ANTIRAID Posted January 26 Report Posted January 26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2025 року м. Київ справа № 380/12477/23 адміністративне провадження № К/990/34779/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого Чиркіна С.М., суддів:Берназюка Я.О., Кравчука В.М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (головуючий суддя Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Матковська З.М.) у справі № 380/12477/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, У С Т А Н О В И В: 05 червня 2023 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також позивачка) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач-1), Міністерства оборони України (далі також відповідач-2), з вимогами: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у складанні та направленні висновку з документами ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 члена сім'ї ОСОБА_3 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 у 15-денний строк з дня набрання рішення у даній справі законної сили скласти та направити висновок з документами ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 члена сім'ї ОСОБА_3 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, ОСОБА_3 , внаслідок поранення (травми), пов'язаної із захистом Батьківщини. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у складанні та направленні висновку з документами ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану; Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 у 15-денний строк з дня набрання рішення у даній справі законної сили скласти та направити висновок з документами ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; В решті вимог відмовлено. 11 вересня 2024 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 , надіслана 09 вересня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції. Від позивачки відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.02.2023 ОСОБА_1 , як член сім'ї загиблого військовослужбовця, звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у порядку та розмірах, передбачених постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі також постанова КМУ № 168). Проте листом ІНФОРМАЦІЯ_1 № С/2890 від 07.03.2023 позивачці повідомлено про відсутність підстав для визначення їй права на отримання одноразової грошової допомоги та подання висновку до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум з огляду на відсутність достатніх документів. Зокрема, за змістом листа ІНФОРМАЦІЯ_1 № С/2890 від 07.03.2023, позивачці необхідно надати документи, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що позивачка була членом сім'ї загиблого рядового ОСОБА_3 (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та про наявність між сторонами взаємних прав та обов'язків) або перебувала на утриманні ОСОБА_3 . Із зазначеною відмовою у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, позивачка не погоджується, вважає її протиправною. Акцентує увагу на тому, що проживала з ОСОБА_3 спільно близько 20 років, разом піклувалися один за одним, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки щодо утримання житла, спільні витрати тощо. З огляду на зазначене вважає, що у неї виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ № 168. Представник відповідача-1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що ОСОБА_1 подала заяву (вх. № 3982 від 22.02.2023), яка не відповідає додатку 1 Наказу МОУ від 25.01.2023 № 45 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі також наказ МОУ № 45), та до заяви не додано повного переліку документів згідно додатку 2 Наказу МОУ № 45. Також відповідач-1 зауважив, що позивачкою при поданні відповідної заяви не дотримано вимог Порядку № 975 та Наказу МОУ № 45 в частині обсягу документів, які слід додати до заяви, серед яких і доказ проживання однією сім'єю із загиблим. На думку відповідача-1, оскільки позивачка не надала документи, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують що вона була членом сім'ї загиблого (посвідчення «Член сім'ї загиблого» або судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків), то у ІНФОРМАЦІЯ_1 не було підстав для складання та направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги. Представник відповідача-2 у відзиві зазначив, що позивачка не надає жодних доказів, які б свідчили про факт спільного проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_3 . Також зазначив, що позовні вимоги позивачки до Міністерства оборони України є передчасними, оскільки Міністерством оборони України не відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 . Акцентує увагу на тому, що до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) документи, подані ОСОБА_1 не надходили, відтак і підстави для прийняття будь - якого рішення у неї відсутні. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув рядовий ОСОБА_3 , командир бойової машини - оператор відділення збору та обробки даних розвідки пункту управління та артилерійської розвідки батареї управління та артилерійської розвідки бригади військової частини, в результаті вибухового руйнування голови, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій в районі міста Попасна, Попаснянського району, Луганської області, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис - № 2477, дата видачі - 20.04.2022. 06.06.2022 на засіданні 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 241 від 06.06.2022), встановлено наступне: «Травма (приблизно 09.04.2022) солдата ОСОБА_3 , 1965 року народження, «Вибухове руйнування голови. Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків», підтверджена військово-обліковими документами, витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 103 від 22.04.2022, сповіщенням про смерть (загибель) № 252 від 22.04.2022, виданим командиром в/ч НОМЕР_1 , що на підставі лікарського свідоцтва про смерть № 450/2022 від 12.04.2022, виданого КЗ «Львівське обласне бюро СМЕ» та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.04.2022, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), послужила причиною смерті приблизно 09.04.2022, - травма і причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини». ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , як член сім'ї загиблого військовослужбовця, звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у порядку та розмірах, передбачених постановою КМУ № 168. Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 № С/2890 від 07.03.2023 позивачці повідомлено про відсутність підстав для визначення їй права на отримання одноразової грошової допомоги та подання висновку до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум з огляду на відсутність достатніх документів. Зокрема, за змістом листа ІНФОРМАЦІЯ_1 № С/2890 від 07.03.2023 позивачці необхідно надати документи, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що вона була членом сім'ї загиблого рядового ОСОБА_3 (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та про наявність між сторонами взаємних прав та обов'язків) або перебувала на утриманні ОСОБА_3 . Вказані дії відповідача позивачка вважає протиправними, у зв'язку з чим звернулася з цим позовом до суду. ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Задовольняючи частково позовні вимоги, суди дійшли висновку, що відповідач -1, не маючи на те компетенції, фактично перейняв на себе функцію Комісії та головного розпорядника бюджетних коштів щодо вивчення документів та прийняття рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги. V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 подала заяву, що не відповідає додатку 1 Наказу МОУ № 45, та до заяви не додано повного переліку документів згідно додатку 2 Наказу МОУ № 45. Вказує, що позивачкою при поданні відповідної заяви не дотримано вимог Наказу МОУ № 45 в частині обсягу документів, які слід додати до заяви, серед яких і доказ проживання однією сім'єю із загиблим. За твердженням скаржника, оскільки позивачка не надала документи, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що вона була членом сім'ї загиблого (посвідчення «Член сім'ї загиблого» або судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків), то у відповідача не було підстав для складання та направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги. Наполягає на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування положень Наказу МОУ № 45 в частині особистого подання заяви та відповідності переліку документів додатку № 2 цього Наказу. VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ). Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII. Статтею 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також Закон № 2011-XII, в редакції на дату загибелі ОСОБА_3 ) передбачено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пунктом 2 Постанови КМУ № 168 встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва). Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві. Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором. Пунктом 2 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням. Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається. Згідно з абзацом тридцятим пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань оформлюють документи для призначення та виплати Міноборони одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на збори чи для проходження служби у військовому резерві. Абзацом шостим пункту 4.6 розділу IV Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071 передбачено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП. Відповідно до Закону № 2011-XII та пункту 2 Постанови № 168 наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі Порядок №45 у редакції, чинній на момент подання позивачкою заяви до ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Згідно пункту 1.9 Порядку № 45 одноразова грошова допомога (далі - ОГД) призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації заявника. Розділом IV Порядку № 45 визначено алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД. У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 Порядку № 45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням. В подальшому, як установлено пунктом 4.3 Порядку № 45, обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2). На підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - ДРАЦСГ) перевіряє документи, що підтверджують родинні зв'язки загиблого (померлого) з заявниками, в тому числі щодо зміни прізвища, імені, по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, наявності запису відомостей про батька за вказівкою матері (стаття 135 Сімейного кодексу України). Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки). Пунктом 4.4 Порядку № 45 передбачено, що Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ТЦКСП документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції №280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції. В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони. Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_6 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення,- готує проекти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП (пункт 4.5 Порядку №45). За змістом пунктів 4.6, 4.8 Порядку № 45 районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД, повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання). Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві. Зміст наведених положень свідчить про те, що районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника документи і надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням, в свою чергу останній перевіряє отримані документи і результати опрацювання документів зазначаються у його висновку та доповіді, які разом з іншими документами надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки). В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони. Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_6 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП та, у разі її призначення, - готує проекти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП. Таким чином, законодавством встановлено відповідний порядок дій районного (міського) ТЦКСП та обласного (Київського міського) ТЦКСП, які зазначені суб'єкти зобов'язані вчинити після надходження заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги із доданими до неї документами. Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 160/22400/23. Отже, вищенаведеними нормами передбачено обов'язок обласного ТЦК та СП зареєструвати документи, оформити їх та подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ( має право/ не має право). Лише головний розпорядник коштів - Міністерство оборони України має виключне право приймати рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю). Основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначені Положенням про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за № 1497/29627 (далі - Положення № 564). Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Пунктом 2 розділу II Положення № 564 визначено, крім іншого, що саме Комісія зобов'язана приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги. В світлі спірних правовідносин та вищенаведеного правового регулювання, колегія судів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, не маючи на те компетенції, фактично перейняв на себе функцію Комісії та головного розпорядника бюджетних коштів щодо вивчення документів та прийняття рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги. Своєю чергою, до компетенції відповідача належить обов'язок формування пакету документів, підготовка висновку та направлення вказаних документів до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, яка наділена виключним правом щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 1840/2970/18. Верховний Суд зазначає, що дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку. Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб'єктів. Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень. У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96). Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Відповідно до підпункту 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730), Міністр: приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони. Вирішення питання стосовно можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу відноситься до компетенції Міністерства оборони України, яке з урахуванням своїх дискреційних повноважень зобов'язано прийняти одне із можливих рішень. Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 не мав альтернативного варіанту розгляду заяв позивача, був зобов'язаний діяти відповідно до встановленого порядку та повинен лише подати розпорядникові бюджетних коштів висновки щодо виплати одноразової грошової допомоги (висновки про наявність або відсутність у позивачки підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги). Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 не було складено та подано висновку стосовно можливості призначення і виплати позивачці одноразової грошової допомоги. Необхідно також зазначити, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 порушують принципи, викладені в практиці Європейського суду з прав людини як джерелі права. Так, у справі "Рисовський проти України" суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини", заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat. Com S.r.L проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини"", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача-1 скласти та направити висновок з документами ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни судових рішень відсутні. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд У Х В А Л И В: Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі № 380/12477/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду:С. М. Чиркін Я.О. Берназюк В.М. Кравчук Джерело: ЄДРСР 130178605
ANTIRAID Posted January 26 Author Report Posted January 26 Верховний суд залишив в силі рішення попередніх інстанцій та зазначив: Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Відповідно до підпункту 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730), Міністр: приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони. Вирішення питання стосовно можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу відноситься до компетенції Міністерства оборони України, яке з урахуванням своїх дискреційних повноважень зобов'язано прийняти одне із можливих рішень. Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 не мав альтернативного варіанту розгляду заяв позивача, був зобов'язаний діяти відповідно до встановленого порядку та повинен лише подати розпорядникові бюджетних коштів висновки щодо виплати одноразової грошової допомоги (висновки про наявність або відсутність у позивачки підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги). Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 не було складено та подано висновку стосовно можливості призначення і виплати позивачці одноразової грошової допомоги. За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача-1 скласти та направити висновок з документами ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Recommended Posts