Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності перегляду справи розглянутої у спрощеному провадженні без повідомлення сторін у разі відсутності підтверджень отримання стороною апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 178/1278/20
провадження № 14-120cвц25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Мартєва С. Ю.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гімона М. М., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В.,Шевцової Н. В.,

за участю

секретаря судового засідання Мартинюка О. С.,

заявника - ОСОБА_1

адвоката заявника - Приходька О. М.

розглянула у спрощеному провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позову

1. У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

2. Позов мотивувало тим, що відповідно до укладеного договору від 04 вересня 2007 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

3. Відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії.

4. АТ КБ «ПриватБанк» виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

5. Відповідач належним чином не виконував передбачені договором зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 17 346,67 грн, у тому числі: 12 588,74 грн - заборгованість за кредитом, 4 757,93 грн - за простроченими відсотками.

6. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором від 04 вересня 2007 року в розмірі 17 346,67 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

7. Рішенням від 04 травня 2022 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у позові відмовив.

8. Додатковим рішенням від 01 липня 2022 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області задовольнив заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу та стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

9. Рішення місцевий суд мотивував недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог, а отже і відсутністю підстав для задоволення позову.

10. Постановою від 14 жовтня 2022 року Дніпровський апеляційний суд скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково, рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року скасував та ухвалив нове - про часткове задоволення позову.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 04 вересня 2007 року № б/н станом на 14 червня 2020 року в розмірі 12 588,74 грн.

У решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

11. Апеляційний суд мотивував рішення тим, що в матеріалах справи відсутні докази, що саме з наданим позивачем витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ознайомився і погодився ОСОБА_1 , підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), і саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

12. Надані банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 , і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

13. З урахуванням наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2007 року № б/н колегія суддів вважала, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, яка станом на 14 червня 2020 року становить 12 588,74 грн.

14. Ухвалою від 10 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року в справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (провадження № 61-11061ск22).

15. Ухвалу суд касаційної інстанції мотивував тим, що ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

16. Постановою від 10 січня 2023 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково.

Додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2022 року скасував.

Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

17. 07 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) із заявою, у якій скаржився, що на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) він був позбавлений можливості подати зауваження на апеляційну скаргу позивача у його справі.

18. Рішенням від 30 квітня 2025 року у справі «Ворошило проти України» (Case of Voroshylov. Ukraine) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

19. Це рішення набуло статусу остаточного 30 квітня 2025 року.

20. ЄСПЛ дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

21. Суд вважав порушеним пункт 1 статті 6 Конвенції.

22. З огляду на наявні у нього документи та свою практику Суд вважав за доцільне присудити суму 500,00 євро на відшкодування шкоди.

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами

23. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року у справі № 178/1278/20 у зв'язку із встановленням ЄСПЛ у справі «Ворошило проти України» порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом [пункт 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)].

24. Заявник просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року та залишити в силі рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року.

Рух заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами

25. 10 жовтня 2025 року заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами надійшла до Великої Палати Верховного Суду.

26. Ухвалою від 15 жовтня 2025 року Велика Палата Верховного Судупоновила ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року за виключними обставинами, відкрила провадження у цій справі за виключними обставинами, витребувала матеріали справи № 178/1278/20 із суду першої інстанції, а також витребувала з Міністерства юстиції України копію рішення ЄСПЛ від 30 квітня 2025 року у справі «Ворошило проти України» (Case of Voroshylo v. Ukraine), ухвалене за результатами розгляду заяви № 9627/23, з його автентичним перекладом українською мовою та призначила справу до розгляду.

27. 07 листопада 2025 року на адресу суду від Міністерства юстиції України надійшла копія зазначеного рішення ЄСПЛ разом із його автентичним перекладом українською мовою.

28. 10 листопада 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали справи № 178/1278/20.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами

29. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами, ОСОБА_1 послався на рішення ЄСПЛ від 30 квітня 2025 року у справі «Ворошило проти України» (Case of Voroshylo v. Ukraine), ухвалене за результатами розгляду заяви № 9627/23, у якому Суд встановив порушення статті 6 Конвенції. Це рішення набуло статусу остаточного 30 квітня 2025 року.

30. Зазначив, що цим рішенням ЄСПЛ установив факт порушення статті 6 Конвенції.

31. Послався на те, що у справі «Ворошило проти України» (Case of Voroshylov. Ukraine) ЄСПЛ у зв'язку з несправедливістю цивільного провадження постановив, що упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку (500 євро), ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

32. Звернувшись до Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 зазначив, що, враховуючи порушення норм матеріального та процесуального права, які допущені судом апеляційної інстанції, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не було.

33. У судовому засіданні заявник та адвокат Приходько О. М. заяву підтримали.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, оцінивши доводи учасників справи, дослідивши матеріали заяви про перегляд судових рішень та матеріали справи, зміст рішення ЄСПЛ, та дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Застосовні норми права

35. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

36. Одним з міжнародних договорів щодо прав людини є Конвенція, яка була ратифікована Україною 17 липня 1997 року (№ 475/97-ВР), набула чинності 11 вересня 1997 року і стала частиною національного законодавства, яке підлягає застосуванню.

37. Конвенція передбачає юрисдикцію ЄСПЛ щодо заяв громадян України про порушення державою норм цієї Конвенції.

38. Міжнародним документом, що визначає правовий статус як самого ЄСПЛ, так і його рішень, є ця Конвенція, зокрема її розділ ІІ. При цьому стаття 46 Конвенції зазначає про безумовний обов'язок держав-учасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, в яких вони є сторонами.

39. Поряд із цим ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, необхідних для виконання його рішень. Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих ЄСПЛ рішень полягає в тому, що вони не тільки повинні впливати на право конкретного заявника, але також і на розвиток національного законодавства держав-учасниць Конвенції. Заходи поновлення права особи, яка зверталась до ЄСПЛ із заявою, мають значення у контексті відповідальності держави перед певною особою як санкції за порушення її права.

40. Правові норми щодо порядку виконання рішень ЄСПЛ закріплені в Законі України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV).

41. Цей Закон є спеціальним та регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення ЄСПЛ та необхідністю впроваджувати в українське судочинство європейські стандарти прав людини. Водночас чітких рекомендацій щодо правил виконання рішень ЄСПЛ судами Закон № 3477-IV не містить. Такі правила визначені у відповідному процесуальному законодавстві.

42. З урахуванням частини першої статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання її тлумачення і застосування, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов'язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин першої та третьої статті 124 Конституції України та частини першої статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів при здійсненні правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.

43. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 13 липня 2000 року у справі «Скоццарі та Джюнта проти Італії» (Scozzari and Giunta v. Іtaly, заяви № 39221/98 і № 41963/98, параграф 249), під обов'язком Високих Договірних Сторін виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вони є сторонами, розуміється, що рішення, відповідно до якого ЄСПЛ визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов'язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету Міністрів загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним у рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення. Більше того, знаходячись під контролем Комітету Міністрів, держава-відповідач вільна у виборі засобів, якими вона виконуватиме свої зобов'язання за статтею 46 Конвенції, за умови, що такі засоби не суперечитимуть висновкам, які містяться у рішенні ЄСПЛ.

44. Глава 3 Закону № 3477-IV передбачає необхідність ужиття для виконання рішення ЄСПЛ, який констатував порушення Україною Конвенції, заходів індивідуального та загального характеру.

45. За положеннями статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення є: а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

46. Якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію (стаття 41 Конвенції).

47. За статтею 10 Закону № 3477-IV додатковими до виплати присудженого ЄСПЛ відшкодування (статті 7-9 цього Закону) заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ. Відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.

48. Перелік додаткових заходів індивідуального характеру досить вузький. По суті, їх існування не є гарантією забезпечення відновлення порушених прав і не свідчить про досягнення у кожному випадку мети цих заходів, передбаченої законодавством.

49. Застосування restitutio in integrum можливе шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у ній, у разі вжиття Україною заходів індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у справі, в якій вона є стороною. Для цього потрібно враховувати Рекомендацію № R(2000)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини». Відповідно до цієї рекомендації повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, варто застосовувати, особливо тоді:

- коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

- коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що (а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або (б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

50. Пункт 16 цієї Рекомендації зазначає, що у справах щодо перегляду або поновлення провадження у справі, в яких ЄСПЛ присудив справедливу компенсацію, питання про те, яким чином така компенсація буде взята до уваги, має вирішуватися на розсуд компетентного внутрішньонаціонального суду або відповідних органів влади з урахуванням обставин кожної справи.

51. Отже, у рішенні ЄСПЛ може прямо вказати на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, чи із самого рішення ЄСПЛ можна виснувати про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у тій справі. Якщо інше ЄСПЛ не вказав у рішенні, повторний судовий розгляд справи, включаючи відновлення у ній провадження, можливий, коли ЄСПЛ визнав порушення Україною зобов'язань за Конвенцією під час вирішення судом на національному рівні тієї справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить заявник.

Щодо процесуальних підстав перегляду рішення суду за виключними обставинами

52. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.

53. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати (частина третя статті 425 ЦПК України).

54. Стаття 429 ЦПК України визначає, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за виключними обставинами.

55. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

56. За результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

57. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанцій.

Оцінка доводів заяви про перегляд рішення за виключними обставинами

58. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

59. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

60. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

61. Відповідно до частини другої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

62. За частинами першою, другою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

63. За змістом статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їхньою діяльністю.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

64. Главою 1 розділу V ЦПК України передбачено порядок перегляду судових рішень в апеляційному порядку.

65. Відповідно до статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

66. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

67. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

68. Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

69. Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, - першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші учасники справи.

70. Закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах в такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

71. На початку судового засідання суд може оголосити про час, який відводиться для судових дебатів. Кожній особі, яка бере участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, надається однаковий проміжок часу для виступу.

72. Після закінчення дебатів суд переходить до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження.

73. Про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.

Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 цього Кодексу.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом (стаття 359 ЦПК України).

74. Статтею 361 ЦПК України передбачено, що разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.

75. З огляду на статтю 372 ЦПК України, яка визначає наслідки неявки в судове засідання учасників справи, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

76. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

77. У пункті 5 рішення від 30 квітня 2025 року у справі «Ворошило проти України» ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (див. рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А № 262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт (див. рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року).

Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] (Avotins v. Latvia) [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274).

Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитися із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17 та 18, від 06 лютого 2001 року).

78. У пункті 6 цього рішення Суд виходив з того, що на національні суди може покладатися обов'язок з'ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та у разі потреби зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та інші заяви, пункт 36, від 31 травня 2016 року).

У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).

79. У пункті 7 рішення від 30 квітня 2025 року Суд зазначив, що у керівних справах «Стрижак проти України» (заява № 72269/01, від 08 листопада 2005 року) та «Лазаренко та інші проти України» (Lazarenko and Others v. Ukraine), заява № 70329/12 та 5 інших заяв, від 27 червня 2017 року) Суд вже встановив порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

80. Загалом ЄСПЛ у рішенні від 30 квітня 2025 року у справі «Ворошило проти України» не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг, оскільки, розглянувши всі надані йому матеріали та за відсутності будь-яких доказів належного інформування заявника, Суд, з огляду на свою практику з цього питання, вважав, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін. Ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

81. Отже, Суд вважав, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції, а саме право на справедливий судовий розгляд.

82. Перевіряючи встановлені ЄСПЛ порушення за матеріалами справи, Велика Палата Верховного Суду встановила, що у травні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із апеляційною скаргою на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року (а. с. 1-3, т. 2).

83. Ухвалою від 19 липня 2022 року Дніпровський апеляційний суд відкрив провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року. Розгляд апеляційної скарги вирішено проводити в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні (а. с. 12, т. 2).

84. Судовим повідомленням від 25 липня 2022 року на адресу учасників справи АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Дніпровський апеляційний суд повідомив про те, що розгляд апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року буде проведено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні. Повідомлено про те, що всім учасникам справи надається строк для надання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження. Одночасно направлено копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги ОСОБА_1 (а. с. 13).

85. Справа не містить доказів на підтвердження направлення зазначеного судового повідомлення від 25 липня 2022 року на адресу учасників справи АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

86. Копію ухвали про відкриття провадження направлено АТ КБ «ПриватБанк» на електронні скриньки: [email protected], [email protected], що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а. с. 14, 15, т. 2).

87. Згідно з довідкою керівника апарату Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2022 року, з 20 квітня 2022 року припинено відправлення поштової кореспонденції у зв'язку з відсутністю асигнувань на оплату поштових марок (а. с. 16, т. 2).

88. Постановою від 14 жовтня 2022 року Дніпровський апеляційний суд скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково, рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року скасував та ухвалив нове - про часткове задоволення позову.

89. Згідно з супровідним листом від 14 жовтня 2022 року № 75045/22-ц/803/4683/22/178/1278/20/17 Дніпровський апеляційний суд направив АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 копію постанови від 14 жовтня 2022 року (а. с. 24, т. 2).

90. Проте, у справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про надходження апеляційної скарги у справі, як і докази направлення йому ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги.

91. За таких обставин оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим.

92. Отже, суд апеляційної інстанції не забезпечив дотримання права на справедливий розгляд справи, оскільки не надав можливості відповідачу ОСОБА_1 брати участь у розгляді справи та висловити свою позицію з приводу доводів позову та апеляційної скарги.

93. Характер установлених ЄСПЛ процедурних порушень під час апеляційного перегляду справи, які лягли в основу його висновку про порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції через недотримання права на справедливий судовий розгляд, ставлять під сумнів результат такого апеляційного перегляду.

94. Наведена обставина в розумінні підпункту «b» підпункту «іі» пункту ІІ Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам № R(2000)2 від 19 січня 2000 року «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» є підставою для застосування у цій справі такого, як найбільш ефективного заходу, як забезпечення повторного апеляційного перегляду справи з дотриманням вимог процесуального закону щодо рівності сторін спору для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

95. За наведених обставин не може залишатися чинною постанова Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2023 року, якою скасоване додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2022 року щодо вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу.

96. Щодо ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2022року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

97. Однією з основних передумов для звернення особи до міжнародної судової установи (зокрема, ЄСПЛ) є вичерпання такою особою усіх національних засобів правового захисту. По суті йдеться про звернення особи до судів усіх інстанцій на національному рівні, найвищим із яких є суд касаційної інстанції. Без звернення до суду касаційної інстанції за захистом своїх прав особа не набуває права на подання заяви до ЄСПЛ.

98. Тому якщо ЄСПЛ установить порушення національними судами основоположних прав заявника, передбачених Конвенцією, то за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України, скасуванню підлягатимуть як судові рішення, якими спір вирішено по суті, так і ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження.

99. Без скасування ухвали суду касаційної інстанції Велика Палата Верховного Суду як єдиний повноважний орган на перегляд судових рішень за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України не має можливості вирішити питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої по суті спору, та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

100. Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2022 року підлягає скасуванню.

101. З огляду на характер встановлених ЄСПЛ порушень та відсутність у Великої Палати Верховного Суду процесуальної можливості встановлювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу у справі, що розглядається, права заявника підлягають поновлення шляхом забезпечення повторного апеляційного перегляду справи, а тому підлягають скасуванню ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2022 року та постанов Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року та від 10 січня 2023 року, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд до Дніпровського апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень

102. За результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (абзац п'ятий частини третьої статті 429 ЦПК України).

103. Як уже зазначалось, Велика Палата Верховного Суду вважає, що констатовані ЄСПЛ порушення конвенційних гарантій, ураховуючи обставини цієї справи, можна усунути тільки шляхом скасування рішення апеляційної та ухвали касаційної інстанцій із переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому заява про перегляд судового рішення підлягає задоволенню частково.

Керуючись частиною дев'ятою статті 34, статтями 416, 418, 419, 423, 424, 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2023 року та ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року скасувати, а справу № 178/1278/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв

Судді О. О. Банасько С. І. Кравченко

О. В. Білоконь О. В. Кривенда

О. Л. Булейко М. В. Мазур

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

М. М. Гімон Н. С. Стефанів

А. А. Ємець Т. Г. Стрелець

В. В. Король І. В. Ткач

Н. В. Шевцова

Джерело:
ЄДРСР 132746760

[ANTIRAID]

Черговий приклад протиправної наявності так званих малозначних справ та касаційних фільтрів які не враховують грубе порушення прав людини при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та ігнорування таких порушень.

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

судді М.В. Мазура до постанови Великої Палати

від 10 грудня 2025 року

справа № 178/1278/20

провадження № 14-120cвц25

У цій справі Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у зв'язку з тим, що апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення відповідача.

Я погоджуюся з рішенням більшості в частині скасування рішення суду апеляційної інстанції, але не вважаю, що існували підстави для скасування ухвали колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки суд касаційної інстанції не переглядав справу по суті, а відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, згідно з якою не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

Суддя Микола МАЗУР

Джерело:
ЄДРСР 132648154