ANTIRAID Posted December 11, 2025 Report Posted December 11, 2025 УХВАЛА 04 грудня 2025 року м. Київ справа № 757/32192/25-к провадження № 13-98 зво 25 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , розглянувши заяву адвоката ОСОБА_17 , поданої в інтересах ОСОБА_18 , про перегляд за виключними обставинами у порядку статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року, УСТАНОВИЛА: Державним бюро розслідувань (далі - ДБР) здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року. 10 липня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою задовольнив клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_19 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному проваджені № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року до дванадцяти місяців. 19 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_18 про перегляд вищезазначеного судового рішення у зв'язку із встановленням Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) у справі «Івченко проти України» (зава № 10095/24 від 28 березня 2024 року) порушення Україною міжнародних зобов'язань при розгляді слідчим суддею клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_19 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року. 20 листопада 2025 року здійснено автоматизований розподіл заяви відповідно до пункту 2.3.20 Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2025 року витребувано з Міністерства юстиції України автентичний переклад рішення Європейського суду з прав людини у справі «Івченко проти України» від 13 листопада 2025 року. 01 грудня 2025 року надійшло клопотання адвоката ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_18 про вирішення питання про відкриття провадження у даній справі відповідно до статті 464 КПК України та зупинення виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року. 03 грудня 2025 року до Верховного Суду на виконання ухвали від 26 листопада 2025 року надано копію автентичного перекладу рішення Європейського суду з прав людини у справі «Івченко проти України» (заява № 10095/24) від 13 листопада 2025 року. Посилаючись на рішення міжнародної судової установи, у заяві та клопотанні адвокат ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_18 просить Велику Палату Верховного Суду (далі - Велика Палата) відкрити провадження про перегляд ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року у справі № 757/32192/25-к за виключними обставинами та зупинити її виконання, скасувати вищезазначену ухвалу, відмовити у задоволенні клопотання про продовження строків досудового розслідування, закрити кримінальне провадження № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року. Європейський суд з прав людини 13 листопада 2025 року ухвалив остаточне рішення у справі «Івченко проти України» (зава № 10095/24 від 28 березня 2024 року) та констатував, що заява свідчить про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту для її оскарження. За допущене порушення Суд присудив заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди 4800 євро, які держава-відповідач має сплатити заявнику. Згідно з частиною п'ятою статті 33, пунктом 2 частини третьої статті 459, частини третьої статті 463 КПК України питання про відкриття провадження для здійснення процедури перегляду судового рішення за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом належить до компетенції Великої Палати. Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею слід відмовити з огляду на таке. За змістом рішення міжнародної судової установи у справі «Івченко проти України» заявник, посилаючись на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, скаржився до Суду на те, що тривалість відповідного кримінального провадження була несумісною з вимогою «розумного строку» та у нього не було ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим. Розглянувши всі надані йому матеріали, ЄСПЛ не вбачав жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість провадження на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважав, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку» (більше 11 років, 3 місяців та 5 днів, 1 інстанція), а ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цими скаргами заявник не мав у своєму розпорядженні. Тому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції. Загальні принципи, якими керувався ЄСПЛ при розгляді заяви, оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена у зв'язку із цим грошова компенсація дають підстави вважати, що щодо заявника були допущені такі порушення Конвенції, які наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до вчинення порушень, адже неможливо відновити право заявника на тривалість кримінального провадження впродовж «розумного строку», який уже було порушено. У подібних випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди; аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення допущених порушень; вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади. Враховуючи наведені вище порушення, ЄСПЛ постановив, що держава-відповідач упродовж трьох місяців повинна сплатити заявнику суму, зазначену в таблиці у додатку (4800 євро); ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Таким чином скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному проваджені № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року до дванадцяти місяців, відмова у задоволенні клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_19 про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному проваджені, та його закриття, як ставиться питання у заяві адвоката ОСОБА_17 , не є належним заходом щодо усунення допущених Україною міжнародних зобов'язань, про які йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Івченко проти України» від 13 листопада 2025 року. З огляду на викладене, відсутні правові підстави для відкриття провадження за заявою адвоката ОСОБА_17 , поданої в інтересах ОСОБА_18 , про перегляд ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 459 КПК України, а тому слід відмовити у відкритті провадження за вказаною заявою, а заяву з усіма доданими матеріалами - повернути особі, яка їх подала. Оскільки Велика Палата не вбачає підстав для відкриття провадження за заявою, клопотання адвоката ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_18 про зупинення виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року у справі № 757/32192/25-к необхідно залишити без розгляду. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 459, 463, 464 КПК України, Велика Палата УХВАЛИЛА: Відмовити у відкритті провадження за заявою адвоката ОСОБА_17 , поданої в інтересах ОСОБА_18 , про перегляд ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань. Клопотання адвоката ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_18 про зупинення виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року у справі № 757/32192/25-к залишити без розгляду. Заяву адвоката ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_18 із усіма доданими до неї матеріалами повернути заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_3 ОСОБА_10 ОСОБА_4 ОСОБА_11 ОСОБА_5 ОСОБА_12 ОСОБА_6 ОСОБА_13 ОСОБА_20 ОСОБА_14 ОСОБА_8 ОСОБА_15 ОСОБА_16 Джерело: ЄДРСР 132391415
ANTIRAID Posted December 11, 2025 Author Report Posted December 11, 2025 ОКРЕМА ДУМКА судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 у справі № 757/32192/25-к (провадження № 13-98зво25) Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) 04 грудня 2025 року розглянула заяву адвокатки ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , про перегляд за виключними обставинами у порядку статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року та ВСТАНОВИЛА: Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року. 10 липня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою задовольнив клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_4 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному проваджені № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року до дванадцяти місяців. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) 13 листопада 2025 року ухвалив остаточне рішення у справі «Івченко проти України» (зава № 10095/24 від 28 березня 2024 року). У цьому рішенні Суд повторив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед багатьох інших джерел рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pelissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII). У керівній справі «Нечай проти України»(Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року), мовиться далі в рішенні, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі. Розглянувши всі надані йому матеріали, ЄСПЛ зазначив, що не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість провадження на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». Суд також зауважив, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цими скаргами. ЄСПЛ констатував, що заява свідчить про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту для її оскарження. За допущене порушення Суд присудив заявнику як відшкодування матеріальної та моральної шкоди 4800 євро, які йому має сплатити держава-відповідач. 19 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла заява адвокатки ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про перегляд ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року № 757/32192/25-к за виключними обставинамиз підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 459 КПК України, у зв'язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, у справі «Івченко проти України» (зава № 10095/24 від 28 березня 2024 року) порушення Україною міжнародних зобов'язань при розгляді слідчим суддею клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_4 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року. Позиція Великої Палати Велика Палата ухвалою від 04 грудня 2025 року відмовила у відкритті провадження за вказаною заявою та повернула її заявниці. На думку Великої Палати, загальні принципи, якими керувався ЄСПЛ при розгляді заяви, оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена у зв'язку із цим грошова компенсація дають підстави вважати, що стосовно заявника були допущені такі порушення Конвенції, які наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до вчинення порушень, адже неможливо відновити право заявника на тривалість кримінального провадження впродовж «розумного строку», який уже було порушено. У подібних випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди; аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення допущених порушень; вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади. Таким чином, зазначає Велика Палата, скасування ухвалислідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року до дванадцяти місяців, відмова у задоволенні клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_4 про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та його закриття, як ставиться питання у заяві адвоката ОСОБА_2 , не є належним заходом щодо усунення допущених Україною міжнародних зобов'язань, про які йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Івченко проти України» від 13 листопада 2025 року. Мотиви викладення окремої думки Не погоджуючись з ухваленим Великою Палатою судовим рішенням, вважаю за необхідне викласти окрему думку з таких міркувань. Відповідно до частини першої статті 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили (частина перша статті 460 КПК України). Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами встановлені у статті 462 КПК України, і, як видно зі змісту поданої адвокаткою ОСОБА_2 заяви, цим вимогам заява відповідала. У заяві, крім іншого, йшлося про те, що ухвала слідчого судді, про перегляд якої ставиться питання, набрала законної сили і породжує правові наслідки, оскільки кримінальне провадження, на надмірну тривалість якого вказав ЄСПЛ, продовжується дотепер саме на підставі цієї ухвали. За таких обставин, на мою думку, згідно з вимогами статті 464 КПК України за заявою адвокатки ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , необхідно було відкрити провадження за виключними обставинами, здійснити перегляд судового рішення за правилами, встановленими у статті 466 КПК України, а за наслідками перегляду постановити судове рішення у відповідності з вимогами статті 467 цього Кодексу. Суддя ОСОБА_1 Джерело: ЄДРСР 132391418
ANTIRAID Posted December 11, 2025 Author Report Posted December 11, 2025 Ця явно протиправна ухвала фактично свідчить про тиск на суддів, як на мене, розуміючи необхідність скасування ухвали слідчого судді про продовження строків досудового розслідування та її явну протиправність, замість розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами, ВП ВС відмовляє у відкритті провадження, що прямо протирічить Закону та викладено у окремій думці. Як на мене, відкрите позбавлення права на захист та відмова усунути порушення встановлені ЄСПЛ. 1
Recommended Posts