Постанова ВП ВС про незаконність притягнення судді до дисциплінарної відповідальності і скасування вже другого рішення ВРП, яка не враховує висновки ВП ВС

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026року

м. Київ

справа № 990SCGC/4/26
провадження № 11-46сап26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Погрібного С. О.,

судді-доповідача Стрелець Т. Г.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Рожок В. В.,

представників заявника Кравця Р. Ю., Мартиненко А. В.,

представниці Вищої ради правосуддя Нарольської Т. С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2025 року № 2799/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24,

УСТАНОВИЛА

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада) від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 суддю Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

2. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що у справі № 922/3502/19 ОСОБА_2 , звертаючись до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними правочину та договору, визначила ТОВ «Омега плюс Харків» першим відповідачем, стосовно якого здійснюється провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство. Отже, з огляду на приписи законодавства України, чинного на момент розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, розгляд спорів з позовом з вимогами до боржника та щодо його майна, а також спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, повинен відбуватися винятково господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, і в межах цієї справи. Всупереч наведеному суд першої інстанції, який діяв у складі судді ОСОБА_1, не передав матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою про забезпечення позову для розгляду до суду, у провадженні якого перебуває справа № 922/2960/17 (суддя Яризька В. О.) про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків», та здійснив розгляд зазначеної заяви по суті у позовному провадженні за межами справи про банкрутство, чим порушив вимоги частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

3. За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувувала, що суддя ОСОБА_1 вчинив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил юрисдикції або складу суду. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ).

4. Дисциплінарний орган зазначив, що умислу в діях судді ОСОБА_1 не встановлено, а істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя допущено суддею внаслідок недбалості. До того ж голова Господарського суду Харківської області надав позитивну характеристику судді ОСОБА_1 . Згідно з відомостями, наданими Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

5. 22 березня 2024 року суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

6. Рішенням ВРП від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 залишено без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

7. Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Третьої Дисциплінарної палати, згідно з якими суддя ОСОБА_1 допустив внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закон № 1402-VІІІ.

8. Під час ухвалення рішення ВРП керувалася тим, що, вирішивши питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 поза межами справи про банкрутство, суддя ОСОБА_1 «обмежив заставодержателя майна боржника - ПАТ «АБ Укргазбанк» у праві вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно з урахуванням особливостей задоволення вимог кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому КУзПБ та в межах провадження у справі про банкрутство».

Порушення вимог частини третьої статті 7 КУзПБ суддею ОСОБА_1 встановив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2020 року, якою ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року, залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року, касаційний суд скасував, а в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Зважаючи на порушення суддею ОСОБА_1 чітких і зрозумілих за змістом імперативних вимог процесуального закону, ВРП погодилася з висновком Третьої Дисциплінарної палати про допущення суддею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя внаслідок недбалості.

З огляду на викладене ВРП виснувала, що за результатами розгляду скарги судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 це рішення необхідно залишити без змін на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

9. 26 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду постановою у справі № 990SCGC/10/24 (провадження 11-133сап24) скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» задовольнила.

Рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувала. Вирішила питання розподілу судових витрат.

10. Рішення Великої Палати Верховного Суду обґрунтовано тим, що ВРП не встановила, що суддя ОСОБА_1 на час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 922/3502/19 знав чи повинен був знати про те, що стосовно ТОВ «Омега плюс Харків» відкрита справа про банкрутство № 922/2960/17. Вочевидь, про існування справи про банкрутство № 922/2960/17 суддя ОСОБА_1 дізнався після надходження клопотання ПАТ «АБ Укргазбанк» про передачу справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Омега плюс Харків», ПАТ «АБ Укргазбанк» до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків».

Втім, приписи ГПК України не передбачають строків та порядку передання справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства. Таких строків та порядку також не передбачено й правилами частини другої статті 7 КУзПБ, якою визначено лише перелік справ, які розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Тож на момент надходження згаданого клопотання чинним законодавством не було передбачено строків та порядку передання справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що Законом України від 20 березня 2023 року № 2971-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законної сили 15 квітня 2023 року, частину третю статті 7 КУзПБ викладено в такій редакції: «Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи».

Відповідно лише із 15 квітня 2023 року законодавець визначив чіткі строки та порядок передачі судом справи до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), а тому немає підстав вважати, що до внесення таких змін до КУзПБ вимоги процесуального закону щодо передачі справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства були чіткими та однозначними.

Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи рішення, вказала на те, що ВРП дійшла передчасного висновку про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки об'єктивну сторону визначеного цією правовою нормою проступку має становити саме істотне порушення норм процесуального права, тоді як дисциплінарний орган помилково послався на порушення суддею частини третьої статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19), диспозиція якої не відповідає фактичним обставинам справи.

11. 24 жовтня 2024 року до ВРП надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/10/24 (провадження 11-133сап24).

12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 30 жовтня 2024 року доповідачем щодо вказаного матеріалу визначено члена ВРП Бокову Ю. В.

13. 23 грудня 2025 року ВРП повторно ухвалила рішення № 2799/0/15-25, яким рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в частині обґрунтування підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності змінила в редакції цього рішення, в частині накладення дисциплінарного стягнення - залишила без змін.

14. Своє рішення ВРП обґрунтовувала тим, що суддя ОСОБА_1, всупереч вимогам частини другої статті 7 КУзПБ, норми якої є імперативними, знаючи про наявність справи № 922/3502/19 про визнання ТОВ «Омега плюс Харків» банкрутом, 17 грудня 2019 року постановив ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у вказаній справі в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство.

Лише 20 лютого 2020 року згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області суддя ОСОБА_1 передав матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову для розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.

Крім того, ВРП відхилила доводи скарги судді ОСОБА_1 про відсутність установлених законодавством строків для передачі справи для розгляду її в межах справи про банкрутство, оскільки у провину судді ставиться не тривалий строк непередання справи № 922/3502/19 для її розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків», а порушення саме чітко визначених норм процесуального права, що загалом нівелюють порядок розгляду справ за участю боржника та ставлять під сумнів саму сутність судового розгляду.

ВРП висновувала, що установлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини вказують саме на умисність дій судді ОСОБА_1 , оскільки він усвідомлював протиправний характер своїх дій та бажав діяти у такий спосіб. Про вказане свідчить свідоме ігнорування суддею норм частини другої статті 7 КУзПБ, очевидність і зрозумілість зазначених правових норм, що підлягали застосуванню та виконанню суддею, і явний характер такого порушення - пряма заборона розгляду вказаного позову, у тому числі заяви про забезпечення позову, в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство.

За встановлених обставин ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 допустив унаслідок умислу істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

Узагальнені доводи скарги судді

15. 28 січня 2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю. звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 23 грудня 2025 року № 2799/0/15-25.

16. Представник судді зазначив, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню як безпідставне, оскільки частина друга статті 7 КУзПБ взагалі не регулює питання вирішення заяви про забезпечення позову, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя керувався саме нормами частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відповідає вимогам закону та встановлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 990SCGS/10/24.

17. Представник скаржника переконаний, що частина друга статті 7 КУзПБ лише визначає перелік спорів, що розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та не містить жодних правил щодо розгляду заяв про забезпечення позову у справі, що ще не була передана до судового провадження з банкрутства. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує питання юрисдикції спору, а процесуальний закон не допускає розгляду та вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову окремо в іншій справі, що відповідає частині першій статті 138 ГПК України.

18. Крім того, оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню за відсутності правових підстав та невідповідності кваліфікації, оскільки об'єктивну сторону за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закон № 1402-VІІІ має становити саме істотне порушення норм процесуального права, натомість ВРП вказує на порушення статті 7 КУзПБ, яка не містить заборони вирішувати питання про забезпечення позову та не могла бути порушена суддею. ВРП не навела ні доказів, ні власне мотивів, з яких можна встановити та перевірити обґрунтованість висновків про наявності умислу, адже норма частини другої статті 7 КУзПБ взагалі не містить ніяких заборон, а тому суддя не усвідомлював і не міг усвідомлювати наявність заборон, яких там не існувало та й не існує.

19. Представник судді ОСОБА_1 також звертає увагу на те, що, порівнюючи рішення ВРП від 28 травня 2024 року та оскаржуване рішення ВРП від 23 грудня 2025 року щодо перегляду одного й того ж рішення дисциплінарної палати, можна виснувати, що ВРП зробила прямо протилежні висновки, адже при першому перегляді встановила недбалість, а при другому перегляді - умисел, натомість жодні обставини не змінилися, нові докази не надавалися, що свідчить про суперечливу поведінку ВРП та виконання ролі «обвинувача» виключно з метою здійснення переслідування судді та притягнення його до відповідальності.

20. Вважає, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню, бо прийняте не в спосіб, визначений законом, та за межами строків притягнення судді до відповідальності, оскільки єдиною нормою, яка визначає правові наслідки скасування рішення ВРП Верховним Судом, є саме частина третя статті 52 Закону № 1798-VIII, де законодавець чітко вказав про повторний розгляд саме справи (хоч міг би прямо зазначити про розгляд скарги), а розгляд має відбуватися саме в пленарному складі (адже якби йшлося про скаргу, то таке уточнення було б зайвим, бо скарга розглядається лише в пленарному складі), та визначив порядок такого розгляду за правилами саме статті 49 (тоді як порядок розгляду скарги регулюється статтею 51 Закону № 1798-VIII).

21. Адвокат Кравець Р. Ю. переконаний, що в оскаржуваному рішенні ВРП як на правову підставу посилається на статтю 51 Закон № 1798-VIII, а не на частину третю статті 52 цього Закону № 1798-VIII, що власне є підтвердженням того, що повторний перегляд відбувся не у спосіб, що передбачений законом. Порушення правил розгляду, передбачених частиною третьою статті 52 Закону № 1798-VIII, призводить до штучного та невизначеного (необмеженого в часі) збільшення строку притягнення суддів до відповідальності, натомість строк застосування дисциплінарного стягнення за процесуальне рішення від 17 грудня 2019 року з урахуванням «часу здійснення дисциплінарного провадження» (60 днів), а також зважаючи на час перебування судді у відпустці (70 днів), завершився 26 квітня 2023 року.

Позиція ВРП

22. У відзиві на скаргу ВРП просить залишити скаргу судді ОСОБА_1 без задоволення, а рішення від 23 грудня 2025 року № 2799/0/15-25 - без змін.

23. ВРП доводить відсутність підстав для скасування рішення від 23 грудня 2025 року № 2799/0/15-25, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

24. Суд першої інстанції в особі судді ОСОБА_1 не передав матеріалів справи № 922/3502/19 разом із заявою про забезпечення позову для розгляду до суду, у провадженні якого перебуває справа № 922/2960/17 (суддя Яризька В. О.) про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків», та здійснив розгляд заяви по суті в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство, чим порушив вимоги частини другої статті 7 КУзПБ.

25. Вирішивши питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 поза межами справи про банкрутство, суддя ОСОБА_1 обмежив заставодержателя майна боржника - ПАТ «АБ Укргазбанк» у праві вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно з урахуванням особливостей задоволення вимог кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі про банкрутство.

26. Розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову належить виключно суду, компетентному розглядати спір по суті. Першочерговим є визначення правильності звернення до суду, оскільки лише за умови дотримання правил підсудності можна належно та законно розглянути заяву по суті.

27. На переконання ВРП, таких вимог закону суддя ОСОБА_1 не виконав, допустивши істотне порушення норм процесуального права.

28. Установлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про умисний характер дій судді, оскільки він усвідомлював протиправність своїх вчинків і діяв свідомо. Це підтверджується його навмисним ігноруванням норм частини другої статті 7 КУзПБ, очевидністю та зрозумілістю цих правових норм і явним характером порушення, а саме прямою забороною розгляду позову включно із заявою про забезпечення позову в окремому провадженні поза межами справи про банкрутство.

29. Крім того, ВРП вважає, що оскільки суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок 17 грудня 2019 року (день постановлення ухвали у справі № 922/3502/19 щодо вжиття заходів забезпечення позову), а дисциплінарне провадження щодо нього розпочато 19 листопада 2020 року, строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не сплив.

30. Щодо тверджень скаржника про те, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню у зв'язку з його прийняттям не у спосіб, визначений законом, то хоча стаття 52 Закону № 1798-VIII і визначає порядок повторного розгляду справи ВРП у пленарному складі, але закон прямо не наділяє пленарний склад правом розглядати саму дисциплінарну скаргу - це є виключною компетенцією дисциплінарних палат.

Рух скарги у Великій Палаті Верховного Суду

31. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 лютого 2026 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 23 грудня 2025 року № 2799/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24.

32. Ухвалою від 16 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

33. У судовому засіданні представники судді - адвокат Кравець Р. Ю. та адвокатка Мартиненко А. В. скаргу підтримали, просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.

34. Представниця ВРП - Нарольська Т. С. проти скарги заперечувала, просила відмовити у її задоволенні.

Обставини, встановлені судом

35. Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Господарського суду Харківської області строком на п'ять років. Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 296/2017 призначений на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково.

36. 19 листопада 2020 року до ВРП за вхідний № 532/2/13-20 надійшла скарга адвокатки Гелетій І. І. в інтересах ПАТ «АБ Укргазбанк» на дії судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 під час розгляду справи № 922/3502/19.

37. У поданій скарзі зазначено, що суддя ОСОБА_1 допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Скаржниця зазначила, що, по-перше, відбулося маніпулювання з поданими ідентичними позовними заявами, оскільки всі подані позивачкою позовні заяви були відкликані або повернені суддями, крім заяви, яка розподілена судді ОСОБА_1, що свідчить про цілеспрямований вплив на систему автоматизованого розподілу з метою визначення конкретного судді;

по-друге, суддя ОСОБА_1 прийняв до провадження позовну заяву ОСОБА_2 з порушенням правил підсудності, оскільки мав передати її позовну заяву, відповідачем у якій є ТОВ «Омега плюс Харків», для розгляду у справу про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків», про що ПАТ «АБ Укргазбанк» заявляло клопотання; по-третє, суддя ОСОБА_1 ухвалою від 17 грудня 2019 року вжив заходи забезпечення позову щодо ТОВ «Омега плюс Харків» за заявою ОСОБА_2 , не перевіривши дотримання правил юрисдикції у господарських судах. У зв'язку з викладеним скаржниця просила притягнути суддю Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

38. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 28 квітня 2021 року № 953/3дп/15-21 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 . Підставою для відкриття дисциплінарної справи були викладені у скарзі обставини, які можуть вказувати на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

39. Рішенням від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 Третя Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження.

40. За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що 29 жовтня 2019 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «Омега плюс Харків» та ПАТ «АБ Укргазбанк» про визнання недійсним правочину з передання нежитлових приміщень до статутного капіталу ТОВ «Омега плюс Харків», що оформлений актом приймання-передачі майна, для формування статутного (складеного) капіталу ТОВ «Омега плюс Харків» від 17 травня 2016 року та про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 27 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ «Омега плюс Харків» та ПАТ «АБ Укргазбанк».

41. Справу передано судді ОСОБА_1, їй присвоєно № 922/3502/19.

42. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/3502/19; призначено підготовче засідання.

43. 05 грудня 2019 року ПАТ «АБ Укргазбанк» подало до Господарського суду Харківської області клопотання про передачу справи № 922/3502/19 для розгляду Господарським судом Харківської області в межах справи № 922/2960/17 про визнання ТОВ «Омега плюс Харків» банкрутом, порушеної ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2017 року. Клопотання обґрунтовано, зокрема тим, що пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України та частиною четвертою статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII) передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, зокрема й спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

44. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року у справі № 922/3502/19 частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову: заборонено будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно (особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) проводити реєстраційні дії, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2016 року № 34/2016-1; заборонено ПАТ «АБ Укргазбанк» і ТОВ «Омега плюс Харків» вчиняти дії, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2016 року № 34/2016-1.

45. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 лютого 2020 року у справі № 922/3502/19 вирішено клопотання ПАТ «АБ Укргазбанк» про передачу зазначеної справи для її розгляду в межах провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків»; ухвалено матеріали позовної заяви ОСОБА_2 передати за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків».

46. Постановою від 27 лютого 2020 року у справі № 922/3502/19 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року про забезпечення позову.

47. Постановою від 10 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року у справі № 922/3502/19, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовив.

48. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи наведені судові рішення, зазначив про таке.

49. Оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом з вимогами немайнового характеру, у такому разі необхідно дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. До того ж у таких немайнових спорах потрібно досліджувати, чи не призведе невжиття зазначеного заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (пункт 68 постанови).

50. Висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на наявності у ПАТ «АБ Укргазбанк» вільної та реальної можливості звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити власні вимоги за рахунок предмета іпотеки. Проте такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є помилковим, його зроблено без належного врахування встановлених обставин справи та норм права, які регулюють відповідні правовідносини. Провадження у справі про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків» здійснювалося за приписами Закону 2343-XII. Відповідно до частини дев'ятої статті 16 Закону 2343-XII в ухвалі про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2019 року у справі № 922/2960/17 визнано таким, що діє, мораторій на задоволення вимог кредиторів, який введений ухвалою суду від 14 вересня 2017 року у цій справі (пункти 72, 73, 75, 76, 80 постанови).

51. ПАТ «АБ Укргазбанк» як іпотекодержатель, з урахуванням здійснення щодо ТОВ «Омега плюс Харків» провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, на момент розгляду заяви позивача про забезпечення позову був обмеженим у праві вільно вибирати способи та процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, розгляд його вимог міг відбуватися винятково у порядку, передбаченому Законом 2343-XII, та в межах провадження у справі про банкрутство, чого не врахували суди попередніх інстанцій. Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для забезпечення позову є передчасними, їх зроблено без належного урахування обставин справи та норм права, які регулюють відповідні правовідносини, у зв'язку із чим немає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову (пункти 86, 88 постанови).

52. До того ж Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи наведені вище судові рішення, зазначив.

53. ОСОБА_2 , звертаючись до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним правочину з передання нежитлових приміщень, оформленого актом приймання-передачі майна від 17 травня 2016 року, та визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 27 вересня 2016 року № 34/2016-1, як першого відповідача визначила ТОВ «Омега плюс Харків», стосовно якого здійснюється провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство.

54. З огляду на приписи законодавства України, чинного на момент розгляду заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, розгляд спорів за вимогами до боржника і щодо його майна та спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, повинен здійснюватися винятково господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

55. Усупереч наведеному, суд першої інстанції не передав матеріали справи разом із заявою про забезпечення позову для розгляду за підсудністю суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків», та здійснив розгляд зазначеної заяви по суті, вживши заходів забезпечення позову в позовному провадженні поза межами справи про банкрутство.

56. Розгляд господарським судом заяви про забезпечення позову з порушенням правил підсудності та залишення апеляційним судом прийнятого за результатом розгляду заяви судового рішення без змін є таким, що загалом нівелює порядок розгляду справ за участю боржника, та ставить під сумнів саму сутність судового розгляду.

Стислий зміст рішення Дисциплінарної палати ВРП

57. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що у справі № 922/3502/19 ОСОБА_2 , звертаючись до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними правочину та договору, визначила ТОВ «Омега плюс Харків» першим відповідачем, стосовно якого здійснюється провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство. Отже, з огляду на приписи законодавства України, чинного на момент розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, розгляд спорів з вимогами до боржника та щодо його майна та спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, повинен відбуватися винятково господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, і в межах цієї справи. Всупереч наведеному, суд першої інстанції, який діяв у складі судді ОСОБА_1, не передав матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою про забезпечення позову для розгляду до суду, у провадженні якого перебуває справа № 922/2960/17 (суддя Яризька В. О.) про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків», та здійснив розгляд зазначеної заяви по суті в позовному провадженні за межами справи про банкрутство, чим порушив вимоги частини третьої статті 7 КУзПБ.

58. За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 вчинив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил юрисдикції або складу суду. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

59. Дисциплінарний орган зазначив, що умислу в діях судді ОСОБА_1 не встановлено, а істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя допущено цим суддею внаслідок недбалості. До того ж голова Господарського суду Харківської області надав позитивну характеристику судді ОСОБА_1 . Згідно з відомостями, наданими Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Перший розгляд ВРП скарги судді на рішення Дисциплінарної плати

60. 22 березня 2024 року до ВРП надійшла скарга судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

61. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 22 березня 2024 року зазначену скаргу передано для розгляду членкині Ради Котелевець А. В .

62. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі судді ОСОБА_1 , членкиня ВРП Котелевець А. В. склала висновок від 08 квітня 2024 року і запропонувала залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Ради від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

63. Розглянувши скаргу судді ОСОБА_1, Рада ухвалила рішення від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

64. Під час ухвалення оскаржуваного рішення ВРП керувалася тим, що, вирішивши питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 поза межами справи про банкрутство, суддя ОСОБА_1 «обмежив заставодержателя майна боржника - ПАТ «АБ Укргазбанк» у праві вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно з урахуванням особливостей задоволення вимог кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому КУзПБ та в межах провадження у справі про банкрутство».

65. Порушення вимог частини третьої статті 7 КУзПБ суддею ОСОБА_1 встановив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2020 року, якою ухвалу Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року, залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року, апеляційний суд скасував, а в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовив.

66. Зважаючи на порушення суддею ОСОБА_1 чітких і зрозумілих за змістом імперативних вимог процесуального закону, ВРП погодилася з висновком Третьої Дисциплінарної палати про допущення суддею, внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя.

67. За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП зробила висновок, що суддя ОСОБА_1 допустив унаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

68. Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, що передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

69. З огляду на викладене ВРП виснувала, що за результатами розгляду скарги судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 це рішення необхідно залишити без змін на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIII.

Перший розгляд Великою Палатою Верховного Суду скарги судді на рішення ВРП

70. 26 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду постановою у справі № 990SCGC/10/24 (провадження 11-133сап24) скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» задовольнила. Рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувала. Вирішила питання розподілу судових витрат.

71. Рішення Великої Палати Верховного Суду обґрунтовано тим, що ВРП не встановила, що суддя ОСОБА_1 на час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 922/3502/19 знав чи повинен був знати про те, що стосовно ТОВ «Омега плюс Харків» відкрита справа про банкрутство № 922/2960/17. Вочевидь про існування справи про банкрутство № 922/2960/17 суддя ОСОБА_1 дізнався після надходження клопотання ПАТ «АБ Укргазбанк» про передачу справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Омега плюс Харків», ПАТ «АБ Укргазбанк» до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків». Втім, приписи ГПК України не передбачають строків та порядку передання справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства. Таких строків та порядку також не передбачено й правилами частини другої статті 7 КУзПБ, якою визначено лише перелік справ, які розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Тож на момент надходження згаданого клопотання чинним законодавством не було передбачено строків та порядку передання справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 лютого 2019 року матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ТОВ «Омега плюс Харків», ПАТ «АБ Укргазбанк» передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків».

Зміст частини третьої статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19) дає підстави виснувати, що ця правова норма визначала порядок передачі справи у разі, якщо провадження було відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство. Також цією правовою нормою не передбачено строків передачі справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства.

Лише Законом України № 2971-IX від 20 березня 2023 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до частини третьої статті 7 КУзПБ та визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, встановлено, що на час надходження клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду у статті 7 КУзПБ законодавство не містило чітких вказівок про те, в які строки суд повинен передати матеріали господарської справи, якщо після відкриття провадження у цій справі буде встановлено, що стосовно сторони спору відкрито провадження у справі про банкрутство.

Врахувавши сукупно наведені обставини, передовсім відсутність чіткого регулювання в процесуальному законі як строків вирішення питання про передачу матеріалів справи для розгляду в межах справи про банкрутство, так і процесуальної послідовності (пріоритетності) розгляду різних процесуальних звернень (у цій справі - клопотання про передачу справи та заяви про забезпечення позову), несформування усталеної практики через нетривалий час застосування відповідної норми права, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що немає підстав для висновку щодо істотності порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права, які можна було б кваліфікувати як дисциплінарний проступок (пункт 103 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року).

Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону№ 1402-VIII повинно бути встановлено саме істотне порушення норм процесуального права, тоді як дисциплінарний орган помилково послався на порушення суддею частини третьої статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19), диспозиція якої не відповідає фактичним обставинам справи.

72. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1798-VIII у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

Повторний розгляд скарги судді на рішення Дисциплінарної палати

73. Так, 23 грудня 2025 року ВРП повторно ухвалила рішення № 2799/0/15-25 яким рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в частині обґрунтування підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності змінила відповідно до редакції цього рішення, а в частині накладення дисциплінарного стягнення - залишила без змін.

74. В оскаржуваному рішенні ВРП вказала, що, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 990SCGC/4/26, дійшла переконання про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

На переконання ВРП, суддя ОСОБА_1, всупереч вимогам частини другої статті 7 КУзПБ, норми якої є імперативними, знаючи про наявність справи № 922/3502/19 про визнання ТОВ «Омега плюс Харків» банкрутом, 17 грудня 2019 року постановив ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у вказаній справі в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство.

Лише 20 лютого 2020 року згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області суддя ОСОБА_1 передав матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову для розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.

Розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом, компетентним розглядати спір по суті. Водночас першочерговим під час надходження на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. Таких вимог закону суддя ОСОБА_1 не виконав, допустивши істотне порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене ВРП в оскаржуваному рішенні погодилася з висновками Третьої Дисциплінарної палати, що суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

ВРП також дійшла висновку, що Третя Дисциплінарна палата помилково вважала, що вказані дії суддя допустив унаслідок недбалості, тобто не усвідомлював протиправного характеру своїх дій, хоча повинен був і міг це усвідомлювати. ВРП у оскаржуваному рішенні вказала, що обставини дисциплінарної справи вказують саме на умисність дій судді ОСОБА_1 , оскільки він усвідомлював протиправний характер своїх дій та бажав діяти у такий спосіб, що свідчить про свідоме ігнорування суддею норм частини другої статті 7 КУзПБ, очевидність і зрозумілість зазначених правових норм, що підлягали застосуванню та виконанню суддею, і явний характер такого порушення - пряма заборона розгляду вказаного позову, у тому числі заяви про забезпечення позову, в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство.

Також ВРП зробила висновок про те, що оскільки суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок 17 грудня 2019 року (день постановлення ухвали у справі № 922/3502/19 про вжиття заходів забезпечення позову), а 19 листопада 2020 року щодо нього розпочато дисциплінарне провадження, строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не сплинув.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Право, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин

75. В Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (стаття 131 Конституції України).

76. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), Суд у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

77. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

78. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП (частина друга статті 26 Закону № 1798-VIII).

79. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

80. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону № 1798-VIII).

81. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

82. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана винятково до ВРП.

83. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

84. Право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення (частина друга статті 52 Закону № 1798-VIII).

85. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду (частина сьома статті 266 КАС України).

86. Наведені вище приписи Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, зокрема, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

87. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

88. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, потрібно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

89. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ВРП у дисциплінарному провадженні є квазісудовим органом, оскільки здійснює розгляд скарги на рішення дисциплінарного органу про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та приймає рішення на підставі балансу поданих доказів.

90. З огляду на зміст статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, визначаючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

91. Рішенням від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» ЄСПЛ визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Водночас такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

92. Велика Палата Верховного Суду перевіряє оскаржуване рішення ВРП виходячи з доводів скарги, зокрема й на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

ОЦІНКА ВИСНОВКІВ ВРП ТА АРГУМЕНТІВ ЗАЯВНИКА

Щодо визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП

93. У скарзі представник заявника стверджує, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню, бо прийняте не в спосіб, визначений законом, та за межами строків притягнення судді до відповідальності, оскільки єдиною нормою, яка визначає правові наслідки скасування рішення ВРП Верховним Судом є саме частина третя статті 52 Закону № 1798-VIII, де законодавець чітко вказав про повторний розгляд справи, розгляд якої має відбуватися саме в пленарному складі, та визначив порядок такого розгляду за правилами саме статті 49 (тоді як порядок розгляду скарги регулюється статтею 51).

94. Велика Палата Верховного Суду відхиляє такі доводи адвоката заявника з огляду на такі міркування.

95. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1798-VIII у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

96. В свою чергу, стаття 49 Закону № 1798-VIII, яка має назву: «Розгляд дисциплінарної справи», за своїм змістом визначає процедуру розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою.

97. З огляду на особливості процедур оскарження рішень ДП ВРП та ВРП, визначених Законом № 1798-VIIІ, та особливий статус ВРП у дисциплінарному провадженні як квазісудового органу, який включає дві інстанції: перша інстанція - дисциплінарні палати; друга інстанція - пленарний склад ВРП, тому розгляд ВРП у пленарному складі як квазі апеляційною інстанцією дисциплінарної справи повторно за скаргою судді (чи іншого суб'єкта) після скасування рішення ВРП судом - відповідає вимогам закону.

98. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП (ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, як це визначено статтею 18 цього ж Закону).

99. Як свідчать матеріали справи, на засіданні ВРП 23 грудня 2025 року при розгляді скарги судді ОСОБА_1 були присутні 12 членів ВРП; рішення, ухвалене за результатами розгляду скарги, підписали всі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні. Дотримано також вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII. Отже, рішення ухвалено повноважним складом ВРП.

100. З огляду на викладене визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Щодо висновків ВРП про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

Зміст рішення ВРП

101. В оцінці рішення ВРП від 23 грудня 2025 року № 2799/0/15-25 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, на підставі яких Рада зробила відповідні висновки, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що підтверджують наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

102. Вдруге, після скасування Великою Палатою Верховного Суду рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», предметом оскарження до ВРП є те ж рішення Третьої Дисциплінарної палати Ради від 13 березня 2024 року про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду).

103. Змінюючи під час нового розгляду рішення Третьої Дисциплінарної палати, ВРП в оскаржуваному рішенні не погодилася з її висновками щодо порушення суддею частини третьої статті 7 КУзПБ та зробила висновок про те, що суддя порушив норму частини другої цієї статті, що є істотним порушення норм процесуального права, а також, що суддя допустив таке порушення не внаслідок недбалості, а умисних дій.

104. Оскаржуване рішення ВРП мотивувала тим, що Третя Дисциплінарна палата, посилаючись на частину другу статті 7 КУзПБ (яка була чинною на дату надходження до суду позовної заяви ОСОБА_2 та розгляду її заяви про забезпечення позову), дійшла обґрунтованого висновку, що на день розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову розгляд спорів із позовними вимогами до боржника та щодо його майна, спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, повинен здійснювати саме господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

105. ВРП встановила, що відповідно до копії матеріалів справи № 922/3502/19 клопотання ПАТ «АБ Укргазбанк» про передання справи № 922/3502/19 для розгляду в межах справи № 922/2960/17 про визнання ТОВ «Омега плюс Харків» банкрутом зареєстровано в суді 05 грудня 2019 року (вх. № 29564/19) і того самого дня передано судді ОСОБА_1 Згідно з копією журналу реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Харківської області за 2019 рік (а. с. 220) клопотання (вх. № 29564/19) для судді ОСОБА_1 05 грудня 2019 року отримала секретар судового засідання Кісельова С. М. цього ж дня до суду від позивача надійшла також заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 грудня 2019 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику. Продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів. Також у цій ухвалі зазначено, що протокольною ухвалою встановлено порядок розгляду клопотання (від 05 грудня 2019 року вх. № 29564) про передачу справи суду в іншому складі для розгляду в межах справи про банкрутство. Отже, після вирішення питання щодо цього клопотання буде постановлено відповідне процесуальне рішення.

17 грудня 2019 року позивач удруге звернувся із заявою про забезпечення позову, цього самого дня вказану заяву відповідною ухвалою було частково задоволено.

Таким чином, суддя ОСОБА_1, всупереч вимогам частини другої статті 7 КУзПБ, норми якої є імперативними, знаючи про наявність справи № 922/3502/19 про визнання ТОВ «Омега плюс Харків» банкрутом, 17 грудня 2019 року постановив ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в указаній справі в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство.

Лише 20 лютого 2020 року ухвалою Господарського суду Харківської області суддя ОСОБА_1 передав матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову для розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.

106. ВРП в оцінці вимог ГПК України висновувала, що розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом, компетентним розглядати спір по суті. Водночас першочерговим під час надходження на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

107. На переконання ВРП, таких вимог закону суддя ОСОБА_1 не виконав, допустивши істотне порушення норм процесуального права. Частиною другою статті 7 КУзПБ (яка була чинною на час надходження до провадження судді ОСОБА_1 справи № 922/3502/19) визначено підсудність одному господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.З огляду на зазначене вище, на час розгляду суддею ОСОБА_1 заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову діяла чітко визначена КУзПБ імперативна норма права, яка і визначала підсудність розгляду вказаної справи.

108. Зважаючи на наведене, ВРП погодилася з висновками Третьої Дисциплінарної палати, що суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

109. Проте, на переконання ВРП, Третя Дисциплінарна палата помилково вважала, що вказані дії суддя допустив унаслідок недбалості, тобто не усвідомлював протиправного характеру своїх дій, хоча повинен був і міг це усвідомлювати. Установлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини вказують саме на умисність дій судді ОСОБА_1, оскільки він усвідомлював протиправний характер своїх дій та бажав діяти у такий спосіб. ВРП вважала, що суддя свідомо ігнорував норм частини другої статті 7 КУзПБ.

110. Тобто після скасування Великою Палатою Верховного Суду рішення ВРП від 28 травня 2024 року № 1605/0/15-24, Рада повторно розглянувши скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24, ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 допустив умисно істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції, тобто вчинив дії, відповідальність за які передбачена підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

111. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками ВРП, наведеними в оскаржуваному рішенні, з таких міркувань.

112. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки).

113. Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

114. Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є незаконна відмова в доступі до правосуддя (зокрема й незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

115. Аналіз підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII дає підстави виснувати, що передбачений згаданою нормою права дисциплінарний проступок полягає в істотному порушенні суддею норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя, унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або порушення правил юрисдикції або складу суду.

116. Тож правила, зазначені в підпункті «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, передбачають три самостійних склади дисциплінарних проступків: 1) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя; 2) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків; 3) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

117. Поняття істотного порушення норм процесуального права для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися очевидних та зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, які у правозастосуванні не викликають складності під час їх тлумачення.

118. До того ж зазначеною правовою нормою встановлено, що істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя має бути умисним або вчиненим унаслідок недбалості.

119. У правовідносинах, які оцінює Велика Палата Верховного Суду у цій справі, ВРП кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме як умисне істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

120. З об'єктивної сторони такий дисциплінарний проступок полягає в істотному порушенні суддею норм процесуального права, наслідком якого може бути: порушення правил виключної підсудності справ; порушення правил територіальної юрисдикції; розгляд судом спору, який підлягав розгляду судом іншої юрисдикції; порушення правил об'єднання позовів; зміна територіальної юрисдикції; розгляд справи у позапроцесуальний спосіб.

121. На переконання ВРП, суддя ОСОБА_1, всупереч вимогам частини другої статті 7 КУзПБ, знаючи про наявність справи № 922/3502/19 про визнання ТОВ «Омега плюс Харків» банкрутом, 17 грудня 2019 року постановив ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в указаній справі в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство і лише 20 лютого 2020 року ухвалою Господарського суду Харківської області передав матеріали справи № 922/3502/19 разом із заявою про забезпечення позову для розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.

122. Велика Палата Верховного Суду у справі № 990SCGC/10/24 (провадження 11-133сап24) вже оцінювала висновок щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 істотного порушення норм процесуального права, проте ВРП під час повторного розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 дійшла аналогічного висновку, проте вже з посиланням на порушення суддею частини другої статті 7 КУзПБ, та вказала, що суддя всупереч вимогам цієї норми постановив ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову у вказаній справі в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство та не передав матеріали справи до суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

123. Отже, повторно розглядаючи дисциплінарну справу, ВРП не в повній мірі врахувала висновки Великої Палати Верховного Суду та фактично вдруге дійшла того самого висновку про наявність у діях судді істотного порушення норм процесуального права, проте вказала на порушення суддею іншої норми закону та змінила оцінку рішення дисциплінарного органу в частині суб'єктивної сторони проступку.

124. Оцінюючи оскаржуване рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду вдруге наголошує таке.

125. 21 жовтня 2019 року набрав чинності КУзПБ. У пункті 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до приписів цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про № 2343-ХІІ.

126. Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

127. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга статті 7 КУзПБ).

128. Згідно із частиною третьою статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19) матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

129. У цій справі встановлено, що постановою Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2017 року у справі № 922/2960/17 визнано ТОВ «Омега плюс Харків» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, яка пізніше була скасована.

130. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3502/19 позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

131. У матеріалах справи немає доказів на підтвердження того, що судді ОСОБА_1 на момент відкриття провадження у справі № 922/3502/19 було відомо про наявність справи № 922/2960/17 (про банкрутство).

132. Представник позивача у підготовчому засіданні подав заяву (вх. № 29602 від 05 грудня 2019 року) про забезпечення позову.

133. 05 грудня 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Господарського суду Харківської області з клопотанням про передачу справи № 922/3502/19 для розгляду Господарським судом Харківської області у справі № 922/2960/17 про визнання ТОВ «Омега плюс Харків» банкрутом, відкритої ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2017 року.

134. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 грудня 2019 року заяву (вх. № 29602 від 05 грудня 2019 року) про забезпечення позову повернуто заявнику. Продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів. Також у цій ухвалі зазначено, що протокольною ухвалою було встановлено порядок розгляду клопотання (від 05 грудня 2019 року вх. № 29564) про передачу справи суду в іншому складі для розгляду в межах справи про банкрутство. Отже, після вирішення питання щодо цього клопотання буде постановлено відповідне процесуальне рішення.

135. 17 грудня 2019 року позивач вдруге звернувся із заявою про забезпечення позову (за вх. № 30615).

136. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2019 року заяву (вх. № 30615 від 17 грудня 2019 року) ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно (особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) проводити реєстраційні дії, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2016 року № 34/2016-І. Заборонено ПАТ «АБ Укргазбанк» і ТОВ «Омега плюс Харків» вчиняти дії, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі договору іпотеки № 34/2016-І від 27 вересня 2016 року. В іншій частині вимог у задоволенні заяви позивача відмовлено.

137. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

138. Заява про забезпечення позову, яка подається після відкриття провадження у справі, подається до суду, у провадженні якого перебуває справа (пункт 3 статті 138 ГПК України).

139. Згідно із частиною першою статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

140. Суддя ОСОБА_1 розглянув заяву про забезпечення позову у визначений частиною першою статті 140 ГПК України строк, яка була йому передана відповідно до пункту 3 статті 138 ГПК України.

141. За загальним правилом, питання про те, чи належить справу вирішувати суду відповідної юрисдикції, вирішується під час відкриття провадження у справі. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує питання юрисдикції спору, а процесуальний закон не допускає розгляду та вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову окремо в іншій справі, ніж у тій, у якій пред'явлено відповідний позов.

142. ВРП під час повторного розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 не встановила, що суддя ОСОБА_1 на час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 922/3502/19 знав чи повинен був знати про те, що стосовно ТОВ «Омега плюс Харків» відкрито справу про банкрутство № 922/2960/17.

143. Також ніхто не заперечує, що при постановленні ухвали від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3502/19 про відкриття провадження та призначення підготовчого засідання суд не порушив правил підсудності (юрисдикції).

144. Про існування справи про банкрутство № 922/2960/17 суддя ОСОБА_1 дізнався після надходження клопотання ПАТ «АБ Укргазбанк» про передачу справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Омега плюс Харків», ПАТ «АБ Укргазбанк» до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі № 922/2960/17 про банкрутство ТОВ «Омега плюс Харків».

145. Утім, ВРП як і при першому розгляді скарги судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24, так і при повторному розгляді дисциплінарної справи після скасування Великою Палатою Верховного Суду рішення ВРП, не врахувала, що приписи ГПК України не передбачали строків та порядку передання справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства. Таких строків та порядку також не було передбачено й правилами частини другої статті 7 КУзПБ, якою визначено лише перелік справ, які розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

146. Тож на момент надходження згаданого клопотання чинним законодавством не було передбачено строків та порядку передання справ від одного суду до іншого в разі наявності судового провадження з банкрутства.

147. Натомість щодо іншого процесуального звернення - заяви про забезпечення позову, яка перебувала на розгляді в суді, - законодавство передбачало чіткі процесуальні строки: заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 140 ГПК України).

148. Лише Законом України № 2971-IX від 20 березня 2023 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до частини третьої статті 7 КУзПБ та визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

149. Отже, встановлено, що на час надходження клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду стаття 7 КУзПБ не містила чітких вказівок про те, в які строки суд повинен передати матеріали господарської справи, якщо після відкриття провадження у цій справі буде встановлено, що стосовно сторони спору відкрито провадження у справі про банкрутство, на відміну від частина перша статті 140 ГПК України, яка визначала мінімальний строк розгляду заяви про забезпечення позову (не пізніше двох днів з дня її надходження).

150. З огляду на це, висновок ВРП про «… свідоме ігнорування суддею норм частини другої статті 7 КУзПБ, очевидність і зрозумілість зазначених правових норм, що підлягали застосуванню та виконанню суддею, і явний характер такого порушення - пряма заборона розгляду вказаного позову, у тому числі заяви про забезпечення позову, в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство» не можна визнати обґрунтованим.

151. Велика Палата Верховного Суду враховує, що на виконання чітких вимог частини першої статті 140 ГПК України суддя ОСОБА_1 розглянув подану позивачем заяву про забезпечення позову у встановлений законом строк у межах відкритого провадження у справі, яке на час його відкриття відповідало положенням процесуального закону щодо належності цього спору до юрисдикції господарського суду та відповідало правилам підсудності.

152. Велика Палата Верховного Суду в повній мірі не погоджується з висновком ВРП про те, що «… розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом, компетентним розглядати спір по суті. Водночас першочерговим під час надходження на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. Таких вимог закону суддя ОСОБА_1 не виконав, допустивши істотне порушення норм процесуального права» з огляду на висновки, які були викладені у пунктах 85-90 постанови від 26 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/10/24 (провадження № 11-133сап24) та повторені у пунктах 138-141 цієї постанови.

153. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що розгляд судом, у провадженні якого перебувала справа у межах строків, визначених процесуальним законом, які є дуже стислими, заяви про забезпечення позову не можна вважати істотним порушенням суддею норм процесуального права, оскільки істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя як підстава дисциплінарної відповідальності охоплює не будь-яке відхилення від процесуальних приписів чи помилку в застосуванні норм права, а лише таке порушення, яке по своїй суті є застосуванням норми права всупереч її прямому змісту чи усталеній практиці, і за своїми наслідками таке порушення призвело або могло призвести до порушення фундаментальних засад судочинства, обмеження процесуальних прав учасників справи, перешкодило всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи або поставило під сумнів справедливість і законність судового рішення.

154. Істотність порушення процесуальних норм визначається не самим фактом допущення процесуального недоліку, а його впливом на можливість реалізації учасниками справи права на справедливий суд, дотримання принципів змагальності, рівності сторін та належної правової процедури. Відтак дисциплінарну відповідальність може зумовлювати лише таке порушення процесуального закону, яке виходить за межі звичайної судової помилки чи різного тлумачення правової норми.

155. З огляду на викладене висновок ВРП про те, що суддя постановив ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову у вказаній справі в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство, чим умисно допустив істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, є необґрунтованим.

156. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП вдруге дійшла необґрунтованого висновку про наявність в діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, відповідальність за передбачена підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки об'єктивну сторону визначеного цією правовою нормою проступку має становити саме істотне порушення норм процесуального права.

157. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати на те, що під час повторного розгляду скарги судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 після скасування попереднього рішення ВРП від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 Великою Палатою Верховного Суду ВРП була зобов'язана враховувати правові висновки суду.

158. У цій дисциплінарній справі, рішенні ВРП у якій вже вдруге переглядається, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 вересня 2024 року вже вказувала на недостатність підстав для висновку про істотне порушення суддею норм процесуального права з огляду на відсутність чіткого законодавчого регулювання порядку та строків передачі справи та неможливість у такій процесуальній ситуації кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку. Отже, посилання у оскаржуваному рішенні ВРП на врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2024 року, є непереконливим.

Щодо строків притягнення судді до відповідальності

159. Строк, протягом якого суддя може бути притягнутим до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, визначено частиною одинадцятою статті 109 Закону про судоустрій, згідно з якою дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

160. Отже, за змістом наведеної норми закону трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку, але без урахування періодів: тимчасової непрацездатності; перебування судді у відпустці; здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

161. У разі виникнення будь-якої з наведених обставин до того, як сплине три роки з дня вчинення суддею проступку, перебіг зазначеного трирічного строку зупиняється.

162. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів передбачено главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII (статті 42-50).

163. Стаття 42 цього Закону, яка визначає, зокрема, момент початку здійснення дисциплінарного провадження щодо судді, з 2017 року зазнавала певних змін.

164. Зокрема, у період з 05 січня 2017 року (дати набрання чинності Законом про ВРП) до 07 листопада 2019 року (дати набрання чинності Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон № 193-IX)) стаття 42 Закону про ВРП визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону про судоустрій, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - також ВККС) у випадках, визначених законом.

165. Із 07 листопада 2019 року статтю 42 Закону № 1798-VIIIвикладено в новій редакції відповідно до Закону № 193-IX. Вона розширювала перелік підстав для початку провадження, зокрема визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону № 1402-VIII щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами ВРП з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи ВККС у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).

166. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4- р/2020 частину першу статті 42 в новій редакції визнано неконституційною, тому із цього моменту застосуванню підлягала первинна редакція цієї частини статті.

167. У період з 05 серпня 2021 року (дати набрання чинності Законом № 1635-IX) до 19 жовтня 2023 року (дати введення в дію цього Закону) стаття 42 Закону № 1798-VIII встановлювала, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи ВККС у випадках, визначених законом (частина друга).

168. Чинна редакція частини другої статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції Закону України від 09 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») визначає, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням ВККС у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання ВРП відповідного звернення ВККС.

169. Таким чином, попри зміну редакцій статті 42 Закону № 1798-VIII у ній залишалося незмінним визначення моменту початку дисциплінарного провадження, який залежав від того, з якої підстави воно відкривалося:

- у разі надходження дисциплінарної скарги - день її отримання ВРП;

- у разі ініціативи Дисциплінарної палати - день ухвалення відповідного рішення;

- у разі звернення ВККС - день отримання звернення ВРП.

170. Подія, з якою ВРП пов'язує вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, настала 17 грудня 2019 року (день постановлення ухвали у справі № 922/3502/19 про вжиття заходів забезпечення позову).

171. 19 листопада 2020 року щодо судді ОСОБА_1 розпочато дисциплінарне провадження за скаргою адвоката Гелетій І. І. в інтересах ПАТ «АБ «Укргазбанк».

172. З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що дисциплінарне провадження в розумінні закону розпочиналося після отримання скарги, Велика Палата констатує, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 розпочате в межах установленого законом строку.

173. 13 березня 2024 року рішенням Третьої Дисциплінарної палати суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

174. Застосувавши норми статті 42 Закону № 1798-VIII та частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII до встановлених у цій справі обставин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що строк накладення дисциплінарного стягнення у цій справі не сплинув.

175. Висновки щодо строків застосування дисциплінарного стягнення є відповіддю на доводи скарги судді, проте не спростовують висновків, викладених у пунктах 153-156 цієї постанови.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

176. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У разі скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.

177. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

178. Згідно із частиною першою цієї статті у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до приписів цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

179. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, то на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання скарги до суду в розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 266, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2025 року № 2799/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» задовольнити.

Рішення Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2025 року № 2799/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 про притягнення судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий С. О. Погрібний

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк

О. В. Білоконь К. М. Пільков

О. Л. Булейко Н. С. Стефанів

О. А. Губська О. В. Ступак

А. А. Ємець М. Ю. Тітов

О. В. Кривенда І. В. Ткач

М. В. Мазур В. Ю. Уркевич

Постанову оформила суддя Ступак О. В. у порядку частини третьої статті 321 КАС України.

Джерело:
ЄДРСР 138363259

[ANTIRAID]

Це наша справа. Сумно, що ВРП вирішила бути вища за закон і за будь-що покарати суддю за те, що не є порушенням і заради цього Закон порушили знову. Суд зазначив:

151. Велика Палата Верховного Суду враховує, що на виконання чітких вимог частини першої статті 140 ГПК України суддя ОСОБА_1 розглянув подану позивачем заяву про забезпечення позову у встановлений законом строк у межах відкритого провадження у справі, яке на час його відкриття відповідало положенням процесуального закону щодо належності цього спору до юрисдикції господарського суду та відповідало правилам підсудності.

152. Велика Палата Верховного Суду в повній мірі не погоджується з висновком ВРП про те, що «… розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом, компетентним розглядати спір по суті. Водночас першочерговим під час надходження на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. Таких вимог закону суддя ОСОБА_1 не виконав, допустивши істотне порушення норм процесуального права» з огляду на висновки, які були викладені у пунктах 85-90 постанови від 26 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/10/24 (провадження № 11-133сап24) та повторені у пунктах 138-141 цієї постанови.

153. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що розгляд судом, у провадженні якого перебувала справа у межах строків, визначених процесуальним законом, які є дуже стислими, заяви про забезпечення позову не можна вважати істотним порушенням суддею норм процесуального права, оскільки істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя як підстава дисциплінарної відповідальності охоплює не будь-яке відхилення від процесуальних приписів чи помилку в застосуванні норм права, а лише таке порушення, яке по своїй суті є застосуванням норми права всупереч її прямому змісту чи усталеній практиці, і за своїми наслідками таке порушення призвело або могло призвести до порушення фундаментальних засад судочинства, обмеження процесуальних прав учасників справи, перешкодило всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи або поставило під сумнів справедливість і законність судового рішення.

154. Істотність порушення процесуальних норм визначається не самим фактом допущення процесуального недоліку, а його впливом на можливість реалізації учасниками справи права на справедливий суд, дотримання принципів змагальності, рівності сторін та належної правової процедури. Відтак дисциплінарну відповідальність може зумовлювати лише таке порушення процесуального закону, яке виходить за межі звичайної судової помилки чи різного тлумачення правової норми.

155. З огляду на викладене висновок ВРП про те, що суддя постановив ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову у вказаній справі в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство, чим умисно допустив істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, є необґрунтованим.

156. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП вдруге дійшла необґрунтованого висновку про наявність в діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, відповідальність за передбачена підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки об'єктивну сторону визначеного цією правовою нормою проступку має становити саме істотне порушення норм процесуального права.

157. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати на те, що під час повторного розгляду скарги судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 після скасування попереднього рішення ВРП від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 Великою Палатою Верховного Суду ВРП була зобов'язана враховувати правові висновки суду.

158. У цій дисциплінарній справі, рішенні ВРП у якій вже вдруге переглядається, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 вересня 2024 року вже вказувала на недостатність підстав для висновку про істотне порушення суддею норм процесуального права з огляду на відсутність чіткого законодавчого регулювання порядку та строків передачі справи та неможливість у такій процесуальній ситуації кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку. Отже, посилання у оскаржуваному рішенні ВРП на врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2024 року, є непереконливим.