Рішення Полтавського ОАС про визнання незаконним наказів про мобілізацію та зарахування до військової частини і зобов'язання звільнити з військової служби

[ANTIRAID]

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Полтава

Справа № 440/804/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також відповідач ), Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1982 від 30 грудня 2025 року про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №393 від 30.12.2025 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що станом на момент доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , він був виключений з військового обліку, не мав статусу «військовозобов'язаного» і, відповідно, не міг бути призваний під час мобілізації. Отже, дії посадових осіб щодо його призову та зарахування до списків особового складу військової частини є незаконними та такими, що виходять за межі їхніх повноважень. Разом з тим, позивач вказує, що йому не був проведений медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення його ступеня придатності до військової служби. Оскільки, Позивач був виключений з військового обліку, він не мав обов'язку проходити ВЛК. Також, відмова Позивача від проходження ВЛК була мотивована тим, що від не мав при собі жодної медичної документації на підтвердження інформації про наявні захворювання

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії: наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 грудня 2025 року про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період в частині, що стосується ОСОБА_1 ; картки обстеження та медичного огляду позивача ОСОБА_1 ; постанови (довідки) військово-лікарської комісії щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 ; відомості та докази на їх підтвердження стосовно виконання судового рішення по справі №440/9141/25.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 40-48/ зазначив, що на момент призову позивача на військову службу не було жодних підстав, які б свідчили про наявність обставин для реалізації права на відстрочку чи виключення з військового обліку.

Копію ухвали суду від 02.02.2026 відповідач отримав 03.02.2026 / а.с.37/, однак Військова частина НОМЕР_1 не скористалася правом на надання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом

Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Згідно Довідки (взамін військового квитка) серії НОМЕР_2 , виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 20.05.2004, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був визнаний непридатним з зняттям з військового обліку за ст. 73-в розкладу хвороб (наказ МО України №207 від 1999 р.) /а.с. 14зв-15/.

09.06.2006 знятий з військового обліку. Відповідна відмітка про статус невійськовозобов'язаного також проставлена в паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 /а.с. 12зв/.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 30.06.2025, позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 в якості військовозобов'язаного.

05.06.2025 представником позивача було направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву-вимогу, в якій просив актуалізувати відомості про ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до записів, що містяться у довідці (взамін військового квитка) серії НОМЕР_2 від 20.05.2004, шляхом внесення інформації про його виключення військового обліку.

Листом від 20.06.2025 року №11/7309 на вказану заяву-вимогу ІНФОРМАЦІЯ_6 запропоновано позивачу особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження ВЛК і вирішення питання виключення з військового обліку.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно позивача про виключення його з військового обліку, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №440/9141/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку.

Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 внести відомості стосовно непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система Оберіг), відповідно до інформації, яка вказана у довідці (взамін військового квитка) серії НОМЕР_2 від 20.05.2004, виданої на ім'я ОСОБА_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн (п'ять тисяч гривень).

29.12.2025 Позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 складено довідку ВЛК № 2025-1229-1557-4256-7 про те, що ОСОБА_1 проведено медичний огляд та встановлено діагноз: здоровий та на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 30.12.2025 №1982 на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", та Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

Витягом із наказу командира військовою частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2025 №393 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення з 30.12.2025

Позивач, посилаючись на порушення його прав, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 №1934-ХІІ Про Збройні Сили України передбачено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Як визначено ст.5 Закону України від 06.12.1991 №1934-ХІІ Про Збройні Сили України, особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

За визначенням ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ Про військовий обов'язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 3 ст.1 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ Про військовий обов'язок і військову службу окреслено, що військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ Про військовий обов'язок і військову службу, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з ч.7 ст.1 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ Про військовий обов'язок і військову службу, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який з урахуванням Закону України від 22.05.2022 №2263-ІХ та інших актів права з цього приводу триває і досі.

Указ Президента України від 24.02.2022 №65/2022 Про загальну мобілізацію затверджений Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ і з урахуванням Закону України від 22.05.2022 №2264-ІХ та інших актів права з цього приводу, строк загальної мобілізації наразі не сплинув.

За визначенням ст.1 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зміст мобілізаційної підготовки включає, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; підготовку та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

За змістом ч.5 ст.22 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.13 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ Про військовий обов'язок і військову службу, громадяни України, які призиваються або приймаються на військову службу, а також військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Отже, проходження військовозобов'язаною особою обов'язкового медичного огляду є невід'ємною складовою військового обов'язку.

Відповідно до пункту 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Таким чином, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час мобілізації, на особливий період здійснюють призов громадян на військову службу незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 741 цього Порядку.

Відносини з проведення військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України унормовані приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання (пункт 2.1 розділу І Положення №402).

Пункт 1.1 розділу ІІ Положення №402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців, призовників, військовозобов'язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я; потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, абзацом 2 підпункту б пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: Непридатний до військової служби.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі № 440/9141/25 встановлено, що згідно запису у довідці (взамін військового квитка) серії НОМЕР_2 , виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 20.05.2004, позивач 27.01.2004 є непридатним до військової служби з зняттям з військового обліку на підставі ст. 73-в розкладу хвороб (наказ МО України №207 від 1999 р.).

Крім того, внесений запис у довідці (взамін військового квитка) серії НОМЕР_2 про медичний огляд позивача 27.01.2004 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , якою визнано позивача непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку, засвідчений підписом військового комісара та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_9 . Доказів визнання у встановленому порядку такого запису недійсним, підробленим тощо до суду відповідачем не надано.

Суд зазначає, що питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до пункту а частини п'ятої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем призовної комісії, а саме 20.05.2004), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Отже, підстава визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як визнані непридатними до військової служби.

Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов'язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття зняття з військового обліку та виключення з військового обліку. При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов'язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.

Водночас, як встановлено судом вище, відповідач проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов'язаним та, відповідно, не має обов'язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.

На переконання суду, після отримання повідомлення від позивача про його виключення з військового з обліку за станом здоров'я, відповідач був зобов'язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її при проведенні подальших мобілізаційних заходів позивача.

Також матеріали справи не містять доказів того, що рішення комісії від 27.01.2004, яким ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби на підставі статті 73-в розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України №207 від 1999р., у встановленому законодавством порядку було переглянуте, скасоване чи змінене.

За приписами пункту 3.2. глави 3 розділу II Положення №402 кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов'язаних до військової служби за станом здоров'я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов'язаних до військової служби, подані ними скарги та об'єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 Про затвердження та скасування національних класифікаторів.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Згідно із пунктом 3.4. глави 3 розділу II Положення №402 перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту В (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту С (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями. Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних. Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації. Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.

Пунктом 3.8 Розділу ІІ Положення №402 визначено, що Постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров'я військовозобов'язаного, за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров'я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов'язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), не пізніше п'ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, Київського та ІНФОРМАЦІЯ_10 . Електронний документ, яким оформлена постанова (свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК), направляється в цей же строк на перевірку через ІКС. Перевірка здійснюється у п'ятиденний строк з дня надходження всіх документів.

За результатами перевірки та у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів ВЛК обласних, Київського та ІНФОРМАЦІЯ_10 відправляють засобами ІКС документи на доопрацювання до ВЛК районних, міських ТЦК та СП, з яких вони надійшли. ВЛК районних, міських ТЦК та СП доопрацьовують та повторно відправляють документи на повторну перевірку у п'ятиденний строк з дня повернення.

Згідно з п.20.1 Розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). ВЛК мають право приймати постанови на виїзних засіданнях та у випадках визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців під час лікування за кордоном - дистанційно, на підставі оригіналів медичних та військово-облікових документів або належним чином їх засвідчених копій.

Відповідно до п.20.2 Розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

За правилами п.20.3 Розділу ІІ Положення №402, при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту:

а) Придатний: до військової служби; до військової служби за контрактом; до служби у військовому резерві; для підготовки до участі у МО; до участі у МО; до служби (роботи) у національному персоналі; до навчання у ВВНЗ ______ (вказати назву ВВНЗ); до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення; до підводного водіння танків; до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта; до служби водолазом на глибині до _____ метрів, водолазом-глибоководником на глибині до ____ метрів, акванавтом на глибині до ____ метрів; до навчання (служби) за спеціальністю ... (вказати спеціальність. Постанова приймається щодо осіб, які відбираються для навчання, проходження військової служби за окремими військовими спеціальностями, вказаними у ТДВ); до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони; Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах;

б) Непридатний: до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби за контрактом; для підготовки до участі у МО; до участі у МО; до служби (роботи) у національному персоналі; до навчання у ВВНЗ; до служби на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті ВМС Збройних Сил України, морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення; до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта; до підводного водіння танків; до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; до служби у військовому резерві (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до служби на підводних човнах, придатний до служби на надводних кораблях (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається під час дії воєнного стану); до подальшого проходження зборів (постанова приймається щодо призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів).

Постанова про придатність (непридатність) до навчання (служби) за військовою спеціальністю, служби у спеціальних спорудах, до участі у МО, національному персоналі тощо, згідно з вимогами ТДВ, приймається за такою формою: На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ Таблиці ____ додаткових вимог, придатний (непридатний) до (вказати). (Щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними до військової служби, інші постанови (про непридатність до служби у виді Збройних Сил України, до навчання у ВВНЗ, в учбовій частині тощо) не приймаються.

Відповідно до п.22.1 Розділу ІІ Положення №402, Постанови ВЛК оформлюються документами в електронній формі, які створюються засобами ІКС. Довідка про обставини травми (додаток 5), яка видається відповідно до законодавства, формується в електронній формі у вигляді електронного документа, який створюється засобами системи електронного документообігу.

У разі відсутності технічної можливості формування постанов ВЛК в електронній формі засобами ІКС, постанови ВЛК можуть формуватися у паперовій формі відповідно до цього Положення. Усім створеним в паперовій формі документам присвоюється номер на основі фактичної дати та часу початку формування документа у форматі рррр-ммдд-ггхх (чотири цифри року, дефіс, дві цифри місяця, дві цифри дня, дефіс, дві цифри години, дві цифри хвилини).

Після відновлення технічної можливості формування постанов ВЛК в електронній формі засобами ІКС, відомості зі створених у паперовій формі документів, які містять постанови ВЛК, вносяться у ІКС (з поміткою про перенесення відомостей з документа в паперовій формі та присвоєним номером) із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису голови та секретаря ВЛК. При цьому оригінали документів, якими оформлені постанови ВЛК у паперовій формі, не знищуються.

Згідно з п.22.5 Розділу ІІ Положення №402, документи з постановами ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, передаються з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Інші документи з результатами проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), надсилаються до ТЦК та СП за місцем перебування на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду.

Документи з постановами ВЛК, які підлягають затвердженню (контролю) ВЛК обласних, Київського та Севастопольського міських ТЦК та СП або штатною ВЛК, згідно з пунктом 22.8 глави 22 розділу II цього Положення направляються на перевірку та затвердження через ІКС. Інші документи з результатами проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), надсилаються на затвердження у п'ятиденний строк після закінчення медичного огляду.

За результатами перевірки та у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів ВЛК обласних, Київського та ІНФОРМАЦІЯ_10 або штатна ВЛК відправляє засобами ІКС документи на доопрацювання до ВЛК, з яких вони надійшли, з обґрунтуванням причин незатвердження та необхідними рекомендаціями.

Після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження. Паперові копії протоколу засідання штатної ВЛК, у чотирьох примірниках для військовослужбовців, або у двох примірниках для військовозобов'язаних, засвідчуються її печаткою, та надсилаються разом з документами про результати проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) до ТЦК та СП за місцем обліку у п'ятиденний строк після затвердження постанови.

Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов'язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров'я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання, - за графою III додатка 1 до цього Положення.

Доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров'я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, наявності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача, в тому числі картки обстеження та медичного огляду позивача (як того вимагає пункту 3.3 розділу II Положення №402) відповідачем до суду не надано, судом під час розгляду даної справи не отримано.

Отже, доказів того, що позивачу 29.12.2025 було проведено медичний огляд ВЛК з дотриманням вимог Положення №402 відповідачем до суду не надано.

В свою чергу, позивач в позовній заяві зазначає, що не проходив медичний огляд лікарями.

При цьому, обов'язок проходити повторний медичний огляд щодо громадян, визнаних непридатними до військової служби, законодавець не встановив.

За таких обставин суд критично оцінює довідку ВЛК від 29.12.2025 №2025-1229-1557-4256-7 та не бере її до уваги як належний доказ правомірності мобілізації позивача, оскільки вона отримана з порушенням процедури, визначеної Положенням №402.

Окрім того, у вказаній довідці в графі: "Рішення, постанова штатної ВЛК" відсутні відомості, тобто вона не заповнена. Також, у графі: "Відмітка про ознайомлення з постановою ВЛК" (дата ознайомлення, підпис, власне ім'я та прізвище оглянутого) відсутні будь-які відомості, які мають бути там зазначені.

Також, суд звертає увагу відповідача, що у вказаній довідці відсутні фізичні підписи голови ВЛК, членів ВЛК та секретаря ВЛК.

Слід зазначити, що під час розгляду по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

Тобто, суд перевіряє правомірність спірної постанови військово-лікарської комісії виключно в межах дотримання процедури її ухвалення.

Як вже зазначалось, картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ТЦК та СП до чергового огляду.

Водночас, суд наголошує, що відповідачем не було надано до матеріалів справи картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_1 , яка б містила інформацію, яка є обов'язковою для заповнення під час медичного огляду (у разі, якщо він проводився).

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустмих доказів в підтвердження отримання результатів додаткових методів обстеження позивача під час медичного огляду. Відсутні будь-які записи стосовно загального аналізу крові, загального аналізу сечі. Відповідачем також не надано доказів того, що позивачу такі обстеження проводились. Отже, суду не доведено, що позивачу перед оглядом проводився загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту B (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту C (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); профілактичні щеплення у відповідності з календарем профілактичних щеплень, флюорографії органів грудної клітини та ЕКГ.

Також суд наголошує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов'язок доведення правомірності своїх дій та рішень, не надано доказів того, що позивач на зазначені аналізи та обстеження направлявся. Відповідачем не було заявлено про неможливість надання відповідних доказів, а також не заявлено клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Суд акцентує, що у вказаній картці обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного є спеціальний розділ 10 в якому проставляється підпис обстежуваного про те, що ним була надана в повному обсязі інформація щодо стану його здоров'я, а також, що він був попереджений про надання неповної та недостовірної інформації.

Водночас, як вже зазначалося судом, відповідачем не було надано відповідну картку обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_1 , яка мала складатися в день проходження відповідного медичного огляду 29.12.2025.

Акт про те, що військовозобов'язаний відмовився від підпису в карті обстеження та медичного огляду, відповідачем не складався, доказів зворотного до суду надано не було.

Наведене зумовлює висновок суду про те, що відповідачем застосовано формальний підхід до проведення медичного огляду, не обґрунтовано та не доведено, з урахуванням яких факторів зроблено висновок про придатність позивача до військової служби.

Однак, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача про проставлення результатів у картці обстеження та медичного огляду без проведення лабораторних та інструментальних досліджень, які є обов'язковими перед проведенням медичного огляду лікарями, суд вважає, що у цьому випадку за неповного медичного обстеження висновок ВЛК є передчасним.

На думку суду, за таких обставин не може вважатися правомірною оформлена довідкою ВЛК від 29.12.2025 року № 2025-1229-1557-4256-7 за результатами медичного огляду позивача на предмет придатності до військової служби, який проведено формально, без дотримання встановленої процедури, а останнього позбавлено можливості ознайомитися з результатами обстеження та медичного огляду, надати повну інформацію про стан свого здоров'я та оскаржити рішення до вищої ВЛК, а тому ця постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

З існуючого на момент виникнення спірних правовідносин правового регулювання вбачається, що проходження медичного огляду та встановлення придатності до військової служби є обов'язковими умовами, без дотримання яких призов особи на військову службу є неможливим.

Отже, для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити придатність військовозобов'язаного за станом здоров'я до військової служби.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 призвано на військову службу у зв'язку з мобілізацією з порушенням Порядку №560, Положенням №402.

Відтак, за відсутності доведення факту придатності ОСОБА_1 до військової служби призов його на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними.

Наведені обставини не були враховані відповідачем при винесенні наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1982 від 30.12.2025 в частині призову позивача.

Суд дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов'язок доведення придатності особи до військової служби лежить на суб'єкті владних повноважень.

Крім того, пунктом 6 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Суд зазначає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу від 30.12.2025 №1982 про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, в частині, що стосується ОСОБА_1 , такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі №9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі №9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі №990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

При цьому, чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб'єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними.

Отже, у разі видання суб'єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу, має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача.

Суд, з урахуванням вищевикладеного, висновує, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів як позивача так і інших громадян з боку районного ТЦК та СП.

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_7 є суб'єктом владних повноважень, який має доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_7 був відповідачем у справі № 440/9141/25, рішення суду в якій набрало законної сили 04.10.2025 яким було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 внести відомості стосовно непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система Оберіг), відповідно до інформації, яка вказана у довідці (взамін військового квитка) серії НОМЕР_2 від 20.05.2004, виданої на ім'я ОСОБА_1 , а отже відповідачу достеменно було відомо, що позивач є непридатним до військової служби та про обов'язок саме відповідача виключити його з військового обліку.

Враховуючи наявність чинного рішення суду в справі № 440/9141/25, яке набрало законної сили 04.10.2025 і яким було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 внести відомості стосовно непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система Оберіг), відповідно до інформації, яка вказана у довідці (взамін військового квитка) серії НОМЕР_2 від 20.05.2004, виданої на ім'я ОСОБА_1 , враховуючи відсутність доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров'я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, відсутності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача, в тому числі картки обстеження та медичного огляду позивача, відсутність належним чином оформленої довідки ВЛК про проведення медичного огляду позивача, тобто порушення відповідачем процедури, визначеної Положенням №402, у ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні правові підстави для прийняття наказу від 30.12.2025 №1982 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 30.12.2025 №1982 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесений відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.12.2025 №393 ОСОБА_1 з 30.12.2025 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсант навчального взводу навчальної роти НОМЕР_4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.

Стосовно вимоги позивача про скасування наказу в/ч НОМЕР_1 про зарахування до списків та в частині зобов'язання в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу в/ч та звільнити з військової служби, суд зазначає наступне.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 визначається порядок проходження громадянами У країни військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція 280).

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов'язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено. Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують військовослужбовців.

Організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.

Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Згідно з пунктом 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов'язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:

- зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов'язаного;

- протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов'язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб'єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов'язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого всі наступні слідують, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб'єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, суд зазначає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов на військову службу під час мобілізації від 30.12.2025 №1982.

При виданні наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир Військової частини НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

В той же час прийняття наказу в частині призову та направлення для проходження військової служби позивача, який судом визнано протиправним, мало наслідком прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 наказу №393 від 30.12.2025 року, яким позивача зараховано до списків її особового складу.

Незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб'єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу, має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі.

Суд з урахуванням вищевикладеного приходить до висновку, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів позивача.

Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» передбачено форми виконання Україною рішень ЄСПЛ, якими констатовано порушення Україною Конвенції, зокрема: вжиття заходів загального характеру; виплата заявнику відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Іншими слова неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

При цьому, позивач правомірно вказав, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб'єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати особу з порушенням порядку проведення медичного огляду та направляти його до військової частини.

Суд звертає увагу, що хоч Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов'язання військової частини НОМЕР_1 про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

При цьому, постанова Верховного Суду по справі №160/2592/23 про визнання процедури призову незворотною, не є зразковою, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК.

За таких обставин, суд вважає, що порушення процедури проведення ВЛК у цій справі є фундаментальним, оскільки воно призвело до незаконного призову особи на військову службу без дослідження реального стану її здоров'я, а також як особи, яка фактично не була військовозобов'язананою і згідно рішення суду підлягала виключенню з військового обліку. У світлі фактичних обставин даної справи, визнання протиправним лише наказу про призов є недостатнім, оскільки це не звільняє позивача від обов'язків, покладених на нього незаконними наказами про мобілізацію та про зарахування до списків особового складу військової частини.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що оскільки зарахування до складу військової частини відбулось на підставі протиправного наказу про мобілізацію, відповідно й зазначений наказ про зарахування позивача до особового складу військової частини є протиправним та підлягає скасуванню в частині зарахування позивача до складу військової частини НОМЕР_1 .

З метою ефективного та належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1982 від 30.12.2025 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2025 №393 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, позивачем у позові зазначено, про орієнтовний розмір витрат, які він може понести у зв'язку з розглядом даної справи, що включає оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Оцінюючи таке твердження, суд зауважує, що Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналізом положень статті 134 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.»

Адвокат не надав у строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України документи необхідні для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також докази, які підтверджують неможливість їх подання до дати розгляду справи по суті.

За приписами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів тощо), що визначено частиною 7 статті 139 КАС України.

У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами третьою-п'ятою статті 143 КАС України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зробив такі правові висновки. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Системний аналіз вищенаведених норм права, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом, останній зобов'язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи.

За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи.

Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду тобто докази неможливості їх подання до розгляду справи по суті без призначення судового засідання (у цьому випадку тридцять днів із дати відкриття провадження).

Адвокат не зазначає, у чому полягала об'єктивна непереборна можливість надати акт надання послуг та документи в підтвердження сплати позивачем за отримані послуги у строки визначені КАС України.

У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п'ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно, перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності):

(1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи;

(2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п'ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у зв'язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Прийняття судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після розгляду справи (апеляційного або касаційного перегляду) може мати місце лише за умови, що сторона до закінчення судових дебатів у справі (якщо справа розглядається у загальному позовному провадженні) або (як висловлено Верховним Судом) не пізніше закінчення розгляду справи, якщо справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні, звернеться до суду із заявою про те, що вона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі (до закінчення розгляду справи спрощеному позовному провадженні) надати суду докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Таким чином, рішення про розподіл судових витрат приймається судом один раз:

або при вирішенні спору по суті,

або шляхом прийняття додаткового рішення.

Повторна оцінка доказів або їх частини шляхом прийняття додаткового рішення після ухвалення основного рішення про розподіл судових витрат означатиме можливість фактичної зміни останнього, що не передбачене положеннями КАС України.

Суд звертає увагу, що розгляд даної справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що не передбачає проведення судових дебатів.

Разом з тим, до позовної заяви наданий лише ордер про надання правової допомоги адвокатом, свідоцтво про здійснення адвокатської діяльності та договір про надання правничої допомоги адвокатом позивачу, однак акт приймання-передачі послуг суду не наданий, як і докази оплати таких послуг позивачем - також не надано.

Окремо суд наголошує, що відповідно до п. 4.2 договору про надання правничої допомоги адвокатом позивачу № 352 від 27.05.2025 оплата за цим Договором здійснюється протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту надання рахунку, виданого Адвокатським об'єднанням. Сторони домовилися, що Адвокатське об'єднання надає Замовнику будь-які Послуги за цим Договором лише після оплати відповідного рахунку, виставленого за такі Послуги /а.с.29/.

Представником позивача зазначено, що вартість послуг із підготовки та подачі позовної заяви складає 20000грн.

Виходячи з умов вказаного вище договору, та враховуючи факт подачі представником позивача позову до суду, то станом на час подання позову така послугу вже мала бути сплачена позивачем. Однак, до матеріалів справи такі докази не долучено.

Адвокат (представник позивача) зазначив у позові, що оплата правничої допомоги адвоката здійснювалася відповідно до Акту приймання-передачі послуг, проте до початку розгляду справи по суті та навіть до закінчення розгляду справи судом даних доказів не надано.

Жодних заяв із належними доказами про неможливість надання доказів понесення витрат на правничу допомогу (які вже мали бути в наявності у представника позивача) до ухвалення судового рішення від представника позивача не надходило.

Всупереч вимогам ч.1 ст.77 КАС України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн або в будь-якому іншому розмірі не підтверджені належними та допустимими доказами у строк визначений КАС України для цієї категорії справ.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.

З даного приводу суд звертає увагу на правовий висновок колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 25 липня 2023 року по справі №340/4492/22. Згідно з ним безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом.

Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи, навіть, з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.

Саме поведінка позивача та його представника, яка виразилася у неповідомленні суду про неможливість надання доказів до ухвалення судового рішення, зумовлює відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу з відповідачів, а тому надання відповідних доказів в подальшому не може виправдовуватися процедурою, закріпленою у частині сьомій статті 139, частинах третьої-п'ятої статті 143, статті 252 КАС України, яка застосовується за наявності підстав, чітко визначених у цих нормах.

Враховуючи наведене, беручи до уваги правові висновки Верховного Суду, оскільки позивач до ухвалення судом рішення у справі не вказав про наявність поважних, об'єктивних причин, які б перешкоджали поданню доказів на підтвердження заявленого розміру понесених судових витрат (щодо правничої допомоги), суд дійшов висновку про відсутність підстав про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачу.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"), Військової частини НОМЕР_1 (Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень") про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1982 від 30.12.2025 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2025 №393 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України.

Суддя І.Г. Ясиновський

Джерело:
ЄДРСР 138616601

[ANTIRAID]

Це чергова наша справа про визнання незаконною мобілізацію та зарахування до військової частини як наслідок дикої мобілізації. Особа яка була виключена з військового обліку незаконно була мобілізована, що і стала підставою позову та його задоволення.