Постанова ВС-КЦС про неправомірність дій банку з блокування суми на рахунку понад суми стягнення (виконавчого документу)

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 686/6223/23
провадження № 61-3327св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року у складі судді Палінчака О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Гірського Б. О., Хоми М. В.,і виходив з такого.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 14 березня 2020 року при спробі розрахуватися платіжною карткою її пенсійного рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» оператор поштового відділення 29017 у м. Хмельницькому повідомила про відмову у проведенні операції. Згодом вона дізналася, що на її кошти на рахунку накладено арешт.

3. Посилалася на те, що вона неодноразово зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» щодо незаконності блокування видаткових операцій за двома її рахунками з наявними на них коштами у сумі близько 30 000,00 грн у той час, коли сума, яка належала до стягнення за постановою державного виконавця, становила лише 2 835,40 грн.

4. У зверненні до АТ КБ «ПриватБанк» від 23 березня 2020 року вона просила відповідача забезпечити невідкладне розблокування її пенсійного рахунку, аби вона могла задовольнити свої поточні потреби та добровільно сплатити кошти за повідомленими органом ДВС реквізитами. Проте, відповідь їй надано не було.

5. 29 березня 2020 року вона знову звернулася зі скаргою до Голови Нацбанку і АТ КБ «ПриватБанк, яка також залишилась без реагування.

6. 07 травня 2020 року і 08 травня 2020 року вона звернулася в електронному режимі до АТ КБ «ПриватБанк» на електронну адресу [email protected] зі скаргою, яку їй було повернуто 08 травня 2020 року без відповіді.

7. 13 травня 2022 року на електронну адресу, яку зазначив оператор [email protected], вона направила запит, який знову залишився без відповіді.

8. 09 червня 2020 року вона прийшла до відділення АТ КБ «ПриватБанк» у м. Хмельницький з цим самим запитом від 07 травня 2020 року, проте завідувачка відділення сказала, що вони не приймають звернень громадян. Лише після виклику працівників поліції вона погодилась прийняти запит.

9. Зазначала, що банк не повинен був виконувати постанову про накладення арешту, оскільки рахунок є пенсійним. З 14 березня 2020 року у зв'язку з блокуванням банком всіх її рахунків вона залишилась без засобів для існування, оскільки готівкові кошти не зберігала.

10. Лише наприкінці червня 2020 року вона отримала лист АТ КБ «ПриватБанк» від 19 червня 2020 року № 20.1.0.0.0/7-200609/8547, як відповідь на її інформаційний запит від 09 червня 2020 року. Однак надана інформація про блокування лише частини коштів на пенсійному рахунку не відповідає дійсності.

11. Посилалася на те, що завідомо злочинне блокування усіх коштів на двох її рахунках, незаконне розірвання депозитного вкладу без попередження, як і ненадання їй інформації за її зверненнями в електронному режимі, надання неповної відповіді на її інформаційний запит є протиправними діями і бездіяльністю службових осіб АТ КБ «ПриватБанк». Зазначена поведінка відповідача, на її думку, є усвідомленим знущанням над неї - особою похилого віку. Вона потерпала від таких зловмисних протиправних злодіянь, викликала невідкладну медичну допомогу, бо від постійного розуміння і відчуття масштабів порушення її прав в неї підвищується артеріальний тиск та стаються напади тахікардії, що є реальною небезпекою не тільки для її здоров'я, а й для її життя. Тривале знущання над її правами з боку службових осіб банку принижує її честь і гідність.

12. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд:

- визнати завідомо протиправними дії й бездіяльність АТ КБ «ПриватБанк» з ненадання їй відповіді за її скаргами від 23 березня 2020 року, від 29 березня 2020 року, чотирьох скарг від 07 травня 2020 року, а також надання неповної відповіді й з перевищенням законодавчого строку на 5 днів за її інформаційним запитом від 09 червня 2020 року, що вона подала після розблокування АТ КБ «ПриватБанк» доступу до використання нею коштів на двох рахунках: картковому пенсійному НОМЕР_1 та картковому депозитному № 26302615041263 (за новим форматом: НОМЕР_2 );

- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк», з урахуванням тривалого правопорушення, надати їй відповідь за її скаргами від 23 березня 2020 року, від 29 березня 2020 року, від 07 травня 2020 року, а також повну відповідь за її інформаційним запитом від 09 червня 2020 року за пунктами 1-4 цього запиту;

- визнати незаконними й завідомо протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк», вчинені протягом періоду з 12 березня 2020 року по 21 квітня 2020 року щодо тривалого незаконного блокування її доступу до використання коштів на пенсійному рахунку з сумою 19 888,15 грн при вимозі державного виконавця про списання коштів з її рахунку коштів в обсязі 2 835,40 грн;

- визнати незаконними й завідомо протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» з розірвання депозитного договору: вклад «Стандарт» строковий на 3 місяці, не продовжений банком усупереч умов договору від 21 жовтня 2015 року після 12 березня 2020 року, № рахунку НОМЕР_3 (за новим форматом: НОМЕР_2 ), з початковою сумою вкладу 10 000,00 грн, а також з тривалого, до 05 червня 2020 року, зухвалого неповернення залишку коштів з цього рахунку в обсязі 7 166,81 грн після списання 17 квітня 2020 року суми 2 835,40 грн на виконання постанови державного виконавця;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» 1 500 000,00 грн заподіяної моральної шкоди унаслідок грубого тривалого безпрецедентного порушення її прав на відповідь за скаргами, а також на інформацію за її інформаційним запитом від 09 червня 2020 року, тривалого знущання, вчиненого протягом періоду з

12 березня 2020 року по 21 квітня 2020 року, щодо незаконного блокування її доступу до використання коштів на пенсійному рахунку з сумою 19 888,15 грн, а також розірвання депозитного договору: вклад «Стандарт» строковий на 3 міс., не продовжений банком усупереч умов договору після 12 березня 2020 року, й тривалого блокування використання нею коштів на цьому рахунку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року позов задоволено частково.

14. Визнано неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» з ненадання ОСОБА_1 відповіді на її скарги від 23 березня 2020 року та невчасного надання відповіді на її інформаційні запити від 07 травня 2020 року (повторно 08 травня 2020 року і 13 травня 2020 року) та від 09 червня 2020 року.

15. Визнано неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк», вчинені протягом періоду з 12 березня 2020 року до 21 квітня 2020 року, з блокування доступу ОСОБА_1 до використання коштів на її банківському рахунку НОМЕР_1 .

16. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7 000,00 грн в якості відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

17. У задоволенні решти вимог відмовлено.

18. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

19. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач неправомірно не відповів на звернення ОСОБА_1 , оформлені відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» у встановленому зазначеним Законом порядку та строки. Крім того, відповідач прийняв рішення про накладення арешту на всі банківські рахунки позивачки, відкриті у АТ КБ «ПриватБанк», без урахування обмеження щодо суми, зазначеного у постанові головного державного виконавця від 12 березня 2020 року, а також наявності необхідних коштів для списання на одному з рахунків. Водночас, арешт з депозитного рахунку ОСОБА_1 було знято після отримання постанови головного державного виконавця від 21 квітня 2020 року. Доказів того, що після 21 квітня 2020 року і до 05 червня 2020 року депозитний рахунок був заблокований (арештований) позивачкою не надано.

20. Також судом не встановлено порушень з боку відповідача щодо розірвання депозитного договору: вклад «Стандарт» строковий на 3 міс., а саме його не продовження на умовах цього договору після здійснення списання частини коштів.

21. Вирішуючи позов у частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням особи позивачки (похилий вік, ІІ група інвалідності, стан її здоров'я), глибини і тривалості душевних і фізичних страждань, завданих їй відповідачем невиконанням норм Закону України «Про звернення громадян» та необґрунтованим блокуванням її банківського рахунку, тривалості часу на відновлення її порушених прав, наявні підстави стягнення з відповідача на користь позивачки 7 000,00 грн в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

22. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року залишено без змін.

23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди апеляційний суд вважав достатнім для розумного задоволення потреб позивачки та не таким, що не призведе до її безпідставного збагачення.

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. 14 березня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у частині незадоволених позовних вимог, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16, від 04 березня 2019 року у справі № 295/443/17, від 08 травня 2019 року у справі № 233/3464/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16, від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, від 03 грудня 2020 року у справі № 686/10057/16-а, від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц, від 28 грудня 2022 року у справі № 757/57487/20, від 31 жовтня 2023 року у справі № 380/15723/22, від 31 січня 2024 року у справі № 201/4160/19, від 20 листопада 2024 року у справі № 373/2163/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, а в апеляційній інстанції справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні частини її вимог, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що визнання судом неправомірним ненадання відповіді за її скаргами (не просто зверненнями) мало б наслідком зобов'язання відповідача надати відповіді на такі скарги і повну відповідь на інформаційний запит згідно з нормами Закону України «Про звернення громадян». Необхідність отримання нею відповіді на її звернення обумовлюється бажанням заявити і про відповідальність банку, визначену пунктом 10 договору від 21 жовтня 2015 року та статтею 625 Цивільного кодексу України. Факт її звернення зі скаргами про розблокування хоча б одного з рахунків з метою добровільної сплати коштів за постановою державного виконавця про поворот виконання було встановлено у справі №560/2506/20.

27. Крім того, вважає, що суди не врахували, що банк не повернув з 21 квітня 2020 року до 05 червня 2020 року залишок коштів з рахунку «До запитання» після списання коштів на виконання постанови державного виконавця. Кошти було повернуто лише 05 червня 2020 року на пенсійний рахунок, замість відновлення депозитного із сумою його залишку 7 166,81 грн. Акцентує увагу на тому, що були відсутні правові підстави, передбачені частиною першою, третьою статті 651, пунктами 3 та 4 частини другої статті 1075 ЦК України, для розірвання договору банківського вкладу.

28. Посилається на необґрунтований розмір стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди та безпідставність посилання суду на поновлення позовної давності.

29. Додатково зауважує про порушення судом апеляційної інстанції пункту 2.3.22 Положення про автоматизовану систему документообігу суду при заміні члена колегії і порушення порядку формування постійної колегії суддів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

30. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року, відкрито касаційне провадження у справі № 686/6223/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

31. 09 квітня 2026 року матеріали цивільної справи № 686/6223/23 надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. Відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 12 березня 2020 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_9 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лещенко М. В. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2 835,40 грн.

33. 14 березня 2020 року ОСОБА_1 , при спробі розрахуватися платіжною карткою, емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», стало відомо, що на її рахунки: НОМЕР_1 (пенсійний) та НОМЕР_2 (депозитний) накладено арешт на виконання постанови від 12 березня 2020 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_9.

34. Згідно з випискою по рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 26 липня 2023 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 по рахунку НОМЕР_1 , куди надходили пенсійні виплати, станом на 12 березня 2020 року залишок грошових коштів складав 7 555,87 грн.

35. З виписки по рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 10 серпня 2023 року вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 по рахунку НОМЕР_1 , у період з 12 березня 2020 року по 17 квітня 2020 року ОСОБА_1 не користувалася грошовими коштами.

36. Згідно з випискою по рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 20 жовтня 2023 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 по рахунку НОМЕР_2 , який є депозитний, станом на 11 березня 2020 року залишок грошових коштів складав 10 002,25 грн. Крім того, 17 квітня 2020 року з вказаного рахунку стягнуто із ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом (справа № 686/8543/17) суму 2 835,40 грн.

37. Відповідно до постанови про зняття арешту з коштів від 21 квітня 2020 року у межах виконавчого провадження НОМЕР_9 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лещенко М. В. знято арешт з коштів на усіх рахунках, накладених постановою від 12 березня 2020 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_9, у зв'язку з погашенням боргу.

38. Як вбачається із скриншотів мобільного застосунку АТ КБ «ПриватБанк» - «Приват24», станом на 31 березня 2020 року до картки № НОМЕР_6 , яка видана ОСОБА_1 , банком застосовано обмеження (зупинення) в роботі у зв'язку з постановою про накладення арешту. Баланс на картці складав 19 888,15 грн.

39. Оскільки станом на день накладення арешту на рахунках ОСОБА_1 був залишок грошових коштів більший, аніж зазначено у постанові державного виконавця від 12 березня 2020 року, виконавче провадження № НОМЕР_9, ОСОБА_1 зверталася зі скаргами на адресу АТ КБ «ПриватБанк» від 23 березня 2020 року (на електронну адресу Банку [email protected]), від 29 березня 2020 року (на електронну адресу Банку [email protected]), від 07 травня 2020 року (на електронну адресу Банку [email protected], [email protected]), а також з інформаційним запитом від 09 червня 2020 року (отримано особисто працівником Банку).

40. 19 червня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав позивачці відповідь на її запит, в якому зазначив, що 12 березня 2020 року банк отримав постанову про арешт коштів ОСОБА_1 на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови держаного виконавця, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать їй у межах сум стягнення 2 835,40 грн. У відповіді банк також повідомив позивачку, що не обмежує її у користуванні коштами в розмірі вище арештованих. 21 квітня 2020 року банк отримав постанову державного виконавця про зняття арешту коштів позивачки. Крім того, 16 квітня 2020 року банк отримав від виконавчої служби платіжну вимогу про примусове списання грошових у розмірі 2 835,40 грн в межах виконання виконавчого листа № 686/854/17 від 28 січня 2020 року. У зв'язку з тим, що кошти знаходилися на вкладі до запитання для пролонгації договору НОМЕР_7 в момент арешту, кошти не змогли повернутися на основний рахунок. Відсотки по вкладу до запитання виплачуються на основний рахунок, до якого був відкритий вклад до запитання.

41. Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 від 25 лютого 2019 року, виданого Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, довічно.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

42. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

43. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

44. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

45. Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

46. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

47. Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

48. Звертаючись до суду із позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_2 посилалася на порушення АТ КБ «ПриватБанк» її прав, як клієнта банку, при блокуванні її двох карток на підставі постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, не наданні відповіді на її звернення, а також безпідставному розірванні договору банківського вкладу без її згоди.

49. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

50. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

51. Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

52. У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 зазначено, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».

53. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» зараз і надалі - у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

54. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

55. Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (частина перша статті 7 Закону України «Про звернення громадян»).

56. Згідно з статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

57. Відповідно до статті 24 Закону України «Про звернення громадян» особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

58. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

59. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

60. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала таку шкоду; наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та результатом цієї поведінки - моральною шкодою; вина завдавача такої шкоди. У разі встановлення особи, яка завдала моральну шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач має довести наявність цієї шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між нею та протиправною поведінкою її завдавача; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини з його боку (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

61. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

62. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

63. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

64. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

65. Встановивши, що відповідач при виконанні постанови державного виконавця про арешт коштів ОСОБА_1 на суму 2 835,40 грн заблокував користування позивачкою грошовими коштами, які обліковувались на її пенсійному рахунку у розмірі 17 558,12 грн, та тривалий час (з 12 березня 2020 року до 21 квітня 2020 року) не надав їй доступу до банківського рахунку НОМЕР_1 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність зазначених дій банку.

66. Обґрунтованими є також висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем приписів Закону України «Про звернення громадян» при ненаданні позивачці відповіді на її скаргу від 23 березня 2020 року, а також невчасного надання відповіді на її інформаційні запити від 07 травня 2020 року (повторно 08 травня 2020 року та 13 травня 2020 року) та від 09 червня 2020 року.

67. Надавши правову оцінку зазначеним діям відповідача, а також спричинену ними шкоду позивачці, яка була тривалий час позбавлена можливості вільного користування належними їй грошовими коштами понад суму, на яку було накладено арешт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000,00 грн.

68. Колегія суддів зауважує, що судом при визначенні розміру відшкодування було ураховано характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивачки, ступінь вини відповідача, час та зусилля для відновлення прав позивачки, а також вимоги розумності і справедливості.

69. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

70. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

71. Колегія суддів ураховує, що заявниця не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні її вимог про зобов'язання відповідача надати відповідь на її скарги, а також визнання неправомірними дій банку щодо розірвання договору банківського вкладу.

72. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

73. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

74. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

75. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, з огляду на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/16981/17 (провадження № 12-7гс19, пункт 5.22)).

76. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо протиправності дій відповідача у ненаданні у встановлений законодавчо строк відповіді на скарги та заяви позивачки, а також безпідставного блокування її банківського рахунку понад суму, щодо якої було винесено постанову про арешт коштів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відновлення порушених прав позивачки шляхом визнання таких дій неправомірними та зобов'язання відповідача відшкодувати завдану цими діями моральну шкоду. Посилання заявниці на необхідність зобов'язання відповідача надати відповідь на її скарги не є тим способом захисту, який призведе до поновлення її порушених прав за обставин цієї справи.

77. Автоматична пролонгація строку договору банківського вкладу є правом сторін такого договору. Умовами укладеного між позивачкою та відповідачем договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070865328401 від 21 жовтня 2015 року передбачено як право вкладника, так і право банку не продовжувати визначений у договорі строк його дії (пункти 14, 15, 18 договору). Згідно з пунктом 22 договору якщо протягом 5 календарних днів після дати закінчення строку вкладу вкладних вимагає повернути частину вкладу, його зобов'язання та зобов'язання банку за вкладом припиняються, і вклад повертається. За бажанням на суму, що залишилася, вкладник може оформити новий вклад.

78. Встановивши, що 11 березня 2020 року кошти з депозитного рахунку № НОМЕР_3 по закінченню чергових трьох місяців перейшли на вклад «До запитання» № 26204607474913 для пролонгації депозитного договору, а 12 березня 2020 року був накладений арешт на рахунок та 17 квітня 2020 року здійснено списання з нього коштів, суди попередніх інстанцій дійшли мотивовано вказали на відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем умов договору щодо автоматичної пролонгації договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070865328401 від 21 жовтня 2015 року з початковою сумою вкладу 10 000,00 грн.

79. Ініціювання позивачкою оформлення нового вкладу на суму, що залишилася після списання коштів на виконання постанови державного виконавця, як це передбачено пунктом 22 договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070865328401 від 21 жовтня 2015 року, судами попередніх інстанцій не встановлено.

80. В частині доводів касаційної скарги про безпідставне поновлення позовної давності, колегія суддів зауважує наступне.

81. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

82. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

83. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК).

84. Встановивши, що спірні правовідносини виникли з дня блокування рахунків позивачки (12 березня 2020 року), а з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до поданого у справі, що переглядається, позову (позов подано 13 березня 2023 року).

85. Посилання касаційної скарги на безпідставність урахування норм законодавства України про порядок обрахунку позовної давності у період карантину є неспроможними та на зміст ухваленого судового рішення не впливають.

86. Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема в частині розгляду справи неповноважним складом суду, колегія суддів відхиляє.

87. З матеріалів справи вбачається, що заміна члена колегії суддів апеляційного суду, визначеної для розгляду справи № 686/6223/23, була проведена на підставі підпункту 2.3.22 пункту 2.3 Положення про автоматичну систему документообігу суду у зв'язку із перебуванням судді Храпак Н. М. у відрядженні (наказ № 334/к/тм від 06 листопада 2025 року).

88. Заміна судді-члена колегії здійснена автоматизованою системою на підставі розпорядження керівника апарату суду на виконання службової записки судді-доповідача, з урахуванням відсутніх суддів та складу постійних колегій суддів. Результат розподілу зафіксовано у протоколі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2025 року, який міститься у матеріалах справи.

89. Зазначене відповідає положенням підпунктів 2.3.21, 2.3.22 пункту 2.3 Положення про автоматичну систему документообігу суду та основним засадами (принципами) цивільного судочинства щодо забезпечення розумних строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

90. Посилання касаційної скарги на відсутність можливості заявити відвід новопризначеному члену колегії суддів апеляційного суду є безпідставними, з огляду на те, що згідно з протоколом судового засідання від 17 листопада 2025 року позивачці було оголошено склад суду та роз'яснено право заявити відвід, на що остання зазначила, що довіряє суду.

91. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

92. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

93. Висновки суду першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та оцінки доказів у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

94. Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

95. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

96. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович

Джерело:
ЄДРСР 136004829

[ANTIRAID]

Це рішення важливе з погляду встановлення неправомірності дій банку по повному арешту рахунку не дивлячись, що сума стягнення менша ніж коштів, які знаходяться на рахунку. Але досі суди не хочуть застосовувати пряму та недвозначну норму ЗУ Про захист прав споживачів в частині 3% річних за кожен день порушення, що призводить та буде призводити до безкарності та свавільності дій банківських установ.