про об'єднання цих ділянок із іншими належними їй суміжними земельними ділянками зареєстровано новий об'єкт речових прав - земельну ділянку, яка нині включає в себе також і незаконно відчужені з державної власності спірні землі.

107. Як наслідок, первісні земельні ділянки, залишаючись незмінними як частини земної поверхні в розумінні статті 79 ЗК України, припинили своє існування як окремі об'єкти цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України, оскільки їхня державна реєстрація скасована із закриттям відповідних розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та із закриттям Поземельних книг на ці ділянки.

108. Стверджуючи про неможливість виконати рішення судів про витребування первісних земельних ділянок шляхом реєстрації права державної власності

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно через те, що

в Державному земельному кадастрі немає відомостей про земельну ділянку, що прямо зазначено у пункті 3 частини четвертої статті 20 Закону № 1952-IV, прокурор, крім вимоги про витребування спірних земельних ділянок, додатково пред'явив позовні вимоги про припинення речових прав останнього набувача на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, а також про зобов'язання скасувати її державну реєстрацію. Можливість пред'явлення таких вимог безпосередньо визначена частиною десятою статті 24 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI).

109. Тож особливістю цього спору у справі, рішення в якій переглядає Велика Палата Верховного Суду, є те, що спірні земельні ділянки, які існували не лише в розумінні статті 79 ЗК України як частини земної поверхні, а й в розумінні

статті 79-1 ЗК України як окремі об'єкти цивільних прав, за заявою Товариства були об'єднані з іншими належними йому земельними ділянками у штучно створену нову земельну ділянку площею 19,363 га з присвоєнням новоствореній ділянці також і нового кадастрового номеру, що призвело до того, що спірні ділянки, залишаючись тими ж частинами земної поверхні, перестали бути у статусі окремих об'єктів цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України.

110. Відтак у цій справі предмет спору (внаслідок незаконних дій її незаконного володільця) зазнав змін і став частиною нового об'єкта речових прав, що включає, поряд із належним позивачу майном, також й інше майно, законність набуття якого позивач не оспорює. Така обставина, як об'єднання спірних земельних ділянок з іншими, спричинила абсолютну неможливість виконання раніше ухвалених судових рішень щодо їх витребування з огляду на те, що ці судові рішення вже не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності позивача на спірні земельні ділянки, оскільки такі ділянки як окремі об'єкти цивільних прав нині не існують, їх кадастрові номери скасовані, а відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно закриті, як і закриті Поземельні книги на спірні земельні ділянки, які існували до їх об'єднання.

111. Іншими словами спірні земельні ділянки - це ті самі частини земної поверхні, що й були до об'єднання, але відомості про них в державному реєстрі є їхньою характеристикою, яка є істотною для справи, що переглядається. Неможливість виконати попередні судові рішення у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19 це підтверджує.

112. У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

113. Також у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, межі якої є відомими, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

114. Натомість, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор посилався на те, що у 2019 році суд витребував спірні земельні ділянки з незаконного володіння Товариства на користь держави в особі Держгеокадастру. Втім, як з'ясувалося згодом, на момент ухвалення судових рішень спірні земельні ділянки за заявою Товариства вже були об'єднані з належними йому іншими земельними ділянками

в земельну ділянку площею 19,363 га з присвоєнням новоствореній земельній ділянці нового кадастрового номеру. Покликаючись на те, що раніше ухвалені судом рішення не можуть бути виконані, оскільки витребувані судом спірні земельні ділянки припинили своє існування як об'єкти цивільних прав, прокурор у новому позові просить припинити право власності Товариства на новостворену земельну ділянку та зобов'язати скасувати її державну реєстрацію, витребувати спірні земельні ділянки в координатах, межах та конфігурації, в яких вони були передані безоплатно фізичним особам, які надалі відчужили їх ТОВ «Нива Фарм».

115. Тож, на відміну від фактичних обставин, встановлених у постанові Великої Палати Верховного Судувід 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, у цій справі спірні земельні ділянки до моменту їх протиправного об'єднання у нову ділянку були самостійними і окремими об'єктами цивільних прав, мали власні кадастрові номери, їх межі були визначені в натурі (на місцевості). Після такого об'єднання спірні ділянки, які, як вже відзначено, мають подвійний правовий режим, залишившись незмінними в основній характеристиці як частини земної поверхні в розумінні статті 79 ЗК України, а як окремі об'єкти цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України - припинили своє існування, їх кадастрові номери скасовані, а відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно закриті.

116. Відповідно до статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, зокрема й гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

117. Основною ознакою об'єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість бути вільно відчуженим або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є нерозривно пов'язаними з фізичною чи юридичною особою.

118. Згідно із частиною першою статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

119. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

120. Правилами частини першої статті 79 ЗК України врегульовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

121. За змістом правил частин першої - четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки відбувається шляхом визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

122. Згідно із частиною тринадцятою згаданої статті земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

123. Відповідно до частини десятої статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

124. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 ЗК України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952-IV.

125. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

126. Згідно із частиною четвертою статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться винятково за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

127. Статтею 16 Закону № 3613-VI визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій [навіть тій самій] земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

128. Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об'єкта цивільного права обов'язковою умовою є наявність характеристик такого об'єкта, зокрема й її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі.

129. Велика Палата Верховного Суду свідома, що у цій справі йдеться про ті самі частини земної поверхні, ті самі ділянки у контексті статті 79 ЗК України, втім після об'єднання спірних ділянок з іншими належними на праві власності Товариству земельними ділянками в певних їх характеристиках відбулися зміни, що не може бути не враховано. Втрата спірними земельними ділянками такої характеристики, як кадастровий номер і відповідна реєстрація є істотною обставиною, що унеможливлює виконання попередніх судових рішень про витребування цих ділянок.

130. Тож у ситуації, яка склалася у цій справі, що переглядається, повернення земельних ділянок у володіння власника (правомірного володільця) лише шляхом задоволення позову про витребування майна не відбувається з огляду на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 втратили статус об'єкта цивільних прав, тому саме лише рішення суду про витребування майна не є достатньою підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за Товариством нині вже зареєстровано право не на витребувані спірні земельні ділянки, а на новоутворену земельну ділянку. Наведене не відповідатиме меті віндикаційного позову, якою є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, а у разі позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає, зокрема, у здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно за його правомірним власником (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

131. Відповідно до частини десятої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об'єднання земельних ділянок; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається винятково з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

132. Отже, у розумінні наведених правил з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки обов'язково має відбуватися за умови одночасного визнання, зміни чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Подібні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 686/19656/19, від 03 травня 2022 року у справі № 199/1136/20.

133. Тож, об'єднання спірних ділянок не може бути перешкодою для застосування такого способу захисту, як віндикаційний позов, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц та від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19.

134. Втім реалізація такого способу захисту за усіма обставинами цієї конкретної справи є неможливою через створені відповідачем фактичні та юридичні перешкоди, які спричинили те, що формально юридично такі спірні земельні ділянки як об'єкти цивільних прав припинили існування, а тому виконати подібне судове рішення та досягнути мету правосуддя у цій справі буде неможливо.

135. Велика Палата Верховного Суду підтримує власні правові висновки, викладені у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, про те, що частина земельної ділянки, межі якої є відомими, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою. Втім у справі, що переглядається, врахуванню підлягають також і її особливі фактичні обставини, які полягають у тому, що ті частини новоствореної ділянки, які підлягають витребуванню, до їх об'єднання з іншими ділянками існували як окремі об'єкти цивільних прав, відомості про їх кадастрові номери, площі, координати, межі та конфігурації є в архівному шарі Державного земельного кадастру.

136. З огляду на наведене реалізація основної позовної вимоги про віндикацію є можливою винятково за умови припинення права власності Товариства на новостворену земельну ділянку, яка протиправно набута відповідачем з істотними вадами, оскільки складається як із ділянок, на які відповідач має право, так і з ділянок, на які він законного права не має, що виключає можливість збереження за Товариством права власності на цю ділянку цілком. Та обставина, що новостворена земельна ділянка як окремий об'єкт цивільних прав не може правомірно належати

ТОВ «Нива Фарм», має наслідком скасування її державної реєстрації.

137. Відтак вибрані прокурором способи захисту прав територіальної громади за таких обставин є абсолютно виправданими, в іншому разі - досягнення для позивача позитивного результату вимагатиме від нього непропорційних зусиль задля відновлення його порушеного права власності і не приведе до дієвого вирішення наявного спору.

138. Таке рішення не впливатиме на права Товариства на ті земельні ділянки, які йому правомірно належали до об'єднання, та на формування на основі цих ділянок нової ділянки, а тому права на них можуть бути зареєстровані у Державному земельному кадастрі за цим відповідачем.

139. Отже, правомірними та ефективними способами захисту прав позивача, крім вимоги про витребування спірного майна, яка для спірних відносин є основним способом захисту, також є припинення речових прав Товариства на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.

140. Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій. Водночас здійснення таких дій можливе винятково у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а також якщо з формально юридичних міркувань такий об'єкт цивільних прав на час вирішення спору зберігся. Втім у справі, що переглядається, об'єкти, які є предметом позовної вимоги про витребування, формально юридично припинили своє існування і на них не зареєстровані речові права за ТОВ «Нива Фарм».

141. З огляду на те, що державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться винятково за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, то для виконання рішення про витребування спірних земельних ділянок потрібно також вирішити питання про припинення речового права на об'єднану земельну ділянку та про скасування її державної реєстрації.

142. Іншими словами, лише задоволення позовної вимоги про витребування спірної частини земельної ділянки неможливе у зв'язку з її сформованістю з іншими земельними ділянками як єдиного об'єкта цивільних прав. У такому разі віндикація може бути застосованою винятково одночасно з позовом про припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та зобов'язання скасувати її державну реєстрацію, супроводжувати його в одному позові, але аж ніяк не заміняти собою цей позов чи передувати йому.

143. З урахуванням особливостей фактичних обставин справи, що переглядається, задоволення лише віндикаційного позову шляхом витребування спірних земельних ділянок у межах та конфігурації, визначених у наказах ГУ Держгеокадастру, не приведе до повного відновлення порушеного права законного власника цих ділянок, який не зможе вчиняти щодо свого майна будь-які дії у зв'язку з відсутністю державної реєстрації на конкретно визначене майно, а отже, не приведе до ефективного вирішення спору.

144. Заявлені прокурором вимоги про припинення права власності Товариства на новостворену земельну ділянку та про зобов'язання скасувати її державну реєстрацію нерозривно пов'язані з вимогою про витребування спірних земельних ділянок у межах, координатах та конфігурації до їх об'єднання.

145. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у спірних правовідносинах за жодних умов такі згадані способи захисту, як припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, не можуть бути застосовані окремо як самостійні способи, бо їхнє призначення полягає в забезпеченні реалізації віндикації як основного способу відновлення порушеного права.

146. У такому висновку Велика Палата Верховного Суду враховує й те, що для виконання судового рішення потрібно буде внести відомості до Державного земельного кадастру про межі витребуваних земельних ділянок та здійснити державну реєстрацію цих фактично новостворених ділянок [оскільки присвоєння земельній ділянці скасованого кадастрового номера законодавством не встановлено], яка можлива лише за заявою власника ділянки. Тому у випадку, коли земельна ділянка включає як землі, які належать неволодіючому власнику, так і землі, що належать новому володільцю, ефективний спосіб захисту має усувати перешкоди позивачу в поновленні права володіння первісною земельною ділянкою шляхом припинення речових прав на новостворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та витребування спірних земельних ділянок. Це дозволить поновити права неволодіючого власника спірних земельних ділянок, наскільки це можливо, не створюючи стан невизначеності у відносинах між сторонами спору, не вимагаючи від них надалі вчинення дій для вичерпання конфлікту та не породжуючи подальших судових спорів.

147. З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у цій справі, а саме те, що спірні земельні ділянки як об'єкти цивільного права припинені, відповідні кадастрові номери скасовано, реєстраційні розділи закрито, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позов прокурора в інтересах міської ради, оскільки саме одночасне задоволення всіх заявлених вимог приведе до правомірного та ефективного захисту порушених прав і законних інтересів власника зазначеного нерухомого майна - територіальної громади.

148. Тож Велика Палата Верховного Суду підсумовує, що вибраний прокурором спосіб захисту визначений законом та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

149. Визначаючи сферу застосування наведених висновків, Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на тому, що ці висновки застосовні в ситуації, коли відповідач вчиняє дії з метою унеможливлення витребування спірної земельної ділянки, яка до цього існувала не лише в розумінні статті 79 ЗК України - як частина земної поверхні, а й в розумінні статті 79-1 ЗК України - як окремий об'єкт цивільних прав, шляхом об'єднання з іншими належними йому ділянками, правомірність набуття яких не оспорюється. У такому разі потрібно припинити право власності на новостворену земельну ділянку зі скасуванням її державної реєстрації задля того, щоб зробити можливим віндикацію спірного майна. У таких правовідносинах зазначені вимоги є не самостійними способами захисту порушених прав, а слугують меті реалізації основного способу захисту, яким є витребування, а тому припинення права власності на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації не можуть бути застосовані окремо від віндикаційного позову у подібних правовідносинах.

Щодо недопустимості відмовляти у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини

150. Велика Палата Верховного Суду враховує приписи частини одинадцятої статті 11 ГПК України, яка забороняє відмову у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

151. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, приводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці ЄСПЛ. На думку ЄСПЛ, брак у національному законодавстві потрібної чіткості й точності, які зумовили можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», визначену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту.

152. На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним [рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, 24 квітня 2008 року, § 39), «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)].

153. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року [Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)].

154. Під час вирішення спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та вимог позову установлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно більш конкретизованим, ніж закон. Більше того, керуючись правилами ГПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

155. Відмова у судовому захисті з мотивів незрозумілості чи неповноти закону суперечить сенсу та призначенню регулятивного права загалом.

156. Завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

157. Спосіб захисту цивільних прав чи інтересу має бути ефективним, тобто приводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.

158. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору.

159. Велика Палата Верховного Суду резюмує, що задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально (дієво) відновити суб'єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.

160. Коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який був до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення.

161. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала потреба повторного звернення до суду.

162. Визнаючи, що земельна ділянка - це, насамперед, певна частина земної поверхні, Велика Палата Верховного Суду не може не зважати на її подвійний правовий режим, а відтак і на цифрове відтворення у Державному земельному кадастрі як єдиній державній геоінформаційній системі відомостей про землі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке підтверджує сформованість земельної ділянки як об'єкта цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, саме тому застосування лише віндикації за обставин, які виникли у справі, що переглядається, за жодних умов не приведе до дієвого відновлення порушених прав позивача.

163. Сторони в судовому засіданні 02 липня 2025 року підтвердили неможливість виконання попередніх судових рішень про витребування спірних земельних ділянок у справах № 911/2822/19, 911/2822/19.

164. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відкриття закритого розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чи відкриття закритої Поземельної книги, відновлення скасованих кадастрових номерів чи відновлення архівного шару Державного земельного кадастру нині є технічно та юридично неможливим, оскільки в Законі № 3613-VI така можливість не визначена, а абзац сьомий частини першої статті 14 Закону № 1952-IV навпаки визначає, що закритий розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

165. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду наголошує, що за встановлених у цій справі фактичних обставин сама лише віндикація не є достатньо дієвим механізмом для захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки самостійно не приведе до відновлення земельних ділянок як окремих об'єктів цивільних прав, які припинили своє існування в розумінні статті 79-1 ЗК України.

166. Відтак у рішенні суду має бути зазначений ефективний механізм відновлення спірних земельних ділянок. Саме з метою відновлення земельних ділянок, які існували як об'єкти цивільних прав до їх об'єднання, суд повинен припинити право відповідача на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, бо на неї в цілому він не має достатніх прав, та скасувати державну реєстрацію такої ділянки.

167. Після ухвалення такого судового рішення на стадії його виконання і позивач, і відповідач будуть змушені вживати дії, пов'язані з формуванням земельних ділянок [виготовлення технічної документації з визначення площі, меж земельної ділянки та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру], на які вони справді мають обґрунтовані права: позивач - на спірні земельні ділянки, а відповідач - на решту земельної ділянки, щодо якої немає спору. Тільки після завершення процесу формування земельних ділянок, заключним етапом якої є їх державна реєстрація у Державному земельному кадастрі, вони стануть повноцінними об'єктами цивільних прав.

168. Тож іншого правового механізму вирішення ситуації, яка склалася у цій справі, крім як задовольнити не лише основну вимогу про витребування спірних земельних ділянок, а й допоміжні вимоги про припинення речових прав на новоутворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, - немає. Велика Палата Верховного Суду повторює, що у спірних правовідносинах такі способи захисту порушених прав, як припинення речових прав на новоутворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, не можуть бути застосовані окремо від витребування, бо їхнє призначення полягає в забезпеченні виконання віндикації як основного способу відновлення порушеного права.

169. Інші міркування будуть ігноруванням дійсного стану справ у відповідному правовому полі країни, що буде відмовою у правосудді через незрозумілість чи неповноту закону.

Оцінка відповідності заходу втручання у право на мирне володіння майном гарантіям статті 1 Першого протоколу до Конвенції

170. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, порушення якого констатував ЄСПЛ, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, визначених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні правила не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

171. За усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі правила: 1) викладене в першому реченні першого абзацу закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладене в другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплене у другому абзаці визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, потрібно тлумачити у контексті загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

172. Критеріями допустимості заходу втручання у право на мирне володіння майном та його співвідношення із гарантіями, визначеними у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало воно легітимну мету (суспільний, загальний інтерес), що випливає зі змісту зазначеної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке повинне бути доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності визначена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом та з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

173. Відповідно до практики ЄСПЛ ретроспективне скасування дійсного права власності становить позбавлення майна у розумінні цього правила Конвенції (рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, § 40, 41; від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 3257/05, § 27-40; від 12 листопада 2013 року

у справі «Пирантієне проти Литви» (Pyrantiene v. Lithuania), № 45092/07, § 42; від 31 травня 2016 року у справі «Вукушич проти Хорватії» (Vukusic v. Croatia), № 69735/11, § 50).

174. Відповідно до практики ЄСПЛ визнання права власності недійсним як таке не суперечить приписам статті 1 Першого протоколу, водночас воно повинне бути не лише визначене законом і мати законну мету, але й відповідати вимозі пропорційності. Потрібно встановити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав людини; пошук цього балансу притаманний Конвенції загалом. Цей обов'язковий баланс неможливо встановити, якщо зацікавлена особа несе надмірний індивідуальний тягар (рішення від 12 червня 2018 року у справі «Бейнарович та інші проти Литви» (Beinarovic and Others v. Lithuania), № 70520/10, 21920/10, 41876/11, § 138).

175. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - не встановлює такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

176. Тобто лише у разі дотримання всіх зазначених вище критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а отже, правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

177. З огляду на обставини цієї конкретної справи рішенням Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2020 року у справі № 911/2824/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 квітня 2021 року та рішенням Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2020 року у справі № 911/2822/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 березня 2021 року, встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 вибули з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу. Ці обставини є преюдиційно встановленими.

178. Можливість віндикації майна визначена статями 387, 388 ЦК України, а можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речового права на неї - в ЗК України та Законі № 3613-VI. Тобто таке втручання має нормативну основу в національному законодавстві. Зазначені правила є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

179. Задоволення позову в цій справі має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права територіальної громади мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

180. Повернення територіальній громаді земельних ділянок, незаконно відчужених фізичним особам, які надалі відчужили їх Товариству, а останнє об'єднало спірні земельні ділянки з іншими, належними йому ділянками, переслідує легітимну мету контролю за розпорядженням майна відповідно до загальних інтересів. Важливість цих інтересів зумовлюється також і статусом земельних ділянок - належністю їх до земель сільськогосподарського призначення.

181. Такий захід втручання є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

182. Велика Палата Верховного Суду враховує, що, крім витребування спірних земельних ділянок, критерію пропорційності відповідає й припинення права власності Товариства на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, оскільки ця новоутворена (об'єднана) земельна ділянка набута відповідачем з істотними вадами, бо складається як із ділянок, на які має право відповідач, так і тих, на які він права не має, що виключає можливість збереження за Товариством права власності на цю об'єднану ділянку загалом.

183. До того ж чинне законодавство не дозволяє відновлювати з архівного шару Державного земельного кадастру попередні кадастрові номери, а тому сторони у справі в будь-якому разі будуть змушені звертатися до уповноважених органів та у законний спосіб створювати нові об'єкти речових прав.

184. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що припинення права власності Товариства на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування її державної реєстрації не позбавить останнього можливості зареєструвати нову земельну ділянку, щодо якої немає спору, тобто ділянку за виключенням спірних ділянок площами по 2 га кожна, у координатах, межах та конфігурації, що були передані ОСОБА_28 і ОСОБА_29 та надалі відчужені ними на користь Товариства.

185. Також стосовно принципу пропорційності, то у разі витребування нерухомого майна від набувача на користь законного власника законодавство України надає такому набувачу додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

186. Відповідно до приписів частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат

у сумі, на яку збільшилася його вартість.

187. Частиною першою статті 661 ЦК України визначено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

188. Тож останній набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до попереднього незаконного набувача, в якого придбав спірне нерухоме майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, а такожмає право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів відповідно до змісту статті 390 ЦК України.

189. До того ж у пункті 269 постанови від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном, яке вона за добросовісної поведінки не могла б отримати у власність, не становить для такої особи надмірного тягаря.

190. В оцінці пропорційності втручання у справі, що переглядається, Велика Палата Верховного Суду також враховує поведінку Товариства щодо об'єднання спірних земельних ділянок з іншими належними йому ділянками.

191. Так, у справі № 911/2824/19 суди встановили, що після набуття 29 травня 2018 року ОСОБА_28 права власності на земельну ділянку з кадастровим

номером 3225583600:01:005:0025 він її відчужив Товариству на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2018 року.

192. У справі № 911/2822/19 суди встановили, що після набуття 29 травня 2018 року ОСОБА_29 права власності на земельну ділянку з кадастровим

номером 3225583600:01:005:0023 він її відчужив Товариству на підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 2018 року.

193. Державна реєстрація новоутвореної (об'єднаної) земельної ділянки

площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 за заявою Товариства проведена 06 вересня 2019 року, а державну реєстрацію права власності проведено 27 вересня 2019 року.

194. З першими позовами про витребування спірних земельних ділянок

з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 прокурор звернувся у листопаді 2019 року, тобто через два місяці після об'єднання земельних ділянок.

195. Під час розгляду судами справ № 911/2822/19 та № 911/2824/19, які завершилися ухваленням судових рішень, що набрали законної сили 15 березня та 06 квітня 2021 року відповідно, Товариство не повідомляло суди про те, що спірні земельні ділянки, про витребування яких просив прокурор, вже включені до складу іншої ділянки, хоча про цю обставину йому було достеменно відомо.

196. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що однією з основних засад законодавства єдобросовісність, дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобтовідповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

197. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

198. У зв'язку з наведеним добросовісність у правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісними, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися так, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ними ставляться. І навпаки - реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

199. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

200. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципи здійснення суб'єктивних цивільних прав, потрібно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства.

201. Подібні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц.

202. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 сформульований висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

203. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України). Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею приписів частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

204. ТОВ «Нива Фарм», яке було відповідачем у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19, свідомо не повідомило суду обставини, що стосувалися предмета спору в згаданих справах, чим допустило недобросовісну поведінку, яка в кінцевому результаті призвела до ухвалення судових рішень, які не можуть бути виконані через вже неіснування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 у зв'язку з їх об'єднанням у земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029, а також призвела до потреби повторного звернення до суду вже з цим позовом.

205. Зі всією очевидністю можна стверджувати, що дії з об'єднання спірних ділянок були спрямовані на створення істотних перешкод на випадок пред'явлення віндикаційного позову щодо них. Такий висновок є спроможним з огляду на існування кримінального провадження, про яке було обізнане Товариство, а також з огляду на брак інших об'єктивних підстав для вчинення цих дій у період здійснення досудового розслідування, оскільки відповідач не мав перешкод у користуванні земельними ділянками до їх об'єднання. З урахуванням встановлених у справі обставин задоволення позову повністю є пропорційним втручанням у право власності Товариства, яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

206. Велика Палата Верховного Суду не встановила невідповідності заходу втручання у право власності Товариства критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, а також не встановила перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК України та статті 24 Закону № 3613-VI, тому відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, щодо застосування статті 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

207. До того ж Велика Палата Верховного Суду повторно наголошує, що майнове право добросовісного набувача охороняється за допомогою встановлених статтями 390, 661 ЦК України механізмів відшкодування завданих йому збитків у зв'язку з витребуванням у нього за рішенням суду майна, тоді як первісний правомірний власник позбавлений можливості захистити своє майнове право в інший спосіб, аніж шляхом витребування належного йому майна.

Оцінка впливу наявності судових рішень у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19 на можливість розгляду цього спору по суті

208. У касаційній скарзі Товариство посилається на те, що спір щодо вимог про витребування земельних ділянок площею 2,00 га з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 з незаконного володіння вже вирішений, що також підтверджується судовими рішеннями у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19. Однак, на переконання заявника, суд першої інстанції, порушивши приписи пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, не закрив провадження у справі в частині зазначених вимог через те, що немає предмета спору між тими ж сторонами.

209. Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження

у справі. Так, відповідно до частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, визначених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

210. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без ухвалення судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Щодо закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору

211. Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

212. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

213. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж його не було і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

214. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04.

215. Одночасно потрібно зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення.

216. Предметом спору у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19 були земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025.

217. У справі, що переглядається, предметом спору є ті ж самі земельні ділянки, в координатах, межах та конфігурації, що були передані відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру від 29 травня 2018 року № 10-4769/15-18-сг ОСОБА_28

та № 10-4770/15-18сг ОСОБА_29 , що нині входять до складу земельної ділянки площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029.

218. Тобто спірні земельні ділянки в розумінні частини першої статті 79 ЗК України,

а саме як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, продовжують існувати.

219. Відповідно доводи касаційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору є безпідставними.

220. Також Велика Палата Верховного Суду не встановила інших підстав для закриття провадження у цій справі, зокрема підстави, визначеної пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України, а саме обставин, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, визначених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Щодо закриття провадження у справі у зв'язку з наявністю судового рішення у тотожному спорі

221. У пункті 2 частини першої статті 175 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

222. Ця підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

223. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц.

224. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета.

225. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

226. Необхідність застосування закриття провадження з наведеної підстави зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, у яких одночасно тотожними є сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили.

227. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

228. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить постановити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17).

229. Процесуальне законодавство не позбавляє заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним нових фактів, інших підстав позову та надання на їх доведення доказів, якими він обґрунтовує ці нові підстави.

230. Так у справі № 911/2822/19 заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Держгеокадастру звернувся до суду з позовом до Товариства, треті особи: ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_29 , у якому просив витребувати з незаконного володіння ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Держгеокадастру земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради.

231. Господарський суд Київської областізадовольнив позов

у справі № 911/2822/19 рішенням від 29 жовтня 2020 року, яке набрало законної сили 15 березня 2021 року.

232. У справі № 911/2824/19 заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Держгеокадастру звернувся до суду із позовом до Товариства, треті особи: ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_28 , у якому просив витребувати з незаконного володіння ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Держгеокадастру земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради.

233. Господарський суд Київської області задовольнив позов

у справі № 911/2824/19 рішенням від 29 жовтня 2020 року, яке набрало законної сили 06 квітня 2021 року.

234. Натомість у справі № 911/906/23 прокурор в інтересах держави в особі Яготинської міської ради звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру, ТОВ «Нива Фарм», у якому просив: припинити за ТОВ «Нива Фарм» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029; зобов'язати ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки; витребувати у ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Яготинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 загальною

площею 2,00 га, що розташована на території Яготинської міської ради, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 29 травня 2018 року № 10-4769/15-18-сг ОСОБА_28 , та земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 загальною площею 2,00 га, що розташована на території Яготинської міської ради, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 29 травня 2018 року № 10-4770/15-18сг ОСОБА_29 .

235. Тобто як у справах № 911/2822/19, 911/2824/19, так і у справі, що переглядається, предметами спорів за вимогами про витребування земельних ділянок є одні й ті самі ділянки як частини земної поверхі.

236. Також як у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19, так і у цій справі предметом оцінки судами є обставини вибуття майна від законного власника.

237. Проте Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що тотожності між справами № 911/2822/19, 911/2824/19 та справою, що переглядається, в частині вимоги про витребування немає, оскільки особливістю цього спору є те, що позов подано у зв'язку з новим фактом (новим порушенням) - об'єднанням чужого майна з іншим майном, щодо якого немає спору. Такої підстави позову в справах № 911/2822/19, 911/2824/19 не було.

238. Як вже зазначалося, під часрозгляду судами справ № 911/2822/19 та 911/2824/19, які завершилися ухваленням судових рішень, що набрали законної сили 15 березня та 06 квітня 2021 року відповідно, Товариство не повідомляло суди про те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025, про витребування яких просив прокурор, ще 06 вересня 2019 року були об'єднані з іншими ділянками та 27 вересня 2019 року право власності на новостворену земельну ділянку було зареєстровано за Товариством, хоча ці обставини йому були достеменно відомі, оскільки реєстрація новоутвореної (об'єднаної) земельної ділянки площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 проведена саме за заявою Товариства.

239. Така недобросовісна поведінка позбавила позивача можливості посилатися на такі обставини, як на підставу та умови надання захисту судом

у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19.

240. Тобто саме недобросовісна поведінкаТОВ «Нива Фарм», що полягала в приховуванні перед судом обставин, які стосувалися предмета спору у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19, в кінцевому результаті призвела до ухвалення судових рішень, які не можуть бути виконані через вже неіснування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023

та 3225583600:01:005:0025 у зв'язку з їх об'єднанням у земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029.

241. Саме дії (бездіяльність) Товариства призвели до потреби повторного звернення до суду із цим позовом, оскільки в разі правомірної поведінки та повідомлення суду всіх істотних обставин, що стосувалися предмета спору, такий спір був би вирішений остаточно ще під час розгляду судами справ № 911/2822/19 та № 911/2824/19.

242. Тож такі умисні дії (бездіяльність) відповідача є недобросовісними, спрямовані на порушення права правомірного власника спірних земельних ділянок на їх повернення у своє володіння, що свідчить про наявність обставин, визначених частиною другою статті 13 ЦК України. Натомість неправомірна мета та недобросовісна поведінка позбавляють сторону права посилатися на такі обставини як на підстави та умови надання їй захисту судом.

243. Отже, про факт об'єднання спірних земельних ділянок з іншими, належними Товариству земельними ділянками, в попередніх справах № 911/2822/19 та 911/2824/19 суду повідомлено не було, і він цей факт не оцінював. Відтак у справі, що переглядається, спір виник у зв'язку з новим фактом.

244. Тож цей спір у справі № 911/906/23 виник з новими обставинами. Підставою позову у справі, що переглядається, є штучне об'єднання спірних земельних ділянок з іншими ділянками з метою унеможливлення їх повернення правомірному власнику. Реєстрація нової земельної ділянки, до складу якої увійшли й спірні земельні ділянки, унеможливила виконання судових рішень у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19.

245. Сторони в судовому засіданні від 02 липня 2025 року підтвердили неможливість виконання попередніх судових рішень про витребування спірних земельних ділянок у справах № 911/2822/19, 911/2824/19.

246. Предметом справ № 911/2822/19, 911/2824/19були земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 площею по 2 га кожна як самостійні об'єкти цивільних прав, натомість предметом цього спору є дві земельні ділянки як площі земної поверхні, які є частиною нової ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 площею 19,363 га та які як самостійні об'єкти цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України нині вже не існують.

247. Також Велика Палата Верховного Суду врахувала, що судове рішення про віндикацію є рішенням про визнання права. У справах № 911/2822/19, 911/2824/19 це право визнано за одним суб'єктом - державою в особі Держгеокадастру, тоді як у цій справі прокурор заявив вимогу про витребування на користь іншого суб'єкта -територіальної громади в особі Яготинської міської ради. Тобто фактично у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19 предметом спору було повернення спірних земельних ділянок у державну власність, тоді як у справі, що переглядається, предметом спору та його кінцевою метою є повернення земельних ділянок у комунальну власність.

248. Тож після пред'явлення позовів у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19 - відбулася зміна особи, прав та інтересів якої стосується цей спір: якщо спочатку такою стороною була держава, то на час вирішення цього спору - Яготинська міська рада. Це відбулося у зв'язку з передачею прав на спірні ділянки з державної власності у комунальну, що вплинуло на визначення прокурором тієї належної особи, в інтересах якої він звертався з відповідними позовами.

249. Додатково потрібно врахувати те, що у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 держава звернулася до суду за захистом порушеного права, протиправно втраченого в результаті недобросовісних дій відповідачів, тоді як у цій справі прокурор в інтересах територіальної громади звернувся за захистом її охоронюваного законом інтересу, оскільки спірні ділянки на праві комунальної власності у відповідному державному реєстрі (державному земельному кадастрі) ніколи не були зареєстровані.

250. Оскільки як предмет, так і підстави позовів у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 та у справі № 911/906/23 не є цілком тотожними, то в судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав для закриття провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України.

251. Також у касаційній скарзі Товариство твердить, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що метою поданого позову є зміна способу виконання судових рішень у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19, що суперечить визначеному законом, зокрема частинами першою, третьою статті 331 ГПК України, частиною третьою статті 33 Закону № 1404-VIII, порядку виконання рішень судів та є неприпустимим.

252. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 331 ГПК України).

253. Аналіз норм статті 331 ГПК України дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

254. Така можливість також визначено частиною третьою статті 33 Закону № 1404-VIII.

255. Усталеним у процесуальному праві є розуміння понять «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення як категорій, що мають спеціальне значення і реалізуються у виконавчому провадженні. Вони означають послідовність і зміст виконавчих дій, які підлягають вчиненню державним / приватним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це, по суті, спосіб здійснення того способу захисту, який реалізовано судом у своєму рішенні. Під зміною способу виконання рішення суду потрібно розуміти вжиття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21).

256. Водночас у будь-якому разі під час зміни способу і порядку виконання судового рішення суд не може змінювати його по суті.

257. У справах № 911/2822/19 та 911/2824/19 через неповідомлення Товариством всіх обставин, що мали значення для дієвого вирішення спору, суди не досліджували обставину об'єднання спірних земельних ділянок разом з іншими ділянками та не з'ясовували у зв'язку із цим питання застосування ефективного способу захисту прав позивача.

258. У цій справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння Товариства можливе винятково одночасно із застосуванням таких способів захисту, як припинення права власності відповідача на новостворену (об'єднану) земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.

259. Тож зміна способу і порядку виконання рішення судів у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19 є неможливою, оскільки фактично призведе до обов'язку зі встановлення нових обставин та, як наслідок, і до зміни судових рішень по суті, й до зміни способу захисту, що є неприпустимим.

260. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1829цс15 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 693/426/17.

261. До того ж Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу в касаційному порядку, враховує конкретні обставини цієї справи, застосовує загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства, зокрема placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem, що означає: «у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед суворим розумінням права».

262. З урахуванням викладеного суд не вправі відмовити в захисті порушеного права позивача у зв'язку з недобросовісною поведінкою відповідача. Саме сторона-порушник має нести відповідальність та отримати невигідні для неї наслідки за власні недобросовісні дії (бездіяльність).

263. Тож з огляду на конкретні обставини справи, що переглядається, Велика Палата Верховного Суду висновує, що наявність судових рішень у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19 не перешкоджає розгляду цього спору по суті позовних вимог, оскільки обставини, що не були предметом оцінки судами у згаданих справах, зокрема факт об'єднання спірних ділянок з іншими належними Товариству ділянками, роблять цей спір унікальним з-поміж усіх зазначених.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду

264. Велика Палата Верховного Суду керується тим, що єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

265. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, про це потрібно чітко зазначити в рішенні (пункт 49).

266. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

267. З метою гарантування юридичної визначеності, складовою якої є єдність судової практики, та з урахуванням висновків, зроблених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від правових висновків, сформульованих у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 915/200/21, від 29 серпня 2024 року у справі № 924/996/23, про те, що лише задоволення віндикаційного позову шляхом витребування спірної земельної ділянки, яка була об'єднана з іншою ділянкою, є ефективним та достатнім для повного відновлення порушеного права держави, а інші вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача на об'єднану земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є неефективними.

268. Окреслюючи сферу застосування правового висновку, викладеного в цій постанові, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що він підлягає врахуванню під час вирішення судами спорів, за обставинами яких відповідач вчинив дії з метою унеможливлення витребування спірної земельної ділянки, яка до цього існувала не лише в розумінні статті 79 ЗК України - як частина земної поверхні, а й в розумінні статті 79-1 ЗК України - як окремий об'єкт цивільних прав, оскільки саме лише судове рішення про витребування не буде підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на витребувану земельну ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно закритий у зв'язку з об'єднанням земельних ділянок.

269. Також Велика Палата Верховного Суду з огляду на висновки, сформульовані в цій постанові, вважає за потрібне відступити шляхом конкретизації власних висновків, викладених у постанові від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц з подібними правовідносинами, у яких спір стосувався, зокрема, витребування земельних ділянок, які ввійшли до складу новоутвореної (об'єднаної) земельної ділянки, та скасування рішень про державну реєстрацію прав, а саме від висновків про те, що позовна вимога про скасування рішень про державну реєстрацію прав не підлягає задоволенню, бо є неефективним способом захисту прав позивача в разі пред'явлення віндикаційного позову.

270. Згадана вище конкретизація зумовлена неефективністю підходу, запропонованого в згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду, в ситуації, коли відбулося приєднання спірної земельної ділянки до іншої ділянки, щодо якої спору немає, оскільки реалізація такого способу захисту, як витребування земельних ділянок, які до їх об'єднання з іншими ділянками існували як об'єкти цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, як вже неодноразово відзначалося в цій постанові, є неможливою після такого об'єднання, адже формально юридично спірні об'єкти як об'єкти цивільних прав припинили існування, а тому виконати подібне судове рішення та досягнути мети правосуддя без скасування державної реєстрації новоутвореної земельної ділянки та речових прав на неї буде неможливо. Велика Палата Верховного Суду повторює, що уподібних правовідносинах вимоги про припинення речових прав на новоутворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації не є самостійними способами захисту порушених прав, а слугують меті реалізації основного способу захисту, яким є витребування, а тому зазначені вимоги (способи захисту) не можуть бути застосовані окремо від віндикаційного позову.

271. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Незазначення повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22).

272. Незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

273. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

274. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте у визначених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

275. За результатами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги ТОВ «Нива Фарм» без задоволення, а ухвалених у справі судових рішень - без змін.

Розподіл судових витрат

276. Відповідно до статті 315 ГПК України в постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

277. У частині чотирнадцятій статті 139 ГПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

278. Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то перерозподілу судових витрат Велика Палата Верховного Суду не здійснює.

279. Судові витрати, понесені заявником у зв'язку з поданням касаційної скарги, покладаються на нього.

Вирішення питання про поновлення дії оскаржуваних судових рішень

280. За правилами статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не встановлює примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

281. Ухвалою від 13 червня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зупинив виконання та дію рішення Господарського суду Київської області від 18 липня 2023 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

282. Зробивши висновок про залишення касаційної скарги ТОВ «Нива Фарм» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, Велика Палата Верховного Суду поновлює виконання та дію рішення Господарського суду Київської області від 18 липня 2023 року.

ВИСНОВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

283. Земельна ділянка, яка була об'єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку статей 387, 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об'єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об'єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий.

284. З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.

285. Права позивача на витребувані земельні ділянки мають бути відновлені відповідно до ознак, конфігурації та розташування тих земельних ділянок, які були протиправно об'єднані відповідачем з іншими належними йому ділянками, та які як окремі об'єкти цивільних прав припинили своє існування.

286. Витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали відповідачу до такого об'єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені усі додаткові витрати, пов'язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у Державному земельному кадастрі у зв'язку з припиненням його права на новостворену (об'єднану) ділянку.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 18 липня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання та дію рішення Господарського суду Київської області від 18 липня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач О. О. Банасько

Судді: О. Л. Булейко К. М. Пільков

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

О. А. Губська Н. С. Стефанів

А. А. Ємець Т. Г. Стрелець

Л. Ю. Кишакевич О. В. Ступак

В. В. Король І. В. Ткач

С. І. Кравченко О. С. Ткачук

О. В. Кривенда Є. А. Усенко

М. В. Мазур Н. В. Шевцова

Постанову оформив суддя Погрібний С. О. в порядку частини третьої статті 314 ГПК України.

Джерело:
ЄДРСР 131648971

[ANTIRAID]

Випадкові люди в чергове розписались у власній некомпетентності. Вісім років морочити голову ефективним способом захисту аби врешті повернутись до способу, який існував до всіх їх позицій та їх уточнень. Суд зазначив:

283. Земельна ділянка, яка була об'єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку статей 387, 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об'єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об'єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий.

284. З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.

285. Права позивача на витребувані земельні ділянки мають бути відновлені відповідно до ознак, конфігурації та розташування тих земельних ділянок, які були протиправно об'єднані відповідачем з іншими належними йому ділянками, та які як окремі об'єкти цивільних прав припинили своє існування.

286. Витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали відповідачу до такого об'єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені усі додаткові витрати, пов'язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у Державному земельному кадастрі у зв'язку з припиненням його права на новостворену (об'єднану) ділянку.