Рішення КОАС про визнання протиправної та нечинною постанови КМУ від 08.04.2025 № 426 «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» в частині змін

[ANTIRAID]

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2025 року м. Київ № 320/27902/25

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої судді Шевченко А.В., суддів Дудіна С.О., Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду через свого представника - адвоката Кравця Р.Ю. звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому позивач просить суд визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінетів Міністрів України від 08.04.2025 № 426 «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» в частині внесених змін до пункту 21 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 29, ст. 1164; 2023 р., № 53, ст. 2970; 2024 р., № 44, ст. 2698).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2025 № 426 «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» (далі - Постанова КМУ № 426) було внесено зміни до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 261, зокрема: «Пункт 21 після абзацу п'ятого доповнити новими абзацами такого змісту: «Протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні до індивідуального навчального плану аспіранта (ад'юнктів) третього року підготовки денної форми здобуття освіти включається єдиний державний залік з української та іноземної мов для академічних цілей як обов'язковий підсумковий контроль з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання, який проводиться в порядку, визначеному МОН. Порядок проведення єдиного державного заліку для ад'юнктів визначається державними органами, до сфери управління яких належать заклади освіти (наукові установи), які здійснюють відповідну підготовку. У зв'язку з цим абзаци шостий - десятий вважати відповідно абзацами восьмим - дванадцятим».

Позивач вказує, що зазначені пункти постанови (із внесеними змінами) є протиправними, оскільки при її прийнятті було допущено низку процедурних порушень, зокрема не було дотримано процедури внесення проєкту акта (до нього не було долучено усіх необхідних додатків, а саме рекомендації Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій), не дотримано процедури опрацювання та його розгляду, а тому мало було повернуто на доопрацювання розробнику.

Крім того, позивач зазначає, що в розділі 6 Пояснювальної записки до проєкту постанови не зазначено мотивів та підстав, за яких проєкт акта не потребує громадського обговорення, що не відповідає вимогам пункту 3 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 3 листопада 2010 р. N2996; не наведено мотивів та підстав неврахування зауважень Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій, та взагалі не зазначено про їх існування.

Позивач звертає також увагу, що в розділі 8 Пояснювальної записки до проєкту постанови повідомлено неправдиву інформацію про те, що проєкт акта не матиме впливу на права громадян, формально зазначено про підвищення якості вищої освіти, при цьому, абсолютно не обґрунтована пропорційність та доцільність внесення таких змін саме у період воєнного стану, у проєкті акта відсутні строки набрання чинності запропонованих змін, що унеможливлює внесення таких змін до індивідуальних навчальних планів аспірантів, які вже навчаються, відсутній перехідний період для підготовки здобувачів освіти до такого заліку.

На думку позивача, запровадження єдиного державного заліку з української та іноземної мов, як обов'язкової вимоги для здобувачів ступеня доктора філософії, є прямим втручанням у повноваження закладів вищої освіти і суперечить принципу академічної свободи та самостійності закладів вищої освіти у формуванні програм, а оскаржувана постанова КМУ порушує баланс між державною політикою у сфері освіти та правом закладів вищої освіти самостійно визначати механізми досягнення результатів навчання відповідно до стандартів вищої освіти.

Позивач у позові також зазначає про те, що відповідачем фактично застосовано зворотну дію закону в часі, оскільки положення спірного нормативно-правового акта будуть застосовано до осіб, які вже були прийняті вищими навчальними закладами для здобуття третього рівня вищої освіти чи навчанні в асистентурі - стажування, що погіршило їх становище, позаяк обмежило їх право обирати формат свого навчання. Крім того вважає, що оскаржувана Постанова не відповідає принципу правової визначеності, позаяк не містить визначення правових наслідків не складання заліку; не розкриває, чи є цей залік частиною державної атестації, чи проміжним контролем; не визначає коло осіб, які звільняються через воєнні дії, не роз'яснює порядок апеляції, особливості для мобілізованих здобувачів тощо.

Щодо наявності факту порушення прав позивача, то він вказує, що є суб?єктом правовідносин, у яких підлягає застосуванню спірний акт, оскільки є аспірантом, та вважає, що через дію постанови Кабінету Міністрів України № 426 внаслідок введення нової форми підсумкової атестації аспірантів, яка прямо не передбачена Законом України «Про вищу освіту» та не регламентована відповідними освітніми стандартами, порушено його гарантоване конституційне право на здобуття освіти.

Судом під час вирішення питання про відкриття провадження було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Шевченко А.В.) від 10.06.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 18.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи здійснювати колегією суддів під головуванням судді Шевченко А.В. за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 16.07.2025.

16.07.2025 підготовче судове засідання знято з розгляду у тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Шевченко А.В., призначено підготовче судове засідання на 23.07.2025.

15.07.2025 від представника відповідача Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.

Відповідно до ухвали суду від 23.07.2025 задоволено клопотання Кабінету Міністрів України про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву. Продовжено Кабінету Міністрів України строк для подання відзиву до 23.07.2025 включно.

Прийнято відзив на позовну заяву у справі № 320/27902/25.

Так, в обґрунтування поданого відзиву представник відповідача зазначає, що в межах його компетенції та з метою реалізації державної політики у сфері освіти, у зв'язку із необхідністю розв'язання проблем підвищення якості освіти та удосконалення законодавства з питань підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на підставі аналізу практики його застосування прийнято оскаржувану постанову, а тому вважає твердження позивача про її невідповідність Законам України «Про освіту», «Про вищу освіту» безпідставним.

Вказує також на відсутність процедурних порушень під час прийняття оскаржуваної постанови. Твердження позивача стосовно порушення розробником строку, наданого на доопрацювання, вважає необґрунтованим, оскільки постанова з урахуванням доопрацювання прийнята ще 08.04.2025, а відтак надісланий МОН проєкт та порівняльна таблиця вже 11.04.2025 ніяким чином не впливали на прийняття чи зміст постанови.

Наголосив також на відсутності порушеного права позивача, оскільки ним не наведено істотних доказів та фактів на підтвердження такого. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Протокольною ухвалою від 23.07.2025 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство освіти і науки України (далі - МОН України).

У підготовчому судовому засіданні 23.07.2025 оголошено перерву до 10.09.2025.

29.07.2025 представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вказує на помилковість тверджень представника відповідача про наявність у нього повноважень щодо внесення змін та про відповідність оскаржуваної постанови Законам України «Про освіту», «Про вищу освіту», оскільки КМУ лише затверджує порядок підготовки, але не має змінювати зміст освітніх стандартів і запроваджувати нові форми атестації без внесення відповідних змін до законів.

Акцентує увагу, що твердження відповідача про дотримання процедури також не відповідають дійсності, а доводи про відсутність порушеного права надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Просить задовольнити позовні вимоги.

Окрім цього, представником третьої особи - Міністерства освіти і науки України були подані додаткові пояснення, у яких заперечив проти задоволення позовних вимог.

Вказав, що впроваджені зміни обумовлені необхідністю випускникам третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти набути компетентність «Здатність усно і письмово презентувати результати власного наукового дослідження українською та іноземною мовами, глибоко розуміти іншомовні наукові та професійні тексти за напрямом досліджень».

10.09.2025 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 01.10.2025.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії від 10.09.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді - Шевченко А.В. та суддів: Дудіна С.О., Кушнову А.О.

У судовому засіданні 01.10.2025 оголошено перерву у розгляді справи до 05.11.2025.

З 05.11.2025 колегія суддів перейшла до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , відповідно до витягу з протоколу від 28.04.2023 № 4 засідання Вченої ради Київського університету права НАН України, з 01.05.2023 зараховано до аспірантури на очну форму навчання за спеціальністю 081- Право. Термін навчання в аспірантурі з 01.05.2023 по 30.04.2027.

Листом від 03.04.2025 № 1/6595-25 Міністерство освіти і науки України подало на розгляд Кабінету Міністрів України проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)», підготовлений відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630.

До листа від 03.04.2025 № 1/6595-25 МОН України було додано:

проєкт акта на 2 арк.;

пояснювальну записку на 3 арк.;

довідку про погодження на 1 арк.;

протокол узгодження пропозицій на 3 арк.;

висновок Мін'юсту на 6 арк.;

порівняльну таблицю на 2 арк.;

інформаційно-довідкові матеріали на 22 арк.

Указаний лист та додатки до нього зареєстровані в Департаменті забезпечення документообігу Секретаріату Кабінету Міністрів України 04.04.2025 за вхідним № 10802/0/1- 25.

Проєкт акта (в частині змін, що вносяться до Порядку) був викладений у наступній редакції:

« …

1.В абзаці другому пункту 17 слова «з іноземної мови» виключити.

2.Абзац п'ятий пункту 17 виключити.

3.Пункт 21 після абзацу п'ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«До індивідуального навчального плану аспіранта (ад'юнкта) третього року підготовки включається єдиний державний залік з української та іноземної мов для академічних цілей як обов'язковий підсумковий контроль з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання, який проводиться в порядку, визначеному МОН.»

У зв'язку з цим абзаци шостий-десятий вважати відповідно абзацами сьомим - одинадцятим».

07.04.2025 Секретаріатом Кабінету Міністрів України складено висновок до проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» та матеріалів до нього, відповідно до якого запропоновано розглянути проєкт акта в установленому Регламентом Кабінету Міністрів порядку (Т.1 стор. 40).

Так, зі змісту вказаного висновку судом встановлено, що його прийняттю передували такі обставини.

5 липня 2024 року на засіданні Урядового комітету з питань цифрової трансформації, інновацій, розвитку освіти, науки та технологій, охорони здоров'я, захисту довкілля та природних ресурсів, національної безпеки і оборони, азартних ігор та лотерей розглянутий Проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)», внесений МОН листом від 27.06.2024 № 1/11385-24.

За результатом вказаного розгляду прийнято рішення повторно подати проєкт постанови для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів, зокрема після доопрацювання матеріалів МОН разом з Мінфіном, а також для додаткового опрацювання проєкту акта з Науковим комітетом Національної ради з питань розвитку науки і технологій.

Листом від 19 липня 2024 року № 1/12969-24 МОН подано доопрацьовані матеріали до проєкту акта. МОН, додатково опрацювавши проєкт акта з Науковим комітетом Національної ради з питань розвитку науки і технологій, повідомлено про неврахування зауважень зазначеного Комітету. При цьому, як вбачається із тексту висновку до проєкту постанови від 07.04.2025, Науковим комітетом Національної ради з питань розвитку науки і технологій було висловлено низку зауважень до проєкту (Т.1 стор.40).

Оскільки зауваження Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій не враховано, проєкт акта 1 серпня 2024 року повторно розглянуто на засіданні Урядового комітету з питань цифрової трансформації, інновацій, розвитку освіти, науки та технологій, охорони здоров?я, захисту довкілля та природних ресурсів, національної безпеки і оборони, азартних ігор та лотерей та прийнято рішення подати проєкт постанови для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів у запропонованій редакції.

На засіданні Уряду погоджено пропозицію Міністра Кабінету Міністрів Немчінова О.М. щодо повернення головним розробникам проєктів актів, у тому числі і спірного, для їх доопрацювання, актуальності, внесення змін з урахуванням положень вже прийнятих нормативно-правових актів та доручено Секретаріату Кабінету Міністрів забезпечити повернення проєкту, після чого останній було повернуто МОН 17.09.2024.

При цьому, у вказаному висновку від 07.04.2025 до проєкту оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України, зазначено, що за інформацією МОН, проєкт акта не стосується соціально-трудової сфери, сфери наукової та науково-технічної діяльності, питань функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, прав осіб з інвалідністю. За результатами пропонується розглянути його в установленому Регламентом Кабінету Міністрів порядку.

Відповідно до протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 08.04.2025 № 39 (Т.1 стор.43), на засіданні Кабінету Міністрів України від 08.04.2025 прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)», доручивши МОН доопрацювати її в одноденний строк із урахуванням пропозиції Міністра освіти і науки Лісового О.В.

11.04.2025 МОН скеровано до Кабінету Міністрів України лист № 1/7182-25, до якого додано доопрацьований проєкт акта та порівняльну таблицю (Т. 1 стор 17).

17.04.2025 в газеті «Урядовий кур'єр» (№ 79) опубліковано постанову від 08.04.2025 № 426 «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)», у такій редакції, що була подана МОН листом від 11.04.2025 № 1/7182-25, а саме:

«ЗМІНИ, що вносяться до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)

1.У пункті 17:

1)в абзаці другому слова «з іноземної мови» виключити;

2)абзац п'ятий виключити.

2.Пункт 21 після абзацу п'ятого доповнити новими абзацами такого змісту:

«Протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні до індивідуального навчального плану аспіранта (ад'юнкта) третього року підготовки денної форми здобуття освіти включається єдиний державний залік з української та іноземної мов для академічних цілей як обов'язковий підсумковий контроль з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання, який проводиться в порядку, визначеному МОН.

Порядок проведення єдиного державного заліку для ад'юнктів визначається державними органами, до сфери управління яких належать заклади освіти (наукові установи), які здійснюють відповідну підготовку.».

У зв'язку з цим абзаци шостий - десятий вважати відповідно абзацами восьмим - дванадцятим».

Відтак, позивач, як здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії, зазначає, що його гарантоване конституційне право на здобуття освіти порушено внаслідок введення оскаржуваною постановою нової форми підсумкової атестації аспірантів, яка прямо не передбачена Законом України «Про вищу освіту», а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай безпосередніх індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Статтею 113 Конституції України, встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з пунктом частини першої статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Відповідно до норм частини першої, другої статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Так, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», встановлено, що Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій виконує такі повноваження, зокрема: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій.

Тож, з наведеного слідує, що Кабінет Міністрів України є вищим колегіальним органом у системі органів виконавчої влади, до повноважень якого належить, серед іншого, забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти.

Відповідно до частин першої та другої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

За визначенням пункту 1 § 29 глави 1 розділу 4 Регламенту КМУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1156) (далі - Регламент), акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов.

Частиною першою § 48 Регламенту, передбачено, що проекти актів Кабінету Міністрів вносяться на розгляд Кабінету Міністрів головними розробниками - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (крім тих органів, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів), державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про вищу освіту» центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, зокрема: розробляє стратегію та програми розвитку вищої освіти і подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України; бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері вищої освіти, науки, підготовки фахівців з вищою освітою; видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти у випадках, передбачених цим Законом.

За визначенням пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України (далі - МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Пунктом 3 Положення установлено, що основними завданнями МОН є:

1. забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій;

2. забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування форми власності.

Зі змісту наведених норм слідує, що МОН, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, наділено повноваженнями щодо розроблення проєктів нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.

При цьому, прийняття актів уряду передбачає багатостадійний процес, в якому проєкт відповідного акта готує міністерство, що визначається головним розробником, та надає його на розгляд Уряду.

У якості підстави позову позивач посилається на те, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови, було допущено низку процедурних порушень, зокрема під час внесення її на розгляд.

Так, відповідно до частини першої § 49 глави 5 Регламенту КМУ проєкт акта Кабінету Міністрів разом з додатками до нього, підготовлений з дотриманням вимог цього Регламенту, візується керівником органу, який є головним розробником, або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом (додаток 3).

Відповідно до додатку 3 до Регламенту КМУ супровідний лист має бути здійснений на бланку листа органу виконавчої влади, в своїй описовій частині має містити інформацію про: найменування органу виконавчої влади, який подає проєкт акта, назву проєкту акта, підставу та розділ порядку денного засідання Кабінету Міністрів до якого пропонується включити проект акта, посаду керівника органу виконавчої влади, прізвище та ім'я, дату, а також до супровідного листа додаються: проєкт акта, пояснювальна записка, довідка про погодження, протокол узгодження позицій, висновок Мін'юсту, порівняльна таблиця, інформаційно-довідкові матеріали.

Крім того, відповідно до частини першої § 50 глави 5 Регламенту КМУ, що має назву «Обов'язкові додатки», до проекту акта Кабінету Міністрів додаються:

1)пояснювальна записка (додаток 4),

2)довідка про погодження проєкта акта (додаток 5);

3)протокол узгодження позицій згідно з додатком б (у разі потреби);

3-1) висновки Мінфіну, Мінекономіки та Мінцифри;

4)висновок Мін'юсту;

4-1) довідка, зазначена у пункті 3 § 35 цього Регламенту (до проектів актів, зазначених у пункті 1 § 35 цього Регламенту);

4-2) висновок Європейської Комісії (у разі наявності);

5) порівняльна таблиця, оформлена згідно з додатком 7 (якщо проєктом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

До проєкту нормативно-правового акта, що стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності, додаються рекомендації Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій (за наявності).

Вказана норма узгоджується із положеннями частини сьомої § 33 Регламенту, відповідно до якої під час підготовки проекту нормативно-правового акта Кабінету Міністрів з питань, що стосуються сфери наукової та науково-технічної діяльності, такий проект акта в обов'язковому порядку надсилається Науковому комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій для проведення його експертизи та підготовки відповідних рекомендацій.

Отже, з наведеного чітко вбачається, що проєкт акта подається з додатками та супровідним листом, форма та вимоги до якого закріплені додатком 3 до Регламенту КМУ.

При цьому, вказана норма також визначає перелік саме обов'язкових додатків, які мають бути надані разом з проектом акту і які мають бути досліджені та враховані під час прийняття акта КМУ, зокрема і оскаржуваної постанови.

Судом встановлено, що Листом від 03.04.2025 № 1/6595-25 МОН України було подано на розгляд Кабінету Міністрів України проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)», підготовлений відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630.

До листа від 03.04.2025 № 1/6595-25 МОН України було додано:

проєкт акта на 2 арк.;

пояснювальну записку на 3 арк.;

довідку про погодження на 1 арк.;

протокол узгодження пропозицій на 3 арк.;

висновок Мін'юсту на 6 арк.;

порівняльну таблицю на 2 арк.;

інформаційно-довідкові матеріали на 22 арк.

Водночас, суд констатує, що в порушення вищенаведених норм, до проєкту оскаржуваної постанови, не було долучено рекомендацій Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.

При цьому, суд бере до уваги той факт, що проєкт постанови неодноразово повертався розробнику на доопрацювання, у тому числі задля додаткового опрацювання саме з Науковим комітетом Національної ради з питань розвитку науки і технологій, проте остаточна редакція проєкту постанови на розгляд до вказаного комітету на подавалася, а попередні його зауваження враховані не були, до листа від 03.04.2025 № 1/6595-25 для подачі на розгляд Кабінету Міністрів України не долучалися, а пояснювальна записка від 03.04.2025 № 1/6595-25 до проєкту (а.с. Т .1 стор. 21) взагалі не містить викладу підстав та мотивів неврахування висновків вказаного комітету.

Крім того, у розділі 6 «Позиція заінтересованих сторін» пояснювальної записки викладено висновок, що проєкт акта не стосується соціально-трудової сфери, сфери наукової та науково - технічної діяльності, питань функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, прав осіб з інвалідністю, що прямо суперечить попереднім діям МОН, зокрема щодо подачі для додаткового доопрацювання Науковому комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.

Проте, суд критично ставиться до вказаного висновку, викладеному у пояснювальній записці з таких підстав.

Стаття 2 Закону України «Про вищу освіту» визначає, що законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно з частиною першої статті 5 Закону України «Про вищу освіту» підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврський) рівень;

другий (магістерський) рівень;

третій (освітньо - науковий / освітньо - творчий) рівень.

Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв'язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.

Згідно з частиною шостою статті 5 Закону України «Про вищу освіту» доктор філософії - це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді.

Згідно із визначенням статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Таким чином, третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень безпосередньо пов'язаний із науковою діяльністю здобувача вказаного рівня.

Відтак, суд констатує, що оскаржувана постанова безпосередньо стосується регулювання відносин у сфері наукової діяльності.

Крім того, суд погоджується із твердженням позивача про те, що оскаржувана постанова безпосередньо стосується реалізації права на освіту, яке відноситься до соціально-культурних прав, а тому думка здобувачів освіти також мала бути врахована згідно пункту 3 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 3 листопада 2010 року №996, чого зроблено не було.

Суд констатує, що попри невідповідність поданих документів вимогам Регламенту, проєкт акта його розробнику на доопрацювання повернуто не було, водночас вирішено подати проєкт постанови для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України.

Так, 08.04.2025 на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)», доручивши МОН доопрацювати її в одноденний строк із урахуванням пропозиції Міністра освіти і науки Лісового О.В., що підтверджується протоколом засідання Кабінету Міністрів України від 08.04.2025 № 39.

Поряд з цим, після доопрацювання прийнятого акта, редакція постанови зазнала суттєвих змін, оскільки дія прийнятої норми обмежена періодом дії воєнного стану.

При цьому, у пояснювальній записці, доданої до неї, необхідність таких змін саме під час дії воєнного стану, жодним чином не обґрунтована, як і не обґрунтовано, чому такі зміни щодо обов'язковості складання іспиту з українською та іноземної мов вводяться саме для аспіранта (ад'юнкта) третього року підготовки, а не наприклад, при вступі до аспірантури, починаючи з дня набрання чинності іншим пунктам постанови КМУ № 426.

Таким чином, колегія суддів погоджується із позицією позивача, про те, що при прийнятті оскаржуваної постанови не було дотримано процедури розгляду проєкту акта КМУ та порушено вимоги Регламенту КМУ.

Колегія суддів також погоджується із доводами позивача про те, що фактично запровадження єдиного державного заліку з української та іноземної мов як обов'язкової вимоги для здобувачів ступеня доктора філософії є втручанням у повноваження закладів вищої освіти.

Згідно із частиною шостою статті 5 Закону України «Про вищу освіту», наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або закладами вищої освіти.

Відповідно до частин першої, другої статті 9-1 Закону України «Про вищу освіту» опис освітньої програми повинен містити: назву освітньої програми; рівень вищої освіти; галузь знань (галузі знань, за потреби - для міждисциплінарних освітніх програм); спеціальність (спеціальності - для міждисциплінарних освітніх програм); спеціалізацію або предметну спеціальність (за наявності); опис предметної області; цілі освітньої програми; тип освітньої програми (освітньо-професійна, освітньо-наукова чи освітньо-творча); тип диплома (спільний (подвійний) диплом) (за наявності); найменування партнера за узгодженою спільною освітньою програмою (за наявності); мову (мови) викладання; кількість кредитів ЄКТС, необхідних для виконання цієї програми; форми здобуття освіти за цією освітньою програмою та розрахункові строки виконання освітньої програми за кожною з них; вимоги до освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою (відповідно до стандартів вищої освіти); компетентності та програмні результати навчання, які дають право на присудження/присвоєння визначеної освітньою програмою освітньої або освітньої та професійної кваліфікації (кваліфікацій); форму (форми) атестації здобувачів вищої освіти; перелік обов'язкових освітніх компонентів, їх логічну послідовність; можливості працевлаштування за здобутою освітою; процедури присвоєння професійних кваліфікацій (у разі їх присвоєння).

Методичні рекомендації щодо реалізації узгоджених спільних освітніх програм та видачі спільних (подвійних) дипломів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Заклади вищої освіти (наукові установи) самостійно розробляють і затверджують освітні програми з урахуванням вимог до відповідного рівня вищої освіти, встановлених законодавством, та вимог стандартів вищої освіти.

Заклади вищої освіти (наукові установи) можуть самостійно запроваджувати спеціалізації, предметні спеціальності.

Частиною четвертою статті 10 Закону України «Про вищу освіту», вищий навчальний заклад на підставі освітньо-професійної (освітньо-наукової) програми за кожною спеціальністю розробляє навчальний план, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ЄКТС, послідовність вивчення дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план, що затверджується керівником вищого навчального закладу.

Зі змісту наведених норм слідує, що законодавством гарантовано академічну автономію закладів вищої освіти, оскільки останні наділені компетенцією самостійно: розробляти та затверджувати освітні програми; визначати зміст, структуру, логіку навчання, мову викладання, критерії оцінювання, компетентності та форми підсумкового контролю.

Таким чином, наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або закладами вищої освіти, а запровадження єдиного державного заліку з української та іноземної мов як обов'язкової вимоги для здобувачів ступеня доктора філософії є втручанням у повноваження закладів вищої освіти і суперечить принципу академічної свободи (стаття 6 Закону «Про освіту») та самостійності закладів вищої освіти у формуванні програм.

Стосовно тверджень представника відповідача про відсутність порушеного права позивача, колегія суддів зауважує таке.

Згідно з частинами першою-третьою статті 3 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі Закон № 2145-VIII) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про вищу освіту», кожен має право на вищу освіту.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

ОСОБА_1 навчається в аспірантурі на очній формі навчання за спеціальністю 081- Право. Термін навчання в аспірантурі з 01.05.2023 по 30.04.2027.

Отже, позивач є аспірантом третього року підготовки денної форми здобуття ступеня доктора філософії, тобто особою, на яку безпосередньо поширюється дія змін, внесених оскаржуваною постановою, у зв'язку із запровадженням нової форми підсумкової атестації, позаяк оскаржувана постанова створює додатковий обов'язок для нього у формі складання єдиного заліку.

При цьому, проєктом постанови не передбачено конкретного строку набрання чинності запропонованих змін до Порядку, що фактично унеможливлює внесення відповідних змін до індивідуальних навчальних планів аспірантів, які вже навчаються. Таким чином, включення єдиного державного заліку з української та іноземної мов індивідуальних навчальних планів буде можливим лише для тих аспірантів, які вступили до аспірантури у 2024 році, відповідно залік на третьому році навчання відбуватиметься у 2027 році.

За правилом, встановленим статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, будь-який нормативний акт не може мати зворотної дії в часі - не може бути застосований до правовідносин, які виникли до моменту набрання ним чинності, в тому числі, за умови якщо він погіршує становище особи, якої це стосується.

Фактично, оспорюваною постановою введено додаткову умову для здобуття ступеня доктора філософії, яка не була передбачена при вступі, та може мати ускладнення підготовки до здачі єдиного заліку для осіб, які наразі здобувають третій рівень освіти. Відповідачем застосовано зворотну дію закону в часі до вказаної категорії осіб, оскільки положення спірного нормативно-правового акту будуть застосовано до осіб, які вже були прийняті вищими навчальними закладами для здобуття третього рівня вищої освіти чи навчанні в асистентурі-стажування, що погіршило їх становище, позаяк обмежило їх право обирати формат свого навчання.

Щодо пояснень, наданих третьою особою, колегія суддів зауважує, що останні взагалі не містять обґрунтування підстав недотримання процедури проєкту акта, натомість, зміст їх зміст зведений лише до того, що конституційне право на освіту під час дії воєнного стану може обмежуватись.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № Р246-К2Р1-8ВНХ-1654 від 04.06.2025.

У зв'язку із рішенням про задоволення позовних вимог, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та нечинною постанову Кабінетів Міністрів України від 08.04.2025 № 426 «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» в частині внесених змін до пункту 21 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 261.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд.12/2).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Шевченко А.В.

Судді Дудін С.О.

Кушнова А.О

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 04 грудня 2025 р.

Джерело:
ЄДРСР 132374121

[ANTIRAID]

Це наша справа. Суд в чергове довів, що майбутнє України можна захистити. В рішенні зазначено:

Водночас, суд констатує, що в порушення вищенаведених норм, до проєкту оскаржуваної постанови, не було долучено рекомендацій Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.

При цьому, суд бере до уваги той факт, що проєкт постанови неодноразово повертався розробнику на доопрацювання, у тому числі задля додаткового опрацювання саме з Науковим комітетом Національної ради з питань розвитку науки і технологій, проте остаточна редакція проєкту постанови на розгляд до вказаного комітету на подавалася, а попередні його зауваження враховані не були, до листа від 03.04.2025 № 1/6595-25 для подачі на розгляд Кабінету Міністрів України не долучалися, а пояснювальна записка від 03.04.2025 № 1/6595-25 до проєкту (а.с. Т .1 стор. 21) взагалі не містить викладу підстав та мотивів неврахування висновків вказаного комітету.

Суд констатує, що попри невідповідність поданих документів вимогам Регламенту, проєкт акта його розробнику на доопрацювання повернуто не було, водночас вирішено подати проєкт постанови для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України.

Так, 08.04.2025 на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)», доручивши МОН доопрацювати її в одноденний строк із урахуванням пропозиції Міністра освіти і науки Лісового О.В., що підтверджується протоколом засідання Кабінету Міністрів України від 08.04.2025 № 39.

Поряд з цим, після доопрацювання прийнятого акта, редакція постанови зазнала суттєвих змін, оскільки дія прийнятої норми обмежена періодом дії воєнного стану.

При цьому, у пояснювальній записці, доданої до неї, необхідність таких змін саме під час дії воєнного стану, жодним чином не обґрунтована, як і не обґрунтовано, чому такі зміни щодо обов'язковості складання іспиту з українською та іноземної мов вводяться саме для аспіранта (ад'юнкта) третього року підготовки, а не наприклад, при вступі до аспірантури, починаючи з дня набрання чинності іншим пунктам постанови КМУ № 426.

Колегія суддів також погоджується із доводами позивача про те, що фактично запровадження єдиного державного заліку з української та іноземної мов як обов'язкової вимоги для здобувачів ступеня доктора філософії є втручанням у повноваження закладів вищої освіти.