ANTIRAID Posted September 18 Report Posted September 18 ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 500/2253/26 09 вересня 2026 року м.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Кравця Ростислава Юрійовича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд: визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що полягають у відмові у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з військового обліку у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 22.09.2000, у відповідності до записів, які містяться у тимчасовому посвідченні (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 , протиправними; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з військового обліку у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 22.09.2000, у відповідності до записів, які містяться у тимчасовому посвідченні (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно відомостей, що містяться у його тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 , він 22.09.2000 був виключений з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби. Проте позивачу стало відомо, що він продовжує перебувати на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Звернувшись до відповідача з заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаний та резервістів відомостей про виключення з військового обліку, позивач отримав відмову, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Крім того позивач зазначає, що звернувся за професійною правничою допомогою, вартість витрат на яку в сумі 30000 грн просить стягнути з відповідача. Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку статті 263 КАС України, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а також зобов'язано відповідача надати суду докази, що стосуються предмету спору разом із поданням відзиву. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 . 29.04.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач, згідно запису у временном удостоверении № 2475193 нібито проходив медичний огляд: 22 вересня 2000 медкомиссией при Заліщицькому РВК по ст. 2-а гр. І приказа МО Укр №2/207 далі напис від руки нерозбірливо поверх друкованого тексту. На момент нібито проходження медичного огляду позивачем чинним було Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України від 04.01.1994 №2 (зі змінами), згідно якого медичні комісії при військових комісаріатах оглядали визначені контингенти, крім призовників. Позивач 1981 року народження, медичний огляд проходив у 2000 році у віці 19 років, тобто як призовник, що підтверджується також внесеним записом щодо "гр. І у тимчасовому посвідченні. За графою І відбувалося визначення ступеня придатності до військової служби громадян під час приписки до призовних дільниць (призовників). Медичні огляди призовників не відносилися до компетенції медичних комісій військових комісаріатів. Також представник відповідача зазначає, що нормами законодавства, чинними на момент проходження медичного огляду позивачем, установлено, що за результатом медичного огляду приймається постанова ВЛК непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку, у той час, як формулювання, внесене до временного удостоверения не відповідає вказаним нормам. Зняття з військового обліку та виключення з військового обліку не є тотожними поняттями. Відповідно до Закону України Про військовий обов'язок та військову службу зняття з військового обліку регулюється ч. 5 ст. 37, та не є безповоротною процедурою, що виключає повторне взяття на облік. Зняття з військового обліку є тимчасовим заходом, особа, знята з військового обліку залишається військовозобов'язаною, повинна дотримуватись правил військового обліку, законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Крім того, временное удостоверение №2475193 остаточно втратило чинність з моменту набуття чинності Порядком №559, яким визначено безумовний пріоритет військово-облікових документів в електронній формі. Додатково представник відповідача вказує, що внести будь-які зміни до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може лише той ТЦК та СП, де військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку. У відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 чи його структурних підрозділів позивач на обліку не перебуває, що унеможливлює доступ до ознайомлення з військово-обліковими та персональними даними, що внесені до облікової картки останнього та, тим більше, внесення будь яких змін до таких відомостей. Також відповідач заперечує співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу зі складністю даної справи та переліком виконаних адвокатом робіт. 07.05.2026 представником позивача подано до суду письмові пояснення, за змістом яких не погоджується з доводами та аргументами представника відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що до 31.07.1999 року українське законодавство не містило поняття «виключення з військового обліку». У період з 25.03.1992 року по 31.07.1999 року могли лише зняти з військового обліку. Тобто, 31.07.1999 поняття виключення з військового-обліку вперше з'явилось в законодавстві України, а саме в ч. 5 ст. 37 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу. Згідно з відомостями, що містяться у тимчасовому посвідченні (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 22.09.2000 був виключений з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби. Також представник позивача зазначає, що у 2024 році почав функціонувати ЄДРПВР, відповідно у ТЦК та СП виник обов'язок внести інформацію про військовозобов'язаних, призовників та резервістів, які стоять на обліку у відповідному ТЦК та СП. У зв'язку з тим, що щодо позивача зазначені дані внесені не були, 17.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із письмовою заявою за про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг), шляхом внесення даних про виключення його з військового обліку, у відповідності до записів, що містяться у тимчасовому посвідченні (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 . Відмова у внесенні змін з формальних підстав, зокрема через відсутність належним чином завіреної копії свідоцтва про хворобу, не спростовує наявності запису у тимчасовому посвідченні та не нівелює юридичного значення прийнятого у 2000 році рішення. Відповідач у своїй відмові не навів жодних даних про вжиття заходів щодо витребування дубліката свідоцтва або звернення до архівних установ, що свідчить про невиконання ним власних повноважень. Натомість негативні наслідки такої бездіяльності безпідставно покладаються на позивача. З урахуванням викладеного представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з викладених ним підстав. Треті особи у встановлений судом строк письмових пояснень також не надали, з клопотаннями про продовження строку для їх подання не звертались. Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Згідно копії тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , 1981 року народження, 22 вересня 2000 внесений запис про виключення з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 . (арк. справи 14-15) Відповідачем не заперечується, що ІНФОРМАЦІЯ_8 є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_7 . 17.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою, у якій просив актуалізувати відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до записів, що містяться у тимчасовому посвідченні (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 шляхом внесення даних про його виключення з військового обліку. (арк. справи 15-16) Листом від 03.02.2026 №4/304 ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомив позивача, що згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 для внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку має бути надана завірена копія свідоцтва про хворобу, затвердженого штатною регіональною військово-лікарською комісією. (арк. справи 17) Вважаючи протиправною відмову відповідача у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ). Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ). Приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ передбачено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі Порядок №1487), чинного з 05.01.2023, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (пункт 20 Порядку №1487). Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів сформовані у додатку 2 до Порядку №1487. За змістом пункту 1 цих Правил (в редакції на час звернення позивача до суду з цим позовом) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності; 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів; 4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів; 5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві; 7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; 😎 у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов'язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа; 10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; 11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову службу. Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» №1951-VIII від 16.03.2017 (далі - Закон №1951-VIII). Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України (частина 1 статті 1 Закону №1951-VIII). Згідно частини 1 статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку. За змістом статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі. Частиною 5 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII). За змістом статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях (стаття 8 Закону №1951-VIII) Відповідно до статті 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. На виконання частини 1 статті 14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII). Спір у цій справі стосується невідповідності даних паперового військового документа позивача даним Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та відмови відповідача внести відомості щодо позивача в частині виключення його з військового обліку згідно відомостей тимчасового посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 від 22.09.2000. Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII (у редакції, чинній станом на 22.09.2000) усі громадяни, які призиваються, приймаються на військову службу або перебувають у запасі, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, затвердженому Міністром оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. На дату внесення до тимчасового посвідчення позивача (22.09.2000) запису про виключення з військового обліку було чинним Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року №2. (далі Положення №2 у редакції, чинній станом на 22.09.2000) Згідно із пунктом 3 розділу І Положення №2 одним з основними завданнями військово-лікарської експертизи є добір громадян, придатних за станом здоров'я до військової служби для укомплектування Збройних Сил України; медичний огляд призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних з метою визначення придатності до військової служби, служби за військовим фахом, аналіз результатів медичного огляду та розробки заходів щодо виконання цієї роботи з метою покращення комплектування Збройних Сил України. Військово-лікарська експертиза у Збройних Силах України здійснюється штатними та позаштатними (постійно і тимчасово діючими) ВЛК та лікарсько-льотними комісіями (надалі - ЛЛК). (п.4 підрозділу 1.2 розділу І Положення №2) До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК військових комісаріатів. (пункт 39 підрозділу 1.2 розділу І Положення №2) ВЛК військового комісаріату створюється у районному, міському та районному у місті військовому комісаріаті. Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у військових комісаріатах Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні та міські військово-лікарські комісії. (п.60 підрозділу 1.2 розділу І Положення №2) ВЛК військового комісаріату має право приймати постанову у відповідності з даним Положенням. (п.62 підрозділу 1.2 розділу І Положення №2) На ВЛК районного, міського, районного у місті, військового комісаріату покладається огляд контингентів відповідно до пункту 2 цього Положення (крім призовників). У необхідних випадках рішенням ВЛК військового округу на ВЛК військового комісаріату може бути покладено огляд інших контингентів (крім призовників). (п.64 підрозділу 1.2 розділу І Положення №2) Порядок медичного огляду у Збройних Силах України регламентований розділом ІІ Положення №2. Згідно пункту 74 розділу ІІ Положення №2 медичний огляд у Збройних Силах України проводиться з метою виявлення: придатності до військової служби призовників, військовозобов'язаних та показників для правильного розподілу їх за видами Збройних Сил України, родами військ і за військовою спеціальністю згідно із станом здоров'я та фізичним розвитком; придатності до військової служби за військовою спеціальністю військовослужбовців; придатності кандидатів для вступу до військових навчальних закладів; придатності військовослужбовців, військовозобов'язаних, працівників Збройних Сил для роботи з РР, ДІВ, КРП, джерелами ЕМП); можливості проходження військової служби офіцерами, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями-жінками і проживання членів їх сімей за кордоном, а також необхідності у тривалому спеціалізованому лікуванні і медичному обстеженні членів їх сімей, транспортабельності їх за станом здоров'я. Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб і фізичних вад (додаток N 1 даного Положення), що визначають ступінь придатності до військової служби (надалі - Розклад хвороб) і Таблиці додаткових вимог до стану здоров'я призовників, військовослужбовців, а також вступників до військово-навчальних закладів (додаток N 3 даного Положення) (надалі - Таблиця додаткових вимог). (пункт 75 розділу ІІ Положення №2) Пунктом 87 розділу ІІ Положення №2 передбачено, що медичний огляд призовників проводиться на призовних ділянках районних (міських) військових комісаріатів і збірних пунктах Кримського республіканського, обласних, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 . Організація медичного огляду допризовників і призовників для визначення їх придатності або непридатності для використання на військовій службі покладається на районні (міські) комісії по приписці і районні (міські) призовні комісії. Безпосередньо керує роботою медичного персоналу для медичного огляду призовників лікар - член призовної комісії. (пункт 88 розділу ІІ Положення №2) Після закінчення огляду кожний лікар записує в облікову картку призовника встановлений діагноз (при відсутності захворювань робиться запис "здоровий"), висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, ступінь обмеження, дату огляду та підписує висновок, зазначаючи прізвище та ініціали. Крім того, на призовників, тимчасово непридатних до військової служби та непридатних до військової служби в мирний та воєнний час, оформляється висновок лікаря (додаток N 10 до Положення). (пункт 93 розділу ІІ Положення №2) Залежно від стану здоров'я громадянам, придатним до військової служби, та тим, які призиваються на строкову військову службу, встановлюється один із ступенів обмеження 1, 2, 3 або 4. Особам, тимчасово непридатним до військової служби, встановлюється ступінь обмеження 5, непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатним у воєнний час 6, непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку 7. (пункт 95 розділу ІІ Положення №2) Згідно пункту 96 розділу ІІ Положення №2 лікар виносить одну із таких постанов про придатність (тимчасову або повну непридатність) до строкової служби: а) "придатний до військової служби. Ступінь обмеження 1 (2, 3, 4)"; б) "тимчасово непридатний до військової служби. Ступінь обмеження 5"; в) "непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час. Ступінь обмеження 6"; г) "непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку. Ступінь обмеження 7". Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за розпорядженням військового комісара. (пункт 108 розділу ІІ Положення №2) Згідно пункту 250 розділу ІІ Положення №2 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) Придатний ... - до військової служби; - до вступу у ВНЗ; - до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, аеромобільних військах, спецспорудах, оператором УПР; - до підводного водіння танків; - до роботи з РР, ДІВ, КРП, джерелами ЕМП; - до навчання у ВНЗі, учбовій частині, за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта; б) Непридатний… - до військової служби зі зняттям з військового обліку; - до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Пунктом 262 розділу ІІ Положення №2 передбачено, що свідоцтво про хворобу у мирний час складається: на усіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку; непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час; обмежено придатними до військової служби; на військовослужбовців плаваючого складу ВМС, визнаних непридатними до служби на підводних човнах або у плавскладі, оператором УПР, водолазом, водолазом глибоководником, акванавтом; на військовослужбовців, які служать у спецспорудах, та працюють з РР, ДІВ, КРП, джерелами ЕМП і визнані непридатними до служби за військовою спеціальністю; на офіцерів і прапорщиків, які проходять службу в аеромобільних військах і визнані непридатними до служби в аеромобільних військах; на курсантів ВНЗів першого курсу навчання, визнаних непридатними до подальшого навчання; на курсантів 2-5 курсів військових училищ Військово-Морських Сил, визнаних непридатними до служби у плавскладі, непридатними до служби на підводних човнах, придатними до служби на надводних кораблях; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, і у випадках, коли медичний огляд їх проведений відповідно до пункту121 цього Положення; на офіцерів запасу, визнаних обмежено придатними до військової служби; непридатними до військової служби у мирний час, обмежено здатними у воєнний час або непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку (за наявності наказу Міністра оборони України про призов їх на військову службу, але ще не відправлених до військових частин); на військовозобов'язаних, призваних на збори і визнаних непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку; непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час; обмежено придатними до військової служби та непридатними для подальшого проходження зборів; на учнів військових ліцеїв, визнаних непридатними до подальшого навчання. У всіх інших випадках у мирний час постанова ВЛК оформляється довідкою (додаток N 9 до Положення). Отже, наведеними вище нормами Положення №2, яке було чинним станом на 22.09.2000, передбачено алгоритм медичного огляду як призовників, так і військовозобов'язаних, з винесенням за його результатами відповідної постанови, оформленої у мирний час свідоцтвом про хворобу або відповідною довідкою ВЛК. При цьому, Положення №2 передбачає визнання особи непридатною до військової служби зі зняттям з військового обліку. Натомість за приписами частини п'ятої статті 37 Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній на час внесення до тимчасового посвідчення позивача відомостей про його виключення з військового обліку (22.09.2000), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; б) які досягли граничного віку перебування в запасі; в) які припинили громадянство України; г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів; д) які не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею; е) які померли. Враховуючи, що Положення №2 та Закон №22-ХІІ (у редакції, чинній станом на 22.09.2000) містили правову колізію щодо формулювання висновку ВЛК в частині «непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку» та «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку», тому застосуванню підлягає акт вищої юридичної сили, тобто Закон №2232-ХІІ, який передбачав статус особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку. Згідно долученої до позовної заяви копії тимчасового посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 , виданого військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1981 року народження, останній виключений з військового обліку за рішенням медкомісії при ІНФОРМАЦІЯ_12 від 22.09.2000 за ст.2-а графи І Розкладу хвороб та станів. З матеріалів справи слідує, що звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_13 з заявою про актуалізацію відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до записів, що містяться у тимчасовому посвідченні (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 шляхом внесення даних про виключення з військового обліку, позивач отримав відмову, оформлену листом від 03.02.2026 №4/304. В обґрунтування вказаної відмови відповідач зазначив, що згідно Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов'язаних оформляються свідоцтвом про хворобу у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно територіальної зони відповідальності за проведення військово лікарської експертизи. Надаючи правову оцінку вказаній відмові відповідача у контексті наведеного вище правового регулювання суд вважає, що відповідачем під час розгляду заяви позивача від 17.01.2026 безпідставно застосовано норми Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, оскільки вказаний нормативно правовий акт набрав чинності лише з 28.11.2008 та зворотної дії в часі не має. Натомість, під час вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати позивача таким, що визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно запису у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка) № НОМЕР_3 , підлягає застосуванню Положення №2 у редакції, чинній станом на 22.09.2000. Враховуючи, що відмова у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку, оформлена листом від 03.02.2026 №4/304, ґрунтується на Положенні №402, яке не підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин, тому таку відмову слід визнати протиправною, а позовні вимоги в цій частині задовольнити. Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку з непридатністю за станом здоров'я з 22.09.2000, у відповідності до записів тимчасового посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 , то суд зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів. (далі - Порядок №559) Згідно пункту 1 вказаного Порядку, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ, розвідувальних органах у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався). Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - для громадян України, які перебувають на військовому обліку (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів та громадян України, звільнених з військової служби у відставку із зазначених органів), - засобами Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (далі - Портал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - для громадян України, які перебувають на військовому обліку в СБУ, розвідувальних органах або звільнені у відставку із зазначених органів, - на бланку, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ. (пункт 2 Порядку №559) Пунктом 3 Порядку №559 передбачено, що відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває на військовому обліку Збройних Сил або був виключений з такого обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Згідно пункту 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін. У разі невідповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі у паперовій формі (зокрема відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу), відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призовник, військовозобов'язаний або резервіст, який перебуває на військовому обліку, або громадянин України, який був виключений з військового обліку (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), повинен сформувати військово-обліковий документ в електронній формі відповідно до пункту 6 цього Порядку. Зміни у військово-облікові документи у паперовій формі зазначених громадян України не вносяться, а військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вважаються недійсними. Аналіз наведених положень Порядку №559 дає підстави вважати, що у випадку невідповідності відомостей військово-облікового документу у паперовій формі відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, такий військово-обліковий документ вважається недійсним. Разом з тим, з наведених вище положень законодавства слідує, що законодавцем не позбавлено особу, у тому числі виключену з військового обліку, права на звернення до органу, уповноваженого на ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з заявою про внесення змін до вказаного Реєстру в частині персональних чи службових даних. Таким чином, при вирішенні питання щодо наявності підстав для внесення змін до відомостей про позивача у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інформація, зазначена у його військово-обліковому документі в паперовій формі, не має доказового значення, оскільки дослідженню та перевірці підлягають первинні обставини, що слугують підставою для внесення відповідних змін, у даному випадку, обставини проходження позивачем ВЛК, результати медичного огляду, оформлені у даному випадку відповідним свідоцтвом про хворобу або довідкою відповідно до Положення №2. Натомість, матеріали справи не містять відповідного рішення медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_12 про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі якого було зроблено запис у його тимчасове посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 . Відсутні також і будь-які інші документи щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 станом на момент визначення ступеня придатності 22.09.2000. При цьому суд зазначає, що вказані обставини мали б підлягати перевірці відповідачем, як органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, при розгляді заяви позивача від 17.01.2026, проте доказів вчинення таких дій матеріали справи також не містять. За встановлених судом обставин щодо неналежного розгляду відповідачем поданої ОСОБА_1 заяви від 17.01.2026, а саме невжиття заходів з перевірки обставин проходження ним медичного огляду, за результатами якого до військово облікового документу в паперовій формі внесені відомості про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також з огляду на відсутність таких відомостей у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_8 внести зміни до Реєстру задоволенню не підлягають, як передчасні. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частина 4 статті 245 КАС України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі, якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Верховний Суд у постановах від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, від 08.02.2022 у справі №160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та захистити права позивача шляхом та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2026, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (частина друга статті 77 КАС України) Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Оцінивши наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне. Згідно частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають частковій компенсації за рахунок бюджетних асигнувань, а саме в сумі 532,48 грн (50% від суми, що підлягала сплаті 1064,96 грн, з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі). Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина четверта статті 134 КАС України) Згідно частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частина шоста статті 134 КАС України) Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.12.2012 №5076-VI (далі - Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат на оплату послуг адвоката входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги. З матеріалів справи слідує, що правова допомога позивачу ОСОБА_1 у даній справі надавалась адвокатом Кравцем Ростиславом Юрійовичем, що підтверджується ордером серії АА №1683448 від 09.04.2026, виданим Адвокатським об'єднанням «Краввець і партнери». (арк. справи 13) 06.01.2026 між адвокатом Адвокатським об'єднанням «Кравець і партнери» та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір №4 про надання правничої допомоги. (арк. справи 19-20) Пунктом 4.1 договору передбачено, що орієнтовна вартість послуг за надання правничої допомоги визначається в додатку №1 до даного договору… остаточна вартість послуг, наданих адвокатським об'єднанням, визначається в рахунку на оплату правничих послуг. Згідно пункту 4.2 оплата за цим договором здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту надання рахунку, виданого адвокатським об'єднанням. Сторони домовились, що адвокатське об'єднання надає замовнику будь-які послуги за цим договором лише після оплати відповідного рахунку, виставленого за такі послуги. Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок адвокатського об'єднання. (пункт 4.3 договору) На підтвердження факту надання адвокатським об'єднанням замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт про надані послуги. (пункт 4.4 договору) У додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №4 від 06.01.2026 сторони погодили вартість послуг: підготовка та подача позовної заяви від 1500 грн; підготовка та подача відзиву від 8000 грн; підготовка та подача відповіді на відзив від 8000 грн; підготовка та подача заперечення на відповідь на відзив від 8000 грн; підготовка та подача додаткових пояснень від 8000 грн; підготовка та подача пояснень від третьої особи від 8000 грн; підготовка та подача апеляційної скарги від 10000 грн; підготовка та подача касаційної скарги від 20000 грн; підготовка та подача заяви про кримінальне правопорушення від 10000 грн; підготовка та подача скарги на дії/бездіяльність органів досудового розслідування від 6000 грн; підготовка та подача заяв та клопотань в процесуальному порядку від 2000 грн; підготовка та подача листів, звернень від 2000 грн; участь у судовому засіданні (виїзд на судове засідання) на території м.Києва від 5000 грн; участь у судовому засіданні (виїзд на судове засідання) поза територією м.Києва від 6500 грн + супутні витрати; ознайомлення з матеріалами справи в органах державної влади, установах, організаціях у закритому порядку від 6000 грн; ознайомлення з матеріалами справи в органах державної влади, установах, організаціях в загальному порядку від 5000 грн; аналіз та вивчення документів від 5000 грн; отримання копій рішень від 4000 грн; підготовка адвокатського запиту від 2000 грн; участь в переговорах тривалістю до 3 годин від 6000 грн; участь у слідчих та процесуальних діях тривалістю до 3 годин від 8000 грн; участь в переговорах, слідчих та процесуальних діях понад 3 години від 4000 грн за кожну наступну годину; супроводження виконавчого провадження у справі майнового характеру 10% від фактично стягнутої суми (20000 фіксований платіж передоплати); супроводження виконавчого провадження немайнового характеру від 20000 грн; усна консультація від 2000 грн; надання інших послуг за домовленістю. (арк. справи 20, зворот) На підтвердження факту надання послуг та розміру понесених позивачем витрат до позовної заяви долучено: - рахунок на оплату №196 від 03.04.2026, виставлений Адвокатським об'єднанням «Кравець і партнери» на підставі договору №4 від 06.01.2026 на товари (роботи, послуги) позовна заява, за ціною 30000 грн; (арк. справи 21) - акт надання послуг №146 від 05.04.2026, за змістом якого адвокатським об'єднанням «Кравець і партнери» надано замовнику Шамлюку Віталію Петровичу послуги «позовна заява» за ціною 30000 грн. (арк. справи 22, зворот) На підтвердження факту сплати позивачем наданої правничої допомоги до позовної заяви долучено: - квитанцію на переказ готівки №8411-2587-8969-4280 від 05.04.2026, згідно якої ОСОБА_2 переказала на рахунок Адвокатського об'єднання «Кравець і партнери» кошти в сумі 30000 грн з призначенням платежу «сплата за … позовна заява»; (арк. справи 21, зворот) - заяву ОСОБА_1 від 05.04.2026, у якій повідомляє, що оплату за підготовку та подання позовної заяви за рахунком №196 від 03.04.2026 фактично здійснено ОСОБА_2 в його інтересах та за його рахунок. (арк. справи 22) Аналізуючи зміст долучених до позовної заяви доказів на підтвердження розміру та реальності понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що стороною позивача всупереч вимогам частини четвертої статті 134 КАС України не надано детальний опис виконаних адвокатом робіт, вартість яких визначена в кінцевому підрахунку 30000 грн, що позбавляє суд можливості встановити відповідність таких витрат умовам договору, а також перевірити факт реальності наданих адвокатом послуг. При цьому суд зазначає, що наведений у додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №4 від 06.01.2026 перелік найменувань послуг з зазначенням їх вартості, фактично є прайс-листом послуг, які гіпотетично можуть бути надані у межах договору, проте такий перелік не може вважатись детальним описом реально наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує співмірність заявленої позивачем до компенсації суми витрат на правничу допомогу та просить зменшити її розмір. Суд погоджується з аргументами сторони відповідача та вважає, що заявлена до стягнення сума в розмірі 30000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи виходячи з наступних підстав. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції дійшов висновків, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. На переконання суду дана справа не є справою значної складності, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін та не потребувала значних затрат часу адвоката, в тому числі, зважаючи на достатній обсяг судової практики, розміщеної у Єдиному державному реєстрі судових рішень у аналогічній категорії спорів. Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України. Зважаючи на складність справи (є справою незначної складності та її розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), значення справи для сторін, а також підтвердження сплати позивачем вартості наданих послуг за «позовну заяву», тому суд, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд ВИРІШИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, оформлену листом від 03.02.2026 №4/304. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 січня 2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 532 (п'ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року. Реквізити учасників справи: позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_2 ); відповідач: - ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ); треті особи: - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) ; - ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ). Головуючий суддя Мірінович У.А. Джерело: ЄДРСР 139600403
ANTIRAID Posted September 18 Author Report Posted September 18 Це чергова наша справа щодо незаконності автоматичного поновлення на військовому обліку. Суд зазначив: Надаючи правову оцінку вказаній відмові відповідача у контексті наведеного вище правового регулювання суд вважає, що відповідачем під час розгляду заяви позивача від 17.01.2026 безпідставно застосовано норми Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, оскільки вказаний нормативно правовий акт набрав чинності лише з 28.11.2008 та зворотної дії в часі не має. Натомість, під час вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати позивача таким, що визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно запису у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка) № НОМЕР_3 , підлягає застосуванню Положення №2 у редакції, чинній станом на 22.09.2000. Враховуючи, що відмова у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку, оформлена листом від 03.02.2026 №4/304, ґрунтується на Положенні №402, яке не підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин, тому таку відмову слід визнати протиправною, а позовні вимоги в цій частині задовольнити. Таким чином, при вирішенні питання щодо наявності підстав для внесення змін до відомостей про позивача у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інформація, зазначена у його військово-обліковому документі в паперовій формі, не має доказового значення, оскільки дослідженню та перевірці підлягають первинні обставини, що слугують підставою для внесення відповідних змін, у даному випадку, обставини проходження позивачем ВЛК, результати медичного огляду, оформлені у даному випадку відповідним свідоцтвом про хворобу або довідкою відповідно до Положення №2. Натомість, матеріали справи не містять відповідного рішення медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_12 про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі якого було зроблено запис у його тимчасове посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 . Відсутні також і будь-які інші документи щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 станом на момент визначення ступеня придатності 22.09.2000. При цьому суд зазначає, що вказані обставини мали б підлягати перевірці відповідачем, як органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, при розгляді заяви позивача від 17.01.2026, проте доказів вчинення таких дій матеріали справи також не містять. За встановлених судом обставин щодо неналежного розгляду відповідачем поданої ОСОБА_1 заяви від 17.01.2026, а саме невжиття заходів з перевірки обставин проходження ним медичного огляду, за результатами якого до військово облікового документу в паперовій формі внесені відомості про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також з огляду на відсутність таких відомостей у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_8 внести зміни до Реєстру задоволенню не підлягають, як передчасні.
Recommended Posts