Постанова ВП ВС про законність рішення апеляційного суду, який розглянув справу за відсутності належно повідомленого про судовий розгляд учасника, не розглянувши його клопотання про відкладення справи

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

08 липня 2026 року

м. Київ

справа № 757/52615/21-ц
провадження № 14-64цс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Погрібного С. О.,

судді-доповідачки Білоконь О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Уркевича В. Ю.,

розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою адвоката Потьомкіна Володимира Олександровича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року у складі судді Хайнацького Є. С. та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.

Вступ

1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

2. Аналогічні підстави для обов'язкового скасування судових рішень передбачені у пункті 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та у пункті 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Перед судом постало питання про те, чи підлягає судове рішення обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі вказаних норм, якщо апеляційний суд розглянув справу за відсутності належно повідомленого про судовий розгляд учасника, не розглянувши його клопотання про відкладення справи.

4. На це питання Велика Палата Верховного Суду надала заперечну відповідь.

Короткий зміст позовних вимог

5. ОСОБА_1 у вересні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

6. Посилався на те, що 24 квітня 2019 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у нього у борг грошові кошти в розмірі 9 990 000 грн, що еквівалентно 370 000 дол. США, на строк до 24 червня 2019 року.

7. ОСОБА_2 не повернув гроші за договором позики.

8. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 1 196 757,85 грн інфляційних втрат та 668 922,41 грн як три проценти річних за невиконання грошового зобов'язання.

Зміст рішення місцевого суду

9. Рішенням Печерського районного суду міста Києва 23 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 196 757,85 грн інфляційних втрат, 668 922,41 грн як три проценти річних та 11 350,00 грн судових витрат.

10. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач прострочив грошове зобов'язання - не повернув позику.

11. Отже, вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача інфляційних втрат і трьох процентів річних за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання є обґрунтованими.

12. Відповідач не надав заперечень щодо поданого позивачем розрахунку заборгованості щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми за договором позики.

13. За таких обставин суд вважав доведеними підстави для застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у визначеному позивачем розмірі за період з травня 2019 року до вересня 2021 року.

Зміст постанови апеляційного суду

14. Постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року - без змін.

15. Судове рішення мотивовано тим, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов, встановивши, що відповідач не повернув позику, чим прострочив виконання грошового зобов'язання.

16. Апеляційний суд критично оцінив доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення за обставин, коли відповідач не з'явився в судове засідання та повідомив про поважні причини своєї неявки, а також не подав відзив на позовну заяву.

17. Аргументуючи цей висновок, суд узяв до уваги, що відповідач був належним чином неодноразово повідомлений судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи, його представник ознайомлювався з матеріалами справи, був присутній на судовому засіданні 01 серпня 2022 року, мав можливість подати свої заперечення та відзив на позовну заяву.

18. Констатувавши, що сторони не з'явились у судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, однак повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість слухання справи за їх відсутності.

Зміст вимог касаційної скарги

19. Адвокат відповідача у травні 2024 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалені у цій справі судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

20. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник послався на пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

21. Касаційну скаргу мотивував тим, що місцевий суд ухвалив рішення за відсутності відповідача та його представника, не взявши до уваги клопотання про відкладення розгляду справи через їхню тимчасову непрацездатність.

22. Вказав про те, що апеляційний суд 30 квітня 2024 року заслухав справу за відсутності відповідача та його представника, хоча останній 29 квітня 2024 року подав клопотання про відкладення розгляду справи через тимчасову непрацездатність відповідача та його представника.

23. Вважає, що суди фактично позбавили відповідача доступу до правосуддя.

Позиція іншого учасника процесу

24. У відзиві на касаційну скаргу адвокат позивача просила відмовити у її задоволенні та залишити судові рішення без змін.

25. Мовила про те, що апеляційний суд правильно встановив, що відповідач і його представник були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, однак до суду не з'явилися.

26. Зазначила, що відповідач послався на непідтверджені доводи безвідносно до змісту судового рішення та без аргументів про його невідповідність закону. Заявник не зазначив, які саме обставини суди попередніх інстанцій неправильно встановили та які норми права застосували хибно.

Рух справи в суді касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 та пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, зупинено виконання оскаржених судових рішень.

28. Ухвалою від 15 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленого у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 320/42808/23 та від 24 листопада 2020 року у справі № 280/5695/19, щодо можливості скасування оскарженого рішення суду лише через те, що цей суд (за належного повідомлення учасника справи та/або представника про дату, час та місце розгляду справи) ухвалив судове рішення, не вирішивши клопотання такого учасника про відкладення розгляду справи.

29. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду підтримує раніше застосований підхід про те, що неявка учасника справи на судове засідання та відсутність розгляду його клопотання про відкладення розгляду справи через тимчасову непрацездатність цього учасника та його представника за умови належного повідомлення цих осіб про час і місце розгляду справи не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за їхньої відсутності.

30. Ухвалою від 09 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу та призначила її до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі розгляду справи касаційним судом

31. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

32. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

33. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду в цій справі перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до доводів та вимог касаційної скарги відповідача.

Застосовні норми права

34. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (статті 3, 8 Конституції України).

35. Стаття 129 Конституції України передбачає, що основними засадами судочинства є, з-поміж іншого, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

36. Доосновних засад (принципів) цивільного судочинства належить, зокрема, верховенство права, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність (пункти 1, 3-5 частини третьої статті 2, статті 7, 8, 10, 12, 13 ЦПК України).

37. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

38. Положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини четвертої статті 10 ЦПК Українипередбачають, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) як джерело права.

39. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

40. Виходячи з конструкції статті 6 Конвенції у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.

41. Місце вищої судової інстанції, порядок формування її складу і гарантії подальшої діяльності при здійсненні правосуддя згідно із загальновизнаною практикою є такими, що дозволяють вищим судам з високим ступенем авторитетності здійснювати тлумачення і визначення застосування норм законодавства в рамках національної правової системи, особливо щодо процесуальних механізмів здійснення правосуддя.

42. Однак у цих випадках обов'язковому дотриманню підлягає застосування процесуальних повноважень вищими судовими інстанціями з позицій передбачуваності (прогнозованості) з точки зору учасників справи(пункт 41 рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України», пункт 26 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України»).

43. Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони, у свою чергу, можуть розраховувати, що ці норми застосовуватимуться. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України»).

Щодо застосування пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України

44. Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

45. Стаття 411 ЦПК України містить перелік підстав для повного або часткового скасування судових рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду.

46. У редакції ЦПК України, чинній до 15 грудня 2017 року, стаття 338 цього Кодексу (стаття 411 ЦПК України у чинній редакції) фактично виконувала функцію «відкритого процесуального коректора»: будь-яке порушення процесуальних норм, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, могло саме по собі бути достатньою підставою для скасування рішення і направлення справи на новий розгляд.

47. Після процесуальної реформи 2017 року (Закон № 2147-VIII) природа уніфікованих процесуальних змін була покликана пришвидшити процес розгляду справ судами та зменшити його загальну тривалість. Конкретизація безумовних підстав для скасування судових рішень без можливості їх розширювального тлумачення відповідало меті цих процесуальних змін та забезпечувало чітке дотримання судами визначених законом процедур для ініціювання нового судового розгляду.

48. Частиною першою статті 411 ЦПК України передбачені випадки, за яких умов судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд: якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним судом або суддею, підстави про відвід якого визнано обґрунтованими і касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою, судове рішення не підписано суддею або ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу, судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної чи територіальної юрисдикції, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункти 1-4, 6-8 статті 411 ЦПК України).

49. Аналогічний перелік підстав для обов'язкового скасування судових рішень міститься у частині третій статті 353 КАС України та частині першій статті 310 ГПК України.

50. Також судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України,пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України, пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України).

51. Суттєві процесуальні недоліки судового розгляду, визначені у частині першій статті 411 ЦПК України, автоматично призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

52. Встановивши, що судовий розгляд справи відбувся за їх наявності, суд касаційної інстанції, не перевіряючи правильність застосуванням судом норм матеріального права, в обов'язковому порядку скасовує судові рішення. Повне поновлення прав учасника процесу у випадках серйозного порушення процесуальних норм, визначених у частині першій статті 411 ЦПК України, здатен забезпечити лише новий судовий розгляд справи.

53. Наприклад, ухвалення рішення про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є самостійною та обов'язковою підставою для скасування судових рішень і для направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України,навіть у тому випадку, коли в касаційній скарзі такі доводи не наведені (пункт 10.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21).

54. Право особи бути почутою є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яке гарантоване статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді.

55. Належне сповіщення сторін розглядається ЄСПЛ як вагома гарантія справедливого судового розгляду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, у якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

56. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості є конституційними засадами судочинства (пункти 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України) та поряд з верховенством права, відкритістю судового процесу складають основні засади цивільного судочинства (пункти 1, 3 частини першої статі 2 ЦПК України).

57. Частина перша статті 8 ЦПК України наголошує, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної чи письмової інформації про результати розгляду його справи.

58. Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату та час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Натомість невиконання (неналежне виконання) цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (схожі висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18).

59. Неповідомлення учасника спору про судовий розгляд є одним із суттєвих процесуальних порушень, яке саме по собі свідчить про відсутність у нього реальної можливості брати участь у судовому розгляді. Таке порушення призводить до порушення принципів верховенства права та рівності усіх учасників судового процесу, його відкритості, які неможливо усунути інакше, ніж скасувавши судове рішення з метою поновлення процесуальних прав учасника при новому судовому розгляді.

60. Процесуальний механізм, який дозволяє суду касаційної інстанції забезпечити учаснику справи реалізацію права бути почутим в суді, передбачений у пункті 5 частини першої статті 411 ЦПК України (пункті 5 частини першої статті 310 ГПК України, пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України), який зобов'язує суд скасувати судове рішення, ухвалене за відсутності неповідомленого учасника справи. Означені процесуальні норми залишають на розсуд учасника, чи оскаржувати судове рішення саме з підстави неповідомлення його про судовий розгляд. Перевіряючи ці доводи, суд вищої інстанції обов'язково скасовує судове рішення, якщо таке порушення мало місце, і направляє справу на новий судовий розгляд з метою поновлення процесуальних прав неповідомленого про судовий розгляд учасника справи.

61. Отже, розгляд справи судом за відсутності учасника, якого не було повідомлено про місце, дату та час судового засідання, автоматично свідчить про порушення таких засад цивільного судочинства як верховенство права, рівність та змагальність його учасників, відкритість судового процесу, тому згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є самостійною, обов'язковою та безумовною підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд для виправлення порушень процесуального закону тим судом, який таке порушення допустив.

Щодо наслідків вирішення спору апеляційним судом за наявності нерозглянутого клопотання належно повідомленого учасника справи про відкладення її розгляду

62. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданим доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

63. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

64. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивною не залежали від нього (частини друга, третя статті 367 ЦПК України).

65. Згідно із частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

66. Статтею 372 ЦПК України передбачено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

67. Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи за клопотанням учасника справи, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними, так само як і в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки.

68. Відповідно до частини другої цієї статті неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

69. Тобто процесуальний закон передбачає, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників або відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації у справі вирішення питання про її розгляд або відкладення розгляду віднесене до дискреційних повноважень апеляційного суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 липня 2024 року у справі № 447/852/23).

70. Аналіз зазначених процесуальних норм свідчить, що у випадку, коли особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але суд не розглянув її клопотання про відкладення або без належного обґрунтування відмовив у його задоволенні, питання про наслідки такого процесуального порушення та можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні повинно вирішуватися з урахуванням обставин конкретної справи.

71. З огляду на принципи рівності сторін судочинства та їх змагальність, а також беручи до уваги межі перегляду справи апеляційним судом, вирішальним у цьому контексті є те, чи призвело таке процесуальне порушення до ситуації, за якої сторона була позбавлена розумної можливості ефективно представляти свою справу, будучи поставленою у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

72. Забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб можливо лише в умовах рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

73. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

74. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Проте такі обмеження не мають перешкоджати реалізації цього права ані у спосіб, ані в обсязі, що можуть становити загрозу самій його суті. Вони повинні мати законну мету, а між вжитими засобами і метою має існувати розумний пропорційний зв'язок.

75. Стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (пункт 86 рішення ЄСПЛ у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії»).

76. Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (пункт 72 рішення ЄСПЛ у справі «Кресс проти Франції», пункт 26 рішення ЄСПЛ у справі «Бартая проти Грузії»).

77. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитись з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 рішення ЄСПЛ у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії»).

78. ЄСПЛ тлумачить норми Конвенції та здійснює свій контроль із дотриманням принципів субсидіарності та меж розсуду держави. Якщо національна правова система перекриває доступ до суду, Суд має перевірити, чи виправдовує характер спору незастосування гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, чи положення національного законодавства не обмежують право на доступ до суду непропорційно, на порушення вимог щодо справедливого судового розгляду.

79. ЄСПЛ, оцінюючи звернення осіб з приводу ймовірнісних помилок у правозастосуванні вищими судовими інстанціями України, відмовляв у предметному дослідженні, чи належним чином застосовувались відповідні норми національним судом, оскільки такі, на його думку, є більш компетентними тлумачити норми національного процесуального законодавства (пункт 37 рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).

80. У національному процесуальному законодавстві рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, їх змагальність та диспозитивність реалізуються, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, брати участь у справі самостійно або через представника, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тощо.

81. Ураховуючи, що стаття 6 Конвенції та національне процесуальне законодавство не гарантують право на особисту присутність у суді, але закріплюють право ефективно представляти свою справу в суді, маючи рівні процесуальні можливості з протилежною стороною, при оцінці наслідків порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо нерозгляду клопотання про відкладення справи суд має проаналізувати, чи таке порушення обмежило право особи на доступ до правосуддя.

82. Зокрема, апеляційний суд може брати до уваги поважність причин неявки, на які посилався учасник справи; чи подавались аналогічні клопотання раніше; чи відбувався розгляд справи з участю іншої сторони; чи була сторона представлена у судовому засіданні представником; чи мав можливість відсутній учасник довести до відома суду свою позицію;значення відповідного судового засідання для результату розгляду справи та чи досліджувались у ньому докази, які не були подані до суду першої інстанції; чи можливо виправити допущене порушення в суді касаційної інстанції тощо.

83. У випадку, коли сукупність обставин свідчить про те, що проведення судом апеляційної інстанції судового засідання за відсутності учасника справи фактично позбавило його можливості ефективно представити свою позицію, такі порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, таке судове рішення підлягає скасуванню на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України.

84. Суд відповідальний за дотримання розумних строків розгляду справи і не може скасувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (положення частини другої статті 410 ЦПК України та статті 309 ГПК України), а також з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (положення статті 412 ЦПК України, частини другої статті 353 КАС України, статті 311 ГПК України).

85. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції (частина друга статті 372 ЦПК України, частина дванадцята статті 270 ГПК України, частина друга статті 313 КАС України).

86. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду зауважує, що системний аналіз процесуального законодавства свідчить про те, що наявність невирішеного судом клопотання належним чином повідомленого учасника справи про відкладення розгляду справи не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України (пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України, пункт 5 частини третьої статті 353 КАС України).

87. Таке процесуальне порушення може бути підставою для скасування рішення суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України (частина друга статті 353 КАС України, частина третя статті 310 ГПК України) у випадку, якщо воно позбавило відсутнього учасника справи розумної можливості ефективно представляти свою позицію порівняно з опонентом та унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення.

88. Такий підхід відповідає усталеній практиці касаційних судів, згідно з якою основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 910/10468/23; у складі Касаційного цивільного суду від 27 травня 2024 року в справі № 948/118/21, від 19 березня 2025 року в справі № 450/678/21).

89. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 320/42808/23 встановлено, що суд апеляційної інстанції вирішив справу, не розглянувши клопотання про відкладення справи, яке надійшло від належно повідомленого про судове засідання учасника справи.

90. Колегія суддів констатувала, що розгляд справи без участі позивача позбавив його можливості довести переконливість своєї позиції в суді, оскільки інші учасники у судовому засіданні обґрунтовували протилежну позицію. Зазначене порушило такі засади судочинства, як рівність сторін у процесі, змагальність та свободу у наданні ними суду своїх доказів, що зумовлює скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий судовий розгляд на підставі частини другої статті 353 КАС України.

91. У постанові від 25 січня 2023 року в справі № 206/3255/21 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про низку порушень судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про залишення заяви без розгляду, зокрема, що відсутній у судовому засіданні представник позивача мав розумні очікування, що подане ним клопотання про відкладення розгляду справи буде задоволене судом.

92. Вказавши про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та необхідність скасування оскаржуваних судових рішень, суди касаційної інстанції не робили висновку щодо наявності обов'язкових підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

93. З викладених вище мотивів Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким правозастосуванням і зазначає, що необхідними умовами обов'язкового скасування судового рішення на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України (пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України,пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України) є неповідомлення (неналежне повідомлення) учасника справи про судовий розгляд та його обґрунтування касаційної скарги саме цією підставою.

94. Обов'язкове скасування судового рішення на підставі означених правових норм за обставин, коли суд апеляційної інстанції належним чином повідомив учасника справи про судовий розгляд, було б непередбачуваним і непрогнозованим застосуванням процесуальних повноважень суду касаційної інстанції з точки зору учасників справи, що суперечить принципу правової визначеності.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду

95. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 320/42808/23 та від 24 листопада 2020 року у справі № 280/5695/19, щодо можливості скасування оскарженого рішення суду лише через те, що цей суд за належного повідомлення учасника справи та/або представника про дату, час та місце розгляду справи ухвалив рішення, не вирішивши клопотання такого учасника про відкладення її розгляду.

96. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави.

97. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 320/42808/23. Висловлені у цій справі судження про можливість, а не обов'язковість скасування судового рішення на підставі частини другої статті 353 КАС України за обставин, коли нерозгляд судом апеляційної інстанції клопотання належним чином повідомленого учасника справи про її відкладення призвів до порушення принципу рівності та змагальності сторін, узгоджуються з висновками про застосування норм процесуального права, викладеними у цій постанові.

98. У постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 280/5695/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановив, що учасник справи був належним чином повідомлений про судовий розгляд судом апеляційної інстанції. Оцінивши це процесуальне порушення, суд касаційної інстанції зауважив, що зважаючи на законні очікування заявника про те,що його клопотання буде розглянуто, а про наступну дату розгляду справи буде повідомлено додатково,суд апеляційної інстанції позбавивправа скаржника на справедливий апеляційний перегляд справи, не дотримався принципів змагальності сторін, офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

99. За обставинами цієї справи, скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий апеляційний розгляд не суперечить тлумаченню процесуальних норм, викладених у цій постанові про те, що судове рішення має бути скасовано, якщо суд касаційної інстанції дійшов висновку про непропорційне обмеження права заявника на доступ до правосуддя внаслідок нерозгляду судом апеляційної інстанції клопотання учасника справи про її відкладення.

100. Правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійсненого Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкового для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21).

101. Посилання суду касаційної інстанції на пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України як на обов'язкову підставу для скасування судового рішення без викладу тлумачення означеної правової норми, з урахуванням зазначеного вище, не можна вважати правовим висновком суду касаційної інстанції, обов'язковим для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду інших справ, від якого може відступити Велика Палата Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм процесуального права

102. Розгляд справи судом за відсутності учасника, якого не було повідомлено про місце, дату та час судового засідання, автоматично свідчить про порушення таких основних засад судочинства, як верховенство права, рівність та змагальність сторін, відкритість судового процесу, та є істотним порушенням його процесуальних прав, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд.

103. Таке процесуальне порушення згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є самостійною, обов'язковою та безумовною підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд для виправлення порушень процесуального закону тим судом, який таке порушення допустив.

104. Наслідки невирішення судом апеляційної інстанції клопотання належним чином повідомленого учасника справи про відкладення розгляду справи повинні бути оцінені судом касаційної інстанції на предмет того, якою мірою це процесуальне порушення вплинуло на реалізацію права особи на доступ до правосуддя.

105. Таке процесуальне порушення може бути підставою для скасування судового рішення відповідно до положень частини третьої статті 411 ЦПК України, якщо за обставинами справи воно позбавило відсутнього учасника справи розумної можливості ефективно представляти свою позицію в суді, поставило його у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо суті касаційної скарги

106. 23 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_1 за відсутності сторін справи та їх представників.

107. 22 лютого 2024 року в інтересах відповідача ОСОБА_2 його адвокат Потьомкін В. О. звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

108. По суті єдиним аргументом апеляційної скарги було твердження про те, що суд ухвалив рішення за відсутності відповідача і його представника, хоча до судового засідання представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням відповідача та представника на лікарняному.

109. Ухвалою від 26 лютого 2024 року Київський апеляційний суд витребував з місцевого суду матеріали цивільної справи, а ухвалою від 18 березня 2024 року - відкрив апеляційне провадження, надав учасникам справи строк, протягом якого може бути поданий відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу.

110. 18 березня 2024 року апеляційний суд закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 30 квітня 2024 року. У судове засідання були викликані особи, які беруть участь у розгляді справи.

111. 04 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» в інтересах позивача ОСОБА_1 його адвокат сформувала клопотання про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу і наступного дня направила відзив на апеляційну скаргу до суду та відповідачу ОСОБА_2 .

112. Конверт з рекомендованим повідомленням, направлений апеляційним судом адресату ОСОБА_2 , повернувся до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

113. 29 квітня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Потьомкіна В. О. в інтересах ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника та відповідача з доданими роздруківками щодо огляду в лікаря.

114. Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи та їх представників фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судового засідання, призначеного на 30 квітня 2024 року, не здійснювалося, протокол судового засідання не вівся, судове рішення не проголошувалося.

115. 30 квітня 2024 року Київський апеляційний суд розглянув справу за відсутності обох сторін і ухвалив рішення про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення.

116. Постанова суду апеляційної інстанції не містить будь-якої інформації щодо розгляду та мотивів відхилення клопотання адвоката Потьомкіна В. О. про відкладення судового засідання, суд лише зазначив, що в судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за їх відсутності.

117. Касаційна скарга представника відповідача з вимогою скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову в позові ґрунтується на двох аргументах - як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції ухвалили свої рішення за відсутності відповідача та його представника попри те, що представник подавав до цих судів письмові клопотання про відкладення судових засідань.

118. Оцінивши наведені аргументи в контексті обставин цієї справи та з урахуванням наведених вище принципів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

119. Згідно з матеріалами справи суд першої інстанції належним чином повідомляв сторону відповідача про дати, час та місце судових засідань, а з протоколу судового засідання вбачається, що адвокат Потьомкін В. О. як уповноважений представник ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні 01 серпня 2022 року (а. с. 66, 67, т. 1).

120. В інші судові засіданні ані відповідач, ані його представник не з'явились у суд першої інстанції, неодноразово посилаючись на хворобу (04 листопада 2022 року, 11 січня, 14 березня, 09 травня, 16 листопада 2023 року, 23 січня 2024 року).

121. Ураховуючи, що суд першої інстанції надав стороні відповідача можливість знати про судові розгляди справи, знайомитися з її матеріалами, подавати свої заперечення проти позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив відповідний аргумент апеляційної скарги як безпідставний.

122. Велика Палата Верховного Суду не залишає поза увагою те, що в суді апеляційної інстанції представник відповідача вперше заявив клопотання про відкладення судового засідання з посиланням на хворобу як відповідача, так і його самого, але насправді в суді першої інстанції він заявляв подібні клопотання неодноразово (див. пункт 120 цієї постанови).

123. Надані представником відповідача докази лише підтверджують огляди у лікаря, але обставини їх отримання виглядають сумнівно, адже і відповідач, і його представник під час розгляду цієї неодноразово звертались до лікаря або напередодні, або за кілька днів до судового засідання, при цьому довідки за 13 березня, 08 травня, 10 листопада 2023 року, 22 січня, 26 квітня 2024 року свідчать, що вони звертались до одного й того самого сімейного лікаря в одну й ту саму медичну установу майже одночасно (в один і той день з невеликою різницею в часі (від 10 хвилин до години). Це не додає переконливості аргументам представника відповідача про те, що суди обох інстанцій позбавили відповідача доступу до правосуддя.

124. Важливо, що апеляційне провадження було відкрито за апеляційною скаргою представника відповідача, а отже, ця сторона висловилася щодо законності та обґрунтованості оскарженого рішення суду першої інстанції.

125. Апеляційна скарга не містила будь-якої складної аргументації щодо незгоди з правовими або фактичними підставами задоволення судом позову. Заявник не посилався на нові докази, які не були об'єктом оцінки судом першої інстанції. По суті ця скарга ґрунтувалася на єдиному аргументі - суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача і його представника.

126. Як свідчать матеріали справи, її розгляд у суді апеляційної інстанції відбувся за відсутності обох сторін. Отже, жодна із сторін не мала переваг у представленні своєї позиції перед судом апеляційної інстанції.

127. Касаційна скарга не містить аргументів про те, що відсутність у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідача чи його адвоката вплинула на висновки суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору.

128. Касаційна скарга, так само як і апеляційна, не містить жодного обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень по суті або посилання на нові докази, яким не надавалась оцінка судом першої чи апеляційної інстанції.

129. З урахуванням змісту апеляційної, касаційної скарг та меж перегляду справи апеляційним та касаційним судами вимога заявника про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову позивачу в задоволенні його позову не ґрунтується на обставинах справи та вимогах закону.

130. У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, згідно з якою судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, якщо справу розглянуто за відсутності будь-якого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час та місце судового засідання. Ці доводи спростовують матеріали справи.

131. Так, апеляційний суд скерував відповідачу поштовою кореспонденцією ухвалу від 18 березня 2024 року, копію апеляційної скарги та судову повістку-повідомлення (а. с. 174, 175, т. 1) на адресу: АДРЕСА_1 . Відповідач вказував зазначену адресу як адресу для листування в апеляційній (а. с. 151, 152, т. 1) та касаційній скаргах, в договорі позики від 24 квітня 2019 року. За цією адресою зареєстроване місце проживання відповідача згідно з інформацією, встановленою судом першої інстанції (а. с. 22), і протягом часу розгляду справи відповідач не повідомляв суду іншої адреси. Поштова кореспонденція з апеляційного суду повернулась йому без вручення із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 191, т. 1). Тому згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відповідача слід вважати належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в апеляційному суді.

132. У сукупності ці обставини свідчать, що розгляд справи за відсутності сторони відповідача як в суді апеляційної інстанції, так і в суді першої інстанції не поставив цю сторону в істотно невигідне становище у порівнянні з іншою стороною справи та не підірвав справедливість судового розгляду в цілому. Відповідач, представлений професійним адвокатом, мав можливість заявити свої заперечення проти позову та оскаржених судових рішень при розгляді справи в кожній інстанції.

133. Оцінюючи доводи відповідача щодо перешкоджання доступу до суду внаслідок невирішення апеляційним судом його клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що це процесуальне порушення не позбавило його можливості ефективно представляти свою позицію, не поставило відповідача у суттєво невигідне становище порівняно з позивачем, не перешкодило суду встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та не позбавило його гарантій права на справедливий суд, встановлених статтею 6 Конвенції.

134. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).

135. Переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, суд констатує, що передбачених законом підстав для скасування судових рішень не встановлено. Підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

136. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу в межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини перша та друга статті 410 ЦПК України).

137. Ураховуючи наведене, беручи до уваги, що не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, а порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо нерозгляду клопотання належного повідомленого учасника справи про її відкладення не призвело до ухвалення незаконного рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а тому рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

138. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

139. Надаючи оцінку аргументам відповідача та висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а тому рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

140. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

141. З огляду на залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Щодо поновлення виконання судового рішення

142. За частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскарженого судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

143. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, виконання судового рішення необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргуадвоката Потьомкіна Володимира Олександровича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка О. В. Білоконь Судді:О. О. БанаськоК. М. ПільковО. Л. БулейкоС. О. ПогрібнийО. А. ГубськаН. С. СтефанівА. А. ЄмецьТ. Г. СтрелецьС. І. КравченкоО. В. СтупакО. В. КривендаМ. Ю. ТітовМ. В. МазурВ. Ю. УркевичН. М. Мартинюк

Джерело:
ЄДРСР 138464640

[ANTIRAID]

Велика палата прийшла до наступних висновків:

102. Розгляд справи судом за відсутності учасника, якого не було повідомлено про місце, дату та час судового засідання, автоматично свідчить про порушення таких основних засад судочинства, як верховенство права, рівність та змагальність сторін, відкритість судового процесу, та є істотним порушенням його процесуальних прав, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд.

103. Таке процесуальне порушення згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є самостійною, обов'язковою та безумовною підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд для виправлення порушень процесуального закону тим судом, який таке порушення допустив.

104. Наслідки невирішення судом апеляційної інстанції клопотання належним чином повідомленого учасника справи про відкладення розгляду справи повинні бути оцінені судом касаційної інстанції на предмет того, якою мірою це процесуальне порушення вплинуло на реалізацію права особи на доступ до правосуддя.

105. Таке процесуальне порушення може бути підставою для скасування судового рішення відповідно до положень частини третьої статті 411 ЦПК України, якщо за обставинами справи воно позбавило відсутнього учасника справи розумної можливості ефективно представляти свою позицію в суді, поставило його у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.