ANTIRAID Posted September 11 Report Posted September 11 Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), статтю 18840 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 22 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ від 23 грудня 1997 року № 776/97–ВР зі змінами. Водночас Суд наголосив, що „покладення на всі громадські об’єднання як суб’єктів приватного права однакового за змістом і обсягом із суб’єктами владних повноважень обов’язку надавати відповідь на звернення інших приватних осіб є необґрунтованим“; такий обов’язок „може бути поширений законом на громадські об’єднання з публічним характером діяльності“. На думку Суду, „контроль за реалізацією права на звернення до громадських об’єднань, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, є невиправданим. Метою діяльності таких громадських об’єднань є здійснення та захист своїх прав і свобод, задоволення суспільних інтересів на принципах добровільності та самоврядності“. У Рішенні Суд виснував: „Ураховуючи, що правова природа громадських об’єднань за загальним правилом не корелюється з покладенням на них обов’язку надавати відповідь на звернення громадян, контроль держави в особі Уповноваженого за дотриманням цього права громадськими об’єднаннями, які не здійснюють публічно-владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, може обмежувати свободу громадської діяльності“. https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/11_r_1_2026.pdf 11_r_1_2026 щодо особливостей здійснення Уповноваженим ВРУ з прав людини парламентського контролю за додержанням права на звернення до громадських об’єднань.pdf 1
Recommended Posts