Решение Буденовского райсуда о признании недействительным кредитного договора с Приватбанком

[vekt]

Справа № 2-5553/10

Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
(заочне)

29 вересня 2010 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий - суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Вілкові М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним укладений між ним та відповідачем Комерційним банком „ПриватБанк” 17.09.2007 року кредитний договір № DN80FJ00000147, за яким він отримав у відповідача в кредит у розмірі 144672 долари США зі сплатою 29,44 % річних, терміном кінцевого погашення до 16 вересня 2037 року, а також укладений на виконання зазначеного договору договір іпотеки від 17 вересня 2007 року. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не мав відповідної ліцензії на здійснення валютних операцій, тому не мав права надавати кредити у іноземній валюті.

Позивач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився. Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 надав суду письмову заяву, згідно якої підтримав заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить розглянути справу за відсутності позивача та його представника.

Відповідач ПАТ КБ „ПриватБанк”, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду факсом письмове клопотання, за яким заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просить справу розглянути за відсутності свого представника.

За ухвалою суду розгляд справи проведений в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

До матеріалів справи долучена копія оспорюваного правочину - кредитного договору № DN80FJ00000147 (а.с. 8-13), укладеного 17 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Комерційним банком „ПриватБанк”, згідно якого згідно якого позивач отримав в банківській установі відповідача кредитні кошти у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 144672 доларів США на придбання нерухомості, сплату одноразової комісії та страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,83 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,32 % від суми виданого кредиту щомісяця.

Виконання позивачем своїх зобов’язань за зазначеним договором було забезпечене шляхом укладення сторонами 17 вересня 2007 року договору іпотеки (а.с. 14-18), який посвідчений 17 вересня 2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Оруджевою О.В., та зареєстрований в реєстрі за № 2082. Згідно умов договору, позивач передав відповідачу в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Оцінюючи в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що посилання позивача на те, що під час укладення зазначених договорів відповідач не мав права надавати кредити в іноземній валюті, підтверджуються наступними фактичними обставинами.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19 лютого 1993 року, операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України, є влютними операціями.

Згідно п. 1 ст. 5 зазначеного Декрету, валютні операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, здійснюються на підставі індивідуальної чи генеральної ліцензії, яка видається Національний банком України.

Надання відповідачем позивачеві кредиту у іноземній валюті (долари США) є валютною операцією, яка потребує отримання перед видачею кредиту відповідачем в Національному банку України індивідуальної чи генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Ухвалою суду від 16 серпня 2010 року (а.с. 39) відповідача було зобов’язано до 15 вересня 2010 року надати суду засвідчену копію генеральної та/або індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, чинної на час укладення кредитного договору. Цією ж ухвалою суду відповідача було попереджено про те, що у разі не надходження до зазначеної дати до суду витребуваних документів, при прийнятті рішення по справі суд буде виходити з того, що такі ліцензії у банку відсутні. Копія ухвали суду була отримана відповідачем завчасно - 27 серпня 2010 року (а.с. 45). До цього часу відповідач вимогу суду не виконав і копію генеральної та/або індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, чинної на час укладення кредитного договору, суду не надав. Виходячи з визначеного ст. 60 ЦПК України обов’язку сторін по доведенню обставин, на які вони посилаються як на підставу для задоволення своїх вимог або заперечень проти них, а також враховуючи, яке значення для кожної із сторін мають не надані відповідачем докази, суд визнає доведеною відсутність таких ліцензій у відповідача на час укладення кредитного договору з позивачем.

Отже за сукупності наведених обставин, на час укладення кредитного договору з позивачем відповідач не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності на здійснення валютних операцій.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З урахуванням того, що відповідач, на час укладення оспорюваного правочину (кредитного договору) не мав відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення валютних операцій, такий правочин на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 227 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним і позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсність основного зобов’язання (вимоги), спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлене цим Кодексом.

Оскільки оспорюваний іпотечний договір був укладений для забезпечення виконання зобов’язань позивача за кредитним договором, який визнаний судом недійсним, це згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України спричиняє недійсність і іпотечного договору. За наведених обставин, позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, кожна із сторін недійсного правочину зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень. Решта понесених позивачем судових витрат розподілу між сторонами не підлягають, оскільки сплачену надмірно.

З відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 8,50 гривень.

Керуючись ч. 3 ст. 91, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 227, ч. 3 ст. 533, ч. 2 ст. 548 ЦК України, п. 2 ст. 1, п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19 лютого 1993 року та ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними укладені 17 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк „ПриватБанк”:

- кредитний договір № DN80FJ00000147;

- договір іпотеки, посвідчений 17 вересня 2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Оруджевою О.В., та зареєстрований в реєстрі за № 2082

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” до доходу держави судовий збір у розмірі 8 (вісім) гривень 50 (п’ятдесят) копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідач, який не з’явився у судове засідання, може подати до Будьоннівського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11820172

[у.zaporozhskiy]

З урахуванням того, що відповідач, на час укладення оспорюваного правочину (кредитного договору) не мав відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення валютних операцій, такий правочин на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 227 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним і позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже за сукупності наведених обставин, на час укладення кредитного договору з позивачем відповідач не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності на здійснення валютних операцій.

интересный подход, первый раз такой встречаю...

возможно более верно указать не мав небхідного обсягу цивільної дієздатності на вираження зобовязання та виконання зобовязань за кредитним договором в іноземній валюті?

[sofi]

З урахуванням того, що відповідач, на час укладення оспорюваного правочину (кредитного договору) не мав відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення валютних операцій, такий правочин на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 227 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним і позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже за сукупності наведених обставин, на час укладення кредитного договору з позивачем відповідач не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності на здійснення валютних операцій.

интересный подход, первый раз такой встречаю...

возможно более верно указать не мав небхідного обсягу цивільної дієздатності на вираження зобовязання та виконання зобовязань за кредитним договором в іноземній валюті?

так у Банку нема ні генеральної ні індивідуальної, а валютні операції взагаллі не можливо проводити без них

Судді не затьмарили голову брехливі заперечення банку, суддя прочитав Декрет і виніс абсолютно законне рішення

без лишних заморочек.

это первое решение, из выложенных на сайте, которое ближе всего к справедливому, т.к. очень кратко и по существу. Так как лицензий вообще банк не показал, то судья не стал заморачиваться, что там по ним можно, а что - нельзя, и слава богу. не испортил впечатления.

На нет - и суда нет!

[sofi]

просьба к немелесс!

Вы лучше всех разбирались с дозволами, лицензиями, письмовыми дозволами.

Если вас не затруднит, напишите прям отдельно и крупным шрифтом , что нам требовать от банка (в свете узагальнень, Законов - про банки и Декрет.

я лично эту 47 ст без валидола читать не могу

[nameless]

просьба к немелесс!

Вы лучше всех разбирались с дозволами, лицензиями, письмовыми дозволами.

Если вас не затруднит, напишите прям отдельно и крупным шрифтом , что нам требовать от банка (в свете узагальнень, Законов - про банки и Декрет.

я лично эту 47 ст без валидола читать не могу

Ну, лучше всех разбирается коммисия при ВРУ, которая писала этот закон.

А я расписывал свои 5-копеек в теме обобщения ВСУ.

Просмотрите ещё раз

[TajSon]

Интересно знать: решение вступило в силу? Может есть информация по поводу обжалования.

[nameless]

А мне вот интересно.... И чё они, Приватовцы, теперь будут делать с решением этим??????

Они не предоставили лицензию. Что они будут апеллировать?

-смотреите - она у нас есть! Мы нашли? Но в первой инстанции-то её НЕбыло!..