Постанова ВП ВС щодо повноважень суду апеляційної і касаційної інстанції приймати нове рішення при перегляді за нововиявленими обставинами

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

14 січня 2026 року

м. Київ

справа № 361/161/13-ц
провадження № 14-35цс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Воробйової І. А.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

розглянула справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом і пені

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

1. У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (далі - ТОВ «Кей-колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 у розмірі 158 048,86 дол. США, що станом на 13 грудня 2012 року в еквіваленті становить 1 263 284,53 грн.

2. 24 квітня 2013 року заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області позов ТОВ «Кей-колект» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 158 048,86 дол. США. Вирішено питання про розподіл судового збору.

3. 11 вересня 2013 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року залишено без задоволення.

4. 13 квітня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Київської області відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року.

5. 06 лютого 2019 року постановою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2018 року залишено без змін (провадження № 61-37352сво18).

6. Крім того, у липні 2016 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі № 361/161/13-ц за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення

7. ОСОБА_1 заяву мотивувала тим, що 07 липня 2016 року з відкриттям матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12015110130004512 (відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 04 грудня 2015 року), порушеного за фактом самоправства, крадіжки та спричинення її родині тілесних ушкоджень співробітниками ТОВ «Кей-колект», в якому вона є потерпілою, їй стало відомо про те, що ТОВ «Кей-колект» не набуло прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, укладеним між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (далі - АКІБ «Укрсиббанк»).

8. Під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. до слідчого відділу надав завірені копії договору відступлення прав вимоги та усіх документів, на підставі яких його посвідчено, а також копію повідомлення ТОВ «Кей-колект» щодо запису в Державному реєстрі іпотек від 30 листопада 2006 року № 4146595 про заміну іпотекодержателя. З наданого нотаріусом переліку документів видно, що договір про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 у ньому відсутній, а 12 грудня 2011 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») і ТОВ «Кей-колект» укладений договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за іншим кредитним договором № 11087557000, укладеним 30 листопада 2006 року між нею і АКІБ «Укрсиббанк», та договором іпотеки від 30 листопада 2006 року № 34798.

9. Тому ОСОБА_1 вважала, що ТОВ «Кей-колект» не набуло права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000.

10. Зазначала, що відсутність засвідченого при нотаріальному посвідчені 12 грудня 2011 року договору факторингу (та договору про відступлення права вимоги) факту передачі банком на користь ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 є нововиявленою обставиною, яка їй не була відома, оскільки вона не є стороною зазначених договорів (факторингу та договору відступлення), які укладались між ТОВ «Кей-колект» і АТ «Укрсиббанк», а обставини їх укладення їй не були відомі.

11. Отже, ТОВ «Кей-колект», звертаючись у 2013 році до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, не надало доказів отримання ним права вимоги за цим правочином.

12. Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд задовольнити заяву про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі № 361/161/13-ц за нововиявленими обставинами та скасувати його, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кей-колект» відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами

13. 19 грудня 2022 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Дутчака І. М. заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано за нововиявленими обставинами заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ «Кей-колект» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

14. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 24 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив із того, що всупереч вимогам законодавства та пунктам 1.4, 1.5 укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-колект» договору відступлення прав вимоги від 12 грудня 2011 року договір іпотеки № 34798-Б від 04 травня 2007 року, яким забезпечувалося виконання кредитних зобов'язань у розмірі 150 000 дол. США ОСОБА_1 за кредитним договором від 04 травня 2007 року, приватному нотаріусу Саєнко Е. В. при посвідченні нею договору відступлення прав вимоги 12 грудня 2011 року не надавався, зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іпотекодержателя, реєстраційного номера іпотеки 4911129, відомості про основне зобов'язання: розмір основного зобов'язання, строк виконання основного зобов'язання до 04 травня 2017 року не вносилися, що свідчить про те, що позивач ТОВ «Кей-колект» права вимоги за кредитним договором від 04 травня 2007 року як основного зобов'язання, за яким договір іпотеки від 04 травня 2007 року має додатковий (акцесорний) характер та укладався для забезпечення виконання зобов'язань саме за цим конкретним кредитним договором, до позичальника ОСОБА_1 не набуло, оскільки наслідки невиконання одного договору впливають на дію іншого (акцесорне зобов'язання).

15. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані ОСОБА_1 обставини існували на момент ухвалення 24 квітня 2013 року заочного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області, є істотними для справи, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 не є стороною укладеного 12 грудня 2011 року між АТ Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» договору відступлення прав вимоги. Заявниця дійсно не могла знати про ці обставини, що не спростовано позивачем, а отже, є достатньою правовою підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

16. Щодо суті заявлених позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Кей-колект», звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення на його користь з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2007 року, обґрунтувало ці позовні вимоги наявністю права вимоги за кредитним договором і договором іпотеки від 04 травня 2007 року, яким забезпечено виконання зобов'язання, однак доказів набуття права вимоги за договором іпотеки суду не надало, доводів відповідача не спростувало.

17. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Кей-колект» не набуло права вимоги за кредитним договором, оскількизазначені зобов'язання є неподільними і у разі існування зобов'язання забезпечувального характеру щодо головного зобов'язання, за яким відступається право вимоги на підставі договору факторингу, відповідні забезпечувальні права кредитора також передаються новому кредитору в порядку визначеному законодавством, зокрема у спосіб укладення договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором, який підлягає нотаріальному посвідченню разом із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних змін щодо іпотекодержателя, а отже, позовні вимоги ТОВ «Кей-колект» задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

18. 01 листопада 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційні скарги ТОВ «Кей-колект» та АТ «Укрсиббанк» задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

19. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року залишено без задоволення, зазначене рішення залишено в силі.

20. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що при ухваленні 24 квітня 2013 року заочного рішення Броварський міськрайонний суд Київської області досліджував обставини, пов'язані з укладенням 12 грудня 2011 року АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-колект» договору факторингу і договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саєнко Е. В., надав правову оцінку цим договорам. Суд установив, що ТОВ «Кей-колект» набуло право вимагати погашення заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000. Отже, задовольняючи заяву ОСОБА_1 та ухвалюючи рішення від 19 грудня 2022 року, суд першої інстанції фактично здійснив переоцінку тих обставин та доказів, які вже оцінювалися судом під час розгляду справи, на підставі нових доказів, що є недопустимим.

21. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки або інші вимоги, які могли стосуватися договорів забезпечення, а отже, вказана обставина не впливає на обгрунтованість вимог за кредитним договором.

22. Оскільки наведені ОСОБА_1 обставини у заяві про перегляд судового рішення не є нововиявленими в розумінні вимог статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), апеляційний суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року і залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення від 19 грудня 2022 року встановив, що позивач не набув права вимоги за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000 до неї як позичальника. Указані обставини існували на час ухвалення 24 квітня 2013 року заочного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області, вони є істотними для справи і не могли бути їй відомі, оскільки вона не є стороною договору відступлення прав вимоги від 12 грудня 2011 року, укладеного між АТ «Укрсиббанк» і ТОВ«Кей-колект». Ці обставини для неї є нововиявленими.

25. Вважає, що ТОВ «Кей-колект» не надало суду доказів стосовно набуття права вимоги до неї як відповідачки, яке підтверджувалося б відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іпотекодержателя реєстраційного номера іпотеки 4911129.

26. Зазначає, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог процесуального закону переоцінив докази, які правильно оцінив суд першої інстанції, задовольняючи її заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

27. У квітні 2024 року АТ «Укрсиббанк»подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають.

РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

28. 15 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.

29. У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

30. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду, а ухвалою від 20 листопада 2024 рокусправу передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

31. Передаючи справу на розгляд об'єднаної палати колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду посилалась на те, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15 вказано, що апеляційний суд після скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Відтак повноважень скасовувати таке рішення і постановляти процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати заяву по суті, апеляційний суд не має, бо це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. Практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо цього питання є сталою.

32. Виходячи з наведеного підходу в справі № 361/161/13 у суду апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не було повноважень скасовувати це рішення з ухваленням процесуального рішення щодо розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами.

33. Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду сформував практику, за якої суд касаційної інстанції також позбавлений відповідних процесуальних повноважень, а заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті може бути розглянута лише судом, що ухвалив рішення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13).

34. Натомість касаційні господарський та адміністративний суди безпосередньо розглядають заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених судами нижчих інстанцій, які подавались до цих судів, а отже, підтримують аналогічний порядок перегляду таких справ судами апеляційної інстанції.

35. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18, переглядаючи в касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанцій, скасував оскаржувані судові рішення, прийняв нове рішення. Відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, а рішення господарського суду, яке переглядалось за нововиявленими обставинами, залишив у силі.

36. У постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського судупереглянув у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції. Дійшов висновку про наявність підстав для її скасування та відмови в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного господарського суду, яка переглядалась за нововиявленими обставинами, залишив її в силі.

37. У постанові від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу задовольнив, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року скасував, ухвалив нову постанову. Відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишив без змін.

38. Таке вирішення зазначеного процесуального питання, на думку колегії суддів, є більш ефективним з огляду на дотримання розумних строків розгляду справ і ухвалення остаточних судових рішень, додержання юридичної визначеності в аспекті поваги до принципу остаточності рішення суду.

39. Тому колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків щодо відсутності повноважень у судів вищих інстанцій ухвалювати судові рішення по суті питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та самостійно його вирішувати, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів усіх судових палат Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011, від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14, від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16, від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14, від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11, від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13, від 17 травня 2023 року у справі № 357/9196/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 299/1923/16, від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15, і зробити висновок про те, що суди вищих інстанцій, переглядаючи судові рішення, ухвалені за наслідком перегляду за нововиявленими обставинами, уповноважені переглядати такі рішення в повному обсязі і постановлювати рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами по суті.

40. 09 грудня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справу прийнято та призначено до розгляду.

41. 24 лютого 2025 року Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, для відступу від висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18 та від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081.

Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

42. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що одним з елементів права на справедливий судовий розгляд, що текстуально закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), є вимога, згідно з якою суд має бути «встановлений законом». Суд, який не дотримується норм процесуального закону, не може в розумінні прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вважатися «судом, заснованим на законних підставах», що означатиме порушення права на справедливий суд.

43. Вимоги частини сьомої статті 429 ЦПК України свідчать про те, що судові рішення, ухвалені за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, є об'єктами оскарження на загальних підставах, а тому, на думку об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суд вищої інстанції не має повноважень скасовувати рішення суду попередньої інстанції і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного рішення суду, відмовляти в її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.

44. За змістом частини сьомої статті 429 ЦПК України судові рішення, ухвалені за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, виступають об'єктами оскарження на загальних підставах, а отже, виникає питання про повноваження суду вищої інстанції при перегляді таких судових рішень.

45. Об'єднана палата дійшла висновку, що в цьому випадку суд апеляційної інстанції не має повноважень скасовувати рішення судів попередніх інстанцій і розглядати зазначену заяву по суті, оскільки «судом, встановленим законом», який має повноваження переглядати судові рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до положень частини першої статті 425 ЦПК України є саме суд, який ухвалив судове рішення, а не суд вищої інстанції. Відповідні повноваження випливають із сутності перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами та мети такого перегляду.

46. Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що розгляд заяви по суті має здійснюватися саме судом, який ухвалив рішення, а не судом апеляційної інстанції, а тому суд апеляційної інстанції не повинен перебирати на себе повноваження судів нижчих інстанцій в межах зазначеного виду перегляду.

47. Зазначене кореспондується також із повноваженнями суду касаційної інстанції, закріпленими у пункті 2 частини першої статті 409 ЦПК України, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

48. Об'єднана палата зазначила, що суд, розглядаючи цивільні справи, зобов'язаний вчиняти лише ті процесуальні дії й ухвалювати лише ті процесуальні судові рішення, які прямо визначені процесуальним законом, та не може посилатись на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи імперативна заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення, або зважати на ефективність певного процесуального судового рішення, яке не передбачено процесуальним законом.

49. Таким чином, суд вищої інстанції не має повноважень скасовувати рішення суду попередньої інстанції і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного рішення суду, відмовляти в її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.

50. Практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо цього питання є сталою, що підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011, від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14, від 19 вересня 2018 року у справі № 200/9663/16, від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14, від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11, від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13, від 17 травня 2023 року у справі № 357/9196/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 299/1923/16, від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15 та багатьох інших.

51. Ураховуючи зазначене, об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що неможливо ухвалити будь-яке судове рішення у цій справі без відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема у постановах від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №1.380.2019.001081, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

52. Ухвалою від 26 березня 2025 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до свого провадження на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України.

Межі перегляду судових рішень судом касаційної інстанції

53. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

54. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані норми права

55. У справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, перед судом постало питання щодо наявності / відсутності повноважень у суду вищої інстанції скасовувати рішення суду попередньої інстанції і постановляти нове судове рішення за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного судового рішення, відмовляти в її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті.

56. Розв'язуючи це правове питання, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

Щодо компетенційної складової поняття «суд, встановлений законом»

57. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

58. Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

59. Частина перша статті 3 ЦПК України встановлює, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

60. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

61. ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції суд має бути «встановлений законом», що відзеркалює принцип верховенства права, який є невід'ємною складовою системи захисту, встановленої Конвенцією та протоколами до неї (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року у справі «Jоrgic проти Німеччини», № 74613/01, § 64).

62. ЄСПЛ в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine) вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. ЄСПЛ підкреслив, що суд, який без жодних пояснень, перевищує звичайні межі повноважень своєї юрисдикції, що є умисним порушенням закону, не є «судом, встановленим на законних підставах» у провадженнях, що розглядаються судом (пункти 27, 28).

63. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування пункту 1 статті 6 Конвенції дає підстави виокремити, серед інших, таку складову поняття «суд, встановлений законом», як компетенційна, яка, зокрема, стосується не лише правильного застосування правил юрисдикції, а і використання судом при розгляді та вирішенні справ виключно повноважень, передбачених процесуальним законодавством.

64. Процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також для того, щоб учасники судового провадження мали право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до всіх - не лише до сторін провадження, а й до національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія-97» проти України», пункт 47).

65. У вузькому значенні право на справедливий судовий розгляд називається правом на належну судову процедуру. Поцесуальний закон надає учасникам судового процесу відповідні процесуальні гарантії, які забезпечують їм реалізацію права на справедливий судовий розгляд, яке закріплене в статті 6 Конвенції.

66. У рішенні ЄСПЛ від 09 січня 2013 рокуу справі «Олександр Волков проти України» (пункт 143) ЄСПЛ констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування зазначених вище норм.

67. Таким чином, суд, який не дотримується норм процесуального закону, не може в розумінні прецедентної практики ЄСПЛ вважатися «судом, заснованим на законних підставах», що означатиме порушення права на справедливий суд.

Щодо загальних засад перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами

68. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами передбачено у статтях 423-429 глави 3 розділу V«Перегляд судових рішень» ЦПК України.

69. Передбачений главою 3 розділу V ЦПК України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими або виключними обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому суд перевіряє наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло зумовити ухвалення іншого за змістом судового рішення.

70. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), пункти 7.4, 7.5).

71. Згідно із частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

72. Відповідно до частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинамиє:

- істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

- встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у справі;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

73. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: а) входять до предмета доказування у відповідній справі; б) обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору;в) існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; г) спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; д) не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення [постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22 січня 2019 року (пункт 26)].

74. Таким чином нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

75. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

76. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

77. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

78. Визначена чинним ЦПК України процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами передбачає процесуальні обмеження, які полягають у тому, що суд переглядає раніше прийняте рішення в межах, в яких нововиявлені обставини впливають на його суть; суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п'ята статті 423 ЦПК України).

79. У частині четвертій статті 423 ЦПК України визначено перелік підстав, які виключають можливість перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, зокрема передбачено, що не є підставою для перегляду: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

80. Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи.

81. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

82. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

83. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

84. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК України.

85. Таким чином, судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

86. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення тощо).

87. Такі ж висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14.

Щодо порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами

88. Відповідно до частини тринадцятої статті 33 ЦПК України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті. Розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рішення, що переглядається, ухвалено відповідно палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою.

89. Статтею 34 ЦПК України унормовано, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснюється судом у такому самому кількісному складі, в якому ці рішення були ухвалені (одноособово або колегіально).

90. Відповідно до статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

91. Таке законодавче регулювання обгрунтовується тим, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами вважається видом перегляду, в якому немає помилки суду при первісному розгляді справи, а нововиявлені обставини мають об'єктивний хараткер, саме тому й повноваження щодо перегляду належать не суду вищої інстанції, як це матиме місце при апеляційному та касаційному видах перегляду, а суду, який ухвалив рішення по суті справи.

92. Суд, що ухвалив рішення, має можливість на підставі ЦПК України визначити помилковість чи правильність свого судового рішення у результаті оцінки впливу нововиявлених обставин.

93. Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (абзац перший).

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (абзац другий).

94. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду; 3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова (частина четверта статті 429 ЦПК України).

95. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

96. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах (частина сьома статті 429 ЦПК України).

97. Таким чином, цивільне процесуальне законодавство містить у відповідній главі процесуального кодексу «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами» положення, яке окремо регламентує та прямо передбачає право на оскарження судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлюючи, що таке судове рішення (рішення, ухвала, постанова) може бути переглянуте на загальних підставах, тобто через процедури апеляційного (касаційного) оскарження.

98. За наслідком розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з огляду на встановлення судом наявності / відсутності таких обставин предметом апеляційного та касаційного перегляду виступатимуть, зокрема: ухвала, якою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (або відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами); судове рішення, ухвалене за результатом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (про скасування попереднього судового рішення за нововиявленими обставинами з ухваленням нового рішення).

Щодо процесуальних повноважень судів вищих інстанцій за результатом перегляду судових рішень, ухвалених за наслідками перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами

Щодо повноважень суду апеляційної інстанції

99. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

100. Відповідно до пункту 23 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

101. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені у статті 367 ЦПК України, якою встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

102. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

103. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).

104. Нововиявлені обставини (як підстава для перегляду за статтею 423 ЦПК України) мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

105. Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, є судом фактів, тобто тією судовою інституцією, завданням якої є встановлення конкретних відносин сторін, подій, обставин, і застосування до них конкретних норм права.

106. В апеляційному порядку може бути оскаржене як рішення суду, ухвалене за наслідком задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасування попереднього судового рішення (на підставі статті 352 ЦПК України), так і окремо від рішення суду - ухвала про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами або ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (за пунктом 23 частини першої статті 353 ЦПК України).

107. При цьому суд наділений повноваженнями суду апеляційної інстанції, передбаченими статтею 374 ЦПК України, та як суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову відповідно до статті 381 цього Кодексу.

108. Апеляційний суд, перевіряючи (в апеляційному порядку) законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, в тому числі вирішує питання про те, чи мали місце нововиявлені обставини, чи є вони підставою для перегляду, і якщо суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо наявності нововиявлених обставин - має виправити відповідну судову помилку (зокрема, у спосіб ухвалення власного рішення щодо заяви, що відповідатиме пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

109. Переглядаючи в апеляційному порядку законність і обгрунтованість ухвал про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, апеляційний суд на підставі пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України може скасувати відповідну ухвалу з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

110. Отже, у силу положень статті 374 ЦПК України, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд наділений повноваженнями скасувати це рішення і ухвалити нове судове рішення на загальних підставах та в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених у статті 367 цього Кодексу. За наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України, апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 цього Кодексу або застосувати інші процесуальні наслідки, визначені у цій статті, виходячи з результатів розгяду апеляційної скарги.

Щодо повноважень суду касаційної інстанції

111. Відповідно до статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

112. Тобто на підставі пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційному порядку можна оскаржити рішення суду першої інстанції, ухвалене за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції щодо апеляційного перегляду зазначеного рішення. На підставі пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційному порядку підлягають оскарженню ухвали суду першої інстанції, вказані, зокрема, у пункті 23 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (ухвали суду першої інстанцї про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами).

113. Крім того, на підставі пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

114. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені у статті 400 ЦПК України, якою передбачено, що, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

115. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

116. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

117. Повноваження суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги визначені у статті 409 ЦПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

118. Таким чином, одним із процесуальних повноважень суду касаційної інстанції за результатом касаційного перегляду судового рішення за статтею 409 ЦПК України є визначене у цій нормі право прийняти рішення про направлення справи на новий розгляд або для продовження розгляду.

119. Підстави, за яких справа може бути направлена на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції або для продовження розгляду урегульовані статтею 411 ЦПК України, у частині першій якої визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 😎 суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

120. Відповідно до частин третьої, шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

121. Стаття 411 ЦПК України встановлює вичерпний перелік підстав, за яких справа може бути направлена судом касаційної інстанції на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції або для продовження розгляду.

122. Повноваження суду касаційної інстанції в процедурі перегляду рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції щодо апеляційного перегляду зазначеного рішення не мають особливостей порівняно з такими повноваженнями при перегляді судового рішення, ухваленого не у процедурі перегляду за нововиявленими обставинами.

123. Скасування судом касаційної інстанції ухваленого судами (першої чи апеляційної інстанції) судового рішення за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з направленням справи на новий розгляд або для продовження розгляду обмежене підставами передбаченими статтею 411 ЦПК України.

124. При цьому положення статті 409 ЦПК України не містять жодних обмежень чи застережень щодо неможливості суду касаційної інстанції прийняти нове рішення за результатом касаційного перегляду судового рішення, яким задоволено заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

125. Cуд касаційної інстанції не позбавлений можливості надати правову оцінку нововиявленим обставинам (перевірити правильність кваліфікації обставин як нововиявлених) для мети перегляду, порядок якого визначає процесуальний закон (тобто перевірити дотримання судами норм процесуального права, не вдаючись до оцінки чи переоцінки доказів, поданих стороною на підтвердження обставин, які вона вважає достатньою підставою для перегляду). У такому випадку Верховний Суд не вдається до оцінки доказів, якими підтверджуються обставини, на які сторона посилається як на нововиявлені, а лише надає оцінку відповідності критеріям нововиявленості як підстави для перегляду судового рішення.

126. Отже, Велика Палата Верховного Суду висновує, що суд касаційної інстанції під час касаційного перегляду ухвалених судами судових рішень щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може надавати оцінку наявності / відсутності цих обставин та відповідно постановити нове судове рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й відмовити у її задоволенні.

Щодо результату розгляду касаційної скарги

127. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції про скасування рішення районного суду та залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року.

128. Звернувшись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 як на підставу для перегляду рішення суду посилалась на ненабуття ТОВ «Кей-колект» права вимоги до неї за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 (стягнення заборгованості за яким є предметом спору у цій справі)та укладеного на забезпечення його виконання договору іпотеки, оскільки при укладенні 12 грудня 2011 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-колект» договору факторингу та договору відступлення права вимоги, нотаріусу для нотаріального посвідчення надавався інший кредитний договір та договір іпотеки (від 30 листопада 2006 року). Кредитний договір від 04 травня 2007 року №11150602000 та договір іпотеки № 34798-Б нотаріально не посвідчувався при укладенні договору факторингу та договору відступлення права вимоги за іпотекою, а тому право вимоги за цими договорами до ТОВ «Кей-Колект» не перейшло. Наведене, за твердженням заявниці, є нововиявленою обставиною, яка їй не була відома, оскільки вона не є стороною договору факторингу та договору відступлення прав вимоги, що укладалися 12 грудня 2011 року між ТОВ «Кей-колект» і АТ «Укрсиббанк».

129. Наведені обставини суд першої інстанції визнав істотними для справи та достатніми для перегляду заочного рішення суду першої інстанції від 24 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами.

130. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини, на які посилалася ОСОБА_1 , не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України з огляду на встановлені у цій справі конкретні факти.

131. Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки, перевіряючи (в апеляційному порядку) законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, апеляційний суд дав належну правову оцінку обставинам, на які посилалася сторона як на нововиявлені для підстави перегляду, встановив, що ці обставини не є нововиявленими та не впливають на правильність вирішення справи, не змінюють змісту ухваленого у справі заочного рішення. Суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо наявності нововиявлених обставин, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції виправив відповідну судову помилку (зокрема, у спосіб ухвалення власного рішення щодо заяви).

132. Так, у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що, задовольняючи заяву відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції залишив поза увагою, що при ухваленні заочного рішення від 24 квітня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області досліджував обставини, пов'язані з укладенням 12 грудня 2011 року АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-колект» договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, а також надав правову оцінку цим договорам та встановив, що ТОВ «Кей-колект» набуло права вимагати погашення заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2007 року.

133. Крім того, предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки або інші вимоги, які могли стосуватися договорів забезпечення. Також апеляційний суд взяв до уваги, що відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами наявності у неї простроченої заборгованості за цим кредитним договором.

134. Доводи заяви відповідачки про перегляд заочного рішення суду за нововиявленими обставинами стосуються переоцінки раніше оцінених судом доказів та обставин, установлених судовим рішенням у справі № 361/2297/16, у якій суди, розглядаючи зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Укрсиббанк», ТОВ «Кей-колект», треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Броварської міської ради Київської області, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В., про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору факторингу, визнання припиненим договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, визнання припиненими зобов'язань за договорами іпотеки, надали оцінку договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1 та встановили його відповідність вимогам чинного законодавства. Крім того суди встановили, що на підставі укладеного договору факторингу № 1 АТ «Укрсиббанк» передало у власність ТОВ «Кей-колект», а останнє прийняло права вимоги, у тому числі щодо договору від 04 травня 2007 року № 11150602000, укладеного зі скаржницею.

135. Отже, як установив суд апеляційної інстанції, питання набуття ТОВ «Кей-колект» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 04 травня 2007 року було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі № 361/2297/16(рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 залишені без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року).

136. Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що обставини, на які ОСОБА_1 посилалась у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України, а місцевий суд безпідставно задовольнив заяву про перегляд заочного рішення від 24 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами.

137. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

138. Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

139. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду

140. Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 24 лютого 2025 року про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду просила відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081, стосовно можливості апеляційного / касаційного суду під час перегляду в апеляційному / касаційному порядку ухваленого судового рішення за результатом перегляду судового рішення за нововиявленим обставинами надавати оцінку розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

141. В усіх зазначених справах суд касаційної інстанції скасовував судові рішення попередніх інстанцій, ухвалених за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами, та відмовляв у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

142. Висновки у зазначених постановах не суперечать висновкам, яких у цій справі дійшла Велика Палата Верховного Суду та виснувала, що суди апеляційної й касаційної інстанцій, переглядаючи судові рішення, ухвалені за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, уповноважені переглядати такі рішення в межах повноважень, визначених статтями 374, 409 ЦПК України, та ухвалювати рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні.

143. Проте з огляду на викладені вище висновки Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011, про відсутність повноважень у судів вищих інстанцій під час перегляду судового рішення, ухваленого за нововиявленими обставинами, скасовувати таке судове рішення і постановляти процесуальний документ з приводу заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні.

144. Велика Палата Верховного Суду відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній з яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22).

145. Незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (схожий за змістом правовий висновок міститься у її постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22).

Щодо розподілу судових витрат

146. Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

147. Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення апеляційного суду залишається без змін, то розподілу судових витрат Велика Палата Верховного Суду не здійснює.

Керуючись статями 259, 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Воробйова

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур

О. В. Білоконь С. Ю. Мартєв

О. Л. Булейко К. М. Пільков

М. М. Гімон С. О. Погрібний

О. А. Губська Н. С. Стефанів

А. А. Ємець Т. Г. Стрелець

Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач

В. В. Король О. С. Ткачук

С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич

О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

Джерело:
ЄДРСР 133908580

[ANTIRAID]

14 січня 2026 року

м. Київ

ОКРЕМА ДУМКА
(збіжна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Короля В. В., Кишакевича Л. Ю., Мазура М. В., Уркевича В. Ю.

справа № 361/161/13-ц
провадження № 14-35цс25

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. У цій справі розглядалася заява ОСОБА_1 (відповідачка, заявниця ) про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення суду, яким було стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (далі - ТОВ «Кей-колект», позивач) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту.

2. Суд першої інстанції заяву задовольнив. Скасував за нововиявленими обставинами заочне рішення суду та ухвалив нове рішення, яким відмовив ТОВ «Кей-колект» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

3. Натомість апеляційний суд не погодився з наявністю підстав для задоволення заяви відповідачки. Рішення суду першої інстанції про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами скасував та прийняв нову постанову, якою заяву

ОСОБА_1 залишив без задоволення, а заочне рішення в силі.

4. Під час розгляду касаційної скарги у цій справі, з урахуванням доводів та вимог касаційної скарги відповідачки, заперечень позивача, перед Великою Палатою Верховного Суду постало питання щодо наявності в суду вищої інстанції (апеляційної чи касаційної) процесуальних повноважень скасовувати рішення суду попередньої інстанції і ухвалювати нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного рішення суду й відмовляти в її задоволенні.

5. За результатом розгляду справи Велика Палата Верховного Суду виснувала, що перелік підстав для перегляду за статтею 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є вичерпним, а рішення, ухвалені за результатами такого перегляду, можуть бути предметом апеляційного та касаційного оскарження на загальних підставах.

6. Велика Палата Верховного Суду щодо повноважень суду апеляційної інстанції зазначила, що апеляційний суд відповідно до статті 374 ЦПК України наділений повноваженнями скасувати рішення, ухвалене за наслідками задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, та ухвалити нове судове рішення в межах повноважень, визначених у статті 367 цього Кодексу.

7. Крім того, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України, апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 цього Кодексу або застосувати інші визначені у цій статті процесуальні наслідки виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.

8. Суд касаційної інстанції згідно з позицією більшості суддів Великої Палати Верховного Суду під час касаційного перегляду ухвалених судами судових рішень щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами також наділений правом оцінювати наявність / відсутність нововиявлених обставин та постановляти нове рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й відмовити у її задоволенні.

9. Поділяємо в цілому висновок Великої Палати Верховного Суду щодо загальних засад та порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а також погоджуємося з результатом розгляду цієї справи по суті.

10. Проте категорично не погоджуємось з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими щодо процесуальних повноважень апеляційного суду стосовно перегляду ухвал суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

11. На наше переконання, формулюючи висновки щодо повноважень суду апеляційної інстанції при перегляді ухвал, визначених пунктом 23 частини першої статті 353 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду вийшла за межі доводів та вимог касаційної скарги, а самі висновки у цій частині суперечать сформованому Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підходу щодо перегляду таких судових рішень та принципу правової визначеності.

12. З урахуванням наведеного щодо цих висновків висловлюємо окрему думку виходячи з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

13. У січні 2013 року ТОВ «Кей-колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 у розмірі 158 048,86 дол. США, що станом на 13 грудня 2012 року в еквіваленті становить 1 263 284,53 грн.

14. 24 квітня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області заочним рішенням задовольнив позов ТОВ «Кей-колект». Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 158 048,86 дол. США. Вирішив питання про розподіл судового збору.

15. ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року, яку суд ухвалою від 11 вересня 2013 року залишив без задоволення, оскільки відповідачка в заяві не зазначила докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, які б вона з причини відсутності на судових засіданнях могла пред'явити суду та які б мали істотне значення при ухваленні рішення судом.

16. 13 квітня 2018 року Апеляційний суд Київської області постановив ухвалу, якою відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року.

17. Постановою від 06 лютого 2019 року об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2018 року - без змін (провадження № 61-37352сво18).

Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення

18. У липні 2016 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі № 361/161/13-ц за нововиявленими обставинами.

19. Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 07 липня 2016 року з відкриттям матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015110130004512, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 04 грудня 2015 року, порушеного за фактом самоправства, крадіжки та спричинення її родині тілесних ушкоджень співробітниками ТОВ «Кей-колект», у якому відповідачка є потерпілою, їй стало відомо про те, що ТОВ «Кей-колект» не набуло прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, укладеним між нею та АКІБ «Укрсиббанк».

20. Як зауважила ОСОБА_1 , під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. були надані до слідчого відділу завірені копії договору відступлення прав вимоги та усіх документів, на підставі яких він посвідчувався, а також копія повідомлення ТОВ «Кей-колект» щодо запису у Державному реєстрі іпотек від 30 листопада 2006 року № 4146595 про заміну іпотекодержателя. З наданого нотаріусом переліку документів убачається, що договір про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 у ньому відсутній, а 12 грудня 2011 року між АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-колект» укладений договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за іншим кредитним договором - № 11087557000, укладеним 30 листопада 2006 року між нею і АТ «Укрсиббанк», та договором іпотеки від 30 листопада 2006 року № 34798.

21. ОСОБА_1 вважає, що ТОВ «Кей-колект» не набуло права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000.На думку заявниці, факт відсутності нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 є нововиявленою обставиною, яка їй не була відома, оскільки вона не є стороною договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами, що укладалися 12 грудня 2011 року між ТОВ «Кей-колект» і АТ «Укрсиббанк», обставини їх укладення їй не були відомі. Тож

ТОВ «Кей-колект», звертаючись у 2013 році до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, не надало доказів отримання ним права вимоги за цим правочином.

22. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд задовольнити заяву про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі № 361/161/13-ц за нововиявленими обставинами та скасувати його, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кей-колект» відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами

23. Рішенням від 19 грудня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області задовольнив заяву ОСОБА_1 та скасував за нововиявленими обставинами заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року. Ухвалив нове рішення, яким відмовив ТОВ «Кей-колект» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

24. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені ОСОБА_1 обставини існували на момент ухвалення 24 квітня 2013 року заочного рішення суду, вони є істотними для справи, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 не є стороною укладеного 12 грудня 2011 року між банком і ТОВ «Кей-колект» договору відступлення прав вимоги.

25. Оскільки немає доказів набуття ТОВ «Кей-колект» права вимоги за договором іпотеки, то останнє також не набуло прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, адже ці зобов'язання є неподільними і в разі існування зобов'язання забезпечувального характеру щодо головного зобов'язання, за яким відступається право вимоги на підставі договору факторингу, відповідні забезпечувальні права кредитора також передаються новому кредитору в порядку, визначеному законом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами

26. Постановою від 01 листопада 2023 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги ТОВ «Кей-колект» та АТ «Укрсиббанк», скасував рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року та ухвалив нову постанову. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року залишив без задоволення, а заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року - в силі.

27. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що при ухваленні заочного рішення Броварський міськрайонний суд Київської області досліджував обставини, пов'язані з укладенням 12 грудня 2011 року АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-колект» договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саєнко Е. В., надав правову оцінку цим договорам. При цьому суд встановив, що ТОВ «Кей-колект» набуло права вимагати погашення заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000. Отже, задовольняючи заяву ОСОБА_1 та ухвалюючи рішення від 19 грудня 2022 року, суд першої інстанції фактично здійснив переоцінку тих обставин та доказів, які вже оцінювалися судом під час розгляду справи, на підставі нових доказів, що є недопустимим.

28. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки або інші вимоги, які могли стосуватися договорів забезпечення, а отже, вказана обставина не впливає сама по собі на дійсність вимог за договором.

29. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення, оскільки наведені нею в цій заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи скаржника

( ОСОБА_1 )

30. ОСОБА_1 у поданій до Верховного Суду касаційній скарзі просить постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року.

31. На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на недотримання та порушення апеляційним судом приписів статей 2, 4, 10 - 13, 15, 25, 42, 43, 48, 49, 76 - 82, 89, 388 - 393, 400, 412, 413, 415, 416, 423 ЦПК України, з урахуванням чого зазначає, зокрема, таке:

- суд першої інстанції під час ухвалення рішення від 19 грудня 2022 року встановив, що позивач права вимоги за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000 до неї як позичальника не набув. Зазначені обставини існували на час ухвалення 24 квітня 2013 року заочного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області, вони є істотними для справи і не могли бути відомі відповідачці, оскільки вона не є стороною договору відступлення прав вимоги від 12 грудня 2011 року, укладеного між АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-колект». Ці обставини для відповідачки є нововиявленими;

- ТОВ «Кей-колект» не надало суду доказів на підтвердження набуття права вимоги до неї як відповідачки, яке підтверджувалося б відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іпотекодержателя реєстраційного номера іпотеки № 4911129;

- суд апеляційної інстанції на порушення вимог процесуального закону переоцінив докази, які правильно оцінив суд першої інстанції, задовольняючи її заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(АТ «Укрсиббанк»)

32. АТ «Укрсиббанк» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року є законною і обґрунтованою, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на їх законність не впливають.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

33. Ухвалою від 15 березня 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року та відкрив касаційне провадження у справі. Відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.

34. 20 листопада 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

35. Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо відсутності повноважень у судів вищих інстанцій ухвалювати судові рішення по суті питання про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та самостійно його вирішувати, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів усіх судових палат Касаційного цивільного судувід 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011, від 06 березня

2019 року у справі № 755/21917/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі

№ 200/9663/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11, від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13-ц, від 17 травня 2023 року у справі № 357/9196/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 299/1923/16-ц, від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15-ц, і зробити висновок про те, що суди вищих інстанцій, переглядаючи судові рішення, ухвалені за наслідком їх перегляду за нововиявленими обставинами, уповноважені переглядати такі рішення в повному обсязі і постановлювати рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами по суті.

36. Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зауважила, що касаційні господарський та адміністративний суди безпосередньо розглядають заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених судами нижчих інстанцій, які подавались до цих судів, а отже, підтримують аналогічний порядок перегляду таких справ судами апеляційної інстанції, що є більш ефективним з точки зору дотримання розумних строків розгляду справ і ухвалення остаточних судових рішень, додержання юридичної визначеності в аспекті поваги до принципу остаточності рішення суду. Зокрема:

- у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду переглянув у касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанції, скасував оскаржувані рішення та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, а рішення суду першої інстанції, яке переглядалось за нововиявленими обставинами, залишив у силі.

-у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду переглянув у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та дійшов висновку про наявність підстав для її скасування й відмови у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного господарського суду, яка переглядалась за нововиявленими обставинами, залишив її в силі.

- упостанові від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційну скаргу та скасував постанову апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами; постанову апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишив без змін.

37. Натомість у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що апеляційний суд після скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Проте апеляційний суд не має повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати заяву по суті, оскільки це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. Практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо цього питання є сталою.

38. Окрім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду сформував практику, за якої суд касаційної інстанції також позбавлений відповідних процесуальних повноважень, а заява про перегляд судового рішення суду за нововиявленими обставинами по суті може бути розглянута лише судом, що ухвалив судове рішення (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13-ц).

Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

39. 24 лютого 2025 року об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу, якою передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, для відступу від висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18 та від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081 для вирішення питання щодо наявності / відсутності повноважень у суду вищої інстанції скасовувати рішення суду попередньої інстанції і постановляти нове судове рішення за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного рішення суду, відмовляти в її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті.

40. Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що згідно із частинами першою - третьою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.

41. Вимоги частини сьомої статті 429 ЦПК України свідчать про те, що судові рішення, ухвалені за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, є об'єктами оскарження на загальних підставах, а тому, на думку об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суд вищої інстанції не має повноважень скасовувати рішення суду попередньої інстанції і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного рішення суду, відмовляти в її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.

42. Ураховуючи наведене, об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що неможна ухвалити будь-яке судове рішення у цій справі без відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

43. Ухвалою від 26 березня 2025 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до свого провадження на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

44. 14 січня 2026 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову,

якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року - без змін.

45. Постанова Великої Палати Верховного Суду, з-поміж іншого, мотивована так.

Щодо загальних засад перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами

45.1. Нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

45.2. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 цього Кодексу.

45.3. Судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо немає обставин, передбачених частиною другою статті 423 ЦПК України, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені цією статтею, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Щодо порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами

45.4. Цивільне процесуальне законодавство містить у відповідній главі процесуального кодексу «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами» положення, яке окремо регламентує та прямо передбачає право на оскарження судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлюючи, що таке судове рішення (рішення, ухвала, постанова) може бути переглянуте на загальних підставах, тобто через процедури апеляційного (касаційного) оскарження.

45.5. За наслідком розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з огляду на встановлення судом наявності / відсутності таких обставин предметом апеляційного та касаційного переглядів є, зокрема: ухвала, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (або відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами); судове рішення, ухвалене за результатом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (про скасування попереднього судового рішення за нововиявленими обставинами з ухваленням нового рішення).

Щодо процесуальних повноважень судів вищих інстанцій стосовно перегляду судових рішень, ухвалених за наслідками перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами

Щодо повноважень суду апеляційної інстанції

45.6. В апеляційному порядку може бути оскаржене як рішення суду, ухвалене за наслідком задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасування попереднього судового рішення (на підставі статті 352 ЦПК України), так і окремо від рішення суду - ухвала про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами або ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (за пунктом 23 частини першої статті 353 ЦПК України). При цьому суд наділений повноваженнями суду апеляційної інстанції, передбаченими статтею 374 ЦПК України, та як суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову відповідно до статті 381 цього Кодексу.

45.7. Апеляційний суд, перевіряючи (в апеляційному порядку) законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, в тому числі вирішує питання про те, чи мали місце нововиявлені обставини, чи є вони підставою для перегляду, і якщо суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо наявності нововиявлених обставин - має виправити відповідну судову помилку (зокрема у спосіб ухвалення власного рішення щодо заяви, що відповідатиме пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

45.8. Переглядаючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвал про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, апеляційний суд, на підставі пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України може скасувати відповідну ухвалу з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

45.9. Таким чином, в силу положень статті 374 ЦПК України, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд наділений повноваженнями скасувати це рішення і ухвалити нове судове рішення на загальних підставах та в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених в статті 367 ЦПК України.

45.10. За наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 цього Кодексу або застосувати інші, визначені у цій статті процесуальні наслідки виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.

Щодо повноважень суду касаційної інстанції

45.11. На підставі пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційному порядку можна оскаржити рішення суду першої інстанції, ухвалене за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції щодо апеляційного перегляду зазначеного рішення. На підставі пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційному порядку підлягають оскарженню ухвали суду першої інстанції, вказані, зокрема, у пункті 23 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами). Крім того, на підставі пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

45.12. Повноваження суду касаційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції щодо апеляційного перегляду зазначеного рішення не мають особливостей порівняно з повноваженнями касаційного суду при перегляді судового рішення, ухваленого не у процедурі перегляду за нововиявленими обставинами.

45.13. Скасування судом касаційної інстанції ухваленого судами (першої чи апеляційної інстанції) судового рішення за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з направленням справи на новий розгляд або для продовження розгляду обмежене підставами, передбаченими статтею 411 ЦПК України. При цьому положення статті 409 ЦПК України не містять будь-яких обмежень чи застережень щодо неможливості суду касаційної інстанцій прийняти нове рішення за результатом касаційного перегляду судового рішення, яким задоволено заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

45.14. Cуд касаційної інстанції не позбавлений можливості надати правову оцінку нововиявленим обставинам (перевірити правильність кваліфікації обставин як нововиявлених) для мети перегляду, порядок якого визначає процесуальний закон (тобто перевірити дотримання судами норм процесуального права, не вдаючись до оцінки чи переоцінки доказів, поданих стороною на підтвердження обставин, які вона вважає достатньою підставою для перегляду). У такому випадку Верховний Суд не вдається до оцінки доказів, якими підтверджуються обставини, на які сторона посилається як на нововиявлені, а лише надає оцінку відповідності критеріям нововиявленості як підстави для перегляду судового рішення.

45.15. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду висновує, що суд касаційної інстанції під час касаційного перегляду ухвалених судами судових рішень щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може надавати оцінку наявності / відсутності цих обставин та відповідно постановити нове судове рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й відмовити у її задоволенні.

СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

Щодо диспозитивності судочинства та виходу за межі доводів касаційної скарги

46. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

47. Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

48. Тож у цивільному судочинстві реалізується принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формулювання змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

49. Схожі положення містить стаття 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

50. Позивач, звертаючись до суду з позовом, вільно, на власний розсуд визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

51. За змістом цієї засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими позивачем у його позовній заяві вимогами, тому вирішення спору судом перебуває в безпосередній залежності від вимог, сформульованих позивачем. Тож межі судового розгляду судів усіх інстанцій корелюються з підставами та предметом пред'явленого позивачем позову.

52. Вважаємо, що суд не повинен, за загальним правилом, здійснювати пошук фактичних і правових підстав такої вимоги й застосовувати такий спосіб захисту, про який немає сформульованої у відповідній формі вимоги сторони.

53. На нашу думку, відповідно до змісту наведеної норми права, суд за загальним правилом не може вийти за межі позовних вимог, оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності судочинства і рівності сторін у приватноправових відносинах. На цьому неодноразово наголошував Верховний Суд, зазначаючи, що, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (див. постанови від 18 березня 2019 року у справі № 908/1165/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 909/51/19, від 25 березня 2020 року у справі № 5023/1123/12, від 16 вересня 2021 року у справі № 922/3059/16 та інші).

54. Переконані, що суд має дотримуватись аналогічних принципів і в процедурі касаційного оскарження.

55. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

56. Винятки з цієї норми встановлені в частині третій статті 400 ЦПК України, з якої вбачається, що суд касаційної інстанції може вийти за межі доводів касаційної скарги лише в разі порушення під час розгляду справи норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

57. Схожі положення містить стаття 300 ГПК України та стаття 341 КАС України.

58. Однак таких підстав для виходу за межі розгляду справи в постанові від 14 січня 2026 року Велика Палата Верховного Суду не мотивувала і не встановила.

59. У справі, яка переглядається, об'єктом касаційного оскарження за поданою

ОСОБА_1 касаційною скаргою була постанова апеляційного суду, якою суд апеляційної інстанції скасував заочне рішення суду першої інстанції про задоволення заяви відповідачки про перегляд заочного рішення за нововиявленим обставинами та залишив заяву ОСОБА_1 без задоволення, а заочне рішення в силі. Доводи скарги відповідачки стосувалися виключно обґрунтованості підстав для такого перегляду.

60. Тобто предметом касаційного перегляду була правомірність скасування апеляційним судом рішення про задоволення заяви за нововиявленими обставинами.

61. Тож, з урахуванням доводів та вимог касаційної скарги відповідача, заперечень позивача, змісту ухвали об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2025 року, під час розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду мала надаватися оцінка виключно повноваженням судівстосовно перегляду судових рішень, ухвалених за результатом перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, якими була задоволена заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

62. Натомість Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи в імпліцитний спосіб вдалася до розширеного тлумачення повноважень суду апеляційної інстанції за результатом перегляду судових рішень, ухвалених за наслідком розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Зокрема, надала оцінку повноваженням суду щодо перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених пунктом 23 частини першої статті 353 ЦПК України (ухвал про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленим обставинами), які не були об'єктом касаційного перегляду та яких доводи й вимоги скарги відповідачки не стосувалися.

63. Такий підхід, на наше переконання, нівелює принцип диспозитивності цивільного судочинства, оскільки Велика Палата Верховного Суду фактично сформулювала висновок щодо питання правозастосування, яке не охоплювалося вимогами і доводами касаційної скарги та не потребувало вирішення для забезпечення єдності практики в межах перегляду конкретної оскаржуваної постанови.

Щодо повноважень суду апеляційної інстанції стосовно перегляду ухвал суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

64. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України (ухвал суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами), апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України або застосувати інші, визначені у статті 374 ЦПК України процесуальні наслідки виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.

65. Навіть якщо відкинути наведені вище заперечення щодо можливості надання Великою Палатою Верховного Суду такої оцінки за межами доводів касаційної скарги, з висновками Великої Палати Верховного Суду в цій частині також не погоджуємося виходячи з таких міркувань.

66. Так, за приписами пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

67. Відповідно до пункту 23 частини першої статті 353 ЦПК України (пункту 21 частини першої статті 255 ГПК України, пункту 17 частини першої статті 294 КАС України) окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, зокрема, ухвала суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

68. Звертаємо увагу на тому, що ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є кінцевим процесуальним актом, який постановляється судом в результаті розгляду по суті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Під час її постановлення суд надає оцінку доводам заявника щодо стверджуваної ним наявності нововиявлених обставин, наданим ним доказам і в результаті відмовляє у задоволенні заяви.

69. Така ухвала не перериває судовий процес, а є його логічним завершенням.

70. Тож зазначена ухвала за своєю суттю є судовим рішенням, яким завершено розгляд, а не процесуальною ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому за наслідком її перегляду в апеляційному порядку справа не може бути направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2021 року у справі № 910/13908/17, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 305/402/16-ц).

71. З огляду на викладене, на наше переконання, за наслідком розгляду

апеляційної скарги на ухвалу, якою було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції може прийняти одне із рішень (в тому числі ухвалити нове) визначених статтею 374 ЦПК України, за винятком направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, що може мати місце лише у разі скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

72. Оскільки ЦПК / ГПК та КАС України не містять жодних обмежень щодо повноти компетенції суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суди апеляційної інстанції, переглядаючи судові рішення, ухвалені за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, уповноважені переглядати такі рішення в повному обсязі, в межах повноважень визначених статтею 374 ЦПК України, та ухвалювати рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті в тому числі.

73. Такі компетенційні повноваження суду апеляційної інстанції стосуються і на випадки розгляду в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

74. Схожий підхід щодо перегляду ухвали, якою було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з подальшим ухваленням під час апеляційного перегляду нового судового рішення про задоволення такої заяви, застосований у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі № 910/13908/17.

75. Подібне застосування норм, на нашу думку, є виправданим та ефективним як з точки зору дотримання розумних строків розгляду справи, ухвалення остаточних судових рішень, так і додержання юридичної визначеності в аспекті поваги до принципів остаточності судового рішення (res judicata) та процесуальної економії.

76. Проте наведене Велика Палата Верховного Суду знову ж таки залишила поза увагою.

77. За усталеним підходом задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави.

78. Так, Велика Палата Верховного Суду може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

79. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див. висновок у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).

80. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають врахувати національні суди; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.

81. Положення частини четвертої статті 402 ЦПК України свідчать, що має існувати необхідність відступу, яка виникає з певних об'єктивних причин, які повинні бути чітко визначені та аргументовані, до того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування. Відступ від правових позицій Верховного Суду, які були сформовані нещодавно, з одного і того ж питання є небажаним та юридично необґрунтованим, якщо немає вагомих змін у правовому регулюванні чи суспільних відносинах, якщо такий відступ не пов'язаний із суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (нечіткістю чи неясністю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів.

82. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 лютого 2025 року у справі «ТОВ «Укркава» проти України» акцентував увагу на тому, що суд не може виключати, що навіть у ситуації усталеної практики з відповідного питання вищий національний суд може правомірно змінити тлумачення, якщо це виправдано важливими міркуваннями та якщо воно застосоване з належним урахуванням його впливу на вже існуючі ситуації [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 26 січня 2023 року у справі «Вальверде Дігон проти Іспанії» (Valverde Digon v. Spain)]. При цьому ЄСПЛ зауважив, що Велика Палата Верховного Суду не згадала будь-яких серйозних несприятливих наслідків, які виникли, для обґрунтування такої радикальної зміни тлумачення, як оскаржуване у цій справі. Верховний Суд також не розглянув наслідків свого нового тлумачення щодо існуючих ситуацій і відповідно юридичної визначеності.

83. Звертаємо увагу на те, що в пункті 49 Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень Консультативна рада європейських суддів зауважувала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

84. Висновки Верховного Суду, а тим паче Великої Палати Верховного Суду, щодо застосування норм права мають забезпечувати однакове застосування норм права у подібних правовідносинах.

85. Відступ від висновку про застосування тієї чи іншої норми має бути розумним, і про нього має бути вказано в тексті постанови. Цілком очевидно, що зміна практики застосування норм при вирішенні певної категорії спорів не має слідувати з тексту постанови неявно, імпліцитно (див. постанову об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19).

86. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду не врахувала жодної передумови для зміни правового підходу (висновку) щодо перегляду ухвали, якою було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також залишила без належної уваги несприятливі наслідки зміни такого правозастосування та вплив їх у цілому на правову визначеність.

87. Натомість у прийнятій постанові Велика Палата Верховного Суду неявно, імпліцитно відступила від правових підходів (висновків) Верховного Суду щодо:

1) перегляду ухвали, якою було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з подальшим ухваленням під час апеляційного перегляду нового судового рішення про задоволення такої заяви, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі № 910/13908/17;

2) віднесення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до судового рішення, яким завершено розгляд, а не процесуальної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та неможливості за наслідком її перегляду в апеляційному порядку направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2021 року у справі № 910/13908/17, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 305/402/16-ц.

88. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (див. рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).

89. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними [див. рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі «С. В. проти Сполученого Королівства» (S.W. v. THE UNITED KINGDOM)].

ВИСНОВКИ

90. У цілому погоджуючись із висновками Великої Палати Верховного Суду щодо загальних засад та порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а також із результатом розгляду цієї справи по суті, вважаємо, що у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги та формулювання висновків за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України.

91. На наше переконання, Велика Палата Верховного Суду хибно виснувала, що за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України, апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України або застосувати інші, визначені у цій статті процесуальні наслідки виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.

Судді: О. О. БанаськоВ. В. Король Л. Ю. Кишакевич М. В. Мазур В. Ю. Уркевич

Джерело:
ЄДРСР 133947454

[ANTIRAID]

Дуже дивна постанова з черговим свавільним трактуванням Закону в частині перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Незмінним залишається лише не розуміння факту недійсності правочину продажу боргу за іпотечним договором без передачі самої іпотеки. Тут досі стабільно все на користь фінансових спекулянтів.

Суд зазначив:

110. Отже, у силу положень статті 374 ЦПК України, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд наділений повноваженнями скасувати це рішення і ухвалити нове судове рішення на загальних підставах та в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених у статті 367 цього Кодексу. За наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України, апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 цього Кодексу або застосувати інші процесуальні наслідки, визначені у цій статті, виходячи з результатів розгяду апеляційної скарги.

124. При цьому положення статті 409 ЦПК України не містять жодних обмежень чи застережень щодо неможливості суду касаційної інстанції прийняти нове рішення за результатом касаційного перегляду судового рішення, яким задоволено заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

125. Cуд касаційної інстанції не позбавлений можливості надати правову оцінку нововиявленим обставинам (перевірити правильність кваліфікації обставин як нововиявлених) для мети перегляду, порядок якого визначає процесуальний закон (тобто перевірити дотримання судами норм процесуального права, не вдаючись до оцінки чи переоцінки доказів, поданих стороною на підтвердження обставин, які вона вважає достатньою підставою для перегляду). У такому випадку Верховний Суд не вдається до оцінки доказів, якими підтверджуються обставини, на які сторона посилається як на нововиявлені, а лише надає оцінку відповідності критеріям нововиявленості як підстави для перегляду судового рішення.

126. Отже, Велика Палата Верховного Суду висновує, що суд касаційної інстанції під час касаційного перегляду ухвалених судами судових рішень щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може надавати оцінку наявності / відсутності цих обставин та відповідно постановити нове судове рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й відмовити у її задоволенні.